Справа №295/10273/16-ц

Категорія 53

2/295/2759/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2016 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі:

головуючого судді - Полонця С.М.,

при секретарі с/з – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та зобов”язання усунути перешкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, який у подальшому уточнив та в остаточному варіанті просить визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України “Про звільнення ОСОБА_2В.” від 28.07.2016 року №110-к/к, поновити його на посаді генерального директора Державного підприємства “Укртранснафтапродукт” з 29.07.2016 року та усунути перешкоди у виконанні ним своїх посадових обов”язків. При цьому посилається на те, що наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 28.07.2016 № 110-к/к, позивача було звільнено з посади генерального директора державного підприємства «Укртранснафтапродукт» відповідно до пункту 8 статті 36 Кодексу законів про працю України, а контракт від 21.12.2015р. №12-н/15 розірвано на підставі підпунктів в), г), і) пункту 25 цього Контракту за результатами звіту №13-16 позапланованого внутрішнього аудиту ДП «Укртранснафтапродукт» за період з 01.04.2015 по 31.05.2016 року. Позивач вважає наказ про звільнення незаконним, оскільки звільнення відповідно до пункту 8 статті 36 Кодексу законів про працю України та розірвання контракту від 21.12.2015р. №12-н/15 на підставі підпунктів в), г), і) пункту 25 цього контракту за результатами звіту №13-16 позапланованого внутрішнього аудиту ДП «Укртранснафтапродукт» за період з 01.04.2015 року по 31.05.2016 року є безпідставним оскільки такі висновки Міністерства енергетики та вугільної промисловості України не відповідають фактичним обставинам справи та повністю спростовуються наданими позивачем доказами. Крім того, позивач вважає причини звільнення, які наведені в наказі такими, що не відповідають дійсності, оскільки з його боку порушення трудових обов'язків не було.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позову у повному обсязі.

В судовому засіданні представник третьої особи при вирішенні спору покладалася на розсуд суду.

Вислухавши пояснення осівб, які беруть участь у справі та дослідивши матеріали справи, з урахуванням меж заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що Державне підприємство «Укртранснафтапродукт» засноване на державній власності відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України від 13 березня 2006 року № 76 «Про створення ДП «Укртранснафтопродукт» та належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

Відповідно до статуту ДП «Укртранснафтопродукт», затвердженого наказом

Міненерговугілля України від 28.01.2016 року № 38, генеральний директор

підприємства призначається на посаду та звільняється з посади Уповноваженим органом

управління (Міністерством палива та енергетики України). З генеральним директором підприємства укладається контракт, у якому визначаються строк найму, його права, обов'язки і відповідальність, умови матеріального забезпечення, звільнення з посади, інші умови найму, за погодженням сторін (пункти 7.3., 7 .4. Статуту).

Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 21.12.2015 року №206-к/к ОСОБА_2 було призначено на посаду генерального директора Державного підприємства «Укртранснафтапродукт».

21.12.2015 року Міністерством енергетики та вугільної промисловості України укладено з ОСОБА_2 контракт № 12-н/15, як з керівником Державного підприємства «Укртранснафтапродукт», на один рік з 21.12.2015 року по 20.12.2016 року включно.

Згідно до наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України «Про звільнення ОСОБА_2В.» від 28.07.2016 року №110-к/к, генерального директора «Укртранснафтапродукт» ОСОБА_2 звільнено 29 липня 2016 року із займаної посади, відповідно до пункту 8 статті 36 Кодексу законів про працю України (підстави передбачені контрактом). Контракт, укладений з ОСОБА_2 від 21.12.2015 року №12-н/15 розірвано на підставі підпунктів в), г), і) пункту 25 цього контракту.

Як вбачається з вказаного наказу позивача звільнено з посади за чисельні порушення фінансово-господарської діяльності, встановлені під час проведення позапланового внутрішнього аудиту Державного підприємства «Укртранснафтапродукт» за період з 01.04.2015 року по 31.05.2016 року та невиконання позивачем обов»язків, покладених на нього відповідно до умов контракту (пункт 1 розділу 1, пункт 8 розділу 2).

Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно пункту 8 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року №9 зі змінами, вирішуючи позови про поновлення на роботі, осіб, звільнених за п. 8 ст. 36 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання.

Відповідно до умов контракту №12-н/15 від 21.12.2015р., звільнення генерального директора на підставі підпунктів в), г), і) пункту 25 цього контракту відбувається у наступних випадках.

Підпунктом «в» пункту 25 контракту передбачено звільнення керівника у випадку невиконання підприємством зобов’язань перед бюджетом та Пенсійним фондом щодо сплати податків, зборів, обов’язкових платежів та страхових внесків, а також невиконання підприємством зобов’язань щодо своєчасності виплати заробітної плати працівникам чи недотримання графіку погашення заборгованості із заробітної плати.

Підпунктом «г» пункту 25 контракту передбачено звільнення керівника у випадку неподання в установленому порядку на затвердження або погодження Уповноваженому органу управління річного з поквартальною розбивкою фінансового плану підприємства або порушення порядку здійснення витрат суб’єктами господарювання державного сектору економіки у разі не затвердження (непогодження) річних фінансових планів у встановленому порядку, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2012 р. №899.

Підпунктом «і» пункту 25 контракту передбачено звільнення керівника у випадку порушення законодавства під час використання фінансових ресурсів підприємства, у т.ч. при здійсненні закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Як вбачається з матеріалів справи, Міністерством енергетики та вугільної промисловості України було проведено позаплановий внутрішній аудит ДП «Укртранснафтапродукт» за період з 01.04.2015 року по 31.05.2016 року за результатами якого було виявлено низку порушень з боку керівництва ДП «Укртранснафтапродукт», зокрема в частині своєчасності виплати заробітної плати працівникам, а саме недотримання графіка погашення заборгованості із заробітної плати, неподання

в установленому порядку на затвердження або погодження Уповноваженому органу управління річного з поквартальною розбивкою фінансового плану підприємства та порушення порядку здійснення витрат суб»єктами господарювання державного сектора економіки у разі не затвердження (непогодження) річних фінансових планів у встановленому порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2012 року №899, порушення законодавства під час використання фінансових ресурсів підприємства, у тому числі при здійсненні закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Так, зокрема під час проведення внутрішнього аудиту виявлено випадки недотримання термінів виплати заробітної плати працівникам підприємства, а саме - заробітна плата за березень 2016 року виплачена 08.04.2016 року, за квітень 2016 року - 20.05.2016 року (стор. 59-60 Аудиторського звіту).

Згідно пояснень представника відповідача – у відповідності з п 4.1 Положення про оплату праці, преміювання, додаткові заохочувальні, компенсаційні виплати та додаткові винагороди ДП «Укртранснафтапродукт», що є додатком № 1 до Колективного договору між профспілковою організацією ДП «Укртранснафтапродукт» від 01.10.2015 року, зареєстрованого УПСЗН Шевченківської РДА за № 299 від 04.12.2015 року, заробітна плата виплачується регулярно до 22 числа поточного місяця (аванс) і до 7 числа наступного місяця, а в разі, якщо день виплати збігається з вихідним, святковим днем, напередодні цього дня. Таким чином, відбулась затримка виплати заробітної плати 14 та 8 календарних днів.

Разом з тим, як вбачається з наданих представником позивача пояснень, що підтверджується зокрема довідкою ПАТ «Фортуна-Банк», що міститься в матеріалах справи, постановами державного виконавця Шевченківського РУЮ у м. Києві від 16.12.2015 року та від 21.03.2016 року у ВП №49308008, накладено арешт на грошові кошти ДП «Укртранснафта», що містяться на рахунках підприємства.

Так, з наданих постанов державного виконавця Шевченківського РУЮ у м. Києві від 16.12.2015 року та від 21.03.2016 року у ВП № 49308008 вбачається, що виконавче провадження, в межах якого вони винесені, відкрито на виконання наказу Господарського суду м.Києва №10/95 від 16.05.2011р. щодо стягнення з ДП «Укртранснафтапродукт» на користь ВАТ «Укртранснафта» заборгованості. Зважаючи, що призначення ОСОБА_2 на посаду генерального директора ДП «Укртранснафтапродукт» відбулось у грудні 2015 року, слід дійти висновку, що заборгованість перед ВАТ «Укртранснафта» виникла у період здійснення керування підприємством іншою особою, відтак вина позивача у виникненні заборгованості підприємства та накладенні арешту на грошові кошти, що містяться на рахунках підприємства в межах відповідного виконавчого провадження - відсутня. Також, в матеріалах справи містяться письмові пояснення представника третьої особи – ДП «Укртранснафтапродукт», підтверджені документально, згідно яких ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.03.2016 року у справі № 10/95 частково задоволено скаргу ДП «Укртранснафтапродукт» на дії ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві – визнано неправомірною та скасовано в частині накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунку ДП «Уукртранснафтапродукт» № 26042277182 в ПАТ АБ «Укргазбанк», код банку (МФО) 320478. ДП «Укртранснафтапродукт» 06.04.2016 року листом за № 01/349 вказану ухвалу направлено до органів ДВС України з проханням направити відповідне повідомлення до банку щодо розблокування рахунку підприємства № 26042277182. 15.04.2016 року за вихідним № 01/396 позивачем повторно направлено звернення до органів ДВС України з вимогою зняти арешт з рахунків підприємства.

В судовому засіданні представник відповідача не міг чітко зазначити заборгованості по заробітній платі, яка виникла внаслідок саме винних дій позивача, тобто в період перебування його на посаді генерального директора ДП «Укртранснафтапродукт», окрім загальної інформації, яка викладена в аудиторському звіті.

Аналізуючи вимоги чинного законодавства та враховуючи матеріали справи, суд не погоджується з доводами відповідача щодо грубого порушення трудових обов'язків з боку позивача щодо невиплати заборгованості по заробітній платі, оскільки не вбачає причинно-наслідкового зв'язку між невиконанням позивачем своїх трудових обов'язків, як винних дій позивача і негативними наслідками, що настали внаслідок такого порушення. Крім того, суд вважає, що виконання покладеного на позивача обов'язку щодо виплати заборгованості по заробітній платі, виходячи з фактичних обставин справи було неможливим, з огляду на тривалий характер збитковості даного підприємства, наявної заборгованості, яка виникла задовго до призначення позивача на посаду. Натомість, з боку позивача, як керівництва підприємства, вживалися усі заходи, спрямовані на усунення обставин, які стали причиною недотримання графіку погашення заборгованості із заробітної плати, і в результаті вжитих заходів заборгованість із заробітної плати була погашена. Відтак, з боку позивача відсутні порушення своїх трудових обов’язків, передбачених контрактом, зокрема підпунтом «в» пункту 25 контракту.

Щодо порушень позивачем своїх трудових обов’язків, передбачених підпунктом «г» пункту 25 контракту, а саме - неподання в установленому порядку на затвердження або погодження Уповноваженому органу управління річного з поквартальною розбивкою фінансового плану підприємства або порушення порядку здійснення витрат суб’єктами господарювання державного сектору економіки у разі не затвердження (непогодження) річних фінансових планів у встановленому порядку, визначеного постановою КМ України від 03 жовтня 2012 р. №899, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, аудиторським звітом встановлено, що у порушення вимог п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.2012 року № 899 та вимог контракту з генеральним директором, протягом І кварталу 2016 року ДП «Укртранснафтапродукт» здійснені витрати на оренду транспортного засобу у загальній сумі 44 тис. грн. та інформаційно-консультаційні послуги (ТОВ «МС-Партнер») на суму 3,4 тис. гривень.

Згідно пояснень представника відповідача, у відповідності до абз. 28 п. 8 контракту із генеральним директором ОСОБА_2 та згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.2012 року № 899 «Про порядок здійснення витрат суб'єктами господарювання державного сектору економіки у разі не затвердження (непогодження) річних фінансових планів у встановленому порядку» суб'єкту господарювання державного сектора економіки забороняється здійснювати витрати на оренду легкових автомобілів, маркетингові та інформаційно-консультаційні послуги, аудиторські та консалтингові послуги та інші.

Разом з тим, суд не погоджується з висновком відповідача щодо наявності в діях позивача порушень своїх трудових обов’язків, передбачених підпунктом «г» пункту 25 контракту, а саме - неподання в установленому порядку на затвердження або погодження Уповноваженому органу управління річного з поквартальною розбивкою фінансового плану підприємства або порушення порядку здійснення витрат суб’єктами господарювання державного сектору економіки у разі не затвердження (непогодження) річних фінансових планів у встановленому порядку, визначеного постановою КМ України від 03 жовтня 2012 року №899, з огляду на наступне.

Відповідно до п.4 Порядку складання, затвердження та контролю виконання

фінансового плану суб'єкта господарювання державного сектору економіки, затвердженого

наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.03.2015 року № 205, проект

фінансового плану підприємства з пронумерованими, прошнурованими та скріпленими

печаткою сторінками - у двох примірниках у паперовому та електронному вигляді подається

органу, уповноваженому управляти державним майном або корпоративними правами

держави, до 01 червня року, що передує плановому. Однак, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 був призначений на посаду Генерального директора ДП «Укртранснафтапродукт» 21.12.2015 року, таким чином обов’язок подання фінансового плану підприємства на 2016 рік в строк до 01 червня 2015 року був покладений на колишнього керівника підприємства, який очолював підприємство в цей період. Відтак, враховуючи принцип персональної відповідальності особи, позивач звільняється від відповідальності за неналежне чи несвоєчасне виконання попереднім керівником підприємства своїх посадових обов’язків.

Також , слід зазначити, що в матеріалах справи містяться надані представником позивача докази, згідно яких позивачем листом від 30.12.2015 року за вихідним номером № 01/1131 до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України було направлено проект фінансового плану на 2016 рік, (зареєстровано в Міністерстві енергетики та вугільної промисловості України за вхідним номером 31/7171 від 31.12.2015 року).

Порядком складання, затвердження та контролю виконання фінансового плану суб’єкта господарювання державного сектору економіки, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.03.2015 року № 205 (п. 5) передбачено, що органи управління та відповідальні органи управління протягом двох тижнів здійснюють аналіз проекту фінансового плану підприємства з обов’язковим порівнянням його показників з показниками фінансово-господарської діяльності підприємства за два попередні роки, приймають рішення щодо затвердження/погодження фінансового плану або повернення його на доопрацювання та в письмовій формі повідомляють підприємство про прийняте рішення.

6 лютого 2016 року ДП «Укртранснафтапродукт» отримало лист Міністерства енергетики та вугільної промисловості України із зазначенням недоліків наданого фінансового плану. У відповідності до вищезазначеного Порядку складання, затвердження та контролю виконання фінансового плану суб’єкта господарювання державного сектору економіки, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.03.2015 року № 205, у разі повернення проекту фінансового плану на доопрацювання, підприємство забезпечує його доопрацювання з урахуванням зауважень та подає його на повторне затвердження/погодження протягом терміну, встановленого органом управління або відповідальним органом управління, але у строк, що становить не більше як 10 робочих днів з дня надходження проекту до підприємства. Так, визначені Міністерством енергетики та вугільної промисловості України недолікі були враховані ДП «Укртранснафтапродукт» та 08 лютого 2016 року новий проект фінансового плану направлено до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (зареєстровано в Міністерстві енергетики та вугільної промисловості України за вхідним номером 31/2974 від 09.02.2016 року). Однак, письмової відповіді щодо затвердження або відмови у затвердженні фінансового плану на 2016 рік ДП «Укртранснафтапродукт» від Міністерства енергетики та вугільної промисловості України не отримало.

Пунктом 10 Порядку складання, затвердження та контролю виконання фінансового плану суб’єкта господарювання державного сектору економіки, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.03.2015 року № 205 передбачено, що контроль за своєчасним складанням фінансових планів підприємств та виконанням показників затверджених фінансових планів підприємств здійснюють органи управління/відповідальні органи управління.

Відповідно до Положення про Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, затвердженого указом Президента України від 06.04.2011 року № 382/2011, основними завданнями Міністерства енергетики та вугільної промисловості України є формування та реалізація державної політики у паливно-енергетичному комплексі.

Міністерство енергетики та вугільної промисловості України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, затверджує річні фінансові та інвестиційні плани, а також інвестиційні плани на середньострокову перспективу (3-5 років) державних підприємств, що належать до сфери його управління, та господарських товариств, щодо яких Міністерство енергетики та вугільної промисловості України здійснює управління корпоративними правами держави, у встановленому порядку здійснює контроль за їх виконанням.

Зазначеним Положенням передбачено, що Міністерство енергетики та вугільної промисловості України з метою організації своєї діяльності: організовує планово-фінансову роботу в апараті Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку.

Зважаючи на встановлені факти, суд дійшов висновку, що Міністерство енергетики та вугільної промисловості України в порушення своїх обов’язків уповноваженого органу не затвердило ДП «Укртранснафтапродукт» фінансовий план на 2016 рік. Посилання ж представника відповідача на те, що додаткові зауваження до фінансового плану були надані 16 лютого 2016 року на проведеній узгоджувальній нараді за участі заступника генерального директора з фінансів підприємства ОСОБА_3, який взяв на себе зобов'язання доопрацювати проект фінплану та в найкоротші терміни подати його до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, не можуть бути прийняті судом до уваги, з огляду на встановлений діючим законодавством України Порядок складання, затвердження та контролю виконання фінансового плану суб’єкта господарювання державного сектору економіки, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.03.2015 року № 205, яким передбачено надання зауважень виключно в письмовій формі у відповідні строки. Відтак, у суду відсутні достатні підстави вважати, що Міністерством енергетики та вугільної промисловості України було дотримано порядок затвердження ДП «Укртранснафтапродукт» фінансового плану на 2016 рік. Разом з тим, позивач, як керівник підприємства виконав свої посадові обов’язки в частині подання фінансового плану на затвердження та усунення вказаних Міністерством енергетики та вугільної промисловості України недоліків до поданого фінансового плану.

Зважаючи на той факт, що відсутність затвердження фінансового плану ДП «Укртранснафтапродукт» на 2016 рік виникла в результаті недотримання Міністерством енергетики та вугільної промисловості України Порядку складання, затвердження та контролю виконання фінансового плану суб’єкта господарювання державного сектору економіки, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.03.2015 року № 205, у ДП «Укртранснафтапродукт» не виникало зобов’язань щодо дотримання вимог п. 1 Постанови Кабінету

Міністрів України від 03.10.2012 року №899 «Про порядок здійснення витрат суб»єктами господарювання державного сектору економіки у разі не затвердження (непогодження) річних фінансових планів у встановленому порядку», оскільки таке незатвердження (непогодження) відбувалось з порушенням встановленого порядку з боку Міністерства енергетики та вугілльної промисловості України.

Аналізуючи вимоги чинного законодавства та враховуючи матеріали справи, суд не погоджується з доводами відповідача щодо порушення з боку позивача трудових обов'язків, встановлених підпунктом «г» пункту 25 контракту, оскільки не вбачає причинно-наслідкового зв'язку між невиконанням позивачем своїх трудових обов'язків, як винних дій позивача і негативними наслідками, що настали внаслідок такого порушення. Таким чином, аналізуючи у сукупності всі докази та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що здійснені ДП «Укртранснафтопродукт» протягом І кварталу 2016 року під час керівництва позивача витрати на оренду транспортного засобу у загальній сумі 44 тис. грн. та інформаційно-консультаційні послуги (ТОВ «МС-Партнер») на суму 3,4 тис. гривень не є порушенням вимог п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.2012 року №899 «Про порядок здійснення витрат суб»єктами господарювання державного сектору економіки у разі не затвердження (непогодження) річних фінансових планів у встановленому порядку», а відтак в діях позивача відсутні порушення посадових обов»язків, встановлених підпунктом «г» пункту 25 контракту, а саме- неподання в установленому порядку на затвердження або погодження Уповноваженому органу управління річного з поквартальною розбивкою фінансового плану підприємства або порушення порядку здійснення витрат суб’єктами господарювання державного сектору економіки у разі не затвердження (непогодження) річних фінансових планів у встановленому порядку, визначеного постановою КМ України від 03 жовтня 2012 року №899.

Щодо порушення позивачем умов контракту, передбачених підпунктом «і» пункту 25, а саме - порушення законодавства під час використання фінансових ресурсів підприємства, у т. ч. при здійсненні закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти, судом встановлено наступне.

У відповідності з п.9 ч.1 ст.1 Закону України «Про здійснення державних закупівель» до замовників віднесено – органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об’єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі за наявності однієї з таких підстав:

- юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів;

- органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи;

- у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50%.

Разом з цим визначення «потреб держави та територіальної громади» не міститься в жодному нормативно-правовому документі. Однак, відповідно до роз’яснення Департаменту державних закупівель та державного замовлення Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, потреби держави та територіальної громади характеризуються тим, що для їх забезпечення держава або органи місцевого самоврядування приймають нормативно-правові акти, розпорядчі рішення, у яких фактично констатується обов’язок або функція державної інституції/місцевого самоврядування забезпечити певну функцію держави чи загальні потреби територіальної громади, серед яких є організація освіти, охорони здоров’я громадян, охорони громадського правопорядку, тощо. Враховуючи зазначене, ДП «Укртранснафтапродукт» не є замовником у розумінні закону України «Про здійснення державних закупівель».

Вказаний висновок знаходить своє підтвердження в доказах, наданих позивачем, а саме - в п.4.8 ОСОБА_3 Державної фінансової інспекції України №05-21/56 від 22.04.2016 року за результатами планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності ДП «Укртранснафтапродукт».

У своїх письмових запереченнях представник відповідача посилався на численні порушення з боку позивача, як генерального директора ДП «Укртранснафтапродукт» в частині порушення законодавства під час використання фінансових ресурсів підприємства, та зазначав, що такі порушення відображені у звіті за результатами позапланованого внутрішнього аудиту.

Оцінюючи матеріали справи у їх сукупності, суд не погоджується з доводами відповідача, викладеними у письмових запереченнях проти позову щодо порушень з боку позивача законодавства під час використання фінансових ресурсів підприємства, з огляду на те, що такі доводи ґрунтуються виключно на висновках звіту внутрішнього аудиту ДП «Укртранснафтапродукт». Постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 2011 року №1001 «Деякі питання утворення структурних підрозділів внутрішнього аудиту та проведення такого аудиту в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади», затверджено «Порядок утворення структурних підрозділів внутрішнього аудиту та проведення такого аудиту в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади» (надалі – Порядок). Відповідно до п.3 вказаного Порядку за рішенням керівника центрального органу виконавчої влади підрозділи утворюються в його територіальних органах та бюджетних установах в межах штатної чисельності їх працівників. Згідно п.4 Порядку основним завданням підрозділу є надання керівникові центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи об'єктивних і незалежних висновків та рекомендацій щодо: функціонування системи внутрішнього контролю та її удосконалення; удосконалення системи управління; запобігання фактам незаконного, неефективного та нерезультативного використання бюджетних коштів; запобігання виникненню помилок чи інших недоліків у діяльності центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи. Пунктом 5 Порядку Підрозділ відповідно до покладених на нього завдань: 1) проводить оцінку: ефективності функціонування системи внутрішнього контролю; ступеня виконання і досягнення цілей, визначених у стратегічних та річних планах; ефективності планування і виконання бюджетних програм та результатів їх виконання; якості надання адміністративних послуг та виконання контрольно-наглядових функцій, завдань, визначених актами законодавства; стану збереження активів та інформації; стану управління державним майном; правильності ведення бухгалтерського обліку та достовірності фінансової і бюджетної звітності; ризиків, які негативно впливають на виконання функцій і завдань центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи. Згідно п.п. 5 п. 5 Порядку подає керівникові центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи аудиторські звіти і рекомендації для прийняття ним відповідних управлінських рішень.

Таким чином, структурний підрозділ внутрішнього аудиту не є державним контролюючим органом, висновки перевірок якого оформлюються відповідними рішеннями та встановлюють певні правові наслідки та обов’язки для підприємства. Більше того, висновки аудиту встановлюють ризики, які негативно впливають на виконання функцій і завдань бюджетної установи. Висновки внутрішнього аудиту носять рекомендаційний характер для підприємства і не встановлюють фактів, які мають доказове значення для суду без інших доказів зазначених в аудиторському висновку порушень. Разом з тим, відповідачем не надано інших належних та допустимих доказів порушень з боку позивача, які вже призвели до конкретних негативних наслідків для підприємства і мають причино-наслідковий зв'язок між невиконанням позивачем своїх трудових обов'язків, як винних дій позивача і негативними наслідками, що настали внаслідок такого порушення.

Також, суд зазначає, що діючим законодавством України не визначено поняття «фінансові ресурси» для діяльності державних підприємств. Також, відсутнє визначення форми існування фінансових ресурсів підприємства. Відсутність чіткого визначення на законодавчому рівні терміну «фінансові ресурси» державного підприємства, а також відсутність чіткої регламентації діяльності керівника підприємства в частині використання таких фінансових ресурсів на рівні контракту - позбавляє можливості диференціювати дії керівника підприємства з точки зору їх законності.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами позапланового внутрішнього аудиту ДП «Укртранснафтопродукт» за період з 01.04.2015 року по 31.05.2016 року Міненерговугілля України складено звіт № 13-16 згідно якого висновок є умовно-позитивним. Також встановлено, що чистий дохід підприємства у 2-4 кварталах 2015 року склав 9, 7 млн. грн., у 1 кварталі 2016 року чистий дохід склав 6, 9 млн. грн.

Згідно з п. 6.14 наказу Міністерства фінансів України від 04.10.2011 року № 1247 «Про затвердження Стандартів внутрішнього аудиту» умовно-позитивний висновок надається у разі, коли виконані наведені вище умови, проте у зв'язку з неможливістю дослідження окремих фактів працівник підрозділу внутрішнього аудиту не може висловити свою думку щодо вказаних моментів. Водночас такі факти (події) мають обмежений вплив на стан справ у цілому і не впливають на діяльність установи в цілому. Складання умовно-позитивного висновку є наслідком встановлення працівником підрозділу внутрішнього аудиту окремих (поодиноких) фактів, які не дають достатньої впевненості працівнику підрозділу внутрішнього аудиту для складання безумовно-позитивного висновку. Позивачем надано до матеріалів справи докази того, що висновки аудиторського звіту детально опрацьовані, враховані всі недоліки, виявлені у діяльності підприємства, та листом від 12.07.2016 року за вихідним номером № 01/667 направлено до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України відповідні пояснення про вжиті заходи з метою усунення недоліків у роботі підприємства.

Щодо вимог позивача про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 28.07.2016 року № 110-к/к про його звільнення, суд приходить до наступного висновку.

Міністерство енергетики та вугільної промисловості України здійснює повноваження з управління корпоративними правами держави, керуючись Положенням про Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 року № 382/2011. Відповідно до ст. 10 п. 6 вказаного Положення міністра призначає на посади та звільняє з посад у встановленому порядку керівників та заступників керівників самостійних структурних підрозділів апарату Міненерговугілля України, присвоює їм ранги державних службовців, приймає рішення щодо їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Оцінюючи матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано достатніх доказів порушень з боку позивача своїх трудових обов’язків, передбачених підпунктами в), г), і) пункту 25 контракту. Також, суд, вирішуючи питання про те, чи є вказані відповідачем порушення дійсно порушеннями трудових обов’язків, передбачених підпунктами в), г), і) пункту 25 контракту, суд враховує суть та характер вчинених порушень, обставини за якими вони були вчинені та суттєвість наслідків таких порушень, наявність причинно-наслідкового зв'язку між невиконанням позивачем трудових обов'язків і негативними наслідками, які настали в результаті такого порушення, а тому не вбачає підстав вважати, що позивачем порушені трудові обов'язки, передбачені підпунктами в), г), і) пункту 25 контракту, що дають підстави для розірвання трудового договору згідно п.8 ст.36 КЗпП України. За таких обставин, вимоги позивача в цій частині позову підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 28.07.2016 року № 110-к/к про звільнення ОСОБА_2 з посади Генерального директора ДП «Укртранснафтапродукт» згідно п.8 ст.36 КЗпП України.

Разом з тим, суд не бере до уваги посилання позивача на незаконність його звільнення під час перебування на лікарняному, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст.40 КЗпП України не допускається звільнення

працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової

непрацездатності. Водночас, зміст поняття «розірвання трудового договору з ініціативи власника

або уповноваженого ним органу» визначено законодавчо у п.4 ст.36 КЗпП України, і до нього

віднесено лише звільнення з підстав, передбачених ст.ст.40, 41 КЗпП України. Таким чином, виключається охоплення змістом терміна «розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» будь-яке інше звільнення, підстава якого не зазначена в

стст.40, 41 КЗпП України, або яке законодавець спеціально не визначив як розірвання

трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Враховуючи наведене, виходячи з нормативного тлумачення пп. 4, 8 ст. 36, ч. 3 ст. 40, ч. 3 ст. 41, ст. ст. 40, 41 КЗпП України та зважаючи на те, що між сторонами виник спір з приводу припинення трудового договору з працівником з підстав, передбачених контрактом — п.8 ст.36 КЗпП України, а не у зв'язку зі звільненням працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, норми ч. 3 ст.40 КЗпП України на ці правовідносини не поширюються. Вказаний висновок підтверджується правовою позицією Верховного Суду України у справі № 6-156цс12 (Постанова ВСУ від 26.12.2012 року).

Позовні вимоги щодо усунення перешкод у виконанні позивачем своїх посадових обов”язків є неконкретними, оскільки з них незрозуміло кого саме позивач просить зобов”язати усунути такі перешкоди, в позові не зазначено у чоме полягають такі перешкоди та не підтверджено належними та допустимими доказами факту наявності таких перешкод, а тому позовні вимоги в цій частині не підлянають до задоволення.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд стягує з відповідача в дохід держави судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст. 36 Кодексу законів про працю України, Постановою Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами трудових спорів” №9 від 06.11.1992 року, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України “Про звільнення ОСОБА_2В.” від 28 липня 2016 року №110-к/к.

Поновити ОСОБА_2 на посаді генерального директора Державного підприємства “Укртранснафтапродукт” з 29 липня 2016 року.

В решті вимог відмовити.

Стягнути з Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в дохід держави судовий збір в розмірі 1102 грн. 40 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на роботі.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: С.М. Полонець