ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2016 року м.Житомир справа № 806/1440/16

категорія 12.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Попової О. Г.,

секретар судового засідання Захарченко О.Є.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представників відповідача Хіміча С.М., Ващенко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом та просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України, який стосується продовження строку контракту про проходження військової служби ОСОБА_1;

- зобов'язати начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України вчинити дії щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби у зв'язку із закінченням 24.06.2016 року строку дії контракту на підставі поданого рапорту від 24.03.2016.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що 20 квітня 2011 року було укладено контракт про проходження військової служби у Державній прикордонній службі України між ним та ректором Національної академії Державної прикордонної служби України генерал- лейтенантом ОСОБА_5, терміном на 5 років до 24.06.2016. 24.02.2016 на імя начальника Житомирського прикордонного загону ним було подано рапорт про небажання продовжувати дію контракту, а 24.03.2016 - про звільнення зі служби з підстав, визначених ч.6 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". У відповідь на рапорт отримав усну відмову у звільненні та необхідність продовження контракту в зв'язку із дією в країні особливого періоду. Проте, з такою відмовою не згодний, оскільки станом на момент звернення із рапортом в березні 2016 року, особливий період не діяв, так як Укази Президента України про мобілізацію вичерпали свою дію виконанням. Крім того, він не укладав контракт під час мобілізації, а тому норма Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" щодо продовження строку дії контракту до оголошення демобілізації на нього не поширюється. Враховуючи зазначене, у відповідача відсутні підстави для продовження з ним строку дії контракту від 20.04.2011.

В судове засідання представниками відповідача була надана копія наказу начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 19.04.2016 № 70-ОС, яким старшому лейтенанту ОСОБА_1 продовжено строк дії контракту з 25.06.2016 на період до оголошення демобілізації.

З урахуванням даного наказу, який був відсутній при зверненні до суду із вказаною позовною заявою, позивачем та його представником було підтримано позовні вимоги з підстав, зазначених у позові.

Представники відповідача просили відмовити у задоволенні позову з мотивів, викладених у письмових запереченнях. Пояснили, що на сьогодні діє особливий період, оскільки відповідних рішень про демобілізацію Президентом України не прималось. З огляду на вказане, продовжуючи строк дії контракту з позивачем, керівництво Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України діяло у межах своїх повноважень.

Вислухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши матеріали справи та наявні письмові докази у ній, суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що 20 квітня 2011 року було укладено контракт про проходження військової служби у Державній прикордонній службі України між ОСОБА_1 та ректором Національної академії Державної прикордонної служби України генерал- лейтенантом ОСОБА_5, терміном на 5 років до 24.06.2016 (а.с.7).

24.02.2016 ОСОБА_1 подав рапорт на ім'я начальника Житомирського прикордонного загону про небажання продовжувати дію вказаного контракту (а.с.9).

24.03.2016 ОСОБА_1 подав рапорт на ім'я начальника Житомирського прикордонного загону з клопотанням про звільнення його зі служби з підстав, визначених п."а" ч.6 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (звільнення з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту - прим.суду) (а.с.10).

За змістом вихідної телеграми № 238 від 13.04.2016, адресованої начальнику Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України ОСОБА_6, командування Житомирського прикордонного загону, в зв'язку із надходженням рапорту про звільнення, клопотало про продовження строку контракту про проходження військової служби в Державній прикордонній службі України ОСОБА_1 до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію (а.с.31).

Наказом начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України ОСОБА_6 від 19.04.2016, старшому лейтенанту ОСОБА_1 було продовжено строк дії контракту з 25.06.2016 на період до оголошення демобілізації (а.с.29).

Не погоджуючись з продовженням дії контракту, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи правомірність винесеного наказу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Строки військової служби визначаються у ст.23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідно до ч.2 якої, для громадян України, які приймаються на військову службу за контрактом та призначаються на посади, установлюються строки військової служби в календарному обчисленні для осіб офіцерського складу:

- для громадян, яким первинне військове звання присвоєно після проходження повного курсу військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу або в порядку атестування осіб до присвоєння первинних військових звань офіцерського складу запасу, - від 2 до 5 років;

- для інших громадян - від 1 до 5 років.

Пунктом «б» ч.2 ст.26 вказаного Закону передбачено, що звільнення зі служби військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, проводиться на підставах, передбачених частиною шостою, з урахуванням випадків, визначених частиною восьмою цієї статті.

Згідно із п. «а» ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту.

При цьому, у відповідності до п.2 ч.9 ст.23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у разі настання особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої цієї статті та частиною восьмою статті 26 цього Закону.

З аналізу наведених норм законодавства випливає, що підставою для розірвання контракту є закінчення строку його дії, у випадку якщо сторони не виявили бажання щодо укладення нового контракту, при цьому, можливість продовження строку дії контракту на проходження військової служби понад встановлений строк в односторонньому порядку здійснюється виключно у разі настання особливого періоду.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Таким чином, особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, а в разі оголошення стану війни - воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Дія особливого періоду, під час якого згідно п.2 ч.9 ст.23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» допускається продовження строку контракту, обмежується строками, встановленими для проведення мобілізації, або часом, протягом якого діє воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно п. 20 ч.1 ст. 106 Конституції України, Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

На протязі 2014 - 2015 років Президентом України приймались наступні рішення про часткову мобілізацію.

Указ від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію» №303/2014, пунктом 3 якого встановлено, що мобілізація проводиться протягом 45 діб із дня набрання чинності цим Указом. Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» набрав чинності 18 березня 2014 року. Таким чином, час мобілізації (особливий період) тривав з 18 березня 2014 року по 02 травня 2014 року (45 діб).

Указ від 06 травня 2014 року №454/2014 «Про часткову мобілізацію», пунктом 3 якого встановлено, що мобілізація проводиться протягом 45 діб із дня набрання чинності цим Указом. Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» набрав чинності 07 травня 2014 року. Таким чином, час мобілізації тривав з 07 травня 2014 року по 21 червня 2014 року.

Указ від 21 липня 2014 року №607/2014, пунктом 3 якого встановлено, що мобілізація проводиться протягом 45 діб із дня набрання чинності цим Указом. Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» набрав чинності 24 липня 2014 року. Таким чином, час мобілізації тривав 45 діб: з 24 липня 2014 року по 07 вересня 2014 року.

Указ Президента України від 14 січня 2015 року №15, пунктом 1 якого оголошено протягом 2015 року часткову мобілізацію у три черги протягом 210 діб із дня набрання чинності цим Указом. Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 15 січня 2015 року набрав чинності 20 січня 2015 року, тому тривалість особливого періоду становила з 20 січня 2015 року по 22 серпня 2015 року.

З огляду на наведене, суд зазначає, що особливий період в Україні діяв з 18 березня 2014 року по 2 травня 2014 року; з 7 травня 2014 року по 21 червня 2014 року; з 24 липня 2014 року по 7 вересня 2014 року; з 20 січня 2015 року по 22 серпня 2015 року.

З врахуванням викладеного, станом на момент звернення позивача із рапортом про звільнення на підставі п."а" ч.6 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та на момент закінчення строку дії контракту - 24.06.2016, особливий період в Україні не діяв, а отже у командування Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України були відсутні правові підстави для продовження дії контракту понад встановлені строки, визначені п.2 ч.9 ст.23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

При цьому, посилання відповідача на те, що особливий період, розпочатий рішенням про мобілізацію, закінчується з прийняттям відповідного рішення Президентом України про демобілізацію, є безпідставним, оскільки такої правової підстави припинення особливого періоду Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не містить. В свою чергу, як вже раніше зазначалось судом, статтею 1 даного Закону чітко встановлено, що особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації.

Отже, рішення військовослужбовця про розірвання контракту за умови закінчення його строку, коли особливий період в країні не діє, є підставою для припинення військової служби за контрактом згідно пункту «а» частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Враховуючи, що строк дії контракту сплинув 24.06.2016, а позивач не виявив бажання продовжувати службу у Державній прикордонній службі України, про що повідомив відповідача рапортом, суд приходить до висновку протиправність наказу №70-ос щодо продовження строку контракту ОСОБА_1 та його не звільнення зі служби у Державній прикордонній службі України.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідачем не було доведено законність прийнятого наказу №70-ос від 19.04.2016, а відтак позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 86, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати наказ начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України №70-ос від 19.04.2016 року щодо продовження строку контракту ОСОБА_1

Зобов'язати начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України вчинити дії щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби у зв'язку із закінченням 24.06.2016 року дії контракту.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.Г. Попова

Повний текст постанови виготовлено: 18 серпня 2016 р.