КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2016 р. Справа№ 910/32793/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Зубець Л.П.

Шапрана В.В.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Жижко О.М. (довіреність б/н від 04.01.2016 р.), Юрченко М.В. (директор, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Рокитнянським РВ ГУ МВС України в Київській області 10.09.1996 р.), Юревич В.А. (економіст, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Рокитнянським РВ ГУ МВС України в Київській області 02.08.1996 р.)

від відповідача - Власенко Г.А. (довіреність №14/03/2016 від 15.03.2016 р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Київського науково-дослідного центру продуктивності агропромислового комплексу

на рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2016 р.

у справі №910/32793/15 (суддя Селівон А.М.)

за позовом Комунального підприємства Рокитнянської районної ради Київської області «Рокитнетепломережа»

до Київського науково-дослідного центру продуктивності агропромислового комплексу

про стягнення коштів

за зустрічним позовом Київського науково-дослідного центру продуктивності агропромислового комплексу

до Комунального підприємства Рокитнянської районної ради Київської області «Рокитнетепломережа»

про розірвання договору

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Рокитнянської районної ради Київської області «Рокитнетепломережа» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київського науково-дослідного центру продуктивності агропромислового комплексу про стягнення боргу в сумі 42261,82 грн.

Київський науково-дослідний центр продуктивності агропромислового комплексу звернувся до господарського суду міста Києва з зустрічною позовною заявою до Комунального підприємства Рокитнянської районної ради Київської області «Рокитнетепломережа» про розірвання з 01.10.2013 р. договору №5 про постачання теплової енергії від 03.01.2012 р., укладеного між Київським науково-дослідним центром продуктивності агропромислового комплексу та Комунальним підприємством Рокитнянської районної ради Київської області «Рокитнетепломережа».

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.04.2016 р. первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 42261,82 грн. заборгованості та 1218,00 грн. судового збору. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Київський науково-дослідний центр продуктивності агропромислового комплексу звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення повністю та прийняти нове, яким у задоволенні первісних позовних вимог відмовити, а зустрічний позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, а також при винесенні рішення було неповно та неправильно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Представники позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити, рішення скасувати, в задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічні позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

03.01.2012 р. між Комунальним підприємством Рокитнянської районної ради Київської області «Рокитнетепломережа» (теплопостачальна організація) та Київським науково-дослідним центром продуктивності агропромислового комплексу (споживач) укладено договір №5 про постачання теплової енергії, відповідно до умов якого теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержувану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором та у відповідності до «Правил користування тепловою енергією» (ПКТЕ) та «Правил технічної експлуатації систем теплопостачання комунальної енергетики України» (ПТЕСТКЕУ).

Розділами 2-10 договору сторони погодили умови і порядок постачання теплової енергії, умови припинення подачі теплової енергії, права та обов'язки споживача, права та обов'язки теплопостачальної організації, облік теплової енергії, порядок розрахунків, відповідальність сторін тощо.

Відповідно до п. 11.1 договору, останній набирає чинності з дня його підписання.

При цьому, за змістом вказаного договору № 5 про постачання теплової енергії від 03.01.2012 р., строк дії вказаного договору сторонами не встановлено.

Відповідно до п. 11.3 договору, припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати за спожиту теплову енергію.

Згідно ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 275 та ч. 6 ст. 276 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 1 Закону України «Про теплопостачання», теплова енергія є товарною продукцією, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських та технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Споживачем теплової енергії є юридична або фізична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Згідно ч. 5 ст. 19 вказаного Закону, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Частиною 4 ст. 19 та ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу, своєчасне укладення якого з теплопостачальною організацією є основним обов'язком споживача теплової енергії.

Згідно ч. 1 ст. 277 ГК України, абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії визначені Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 р. (далі - Правила), відповідно до п. 3 яких споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Пунктом 4 Правил визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

Відповідно до п. 2.1 договору, теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до договору і максимальних теплових навантажень у вигляді гарячої води на такі потреби /максимальне годинне навантаження: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону - 0,00847 Гкал/год; всього 0,00847 Гкал/год.

Обсяги постачання теплової енергії споживачу (додаток № 1 до договору) поновлюються на опалювальний період (п. 2.2 договору).

Згідно п. 2.4 договору, при укладенні договору споживач надає теплопостачальній організації проектно-технічну документацію для підтвердження теплових навантажень.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Частиною 1 ст. 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

У відповідності до п. 3 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв на: проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем/виробником за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з нормативними документами, міжопалювальний період для систем опалення, ліквідацію наслідків аварій або дії обставин непереборної сили.

Пунктом 29 Правил передбачено, що теплова енергія постачається безперервно, якщо договором не передбачено інше.

Відповідно до п. 23 Правил, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межою балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Пунктом 40 Правил користування тепловою енергією встановлено, що споживач зобов'язаний дотримуватись вимог договору.

Відповідно до п. 7.1 договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до установлених тарифів (розрахунків).

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 7.3 договору).

Згідно п. 7.4 договору, споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації вартість, зазначеної в договорі, кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Відповідно до п. 7.5 договору, якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку, то при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленим та сплаченим до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 25 числа поточного місяця, а у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду залишок сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

Також, між позивачем та відповідачем підписано додаток №1 до договору № 5 від 03.01.2012 р. Обсяги постачання теплової енергії споживачу, відповідно до умов п. 1. якого, теплопостачальна організація постачає споживачу в період 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. теплову енергію в межах Q рік - 18.3759 Гкал/рік, максимальним тепловим навантаженням Е Q= 0,00847 Гкал/годину.

Умовами п. 1.4 додатку № 1 визначено розподіл енергії по Гкалоріях по кварталах на 2012 р.

Відповідно до п. 2 додатку №1 до договору, орієнтовна вартість теплової енергії, що постачається споживачу, за поточний рік (2010 рік), відповідно до тарифів, діючих на момент поновлення Додатку №1 до договору становить 951,52 грн., ПДВ - 190,30 грн., всього 1141,82 грн. за 1 Гкал.

Згідно п. 3 додатку №1 до договору, дата закінчення розрахункового періоду - 20 число поточного місяця. Оплата за спожиту теплову енергію здійснюється до 25 числа поточного місяця згідно акта виконаних робіт.

В п. 4 додатку № 1 до договору зазначено, що в разі не підписання на протязі 10 днів після надання послуг у розрахунковому періоді акту виконаних робіт, без пояснення обґрунтованих причин таких дій з боку споживача, акт виконаних робіт вважається дійсним.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, на виконання взятих на себе зобов'язань за договором, враховуючі додатки № 1 до додатки на 2012-2013 роки позивачем здійснено поставку відповідачу у період з 01.01.2013 р. по 31.03.2015 р. теплової енергії на загальну суму 48317,64 грн. (з урахуванням від'ємного коригування в сумі 1017,37 грн. за червень 2013 р.), що підтверджується відповідними актами приймання-передачі теплової енергії за період з січня 2013 року по березень 2015 року та виставленими позивачем рахунками-фактурами за вказаний період, копії яких наявні в матеріалах справи.

Таким чином, позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання з постачання теплової енергії, обумовлені договором, а відповідачем, у свою чергу, прийнято та спожито теплову енергію без будь-яких зауважень. Доказів зворотнього відповідачем не надано.

Позивачем було направлено на адресу відповідача додаткові угоди до договору, що підтверджується повідомленням про поштове відправлення №0960001364352, проте вони у зазначений термін повернуті відповідачем не були.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стяттями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно наявних у матеріалах справи копій виписок банку по особовому рахунку КП «Рокинтетепломережа», що підтверджено представниками сторін в судовому засіданні, в порушення умов договору відповідачем здійснена тільки часткова оплата прийнятої та спожитої теплової енергії у розмірі 6055,82 грн. (з урахуванням вхідного сальдо на 01.01.2013 р. в сумі 196,41 грн.), у зв'язку з чим розмір заборгованості за поставлену за договором теплову енергію становить 42261,82 грн.

12.09.2013 р. відповідачем на адресу позивача було направлено лист №13-13-09/13, копія якого наявна в матеріалах справи, в якому відповідач повідомив про сплату станом на 01.09.2013 р. за надані згідно договору послуги в сумі 5860,00 грн. та зобов'язався погасити наявну заборгованість в сумі 2409,00 грн., зазначивши при цьому про відсутність достатнього державного фінансування наукових бюджетних установ та здійснення опалення за допомогою електрообігрівачів за необхідністю, в зв'язку з чим просив від'єднати приміщення за адресою: смт. Рокитне, вул. Першотравнева, 6 від загальної системи теплопостачання в приміщенні, а договір № 5 від 03.01.2012 р. вважати таким, що втратив силу з 15.09.2013 р.

Крім того, свою позицію щодо несплати заборгованості за отримані послуги в зв'язку з недофінансуванням центру з державного бюджету та розірванням договірних відносин як в 2013 році, так і в 2014 році відповідач неодноразово висловлював в листах №58-18-10/2014 від 18.10.2014 р., №61-10-12/14 від 10.12.2014 р., №62-20-12/2014 від 22.12.2014 р., копії яких містяться в матеріалах справи.

В листі № 61-10-12/14 від 10.12.2014 р. відповідач зазначав про відсутність пролонгації спірного договору та розірвання останнього з 01 січня 2013 р.

КП «Рокитнетепломережа» листами № 70 від 19.12.2014 р., №56 від 30.10.2014 р., №49 від 12.9.2014 р. повідомляв відповідача про наявність заборгованості за 2013 рік в сумі 10517,86 грн. та відсутність вчинення відповідачем жодних заходів по від'єднанню належних йому приміщень загальною площею 69,6 кв. м, за адресою: смт. Рокитне, вул. Першотравнева, 6 від централізованої системи теплопостачання, внаслідок чого КП «Рокинтентепломережа» позбавлене можливості припинити опалення кімнат за умови відсутності технічної можливості відключення вказаних кімнат. Крім того, відповідача було повідомлено про розірвання спірного Договору в разі виконання споживачем п. 26 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 р., та виконання технічних робіт по відключенню належних відповідачу кімнат.

Враховуючи наявну заборгованість та з метою добровільного врегулювання спору КП «Рокитнетепломережа» 09.10.2015 р. було направлено на адресу Київського науково-дослідного центру продуктивності агропромислового комплексу претензію № 48 про сплату заборгованості на суму 42261,82 грн. разом з Актом звірки взаєморозрахунків. Факт надсилання вказаної претензії позивачем за первісним позовом на адресу відповідача за первісним позовом та отримання вказаної претензії останнім 15.10.2014 р. підтверджується наявною в матеріалах справи копією поштового повідомлення про вручення поштового відправлення № 0960001572885. Вказана претензія залишена відповідачем за первісним позовом без відповіді та задоволення, заборгованість за надані послуги не сплачена.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником позивача за первісним позовом в судовому засіданні, відповідач за первинним позовом свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг в сумі 42261,82 грн. у встановлений строк не виконав, в результаті чого у відповідача за первісним позовом утворилась заборгованість перед позивачем за первісним позовом в сумі 42261,82 грн.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Докази визнання недійсним договору № 5 на постачання теплової енергії від 03.01.2012 р. в матеріалах справи відсутні.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного договору на час його підписання з боку сторін відсутні.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що первісні позовні вимоги про стягнення з Київського науково-дослідного центру продуктивності агропромислового комплексу боргу у розмірі 42261,82 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягаєть задоволенні у вказаному розмірі.

Щодо зустрічних позовних вимог Київського науково-дослідного центру продуктивності агропромислового комплексу до Комунального підприємства Рокитнянської районної ради Київської області «Рокитнетепломережа» про розірвання договору колегія суддів зазначає наступне.

В обґрунтування позовних вимог заявленого зустрічного позову позивач за зустрічним позовом посилається на те, що він звертався до теплопостачальної організації з листом щодо розірвання спірного правочину, оскільки відсутня необхідність в подальшому у споживанні даних послуг Київським науково-дослідним центром продуктивності агропромислового комплексу.

Однак на думку позивача за зустрічним позовом, Комунальне підприємство Рокитнянської районної ради Київської області «Рокитнетепломережа» не здійснило необхідні, законодавчо встановлені, заходи для відключення належним йому приміщень.

Частиною 1 ст. 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ч.ч. 2, 3 ст. 6 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

За приписами ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Таким чином, приписи ст. 651 ЦК України пов'язують можливість розірвання договору у зв'язку з порушенням стороною його умов лише у разі, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення договору визначається за об'єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того на, що особа розраховувала при укладенні договору.

Виходячи зі змісту вищенаведених правових норм, підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання виконавцем його зобов'язань, передбачених законом або Договором.

Заявляючи вимоги про розірвання договору позивач повинен довести обставини, які передбачені ст. 651 ЦК України та необхідні для розірвання правочину судом на вимогу однієї з його сторін.

Умовами п. 11.2 договору визначено, що цей договір припиняє свою дію у випадках: закінчення строку, на який він був укладений; взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття рішення арбітражним судом; ліквідації сторін.

При достроковому припиненні дії договору, враховуючи, що тариф на теплову енергію доведений споживачу з розрахунку плат за споживання теплової енергії на протязі року, споживач виплачує теплопостачальний організації тарифну компенсацію відповідно з наданими споживачу обґрунтованими розрахунками (п. 11.4 договору).

Згідно п. 11.5 договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії, про його припинення не буде заявлено однією зі сторін.

Як стверджує позивач за зустрічним позовом, та підтверджено матеріалами справи, ним на адресу КП «Рокитнетепломережа» було направлено лист №13-13-09/13 від 12.09.2013 р., в якому споживач повідомив про відсутність достатнього державного фінансування наукових бюджетних установ та здійснення опалення за допомогою електрообігрівачів за необхідністю, в зв'язку з чим просив від'єднати приміщення за адресою: смт. Рокитне, вул. Першотравнева, 6 від загальної системи теплопостачання в приміщенні, а договір № 5 від 03.01.2012 р. вважати таким, що втратив силу з 15.09.2013 р. Крім того, в листі № 61-10-12/14 від 10.12.2014 р. позивач за зустрічним позовом зазначав про відсутність пролонгації спірного договору та розірвання останнього з 01 січня 2013 р. Копії вказаних листів містяться в матеріалах справи.

Отже, з наведенного вбачається, що позивач за зустрічним позовом висловив свої заперечення проти продовження договору на новий строк, шляхом надіслання вказаних листів, проте з порушенням передбаченого п. 11.5 договору строку, який дотримано не було. Крім того, згідно наявних в матеріалах справи доказів, а саме підписаного сторонами додатку № 1 договору № 5 від 03.01.2012 р. сторонами було узгоджено обсяги постачання теплової енергії на 2013 рік, що, в свою чергу, свідчить про погоджене сторонами продовження строку дії спірного договору на вказаний період.

Таким чином, оскільки судом встановлено факт недотримання споживачем строку повідомлення теплопостачальної організації про свої заперечення щодо поновлення спірного договору на новий строк, вказаний договір не вважається припиненим та є продовженим.

При цьому, обставини користування позивачем за зустрічним позовом приміщеннями за адресою смт. Рокитне, вул. Першотравнева, 6 та, відповідно, фактичного споживання теплової енергії, що поставлялась позивачем за первісним позовом у спірний період, підтверджуються також Актом обстеження від 15.12.2014 р., проведеного комісією у складі економіста КП «Рокитнетепломережа», інженера з виробництва Юрченком В.М., завідуючого сектором житлово-комунального господарства та будівництва Рокитнянської районної державої адміністрації - Хілініч О.А., в присутності в. о. директора Київського науково-дослідного центру продуктивності агропромислового комплексу «Київагропромпродуктивіність» - Розкокохи О.М. на предмет надання послуг з централізованого теплопостачання було встановлено, що у власності НДЦ «Київагропромпродуктивіність» перебувають 4 кімнати загальною площею 69,6 м 2 у трьохповерховій будівлі за адресою: смт. Рокитне вул. Першотравнева, 6. Також було встановлено, що всі кімнати обладнані радіаторами водяного опалення, під'єднані до загальної системи обігріву трьох поверхової будівлі, яка опалюється централізовано КП «Рокитнетепломережа».

Повторно актом обстеження від 07.10.2015 р. було підтверджено, що приміщення, які належать НДЦ «Київагропромпродуктивіність» за адресою смт. Рокитне вул. Першотравнева, 6 під'єднані до загальної системи обігріву трьох поверхової будівлі, яка опалюється централізовано КП «Рокитнетепломережа».

При цьому, працівники НДЦ «Київагропромпродуктивіність» відмовились від підписання акта обстеження від 07.10.2015 р., що зазначено в відповідному акті про відмову від підпису.

Також, в процесі розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції відповідачем за зустрічним позовом, в якості доказу користування позивачем за зустрічним позовом загальною системою опалення, було долучено до матеріалів справи протокол №1 від 20.07.2016 р. про обстеження системи опалення адміністративної будівлі по вул. Першотравнева, 6 смт. Рокитне та розпорядження від 18.07.2016 р. №212 про утворення робочої групи з обстеження системи опалення адміністративної будівлі по вул. Першотравнева, 6 смт. Рокитне. Проте, вказані документи не можуть бути прийняті колегією суддів, в якості належного доказу по даній справі, оскільки датовані пізніше винесення рішення по даній справі судом першої інстанції.

Як свідчать матеріали справи, в обґрунтування своїх вимог позивач за зустрічним позовом звертає увагу суду, що з моменту, коли він звернувся до теплопостачальної організації з проханням припинити постачання теплової енергії, обігрів належних йому приміщень здійснювався електричними приладами. Для цього Київським науково-дослідним центром продуктивності агропромислового комплексу 26.12.2011 р. був укладений договір про постачання електричної енергії №177 та Акт розмежування електрозабезпечення №1 від 26.12.2011 р., яким було передбачено збільшені нормативи споживання електричної енергії.

Факт укладення договору про постачання електричної енергії в якості належного доказу відсутності споживання Украгропромпродуктивність теплової енергії у спірний період оцінюється колегією суддів критично, оскільки зазначені обставини підтверджують факт наявності господарських відносин між позивачем за зустрічним)та енергопостачальною організацією, дослідження яких не входить до предмету доказування у даній справі та не впливає на стан дотримання сторонами умов спірного договору з постачання теплової енергії.

Пунктом 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 р. передбачено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Пунктом 26 вказаних вище Правил визначено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Пунктом 11 Правил передбачено, що самовільне втручання в діючі системи теплопостачання і теплоспоживання забороняється.

Відповідно п.п. 40 та 41 Правил, споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема дотримуватися вимог нормативно-технічних документів та договору; забезпечувати належний стан обслуговування та безпечну експлуатацію власної системи теплоспоживання; погоджувати з теплопостачальною організацією нові підключення і відключення та переобладнання системи теплоспоживання, які є причиною збільшення або зменшення обсягу споживання теплової енергії; не допускати переобладнання системи теплоспоживання, яке призводить до порушення теплового балансу будинку, будівлі (споруди).

При цьому, споживач несе відповідальність, зокрема, за технічний стан, обслуговування та експлуатацію системи теплоспоживання, що перебуває у межах його балансової належності (експлуатаційної відповідальності); самовільне переобладнання системи теплоспоживання.

Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 р. № 4 і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 09.12.2005 р. за №1478/11758 (далі - Порядок) встановлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.

Самовільне відключення окремих приміщень від внутрішньобудинкової системи централізованого опалення та гарячого водопостачання призводить до розбалансування гідравлічного режиму роботи внутрішньобудинкової системи опалення, перерозподілу теплоносія, що призводить до порушення санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Відповідно до п. 1.2 Порядку, для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг ЦО і ГВП орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу міжвідомчу комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГВП (далі - Комісія), призначає голову та затверджує її склад, затверджує положення про роботу комісії.

Засідання постійно діючої міжвідомчої комісії відбуваються у міру потреби, але не рідше одного разу на місяць.

Пунктом 2.2.3 Порядку передбачено, якщо заявником є власник, наймач (орендар) окремого приміщення. Комісія має право не розглядати його заяву до прийняття рішення про відключення від мереж централізованого теплопостачання всього будинку.

Колегією суддів відхиляються посилання позивача за зустрічним позовом на той факт, що КП «Рокитнетепломережа» не проведено відключення окремих кімнат за адресою: смт Рокитне, вул. Першотравнева, 6 від внутрішньобудинкової системи теплопостачання, оскільки за приписами чинного законодавства теплопостачальна організація не наділена повноваженнями щодо відключення споживачів на власний розсуд тільки на підставі звернень останніх, без дотримання встановленої процедури. При цьому доказів наявності звернень Украгропромпродуктивність до відповідної комісії для розгляду питань щодо відключення відповідачем за первісним позовом суду не надано, розробленого проекту відокремлення від мереж централізованого опалення окремих приміщень чи кімнат, які перебувають у власності Украгропромпродуктивність, матеріали справи не містять.

При цьому, колегією суддів критично оцінюються посилання позивача за зустрічним позовом на невиконання КП «Рокитнетепломережа» своїх зобов'язань за договором, зокрема, в частині припинення постачання теплової енергії за зверненнями споживача.

Так, відповідно до п. 3.1 договору, теплопостачальна організація припиняє постачання теплової енергії споживачу в разі: п. 3.1.1 в разі письмового звернення споживача про припинення теплопостачання; п. 3.1.2 проведення теплопостачальною організацією планових випробувань, поточних та капітальних ремонтів, профілактики та ремонту обладнання джерел в міжопалювальний період; п. 3.1.3 відсутності протягом 10 днів оплати теплової енергії у встановлені договором терміни; п. 3.1.4 забруднення зворотної мережі води споживачем та допущення її подачі в мережі теплопостачальної організації; п. 3.1.5 неготовності споживача до опалювального сезону (відсутність акта готовності до опалювального сезону по формі Е-8); п. 3.1.6 підключення нового споживача, якщо споживач не має резервного джерела теплопостачання на строк, визначений графіком будівельної організації і узгодженого з органами місцевої влади; п. 3.1.7 підключення споживачем теплоспоживального обладнання, експлуатація якого була заборонена;

п. 3.1.8 підключення споживачем теплового обладнання теплопостачальної організації; п. 3.1.9 інших дій споживача, передбачених ПКТЕ, які є підставою для припинення подачі теплової енергії та невиконання обов'язків передбачених цим договором.

Теплопостачальна організація повідомляє споживача про причину та дату припинення подачі теплової енергії (п. 3.2 договору).

Пунктом 5.1.4 договору передбачено права теплопостачальної організації обмежувати або повністю припиняти постачання теплової енергії у випадку та порядку, визначених ПКТЕ, іншими нормативно - правовими актами України та цим Договором.

Слід зазначити, що припинення постачання теплової енергії є передбаченим договором правом, а не обов'язком КП «Рокитнетепломережа», як теплопостачальної організації, яке, в свою чергу, може бути реалізоване тільки за умови дотримання сторонами договору встановленого на законодавчому рівні порядку припинення теплопостачання та відключення споживачів від системи теплопостачання.

Пунктом 4.2.21 договору визначено, що самовільна реконструкція систем опалення, вентиляцій, а також відключення не приводить до зміни значень максимальних теплових навантажень згідно діючого договору. Реконструкція систем теплопозабезпечення та зміна максимальних теплових навантажень проводиться тільки відповідно проекту реконструкції об'єкту теплопостачання з обов'язковим переукладенням договору.

Таким чином, враховуючи вищенаведені приписи чинного законодавства та умови договору, а також фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для розірвання договору № 5 про постачання теплової енергії від 03.01.2012 р., а відтак в задоволенні зустрічних позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Київським науково-дослідним центром продуктивності агропромислового комплексу, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що висновки, викладені у рішенні не відповідають обставинам справи, а також, що при винесенні рішення було неповно та неправильно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2016 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київського науково-дослідного центру продуктивності агропромислового комплексу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2016 р. у справі №910/32793/15 залишити без змін.

Справу №910/32793/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Л.П. Зубець

В.В. Шапран