Категорія 30

Головуючий у 1 інстанції Хаустова Т.А.

Доповідач Новосьолова Г.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2016 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Новосьолової Г.Г.,

суддів: Кішкіної І.В., Мальованого Ю.М.

за участю секретаря Ротар Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Калінінському районі м. Горлівка Донецької області на рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 14 червня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Калінінському районі м. Горлівка Донецької області, про стягнення невиплаченої одноразової допомоги та щомісячних страхових виплат,

ВСТАНОВИВ:

14 червня 2016 року рішенням Слов’янського міськрайонного суду Донецької області позовні вимоги ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Калінінському районі м. Горлівка Донецької області, про стягнення невиплаченої одноразової допомоги та щомісячних страхових виплат задоволені частково.

Стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Калінінському районі м. Горлівка Донецької області на користь ОСОБА_1 заборгованість невиплаченої одноразової допомоги у сумі 34 575,82 гривень, заборгованість за щомісячними страховими виплатами за період з 13 жовтня 2014 року по 13 жовтня 2015 року у сумі – 4 590,59 гривень, всього на загальну суму 39 166,41 гривень. Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Калінінському районі м. Горлівка Донецької області подана апеляційна скарга, в якій просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, мотивуючи неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відповідно до п.2 Тимчасового Порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, який був змінений з урахуванням Постанов Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2015року та від 12 березня 2015року, «У населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження ( далі - тимчасово неконтрольована територія) видатки з державного бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування здійснюють лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади». Згідно Розпорядження Кабінету Міністрів від 02 грудня 2015року № 1275-р місто Горлівка Донецької області входить до переліку міст, на яких українська влада тимчасово не здійснює свої повноваження. Згідно ст.7 п.2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсій та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. В свою чергу Кабінет Міністрів розробив певний порядок, відповідно до якого, потерпілі на виробництві, які залишились на окупованій території мають право отримати борг по страховим виплатам та продовжити вже призначену щомісячну страхову виплату.

У зв’язку з проведенням АТО на території м. Горлівки, виконавчою дирекцією Фонду були розроблені заходи, відповідно до яких усі потерпілі на виробництві мають право отримувати страхові виплати на не окупованій території за місцем тимчасового перебування.

7 листопада 2014 року Кабінет міністрів України ухвалив постанову №595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремих підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей». Згідно цієї постанови, до 1 грудня 2014року всі українські міністерства, центральні орлани виконавчої влади і місцеві державні адміністрації повинні перемістити свої бюджетні установи, підприємства та організації з території, яка не контролюється державними органами України на таку територію, що контролюється. 20 листопада 2014року відділення виконавчої дирекції Фонду соціальної страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Горлівки перереєструвалось та перемістилось на територію, що контролюється українською владою.

Фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок внесків роботодавців, капіталізованих платежів, прибутку, одержаного від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках, коштів, що надійшли від стягнення штрафів і пені, добровільних внесків та інших. Починаючи з червня 2014 року державне казначейство припинило перерахунок усіх видів страхових виплат. Також зазначеного фінансування відділення не отримувало. При перереєстрації відділення у м. Слов’янську, держаним казначейством не був відкритий прибутковий рахунок, фінансування поточного страхового рахунку не передбачається.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду соціального страхування від нещасних випадків своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв’язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці». У зв’язку з проведенням АТО казначейством були заблоковані рахунки відділення, на яких знаходились кошти. Тобто виникли форс-мажорні обставини, які вплинули на невиплату страхових виплат потерпілим на виробництві. Таким чином, відсутня провина Фонду.

Правління Національного банку України постановою від 06 серпня 2014року № 466 «Про призупинення здійснення фінансових операцій» зобов’язало банки України, небанківські установи та національного оператора поштового зв’язку , які є учасниками платіжних систем, призупинити здійснення усіх видів фінансових операцій на території, яка не контролюється українською владою. За даними Державної казначейської служби України (ДКСУ) управління ДКСУ м. Горлівка Донецької області з липня 2014 року відключене від Інформаційно-телекомунікаційної системи ДКСУ. А відповідно до листа № 922-03-1 від 03 листопада 2014року, виконавча дирекція Фонду проводить фінансування видатків на рахунки безпосередньо відділень виконавчої дирекції Фонду у Донецької області тільки в тих населених пунктах, які контролюються владою та в яких працюють управління ДКСУ, які підключені до ITC ДКСУ. Згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», фінансування Фонду здійснюється виключно через казначейські рахунки, для проведення страхових виплат на окупованій території, необхідно на державному рівні відкрити казначейські рахунки, що до теперішнього часу не зроблено.

Листом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України №1491-03-2 від 20 листопада 2015 року відділенням, які перемістилися на територію, що контролюється українською владою з 1 грудня 2015 року призупинено нарахування страхових виплат. При наявності справ про страхові виплати внутрішньо переміщених осіб передавати їх до відділень за місцем їх тимчасового проживання (перебування).

Згідно Постанови № 20 від 11 грудня 2014року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 січня 2015року за № 6\26451 затверджено Порядок надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції. Відповідно до вказаного Порядку, виплата заборгованості по страховим виплатам покладена на те відділення, де потерпілий зареєстрований як тимчасово переміщений при написанні заяви про виплату заборгованості до відділення де на теперішній час отримує страхові виплати та відповідно до довідки про наявність заборгованості від відділення де потерпілий раніше отримував страхові виплати. Отже, відділення хоча і відкрило рахунки в органах ДКСУ м Слов’янська, але рахунки не фінансуються, у зв’язку з чим виконання рішення суду є неможливим.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги та просила рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

В судове засідання апеляційного суду не з’явився ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить довідка про доставку SMS повідомлення щодо документу «Повістка про виклик до суду в справі» (а.с.92).

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіряючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного:

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п.2 постанови « Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст.2 ЦПК , вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст.8 ЦПК , а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно всебічно з’ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень,підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач звернувся 27 квітня 2016 року до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Калінінському районі м. Горлівка Донецької області, про стягнення невиплаченої одноразової допомоги та щомісячних страхових виплат, мотивуючи свої вимоги наступним.

Під час виконання трудових обов’язків він отримав трудове каліцтво, внаслідок якого йому 13 жовтня 2014 року встановлено 5% стійкої втрати працездатності. У зв'язку з чим йому зобов’язані були призначити щомісячні страхові виплати в сумі 400 гривень щомісячно та одноразову допомогу у сумі 40 000 гривень. За період з 13 жовтня 2014 року по 13 жовтня 2015 року відповідач зобов’язаний був сплатити йому 40 000 гривень – одноразової допомоги та 4800 гривень щомісячних страхових виплат, загальна сума яку він просить стягнути з відповідача складає 44 800 гривень.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги у своєму рішення правильно дав оцінку нормам діючого законодавства України та виходив з норм верховенства права.

Відповідно до ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 28 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який з 01 січня 2015 року діє в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року N 77-VIII та має назву «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку, є страховими виплатами. Зазначені грошові суми складаються, зокрема, із страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності.

Статтею 40 Закону було передбачено, що страхові виплати потерпілому провадяться щомісячно в установлені Фондом соціального страхування від нещасних випадків дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком. Страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. З 01 січня 2015 року зазначені норми встановлені частинами 1, 5 та 6 ст. 47 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції Закону від 28 грудня 2014 року N 77-VIII).

Статтею 27 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року (Закон № 16/98-ВР) та ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції Закону від 28 грудня 2014 року N 77-VIII) визначені підстави припинення страхових виплат, яка за змістом відтворює норми статті 38 зазначеного Закону в редакції Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV, які діяли станом на момент виникнення спірних правовідносин - червень 2014 року і діяли до 01 січня 2015 року. Згідно цих правових норм страхові виплати і надання соціальних послуг може бути припинено: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до п. 1.5. Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, який затверджений постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 27 квітня 2007 року № 24, рішення про призначення (відмову у призначенні) страхових виплат оформляється постановою (у тому числі в разі призначення страхової виплати за рішенням суду), у якій зазначаються дані про потерпілого та осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім'ї та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах.

Відповідно до п. 1.18. зазначеного Порядку копію постанови про призначення (відмову у призначенні), перерахування, компенсацію, припинення та продовження страхових виплат і соціальних послуг потерпілим (членам їх сімей), відшкодування витрат на поховання у разі смерті потерпілого або про повернення зайво виплачених коштів тощо робочі органи виконавчої дирекції Фонду надсилають потерпілому або особам, які мають на це право.

Як пояснив представник відповідача, в судовому засіданні апеляційної інстанції фонд визнає, що розмір нарахованих та невиплачених страхових виплат за період з13 жовтня 2014 року по 13 жовтня 2015 року складає 39 166,41 гривень, що підтверджується довідкою відповідача в матеріалах справи. Зазначив, що у спірній період Фондом проводилось нарахування страхових виплат, яке призупинено з 01 грудня 2015 року. Позивач зареєстрований та мешкає на території , яка тимчасово не підконтрольна органам державної влади України (а.с.26).

Тобто , апеляційним судом встановлено, що страхові виплати позивачу відповідно до ст. 27 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції Закону від 28 грудня 2014 року N 77-VIII) в період з13 жовтня 2014 року по 13 жовтня 2015 року включно не припинялися, відповідач визнає наявність у нього заборгованості перед позивачем за щомісячними страховими виплатами у сумі 4 590,59 гривень та заборгованість одноразової суми страхової виплати 34 575,82 гривень.

Право позивача на соціальний захист гарантується статтями 24, 46, 64, 92 Конституції України.

На теперішній час будь-які зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції Закону від 28 грудня 2014 року N 77-VIII) щодо обмеження права осіб, які проживають на території, яка не контролюється органами державної влади, на отримання страхових виплат не вносилися.

Ані воєнний, ані надзвичайний стан ні в Україні в цілому, ні на окремих територіях Донецької області на теперішній час не запроваджено.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до статті 1 Конституції Україна є правовою державою.

Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (стаття 3 Конституції).

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги обґрунтовано застосував рішення Європейського суду такі, як:

- у справах «Пічкур проти України», в яких зазначено, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

- у рішенні від 8 липня 2004 року «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

При цьому, Україна від зобов’язань, визначених статтями 1, 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, в окремих районах Донецької та Луганської областей України відповідно до статті 15 Конвенції не відступала.

21 травня 2015 року постановою Верховної Ради України № 462-VIII схвалена Заява Верховної Ради України «Про відступ України від окремих зобов’язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод» щодо відступу від окремих зобов’язань, визначених пунктом 3 статті 2, статтями 9, 12, 14 та 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтями 5, 6, 8 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на період до повного припинення збройної агресії Російської Федерації, а саме до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, керованих, контрольованих і фінансованих Російською Федерацією, російських окупаційних військ, їх військової техніки з території України, відновлення повного контролю України за державним кордоном України, відновлення конституційного ладу та порядку на окупованій території України.

А тому, відповідно до статей 2, 6 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Виходячи з встановлених обставин, наданих сторонами доказів та вимог закону вбачається, рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ухвалено відповідно до норм діючого законодавства України та норм верховенства права

Довід апеляційної скарги, про те що з проведенням АТО на території м. Горлівки, виконавчою дирекцією Фонду були розроблені заходи, відповідно до яких усі потерпілі на виробництві мають право отримувати страхові виплати на не окупованій території за місцем тимчасового перебування, є необґрунтованими з наступних підстав.

З постанов Кабінету Міністрів України №531 від 01 жовтня 2014 року, №637 від 05листопада 2014 року, №595 від 07листопада 2014 року та постанови Правління Фонду від 11 грудня 2014 року №20 випливає, що ними встановлено спеціальний порядок здійснення страхових виплат для осіб, які тимчасово переселилися з району проведення антитерористичної операції, тобто особливості виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам.

Але, ці підзаконні нормативні акти не регулюють питання щодо здійснення страхових виплат особам, які з районів проведення антитерористичної операції до теперішнього часу не переселилися та продовжують проживати за своїм постійним місцем проживання на території, яка не контролюється органами державної влади, тобто не мають статусу внутрішньо переміщених осіб.

Що стосується доводу апеляційної скарги про те, що виплата заборгованості по страховим виплатам покладена на те відділення, де потерпілий зареєстрований як тимчасово переміщений при написанні заяви про виплату заборгованості до відділення де на теперішній час отримує страхові виплати та відповідно до довідки про наявність заборгованості від відділення де потерпілий раніше отримував страхові виплати. Але, відділення відповідача хоча і відкрило рахунки в органах ДКСУ м Слов’янська, але рахунки не фінансуються, у зв’язку з чим виконання рішення суду є неможливим, то такий довід, є необґрунтованим.

Реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Наведені в скарзі позивача доводи необґрунтовані й правильність висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.308, 315 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

Апеляційний скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Калінінському районі м. Горлівка Донецької області відхилити.

Рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 14 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді