ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 серпня 2016 року письмове провадження № 826/18413/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Громадської організації «Всеукраїнська спілка працівників торгівлі та послуг «Трудова співдружність» до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій та скасування розпорядження

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив суд:

визнати Комплексну схему розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві, затверджену розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 16.06.2015 № 585, такою, що не відповідає вимогам пунктів 1.5, 1.6 Порядку розміщення тимчасових споруд для проведення підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244;

визнати вчинення виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) дій щодо затвердження розпорядженням «Про затвердження Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві» від 16.06.2015 №585 змін у Комплексну схему розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві, затверджену розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13.12.2013 № 2251, протиправним;

скасувати розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 16.06.2015 № 585 «Про затвердження Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, незважаючи на порядок розробки та затвердження Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд, а також постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.08.2014 у справі № 826/6735/14, яка набрала законної сили 31.03.2015, фактично вніс зміни до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд, затвердженої розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13.12.2013 № 2251.

Ухвалою суду від 17.09.2015 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 29.12.2015.

Під час розгляду справи позивач відмовився від першої позовної вимоги, а в решті позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Також позивач уточнив остаточні позовні вимоги і виклав їх наступним чином:

визнати вчинення виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) дій щодо затвердження розпорядженням від 16.06.2015 №585 Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві через внесення змін у Комплексну схему розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві, затверджену розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13.12.2013 № 2251, скасовану рішенням суду, що набрало законної сили, протиправним;

скасувати розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 16.06.2015 № 585 «Про затвердження Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві».

Представник відповідача заперечень на позов суду не надав.

Ухвалою суду від 14.07.2016 р. провадження у справі в частині позовних вимог про визнання Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві, затверджену розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 16.06.2015 № 585, такою, що не відповідає вимогам пунктів 1.5, 1.6 Порядку розміщення тимчасових споруд для проведення підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244, закрито.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього докази, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, керуючись ч.6 ст.128 КАС України, суд встановив:

21.10.2011 Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України прийнято Наказ № 244 «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності» (далі - Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності ).

Відповідно до п. 1.5 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності Комплексна схема розміщення ТС в межах вулиці (скверу, бульвару, провулку, узвозу, проїзду, площі, майдану тощо), мікрорайону (кварталу), населеного пункту - текстові та графічні матеріали, якими визначаються місця розташування ТС, розроблені з урахуванням вимог будівельних, санітарно-гігієнічних норм, а також існуючих містобудівних обмежень, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання територій, охорони історико-культурної спадщини, земельно-господарського устрою.

Згідно з п.1.6 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності Комплексна схема розміщення ТС та архітип розробляються за рішенням сільської, селищної, міської, районної ради суб'єктом господарювання, який має ліцензію на виконання проектних робіт, або архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, та затверджуються рішенням (розпорядженням, наказом) виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації.

Розроблення комплексної схеми розміщення ТС та архітипу здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством.

Відповідно до п.1 Рішення Київської міської ради від 28 лютого 2013 року № 97/9154 «Про деякі питання розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності у м. Києві» вирішено виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) завершити розробку Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві з урахуванням будівельних, санітарно-гігієнічних норм, а також містобудівних обмежень, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання територій, охорони історико-культурної спадщини, земельно-господарського устрою до 01 грудня 2013 року.

Замовником робіт з розроблення Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві визначити Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Замовнику в термін до 01 жовтня 2013 року подати Комплексну схему розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві на затвердження у встановленому порядку.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13.12.2013 №2251 на виконання п.1 Рішення Київської міської ради від 28 лютого 2013 року N 97/9154 «Про деякі питання розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності у м. Києві» затверджено Комплексну схему розміщення тимчасових споруд побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві.

Зазначене вище Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13.12.2013 №2251 визнано протиправним та скасовано Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.08.2014 у справі № 826/735/14, яка набрала законної сили 31.03.2015, у зв'язку з невідповідністю затвердженої ним Комплексної схеми вимогам пунктів 1.5 та 1.6 Порядку розміщення тимчасових споруд для проведення підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244.

Водночас, оскаржуваним Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації № 585 від 16.06.2015 «Про затвердження Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві» відповідно до Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про столицю України місто-герой Київ», «Про благоустрій населених пунктів», статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 № 244 «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за N 1330/20068, рішення Київської міської ради від 20.09.2012 № 70/8354 «Про затвердження Міської цільової програми створення та впровадження Містобудівного кадастру міста Києва на 2013-2015 роки», на виконання пункту 1 рішення Київської міської ради від 28 лютого 2013 року № 97/9154 «Про деякі питання розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності у м. Києві» затверджено Комплексну схему розміщення тимчасових споруд побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві».

Враховуючи наведене, позивач вважає, що відповідач не мав права виносити оскаржуване Розпорядження, оскільки, по-перше, для цього відсутні передумови - відповідне рішення сільської, селищної, міської, районної ради, а по-друге, розробники Комплексної схеми, затвердженої оскаржуваним Розпорядженням, не відповідають вимогам, закріпленим у п.1.6 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, застосоване неналежне фінансування, а також затверджена Комплексна схема не погоджена з органами Антимонопольного комітету України.

Аналізуючи встановлені вище обставини у сукупності з доводами позивача, суд зазначає наступне.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009 у справі № 1-9/2009, органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Суд не погоджується з доводами позивача стосовно втрати чинності внаслідок виконання Рішенням Київської міської ради від 28 лютого 2013 року № 97/9154.

Оскільки, в даному випадку Розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13.12.2013 №2251 визнане протиправним та скасоване у судовому порядку, тобто результат який мав настати внаслідок виконання рішення органу місцевого самоврядування є нікчемним. Виконавець, до якого адресований акт органа місцевого самоврядування, реалізуючи положення цього акта не дотримався вимог чинного законодавства, тому будь-які підстави вважати, що такий акт, а саме Рішення Київської міської ради від 28 лютого 2013 року № 97/9154, втратив свою чинність внаслідок його реалізації відсутні.

У зв'язку з цим, суд вважає, що аргумент позивача про застосування відповідачем під час прийняття оскаржуваного Розпорядження акта, який втратив чинність внаслідок його реалізації, є неспроможним.

Крім того, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до статей 11, 71, 104 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач звертається до адміністративного суду з позовом у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносинах. При цьому, дійсне (фактичне) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. З необхідністю захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень і визначено завдання адміністративного судочинства.

Право на судовий захист, гарантоване Конституцією України, закріплене статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особа могла реалізувати своє право на судовий захист, суд повинен встановити, що оскаржуваними рішенням чи діянням суб'єкта владних повноважень порушено права, свободи чи інтереси саме цієї особи.

Разом з тим, позивач не довів в установленому порядку порушення відповідачем внаслідок прийняття оскаржуваного Розпорядження його прав. Натомість, поданий позивачем адміністративний позов свідчить про наміри позивача в судовому порядку відновити порушений, на його думку, відповідачем правопорядок. Водночас, докази наявності у позивача таких повноважень суду не надані.

Враховуючи наведене вище, суд з'ясував, що відповідач, приймаючи оскаржуване розпорядження, діяв правомірно, виконуючи п.1 рішення Київської міської ради від 28 лютого 2013 року № 97/9154.

Водночас, суд звертає увагу, що доводи позивача про недотримання таких етапів розробки Комплексної схеми тимчасового розміщення споруд, затвердженої оскаржуваним Розпорядженням, як порядок визначення уповноваженого суб'єкта господарювання, наявність належного фінансування, не підтверджені належними та допустимими доказами. Зокрема, позивач не довів, що суб'єкти, які здійснювали розробку Комплексної схеми не мають відповідних ліцензій, а фінансування розробки Комплексної схеми здійснено з незаконних джерел, що не відповідають вимогам п.1.6 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.

Крім того, суд відхиляє доводи позивача про те, що оскаржуваним Розпорядженням відповідач вніс зміни у Комплексну схему розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві, затверджену розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13.12.2013 № 2251, оскільки вони є власним висновком позивача і належним чином у відповідній процесуальній формі не підтверджені. Позивач не надав доказів, які б свідчили, що відповідач в оскаржуваному Розпорядженні керувався Рішенням Київської міської ради № 746/746 від 25.12.2014.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що прийняте відповідачем Розпорядження № 585 від 16.06.2015 наведеній вище нормі закону не суперечить.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій