ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2016 року

Справа № 47/170-10 (21/235-07)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:

Владимиренко С.В. - доповідач,

суддів:

Гольцової Л.А.,

Демидової А.М.

розглянув касаційні скарги

Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Комуненерго"

на постанову

Харківського апеляційного господарського суду від 01.06.2016р.

за апеляційною скаргою

Державного концерну "Укроборонпром"

у справі

№ 47/170-10(21/235-07) господарського суду Харківської області

за позовом

Акціонерного-комерційного банку Соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії АКБ СР "Укрсоцбанк"

до

Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Комуненерго"

за участю

Прокуратури Харківської області

про

звернення стягнення на предмет іпотеки

за участю представників:

позивача - Довбиш С.В., дов. №5217 від 15.12.2014р.;

відповідача - Степанишеної А.В., дов.№72-16 від 20.01.2016р.;

третьої особи - Котляра А.О., дов. від 01.07.2015р.;

ДК "Укроборонмпром" - Перегонцева І.А., дов. №Д-1402/2016 від 31.05.2016р.;

прокурора Голуба Є.В., посв. №029151 від 22.09.2014р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.07.2007 р. у справі №21/235-07 (суддя Пелипенко Н.М.) позов Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" задоволено частково. На задоволення вимог позивача за кредитним договором №805/6/18/6-008 від 30.01.2006р. у розмірі 14043713,06 грн., в тому числі, прострочена заборгованість по кредиту в сумі 2709727,66 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 13684124,68 грн., та відсотки за користування кредитом в сумі 71205,62 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 359588,38 грн., звернуто стягнення за іпотечним договором №805/13/26/6-130, реєстровий №279 від 30.01.2006 р., на предмет іпотеки: нежитлову будівлю ЛітО/1-2, загальною площею 4748,4 кв.м, що знаходиться за адресою: Україна, м. Харків, вул. Плеханівська,126. На задоволення вимог позивача за кредитними договорами: №805/6/18/6-008 від 30.01.2006р. у розмірі 14043713,06 грн., в тому числі, прострочена заборгованість по кредиту в сумі 2709727,66 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 13684124,68 грн., та відсотки за користування кредитом в сумі 71205,62 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 359588,38 грн.; №805/6/18/6-106 від 05.09.2006 р. в сумі 1735018,02 грн., в тому числі: заборгованість по кредиту, відсоткам та поточним відсоткам в сумі 255707,73 Євро, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 1735018,02 грн., та №805/6/18/6-031 від 22.03.2006 р. у розмірі 5749287,12 грн., в тому числі: заборгованості по кредиту в сумі 828500 Євро, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 5621521,63 грн., нараховані відсотки в сумі 9907,48 Євро, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 04.06.2007 р. складає 67224,04 грн., прострочені відсотки в сумі 8922,60 Євро, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 60541,45 грн., звернуто стягнення за іпотечними договорами: №805/13/26/6-130, реєстровий № 279 від 30.01.2006 р.; №805/13/26/6-2050, реєстровий № 5201 від 27.12.2006 р. та №805/13/26/6-408, реєстровий №964 від 22.03.2006 р., на предмет іпотеки: нежитлові приміщення в літ "П/1-7", загальною площею 26973,1 кв.м: підвалу №1-37, 1-го поверху №1-103, 2-го поверху № 5-66, 3-го поверху № 5-76, 4-го поверху № 1-39, 5 - го поверху № 1-43, 6-го поверху № 1-44, 7-го поверху №1-37, технічного поверху №1-40, що знаходиться за адресою: Україна, м. Харків, вул. Плеханівська,126. На задоволення вимог позивача за договором кредиту №805/6/18/6-031 від 22.03.2006 р. у розмірі 5749287,12 грн., в тому числі: сума заборгованості по кредиту в сумі 828500 Євро, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 5621521,63 грн., нараховані відсотки в сумі 9907,48 Євро, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 04.06.2007 р. складає 67224,04 грн., прострочені відсотки в сумі 8922,60 Євро, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 60541,45 грн., та договором кредиту №805/6/18/6-111 від 19.09.2006 р. у розмірі 2479925,37 грн., в тому числі: прострочена заборгованість по кредиту в сумі 480000 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 2424000 грн., прострочені відсотки в сумі 5114,33 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 25827,37 грн., та відсотки за користування кредитом за травень в сумі 5960 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 30098 грн., звернуто стягнення за іпотечними договорами: №805/13/26/6-408, реєстровий №964 від 22.03.2006 р., та №805/13/26/6-1492, реєстровий №3382 від 19.09.2006р., на предмет іпотеки: нежитлову будівлю (Літ Р/1 -7) загальною площею 17323,2 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська,126. Надано Акціонерно-комерційному банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії право на продаж предметів іпотеки будь-якій особі - покупцеві. Встановлено початкову ціну продажу предмету іпотеки для його подальшої реалізації : - на нежитлову будівлю Літ О\1-2, загальною площею 4748,4 кв.м, що знаходиться за адресою: Україна, м. Харків, вул. Плеханівська,126, в розмірі не менш 7497216 грн., в тому числі ПДВ у сумі 1249536 грн.; - на нежитлові приміщення в літ "П/1-7", загальною площею 26973,1 кв.м: підвалу №1-37, 1-го поверху №1-103, 2-го поверху № 5-66, 3-го поверху № 5-76, 4-го поверху №1-39, 5 -го поверху № 1-43, 6-го поверху № 1-44, 7-го поверху № 1-37, технічного поверху № 1-40, що знаходиться за адресою: Україна, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, в розмірі не менш 37590000 грн., в тому числі ПДВ у сумі 6265000 грн.; - на нежитлову будівлю (Літ Р/1-7) загальною площею 17323,2 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська,126, у розмірі не менш 24141996 грн., в тому числі ПДВ в сумі 4023660 грн. Зобов'язано Державне підприємство "Завод ім. В.О. Малишева" видати на момент продажу нерухомості на ім'я Акціонерно-комерційного банку "Укрсоцбанк" податкові накладні за ціною фактичного продажу предметів іпотеки. Стягнуто з Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" на користь Акціонерно-комерційного банку "Укрсоцбанк" в особі Харківській обласної філії витрати по сплаті державного мита в сумі 25500 гривень та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 гривень. В частині звернення стягнення на предмети іпотеки для задоволення вимог Акціонерно - комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" про стягнення пені в загальній сумі 412515, 26 гривень в позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.01.2016р. у справі №47/170-10(21/235-07) задоволено вимоги апеляційної скарги Державного концерну "Укроборонпром". Рішення господарського суду Харківської області від 18.07.2007р. у справі №21/235-07 скасовано в частині задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки та прийнято в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 18.07.2007 р. залишено без змін та вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.04.2016р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.01.2016р. скасовано, а справу №47/170-10(21/235-07) передано на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду в іншому складі суду.

За результатами нового розгляду, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.06.2016р. (колегією суддів у складі головуючого судді Россолова В.В., суддів: Івакіної В.О., Тихого П.В.) у справі №47/170-10(н.в.о.21/235-07) рішення господарського суду Харківської області від 18.07.2007 р. у справі №47/170-10 (21/235-07) скасовано в частині задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки та прийнято в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 18.07.2007 р. залишено без змін. Стягнуто з Акціонерно-комерційного банку "Укрсоцбанк" в особі Харківській обласної філії на користь Державного концерну "Укроборонпром" 28179,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.06.2016р., Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО-КОМУНЕНЕРГО" звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, у яких зазначаючи про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просять постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.06.2016р. скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Харківської області від 18.07.2007р.

У відзиві на касаційні скарги Державний концерн "Укроборонпром" зазначає про необґрунтованість вимог зазначених вище касаційних скарг та просить відмовити у їх задоволенні, залишивши в силі оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції. Аналогічної позиції дотримується і Державне підприємство "Завод ім. В.О. Малишева" у своєму відзиві на касаційні скарги.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.07.2016р. колегією суддів у складі головуючого судді - Владимиренко С.В., суддів: Дунаєвської Н.Г., Мележик Н.І., касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-КОМУНЕНЕРГО" прийнято до касаційного провадження та призначено розгляд касаційних скарг у засіданні суду касаційної інстанції на 17.08.2016р.

За розпорядженням в.о. Керівника апарату Вищого господарського суду України від 12.08.2016р. №08.03-04/3348 у зв'язку з відпусткою судді Мележик Н.І. та перебуванням на лікарняному судді Дунаєвської Н.Г., відповідно до п.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі №47/170-10(21/235-07).

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів у судовій справі №47/170-10(21/235-07) визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Гольцова Л.А.

У судовому засіданні, що відбулось 17.08.2016р., суд касаційної інстанції, розглянувши матеріали справи, касаційні скарги та відзиви на них, заслухавши суддю-доповідача, представників учасників судового процесу, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.01.2006 р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", позивач) в особі Харківської обласної філії АКБ СР "Укрсоцбанк" та Державним підприємством "Завод імені В.О.Малишева" (відповідач) укладений договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №805/6/18/6-008, відповідно до умов якого позивачем на виконання зобов'язання щодо надання кредиту перераховано відповідачу грошові кошти у загальній сумі 3460000 доларів США, які відповідач зобов'язався повернути не пізніше 01.04.2007р.

В забезпечення виконання умов даного кредитного договору та у відповідності до визначеного у ньому п.1.3, 30.01.2006р. між позивачем та відповідачем укладено іпотечний договір №805/13/26/6-130, реєстровий № 279, за умовами якого відповідач (іпотекодавець) передав в іпотеку позивачу (іпотекодержателю) нерухоме майно, що розташоване за адресою: м.Харків, вул.Плеханівська, 126, а саме: нежитлову будівлю Державного підприємства «Завод імені В.О.Малишева» літ. "О\1-2", загальною площею 4748,4 кв.м та нежитлові приміщення в літ "П/1-7", загальною площею 26973,1 кв.м: підвалу №1-37, 1-го поверху №1-103, 2-го поверху № 5-66, 3-го поверху № 5-76, 4-го поверху № 1-39, 5-го поверху № 1-43, 6-го поверху № 1-44, 7-го поверху № 1-37, технічного поверху № 1-40.

При цьому, судами встановлено, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за кредитним договором, не здійснив своєчасно та в повному обсязі повернення кредитних коштів та сплату відсотків, у зв'язку з чим виникла заборгованість у сумі 14043713,06 грн., в тому числі, прострочена заборгованість по кредиту у сумі 2709727,66 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 13684124,68 грн. та відсотки за користування кредитом у сумі 71205,62 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 04.06.2007 р. складає 359588,38 грн.

Водночас, судами попередніх інстанцій досліджено, що об'єкти нерухомого майна відповідача - нежитлові приміщення в літ "П/1-7", загальною площею 26973,1 кв.м: підвалу №1-37, 1-го поверху №1-103, 2-го поверху № 5-66, 3-го поверху № 5-76, 4-го поверху № 1-39, 5-го поверху № 1-43, 6-го поверху № 1-44, 7-го поверху № 1-37, технічного поверху № 1-40, передані в іпотеку позивачу за зазначеним вище іпотечним договором від 30.01.2006р. №805/13/26/6-130, реєстровий № 279, були також передані в забезпечення виконання інших кредитних договорів, а саме: №805/6/18/6-106 від 05.09.2006 р. на суму 250000 Євро, №805/6/18/6-031 від 22.03.2006 р. на суму 828500 Євро відповідно до іпотечних договорів №805/13/26/6-2050 від 27.12.2006 р., реєстровий №5201, №805/13/26/6-408 від 22.03.2006р. реєстровий №964.

В забезпечення виконання кредитного договору №805/6/18/6-111 від 19.09.2006р. на суму 480000 доларів США відповідачем було укладено з позивачем іпотечний договір №805/13/26/6-1492 від 19.09.2006 р., реєстровий №3382, за яким в іпотеку було передано нежитлову будівлю (літера Р/1-7), загальною площею 17323,2 кв.м., яка попередньо була передана в іпотеку за іпотечним договором №805/13/26/6-408 від 22.03.2006р. реєстровий №964.

Станом на 04.06.2007 р. заборгованість відповідача за кредитними договорами складала: - за договором кредиту №805/6/18/6-106 від 05.09.2006 р.: 1735226,82 грн., в тому числі: заборгованість по кредиту, відсоткам та поточним відсоткам в сумі 255707,73 Євро, що в еквіваленті по курсу НБУ складало 1735018,02 грн.; - за договором кредиту №805/6/18/6-031 від 22.03.2006 р.: 5749972,42 грн., в тому числі: сума заборгованості по кредиту в сумі 828500 Євро, що в еквіваленті по курсу НБУ складало 5621521,63 грн., нараховані відсотки в сумі 9907,48 Євро, що в еквіваленті по курсу НБУ складало 67224,04 грн., прострочені відсотки в сумі 8922,60 Євро, що в еквіваленті по курсу НБУ становило 60541,45 грн.; - за договором кредиту №805/6/18/6-111 від 19.09.2006 р.: 2482507,39 грн., в тому числі, заборгованість по кредиту в сумі 480000 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складала 2424000 грн., прострочені відсотки в сумі 5114,33 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складало 25827,37 грн. та відсотки за користування кредитом за травень в сумі 5960 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 30098 грн.

Судом першої інстанції встановлено, з чим погодився і апеляційний господарський суд, що позивач виконав свої зобов'язання з надання грошових коштів у повному обсязі, що підтверджується відповідними виписками по особовому рахунку відповідача, натомість, відповідач, всупереч погоджених ним умов зазначених вище кредитних договорів, прострочив виконання зобов'язань з повернення грошових коштів та відсотків за користування ними, що і стало підставою для виникнення спору у даній справі.

Господарський суд Харківської області, приймаючи рішення у даній справі, звертаючи стягнення на нерухоме майно, яке перебувало у власності держави та господарському віданні Державного підприємства «Завод імені В.О.Малишева», виходив з того, що нерухомість, що була передана в іпотеку позивачу, не включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, яке не підлягає приватизації та відповідно не забезпечує ведення виробничої діяльності відповідача, а тому дія мораторію на застосування примусової реалізації на це майно не розповсюджувалась.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи апеляційну скаргу Державного концерну «Укроборонпром» - уповноваженого суб'єкта господарювання з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі згідно Закону України «Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі», до якого віднесено, в тому числі, і Державне підприємство "Завод ім.В.О.Малишева", яке є підприємством оборонно-промислового комплексу з виробництва зброї та боєприпасів, з посиланням на Закон України «Про іпотеку», Закон України «Про приватизацію державного майна», Закон України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», Закон України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», дійшов висновку, що майно Державного підприємства "Завод ім.В.О.Малишева" є об'єктом права державної власності, що не підлягає приватизації та не може передаватись в іпотеку, а встановлена ст.2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» заборона на застосування примусової реалізації майна державних підприємств до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна, виключає можливість звернення стягнення на спірне майно, відтак, скасував рішення місцевого господарського суду у даній справі в частині задоволення вимог про звернення стягнення на спірні предмети іпотеки.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає зазначений висновок суду апеляційної інстанції вірним та обґрунтованим з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст.5 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент укладення договорів) предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Разом з тим, згідно імперативних приписів ч. 2 ст.14 цього ж Закону забороняється передача в іпотеку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації. Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. Загальнодержавне значення мають: а) об'єкти та майно, які забезпечують виконання державою своїх функцій, забезпечують обороноздатність держави, її економічну незалежність, та об'єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України.

Відповідно до Додатку №1 Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» Державне підприємство "Завод ім. В. О. Малишева" включено до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації. Завод входить до зазначеного переліку з моменту прийняття вищезазначеного закону, діючого на момент укладення вказаних іпотечних договорів та на день прийняття судового рішення. З наявних матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що спірні об'єкти нерухомого майна відповідача є державною власністю та передані йому у користування.

Таким чином, вірним є висновок суду попередньої інстанції стосовно того, що норми Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» не містять виключень чи застережень стосовно приналежності майна відповідача повністю чи його частини до цілісного майнового комплексу та/або використання чи невикористання частини майна у господарській діяльності підприємства. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що все майно, яке закріплене за Державним підприємством "Завод ім. В.О. Малишева", не підлягає приватизації та не може передаватись в іпотеку. Тоді як, заборони, встановлені Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" та Законом України "Про іпотеку" можуть бути зняті лише за умови внесення відповідних змін до них. Натомість, протилежні доводи заявників касаційних скарг в цій частині є помилковими та такими, що не ґрунтуються на нормах права.

Стосовно посилання заявників касаційних скарг на наявні у матеріалах справи листи Міністерства промислової політики України про передачу в іпотеку спірного нерухомого майна відповідача та затвердження додаткового переліку майна, що не включається до складу цілісного майнового комплексу Державного підприємства «Завод імені В.О.Малишева», колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями ст.170 Цивільного кодексу України визначено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Цивільний кодекс України прямо не передбачає, проте презюмує застосування, у визначених законом випадках, способів опосередкованої участі публічно-правових утворень у цивільних відносинах шляхом виступу державних органів у цивільних правовідносинах як юридичних осіб публічного права від свого імені, але в інтересах держави чи інших публічно-правових утворень. Так, органи державної влади створюються у визначеному законом порядку і виконують покладені на них завдання і функції відповідно до встановленої їм компетенції. Водночас, крім компетенційних обмежень, що встановлені у зазначеній ст.170 Цивільного кодексу України, органи державної влади, опосередковуючи участь держави у цивільних відносинах, повинні враховувати загальноправові обмеження повноважень владних органів, встановлені Конституцією України, а саме ст.6 та 19, згідно яких органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки наведене конституційне положення відображає принцип законності - один з основних принципів правової держави. Відтак, висновок суду першої інстанції про правомірність передачі в іпотеку спірного нерухомого майна відповідача, включеного Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» до переліку об'єктів державного майна, яке не підлягає приватизації, з посиланням на листи Міністерства промислової політики України, є таким, що суперечить зазначеним вище нормам права та обґрунтовано спростований судом апеляційної інстанції у оскаржуваній постанові. Так як надання Міністерством згоди на передачу в іпотеку об'єктів нерухомого майна, які за законом не можуть бути передані, не є підставою для порушення суб'єктом господарювання, у користуванні якого таке майно перебуває - Державним підприємством "Завод ім. В.О.Малишева" прямої заборони визначеної нормами діючого в Україні законодавства, а зазначені порушення прямо суперечать інтересам держави та порушують встановлений режим права державної власності на об'єкти, що входять до оборонно-промислового комплексу та не підлягають відчуженню.

Відтак, доводи заявників касаційних скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій ст.14 Закону України «Про іпотеку» спростовуються вищевикладеним та не можуть бути прийняті до уваги судом касаційної інстанції в якості підстави для зміни та/або скасування оскаржуваної постанови.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції при розгляді спірних правовідносин, враховано також, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державного підприємства. Згідно ст. 2 цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємства розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цих підприємств.

Щодо застосування мораторію на примусову реалізацію об'єктів нерухомого майна державного підприємства, запровадженого зазначеним Законом, суд апеляційної інстанції обґрунтовано врахував правову позицію Верховного суду України, викладену у його постанові від 15.02.2012 р. зі справи №6-18174вов10, за якою згідно Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» мораторій на застосування примусової реалізації поширено на всі об'єкти нерухомого майна як основні засоби виробництва незалежно від того, чи забезпечують вони на момент його реалізації ведення виробничої діяльності державного підприємства, чи ні, спростувавши протилежні доводи ПАТ "Укрсоцбанку" та ТОВ "ЕКО-КОМУНЕНЕРГО".

З приводу доводів заявників касаційних скарг про порушення судом попередньої інстанції норм процесуального права, а саме ст.ст.22, 93 Господарського процесуального кодексу України стосовно поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та здійснення апеляційного перегляду за скаргою Державного концерну «Укроборонпром», колегія суддів зазначає наступне.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. Аналогічний висновок міститься і в Рішенні Конституційного суду України від 11.12.2007 р. № 11-рп/2007.

Здійснивши аналіз наявних у матеріалах справи документів і норм чинного в Україні законодавства, суд апеляційної інстанції встановив, що ДК «Укроборонпром» є уповноваженим суб'єктом, якому надано Верховною Радою України та делеговано Кабінетом Міністрів України владні повноваження з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі, до яких, належить і майно Державного підприємства "Завод ім.В.О.Малишева".

Поновивши строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та прийнявши до апеляційного провадження апеляційну скаргу ДК "Укроборонпром", суд апеляційної інстанції, керуючись ст.ст.53, 98 Господарського процесуального кодексу України, надав оцінку доводам ДК «Укроборонпром» щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, оцінив наявні у матеріалах справи та додані до апеляційної скарги документи, чим забезпечив гарантоване Конституцією України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та чинним законодавством право на доступ до правосуддя, як складової права на справедливий суд.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що положеннями статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до ст. 111⁷ Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскільки це суперечить меті касаційного перегляду справи, що полягає у перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на викладене, доводи заявників касаційних скарг про відсутність підстав для визнання поважними причин пропуску процесуального строку ДК «Укроборонпром» на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів, оскільки зводяться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією суду касаційної інстанції у відповідності до зазначених вище вимог ст.111⁷ Господарського процесуального кодексу України.

Доводи ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «ЕКО-КОМУНЕНЕРГО» стосовно порушення судом попередньої інстанції п.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №7 про присічний строк для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, встановлений зазначеною вище ч.2 ст.93 Господарського процесуального кодексу України, за якою у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги незалежно від поважності причини пропуску цього строку, також є необґрунтованими та спростовуються наступним.

Як встановив суд апеляційної інстанції, ДК "Укроборонпром" є державним господарським об'єднанням. Тобто, ДК «Укроборонпром» не є органом державної влади, місцевого самоврядування чи прокурором, а є самостійним суб'єктом господарювання. При цьому, делегування йому функцій управління об'єктами державної власності не змінює його правового статуту як суб'єкта управління, що визначений в установчих документах. Відтак, у суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для повернення апеляційної скарги ДК «Укроборонпром» на підставі ч.2 ст.93 Господарського процесуального кодексу України.

Не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи і доводи заявників касаційних скарги стосовно порушення судами вимог п.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції підставою для припинення провадження по господарській справі в порядку пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України є факт перегляду в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції. Натомість, постанова Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2011р. була прийнята внаслідок розгляду поданої прокурором заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами справи, в якій судом апеляційної інстанції надавалася оцінка заявленим прокурором нововиявленим обставинам справи. Відтак, вказане провадження здійснювалось виключно в порядку нововиявлених обставин, що не є тотожним поняттю апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.

З огляду на зазначене вище, а також враховуючи те, що апеляційним господарським судом на підставі здійсненої правової оцінки наявних у справі доказів в їх сукупності з вимогами чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, встановлено, а заявниками касаційних скарг не спростовано наявності підстав для задоволення апеляційної скарги ДК «Укроборонпром» та скасування рішення господарського суду Харківської області в частині задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком Харківського апеляційного господарського суду, здійсненого в оскаржуваній постанові, зазначаючи при цьому, що судом апеляційної інстанцій правильно встановлені обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка з належним застосуванням норм права.

Натомість, доводи заявників касаційних скарг щодо неправильного застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні ним положень чинного в Україні законодавства та не спростовують правильності здійснених судом попередньої інстанції висновків, що унеможливлює прийняття таких доводів судом касаційної інстанції в якості підстави для зміни або скасування оскаржуваної постанови суду попередньої інстанції, а доводи про порушення судом норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи у суді касаційної інстанції та фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією суду касаційної інстанції з огляду на зазначені вище вимоги ст.111⁷ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційних скарг, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційні скарги ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «ЕКО-КОМУНЕНЕРГО» - без задоволення.

Керуючись ст.ст.111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Комуненерго" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.06.2016р.у справі №47/170-10(21/235-07) залишити без змін.

Головуючий суддя: С.В. Владимиренко

Судді: Л.А. Гольцова

А.М. Демидова