КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2016 р. Справа№ 910/3959/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Кропивної Л.В.

Чорної Л.В.

при секретарі судового засідання: Огірко А.О.

за участю представників:

від позивача: Богдан С.В. за довіреністю від 13.01.2016;

від відповідача: Чеботарьова І.Г. за довіреністю від 13.05.2014;

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2016

у справі №910/3959/16 (суддя Т.Ю. Трофименко)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз"

до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія

"Нафтогаз України"

про стягнення 1138506,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2016 у справі №910/3959/16 позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" 872248грн 46коп інфляційних втрат, 266257грн 64коп.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2016 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2016 у справі №910/3959/16 скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних витрат відмовити повністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у справі №910/3959/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Кропивної Л.В., Чорної Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2016 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 22.06.2016.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2016 без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" було відкладено до 20.07.2016.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 20.07.2016 у зв'язку з перебуванням судді Кропивної Л.В. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі головуючого судді СмірновоїЛ.Г., суддів Дідиченко М.А., Чорної Л.В.

20.07.2016 оголошено перерву судового засідання до 10.08.2016.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.08.2016 у зв'язку з перебуванням судді Дідиченко М.А. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі головуючого судді СмірновоїЛ.Г., суддів Кропивної Л.В., Чорної Л.В.

У судове засідання 10.08.2016 з'явились представники відповідача та позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2016 у справі №910/3959/16 скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних витрат відмовити повністю.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2016 без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

30.01.2014 між Публічним акціонерним товариством "Харківміськгаз" (газорозподільне підприємство) та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (замовник) було укладено договір №14-88-ТН, відповідно до п.2.1 якого газорозподільне підприємство зобов'язується у 2014 році надати замовнику послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів замовника або його споживачів відповідно до актів розмежування належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін (пункт 2.1. в редакції, викладеній у Додатковій угоді № 4від 03.12.2014 р. до Договору).

Відповідно до п.2.2 договору №14-88-ТН від 30.01.2014р. замовник зобов'язується сплатити газорозподільному підприємству вартість послуги з транспортування природного газу ГРМ у розмірі, строки та у порядку, передбачені умовами договору.

За умовами п.3.4. укладеного між сторонами правочину місячний обсяг транспортування природного газу до ГРМ до пунктів призначення не повинен перевищувати підтверджений обсяг природного газу.

Згідно п.3.6 спірного договору обсяг протранспортованого природного газу ГРМ підтверджується підписаним сторонами актом наданих послуг з транспортування природного газу ГРМ (акт наданих послуг), що оформляється на підставі даних комерційних вузлів обліку.

Газорозподільне підприємство до десятого числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний місяць, які підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газорозподільного підприємства (п.3.7 договору №№14-88-ТН від 30.01.2014р.).

У п.3.8 договору №14-88-ТН від 30.01.2014р. зазначено, що замовник протягом двох днів з дня одержання акту наданих послуг зобов'язується повернути газорозподільному підприємству один примірник оригіналу акта, підписаний уповноважений представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до законодавства.

Пунктом 3.9 укладеного між позивачем та відповідачем договору передбачено, що акт наданих послуг підписується на підставі реєстрів обсягів реалізації природного газу споживачам замовника, протранспортованого газорозподільними трубопроводами газорозподільного підприємства, в яких зазначаються виділені планові обсяги газу споживачам замовника та фактично протранспортовані газорозподільним підприємством обсяги газу.

У п.3.10 договору контрагентами погоджено, що акти наданих послуг є підставою для остаточних розрахунків замовника з газорозподільним підприємством.

Обсяг протранспортованого природного газу визначається в пунктах призначення за допомогою комерційних вузлів обліку, визначених у додатку до договору. Ні підставі результатів вимірювання комерційних вузлів обліку складаються місячні акти наданих послуг (п.п.4.4, 4.5 договору №14-88-ТН від 30.01.2014р.).

У розділі 5 спірного правочину сторонами визначено тариф та порядок розрахунків за надані послуги.

Зокрема, п.п.5.1, 5.2 договору передбачено, що розрахунки за послуги з транспортування природного газу ГРМ здійснюються за тарифом на транспортування природного газу газорозподільними трубопроводами за 1000 куб.м, встановленим для газорозподільного підприємства Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері електроенергетики. Вказаний тариф є обов'язковим для сторін з дати набрання ним чинності. Визначена на його основі вартість послуги з транспортування природного газу розподільними трубопроводами буде застосовуватись сторонами при складенні актів наданих послуг та розрахунків за ці послуги згідно умов договору.

За умовами п.5.3 спірного правочину розрахунковий період за договором становить один місяць з 9.00 години першого дня місяця до 9.00 години першого дня наступного місяця включно.

Загальна вартість договору складається з місячних сум вартості планових обсягів транспортування природного газу ГРМ газорозподільним підприємством замовнику (п.5.4 договору №14-88-ТН від 30.01.2014р.).

У п.5.5 договору №14-88-ТН від 30.01.2014р. зазначено, що оплата вартості послуг з транспортування природного газу ГРМ здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) на умовах попередньої оплати авансовими платежами планового обсягу природного газу за період передоплати, визначений сторонами в договорі.

У випадку недоплати за фактично протранспортований природний газ ГРМ за розрахунковий період замовник проводить остаточний розрахунок не пізніше двадцятого числа місяця, наступного за розрахунковим.

У випадку, якщо замовник є гарантованим постачальником, то замовник здійснює оплату послуг з транспортування газу в місяці, в якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок газорозподільного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, який затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. У разі виникнення в замовника заборгованості з оплати послуг з транспортування природного газу ГРМ сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством України, складають графік погашення заборгованості, який є додатком до договору. У разі відсутності графіка погашення заборгованості газорозподільне підприємство має право грошові кошти, отримані від замовника за послуги транспортування природного газу ГРМ в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості замовника з найдавнішим строком її виникнення. Укладення сторонами та дотримання замовником узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє замовника від виконання поточних зобов'язань за договором (п.п.5.6, 5.7 договору №14-88-ТН від 30.01.2014).

У п.11.1 спірного правочину зазначено, що договір набирає чинності з дня його підписання та скріплення підписами уповноважених представників і печатками сторін, та розповсюджує свою дію на правовідносини, які склались з 01.02.2014р., і діє в частині надання послуг до 31.12.2015р., а в частині проведення розрахунків за надані послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за цим договором

Договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому, сторони повинні переоформити додаток № 1 до договору, в якому визначити планові обсяги газу на продовжений строк (пункт 11.1. в редакції, викладеній у Додатковій угоді № 4 від 03.12.2014 р. до Договору №14-88-ТН від 30.01.2014р.)..

У додатку №1 до договору №14-88-ТН від 30.01.2014 сторонами погоджено договірні обсяги транспортування газу замовника ГРМ на 2014-2015рр. Зокрема, визначено, що газорозподільне підприємство здійснює протягом 2014р. транспортування природного газу газорозподільними мережами в обсязі 1 356 846,062 тис.куб.м.

03.12.2014 сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору №14-88-ТН від 30.01.2014, якою погоджено, що послуги за договором надаються протягом 2014 та 2015.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №14-88-ТН від 30.01.2014 як належну підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов'язків.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору №14-88-ТН від 30.01.2014 у період з лютого 2014 по грудень 2015 (включно) Публічним акціонерним товариством "Харківміськгаз" надавались, а Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" приймались послуги з транспортування природного газу.

Загальна вартість послуг, наданих в означений період становить 265650565,67грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами наданих послуг з транспортування природного газу.

Наразі, господарським судом прийнято до уваги, що наведені акти підписано представниками обох сторін та скріплено печатками суб'єктів господарювання без жодних зауважень та заперечень.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст.34 ГПК України доказами не спростовані, Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" своєчасних розрахунків за договором №14-88-ТН від 30.01.2014 проведено не було, а плата за актами наданих послуг вносилась з простроченням, що і стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат і звернення до суду з розглядуваним позовом.

На підтвердження внесення замовником грошових коштів за договором №14-88-ТН від 30.01.2014 позивачем представлено до матеріалів справи банківські виписки з рахунку Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз".

Наразі, судом прийнято до уваги, що у відповідності до п.1 Постанови №705 від 25.07.2012 Кабінету Міністрів України "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" гарантованими постачальниками природного газу є суб'єкти господарювання, що в установленому порядку отримали ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом та провадять діяльність на затвердженій Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, території з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом для споживачів України (крім промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії); гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

Однак, посилання відповідача на положення Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників природного газу, який було затверджено Постановою №1000 від 02.08.2012 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.08.2012 №1445/21757, суд до уваги не приймає в якості спростування наведених заявником періодів заборгованості за договором договором №14-88-ТН від 30.01.2014р., оскільки п.1.2 вказаного Алгоритму визначено, що його дія не поширюється на відносини, пов'язані з остаточним розрахунком гарантованого постачальника природного газу та його структурних підрозділів із власником природного газу, газотранспортними, газорозподільними підприємствами відповідно до умов укладених договорів та погашенням заборгованості споживачів за спожитий природний газ.

За порушення строків внесення плати за послуги у межах договору договором №14-88-ТН від 30.01.2014 позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 266257,64грн та інфляційних втрат в розмірі 872248,46 грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку щодо повного задоволення вимог позивача про стягнення інфляційних втрат в сумі 872248,46 грн. та 3% річних в розмірі 266 257,64 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного:

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 ЦК України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що у застосуванні індексації слід враховувати рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі №62-97р від 03.04.1997 Верховного Суду України.

Відповідно до Листа №62-97р. від 03.04.1997 Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" та Інформаційного листа №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. Вищого господарського суду України "Про практику застосування ВГСУ у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Вказані рекомендації щодо нарахування на суму заборгованості інфляційних втрат також викладено у Листі б/н від 01.07.2014 Верховного Суду України "Аналіз практики застосування ст.625 ЦК України в цивільному судочинстві".

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що останній є арифметично вірним, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Статтями 32, 33 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2016 у справі №910/3959/16.

Керуючись ст. ст 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2016 у справі №910/3959/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2016 у справі №910/3959/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/3959/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді Л.В. Кропивна

Л.В. Чорна