Справа № 466/2402/16-а
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
« 23» серпня 2016 року Шевченківський районний суд м. Львова
в складі : головуючого – судді Кавацюка В.І
при секретарі Семків Х.І., Мазур Ю.В.
з участю: позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові
справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова про визнання дій протиправними та зобов’язання до вчинення дій,
у с т а н о в и в :
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова, в якому просила постановити рішення, яким:
- визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова від 29 лютого 2016 року № К-14 про відмову у призначенні їй пенсії за вислугою років відповідно до ст. 51, п. «е» ст. 55, ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова зарахувати їй в подвійному розмірі спеціальний стаж за період її перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 22 жовтня 2010 року по 11 лютого 2013 року.
У процесі розгляду справи 06 червня 2016 року позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить постановити рішення, яким:
- визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова від 24 травня 2016 року №5018/03-10 про відмову у призначенні їй пенсії за вислугою років відповідно до ст. 51, п. «е» ст. 55, ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова зарахувати їй в подвійному розмірі спеціальний стаж за період перебування її у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 22 жовтня 2010 року по 11 лютого 2013 року та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова здійснити нарахування та виплату їй пенсії за вислугою років відповідно до ст. 51, п. «е» ст. 55, ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 12.04.2016 року.
В обґрунтування своїх вимог зіслалась на те, що вона, ОСОБА_1, звернулась до відповідача з заявою про надання їй відповіді щодо наявності у неї права на пенсію за вислугу років. Дана інформація необхідна була їй для з’ясування питання про звільнення з посади, що дає право на цей вид пенсії. Однак, у призначенні пенсії відповідач відмовив, мотивуючи це тим, що за наявними документами право на призначення пенсії за вислугу років за наявними документами не підтверджується.
08 квітня 2016 року її було звільнено з посади сестри медичної ОКЗ ЛОР «Львівський обласний державний клінічний наркологічний диспансер» на підставі ст. 38 КЗпП України, перебування на якій надавало їй право на пільгове обчислення стажу при призначенні пенсії за вислугу років.
Після офіційного звільнення, 12 квітня 2016 року вона звернулась до відповідача з заявою про призначення їй пенсії за вислугу років, однак отримала відмову у призначенні такої пенсії, про що Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова 24 травня 2016 року винесло відповідне рішення № 5018/03-10, яке вона отримала 09 червня 2016 року.
Як вбачається з мотивів такого рішення, відмова у призначенні їй пенсії за вислугу років мотивована тим, що її стаж станом на 01 січня 2016 року становить 25 років 4 місяці 4 дні, при необхідному 25 років 6 місяців.
Як і в попередньому випадку, відповідач відмовився зарахувати їй в подвійному розмірі до спеціального стажу період перебування її у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 22 жовтня 2010 року по 11 лютого 2013 року.
Статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров’я, у паталого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров’я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 року психіатричний заклад як психоневрологічний, наркологічний чи інші спеціалізований заклад, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги. Отже, вона вважає, що має право на пенсію за вислугу років, оскільки її робота пов’язана з безпосереднім наданням допомоги хворим з психічними розладами внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів та психотропних речовин. До спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, періоди роботи на посаді сестри медичної ЛОДКНД з 06 березня 2002 року по 31 грудня 2015 року повинні зараховуватись у подвійному розмірі.
Під час роботи мають місце відпустки як декретна, у зв’язку з вагітністю та пологами, так і по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Саме ці відпустки досить часто органи Пенсійного фонду України відмовляються зараховувати до стажу роботи, що дає право виходу на пільгову пенсію за вислугу років у подвійному розмірі.
Відповідно до п. 16 розділу 15 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Відповідно до п. «е» ч. 1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров’я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №909 від 04.11.1993 року (із змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України №1436 від 26.09.2002 року) із квітня 2015року ( Закон №213 від 02.03.2015р.) кількість спеціального стажу, потрібного для призначення пенсії за вислугу років, поступово збільшується (на 6 місяців щороку).
24 грудня 2015 року Верховна Рада ухвалила Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закон України « Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ).
До зазначених змін у законодавстві чоловіки і жінки виходили на пенсію незалежно від віку. Умовою для цього була наявність необхідного спеціального стажу та умова звільнення з посади, що давала право на пенсію за вислугу років. Тепер пенсії за вислугу років призначатимуться при досягненні вказаного згідно законодавства віку та за наявності спеціального стажу.
Водночас збережено право виходу на пенсію за вислугу років незалежно від віку особам, які в період до 1 січня 2016 року вже мали вислугу років на відповідних посадах не менш як: на 1 квітня 2015 року - 25 років; на 31 грудня 2015 року - 25 років 6 місяців.
Тобто, оскільки спеціальний стаж обчислюють за даними трудової книжки, то її робочий стаж станом на 31 грудня 2015 року становить 27 років 7 місяців 20 днів.
Офіційно вона перебувала у відпустці по догляду за дитиною з 22 жовтня 2010 року по 11 лютого 2013 року.
Спеціальний стаж - це період роботи в певних умовах праці чи на посадах, з якими законодавець пов'язує пільгове (або за особливими правилами) пенсійне забезпечення.
Тобто, до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років і на пільгових умовах, зараховується час догляду працюючої особи за дитиною до досягнення нею 3 річного віку.
Як уже зазначалось вище, за правилами ст. 60 Закону №1788-ХІІ, період її роботи на посаді сестри медичної ЛОДКНД з 06 березня 2002 року по 31 грудня 2015р. повинен зараховуватись до стажу в подвійному розмірі.
Так, стаття 51 Закону № 1788-ХІІ передбачає, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Положення ст. 62 Закону № 1788-ХІІ, яка з огляду на її розміщення в главі «Обчислення стажу роботи для призначення трудових пенсій» Розділу II «Трудові пенсії», встановлює правила для обчислення пенсії за вислугу років. За змістом цієї норми, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
В той же час, порядок ведення трудових книжок працівників регулюється «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58.
Пунктом 2.19 цієї Інструкції визначено вичерпний перелік відомостей, які повинні вноситись до трудової книжки. Відомості про відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, згідно цього пункту до трудової книжки не вносяться, і відповідно стаж роботи, в тому числі спеціальний, будь-якими довідками, що передбачені «Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», який затверджено Постановою КМУ від 12.08.1993р. № 637, про який згадується в ст. 62 Закону № 1788-ХП не повинен підтверджуватись.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, заславшись на обставини, які викладені в позовній заяві та у заяві про уточнення позовних вимог.
Представник Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала, покликаючись на доводи, які викладені в долученому до матеріалів справи письмовому запереченні.
Заслухавши пояснення учасників процесу, з’ясувавши обставини справи, права та обов’язки сторін, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з положеннями ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України.
Приписами ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 була зарахована на посаду медсестри кабінету з проведення обов’язкових профілактичних наркологічних оглядів ОКЗ ЛОР «Львівський обласний державний клінічний наркологічний диспансер» з 06 березня 2002 року, що підтверджується витягом з наказу №24 від 05.03.2002 року та копією трудової книжки ОСОБА_1
Згідно витягу з наказів №153-к від 22.10.2010 року та № 18-к від 08.02.2013 року ОСОБА_1 перебувала у відпустці по догляду за дитиною до трьох років з 22 жовтня 2010 року по 10 лютого 2013 року включно.
У довідці №171 від 09.03.2016 року, яка видана ОКЗ ЛОР «Львівський обласний державний клінічний наркологічний диспансер», зазначено, що ОСОБА_1 з 22 жовтня 2010 року по 10 лютого 2013 року було надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення не трирічного віку. З 11 лютого 2013 року перервано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у зв’язку з виходом на роботу з повним робочим днем (наказ №18-К від 08.02.2013 року).
08 квітня 2016 року ОСОБА_1, сестру медичну дільничну поліклінічного відділення ОКЗ ЛОР «Львівський обласний державний клінічний наркологічний диспансер», було звільнено із займаної посади у зв’язку з виходом на пенсію згідно ст. 38 КЗпП України, що підтверджується витягом з наказу № 45-к від 08.04.2016 року.
12 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернулася в Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років.
24 травня 2016 року Управлінням Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова було прийнято рішення № 5018/03-10 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1
Згідно ч.1 ст. 2 Закону України «Про відпустки» право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).
Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України «Про відпустки» після закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Відповідно до ст.181 КЗпП України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Таким чином, до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років і на пільгових умовах, зараховується час догляду працюючої особи за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.
Згідно п. «ж» ч. 3 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми але не довше ніж до досягнення кожною дитиною трьохрічного віку.
Положеннями ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям
громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати
професійної працездатності або придатності до настання віку, що
дає право на пенсію за віком.
Відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров’я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати.
Приписами ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони
здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених
вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших
інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у
патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони
здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я
зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачено, що психіатричний заклад - психоневрологічний, наркологічний чи
інший спеціалізований заклад, центр, відділення тощо всіх форм
власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної
допомоги.
Згідно ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та враховуючи наведені вище норми матеріального права, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 є обґрунтований та такий, що підлягає до задоволення в повному обсязі.
Доводи представника Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова ОСОБА_2 в заперечення позову, на думку суду, є непереконливими, а тому такі доводи суд не може покласти в основу свого рішення і відмовити в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 10, 69, 70, 71, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186 КАС України, ст. 55 Конституції України, ст. 2 Закону України «Про відпустки», ст. 1 Закону України «Про психіатричну допомогу», ст. ст. 51, 52, 55, 56, 60, 62, 66, 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд
п о с т а н о в и в:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова від 24 травня 2016 року №5018/03-10 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугою років відповідно до ст. 51, п. «е» ст. 55, ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова зарахувати ОСОБА_1 в подвійному розмірі спеціальний стаж за період перебування її у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 22 жовтня 2010 року по 11 лютого 2013 року та здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугою років відповідно до ст. 51, п. «е» ст. 55, ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 12 квітня 2016 року.
Постанова може бути повністю або частково оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з моменту її проголошення через Шевченківський районний суд м. Львова.
Суддя
ОСОБА_3
