Справа № 815/606/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2016 року

16год.30хв.

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Аракелян М.М.

За участю секретаря Гуманенко В.О.

За участю сторін:

Від позивача: Білий В.В. за довіреністю

Від відповідачів:

Від Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області : Лазарєва Г.С. за довіреністю

Від Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради: Кодимський Д.С. за довіреністю

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області, Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла адміністративна позовна заява ОСОБА_1 (з урахуванням уточнень), в якій позивачка просить суд визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 в реєстрації місця проживання, за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради зняти ОСОБА_1 з реєстрації місця проживання, за адресою: АДРЕСА_2 та зареєструвати ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивачка вказує, що вона звернулась до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради із заявою про здійснення реєстрації місця проживання, разом з якою були подані ордер № 97, серія АС від 28.12.1997 р. на житлову площу в гуртожитку, яким надано право на заняття з сім`єю, у кількості 3 осіб ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - дружина ОСОБА_1 донька), житлової АДРЕСА_3 , квитанцію про сплату державного мита; паспорт громадянина України; заява про зняття з реєстрації місця проживання. За результатами розгляду заяви, листом від 14.01.2016 року № 16/1646 Приморського районного відділу ГУ ДМС України в Одеській області позивачці було повідомлено, що керуючись вимогами ч.2. п.2 «Порядку реєстрам місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів» заяву ОСОБА_1 повернуто у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують право власності на нерухоме майно або згоди зареєстрованих громадян.

На думку позивачки, відповідач неправомірно відмовив їй у реєстрації місця проживання, оскільки всі необхідні документи разом з заявою були нею надані, при цьому при наявності документу, що посвідчує право на проживання в житлі ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи, не потрібна згода зареєстрованих громадян.

Не погоджуючись з такою відповіддю, позивачка 21.01.2016 року вдруге звернулася з листом до Приморського районного відділу ДМС України в Одеській області, та за результатами його розгляду отримала відповідь з новою підставою для відмови , а саме: реєстрація за відповідним місцем проживання не є можливою, оскільки Ордер на житлову площу в гуртожитку від 28.01.1997 року за № 97 серія АС - є дійсний на протязі 30 (тридцяти) днів, при вселенні ордер здається в житлово-експлуатаційну організацію, за відсутностіїї - завідувачу (директору) гуртожитку установі організації.

Позивачка вважає такі дії з боку відповідача протиправними, оскільки ордер на житлове приміщення не було визнано недійсним у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим він є підставою для реєстрації у відповідному приміщенні особи. Також, відповідно до пункту 2.6. Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 22.11.2012 № 1077 «Про затвердження Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів», забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів ніж тих, що встановлені у п.2.2. Наказу. Таким чином, чинним законодавством встановлений виключний перелік документів для проведення реєстрації місця проживання, які були ОСОБА_1 долучені до попередньої заяви.

Крім того, про постійне місце проживання позивачки за адресою: АДРЕСА_1 , свідчать письмові твердження сусідів ОСОБА_1 .

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з урахуванням уточнень та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача /Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області/ в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на письмові заперечення, наявні в матеріалах справи. В обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що на виконання Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» був розроблений Наказ МВС України від 22.11.2012 року №1077 «Про затвердження Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів». Додатком № 5 до даного наказу визначено зразок заяви для реєстрації місця проживання. Виходячи зі змісту заяви підставою для реєстрації місця проживання заявника є: ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи, що підтверджують право на проживання в житлі.

Разом з чим, ордер на жиле приміщення від 28.01.1997 року, що був наданий позивачкою до Приморського районного відділу м. Одеси ГУ ДМС України в Одеській області, є недійсним та не може слугувати підставою для реєстрації місця проживання, оскільки Ордер на житлову площу в гуртожитку від 28.01.1997 року за № 97 серія АС - є дійсний на протязі 30 (тридцяти днів при вселенні ордер здається в житлово-експлуатаційну організацію, за відсутностіїї - завідувачу (директору) гуртожитку установі організації.

Стосовно вимоги ОСОБА_1 щодо зобов`язання ГУ ДМС України в Одеській області здійснити реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , представник відповідача зазначає, що повноваження у сфері реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання вже не належать до компетенції територіальних органів та підрозділів ДМС України.

Представник відповідача /Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради/ в судовому засіданні також заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись, що в якості документа, підтверджуючого право на проживання в житлі, позивач надає для реєстрації місця проживання тільки ордер №: 97, серія АС від 28.12.1997 року на житлову площу в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , який в свою чергу є недійсним внаслідок пропущення тридцятиденного строку здійснення такої реєстрації, що протиріччить вимогам діючого законодавства. Означені обґрунтування представник відповідача виклав в письмових запереченнях, наявних у матеріалах справи.

Департаментом надання адміністративних послуг на звернення позивачки були надані обґрунтовані відповіді у відповідності до вимог діючого законодавства у зв`язку з чим підстав для задоволення позовних вимог не має.

В судовому засіданні 31.08.2016р. учасники процесу підтримали наведені правові позиції.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представників, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 31.01.2016р. звернулась до Центру надання адміністративних послуг Одеської міської ради з заявою про реєстрацію місця проживання в порядку надання адміністративної послуги.

Разом із заявою позивачкою були подані ордер № 97, серія АС від 28.12.1997 р. на житлову площу в гуртожитку, яким надано право на заняття з сім`єю, у кількості 3 осіб ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 дружина, ОСОБА_1 донька), житлової АДРЕСА_3 ; квитанцію про сплату державного мита; паспорт громадянина України.

Листом від 14.01.2016 року вих. №16/1646 Приморським районним відділом ГУ ДМС України в Одеській області за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 було повернуто заяву про реєстрацію місця проживання, оскільки відповідно до вимог ч. 2 п. 2 «Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів» затвердженого Наказом МВС України №1077 від 22.11.2012 року у зв`язку з відсутністю документів що підтверджують право власності на нерухоме майно або згода зареєстрованих громадян.

21.01.2016 року позивачка звернулася до начальника Приморського районного відділу ГУ ДМС України в Одеській області із зверненням, в якому просила визнати її право на реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , розглянути заяву повторно або надати обґрунтовану правову відповідь, яка свідчить про неможливість реєстрації за означеною адресою з посиланням на норми законодавства.

Розглянувши звернення позивачки від 21.01.2016 року, Приморським районним відділом ГУ ДМС України в Одеській області було надано відповідь від 29.01.2016 року за №5115/233, відповідно до якої позивачку було повідомлено, що після звернення ОСОБА_1 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, позивачці було надано письмову відмову від 14.01.2016 року за № 16/1646 з визначенням порушення вимог ч.2 п.2 «Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів» затвердженого Наказом МВС України №1077 від 22.11.2012 року, у зв`язку з відсутністю документів то підтверджують право власності на нерухоме майно, а саме, право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім`ї на реєстрацію місця проживання. Крім того, Приморським відділом зазначено, що Ордер на житлову площу в гуртожитку від 28.01.1997 року за № 97, серії АС є дійсним на протязі 30 (тридцяти) днів також, при вселенні ордер здається в житлово-експлуатаційну організацію або з відсутності її - завідувачу (директору) гуртожитку, підприємства, установі, організації, означені вимоги визначені у самому Ордері.

Позивачка звернулася з даним позовом до суду про визнання протиправними дій щодо відмови у здійсненні реєстрації місця проживання та зобов`язання зняти з попередньої реєстрації та зареєструвати ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1

Судом встановлено, що на засіданні адміністрації та профкома асоціації «Агропромстрой», протокол №9, від 09.12.1994 року, вирішено передати кімнату у гуртожитку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_4 , сім`я якого складає 3 особи. Після чого на житлову площу в гуртожитку було надано ордер № 97, серія АС від 28 січня 1997року.

Судом досліджений ордер № 97, серія АС від 28 січня 1997року та встановлено, що останній був виданий ОСОБА_2 , який працював ОО «Рестут», на право заняття з сім`єю у кількості 3-х осіб житлову площу у розмірі 18,00 кв.м. в гуртожитку АДРЕСА_4 . До складу сім`ї входять ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - дружина, ОСОБА_1 - донька.

Положеннями ст.3 Закону №1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та до паспортного документа про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси житла.

Відповідно до ст. 6 Закону №1382-IV, Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання. Для реєстрації особа або її законний представник подає: письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; талон зняття з реєстрації (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку). У разі подачі заяви законним представником особи додатково подаються: документ, що посвідчує особу законного представника; документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, крім випадків, коли законними представниками є батьки (усиновлювачі). Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників. Реєстрація місця проживання новонародженої дитини здійснюється також на підставі направлених органами соціального захисту населення даних, що зазначив законний представник, з яким постійно проживає дитина, у заяві про призначення допомоги при народженні дитини. Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів. Облік громадян України, які проживають за межами України, ведеться закордонними дипломатичними установами України в установленому Міністерством закордонних справ України порядку. У разі зміни адреси житла в межах адміністративно-територіальної одиниці особа або її законний представник повинні письмово повідомити про це орган реєстрації протягом десяти днів. Надання органами реєстрації відомостей про місце проживання або місце перебування особи та інших персональних даних здійснюється виключно у випадках, передбачених законами України, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини або за згодою самої особи.

Статтею 11 Закону №1382-IV визначено, що Реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері реєстрації фізичних осіб, затверджує відповідно до закону порядок реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні, зразки документів, необхідних для реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та місця перебування.

У відповідності до частини 1 статті 29 Цивільного кодексу України Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Згідно п.1.3 Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України №1077 від 22.11.2012 року (далі по тексту - Порядок), реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється управліннями, відділами (секторами) Державної міграційної служби України (далі - ДМС України) в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення у день подання особою документів. Реєстрація місця проживання особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.

Відповідно до п.2.2. Порядку для реєстрації місця проживання особа або її законний представник подає до територіального підрозділу ДМС України, а після утворення центрів надання адміністративних послуг (далі - центр) - до відповідного центру: письмову заяву про реєстрацію місця проживання (додаток 5); документ, до якого вносяться відомості про місце проживання; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання; документи, що підтверджують: право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім`ї на реєстрацію місця проживання. У разі реєстрації місця проживання у центрі договір оренди житлового приміщення може бути засвідчено адміністратором центру; право на перебування або взяття на облік у закладі/установі - довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи (додаток 6), копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 28 грудня 2011 року № 574 "Про деякі питання діяльності центру обліку бездомних громадян", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 січня 2012 року за №84/20397; проходження служби у військовій частині, адреса якої зазначається під час реєстрації, довідка про проходження служби у військовій частині, видана командиром військової частини, зразок якої наведено в додатку 7 до цього Порядку; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку); свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України, якщо реєструється місце проживання дитини, яка не досягла 16-річного віку; заява про зняття особи з реєстрації місця проживання, форма якої наведена в додатку 8 до цього Порядку (у разі здійснення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).

Як було встановлено вище, та не заперечується відповідачами, позивачка звернулася до Приморського районного відділу з заявою про реєстрацію місця проживання, разом з якою було надано ордер № 97, серія АС від 28.12.1997 р. на житлову площу в гуртожитку, яким надано право на заняття з сім`єю, у кількості 3 осіб ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 дружина, ОСОБА_1 донька), житлової АДРЕСА_3 ; квитанцію про сплату державного мита; паспорт громадянина України; заява про зняття з реєстрації місця проживання.

Тобто, у відповідності до вказаних вимог Закону та Порядку ОСОБА_1 надала відповідачу всі необхідні документи для реєстрації у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому відповідач повернувши заяву про реєстрацію місця проживання зазначив, що оскільки відповідно до вимог ч. 2 п. 2 «Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів» затвердженого Наказом МВС України №1077 від 22.11.2012 року у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують право власності на нерухоме майно або згоди зареєстрованих громадян.

Судом досліджений лист від 14.01.2016р. та встановлено, що відповідь не містить конкретних посилань на документ, який не було надано разом з заявою про реєстрацією у відповідності до вимог Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та Порядку №1077.

При другій відмові в реєстрації місця проживання Приморський районний відділ ГУ ДМС України в Одеській області як підставу зазначив, що оскільки Ордер на житлову площу в гуртожитку від 28.01.1997 року за № 97 серія АС - є дійсний на протязі 30 (тридцяти днів при вселенні ордер здається в житлово-експлуатаційну організацію, за відсутності її - завідувачу (директору) гуртожитку установі організації. Тобто на думку відповідачів, згідно їх письмових заперечень, ордер від 28.01.1997 року за № 97 серія АС є недійсним внаслідок пропущення тридцятиденного строку для реєстрації та не може слугувати підставою для реєстрації місця проживання.

Такі твердженні відповідачів є безпідставними, оскільки за приписами ст.58 Житлового кодексу України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Форма ордера встановлюється Радою Міністрів Української РСР. Видача ордерів на жилі приміщення у військових містечках провадиться в порядку, передбаченому законодавством Союзу СРСР.

Відповідно до ст. 59 Житлового кодексу України встановлені підстави і порядок визнання ордера на жиле приміщення недійсним. Ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень. Вимогу про визнання ордера недійсним може бути заявлено протягом трьох років з дня його видачі.

Судом встановлено, що ордер від 28.01.1997 року за № 97 серія АС, виписаний на ім`я ОСОБА_2 , (батько позивачки) є дійсним.

Крім того, у даному випадку згода всіх членів сім`ї основного наймача не вимагається у разі здійснення реєстрації місця проживання при наявності ордеру.

Указом Президента України "Питання державної міграційної служби України" затверджено "Положення про Державну міграційну службу України".

Державна міграційна служба України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Підпунктом 20 пункту 4 вказаного Положення передбачено, що Державна міграційна служба України відповідно до покладених на неї завдань здійснює реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб.

Відповідно до п. 2 Указу Президента України № 405/2011 від 06.04.2011 року, Міністерству внутрішніх справ України, Міністерству культури України, Державному комітету України у справах національностей та релігій доручено забезпечити належне виконання функцій, які належали названим органам до набрання чинності цим Указом і передаються до повноважень Державної міграційної служби України, до завершення формування системи її органів.

Відповідно до наказу МВС України № 626 від 17.07.2012 року "Про функціонування Державної міграційної служби України", органи та територіальні підрозділи ДМС України починають виконувати обов`язки та покладені на них завдання з 01.08.2012 року.

Таким чином, на час звернення позивачки до Приморського районного відділу ГУ ДМС України в Одеській області функції щодо реєстрації місця проживання з 01.08.2012 року чинним законодавством України було покладено саме на територіальні підрозділи ДМС України, в даному випадку на Приморський районний відділ ГУ ДМС України в Одеській області.

Згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель, тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно тимчасово.

Відповідно до ст. 310 ЦК України фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п. 69 "Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР", затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР і Української Республіканської Ради професійних спілок від 11.12.1984 року №470, на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.Ордер дійсний протягом 30 днів.

Пунктом 72 вказаних "Правил" передбачено, що при вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності - відповідному підприємству, установі, організації; ордер зберігається як документ суворої звітності. Одночасно подаються паспорти усіх членів сім`ї, включених до ордера, з відміткою про виписку з попереднього місця проживання.

Відповідно до п. 2.1. "Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів", затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.11.2012 року № 1077, громадянин України зобов`язаний протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів.

Пунктом 2.2. вказаного Порядку передбачено, що для реєстрації місця проживання особа подає до територіального підрозділу ДМС України: письмову заяву про реєстрацію місця проживання; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні (у разі зміни місця проживання в межах України). Також подаються документи, що підтверджують: право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім`ї на реєстрацію місця проживання.

Пунктом 2.5. вказаного Порядку встановлена заборона вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів.

Відповідно до ст. 64 Житлового кодексу Української РСР, члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо ці особи перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Статтею 65 Житлового кодексу Української РСР передбачено, що наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Із вищевикладених вимог чинного законодавства України вбачається, що ордер є єдиним документом, який надавав право ОСОБА_2 та членам його родини лише вселитися в надане їм для проживання жиле приміщення, у тому числі і його доньці - ОСОБА_1 .

Встановлена п. 69 "Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР", затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР і Української Республіканської Ради професійних спілок від 11.12.1984 року № 470 дійсність ордеру всього протягом 30 днів поширюється лише на строк вселення в надане житлове приміщення та закінчення цього строку ніяким чином не впливає на можливість реєстрації місця проживання.

Факт проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 не заперечується відповідачами.

Отже, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 фактично проживає з 1997 року за адресою: АДРЕСА_1 , а також, що відповідно до ордеру № 97, серія АС від 28 січня 1997року, вона є донькою наймача цього жилого приміщення ( ОСОБА_4 та входить до складу осіб яким дається право на заняття цієї площі), тому реєстрація місця проживання ОСОБА_5 повинна здійснюватися на підставі того, що вона фактично є є донькою наймача цього жилого приміщення, входить до складу осіб яким дається право на заняття цієї площі згідно ордеру.

Враховуючи, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , надавалася ОСОБА_2 у встановленому Житловим кодексом Української РСР порядку, позивачка має право користування вказаним житловим приміщенням на підставі ордеру.

Відповідно до ч.1 ст.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно ст.47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 3 Конституції України встановлено, що головним зобов`язанням держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Таким чином, суд вважає протиправними дії відповідача щодо відмови у здійсненні реєстрації місця проживання позивачки за адресою: АДРЕСА_1 ,з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання, із огляду на встановлені вище обставини.

Окрім того, Конституційний суд України у своєму рішенні від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 вказав, що згідно зі статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», реєстрацією місця проживання є внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Враховуючи, всі обставини справи, а також і те, що судовим розглядом об`єктивно не було встановлено визначених законом підстав для відмови у здійсненні реєстрації місця проживання позивача, з огляду на те, що Конституція України гарантує, а Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачає право кожного позивача на реєстрацію місця проживання за вказаною ним адресою, суд дійшов висновку, що вчинені відповідачем дії з відмови позивачці у реєстрації місця проживання є протиправними.

Згідно зі статтею 92 Конституції України, права і свободи людини та громадянина, гарантії цих прав і свобод, а також основні обов`язки громадянина визначаються виключно законами України. При цьому, частина 2 статті 19 Конституції України зобов`язує органи державної влади діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та іншими законами України.

Відповідно до статті 2 «Свобода пересування» Протоколу № 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Враховуючи те, що, по-перше, перелік документів, необхідних для вчинення дії по реєстрації місця проживання особи є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, по-друге, позивачка надала усі передбачені чинним законодавством документи для здійснення реєстрації його місця проживання за вищевказаною адресою, по-третє, реєстрація місця проживання є фактом, підтверджуючим місцезнаходження особи і не може вплинути на володіння нерухомим майном, право на яке встановлюється у визначеному законодавством порядку, суд приходить до висновку про відсутність належних правових підстав для відмови позивачці у здійсненні реєстрації її місця проживання.

Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради здійснює свої повноваження на підставі Положення про Департамент, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 16.03.2016 № 419-VІІ.

Згідно з пунктом 5.1. Положення однією з основних функцій Департаменту є організація надання адміністративних послуг шляхом взаємодії з суб`єктами надання адміністративних послуг. Крім цього, згідно з п. 7.3. Положення, Департамент включає до свого складу адміністраторів, статус та обсяг повноважень яких визначається Законом України «Про адміністративні послуги».

Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 4 ст. 13 Закону України Про адміністративні послуги, до завдань адміністратора належить, зокрема: прийняття від суб`єктів звернень документів, необхідних для надання адміністративних послуг, їх реєстрація та подання документів (їх копій) відповідним суб`єктам надання адміністративних послуг не пізніше наступного робочого дня після їх отримання; видача або забезпечення направлення через засоби поштового зв`язку суб`єктам звернень результатів надання адміністративних послуг (у тому числі рішення про відмову в задоволенні заяви суб`єкта звернення), повідомлення щодо можливості отримання адміністративних послуг, оформлених суб`єктами надання адміністративних послуг.

На момент звернення позивачки до Департаменту діяв Порядок реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразки необхідних для цього документів, затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.11.2012, № 1077, згідно з п.1.3. якого реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснювалась управліннями, відділами (секторами) Державної міграційної служби України (далі - ДМС ) в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

Законом України від 10.12.2015 №888-19 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг, повноваження з реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб з 04.04.2016 року віднесено до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

На виконання вищевказаного Закону від 10.12.2015 №888-19 рішенням Одеської міської ради від 16.03.2016 року № 421-VII, виконавчим органом Одеської міської ради, що здійснюватиме повноваження органу реєстрації, передбачені Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», на території міста Одеси визначено Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради.

В свою чергу, новий механізм здійснення реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання осіб в Україні наразі врегульовано Правилами реєстрації місця проживання, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207.

Відповідно до п.18 Правил, для реєстрації місця проживання особа або її представник подає: заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання; квитанцію про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім`ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників); військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Позивачем виконаний порядок, який діяв на час звернення, підстави для відмови у реєстрації місця проживання у відповідача були відсутні, а наразі саме Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради виконує дії, щодо яких ОСОБА_1 вимагає ухвалити судове рішення з метою ефективного поновлення її права, встановленого Конституцією України та ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, належних та допустимих доказів, у тому числі пояснень, які б спростовували доводи позивачки відповідачами суду не надано.

Із врахуванням викладеного та з огляду на необхідність поновлення порушених прав ОСОБА_1 , суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню із визнанням протиправними оскаржуваних дій ГУ ДМС в Одеській області та зобов`язанням Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради зняти ОСОБА_1 з реєстрації місця проживання, за адресою: АДРЕСА_2 та зареєструвати ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки саме Департамент наразі виконує відповідні функції.

Керуючись ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області, Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 в реєстрації місця проживання, за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради зняти ОСОБА_1 з реєстрації місця проживання, за адресою: АДРЕСА_2 та зареєструвати ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1104(одна тисяча сто чотири)грн. 00коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 05.09.2016р.

Суддя М.М. Аракелян

.