Справа № 645/3252/16-ц

Провадження № 2/645/1998/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2016 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Алфьорової Т.М.

при секретарі судового засідання Ляхової І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом: ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" про захист прав споживача, визнання методу нарахування заборгованості за надане теплопостачання незаконним,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КП "Харківські теплові мережі" про захист прав споживача, визнання методу нарахування заборгованості за надане теплопостачання незаконним, посилаючись на те, що рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2014 року позовні вимоги КП «ХТМ» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «ХТМ» заборгованість за теплопостачання за період з 28 листопада 2012 року до 1 травня 2013 року в сумі 39865,43 грн.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 24.09.2014р., залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 лютого 2015 року, вказане рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову КП «ХТМ» відмовлено.

Постановою Верховного Суду України від 18.11.2015 року рішення Апеляційного суду Харківської області від 24 вересня 2014 року, ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 лютого 2015 року скасовано, залишено в силі рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2014 року. Позивач вважає Постанову Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року необ’єктивною та незаконною з вини відповідача КП «ХТМ», який надав недостовірну інформацію, а також у зв’язку з халатністю суддів Верховного Суду України при дослідженні матеріалів справи.

Позивач стверджує, що відповідачем неправомірно було застосовано розрахунок вартості спожитої теплової енергії, який встановлено Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, оскільки ОСОБА_2 не був власником всієї будівлі № 19 по вул. Другої П’ятирічки в м. Харкові та не вів підприємницьку діяльність у зазначених належних йому нежитлових приміщення. Такий розрахунок можна застосувати лише до фізичних осіб, які є власниками всієї будівлі та займаються підприємницькою діяльністю.

Відповідач безпідставно посилається на Закон України « Про теплопостачання», так як він не регулює правові відносини між споживачем, фізичною особою, що є власником нежитлових приміщень у житловому будинку. Зважаючи на це, ОСОБА_2 мав сплачувати за отримане теплопостачання в нежитлових приміщеннях за правилами та тарифами встановленими для житлових приміщень відповідно до Закону України « Про житлово – комунальні послуги» № 1875 та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення», які затверджені Постановою КМУ від 21.07.2005р. № 630.

Представник позивача ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності, в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача КП « ХТМ» ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності, в судовому засіданні заперечувала проти позову та просила суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що обставини, на які посилається представник позивача в обґрунтування позову, вже були предметом дослідження в ході розгляду справи за позовом КП «ХТМ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за надане теплопостачання в сумі 39865,43 грн. та вважає, що Фрунзенським райсудом м. Харкова винесено законне та обґрунтоване рішення, яке залишено в силі Верховним Судом України.

А також вказує, що з 01.10.2013р. після набуття нежитловими приміщеннями належними ОСОБА_2 статусу житлового приміщення правовідносини між КП «ХТС» як енергопостачальною організацією та ОСОБА_1 як споживачем підлягають регулюванню вже Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення», затверджені постановою КМУ від 21.07.2005 № 630, а до того часу вказані приміщення мали статус нежитлового приміщення і правовідносини між КП «Харківські теплові мережі» як енергопостачальною організацією та ОСОБА_2 як споживачем регулювались Законом України «Про теплопостачання» та Правилами користування тепловою енергією, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, які розглядають теплову енергію як товарну продукцію.

Згідно ст. 1 Закону України «Про теплопостачання», споживач - фізична чи юридична особа, яка споживає теплову енергію на підставі договору, а згідно ст. 1 Закону України «Про житлово - комунальні послуги», споживач - фізична чи юридична особа, яка споживає або має намір отримати житлово - комунальну послугу.Так, відповідно до Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.Як вбачається з наведених вище норм, законодавець, не пов’язуючи поняття споживача теплової енергії чи житлово - комунальних послуг з наявністю у нього права власності на нерухомість, тим самим дає підстави визначити, що споживачем теплової енергії може бути як власник так інаймач житлового чи нежитлового приміщення, яким в свою чергу може бути як фізична так і юридична особа.

Чинним законодавством України не встановлено прямої заборони на використання житлового приміщення для ведення господарської (підприємницької) діяльності, але нежитлове приміщення не може призначатися для проживання фізичних осіб. Ведення в нежитловому приміщенні будь -якої господарської діяльності не забороненої чинним законодавством можливе як юридичною так і фізичною особою, які зобов’язаний проводити оплату спожитої теплової енергії, наданої теплопостачальною організацією.

Тарифи було встановлені рішенням виконкому Харківської міської ради від 23.09.2008р. № 606, які подалі корегувалися відповідними рішеннями, а саме: від 30.12.2008р. № 862; від 20.02.2009 № 74, дали тарифи встановлювалися Постановою Національної комісії регулювання ринку електроенергетики, України від 14.12.2010р. № 1757 «Про затвердження тарифів на теплову енергію» для КП «Харківські теплові мережі», від 30.09.2011р. № 140, від 31.12.2013р. № 478, 31.03.2012р. № 241.КП « ХТС» невстановлює, а лише застосовує тарифи, встановлені для тієї чи іншої категорії споживачів, і до категорії «інші споживачі» відносяться усі споживачі, крім населення, що мешкає у житловому фонді та бюджетних установ. Позивач зобов’язаний проводити оплату за тарифом «інші споживачі», а не за тарифом «населення», який на 30% нижче собівартості і датується з державного бюджету, згідно ст. 31 Закону У країни «Про житлово - комунальні послуги».

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, та звернулось до суду з відповідним позовом, за результатами розгляду якого ухвалене судове рішення, яке набрало законної сили.

КП «Харківські теплові мережі» у грудні 2013 року звернулося до Фрунзенського райсуду м. Харкова з позовом про стягнення заборгованості за надане теплопостачання. В обґрунтування позову КП «ХТМ» посилалося на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 28.11.2012 року батьку відповідача – ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 28.11.2012 року належали нежитлові приміщення 1-го поверху по вул. Другої П’ятирічки, 19 в м. Харкові. ОСОБА_2, не уклавши договір на постачання теплової енергії, фактично отримував у період з листопада 2012 року до травня 2013 року теплову енергію за рахунок КП «ХТМ», яку це підприємство подає в централізовану систему опалення вказаного житлового будинку, де розташовані зазначені нежитлові приміщення. Постачання теплової енергії у приміщення житлового фонду на потреби опалення здійснюється на підставі розпоряджень місцевих органів влади про початок та закінчення опалювального сезону.

У травні 2013 року ОСОБА_2 помер, та ОСОБА_1 є його спадкоємцем.

Оскільки теплова енергія є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу, а ОСОБА_2 з листопада 2012 року до травня 2013 року за рахунок КП «ХТМ» користувався тепловою енергією на потреби опалення без договору, враховуючи, що до ОСОБА_1 як до спадкоємця ОСОБА_2 перейшли всі обов'язки останнього, посилаючись на статті 1212, 1213 ЦК України та положення Закону України від 02.06.2005 року № 2633-IV«Про теплопостачання», КП «ХТМ» з урахуванням уточнень позовних вимог просив стягнути з відповідача на його користь вартість спожитої теплової енергії за період з листопада 2012 року до травня 2013 року в розмірі 39865,43 грн.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2014 року позовні вимоги КП «ХТМ» задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «ХТМ» заборгованість за теплопостачання за період з 28.11.2012 року до 01.10. 2013 року в сумі 39865,43 грн. Це рішення постановою Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі №6-582цс15 залишено без змін.

Слід зазначити, що доводи представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 відносно того, що ОСОБА_2, як володілець нежитлових приміщень 1-го поверху в житловому будинку літ. «А-4», що знаходяться в м. Харкові по вул. Другої П’ятирічки, 19, не є власником будівлі в цілому, а також те, що він не вів підприємницьку діяльність а тому не є споживачем теплової енергії, відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, які розглядають теплову енергію як товарну продукцію, були розглянуті судом та відхилені.

Натомість, судом було встановлено, що нарахування за спожиту теплову енергію на потреби опалення проводяться підприємством на підставі п. 23 «Правил користування тепловою енергією», затверджених постановою КМ України від 03.10.2007 № 1198, згідно яким передбачено: «…у споживачів, які не мають приладів обліку комерційного обліку, кількості фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, зазначеного у договорі, з урахуванням фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин тепловикористовуючого обладнання в розрахунковий період за формулою Pт.э.от.= Qот*(tв.п.-tн.в.)/(tв.п.-tср.)Тот*Кот, передбаченою п.2.2.4 КТМ 204 Украины 244-94 мовою оригіналу «Нормы и указания по нормированию затрат топлива и тепловой энергии на отопление жилых и гражданских сооружений, а также на хозяйственно-бытовые нужды в Украине», та суд дійшов висновку, що КП «ХТМ» обґрунтовано нарахував заборгованість за період з 28.11.2012 року по 01.05.2013 року у розмірі 39865,43 грн., та ухвалив рішення про стягнення цієї суми.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 5 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

У п. 9 ч. 3 ст. Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Зазначене конституційне положення відображено і у ст. 14 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача про визнання методу нарахування заборгованості за надане теплопостачання незаконним не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 10, 57, 60, 61, 79, 88, 169, 197, 209, 212-215 ЦПК України, Законом України «Про теплопостачання», Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, суд,-

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволені позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" про захист прав споживача, визнання методу нарахування заборгованості за надане теплопостачання незаконним.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги . Особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя – Т.М. Алфьорова