Єдиний державний реєстр судових рішень
СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/5435/16-к
пр. № 1-кп/759/430/16
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 вересня 2016 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 42015110350000708 за обвинувальним актом стосовно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Києва, громадянина України, освіта вища, одруженого, працюючого приватним підприємцем (керівник Центру правової допомоги Українське детективне антикорупційне бюро), зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який обвинувачується у скоєні кримінального правопорушення, передбаченому ст.336 КК України,
за участю сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_4 , ОСОБА_5
сторони захисту: захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
В С Т А Н О В И В:
Стороною обвинувачення ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що будучи військовозобов`язаним та визнаний придатним до військової служби, ухилився від призову за мобілізацією, не прибувши без поважних причин до ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , у встановлений військовим комісаріатом та зазначений у повістці термін на 08 годину 24.07.2015р.
Так, ОСОБА_3 згідно військового квитка серії НОМЕР_1 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_3 30.01.2001р., після навчання в 1996-2000 роках в Українському транспортному університеті згідно наказу МО України від 26.01.2001р. № 23 отримав військове звання лейтенант. 17.04.2008р. ОСОБА_3 взято на облік ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» №15/2015 від 14.01.2015р., затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» № 113-УІІІ від ) 15.01.2015р., на території України оголошено часткову мобілізацію протягом 2015 року у три черги протягом 210 діб із дня набрання чинності цим Указом 20.01.2015р.
Згідно ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992р. № 2232-ХІІ, військовозобов`язаними є особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Відповідно до ст.39 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992р. № 2232-ХІІ, призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993р. №3543-ХІІ.
21.07.2015р. військовозобов`язаний ОСОБА_3 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого по АДРЕСА_2 , з метою проходження медичного огляду та подальшого призову до лав Збройних Сил України за мобілізацією. Цього ж дня, ОСОБА_3 був оглянутий військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_5 та визнаний придатним до військової служби за ТДВ (Таблицями додаткових вимог до стану здоров`я) «Б» крім 1,2,8, затвердженими наказом Міністра оборони України від 14.08.2008р. №402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», про що медичною комісією складено довідку № 1574 від 21.07.2015р., з якою ОСОБА_3 ознайомлено під підпис.
З метою комплектування Збройних сил України, 21.07.2015р. військовозобов`язаному ОСОБА_3 вручено повістку, згідно якої останній був зобов`язаний прибути на 08 годину 24.07.2015р. до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , для відправлення для проходження служби в лавах Збройних Сил України в складі команди № НОМЕР_2 , що слідує в розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 ).
При цьому, військовозобов`язаний ОСОБА_3 висловив свою незгоду з проведенням мобілізації та відмовився від фактичного отримання повістки, про що був складений відповідний акт, засвідчений підписами понятих та власноручним рукописним записом ОСОБА_3 .
У подальшому, військовозобов`язаний ОСОБА_3 , не маючи правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, передбачених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993р. № 3543-ХІІ, в порушення вимог ч. 3 ст. 22 цього ж Закону, діючи умисно, з метою ухилення від призову за мобілізацією, без поважних причин не прибув у вказаний час - на 08 годину 24.07.2015р. до ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого р адресою: АДРЕСА_2 , не повідомивши в подальшому про причини свого неприбуття.
Наведені вище дії ОСОБА_3 стороною обвинувачення кваліфіковані за ст.336 КК України, як ухилення від призову за мобілізацією.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, не визнав та показав, що 13.08.2014 року його викликали повторно до військкомату, бо формували списки на випадок введення військового стану. Він приїхав за телефонним викликом до військкомату, спочатку отримав одне мобілізаційне розпорядження, але потім його замінили. 20.07.2015 року йому зателефонували та запитали чи може він приїхати, на що він відповів «звісно» і поїхав. Наступного дня, тобто 21.07.2015 року він приїхав до військкомату, попередньо йому по телефону повідомили, що з метою проходження медичної комісії. Він пройшов медичну комісію, після чого все і почалося. Йому запропонували підписати попередження про кримінальну відповідальність, на що він категорично відреагував і так як це ніякими законами не передбачено, тому не виконував вимогу працівників військкомату, про що також зазначив в акті.
21.07.2015 року він відмовився від підписання акту про кримінальну відповідальність, що підтвердив один з понятих та працівник військкомату. Після даної відмови вони склали акт про відмову від підписання попередження про кримінальну відповідальність за ухилення від мобілізації. Надалі він отримав назад своє військове посвідчення і уїхав додому. В лютому місяці 2016 року в суботу рано вранці до нього у двері подзвонили працівники карного розшуку та повідомили йому, що він у розшуку, але до того часу його більше ніхто не викликав, хоча свої контакті номери телефону він надавав. Він розповів усе слідчому, про всі ті події які були у військкоматі та надав розпорядження. Навіть просив прочитати пост з його сторінки у фейсбуці, про що він написав одразу, як у 2015 році прийшов з військкомату. Після чого слідча відмовилася приймати його доводи.
Обвинувачений наголосив, що 21.07.2015 року працівники військкомату намагалися отримати від нього підписи на акті про кримінальну відповідальність за відмову підписувати попередження про відповідальність за ухилення від мобілізації і робили це шляхом введення його в оману та напевне для того щоб мати якісь підстави психологічного тиску.
Крім цього ОСОБА_3 показав, що дійсно 21.07.2015р. у вказаний день, у військовому комісаріаті проходив медичний огляд. Після чого ще за направленням комісаріату робив флюорографію та перевіряв серце. За результатами проходження даного огляду йому надавався документ у якому було зазначено, що він здоровий і тому придатний до військової служби. Під висновком медичної комісії підписувався. Події які зазначені відбувалися у кабінеті №214, куди голова комісії попросив його спуститися. Бойової повістки не було, він її не бачив, було лише попередження. Дану повістку не бачив ні один понятий. Перед тим як писати у акті він прочитав що у ньому було написано, а саме, що він відмовився підписувати попередження про кримінальну відповідальність і що вони йому роз`яснили відповідальність за ухилення від мобілізації. Він написав свої думки щодо цього у цьому акті та отримав свій військовий квиток від працівника військкомату. Під час підписання даного акту були присутні молодий лейтенант, юрист, бо вона приносила «флешку» і казала змінити у формулярі лише на його дані, двоє понятих і майор ОСОБА_7 . Також був військовий прокурор, але той був у приймальні військового комісара, а не у кабінеті №214.
Саме юрист казала, що вони під приводом мобілізації хочуть його залучити до участі у проведенні АТО., бо їм не вистачає людей. Він зазначив, що знав куди його повинні були мобілізувати, це Одеська академія сухопутних військ. Тобто йому конкретно сказали у військкоматі що можуть запропонувати лише Одеську військову академію, на що він не погодився і наголосив, що якщо буде військовий стан, то вони знають куди його приписувати і він буде виконувати свій конституційний обов`язок, а участь у АТО не є конституційним обов`язком. Чи є в нього правові підстави для відстрочки від військової служби не знає.
При завершенні досудового розслідування йому відкривалися матеріали відповідно до вимог ст. 290 КПК України, але з численними порушеннями. Він бачив у матеріалах ксерокопію бойової повістки, але скаргу окрему не подавав на неї. У конкретну дату та час зазначений у повістці до військкомату не з`явився бо не знав, його ніхто належним чином не попереджав. Кожен раз, коли його викликали до військкомату за телефоном, він з`являвся, хоча повістки ні разу не отримував. Чи було в акті в якому він писав зазначено про дату та час коли йому потрібно з`явитися до військкомату не пам`ятає, адже швидко читав що було там написано, а саме те що він відмовився підписувати попередження про кримінальну відповідальність та те що йому роз`яснені наслідки ухилення від мобілізації, про які він і сам знає.
Належними та допустимими доказами винуватості ОСОБА_3 , які підтверджують його причетність до скоєння вищевказаного кримінального правопорушення, сторона обвинувачена вважає показання свідків по справі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , а також досліджені документи: довідка медичного огляду ОСОБА_3 , акт щодо відмови підписувати попередження про відповідальність за ухилення від мобілізації., завірені копії військового квитка та картки ОСОБА_3 , копія повістки про відправлення до військової частини, постанова про визнання речових доказів.
Дослідивши докази, представлені стороною обвинувачення вислухавши показання обвинуваченого та свідків, суд приходить до висновку, що пред`явлене ОСОБА_3 обвинувачення у кримінальному провадженні не знайшло свого підтвердження.
Так, свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що минулого року знаходився у військкоматі, отримував військовий квиток («білий» квиток), сидів у черзі, коли його запросили бути понятим та засвідчити відмову ОСОБА_3 від призову. Коли він підійшов, то побачив ОСОБА_3 , одного працівника військкомату у формі, одного чоловіка у костюмі і другого понятого. ОСОБА_3 пояснили, що відмова від мобілізації передбачає кримінальну відповідальність, останній усвідомлював, що відмовляється від призову. Після чого був викликаний військовий прокурор, щоб зареєструвати та задокументувати належним чином цю відмову. У присутності прокурора, його та другого хлопця, який також був запрошений у якості понятого було засвідчено, що ОСОБА_12 усвідомлює усі наслідки відмови від мобілізації і повністю усвідомлює відповідальність, яка після цього може бути, а саме кримінальна відповідальність. Усе це відбувалося в одному кабінеті, який знаходився на другому поверсі. В залі суду він впізнав обвинуваченого, як особу, яка відмовлялася від мобілізації.
Крім цього свідок ОСОБА_8 показав, що ОСОБА_3 було роз`яснено наслідки відмови від мобілізації, так як він кадровий військовий і має звання, то підлягає мобілізації, його було попереджено про кримінальну відповідальність. У той день було складено відповідний акт, який підтверджував відмову, у якому розписувався обвинувачений, він та інший понятий та військовий прокурор. Обвинуваченому саме у цьому акті було роз`яснені наслідки відмови. Понятим у військкоматі був перший раз, але до цього вже залучався у якості понятого, адже працює у швидкій допомозі. Чи були присутні ще якісь особи окрім нього, прокурора та іншого понятого у кабінеті при складанні акту він не пам`ятає, але припускає за можливе, адже увесь час якісь особи то заходили, то виходили. ОСОБА_3 мотивував свою відмову тим, що на даний час воєнний стан не введений, тому мобілізація є не законною. ОСОБА_3 відмовлявся від мобілізації в АТО. Акт був складений у зв`язку з відмовою ОСОБА_3 отримувати повістку.
Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні показав, що в липні 2015 року була шоста хвиля мобілізації і виконувалися заходи щодо призову осіб на військову службу по частковій мобілізації. Він у той день знаходився на прийомі і проводив припис, становлення на облік та мобілізацію військовозобов`язаних рядових, сержантів та прапорщиків. Після обіду до нього звернувся лейтенант ОСОБА_14 , старший офіцер відділення офіцерів запасу і повідомив, що у комісаріаті знаходиться офіцер запасу, який відмовляється мобілізуватися і тому вони повинні скласти відповідний акт. Він зайшов до кабінету № 214, де знаходився військовозобов`язаний, де його ще раз було попереджено про кримінальну відповідальність проте ОСОБА_3 вдруге підтвердив свою відмову, тому вони звернулися до майора ОСОБА_7 , який віддав наказ про складення акту, для цього було запрошено двох хлопців, які стояли у комісаріаті в черзі у якості понятих. В присутності військовозобов`язаного та понятих був складений акт, відповідно до якого він був попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 336 КК України. В залі суду він упізнав обвинуваченого. Сам він не бачив даної бойової повістки, але чув відмову військовозобов`язаного, мотивація якої полягала у тому, що він не визнає указ Президента про часткову мобілізацію. Складання акту відбувалося у кабінеті № 214 у присутності двох понятих, його, майора Котка, лейтенанта Трущенка та обвинуваченого. Жінка юрист військкомату ОСОБА_15 також була присутня і повідомляла про кримінальну відповідальність. Прийняття рішення щодо мобілізації відповідної особи, яка придатна до служби по заключеню медичної комісії у військкоматі відбувається старшим офіцером відділу, а військовим комісаром остаточне рішення. Дане рішення щодо призову оформлюється особистим іменним наказом чи груповим. Особисто він не бачив цього наказу щодо обвинуваченого. Розмови щодо направлення його до зони АТО не було, дане рішення військовий комісаріат не приймає, він лише комплектує збройні сили. Обвинувачений підписував акт про кримінальну відповідальність. Особисто він бачив, що бойова повістка на ім`я ОСОБА_3 була у майора Котка, а от наслідки вручення чи не вручення її він не знає. Зазвичай акт стандартний, тобто є бланк, у якому передбачений пункт щодо відмови від отримання бойової повістки. Оповіщення військовозобов`язаних відбувається різним чином, і дзвінками, і поштою, і особистими виходами. За станом придатності та віком є градація на три групи військовозобов`язаних. У період мобілізації першочергово комплектація військових частин відбувається за допомогою першої групи. Бойова повістка це є остання повістка, де зазначається час та місце куди особа повинна з`явитися, в ній не зазначається конкретне місце несення служби, а лише вказується номер команди до якої військовозобов`язаний приписаний. Після отримання якої особа направляється до учбових центрів для готування стройових частин. У бойовій повістці відомості щодо направлення для несення служби у зону АТО відсутні.
Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні показав, що дана подія відбувалася восени минулого року, було тепло, у першій половині дня. Він, убираючи у дворі, бачив, як приходили працівники міліції і хотіли вручити ОСОБА_3 повістку, але останнього не було вдома, тому вони підійшли до нього та попросили, щоб він засвідчив відсутність ОСОБА_3 . Він погодився, після чого вони подзвонили у двері рази три, але ніхто не відповідав. Дані люди не представлялися і мети з якої вони його покликали також не зазначали. Після чого вони відібрали у нього анкетні дані, він підписався і більше вони не приходили. Про дану подію він ОСОБА_3 не казав. Вони приходили до другої години дня. Чи буває ОСОБА_3 у такий час вдома йому не відомо. ОСОБА_3 активніший за деяких жильців будинку. Призивів до сепаратизму він від нього також не чув. Повістки з військкомату ОСОБА_3 не приходили.
Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні показав, що точну дату події не пам`ятає, але приблизно в червні-липні минулого року, коли була шоста хвиля мобілізації громадянин ОСОБА_3 був викликаний за повісткою до військкомату. Він з`явився, пройшов медичну комісію, актом якої був визнаний придатним чи обмежено придатним до військової служби. Згідно плану мобілізації і нарядів, які були у військкоматі, згідно військової облікової спеціальності, яка була записана у його військовому квитку, він підходив до планів по мобілізації. Йому пропонувалось вручити бойову повістку до команди, але ОСОБА_3 відмовився її отримувати. Відмовився, зауваживши, що не хоче служити в збройних силах, а буде служити в ІНФОРМАЦІЯ_6 . Після чого було викликано двох свідків, у присутності яких, був складений акт про відмову від отримання повістки. В його службові обов`язки входило вручати повістки. Будь-який військовозобов`язаний, викликаний повісткою, приходить до військкомату і проходить військово-медичну комісію, яка знаходиться у військкоматі. ОСОБА_3 дану комісію пройшов у той же день, за заключенням якої, був придатний до військової служби. Є наряди, які висилаються міським військкоматам у яких визначена кількість військовозобов`язаних до мобілізації та їх військово-облікова спеціальність. Військово-облікова спеціальність ОСОБА_3 підходила до нарядів і він був придатний до служби. У повістці, було зазначено, коли йому потрібно з`явитися до учбових центрів та номер команди. Це була іменна бойова повістка, у якій було зазначено прізвище, ім`я, по-батькові, дату, час і місце куди потрібно з`явитися, зверху номер команди та що при собі мати. Коли ОСОБА_3 відмовлявся отримувати бойову повістку, то казав, що указ Президента нічого не значить. Поняті були присутні при складанні акту, але чи бачили вони безпосередньо сам факт відмови ОСОБА_3 від отриманням повістки, він не пам`ятає. Вручав бойову повітку особисто він, у кабінеті де був присутній ОСОБА_16 . У акті, який був складений було зазначено, що громадянин відмовляється від отримання повістки. Даний акт ОСОБА_3 підписував. ОСОБА_3 , коли з`явився до військкомату не відразу підійшов до нього і про конфліктну ситуацію йому повідомив хтось із службовців, але хто саме не пам`ятає. Тобто до нього, як до начальника відділення звернулися вже коли ОСОБА_3 сказав, що не буде служити. Мотиви відмови полягали у тому, що указ Президента про часткову мобілізацію це не указ. Після чого він ОСОБА_3 запитав чи відмовляється той від мобілізації та чи складати акт відмови, на що останній відповів «так». Сіли за стіл у кабінеті №214 та склали акт. Результати медичної комісії надаються на руки військовозобов`язаним, хто саме їх приніс він не пам`ятає, але форма 4 була на столі. Підставою виписування повістки є указ Президента про часткову мобілізацію, наряди та форма 4 (проходження мед. комісії). Якщо перебір, наприклад, пройшли мед.комісію 200 чоловік, а відповідно до наряду потрібно лише 100, то вирішення питання, про те кого мобілізувати вирішується при окремій бесіді з кожним, тобто береться до уваги добровільна позиція та співпадає військово-облікова спеціальність. Начальник відділення чи військовий комісар спілкується майже з усіма військовозобов`язаними, після чого виписує повістку.
Свідок ОСОБА_11 уточнив, що не пам`ятає чи у присутності понятих намагався ОСОБА_3 вручити повістку. Акт про відмову поняті читали. Часткова мобілізація була пов`язана із проведенням АТО, залучення до якої цивільного населення та офіцерів запасу відбувалася не на добровільних засадах, але не факт, що ОСОБА_3 би потрапив до проходження служби у зону АТО. ОСОБА_3 викликався до проходження служби як офіцер запасу. Чи приходив у 2014 році до даного військкомату ОСОБА_3 , він відповісти не може, адже служив у військкоматі у період з квітня 2015 року по квітень 2016. Його спеціальність командир батальйону, підготовку та ознайомлення з нормативно правовими актами до вступу на службу у військкоматі не проходив, юридичної освіти не має, але термінологією володіє та розуміє що таке наказ та указ.
Після того, як особа отримала повістку, формується команда відповідної військово-облікової спеціальності, у визначений час та місце, після прибуття і збору військовозобов`язаних складається наказ про мобілізацію і іменні списки. Даний наказ складається після того, як особи відбули до навчальних центрів.
В бойовій повістці не було вказано, що ОСОБА_3 відправляється до зони АТО. У ній було зазначено номер команди. Номер військової частини також не вказується, адже усі призвані офіцери запасу, як рядові і сержанти, направляються до навчальних центрів. Не відомо чи потрапив би взагалі ОСОБА_3 до зони АТО, адже були випадки, коли призваних до служби залишали нести службу у навчальних центрах, тобто отримання бойової повістки не означає автоматичне відправлення до зони АТО.
Крім показань свідків, судом досліджувались надані стороною обвинувачення під час судового провадження, як доказ вини обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України наступні документи.
- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 22.09.2015р. згідно якого в ІНФОРМАЦІЯ_7 вилучені документи, які стосуються призову на військову службу до Збройних Сил України за мобілізацією військовозобов`язаного ОСОБА_17 , а.п.116, а саме:
- довідка №1574 від 21.07.2015р. щодо проходження військовозобов`язаним ОСОБА_17 медичного огляду, за результатами якого останній придатний до військової служби за ТДВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 », крім1,2,8 а.п.118;
- акт від 21.07.2015р. про відмову військовозобов`язаного ОСОБА_17 підписувати попередження про відповідальність за ухилення від мобілізації а.п.119;
- завірені копії військового квитка та алфавітної картки до особової справи ОСОБА_17 , які підтверджують факт перебування ОСОБА_17 на військовому обліку а.п.120-121;
- копія повістки, згідно якої ОСОБА_17 був зобов`язаний прибути на 08 годину 24.07.2015р. до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , для відправлення для проходження служби в лавах Збройних Сил України в складі команди № НОМЕР_2 , що слідує в розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 а.п.122;
- постанова про визнання речових доказів а.п.123.
Допитавши обвинуваченого, свідків та оцінивши надані сторонами докази відповідно до ст. 94 КПК України в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку та вирішуючи при ухваленні рішення питання, передбачені ч.1 ст. 368 КПК України, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, суд приходить до висновку, що обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, стороною обвинувачення у ході судового розгляду не доведені, в зв`язку з чим, відповідності з вимогами п.3 ч.1 ст. 373 КПК України, ухвалює виправдувальний вирок з наступних підстав.
Відповідно ч.1, ч.2 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не було доведено в законному порядку та обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно ч.3 ст. 373 КПК України встановлено, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Згідно ч.1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Відповідно п.1 ч.1 ст. 91 КПК України до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні належать, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).
Згідно ч.1 ст. 94 КПК України передбачає, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно ч.1 ст. 39 Закону України «Про військовий обовязок та військову службу» від 25.03.1992 р. № 2232-ХІІ, призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Згідно ч.8 ст. 15 вказаного Закону призовники, яким надійшла повістка районного (міського) військового комісаріату на прибуття до призовної дільниці для проходження призовної комісії, зобов`язані прибути в пункт і у строк, зазначені в повістці.
Отже повістка повинна бути вручена військовозобов`язаному особисто.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вини своєї в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ст. 336 КК України не визнав та показав, що він добровільно пройшов медичну комісію і за висновком комісії визнаний придатним для проходження військової служби. До військкомату він з`явився добровільно, за телефонним дзвінком. Повістку йому у військкоматі ніхто не вручав і він її не бачив. Йому запропонували підписати попередження про кримінальну відповідальність, на що він категорично відреагував і так як це ніякими законами не передбачено, тому не виконував вимогу працівників військкомату, про що також зазначив в акті. Також в акті він написав свою думку щодо законності указу про мобілізацію.
Проте, що працівник військкомату майор ОСОБА_11 вручав так звану бойову повістку обвинуваченому ОСОБА_3 , не підтвердили допитані в суді свідки по справі.
Щодо показань свідка ОСОБА_8 , що акт був складений у зв`язку з відмовою ОСОБА_3 отримувати повістку, то суд до цих показань ставиться критично, оскільки вони об`єктивно спростовуються самим актом № 3/1418 від 21.07.2015р. про відмову ОСОБА_3 підписувати попередження про відповідальність за ухилення від мобілізації.
Безпосередньо сам свідок ОСОБА_11 показав, що поняті були присутні при складанні акту, але чи бачили вони безпосередньо сам факт відмови ОСОБА_3 від отриманням повістки, він не пам`ятає.
Дослідивши акт № 3/1418 від 21.07.2015р. суд встановив, що він складений у зв`язку з відмовою ОСОБА_3 підписувати попередження про відповідальність за ухилення від мобілізації і це узгоджується з показання обвинуваченого, які він надав в судовому засіданні.
Акт про відмову в отриманні обвинуваченим ОСОБА_3 бойової повістки, працівниками військкомату не складався.
Таким чином сам акт не відповідає фактичним обставинам (відмови від отримання повістки обвинуваченим).
Крім цього суду не було надано оригіналу бойової повістки, яку як стверджує сторона обвинувачення відмовився отримати ОСОБА_3 .
Надану до суду стороною обвинувачення ксерокопію повістки, як доказ вини ОСОБА_3 у скоєнні вищевказаного кримінального правопорушення, суд визнає недопустимим, оскільки вона належним чином не завірена та відсутня в описі речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді а.п.117, а отже отримана з порушенням передбаченому КПК України порядку.
Відповідно ч.3 ст. 99 КПК України сторона кримінального провадження, потерпілий зобов`язані надати суду оригінал документа.
Таким чином суду не було надано доказів, що наміру обвинуваченого на ухилення від призову за мобілізацією, враховуючи те, що ОСОБА_3 добровільно за телефонним дзвінком з`явився до військкомату та добровільно пройшов медичне обстеження.
Згідно ст.92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, покладається на слідчого та прокурора.
У відповідності до ст.22 КПК України одна із засад кримінального провадження змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне одстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України.
Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатись на один і той самий орган чи службову особу.
Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
Крім того, саме на прокурора та слідчого, відповідно до ч.2 ст.9 КПК України, покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Згідно із ст.17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях й ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи в учиненні кримінального правопорушення. Підставою для обвинувального вироку суду є така сукупність достовірних доказів, що отримані з додержанням законодавства, розглянуті в судовому засіданні та є достатніми для безспірного висновку про те, що подія кримінального правопорушення мала місце, наявні ознаки складу кримінального правопорушення, вчинив це діяння обвинувачений і його вина у вчиненні цього кримінального правопорушення доведена судом. Забезпечення доведеності вини є одним з основних конституційних принципів основ судочинства (п.3 ч.3 ст.129 Конституції України, п.10 ч.1 ст.7, ст.17 КПК України).
Пункт 2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень суди відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного (рішення ЄСПЛ у справі «Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії»).
Таким чином, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, аналізуючи та оцінюючи в сукупності всі докази, що досліджені у судовому засіданні, приходить до висновку, що стороною обвинувачення не здобуто достатньо доказів, які могли б довести що в діяннях обвинуваченого ОСОБА_3 є склад кримінального правопорушення, передбачене ст.336 КК України і він підлягає виправданню.
Речові докази по справі, вирішити у відповідності до вимог ст.100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.368, 373-376 КПК України, суд, -
З А С У Д И В:
ОСОБА_3 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ст.336 КК України та виправдати у зв`язку з недоведеністю, що діяннях останнього є склад кримінального правопорушення.
Речові докази по справі, зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду міста Києва через Святошинський районний суд міста Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя:
