ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

31 серпня 2016 року 12:50 справа №826/15491/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кузьменка В.А., суддів Арсірія Р.О., Огурцова О.П., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

ОСОБА_1

до

Міністерства інфраструктури України

третя особа

Державна адміністрація залізничного транспорту України

про

визнання протиправним та скасування наказу

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ОСОБА _1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства інфраструктури України (далі по тексту - відповідач), в якому просить скасувати наказ Міністерства інфраструктури України від 07 липня 2015 року №254 "Про затвердження Розподілу обов'язків між першим заступником та заступниками генерального директора Укрзалізниці".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/15491/15.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2015 року позовну заяву залишено без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2015 року скасовано, а справу направлено на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу передано на розгляд судді Кузьменку В.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 січня 2016 року адміністративну справу №826/15491/15 прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

В судове засіданні 30 березня 2016 року позивач не прибув, попередньо подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, інші особи, які беруть участь у справі до суду також не прибули.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представників осіб, які беруть участь у справі, та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Міністерство інфраструктури України видало наказ від 07 липня 2015 року №254 "Про затвердження Розподілу обов'язків між першим заступником та заступниками генерального директора Укрзалізниці".

Згідно з вказаним розподілом обов'язків між першим заступником та заступниками генерального директора Укрзалізниці визначено перелік обов'язків першого заступника генерального директора Укрзалізниці (ЦЗ-1) ОСОБА_2, заступника генерального директора Укрзалізниці (ЦЗІ) ОСОБА_3, заступника генерального директора Укрзалізниці (ЦЗМ) ОСОБА_4, заступника генерального директора Укрзалізниці (ЦЗЛ) ОСОБА_5

Позивач вважає, що наказ Міністерства інфраструктури України від 07 липня 2015 року №254 "Про затвердження Розподілу обов'язків між першим заступником та заступниками генерального директора Укрзалізниці" є протиправним, оскільки підписаний посадовою особою - Міністром інфраструктури, яка не наділена такими повноваженнями. Свою позицію обґрунтовує тим, що пунктом 8 Положення про Державну адміністрацію залізничного транспорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 року №262, визначено, що розподіл обов'язків між першим заступником та заступниками генерального директора здійснюється Віце-прем'єр-міністром України - Міністром інфраструктури за поданням генерального директора. Згідно з постановою Верховної Ради України "Про формування складу Кабінету Міністрів України" від 02 грудня 2014 року №9-VII у складі Кабінету Міністрів України відсутній Віце-прем'єр-міністр України - Міністр інфраструктури. Позивач зазначає, що оспорюваний ним наказ про розподіл обов'язків між заступниками Укрзалізниці порушує його інтерес щодо дотримання принципу законності органами державної влади, а також його право як громадянина України на вільне обрання праці.

Відповідач у письмових запереченнях проти позову зазначив, що позов не підлягає задоволенню, оскільки наказ підписаний повноважною особою - Міністром інфраструктури України. Згідно з Указом Президента України "Про внесення змін до Положення про Міністерство інфраструктури України" від 21 березня 2013 року №152/2013 внесено зміни до вказаного положення від 21 березня 2013 №152/2013 та замінено в його тексті слова "Віце-прем'єр-міністр України - Міністр інфраструктури України" в усіх відмінках словами "Міністр інфраструктури України" у відповідному відмінку. Відповідно до пункту 9 зазначеного положення Мінінфраструктури України очолює Міністр інфраструктури України. Також наголошує на тому, що оскаржуваний позивачем наказ є актом індивідуальної дії, оскільки стосується визначеного ним обмеженого кола осіб і безпосередньо не порушує прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів позивача.

Третя особа в письмових запереченнях проти позову зазначила, що оспорюваний наказ не стосується позивача і не порушує його прав та інтересів.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" (в редакції, чинній на час видання оспорюваного наказу) систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України (далі - міністерства) та інші центральні органи виконавчої влади.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" правові засади діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади міністерства, інші центральні органи виконавчої влади у своїй діяльності керуються Конституцією України, цим та іншими законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністерство очолює міністр України (далі - міністр), який є членом Кабінету Міністрів України.

Згідно з пунктом 27 частини другої статті 8 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністр як керівник міністерства підписує накази міністерства.

Указом Президента України від 12 травня 2011 року №581/2011 затверджено Положення про Міністерство інфраструктури України (далі по тексту - Положення №581/2011).

Указом Президента України від 21 березня 2013 року №152/2013 внесено зміни до Положення №581/2011, - замінено в його тексті слова "Віце-прем'єр-міністр України - Міністр інфраструктури України" в усіх відмінках словами "Міністр інфраструктури України" у відповідному відмінку.

Відповідно до пункту 2 Положення №581/2011 Мінінфраструктури України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України, а також цим Положенням.

Відповідно до абзацу першого пункту 9 Положення №581/2011 (в редакції, чинній на час видання оспорюваного наказу) Мінінфраструктури України очолює Міністр інфраструктури України, який призначається на посаду та звільняється з посади в установленому порядку Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України.

Таким чином, Мінінфраструктури України очолює Міністр інфраструктури України, який є членом Кабінету Міністрів України. Міністр інфраструктури України як керівник Мінінфраструктури України підписує накази міністерства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 року №262 затверджено Положення про Державну адміністрацію залізничного транспорту України (далі по тексту - Положення №262, відповідно до пункту 1 якого Державна адміністрація залізничного транспорту (Укрзалізниця) є органом управління залізничним транспортом загального користування, підвідомчим Мінінфраструктури.

Згідно з абзацом першим пункту 8 Положення №262 розподіл обов'язків між першим заступником та заступниками генерального директора здійснюється Віце-прем'єр-міністром України - Міністром інфраструктури за поданням генерального директора.

Відповідно до постанови Верховної Ради України "Про формування складу Кабінету Міністрів України" від 02 грудня 2014 року №9-VIII сформовано склад Кабінету Міністрів України, до якого входив Міністр інфраструктури України ОСОБА_6

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що наказ Міністерства інфраструктури України від 07 липня 2015 року №254 "Про затвердження Розподілу обов'язків між першим заступником та заступниками генерального директора Укрзалізниці", підписаний Міністром інфраструктури України ОСОБА_6, є таким, що виданий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Та обставина, що зміст абзацу першого пункту 8 Положення №262 не було приведено у відповідність з чинним на час виникнення оспорюваних відносин законодавством шляхом виключення слів "Віце-прем'єр-міністром України" не є підставою для висновку про відсутність повноважень у Міністра інфраструктури України Мінінфраструктури здійснити розподіл обов'язків між першим заступником та заступниками генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту (Укрзалізниці) за поданням генерального директора.

Окрім того, судом встановлено, що оспорюваний наказ Мінінфраструктури України є актом індивідуальної дії, що визначає обов'язки визначених в ньому посадових осіб. Цей акт міг бути та був застосований саме до цих осіб і не був та не міг бути застосованим до позивача, який не був суб'єктом правовідносин, на які поширюється дія цього акта. Оскільки оспорюваний наказ не породжує для позивача прав та обов'язків, тому він не може спричинити порушення прав, свобод та інтересів позивача у публічно-правовій сфері.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність своїх дій з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з формулювання позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.А. Кузьменко

Судді Р.О. Арсірій

О.П. Огурцов