Головуючий у 1-ій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Соломаха Л.І.

Категорія 50

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2016 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого-судді Соломахи Л.І.

суддів Груіцької Л.О., Осипчук О.В.

при секретарі Ротар Я.Б.

за участю:

позивача ОСОБА_2

третьої особи ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_3, про стягнення аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання, з апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 28 липня 2016 року, -

В С Т А Н О В И В:

01 червня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на її утримання у зв’язку із продовженням навчання.

Зазначала, що відповідач ОСОБА_5 є її батьком. З дня її народження батько участі у її вихованні не брав, до досягнення нею повноліття сплачував на її утримання аліменти на підставі рішення суду в розмірі ? частки його доходу.

З 01 вересня 2015 року вона навчається м. Дніпро в Державному вищому навчальному закладі «Національний гірничий університет» на першому курсі денної форми навчання, у зв’язку з чим не працює. Вона отримує стипендію, проте цих коштів ледве вистачає на харчування, а тому вона потребує матеріальної допомоги.

Для навчання мати придбала їй мобільний телефон вартістю 2 799 грн., який підтримує функцію інтернет; інтернет-роутер вартістю 699 грн., ноутбук вартістю 8 000 грн.

Посилаючись на те, що мати отримує незначну заробітну плату, у зв’язку з чим не в змозі самостійно оплачувати її навчання, що відповідач добровільно матеріальної допомоги на її навчання не надає, просила стягнути з відповідача на її користь:

-аліменти на її утримання в розмірі ? частини всіх видів доходу, але не менш 30% прожиткового мінімуму щомісяця до закінчення навчання - до 30 червня 2019 року або до досягнення нею 23-річного віку, що настане раніше;

-додаткові витрати для організації її навчання та розвитку творчих здібностей у сумі 5 748 грн., що складає половину вартості мобільного телефону, інтернет-роутера та ноутбуку (а.с. 1-2).

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 28 липня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання у розмірі 1/10 частки заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 01 червня 2016 року, на весь період навчання, але не більш ніж до досягнення нею 23 років. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з відповідача ОСОБА_5 в дохід держави судовий збір у розмірі 551,20 грн. (а.с. 84 - 89).

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2, посилається на те, що визначений судом розмір аліментів є занадто маленьким, що суд при його визначенні не врахував, що через навчання вона фізично не має можливості працевлаштування, навчається далеко від свого дому і має щомісяця нести витрати на проїзд додому та назад до міста розташування навчального закладу. Суд не врахував вартість придбаних для її навчання смартфона, роутера та ноутбука, що вона має також нести витрати на сезонний одяг, взуття, білизну, предмети особистої гігієни, канцтовари, додаткову навчальну літературу, постійну роздруківку навчальних матеріалів, різноманітних рефератів, доповідей, презентацій. Суд без достатніх підстав послався на те, що дружина відповідача є непрацездатною, що відповідач має надавати матеріальну допомогу своїй непрацездатній матері, яка проживає з іншим сином.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення її позовних вимог в повному обсязі (а.с. 92-93).

В судовому засіданні апеляційного суду позивач доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити.

Третя особа ОСОБА_3Вапеляційну скаргу позивача підтримала, просила її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність. У судове засідання з’явився його представник – адвокат ОСОБА_4, яка діє на підставі договору № 5 від 18.07.2016 р. про надання правової допомоги (а.с. 29 - 30). Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила її відхилити, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково, а рішення суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення аліментів зміні з наступних підстав:

З матеріалів справи встановлено, що відповідач ОСОБА_5 є батьком позивачки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Цей факт підтверджується свідоцтвом про встановлення батьківства (а.с. 6), рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 01 липня 2005 року про зміну прізвища дитини ОСОБА_6 на ОСОБА_2 (а.с. 8).

Постановою Димитровського міського суду Донецької області від 22 березня 1999 року з ОСОБА_5 на утримання доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, були стягнуті аліменти до її повноліття у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (а.с. 7).

Згідно довідки Державного вищого навчального закладу «Національний гірничий університет» від 10 травня 2016 року № 14/02-3187 ОСОБА_2 з 01 вересня 2015 року навчається на 1 курсі гірничого факультету на денній формі навчання за держбюджетом, передбачене закінчення навчання - 30 червня 2019 року (а.с. 4).

Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, суд першої інстанції виходив з того, що в зв'язку з продовженням навчання донька відповідача потребує матеріальної допомоги, а відповідач може надавати їй матеріальну допомогу, оскільки є працездатним та має стабільний дохід.

Суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються ст. 199 Сімейного кодексу України (далі СК України).

Відповідно до ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

З матеріалів справи встановлено, що дочка відповідача ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, досягла повноліття, але не досягла віку 23 років.

Згідно довідки Державного вищого навчального закладу «Національний гірничий університет» від 10 травня 2016 року № 14/02-3187 ОСОБА_2 з 01 вересня 2015 року навчається на 1 курсі гірничого факультету на денній формі навчання за держбюджетом, передбачене закінчення навчання - 30 червня 2019 року (а.с. 4).

Довідкою навчального закладу від 11 травня 2016 року № 317 підтверджується, що студент ОСОБА_2 отримує стипендію з вересня 2015 року у розмірі 973,00 грн. (а.с. 5).

Відомості про наявність у позивача інших доходів в матеріалах справи відсутні.

Відповідач визнає, що позивач не працює.

Оскільки позивач в теперішній час у зв'язку із навчанням не працює, її середньомісячний дохід складає лише 973,50 грн., що менше, ніж встановлений ст. 7 Закону України від 25.12.2015 року № 928-VIII «Про Державний бюджет України на 2016 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць, який з 1 травня 2016 року складає - 1399 гривень, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у зв'язку з продовженням навчання позивач потребує матеріальної допомоги.

Відповідач згідно матеріалів справи є працездатною особою, він ІНФОРМАЦІЯ_3, має постійне місце роботи - працює гірничим очисного забою Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» та його середньомісячний заробіток за період з травня 2015 року по травень 2016 року складає 20 541,62 грн. (за вирахуванням податків), що підтверджується довідкою роботодавця від 10.06.2016 р. № 1058 (а.с. 32 ).

Враховуючи зазначене, висновок суду першої інстанції про те, що відповідач може надавати матеріальну допомогу повнолітній доньці в зв'язку з продовженням нею навчання, відповідає обставинам справи. До того ж відповідач визнає свій обов’язок надавати матеріальну допомогу доньці у зв’язку із продовженням нею навчання.

Відповідно до ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу, а саме: стану здоров'я та матеріального становища дитини; стану здоров'я та матеріального становища платника аліментів; наявності у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інших обставин, що мають істотне значення.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

При визначенні розміру аліментів, суд першої інстанції врахував розмір стипендії, яку отримує позивач, розмір заробітної плати її матері ОСОБА_3, а також матеріальне становище платника аліментів, а саме, розмір його заробітної плати, необхідність надання ним допомоги непрацездатній матері, наявність у нього на утриманні непрацездатної дружини та неповнолітнього сина, які у зв’язку із їх захворюваннями потребують лікування. Враховуючи зазначені обставини, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню аліменти в розмірі 1/10 частки його доходів.

Апеляційний суд вважає, що висновок суду щодо розміру аліментів, які підлягають стягненню на користь позивача у зв’язку із продовженням навчання, не відповідає обставинам справи, про що обґрунтовано зазначає позивач в апеляційній скарзі.

При визначенні розміру аліментів суд першої інстанції правильно врахував матеріальне становище дитини, яка не працює та отримує стипендію в розмірі 973,50 грн.

Суд обґрунтовано не взяв до уваги надану позивачем довідку Красноармійської центральної районної лікарні № 01-17/2003 від 29 червня 2016 року, згідно якої позивач перебувала на диспансерному обліку у лікаря по 2013 рік (а.с. 31). Зазначена довідка не підтверджує стан здоров’я позивача після досягнення нею повноліття, що має значення для справи.

Відповідно до частини 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини 2 ст. 200 СК України при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, а тому при визначенні розміру аліментів суд першої інстанції обґрунтовано врахував матеріальне становище матері позивача - ОСОБА_3, яка є працездатною, ІНФОРМАЦІЯ_4, працює продавцем непродовольчих товарів у фізичної особи-підприємця за трудовим договором, згідно якого її заробітна плата складає 1 481 грн. (а.с. 13), інших неповнолітніх дітей не має.

При визначенні розміру аліментів суд врахував матеріальне становище платника аліментів ОСОБА_5, який має постійне місце роботи та середньомісячний заробіток якого за останній рік згідно довідки роботодавця складає 20 541,62 грн. (за вирахуванням податків).

Відповідно до п. 3 частини 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина.

Суд першої інстанції врахував, що відповідач має неповнолітнього сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини (а.с. 43), яка за станом здоров’я перебуває на диспансерному обліку у лікаря-педіатра з діагнозом: функціональна кардіопатія, поліноз, респіраторний алергоз, що підтверджується довідкою центральної амбулаторії комунального закладу «Димитровський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 18 липня 2016 року (а.с. 47).

Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно врахував при визначенні розміру аліментів наявність у відповідача непрацездатної матері та необхідність надання їй матеріальної допомоги, не ґрунтуються на законі.

Відповідно до п. 3 частини 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує наявність у платника аліментів непрацездатних батьків.

Матеріалами справи доведено, що мати відповідача - ОСОБА_9 є непрацездатною за віком, вона ІНФОРМАЦІЯ_6. Вона отримує пенсію за віком у мінімальному розмірі – 1 278,33 грн., що підтверджується довідкою УПФУ у м. Димитрові Донецької області від 03 червня 2016 року № 2185/02 (а.с. 65). В травні 2016 року вона перенесла ішемічний інсульт, у зв’язку з чим є лежачою та потребує постійного приймання медикаментів, повторних курсів реабілітації, що підтверджується довідками Димитровської центральної міської лікарні від 30 травня 2016 року та від 18 липня 2016 року (а.с. 66).

Згідно із статтями 202, 203 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Дочка, син крім сплати аліментів зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.

Зазначений обов’язок повнолітнього сина, тобто відповідача, встановлено законом і він не залежить від того чи проживає відповідач разом із матір’ю та чи є у неї інші повнолітні діти, які мешкають разом з нею.

Тобто, суд першої інстанції при визначенні розміру аліментів на повнолітню доньку правильно врахував наявність у відповідача непрацездатної матері. При цьому відповідно до п. 3 частини 1 ст. 182 СК України при вирішенні спору про стягнення аліментів на повнолітню дочку суд не зобов’язаний перевіряти факт та не має права робити правовий висновок чи потребує непрацездатна мати відповідача матеріальної допомоги та чи надається їй фактично така матеріальна допомога.

Проте позивач в апеляційній скарзі обґрунтовано зазначає, що судом помилковано при визначенні розміру аліментів враховано, що відповідач має непрацездатну дружину, яку зобов’язаний утримувати.

Згідно статті 1 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни – це особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до цього Закону.

В матеріалах справи відсутні докази щодо непрацездатності дружини відповідача ОСОБА_10.

Згідно матеріалів справи вона ІНФОРМАЦІЯ_7, тобто в 2016 році їй виповнилося лише 40 років і за віком вона є працездатною.

Відомості щодо визнання ОСОБА_10 інвалідом в матеріалах справи відсутні.

Та обставина, що ОСОБА_10 згідно довідки комунального закладу «Мирноградський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 06 липня 2016 року перебуває на диспансерному обліку у лікаря (а.с. 48), не є доказом її непрацездатності.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні апеляційного суду пояснила, що дружина відповідача ОСОБА_10 не є непрацездатною.

Хвороба дружини відповідача, яка є працездатною, відповідно до ст. 200, ст. 182 СК України не є обставиною, яка враховується при визначенні розміру аліментів на повнолітню дочку.

Відповідно до п. 4 частини 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує інші обставини, що мають істотне значення.

Позивач в апеляційній скарзі обґрунтовано зазначає про те, що судом при визначенні розміру аліментів не враховано, що вона навчається далеко від дому: мешкає постійно в м. Мирноград Донецької області, навчається - в м. Дніпро, тобто у зв’язку із навчанням має періодично нести витрати на проїзд додому та назад до навчального закладу. Згідно доданих позивачем до позовної заяви квитків її витрати на проїзд в одному напрямку складають в межах 136 - 195 грн. (а.с. 11 – 12).

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач несе значні витрати на навчальну літературу, роздруківку навчальних матеріалів, рефератів, доповідей, презентацій, є недоведеними. Позивачем не надано суду доказів щодо таких витрат та їх розміру. Не надано нею і доказів щодо її витрат на проживання в м. Дніпро.

Відповідно до статей 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Відповідно до п. 2 частини 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я платника аліментів.

На підтвердження стану здоров’я відповідачем суду надана довідка Димитровської центральної міської лікарні від 21 липня 2016 року, згідно якої він перебуває на диспансерному обліку з 25 серпня 2016 року у лікаря-уролога з діагнозом: МКБ, камінь лівого січоточника (а.с. 46), за яким перебував на стаціонарному лікуванні з 25 серпня по 01 вересня 2016 року (а.с. 45).

Крім того, апеляційним судом враховується, що позивач працює гірничим очисного забою, тобто під землею, на роботі із небезпечними та шкідливими умовами праці.

Відповідно до ст. 40 Закону України від 06.10.1999 року № 1127-XIV «Гірничий закон України» до працівників гірничих підприємств, залучених або постійно зайнятих на гірничих роботах, законодавством встановлюються спеціальні вимоги щодо стану їх здоров'я. Тобто, відповідач постійно мусить дбати про свою післязмінну реабілітацію з метою відновлення його фізичних та психофізіологічних функцій, порушених шкідливими умовами праці, дбати про своє оздоровлення, що потребує більших витрат на реабілітацію та оздоровлення, ніж для людини, яка в таких умовах не працює.

Проте при визначенні розміру аліментів стан здоров’я відповідача судом першої інстанції не враховано.

Відповідачем на підтвердження свого матеріального стану суду надані довідка ПАТ КБ «ПриватБанк», згідно якої його дружина ОСОБА_10 станом на 13.07.2016 року має заборгованість за кредитним договором у сумі 14 304,24 грн. (а.с. 52), а також квитанції про сплату ним комунальних платежів (а.с. 53 – 60). Зазначені витрати відповідача та його дружини є поточними та, виходячи з середньомісячного доходу відповідача, не є для їх сім’ї значними. Позивач також має нести витрати на комунальні послуги, а тому при визначенні розміру аліментів зазначені витрати апеляційним судом не враховуються.

Доводи апеляційної скарги позивача про неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновку суду щодо розміру аліментів обставинам справи, є обґрунтованими.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права є підставами для зміни рішення суду першої інстанції.

Враховуючи матеріальне становище позивача, яка отримує стипендію в розмірі 973,50 грн.; можливість позивача отримувати матеріальну допомогу з боку матері, яка є працездатною та має дохід в розмірі 1 481 грн., неповнолітніх дітей не має; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, середньомісячний дохід якого складає 20 541,62 грн. (за вирахуванням всіх податків), наявність у нього неповнолітньої дитини та непрацездатної матері, яка має тяжке захворювання, той факт, що позивач навчається не за місцем свого постійного проживання та мусить періодично нести витрати на проїзд до навчального закладу та додому, апеляційний суд вважає, що відповідач може надавати позивачу матеріальну допомогу у зв'язку із продовженням навчання в розмірі 1/8 частки доходу щомісяця, що буде складати біля 2 500 грн. При цьому апеляційний суд також виходить з засад справедливості, добросовісності та розумності, а також враховує, що позивач є повнолітньою та працездатною особою і, бажаючи продовжувати навчання після досягнення 18 років на денній формі, мусить докладати певних зусиль для забезпечення своєї життєдіяльності та навчання.

Задоволення позовних вимог про стягнення аліментів в розмірі ? частки доходу, про що просить позивач, призведе до порушення прав неповнолітньої дитини відповідача та непрацездатної матері відповідача на отримання від відповідача матеріальної допомоги, відповідач, який працює під землею у шкідливих та небезпечних умовах праці, не зможе дбати про свою післязмінну реабілітацію та оздоровлення.

Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення додаткових витрат на навчання, суд першої інстанції виходив з того, що позивач досягла повноліття і відповідно втратила правовий статус дитини, відшкодування додаткових витрат на повнолітню дочку, які викликані особливими обставинами, законом не передбачено.

Зазначений висновок суду першої інстанції є правильним, оскільки правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення додаткових витрат на навчання повнолітньої дочки відсутні. Положення ст. 185 СК України, на яку як підставу позову посилається позивач, на правовідносини, які виникли між сторонами, не розповсюджуються.

Відповідно до частини 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Отже, виходячи з аналізу статті 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття (ч. 1 ст. 6 СК України).

На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах, правовідносини обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Таким чином, у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв'язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила статті 185 СК України не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються статтею 199 цього Кодексу.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постановах від 24 лютого 2016 року у справі № 6 – 1296цс15, від 24 грудня 2014 року у справі № 6 – 186цс14.

Тобто, вирішуючи питання про стягнення з відповідача коштів на додаткові витрати, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей сина), суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачка звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання; що правила та порядок участі батьків у додаткових витратах на дитину передбачений ст. 185 СК України, яка поширюється на правовідносини щодо обов'язків батьків по утриманню неповнолітніх дітей і правила цієї статті не можуть бути розповсюджені на правовідносини, які виникли між повнолітньою позивачкою та її батьком.

Крім того, відповідач в запереченнях на позовну заяву обґрунтовано звертає увагу на те, що згідно наданих фіскальних чеків смартфон, роутер, ноутбук були придбані у жовтні та грудні 2015 року (а.с. 9 – 10), тобто коли донька була неповнолітньою.

Відповідно до ст. 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, тобто в разі наявності таких витрат право на звернення до суду має один з батьків, з яким проживає дитина, а не сама дитина, в тому числі після досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 191, ст. 201 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 199 СК України право на утримання припиняється у разі припинення навчання або досягнення повнолітньою дитиною віку 23 років.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції в частині стягнення аліментів підлягає зміні, а саме, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти у зв'язку із продовженням навчання в розмірі 1/8 частки доходу відповідача щомісяця, починаючи з 01 червня 2016 року до закінчення навчання, тобто до 30 червня 2019 року включно, що є подією, яка настане раніше, ніж досягнення позивачем 23 років (01 червня 2021 року).

В частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення додаткових витрат для організації навчання та розвитку творчих здібностей рішення суду є правильним, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування в цій частині або зміни відсутні.

Відповідно до частини 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позивач при зверненні до суду судовий збір не сплачувала, від його сплати вона звільнена на підставі п. 3 ст. 5 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», а тому відповідно до частини 3 ст. 88 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 2, п/п 1 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (у редакції Закону України від 22.05.2015 р. № 484-VIII) у разі подання позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно ст. 8 Закону України від 25.12.2015 р. № 928-VIII «Про Державний бюджет України на 2016 рік» мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2016 року складала 1 378 грн.

Відповідно до п. 3 ст. 80 ЦПК України ціна позову про стягнення аліментів визначається сукупністю всіх виплат, але не більш ніж за шість місяців.

Виходячи з задоволених позовних вимог, в дохід держави підлягає стягненню з відповідача судовий збір в розмірі 551,20 грн. грн. (20 541,62 х 1/4 х 6 х 1% = 308,12 грн., але не менше 551,20 грн. (1 378 х 0,4). Саме така сума судового збору стягнута судом першої інстанції з відповідача, тобто зміна рішення суду в частині розміру аліментів не тягне зміну рішення в частині розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, Апеляційний суд Донецької області, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 28 липня 2016 року в частині задоволених позовних вимог про стягнення аліментів у розмірі 1/10 частки заробітку змінити.

Стягнути з ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_9, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_10, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_2), аліменти на її утримання у зв'язку з продовженням навчання в розмірі 1/8 частини з усіх видів доходу щомісяця, починаючи з 01 червня 2016 року до закінчення навчання, тобто до 30 червня 2019 року.

В решті рішення Димитровського міського суду Донецької області від 28 липня 2016 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : Л.І. Соломаха

Судді: Л.О. Груіцька

ОСОБА_11