ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2016

Справа №910/19608/15

За позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України»

про стягнення 955 019 936,55 грн

суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача Дмитраш О.З. - за довіреністю № 3-131100/7698 від 14.06.16;

Ходюк О.Я. - за довіреністю № 3-243500/7454 від 10.06.16;

Косик С.І. - за довіреністю № 3-132000/7693 від 14.06.16

від відповідача Козуб Ю.Ю. - за довіреністю № 01.3.1-12/38-2016 від 04.04.16;

Повар О.М. - за довіреністю № 01.3.1-12/79-2015 від 28.12.15;

Ткаченко К.В. - за довіреністю № 01.3.1-12/21-2016 від 23.03.16

В судовому засіданні 24.06.16, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» подало на розгляд Господарського суду міста Києва позов до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» про стягнення 955 019 936,55 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про існування правових підстав для дострокового стягнення з відповідача наданих йому на підставі договору про відновлювальну кредитну лінію №598v-01-05 від 23.12.2005 кредитних коштів і нарахованих за користування ними відсотків у загальному розмірі 955 019 936,55 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2015 порушено провадження у справі №910/19608/15 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 16.09.2015.

Ухвалою суду від 15.10.2015 суд зупинив провадження у справі № 910/19608/15 до набрання законної сили рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/19609/15.

07.06.2016 через загальний відділ діловодства суду відповідач подав клопотання про поновлення провадження у справі № 910/19608/15, яке обґрунтоване тим, що рішенням Господарського суду м. Києва від 23.09.2015 у справі № 910/19609/15 зустрічні позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» задоволено повністю, визнано відсутнім у Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» право дострокового вимагання повернення Приватним акціонерним товариством «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» кредитних коштів за договором про відновлювальну кредитну лінію №598v-01-05 від 23.12.2005 на підставах, вказаних в листах Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» від 24.12.2014 №11-071332/18894 та від 13.01.2015 №11-071332/298. Ухвалою суду від 23.09.2015 первісний позов Публічного акціонерного товариства «Банк "Фінанси та Кредит» до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» про стягнення 955 019 936,55 грн. у справі №910/19609/15 залишено без розгляду.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2015 залишено без змін ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 у справі № 910/19609/15, якою було повернуто ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» апеляційну скаргу на рішення Господарського суду м. Києва від 23.09.2015.

Відповідно до ч. 3 ст. 79 ГПК України господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

Ухвалою суду від 08.06.2016 поновлено провадження у справі № 910/19608/15, розгляд справи призначено на 22.06.2016.

22.06.2016 через загальний відділ діловодства суду відповідачем подано пояснення по справі з додатками.

У судовому засіданні 22.06.2016 за клопотанням представника позивача оголошувалась перерва до 24.06.2016.

У судове засідання, призначене на 24.06.2016, з'явилися представники сторін. Представник позивача заявив клопотання про долучення до матеріалів справи документів, яке було задоволено судом.

Представники позивача подали клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Національний банк України, оскільки за переконанням позивача рішення у даній справі прямо впливає на права та обов'язки останніх.

Представники відповідача проти даних клопотань заперечували.

Розглянувши зазначені клопотання, суд не вбачає підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Слід зазначити, що метою участі третіх осіб у справі є обстоювання ними власних прав і законних інтересів, на які може справити вплив рішення чи ухвала суду.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виступає в процесі на боці тієї сторони, з якою в неї існують певні правові відносини. Допущення або притягнення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, до участі у справі вирішується господарським судом з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес до даної справи. Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому (п. 1.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Предметом спору в даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором, що був укладений між позивачем та відповідачем.

Разом з тим, у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи ані Фонд гарантування вкладів фізичних осіб ані Національний банк України не буде наділено новими правами чи покладено на них нові обов'язки, не буде змінено їхні наявні права та/або обов'язки, та не буде позбавлено прав та/або обов'язків у майбутньому.

Також представником позивача було заявлено клопотання про витребування доказів. Представниками відповідача проти вказаних клопотань заперечувалось, при цьому зазначено, що документи, які просить витребувати позивач наявні в матеріалах справи.

Дослідивши вказані клопотання про витребування, суд зазначає, що вказане клопотання є необґрунтованим та позивачем не дотримано приписів ст. 38 ГПК України.

Представник позивача подав клопотання про призначення судово-економічної експертизи щодо встановлення збитків у вигляді упущеної вигоди відповідача.

Судом досліджено вказане клопотання, заслухано думку учасників та вирішено відмовити у його задоволенні, з підстав недоведеності та необґрунтованості.

Крім іншого, представник позивача подав заяву про зміну підстави позову, відповідно до якої зазначив, що відповідачем порушено п. 1.1., 3.4. договору про відновлювальну кредитну лінію щодо сплати частини кредиту згідно з графіком. У зв'язку з чим заборгованість становить 741 451 045,84 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як зазначено в п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Подана позивачем заява направлена на одночасну зміну предмету і підстав позову, а тому у прийнятті до розгляду вказаної заяви суд відмовляє.

Також представник позивача заявляли клопотання про колегіальний розгляд справи та про відкладення розгляду справи на три тижні.

Представники відповідача проти вказаних клопотань заперечували, при цьому зазначили, що позивачем вчиняються дії щодо затягування процесу щодо розгляду справи та просили суд розглянути спір по суті.

Судом відмовлено у задоволенні заяв про колегіальний розгляд справи та про відкладення розгляду справи, оскільки вказані клопотання є необґрунтованими.

У судовому засіданні представник позивача подала заву про відвід судді. Ухвалю від 24.06.2016 у задоволені заяви про відвід судді було відмовлено.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві та просив долучити до матеріалів відзив на пояснення відповідача.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, зазначивши при цьому про встановлення фактів у рішеннях у справі № 910/19609/15 від 23.09.2015, яким визнано відсутнім у Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» право дострокового вимагання повернення Приватним акціонерним товариством «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» кредитних коштів за договором про відновлювальну кредитну лінію №598v-01-05 від 23.12.2005.

Крім цього, відповідач зазначає, що зобов'язання останнього перед позивачем щодо повернення 33 953 556,34 доларів США тіла кредиту припиненні зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Зокрема, зазначене підтверджується також рішеннями у справі № 910/22500/15 від 16.11.2015, яким встановлено що «листом від 17.09.2015 № 1 МАУ здійснив зарахування зустрічних однорідних вимог до Банку про сплату 880.502,77 гривень пені та 72.370,09 гривень 3% річних за порушення строків виконання платіжних доручень в національній валюті України, 29 126,15 євро пені та 2 393,93 євро 3% річних за порушення строків виконання платіжних доручень в євро, 399 340,64 російських рублів пені та 32 822,52 російських рублів 3% річних за порушення строків виконання платіжних доручень в російських рублях та 25 459 554,99 гривень збитків, що за офіційним курсом Національного банку України на 17.09.2015 загалом складає 1 251 360,37 дол. США, в рахунок погашення тіла кредиту за договором відновлювальної кредитної лінії № 598v-01-05 від 23.12.2005 у розмірі 1 251 360,37 дол. США. Та листом від 26.08.2015 № 01.3.1-10/165, що був надісланий Банку 27.08.2015, здійснив зарахування зустрічних однорідних вимог до Банку у розмірі 8 000 000,00 доларів США упущеної вигоди, 750 633,21 доларів США пені та 61 695,88 доларів США 3% річних за порушення строків виконання платіжних доручень МАУ в доларах США в рахунок погашення тіла кредиту за договором відновлювальної кредитної лінії № 598v-01-05 від 23.12.2005 у розмірі 8 812 329,09 дол. США. Вказане рішення залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 04.05.2016.

Рішенням у справі 910/217/6/15-г від 02.11.2015 також встановлено, що листом від 17.09.2015 № 2, що був надісланий Банку 17.09.2015, МАУ здійснив зарахування зустрічних однорідних вимог до Банку про повернення залишків коштів на рахунках у розмірі 194 млн. грн., що на дату зарахування за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 8.889.866,88 дол. США, в рахунок погашення тіла кредиту за договором відновлювальної кредитної лінії № 598v-01-05 від 23.12.2005 у розмірі 8 889 866,88 дол. США.

Також відповідач зазначає, що заявою про зарахування від 17.09.2015 № 3 зараховані однорідні вимоги на суму 15 000 000,00 дол. США.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

23 грудня 2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Банк «Фінанси і Кредит», після зміни назви Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (надалі - банк/позивач) та Спільним закритим акціонерним товариством «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України», після зміни назви - Приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» (надалі - позичальник/відповідач) було укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 598v-01-05 (надалі - кредитний договір).

До вказаного кредитного договору сторонами укладалися додаткові угоди, зокрема від 19.11.2013 та від 25.11.2014.

Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору редакції додаткової угоди від 25.11.2014, банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 36 292 000,00 доларів США, а позичальник зобов'язується повернути отримані за рахунок кредитної лінії грошові кошти згідно з Графіком зниження ліміту (Додаток № 1 до кредитного договору) з кінцевим терміном погашення до 16 вересня 2016 року, та сплатити за користування кредитними коштами проценти, згідно з підпунктом «а» п. 3.1. даного договору.

Згідно з пунктом 2.4 кредитного договору в редакції додаткової угоди від 25.11.2014, позичальник зобов'язаний повернути кредитні кошти банку згідно з Графіком зниження ліміту (Додаток № 1 до Кредитного договору) з кінцевим терміном погашення до 16 вересня 2016 року шляхом перерахування грошових коштів на позиковий рахунок.

Положеннями п.п. б), ч) п. 6.1 кредитного договору передбачено, що банк має право вимагати повернення наданих кредитних коштів та сплатити відсотки за весь період користування кредитом до настання строку, визначеного в п. 2.4 даного договору, а позичальник зобов'язаний повернути отримані кредитні кошти та сплатити всі відсотки на протязі 15 робочих днів з моменту отримання вимоги банку, у випадку, зокрема: позичальник в період дії цього договору порушив будь-які умови даного договору; невиконання позивальником будь-якого зобов'язання за цим договором, договорами іпотеки і договорами застави, укладеними в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором.

За змістом абз. 2 п. 8.3 кредитного договору в редакції додаткової угоди від 19.11.2013 позичальник зобов'язаний: починаючи з 30.05.2012 забезпечити зарахування щомісячної виручки від реалізації товарів (продукції, робіт, послуг) в національній та іноземній валютах (мультивалютно) на поточні рахунки позичальника, відкриті у банку, в розмірі, пропорційному заборгованості за кредитами перед банками України; забезпечити зарахування у повному обсязі щомісячної виручки від реалізації товарів (продукції, робіт, послуг) у відповідності до умов договорів, майнові права вимоги на отримання грошових коштів за якими передані в якості забезпечення за кредитом, у національній та іноземній валютах (мультвалютно) на поточні рахунки позичальника, відкриті в банку, виключивши зарахування таких коштів на рахунки, відкриті в інших банках; щомісячно операції з валютою (купівля-продаж, оплата за контрактами) здійснювати в об'ємах, пропорційно позиковій заборгованості перед банком в структурі загальної заборгованості позичальника перед банками України; на протязі місяця, що відповідає місяцю надходження коштів, забезпечувати перерахування в повному об'ємі виручки від реалізації в іноземній валюті, що надходить на рахунки в інших банках, на рахунки позичальника, відкриті в Банку, за виключенням частини виручки, що підлягає обов'язковому продажу у відповідності з вимогами чинного законодавства, виручки, для якої встановлено умови витрачання на цілі сплати відсотків та/або комісій, інших платежів, пов'язаних з документарними операціями, здійснюваними в ВТБ Банк та АТ "Укрексімбанк", а також частини виручки, що надходить на рахунки в банках, перед якими у позичальника існує позикова заборгованості; забезпечити зарахування в повному об'ємі заробітної плати всіх співробітників позичальника згідно штатного розпису на пластикові картки, емітовані Банком в рамках діючого зарплатного проекту.

За доводами позивача, банком у період з 23.12.2005 по 23.10.2014 було перераховано на рахунки відповідача кредитні кошти у загальному розмірі 150 588 489,02 дол. США. Проте, відповідачем не виконувались належним чином умови кредитного договору, зокрема п. 8.3. договору, а тому позивач направив на адресу відповідача листи від 24.12.2014 № 11-071332/18894 та від 13.01.2015 № 11-071332/298 (з доданням розрахунків) про порушення позичальником з листопада 2013 року визначених кредитним договором в редакції додаткової угоди від 19.11.2013 зобов'язань в частині перерахування виручки на рахунки в банку пропорційно заборгованості за кредитами перед банками України у зв'язку з чим, на підставі п.п. 6.1, 8.3 кредитного договору вимагав дострокового повернення кредитних коштів.

Оскільки відповідачем, не виконано вимоги позивача, щодо дострокового повернення суми кредиту, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення відповідача 36 288 000,00 доларів США - заборгованість по кредиту, 1 629 723,04 дол. США - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 155 528 993,02 грн - пені.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, положення яких кореспондуються із нормами статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/19609/15 від 23.09.2015 за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання відсутнім права, задоволено позовні вимоги позивача та визнано відсутнім у Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» право дострокового вимагання повернення Приватним акціонерним товариством «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» кредитних коштів за договором про відновлювальну кредитну лінію №598v-01-05 від 23.12.2005 на підставах, вказаних в листах Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» від 24.12.2014 №11-071332/18894 та від 13.01.2015 №11-071332/298.

У мотивувальній частині даного рішення встановлено, що: «У даному випадку, в листах від 24.12.2014 № 11-071332/18894 та від 13.01.2015 № 11-071332/298, зміст викладених порушень в яких є тотожним викладеним в позові до МАУ підставам, Банк, обґрунтовуючи своє право на дострокове вимагання повернення кредитних коштів, вказував на порушення у грудні 2013 року, жовтні та листопаді 2014 року з боку МАУ взятих на себе згідно п. 8.3 Кредитного договору в редакції додаткової угоди від 19.11.2013 зобов'язань щодо: забезпечення зарахування щомісячної виручки від реалізації товарів (продукції, робіт, послуг) в національній та іноземній валютах (мультивалютно) на поточні рахунки МАУ, відкриті у Банку, в розмірі, пропорційному заборгованості за кредитами перед банками України (далі - «зобов'язання 1»); забезпечення на протязі місяця, що відповідає місяцю надходження коштів, перерахування в повному об'ємі виручки від реалізації в іноземній валюті, що надходить на рахунки в інших банках, на рахунки позичальника, відкриті в Банку, за виключенням частини виручки, що підлягає обов'язковому продажу у відповідності з вимогами чинного законодавства, виручки, для якої встановлено умови витрачання на цілі сплати відсотків та/або комісій, інших платежів, пов'язаних з документарними операціями, здійснюваними в ВТБ Банк та АТ «Укрексімбанк», а також частини виручки, що надходить на рахунки в банках, перед якими у позичальника існує позикова заборгованості (далі - «зобов'язання 2»), а саме згідно наданих власноруч виготовлених розрахунків: ненадходження в грудні 2013 року на рахунки МАУ, відкриті в Банку, виручки у розмірі 24 164 514,71 грн.; неперерахування в грудні 2013 року на рахунки МАУ, відкриті в Банку, виручки у розмірі 556 241,47 дол. США та 165 511,43 Євро, що надійшла на рахунки МАУ у АТ «Златобанк».

В той же час з наданих МАУ розрахунків вбачається, що будь-яка заборгованість у наведені Банком періоди щодо перерахунку коштів на виконання взятих МАУ згідно положень п. 8.3 Кредитного договору в редакції додаткової угоди від 19.11.2013 зобов'язань відсутня, на підтвердження чого надані відповідні платіжні документи, а відповідна різниця виникла внаслідок не взяття Банком до уваги заборгованості МАУ перед іншими банками за акредитивами та гарантіями, що відносяться до кредитних операцій банків, тобто, мали бути враховані при визначенні розміру загальної заборгованості позивача за зустрічним позовом за кредитами перед банками України…..З огляду на викладені обставини вбачається відсутність визначених п.п. 6.1, 8.3 Кредитного договору в редакції додаткової угоди від 19.11.2013 обставин, з настанням яких у Банку виникає право на дострокове вимагання повернення МАУ отриманих за вказаним правочином кредитних коштів, про які вказується останнім в своїх листах від 24.12.2014 № 11-071332/18894 та від 13.01.2015 № 11-071332/298.

Більш того, станом на сьогоднішній день пункт 8.3 статті 8 Кредитного договору виключено з положень Кредитного договору рішенням Господарського суду міста Києва від 26.02.2015 у справі № 910/1085/15-г, яке залишено без змін в цій частині постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 08.07.2015, що свідчить про відсутність спірних зобов'язань у МАУ».

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір (п. 26. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 р. № 18).

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13.06.2007 р. № 8 передбачено, що за змістом частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007) (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини" від 18.11.2003 р. №01-8/1427).

Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 р. у справі "Христов проти України" одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу "Брумареску проти Румунії", п. 61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

З урахуванням викладеного у суду відсутні підстави для повторного доказування наведеної обставини щодо відсутності право дострокового вимагання повернення кредиту, адже існування даної обставини підтверджує судове рішення від 23.09.2015 у справі № 910/19609/15 у спорі, що виник між тими ж сторонами.

Крім іншого, як вбачається із матеріалів справи, у мотивувальній частині рішення Господарського суду м. Києва від 16.11.2015 у справі № 910/22500/15, за позовом приватного акціонерного товариства «АВІАКОМПАНІЯ «МІЖНАРОДНІ АВІАЛІНІЇ УКРАЇНИ» до публічного акціонерного товариства «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» про стягнення грошових коштів, встановлено, що «листом від 17.09.2015 № 1, що був надісланий Банку 17.09.2015 (тобто до запровадження в Банку тимчасової адміністрації), позивач здійснив зарахування зустрічних однорідних вимог до Банку про сплату 880.502,77 гривень пені та 72.370,09 гривень 3% річних за порушення строків виконання платіжних доручень в національній валюті України, 29 126,15 євро пені та 2 393,93 євро 3% річних за порушення строків виконання платіжних доручень в євро, 399 340,64 російських рублів пені та 32.822,52 російських рублів 3% річних за порушення строків виконання платіжних доручень в російських рублях та 25.459.554,99 гривень збитків, що за офіційним курсом Національного банку України на 17.09.2015 загалом складає 1.251.360,37 дол. США, в рахунок погашення тіла кредиту за договором відновлювальної кредитної лінії № 598v-01-05 від 23.12.2005 у розмірі 1 251 360,37 дол. США. ... Листом від 26.08.2015 № 01.3.1-10/165, що був надісланий Банку 27.08.2015, позивач здійснив зарахування зустрічних однорідних вимог до Банку у розмірі 8 000 000,00 доларів США упущеної вигоди, 750 633,21 доларів США пені та 61 695,88 доларів США 3% річних за порушення строків виконання платіжних доручень МАУ в доларах США в рахунок погашення тіла кредиту за договором відновлювальної кредитної лінії № 598v-01-05 від 23.12.2005 у розмірі 8.812.329,09 доларів США.»

Вказане рішення залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 04.05.2016.

Також, суд зазначає, що у мотивувальній частині рішення у справі № 910/216/15-г від 02.11.2015 за позовом Приватного акціонерного товариства «АВІАКОМПАНІЯ «МІЖНАРОДНІ АВІАЛІНІЇ УКРАЇНИ» до Публічного акціонерного товариства «БАНК «ФІНАНСИ та КРЕДИТ» про розірвання договору та стягнення 112.406 981,00 грн., 150.531,00 євро, 1.619.130,00 російських рублів, 2.892.340,00 дол. США, встановлено: «…листом від 17.09.2015 № 2, що був надісланий Банку 17.09.2015, позивач здійснив зарахування зустрічних однорідних вимог до Банку про повернення залишків коштів на рахунках у розмірі 194 млн. грн., що на дату зарахування за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 8.889.866,88 дол. США, в рахунок погашення тіла кредиту за договором відновлювальної кредитної лінії № 598v-01-05 від 23.12.2005 у розмірі 8.889.866,88 дол. США. Таким чином, відповідно до положень статті 601 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 203 Господарського кодексу України, зобов'язання Банку з повернення МАУ 194 млн. грн. залишків коштів на рахунках у Банку та зобов'язання МАУ з повернення Банку основного боргу (тіла кредиту) за договором відновлювальної кредитної лінії від 23.12.2005 № 598v-01-05 у розмірі 8 889 866,88 доларів США є припиненими».

Рішення у справі № 910/216/15-г від 02.11.2015 залишено без змін апеляційною та касаційною інстанціями.

Відтак, встановлені факти у зазначених вище рішеннях, в силу ст. 35 ГПК України мають преюдиціальне значення і не потребують повторного доказування.

Окрім іншого, як вбачається із матеріалів справи, 02.06.2005 між позивачем (банк) та відповідачем (МАУ) укладено договір № 0213/FA-05 на розрахунково-касове обслуговування (надалі - договір РКО-1), за умовами якого банк відкриває МАУ поточний рахунок у національній валюті № 26006110893980 і поточний рахунок в іноземній валюті (в доларах США) № 26005110893840 та зобов'язується здійснювати їх розрахунково-касове обслуговування, а МАУ зобов'язується оплачувати послуги банку згідно тарифів банку в порядку і на умовах, визначених Договором РКО-1.

19 листопада 2010 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 021-10/АНВ на розрахунково-касове обслуговування (надалі - договір РКО-2), за умовами якого банк відкриває МАУ поточний рахунок у національній валюті № 26006110893980 і (або) поточний (поточні) рахунок(и) в іноземній валюті: № 26005110893840 (в доларах США), № 26007110893978 (в євро), № 26007110893826 (в фунтах стерлінгах), № 26003110893756 (в швейцарських франках), № 26003001089301 (в російських рублях) та зобов'язується здійснювати їх розрахунково-касове обслуговування, а МАУ зобов'язується оплачувати послуги банку відповідно до тарифів банку на розрахунково-касове обслуговування рахунків в порядку і на умовах, визначених договором РКО-2.

Укладені між сторонами договори РКО-1 та РКО-2 за своєю правовою природою є договорами банківського рахунка.

У відповідності до ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно зі ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

За змістом п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.

За умовами договорів РКО-1, РКО-2 банк взяв на себе зобов'язання, зокрема, вести комплексне розрахунково-касове обслуговування рахунків та виконувати за дорученням МАУ розрахункові, касові і інші операції, які не суперечать та передбачені для даного виду рахунків чинним законодавством України та банківськими правилами (пп. 3.3.2 п. 3.3 договору РКО-1, договору РКО-2).

Згідно з пп. 3.3.3 п. 3.3 договору РКО-1 та договору РКО-2 банк зобов'язується здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунків відповідача у визначений час з 9-00 год. до 15-00 год., крім суботи, неділі та святкових і неробочих днів.

Умови та порядок роботи за системою «Клієнт-Банк» регламентуються окремим договором, який є невід'ємною частиною договору (п. 2.4 договору РКО-1, договору РКО-2).

Додатковою угодою від 23.06.2005 до договору РКО-1 сторони погодились, що банк обслуговуватиме МАУ за системою електронних платежів «Клієнт-Банк» у визначений час: з 9-00 год. до 17-00 год., крім суботи, неділі та святкових днів.

Згідно з п. 5.2 додаткової угоди від 23.06.2005 до договору РКО-1 розрахункові документи, прийняті банком від МАУ за системою «Клієнт-Банк» в операційний день з 09-00 год. до 17-00 год., виконуються банком того ж дня. Документи, прийняті банком після 17-00 год. відмічаються як «вечірня пошта» та виконуються наступного дня.

Таким чином, з огляду на положення договорів РКО-1, РКО-2, банк зобов'язаний виконувати розрахункові документи МАУ не пізніше наступного операційного дня після їх отримання.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, господарськими судами при розгляді справ № № 910/216/15-г, 910/22500/15 встановлено, що банк подані відповідачем впродовж грудня 2014 - липня 2015 платіжні доручення не виконав та не повернув відповідачу таких доручень із письмовим роз'ясненням причин повернення, як того вимагає чинне законодавство.

Пунктами 5.1 договору РКО-1, договору РКО-2 передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1092 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення клієнта банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.

Пунктом 32.2 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені статтею 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» спеціальні правила щодо відповідальності банків при здійсненні переказу у вигляді сплати пені не виключають застосування ст. 625 Цивільного кодексу України (аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві, викладений в листі Верховного Суду України від 01.07.2014).

Таким чином, якщо відбулося прострочення банком операцій за рахунком, у клієнта з'являється підстава вимагати відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України сплати процентів, а відповідно до вимог ст. 623 Цивільного кодексу України - відшкодування завданих збитків, якщо інше не встановлено законом.

З матеріалів справи вбачається, що між МАУ (лізингоодержувач) та юридичною особою за законодавством Республіки Кіпр компанією JUNAX SHARES LIMITED (лізингодавець) впродовж 2012-2013 років укладено низку угод операційного лізингу повітряного судна, за якими відповідач отримав у лізинг повітряні судна з серійними номерами виробника 25236, 25237, 25182, 28869, 26075. Станом на 15.12.2014 заборгованість МАУ по лізинговим платежам за вказаними угодами складала 146 667,00 дол. США.

З метою врегулювання питань щодо погашення заборгованості по лізинговим платежам між МАУ та компанією JUNAX SHARES LIMITED укладено договір про врегулювання від 15.12.2014 (надалі - договір-1).

Пунктом 1 договору-1 передбачено, що компанія JUNAX SHARES LIMITED зобов'язується впродовж 2015-2019 років надати МАУ знижку по лізинговим платежам за угодами операційного лізингу повітряного судна у розмірі 3 750 000,00 доларів США у випадку сплати відповідачем боргу по лізинговим платежам в наступні строки: 110 000,00 доларів США боргу - не пізніше 25.12.2014; 36 667,00 доларів США боргу - не пізніше 31.12.2014. При погашенні боргу згідно з даним пунктом договору-1 значення мають лише сума та строки погашення. Лізингоодержувач має право на власний розсуд визначати яку конкретно заборгованість, за який конкретно період та за яким договором операційного лізингу ПС, укладеним з лізингодавцем, він таку заборгованість погашає.

07 серпня 2013 року між відповідачем (лізингоодержувач) та юридичною особою за законодавством Португальської Республіки компанією PENNYLANE - COMЙRCIO INTERNACIONAL LDA (лізингодавець) було укладено Генеральну угоду лізингу повітряних суден, яка доповнюється індивідуальними договорами операційного лізингу стосовно повітряних суден Боїнг 767 з серійними номерами виробника 25530, 25533 та 25536.

З метою врегулювання заборгованості перед компанією PENNYLANE - COMЙRCIO INTERNACIONAL LDA, що станом на 22.04.2015 складала 5 817 344,58 доларів США, сторони уклали договір про врегулювання від 22.04.2015 (надалі - договір-2).

Як зазначено у п. 1 договору-2, компанія PENNYLANE - COMЙRCIO INTERNACIONAL LDA прощає МАУ частину боргу у розмірі 2 500 000,00 доларів США та зобов'язується впродовж 2015-2019 років надати МАУ знижку по лізинговим платежам за договорами операційного лізингу ПС у розмірі 8 750 000,00 доларів США у випадку сплати МАУ решти боргу у розмірі 3 317 344,58 доларів США в наступні строки: 230 000,00 доларів США боргу - не пізніше 07.05.2015; 500 000,00 доларів США боргу - не пізніше 15.05.2015; 1 000 000,00 доларів США боргу - не пізніше 22.05.2015; 1 587 344,58 доларів США боргу - не пізніше 29.05.2015. При погашенні боргу згідно з даним пунктом Договору-2 значення мають лише сума та строки погашення. Лізингоодержувач має право на власний розсуд визначати яку конкретно заборгованість, за який конкретно період та за яким договором операційного лізингу ПС, укладеним з лізингодавцем, він таку заборгованість погашає.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що впродовж 2014-2015 років лізингові договори МАУ з компаніями JUNAX SHARES LIMITED та PENNYLANE - COMЙRCIO INTERNACIONAL LDA обслуговувались в Банку.

Відповідно до пункту 3 глави 1 розділу II Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 р. № 281, клієнти-резиденти (юридичні особи та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності) мають право купувати, обмінювати іноземну валюту через одного суб'єкта ринку за кожним зовнішньоекономічним договором з нерезидентом для розрахунків за торговельними операціями.

Таким чином, оскільки розрахунки за лізинговими договорами МАУ з компаніями JUNAX SHARES LIMITED та PENNYLANE - COMЙRCIO INTERNACIONAL LDA здійснювалися в іноземній валюті (долари США), а такі договори обслуговувалися в банку, придбати валюту для погашення заборгованості за зазначеними договорами відповідач міг лише через АТ «Банк «Фінанси та Кредит».

На виконання умов договору-1, відповідач у передбачені договором-1 строки за допомогою системи електронних платежів «Клієнт-Банк» звернувся до Банку із заявою про купівлю валюти від 17.12.2014 № 24124 у розмірі 110 000,00 дол. США та надав платіжне доручення від 19.12.2014 № 4505 про переказ купленої валюти компанії JUNAX SHARES LIMITED.

На виконання умов договору-2, відповідач у передбачені договором-2 строки за допомогою системи електронних платежів «Клієнт-Банк» звернувся до Банку із заявою № 1 про купівлю валюти від 24.04.2015 у розмірі 230 000,00 дол. США та надав платіжне доручення від 24.04.2015 № 116 про переказ купленої валюти компанії PENNYLANE - COMЙRCIO INTERNACIONAL LDA.

Доказів про виконання Банком вказаних вище платіжних доручень МАУ матеріали справи не містять.

Відповідно до п. 22.7 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі відмови з будь-яких причин у прийнятті розрахункового документа банк має повернути його ініціатору не пізніше наступного операційного дня банку із зазначенням причини повернення.

Пунктом 3.6 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216, з наступними змінами та доповненнями (надалі - Положення про переказ коштів в іноземній валюті) встановлено, що уповноважений банк має право відмовитися від виконання платіжного доручення платника в іноземній валюті або банківських металах, якщо операція, яку проводить платник, не відповідає вимогам валютного законодавства. Уповноважений банк повертає платнику платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах у порядку, передбаченому пунктом 3.7 цієї глави.

Згідно з пунктом 3.7 Положення про переказ коштів в іноземній валюті уповноважений банк має право відмовитися від виконання платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах, якщо платник не надав документи і відомості, що потрібні для з'ясування суті діяльності, фінансового стану, або умисно подав неправдиві відомості про себе. Уповноважений банк повертає платнику платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах без виконання і на зворотному боці платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах проставляє напис про причину його повернення (із зазначенням дати повернення та посиланням на статтю 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), який засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа уповноваженого банку.

Уповноважений банк має право відмовитися від виконання платіжного доручення платника в іноземній валюті або банківських металах, якщо операція, яку проводить платник, підлягає фінансовому моніторингу відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму». Уповноважений банк повертає платникові платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах без виконання і на зворотному боці платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах проставляє напис про причину його повернення (із зазначенням дати повернення та посиланням на абзац другий частини першої статті 10 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму»), який засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа уповноваженого банку (пункт 3.8 Положення про переказ коштів в іноземній валюті).

Таким чином, у разі наявності передбачених законодавством підстав для відмови у виконанні платіжних доручень відповідача в іноземній валюті від 19.12.2014 № 4505 та від 24.04.2015 № 116, банк мав не пізніше наступного операційного дня після отримання таких доручень повернути їх МАУ із письмовим роз'ясненням причин повернення, як того вимагає чинне законодавство.

Однак, незважаючи на положення договорів РКО-1, РКО-2 та Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», платіжні доручення МАУ від 19.12.2014 № 4505 та від 24.04.2015 № 116 банк не виконав та мотивів такого невиконання відповідачу не повідомив.

Згідно з п. 2 договору-1 у випадку несплати, часткової сплати та/або порушення строків сплати боргу (будь-якої його частини), як це передбачено пунктом 1 договору-1, МАУ позбавляється права на знижку по лізинговим платежам впродовж 2015-2019 років за угодами операційного лізингу повітряного судна у розмірі 3 750 000,00 доларів США.

Відповідно до п. 2 договору-2 у випадку несплати, часткової сплати та/або порушення строків сплати боргу (будь-якої його частини), як це передбачено пунктом 1 Договору-2, частина боргу у розмірі 2 500 000,00 доларів США не вважається такою, що прощена компанією PENNYLANE - COMЙRCIO INTERNACIONAL LDA, та підлягає сплаті МАУ у повному обсязі. При цьому МАУ позбавляється права на знижку по лізинговим платежам впродовж 2015-2019 років за договорами операційного лізингу ПС у розмірі 8 750 000,00 доларів США.

Таким чином, немотивоване невиконання банком платіжних доручень МАУ від 19.12.2014 № 4505 та від 24.04.2015 № 116 позбавило МАУ права на прощення боргу у розмірі 2 500 000,00 доларів США та права на знижку по лізинговим платежам впродовж 2015-2019 років на загальну суму 12 500 000,00 доларів США.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається у тому числі неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Як роз'яснив Верховний Суд України (постанова від 07.10.2015 № 3-741гс15) для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Обставини справи свідчать, що банк є винним у безпідставному невиконанні платіжних доручень МАУ від 19.12.2014 № 4505 та від 24.04.2015 № 116. Наслідком такого невиконання стала несплата відповідачем I-го траншу платежу за договором-1 у розмірі 110 000,00 дол. США та I-го траншу платежу за договором-2 у розмірі 230 000,00 доларів США. Несплата I-их траншів платежів за договором-1 та договором-2 (незалежно від ініціювання наступних траншів платежів) призвела до позбавлення відповідача доходу у вигляді часткового прощення боргу та знижок по лізинговим платежам впродовж 2015-2019 років у загальному розмірі 15 (п'ятнадцять) млн. дол. США. Вказана сума є неодержаним прибутком, на який відповідач міг розраховувати у разі належного розрахунково-касового обслуговування відповідача Банком.

Таким чином, непроведення Банком ініційованих відповідачем переказів в умовах достатності коштів на рахунках призвело до втрати МАУ права на прощення боргу у розмірі 2 500 000,00 доларів США та права на знижку по лізинговим платежам впродовж 2015-2019 років на загальну суму 12 500 000,00 доларів США, що свідчить про заподіяння відповідачу збитків у вигляді упущеної (втраченої) вигоди на загальну суму п'ятнадцять мільйонів доларів США та наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою Банку та заподіянням відповідачу збитків.

За доводами відповідача, що підтверджується матеріалами справи, листом (заявою) від 17.09.2015 р. № 3 відповідач здійснив зарахування зустрічних однорідних вимог до банку про відшкодування 15 000 000,00 доларів США збитків в рахунок погашення тіла кредиту за Кредитним договором у сумі 15 000 000,00 дол. США.

Доводи позивача про невідповідність здійсненого відповідачем зарахування ст.ст. 601, 602 Цивільного кодексу України та ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відхиляються судом з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Із аналізу наведеної норми вбачається, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному з яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому випадку - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів (яким, зокрема, є укладений між сторонами договір відновлювальної кредитної лінії № 598v-01-05 від 23.12.2005) застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Однією із передбачених Господарським кодексом України особливостей є питання припинення господарського зобов'язання зарахуванням.

Так, частиною 3 статті 203 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Таким чином, у відносинах між двома суб'єктами господарювання (учасниками господарських відносин) майнове зобов'язання одного з таких суб'єктів (незалежно від строків його виконання) може бути припинене зарахуванням зустрічної однорідної вимоги іншого, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. При цьому для такого зарахування достатньо заяви лише однієї сторони.

З урахуванням тої обставини, що строк виконання банком зобов'язання з відшкодування заподіяних МАУ збитків у розмірі 15 млн. дол. США не зазначений, відповідач на підставі заяви від 17.09.2015 № 3 здійснив правомірне зарахування вимоги до Банку про відшкодування збитків, строк якої не зазначений, в рахунок погашення зобов'язання перед Банком по сплаті рівнозначної суми кредитних коштів за договором відновлювальної кредитної лінії № 598v-01-05 від 23.12.2005. Таким чином, у відповідності до положень ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України, зобов'язання МАУ з повернення Банку кредитних коштів за Кредитним договором в сумі 15 000 000,00 (п'ятнадцять мільйонів) доларів США є припиненими.

Також судом не приймається до уваги доводи позивача про неоднорідність зарахованих відповідачем вимог.

Як роз'яснив Верховний Суд України (зокрема, постанова від 24.06.2015 у справі № 914/2492/14), допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів, тощо). При цьому вимоги, що випливають з різних підстав та зараховуються, повинні мати предметну однорідність, наприклад, бути грошовими.

Аналізуючи питання, пов'язані із припиненням цивільних зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за векселями, Пленум Верховного Суду України (п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 № 5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів») зазначив, що вимоги, які витікають з векселя, є грошовими. Отже, для їх зарахування необхідно, щоб зобов'язання, які при цьому припиняються, також були грошовими, тобто щоб зустрічна вексельна та основна цивільна вимоги мали предметну однорідність.

Враховуючи, що зараховані МАУ вимоги проти вимог Банку є однорідними (грошовими), твердження Банку про невідповідність такого зарахування приписам ст. 601 Цивільного кодексу України є помилковим та судом відхиляється.

Відповідно до п. 4^{1 ч. 1 ст. 602 Цивільного кодексу України, в редакції Закону України від 16.07.2015 № 629-VIII, не допускається зарахування зустрічних вимог за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом.}

^{Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (п. 4 ч. 5 ст. 36), в редакції Закону України від 16.07.2015 № 629-VIII, встановлено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі.}

^{З матеріалів справи вбачається, що виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Фонд) прийнято рішення від 17.09.2015 № 171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та запроваджено тимчасову адміністрацію в Банку з 18.09.2015 до 17.12.2015 включно.}

^{Враховуючи, що тимчасова адміністрація у Банку запроваджена з 18.09.2015, обмеження, встановлені п. 41 ч. 1 ст. 602 Цивільного кодексу України та п. 4 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не поширюються на зарахування зустрічних однорідних вимог, що здійснені до 18.09.2015. При цьому слід зазначити, що чинне законодавство не пов'язує дату здійснення зарахування із моментом отримання заяви про зарахування іншою стороною, адже для зарахування достатньо лише самої заяви сторони.}

^{Таким чином, здійснене відповідачем зарахування зустрічної вимоги до банку на підставі заяви від 17.09.2015 № 3 положенням ст. 602 Цивільного кодексу України та ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не суперечить.}

^{За таких обставин, суд приходить до висновку що доводи позивача є необґрунтованими та такими що спростовуються доказами наявними у матеріалах справи.}

^{Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.}

^{Згідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.}

^{З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.}

^{Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.}

^{Позивачем доказів, які б підтверджували факт порушення відповідачем його прав і охоронюваних законом інтересів, не надано, за таких обставин в задоволенні позовних вимог, з викладених у позові правових підстав, необхідно відмовити.}

^{Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.}

^{Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -}

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.07.2016

Суддя Пукшин Л.Г.