328/1754/16-ц

07.09.2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2016 року м. Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Курдюкова В.М., при секретарі судового засідання Баздирь О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Токмацького районного суду Запорізької області цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Токмак Теплоенергія» Токмацької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення місць загального користування,-

ВСТАНОВИВ:

КП «Токмак теплоенергія» Токмацької міської ради Запорізької області звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення місць загального користування.

В позовній заяві зазначається, що ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 31.08.2015 року по справі № 328/3343/15-ц відмовлено у прийнятті заяви Комунального підприємства «Токмак теплоенергія» Токмацької міської ради про стягнення з ОСОБА_2 заборгованість за опалення місць загального користування.

Відповідно до рішення Токмацької міської ради № 151 від 31.06.2013 року «Про визначення КП «Токмак теплоенергія» Токмацької міської ради виконавцем послуг з централізованого опалення», виконавцем послуг з централізованого опалення в м. Токмак Запорізької області визначено Комунальне підприємство «Токмак теплоенергія» Токмацької міської ради.

Комунальне підприємство «Токмак теплоенергія» Токмацької міської ради є єдиним виробником послуг з централізованого опалення в м. Токмак.

Послуга з теплопостачання віднесена до житлово-комунальних послуг.

ОСОБА_1, (далі за текстом Відповідач), проживає в квартирі за адресою: м. Токмак, вул. Шевченко, 14/70. За вказаною адресою Відповідачем у 2010 році були виконанні роботи з відключення квартири від мереж централізованої системи опалення та встановлено індивідуальне і автономне) опалення.

Правовідносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець), і фізичною та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (послуги) регулюються «Правилами надання послуг з централізованого опалення постачання холодної та гарячої води» затвердженими Постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 року.

Згідно з п. 28 Правил, споживачі, які відмовились від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку, відповідно до Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних домів та визначенням плати за їх опалення.

Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України 31.10.2006 року № 359 була затверджена "Методика розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначенням плати за їх опалення", якою встановлено порядок визначення витрат теплової енергії на опалення місць загального користування (надалі-МЗК) у багатоквартирних житлових будинках для встановлення розміру плати за неї споживачами (п. 1.2. Методики).

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори, правочини, інші юридичні факти. Відповідно до п. 3. ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ст. 19 ЗУ «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ст.ст. 20, 21 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг із зобов'язанням оплачувати їх у строки, встановлені договором або законом, а виконавець зобов'язується забезпечувати вчасно та відповідної якості надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п. 18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Відповідно до ч. 1 п. 30 Правил надання послуг з централізованого опалення постачання холодної та гарячої води і водовідведення споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установленні договором строки.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку і є його невід'ємною частиною. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем обов'язків і затриманням оплати, за період з листопада 2010 року по березень 2016 року виникла заборгованість в сумі 412,08 грн. На неодноразові звернення погасити існуючу заборгованість Відповідач не реагує.

Відповідно до ст. 25 ЗУ «Про теплопостачання» у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Позивач відповідно до Закону України «Про природні монополії» відноситься до суб'єктів природної монополії. Як монополіст, Позивач не може відмовити у наданні послуг з теплопостачання. КП «Токмак теплоенергія» зобов'язаний відпускати теплову енергію без урахування можливості отримати за надані послуги відповідну суму грошових коштів.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, надала пояснення наступного змісту.

Представник позивача надала пояснення наступного змісту

Відповідно до рішення Токмацької міської ради № 151 від 31.06.2013 року «Про визначення Комунального підприємства «Токмак теплоенергія» Токмацької міської ради виконавцем послуг з централізованого опалення», виконавцем послуг з централізованого опалення в м. Токмак Запорізької області визначено Комунальне підприємство «Токмак теплоенергія» Токмацької міської ради.

Комунальне підприємство «Токмак теплоенергія» є виконавцем послуг з централізованого опалення будинку № 14 по вулиці Шевченка. Відповідач проживає в квартирі № 70 вказаного будинку.

Квартира Відповідача у 2010 році відключена від внутрішньо будинкових систем централізованого опалення.

Мешканці квартир, у яких встановлено індивідуальне опалення відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2006 № 630, оплачують послугу з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до «Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення», затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва від 31.10.2006 року № 359. Розмір таких платежів визначається відповідно до вказаної вище Методики.

Згідно з Посібником до Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби Україні КТМ 204 України 244-94 затвердженим наказом Держбуду від 30.02.2001 року № 82 п розрахунку потреби теплоти на теплопостачання житлового будинку слід керуватись понятті «Загальна площа житлового будинку», замість поняття «загальна опалювальна площа житлова будинку»

Відповідно до ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди» додатку В «правила підрахуй] площі квартири у житловому будинку і гуртожитку, площі житлового будинку, площі приміщення площі забудови, будівельного об'єму, поверхності житлового будинку та перелік обов'язкові техніко-економічних показників» площу житлового будинку визначають як суму площ поверх будинку, виміряних у межах внутрішніх поверхонь зовнішніх стін, а також площ балконів лоджі Площа сходових кліток, ліфтових та інших шахт включається до площі поверху з урахуванням площ на рівні даного поверху. Площа горищ і технічних поверхів та підвалів до плої будинку не включається.

Отже, при розрахунку загальної кількості теплоти, спожитої на опалення місць загальної користування у багато?квартирних будинків, та визначення плати за їх опалення, площа місць загального користування визначається на рівні поверху. Звертаємо увагу, площа підвалів і горищ до розрахунку не включається.

Внутрішньобудинкові мережі ЦО та ГВП належать до інженерного обладнана житлового будинку і є його невід'ємною частиною.

Відповідно до Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитки затверджених Постановою КМУ від 08.10.1992 № 572, ст. 382 Цивільного кодексу України, ст. 10 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» та рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 року № 4-рп/2004 власники квартир багатоквартирних будинку зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку та прибудинкових території відповідно до своєї частки у майні будинку.

Виходячи з цього, співвласники квартир повинні приймати участь у витратах на утримані будинку пропорційно своєї частці у будинку. Відключення від мережі ЦО та ГВП не є підставо для звільнення мешканців від такої участі.

Власники квартир багатоквартирних будинків є власниками всіх допоміжні приміщень будинку та його технічного обладнання та зобов'язанні приймати участь загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку та прибудинкових території відповідно до своєї частки в майні будинку.

Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкової території, її затвердженні наказом Держжитлокомунгоспу № 76 від 17.05.2005 року, допоміжним приміщеннями є приміщення призначенні для забезпечення експлуатації будинку та побутової обслуговування мешканців будинку. Більш детальне визначення поняття «допоміжні приміщені багатоквартирного будинку» містяться в ЗУ «Про об'єднання співвласників багатоквартирної будинку», відповідно до якого до допоміжних приміщень віднесено - приміщення будинку призначенні для забезпечення експлуатації будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюз: поза квартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахтні машині відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні примішення).

Згідно з шостим розділом «Посібника та доповнення до Норми та вказівок по нормуванні витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд а також і господарсько-побутові потреби в Україні», затвердженим наказом Держбуду України від 30.03.2001 № 82 втрати теплової енергії на ділянці мережі від розподілу до місця установки опалювальних приладів відносяться до втрат абонента (споживача).

Таким чином співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла.

Згідно п 2.1.4. «Методики» у разі часткового оснащення приміщень споживачів приладам обліку теплової енергії на МЗК витрати теплової енергії на опалення МЗК визначаються з формулами, наведеним у в п. 2.1.

Загальної кількості теплової енергії на опалення МЗК визначається за формулою

Qмзк = ?Qмзк + Q втр

де ?Qмзк ^{_ кількість теплової енергії на опалення окремого к-того приміщення МЗК, Гкал;}

^{О втр. - утрати теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку прокладенними в підвалі або на горищі (розраховується за СниП 2.04.05-91 «Отопление, вентиляция и кондицирование» приложение 12, 1991)}

^{При ненаданні послуги з опалення МЗК (?Q мзк= 0) залишається друга частина формули, згідно якої нарахування за втрати теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладеними в підвалі або на горищі, є обов'язковими. Тобто, якщо у формулі один із доданків дорівнює нулю, то сума рівняється значенню другого доданка.}

^{Витрати теплоенергії на опалення МЗК для Відповідача КП «Токмак теплоенергія» визначає утратами теплової енергії розподільчими трубопроводами системи опалення будинку прокладеними в підвалі або на горищі, без врахування витрат теплової енергії на опалення будь-яких інших приміщень МЗК будинку.}

^{Тобто розраховується тільки частина формули Q втр.}

^{Відповідач в судовому засіданні позов не визнав.}

^{Надав заперечення наступного змісту.}

^{По-перше:}

Щодо оплати послуг централізованого опалення місць загального користування.

Відповідно до п. 28 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабміну № 630 від 21.07.2005р. (далі - Правила № 630) споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Для належного розуміння наведеної вище норми слід звернутися до визначень, що в ній містяться, а саме - послуга з централізованого опалення, та місця загального користування.

Так, централізоване опалення - це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем опалення (п. 2 Правил № 630). В контексті пункту 28 Правил № 630 дане визначення можна розширити також за межі квартири, тобто на місця загального користування.

Відповідно до Положення про систему технічного обслуговування, ремонту та реконструкції житлових будинків в містах і селищах України, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України від 31.12.91р. № 135 (додаток 1) термін «місця загального користування» визначено синонімом терміну «допоміжні приміщення».

Допоміжні приміщення, відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу від 17.05.2005р. № 76, це- приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку. Більш широке визначення поняття «допоміжні приміщення багатоквартирного будинку» міститься в Законі України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», відповідно до якого до останніх віднесено - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибулі, перехідні шлюзи, поза квартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Отже, підвали та горища віднесені чинним законодавством до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку.

Для того, щоб визначитися чи відносяться підвальні приміщення та горища (чердаки) до місць загального користування в яких надається послуга з централізованого опалення (тобто чи можна вважати їх опалювальними приміщеннями), слід знов ж таки звернутися до положень Правил № 630. Так, відповідно до п. 2 Правил № 630, опалювальна площа (об'єм) будинку -загальна площа (об'єм) будинку, в тому числі у разі опалення площа (об'єм) сходових кліток, ліфтових та інших шахт.

Якщо звернутися до Державних будівельних норм В.2.2-15-2005 Жилые дома. Основные положения, то можна знайти визначення того, що таке загальна площа будинку. Так, відповідно до п. В.5 додатку В (Правила подсчета площади квартиры в жилом здании и общежитии, площади жилого здания, площади помещений, площади застройки, строительного объема, этажности жилого здания и перечень обязательных технико-экономичесских показателей) площу житлового будинку визначають як суму площ поверхів будинку, обмірюваних у межах внутрішніх поверхонь зовнішніх стін, а також площ балконів і лоджій. Площа сходових кліток, ліфтових і інших шахт включається в площу поверху з урахуванням їх площ у рівні даного поверху. Площа горищ, технічних поверхів і підвалів у площу будинку не включається.

При співставленні наведених вище понять (в Правилах № 630 та в ДБН) легко вбачається їх взаємопов'язаність як за змістом, так і за конструкцією.

Отже, поняття «опалювальна площа будинку» згідно Правил № 630 (площа, на якій надається послуга, що відповідно має оплачуватися) походить від поняття загальної площі будинку, до якої не включаються площі чердаків (горищ), технічних поверхів та підвалів.

Також при зверненні до Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення, затверджену наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31.10.2006р. № 359 (далі - Методика) вбачаються лише наступні місця загального користування, щодо яких здійснюється розрахунок: сходові клітки, ліфтовий хол, сміттєзбиральна камера, службові приміщення на першому поверсі з вікном, загальний коридор та прибудоване приміщення консьєржа.

Згідно п. 2.1.4 Методики загальна кількість теплової енергії місць загального користування визначається як добуток кількості теплової енергії на саме місце опалення та утрати теплової енергії розподільчими трубопроводами системи опалення будинку, прокладеними в підвалі або на горищі (розраховується за СНІП 2.04.05-91 «Отопление. Вентиляция и кондиционирование.). Тобто згідно положень Методики, втрати теплової енергії розподільчими трубопроводами в підвалах та горищах не розцінюються як опалення підвалів та горищ, а характеризується як втрата теплової енергії, яка включається до розрахунку на оплату при опаленні місць загального користування (надання послуги на загальній опалювальній площі будинку, див. вище).

Той факт, що втрата теплової енергії у підвальних приміщеннях та горищах не є послугою з опалення таких приміщень, підтверджується також тим, що відповідно до вищенаведених СНІП 2.04.05-91 (додаток № 12), Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій (п. 2.8.8), СНІП 2.04.05-91.3 (п. 3.23), ДБН В.2.2-15-2005 (п. 5.28) розподільчі теплопроводи, що прокладаються в приміщеннях, що не опалюються (тобто в тих приміщеннях, що не включені до загальної опалювальної площі за визначенням Правил № 630: підвали, горища) мають обов'язково бути ізольовані.

По друге:

Щодо втрат теплової енергії.

Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, які затверджені Наказом Держжитлокомунгоспу України 17.05.2005 р. за N 76 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 927/11207:

- жилий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, установлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного в ній проживання;

- допоміжні приміщення житлового будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку;

- внутрішньобудинкові системи - мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які розміщені в межах будинку, споруди, системи протипожежного захисту;

- утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством;

- точка розподілу - місце передачі послуги від однієї особи до іншої, облаштоване засобами обліку та регулювання;

Технічне обслуговування жилих будинків - комплекс робіт, спрямованих на підтримку справності елементів будівель чи заданих параметрів та режимів роботи технічного обладнання, включає роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем тощо.

Система технічного обслуговування жилих будинків повинна забезпечувати безпечне та безперебійне функціонування будинків, інженерних мереж та обладнання протягом установленого терміну служби будинку.

Внутрішньобудинкові системи централізованого опалення належать до інженерного обладнання житлового будинку і є його невід’ємною частиною та належить власникам квартир багатоквартирного житлового будинку на праві загальній та загально - сумісної власності

( ч. 2 ст. 382 і ст.186 ЦКУ правовий режим гл.26 ЦКУ).

Утримання житлового фонду передбачає виконання робіт, передбачених наказом Держжитлокомунгоспу України від 10.08.2004 N 150 "Про затвердження Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень будинків, споруд", зареєстрованим у Мін'юсті України 21.08.2004 за N 1046/9645 (із змінами) які в свою чергу виконують балансоутримувач будинку, або підприємство якому надано право на обслуговування багатоквартирного житлового будинку і прибудинкових територій (ЖЕК), але ж ні як не власник квартири.

Правилами підготовки теплових господарств до опалювального періоду, затверджених спільним наказом Міністерства палива та енергетики України та Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 10.12.2008 № 620/378, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 31.12.2008 № НОМЕР_1, одним із заходів, необхідних для підготовки внутрішньобудинкових систем централізованого опалення, вентиляції та ГВП до експлуатації в наступному періоду системи тепло споживання споживачів (системи опалення та, вентиляції та ГВП) повинна відповідати, зокрема таким вимогам: трубопроводи системи опалення, вентиляції та ГВП повинні бути пофарбовані у відповідний колір та не мати ділянок з порушеною ізоляцією.

Відповідно до п.3.23*. СНиП 2.04.05-91* Теплову ізоляцію слід передбачати для трубопроводів систем опалення, прокладаються в неопалюваних приміщеннях, в місцях, де можливе замерзання теплоносія, в штучно охолоджуваних приміщеннях, а також для попередження опіків і конденсації вологи в них.

Як теплової ізоляції слід застосовувати теплоізоляційні матеріали з теплопровідністю не більше 0,05 Вт / м ? ° С і товщиною, що забезпечує на поверхні температуру не вище 40 ° С .

Додаткові втрати теплоти трубопроводами, які прокладаються в неопалюваних приміщеннях, і втрати теплоти, що викликаються розміщенням опалювальних приладів у зовнішніх огороджень, не повинні перевищувати 7% теплового потоку системи опалення будівлі (див. Обов'язковий додаток 12).

Також відповідно до п. 5.5 ДБН В.2.5-39:2008 «ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» - втрати теплової енергії в теплових мережах слід визначати як суму теплових втрат внаслідок теплопередачі через ізольовані поверхні трубопроводів та величину середньорічних втрат теплоносія, пов’язаних з витоком його з трубопроводів.

Згідно з Додатком 12 СНиП 2.04.05-91, розмір втрат теплоти в прямій та зворотній магістралях, що проходять в неопалювальних приміщеннях, розраховується виходячи з того, що ці трубопроводи є теплоізольованими. Необхідність теплової ізоляції на трубопроводах системи опалення, що прокладаються в неопалювальних приміщеннях, передбачена також пунктом 3.23 СНиП 2.04.05-91.

Тобто, втрати теплової енергії розподільчими трубопроводами системи опалення будинку, прокладеними в неопалювальних підвалі або на горищі, мають визначатись виключно для ізольованих магістралей.

Згідно п. 12 Правил, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку.

У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку.

Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31.10.2006 №359 затверджено Методику розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення.

Згідно з пунктом 2.1.4 Методики, у разі відсутності приладів обліку теплової енергії на МЗК загальна кількість теплової енергії на опалення МЗК визначається як сума кількості теплової енергії розподільчими трубопроводами системи опалення будинку, прокладеними в підвалі або на горищі (які розраховуються відповідно до Додатку 12 СНиП 2.04.05-91 "Отопление, вентилями и кондинционирование" (рос), затверджених постановою Державного комітету СРСР по будівництву та інвестиціям від 28.11.1991,зі змінами, (далі - СниП 2.04.05-92)).

Згідно п. 2.1.4 Методики загальна кількість теплової енергії місць загального користування визначається як добуток кількості теплової енергії на саме місце опалення та утрати теплової енергії розподільчими трубопроводами системи опалення будинку, прокладеними в підвалі або на горищі (розраховується за СНІП 2.04.05-91 «Отопление. Вентиляция и кондиционирование.).

Тобто згідно положень Методики, втрати теплової енергії розподільчими трубопроводами в підвалах та горищах не розцінюються як опалення підвалів та горищ, а характеризується як втрата теплової енергії, яка включається до розрахунку на оплату при опаленні місць загального користування (надання послуги на загальній опалювальній площі будинку).

Той факт, що втрата теплової енергії у підвальних приміщеннях та горищах не є послугою з опалення таких приміщень, підтверджується також тим, що відповідно до вищенаведених СНІП 2.04.05-91 (додаток № 12), Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій (п. 2.8.8), СНІП 2.04.05-91.3 (п. 3.23), ДБН В.2.2-15-2005 (п. 5.28) розподільчі теплопроводи, що прокладаються в приміщеннях, що не опалюються (тобто в тих приміщеннях, що не включені до загальної опалювальної площі за визначенням Правил № 630: підвали, горища) мають обов'язково бути ізольовані.

За роз'ясненнями Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (лист від 24.06.2011 № 7/9-7181), у разі порушення теплової ізоляції на розподільчих трубопроводах системи опалення, прокладених у підвалі або на горищі, теплопостачальній організації необхідно надати припис балансоутримувачу будинку на відновлення цієї ізоляції та на відновлення роботи нагрівальних приладів на сходових клітинах будинків згідно проектів

Отже, в разі порушення теплової ізоляції на ділянках ізольованих розподільчих трубопроводів прокладених в підвалі або на горищі, оплату за фактичні втрати тепла крізь пошкоджену ізоляцію теплопостачальна організація повинна пред'являти балансоутримувачу будинку.

Зазначений висновок підтверджується і Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (лист від 24.06.2011 № 7/9-7181), та висновком Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, копія якого надана позивачем.

В його випадку, у багатоквартирному житловому будинку № 14 по вул. Шевченка м. Токмак Запорізької обл., в якому знаходиться його квартира, розподільчі трубопроводи, прокладені в неопалювальному підвалі - з порушеною теплоізоляцією, що підтверджується відповідними фотознімками, які додаються до заперечення.

Тобто, при нарахуванні мешканцям будинку № 14 по вул. Шевченка м. Токмак Запорізької обл., які встановили індивідуальне опалення, до оплати виставляється обсяг втрат теплової енергії на ділянках розподільчих трубопроводів з порушеною теплоізоляцією, прокладених в неопалювальних підвалі або на горищі (відкрито прокладеними трубами та стояками), хоча, як зазначалось раніше, згідно СНиП 2.04.05-91, для трубопроводів системи опалення, що прокладаються в неопалювальних приміщеннях, має бути передбачена теплова ізоляція.

На підставі наведеного, він не може погодитись з розрахунком тепловтрат наданим позивачем, оскільки розмір втрат теплової енергії розподільчими трубопроводами, прокладеними в неопалювальному підвалі або на сходових маршах багатоквартирного житлового будинку № 14 по вул. Шевченка м. Токмак Запорізької області позивачем визнається на ділянках з порушеною ізоляцією - як для труб та стояків, відкрито прокладених в опалювальних приміщеннях, тобто у розмірі витрат теплової енергії на опалення підвалів та горищ (що за проектом є неопалювальними).

Третє:

Щодо користувачів та споживачів теплової енергії.

В повідомленнях КП «Токмак теплоенергія» які іноді надходять на його ім’я та адресу вказаний рахунок за теплову енергію а не за послугу з централізованого опалення місць загального користування будинку, що підтверджується копією рахунку.

В свою чергу такий рахунок для споживача послуг з централізованого опалення місць загального користування будинку робить неможливим сплату за такий товар, оскільки статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що теплова енергія – це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Тобто, зазначеною нормою визначено, що теплова енергія, як товар, не використовується для її безпосереднього споживання споживачами комунальних послуг (зокрема власниками приміщень ОСББ, ЖБК, балансоутримувач), а визначає перелік саме господарських і технологічних потреб де її застосування можливе, а саме: для опалення (послуг з централізованого опалення), підігріву питної води (послуг централізованого постачання гарячої води), інших господарських і технологічних потреб (використання, наприклад, у промисловому виробництві).

Також, статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що місцева (розподільча) теплова мережа – це сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача. Тобто, зазначеною нормою визначена ще одна обов’язкова ознака споживача теплової енергії, а саме: споживачем теплової енергії може буди особа (зокрема ОСББ, ЖБК, балансоутримувач), теплоспоживче обладнання якого (внутрішньобудинкові системи, мережі, устаткування, тощо) через тепловий ввод приєднане, або має технічні можливості для приєднання до місцевої (розподільчої) теплової мережі.

Враховуючи зазначене вище, до споживачів теплової енергії відносяться, зокрема, власники/балансоутримувачі/управителі будинків (споруд), в тому числі ОСББ, ЖБК, будинки яких приєднані до місцевої (розподільчої) теплової мережі.

Щодо поняття «споживач комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води» (далі – Споживач послуг), то відносини у сфері житлово-комунальних послуг регулюються, зокрема, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (далі – Закон), Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі – Правила) та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у цій сфері.

Тобто, зазначеними нормами визначена обов’язкова ознака Споживача послуг, а саме: споживачем послуг може буди фізична/юридична особа, відповідне обладнання приміщення якої приєднане, або має технічні можливості для приєднання до відповідних внутрішньобудинкових систем.

Враховуючи зазначене вище до Споживачів послуг відносяться фізичні/юридичні особи – власники жилих/нежилих приміщень, відповідне обладнання яких приєднане до внутрішньобудинкових систем.

Отже, якщо відповідне устаткування житлових/нежитлових приміщень, що належать власникам таких приміщень приєднані до внутрішньобудинкових систем, то власники таких приміщень є Споживачами послуг та суб’єктами у сфері житлово-комунальних послуг.

Слід зазначити, що внутрішньобудинкові системи не відносяться до місцевої (розподільчої) теплової мережі (обґрунтовано вище), що ще раз підтверджує те, що постачальник теплової енергії (КП «Токмак теплоенергія») не здійснює постачання теплової енергії власникам жилих/нежилих приміщень, обладнання яких приєднані до відповідних внутрішньобудинкових систем.

З урахуванням норм Закону відносини у сфері житлово-комунальних послуг встановлюються шляхом укладення договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг між власником/балансоутримувачем/управителем будинку (ОСББ, житлово-комунальні організації, виконавці послуг), та кінцевими споживачами (споживачами послуг) – власниками житлових/нежитлових приміщень (членами ОСББ). Такий договір укладається його сторонами з урахуванням, зокрема, норм Закону та Правил.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" централізоване постачання холодної та гарячої води та централізоване опалення відноситься до комунальних послуг, тобто кінцеві споживачі (зокрема населення) отримують не теплову енергію, а послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води. (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, лист № 3295/15/61-15 від 08.04.2015 року та лист № 1131/25/17-11 від 17.02.2011 року (копії додаються)

Четверте:

Щодо розрахунку витрат теплової енергії, що припадає на відключені від системи центрального опалення квартири.

У відповідності до п. 28 «Правил надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 та наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 359 від 31 жовтня 2006 року «Про затвердження методики розрахунку кількості тепла, спожитого на опалення місць спільного користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 листопада 2006 року за № 1237/1311.

Згідно п. 21 Правил, у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання:

- з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно із законодавством.

Частиною 1.4 Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення МЗК багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення»визначено, що кількість теплової енергії на опалення МЗК окремо не визначається, а входить до загальної кількості теплової енергії, виставленої до плати за опалення у таких випадках: якщо в багатоквартирному будинку незалежно від наявності або відсутності загальнобудинкового обліку теплової енергії, відсутні суб'єкти господарювання, помешкання з індивідуальним опаленням, усі житлові квартири не обладнані приладами обліку витрат теплової енергії на опалення.

Тому для житлових будинків, зведених за індивідуальними проектами, для визначення витрат теплової енергії слід використовувати проектні дані річного споживання теплової енергії або дані теплової потужності систем опалення МЗК, або розрахунковий метод за чинними будівельними нормами.

Також згідно з Посібником до Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні КТМ 204 України 244-94, затвердженим наказом Держбуду від 30.02.2001 N 82 та відповідно до додатку «В» ДБН В.2.2-15-2005, площу житлового будинку визначають як суму площ поверхів будинку, виміряних у межах внутрішніх поверхонь зовнішніх стін, а також площ балконів і лоджій. Площа сходових кліток, ліфтових та інших шахт включається до площі поверху з урахуванням їх площ на рівні даного поверху. Площа горищ і технічних поверхів та підвалів до площі будинку не включається. При наявності опалювальних підвалів до об'єму будинку додають 40% кубатури опалювального підвалу.

Отже, при розрахунку загальної кількості теплоти спожитої на опалення місць загального користування у багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення, площа місць загального користування визначається на рівні поверху, площа підвалів та горищ до розрахунку не включається, (Міністерство з питань житлово-комунального господарства, лист за № 7/15 – 2688 від 15.03.2011 року)

Але при визначенні суми боргу позивачем не враховано, що його квартира знаходиться на 3-му поверсі багатоквартирного дев’ятиповерхового житлового будинку, який має індивідуальний проект забудови, що багатоквартирний житловий будинок № 14 по вул. Шевченка м. Токмак Запорізької області, на цей час має багато квартир з індивідуальним опаленням та має не житлові приміщення які мають відокремлені входи (суб'єкти господарювання), що кількість теплової енергії на опалення МЗК потрібно визначать окремо на кожну квартиру на підставі технічної документації (техпаспорт) на багатоквартирний житловий будинок № 14 по вулиці Шевченка м. Токмак.

П’яте;

Щодо договору про забезпечення функціонування системи індивідуального (автономного і централізованого опалення.

Згідно рішень виконавчого комітету Токмацької міської ради КП «Токмак Теплоенергія» визначено виконавцем послуг з централізованого опалення та погоджені тарифи на такі послуги.

Згідно п. 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених Постановою КМУ № 630 від 21 липня 2005 року (надалі Правила), - Послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - договір). Форма та зміст (умови) типового договору затверджені вказаною постановою.

Відповідно до п. 28 «Правил надання послуг з централізованого опалення постачання холодної та гарячої води» затвердженими Постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 року, встановлено, що споживачі, які відмовились від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, оплачують послугу з централізованого опалення місць загального користування (надалі МЗК) будинку, відповідно до Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних домів та визначенням плати за їх опалення.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» (далі – Закон № 1875 – IV від 24 червня 2004 року) визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Так, ст. ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачають обов'язок споживача житлово-комунальних послуг укласти письмовий договір з виконавцем послуг на основі типового договору.

Аналіз цього Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акта спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Разом з тим ст. 4 Закону № 1875-ІV від 24 червня 2004 року передбачає, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг, крім цього Закону, базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Свобода договору, закріплена у ст. ст. 6, 627 ЦК України, яка полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, при виборі контрагентів та при погодженні умов договору, не є безмежною.

У тих випадках, коли актом цивільного законодавства передбачена обов’язковість положень цього акту для сторін договору, сторонни не вправі відступити від їх положень (ч. 3 ст. 6 ЦК України).

З аналізу змісту ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, ст. ст. 19 – 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» убачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов’язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. (Правова позиція ВСУ у справі 6-110 цс 12 від 10 жовтня 2012 року)

Відповідно до ст. 203 ЦК України, - Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Надана позивачем копія Договору про забезпечення функціонування системи індивідуального (автономного і централізованого опалення, від 15.09. 2010 року, укладений між ним та позивачем – не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та не формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Вказаний договір був ним підписаний вимушено, проти його волі, оскільки без підписання такого договору, позивач не підписував Умови та Акт відключення його квартири від мереж централізованого опалення будинку, тому на підставі вищенаведеного, вважає такий Договір (Правочин), відповідно до вимог ст. 215 ЦК України – недійсним.

Шосте:

Щодо правової обґрунтованості предмету позову.

Згідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно із ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом позову є – заборгованість за послуги надані позивачем з централізованого опалення місць загального користування а не заборгованість за отриману теплову енергію.

Позивач в обґрунтуванні своїх позовних вимог посилається на вказану Методику, але не надає суду фактичних доказів розрахунків вказаних показників та сум боргу, не вказує яким чином розраховувались загальна площа багатоквартирного житлового будинку № 14 по вул. Шевченка м. Токмак Запорізької обл. та не надає суду відповідних тому доказів якими підтверджується застосована позивачем для розрахунку загальна площа будинку та відповідних поверхів, як не надав доказів розміру моєї пропорційної частки в багатоквартирному житловому будинку № 14 по вул. Шевченка м. Токмак Запорізької обл. для приймання участі у витратах по його утриманню.

Позивач не надав суду відповідних доказів які б доказували правомірність та обґрунтованість його позовних вимог, не надає доказів яким чином розраховувались нараховані суми боргу та не надав доказів в якому розмірі та обсязі я отримував надану послугу, а також, що я в загалі таку послугу чи товар - отримував.

Й на остання хочу звернуть увагу суду та зазначити, що в багатоквартирному житловому будинку № 14 по вул. Шевченка м. Токмак Запорізької обл., де розташована відповідача квартира, в під’їздах будинку, взагалі відсутні пристрої опалення (батареї), що підтверджується копією довідки від 16.06.2016 року за № 208, ПП «Токмак Центр» - балансоутримувача та підприємства яке згідно рішення органу місцевого самоврядування, обслуговує вказаний будинок та прибудинкову територію.

З вище наведених підстав та у відповідності зі ст. 128 ЦПК України, він не може погодитися з позивними вимогами позивача та заперечує проти них, заперечує проти наданого позивачем розрахунку суми боргу за послуги з централізованого опалення місць загального користування, оскільки такий розрахунок не відповідає вимогам Методики та Закону.

Таким чином, на підставі вищевикладеного він вважає, що у суду є в наявності всі законні та обґрунтовані підстави для відмови у позовних вимогах позивача, в зв’язку з чим, просить суд, у задоволенні позовних вимог позивача - відмовити.

Заслухавши пояснення учасників, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до рішення Токмацької міської ради № 151 від 31.06.2013 року виконавцем послуг з централізованого опалення в м. Токмак Запорізької області визначено Комунальне підприємство «Токмак теплоенергія» Токмацької міської ради.

Комунальне підприємство «Токмак теплоенергія» Токмацької міської ради є єдиним виробником послуг з централізованого опалення в м. Токмак.

Послуга з теплопостачання віднесена до житлово-комунальних послуг.

ОСОБА_1 проживає в квартирі за адресою: м. Токмак, вул. Шевченко, 14/70. За вказаною адресою Відповідачем у 2010 році були виконанні роботи з відключення квартири від мереж централізованої системи опалення та встановлено індивідуальне (автономне) опалення.

Правовідносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець), і фізичною та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (послуги) регулюються «Правилами надання послуг з централізованого опалення постачання холодної та гарячої води» затвердженими Постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 року.

Згідно з п. 28 Правил, споживачі, які відмовились від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку, відповідно до Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних домів та визначенням плати за їх опалення.

Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України 31.10.2006 р. № 359 була затверджена "Методика розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначенням плати за їх опалення", якою встановлено порядок визначення витрат теплової енергії на опалення місць загального користування (надалі-МЗК) у багатоквартирних житлових будинках для встановлення розміру плати за неї споживачами (п. 1.2. Методики).

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори, правочини, інші юридичні факти. Відповідно до п. 3. ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ст.ст. 20, 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг із зобов'язанням оплачувати їх у строки, встановлені договором або законом, а виконавець зобов'язується забезпечувати вчасно та відповідної якості надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п. 18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Відповідно до ч. 1 п. 30 Правил надання послуг з централізованого опалення постачання холодної та гарячої води і водовідведення споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установленні договором строки.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку і є його невід'ємною частиною.

Представник позивача визнав, що послуги з опалення місць загального користування в багатоквартирному житловому будинку позивача не надаються.

В письмових запереченнях представник позивача зазначив: "При ненаданні послуг з опалення МЗК (кількість теплової енергії на опалення окремого к-того приміщення МЗК, Гкал = 0)...".

Якщо позивач не надає відповідачу послуги з опалення місць загального користування, то в нього відсутні права на оплату таких послуг.

Разом з тим, відповідач посилається, що навіть недаючи послуги з опалення місць загального користування він має право на оплату таких послуг позивачем з формальних підстав, відповідно до формули розрахунку, затвердженою нормативно встановленою Методикою. На думку позивача при недані послуг з опалення МЗК, кількість енергії на що дорівнює нулю, залишається друга частина формули, згідно якої нарахування за витрати теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладеними в підвалі або на горищі, є обов'язковими. Тобто, якщо у формулі один із додатків дорівнює нулю, то сума рівняється значенню другого доданка.

Суд не погоджується з таким формальним підходом до встановлення у відповідача обов'язку сплати за відсутності послуг, лише за витрати позивача. Ці витрати позивач зазнав не з вини відповідача, тому на нього неможливо покласти обов'язку їх відшкодування керуючись лише формальними розрахунками. Такий підхід є нелогічним та несправедливим.

За таких обставин відсутні підстави для судового захисту прав та інтересів позивача, оскільки позивач їх ніяким чином не порушував.

Крім того, на обгрунтування розміру заборгованності позивач надав суду розрахунок тепловтрат трубопроводами опалення, що проходять по підвалу будинку вул. Шевченко, б. 14.

Розрахунок зроблено з використанням загальної площі будинку в розмірі 5601,8 кв.м.

Відповідач не погоджується з наданим розрахунком, зокрема не визнає, що загальна площа будинку складає 5601,8 кв.м.

Всупереч вимогам ст.ст. 27, 60 ЦПК України позивачем не надано суду доказів на підтвердження розміру загальної площі будинку, який використано в розрахунку тепловтрат.

Ця обставина впливає на визначений позивачем розмір позовних вимог.

Суд позбавлений можливості встановити частку відповідача у витратах на опалення місць загального користування багатоквартирного житлового будику, яка залежить від загальної площі будинку та пропорціна площі квартири відповідача.

За таких обставин позовні вимоги задоволеню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволені позову комунального підприємства «Токмак теплоенергія» Токмацької міської ради Запорізької області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення місць загального користування відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Токмацький районний суд Запорізької області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: