ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 серпня 2016 року

Сєвєродонецьк

Справа № 812/850/16

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Борзаниці С.В.,

при секретарі судового засідання: Ждановій А.Г.,

за участю

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Позднякової Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області про встановлення відсутності у Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області компетенції (повноважень) щодо встановлення наявності та/або відсутності реального та/або потенційного конфлікту інтересів визначеного Законом України "Про запобігання корупції",-

ВСТАНОВИВ:

26 липня 2016 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - Позивач) до Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області (далі - Відповідач), в якому позивач просив: встановити відсутність у відповідача компетенції (повноважень) щодо встановлення наявності та/або відсутності реального та/або потенційного конфлікту інтересів, визначеного Законом України «Про запобігання корупції».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 22.06.2016 відповідачем було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, відносно позивача.

Позивач зазначає, що передумовою складання протоколу та згідно із ним, обставинами вчинення правопорушення було те, що 04.04.2015 ОСОБА_1, перебуваючи на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Лисичанського МВ ГУМВС, разом з іншими співробітниками міліції здійснив затримання ОСОБА_4 та вилучення у останнього наркотичної речовини. Відомості за фактом зберігання ОСОБА_4 наркотичних засобів внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015130240000744 від 04.04.2015 за ч. 1 ст. 309 КК України. Під час затримання ОСОБА_4 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому заднього краю великогомілкової кістки справа, що згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості. За фактом протиправних дій співробітників міліції розпочато кримінальне провадження за № 42015130000000095 від 06.05.2015.

27.10.2015 старшим слідчим в ОВС другого слідчого відділу прокуратури Луганської області Курпосом В.А. складено повідомлення про підозру ОСОБА_1, яке особисто вручене останньому 09.11.2015.

26.11.2015 обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 спрямований до Лисичанського міського суду Луганської області для розгляду по суті.

17.12.2015 у ході досудового розслідування кримінального провадження № 12015130240000744 слідчим СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області Пономаренком П.Ю. працівникам ВКР Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області надано доручення про проведення слідчих (розшукових): дій у порядку ст. 40 КПК України щодо встановлення свідків скоєння ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 cт. 309 КК України та з інших питань.

Відповідно до Журналу обліку доручень слідчих ВКР за 2015 рік його виконання доручено начальнику відділення Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області Лобасу C.B.

Останній вказане доручення не отримав. Доручення особисто отримано та виконувалося позивачем. Рішення про отримання та виконання доручення слідчого було прийнято ОСОБА_1 самостійно, без відому та резолюції безпосереднього керівника Лобаса C.B.

У позивача як у оперуповноваженого Лисичанського ВП ГУПН в Луганській області, який користувався повноваженнями слідчого під час виконання слідчих (розшуковик) дій у рамках кримінального провадження стосовно ОСОБА_4, виникла суперечність між приватним інтересом - немайновим інтересом, зумовленим особистими стосунками із ОСОБА_8 - потерпілим від неправомірних дій ОСОБА_9 (відносини: «обвинувачений» - «потерпілий»), його службовими повноваженнями щодо здійснення неупередженого розслідування кримінального провадження.

Позивач прийняв рішення та вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів.

На підставі вищевикладених обставин, висвітлених в протоколі, відповідач дійшов висновку, що позивачем було порушено вимоги статті 1, ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції».

Станом на сьогоднішній день вказаний протокол спрямовано до Лисичанського міського суду Луганської області для розгляду по суті.

Позивач вважає, що його права та законні інтереси були порушенні відповідачем, оскільки останній не має компетенції (повноважень) щодо визначення наявності чи відсутності реального та/або потенційного конфлікту інтересів згідно із Законом України «Про запобігання корупції», так як ці функції (повноваження) покладено на інший державний орган, а відповідач має лише право на складання протоколу згідно з КУпАП. Відповідач перебрав на себе функції та повноваження, які йому не належать.

Посилаючись на статті 1, 2 Закону України «Про прокуратуру», статті 4, 11, 12, 13 Закону України «Про запобігання корупції» позивач робить висновок, що відповідач, хоча і наділений правом на складання протоколу про адміністративне корупційне правопорушення та/або протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного із корупцією, але не наділений повноваженнями щодо вирішення питання про наявність чи відсутність конфлікту інтересів будь-то реального чи-то потенційного, так як за Законом України «Про запобігання корупції» таким спеціальним органом державної влади є Національне агентство, яке і наділено певним колом повноважень, зокрема, визначення наявності чи відсутності конфлікту інтересів, і якщо даний державний орган прийде до висновку, що такий конфлікт інтересів мав місце , повинен надіслати матеріалами перевірки до компетентних органів, зокрема до прокуратури для подальшого реагування, зокрема, складання протоколу, порушення провадження по ньому в суді та притягнення особи до відповідальності.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали суду пояснення, аналогічні викладеному в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував, пояснив, що відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» органи прокуратури віднесені до спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції. Статтями 250, 255 КУпАП визначені повноваження прокурора щодо притягнення винуватих осіб до відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією. Так, відповідно до пункту 11 частини 1 статті 255 КУпАП продовжено повноваження органів прокуратури та Служби безпеки України щодо складання протоколів про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, до початку діяльності Національного агентства з питань запобігання корупції. За інформацією Національного агентства, на теперішній час воно перебуває на стадії становлення та фактично свою діяльність ще не розпочало, повідомлення про початок діяльності Національного агентства на офіційному веб-сайті на даний час не здійснено.

Відповідач зазначив, що повноваження органів прокуратури у сфері протидії адміністративній корупції не обмежуються моментом створення Національного агентства, а продовжені до початку його діяльності.

Окрім того, положення статей 11, 12 Закону України «Про запобігання корупції», на які посилається позивач, не містять повноважень Національного агентства щодо встановлення наявності та/або відсутності реального та/або потенційного конфлікту інтересів.

Натомість, до повноважень Національного агентства, зокрема, належить здійснення моніторингу та контролю за виконанням актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб.

Також, згідно пункту 12-1 ст. 12 Закону України «Про запобігання корупції» до прав Національного агентства належить складання протоколів про адміністративні правопорушення, віднесені законом до компетенції Національного агентства, застосування передбачених законом заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення. Однак застосування вказаної норми Закону можливо лише з початком діяльності Національного агентства.

22.06.2016 керівником Лисичанської місцевої прокуратури стосовно позивача складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, після чого, на підставі положень статті 257 КУпАП протокол надіслано до Лисичанського міського суду, тобто до органу, уповноваженого розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Відповідач зазначив, що у контексті статті 280 КУпАП незрозумілою постає вимога позивача про встановлення відсутності у Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області компетенції (повноважень) щодо встановлення наявності та/або відсутності реального та/або потенційного конфлікту інтересів визначеного Законом України «Про запобігання корупції, оскільки вказані дії є прерогативою органу, уповноваженого на розгляд даного протоколу. В даному випадку таким органом є суд.

Таким чином, прокурор на виконання положень Закону України «Про запобігання корупції», будучи спеціально уповноваженим суб'єктом у сфері протидії корупції, вбачаючи у діях позивача ознаки правопорушення, пов'язаного з корупцією, відповідно до норм КУпАП надіслав протокол до Лисичанського міського суду, тобто, органу, уповноваженого розглядати справу про адміністративне правопорушення. Саме суд при розгляді справи оцінює докази, встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. На підставі викладеного у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.

В ході судового розгляду справи позивачем було надано додаткові пояснення на заперечення відповідача, в яких ОСОБА_1 зазначив, що предметом даного позову є те, що відповідач вийшов за межі свої повноважень, встановлених законом, і прийшов до висновку про наявність конфлікту інтересів у позивача, не маючи на це право. Єдиним державним органом, на який покладено функції (повноваження), зокрема, у сфері виявлення ознак конфлікту інтересів, є Національне агентство. Також вважає безпідставними посилання відповідача на статті 250, 255 КУпАП, оскільки цими статтями та КУпАП взагалі не передбачено прав органів прокуратури на встановлення наявності та/або відсутності конфлікту інтересів, визначеного Законом України «Про запобігання корупції».

Окрім того, вважає хибним посилання відповідача на те, що до початку діяльності Національного агентства повноваження цього органу делеговано органам прокуратури. Позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до такого.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 22.06.2016 керівником Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області старшим радником юстиції Лазуренко В.М. складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного із корупцією (далі - Протокол) відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, оперуповноваженого Лисичанського відділу поліції ГУНП в Луганській області (а.с.8-10).

Керівником Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області відповідно до зазначених в протоколі обставин вчинення правопорушення, зокрема, зазначено, що 04.04.2015 ОСОБА_1, перебуваючи на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Лисичанського МВ ГУМВС, разом з іншими співробітниками міліції, здійснив затримання ОСОБА_4 та вилучення у останнього наркотичної речовини. Відомості за фактом зберігання ОСОБА_4 наркотичних засобів внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015130240000744 від 04.04.2015 за ч. 1 ст. 309 КК України. Під час затримання ОСОБА_4 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому заднього краю великогомілкової кістки справа, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості. За фактом протиправних дій співробітників міліції розпочато кримінальне провадження за № 42015130000000095 від 06.05.2015.

27.10.2015 старшим слідчим в ОВС другого слідчого відділу прокуратури Луганської області Курпосом В.А. складено повідомлення про підозру ОСОБА_1, яке особисто вручене останньому 09.11.2015.

26.11.2015 обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 спрямовано до Лисичанського міського суду Луганської області для розгляду по суті. Потерпілим у вказаному кримінальному провадженні є ОСОБА_4

17.12.2015 у ході досудового розслідування кримінального провадження № 12015130240000744, слідчим СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області Пономаренком П.Ю. працівниками ВКР Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області надано доручення про проведення слідчих (розшукових): дій у порядку ст. 40 КПК України щодо встановлення свідків скоєння ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 cт. 309 КК України та з інших питань.

Згідно «Журналу обліку доручень слідчих ВКР за 2015 рік» його виконання доручено начальнику відділення Лисичанського ВП ГУНП в області Лобасу C.B. Однак останній вказане доручення не отримував. Доручення особисто отримано та виконувалося оперуповноваженим Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області ОСОБА_1, що підтверджується складеним ним рапортом від 22.12.2015.

При цьому рішення про отримання та виконання доручення слідчого було прийнято ОСОБА_1 самостійно, без відому та резолюції безпосереднього керівника - Лобаса C.B. (що вбачається із письмових пояснень останнього).

ОСОБА_1, призначений на посаду оперуповноваженого Лисичанського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області (наказ № 8 о/с від 07.11.2015), відповідно до п. «з» ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є поліцейським, а, отже, суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення, а також адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією. Крім того, при виконанні доручення слідчого. ОСОБА_1 як працівник оперативного підрозділу відповідно до ч. 2 ст. 41 КПК України користувався повноваженнями слідчого.

Таким чином, у оперуповноваженого Лисичанського ВГІ ГУНП в області ОСОБА_1, який користувався повноваженнями слідчого під час виконання слідчих (розшукових) дій, у рамках кримінального провадження стосовно ОСОБА_4, за ч. 2 ст. 309 КК України, виникла суперечність між приватним інтересом - немайновим інтересом, зумовленим особистими стосунками із ОСОБА_8 - потерпілим від неправомірних дій ОСОБА_1 (відносини: «Обвинувачений» - «Потерпілий»), та його службовими повноваженнями щодо здійснення неупередженого розслідування кримінального правопорушення.

Із матеріалів перевірки Управління внутрішньої безпеки в Луганській області ДВБ НП України вбачається, що ОСОБА_1 не повідомляв безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів та не вжив заходів, передбачених законом щодо його врегулювання.

Разом з тим, ОСОБА_1 прийняв рішення та вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів (а.с.8-10).

Вирішуючи питання по суті спору, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII (далі - Закон № 1700-VI) спеціально уповноваженими суб'єктами у сфері протидії корупції є органи прокуратури, Національної поліції, Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з питань запобігання корупції.

Суб'єктами, на яких поширюються дія цього Закону, є посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, дипломатичної служби, державної лісової охорони, державної охорони природно-заповідного фонду, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної податкової політики та державної політики у сфері державної митної справи (підпункт "е" пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1700-VI).

Згідно з п. 12, п. 12-1 частини 1 статті 12 Закону № 1700-VI Національне агентство з метою виконання покладених на нього повноважень має такі права: ініціювати проведення службового розслідування, вжиття заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, надсилати до інших спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції матеріали, що свідчать про факти таких правопорушень; складати протоколи про адміністративні правопорушення, віднесені законом до компетенції Національного агентства, застосовувати передбачені законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Розділом V Закону № 1700-VI врегульовані питання, пов'язані із запобіганням та врегулюванням конфлікту інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону № 1700-VI особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; 4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Статтею 250 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) передбачено, що прокурор, заступник прокурора, здійснюючи нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів при провадженні в справах про адміністративне правопорушення має право: порушувати провадження в справі про адміністративне правопорушення; знайомитися з матеріалами справи; перевіряти законність дій органів (посадових осіб) при провадженні в справі; брати участь у розгляді справи; заявляти клопотання; давати висновки з питань, що виникають під час розгляду справи; перевіряти правильність застосування відповідними органами (посадовими особами) заходів впливу за адміністративні правопорушення; вносити подання, оскаржувати постанову і рішення по скарзі в справі про адміністративне правопорушення, а також вчиняти інші передбачені законом дії.

У справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи: прокурор (статті 172-4 - 172-20, 185-4, 185-8, 185-11) (пункт 11 частини 1 ст. 255 КУпАП).

Главою 13-А КУпАП врегульовані питання, пов'язані з адміністративними правопорушеннями, пов'язаними з корупцією.

Статтею 172-7 КУпАП встановлена відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

Примітка. Суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції".

У цій статті під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

Відповідно до статті 257 КУпАП протокол надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Протокол про вчинення адміністративного корупційного правопорушення разом з іншими матеріалами у триденний строк з моменту його складення надсилається до місцевого загального суду за місцем вчинення корупційного правопорушення.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З аналізу вищевказаних норм Закону № 1700-VI та КУпАП вбачається, що у справах про адміністративні правопорушення протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи, які при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язані з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності тощо.

Листом Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.08.2016 № 40-07/1200, окрім іншого, зазначено, що згідно з абзацом четвертим розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення діяльності Національного антикорупційного бюро України та Національного агентства з питань запобігання корупції» підпункт «б» підпункту 6 пункту 1 розділу І зазначеного Закону щодо втрати повноважень прокурорів на складання протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені зокрема статтями 172-4-172-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У зв'язку з цим зазначаємо, що Національне агентство утворено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 березня 2015 року № 118.

На сьогодні здійснюється процес формування кадрового складу апарату Національного агентства, підготовки першочергових документів та створення належних умов щодо забезпечення його роботи.

Одночасно інформуємо, що відповідно до підпункту «к» підпункту 1 пункту 1 розділу І «Формування та реалізація державної антикорупційної політики» Завдань і заходів з виконання Державної програми щодо реалізації засад державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційної стратегії) на 2015-2017 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року № 265, про початок діяльності Національного агентства буде повідомлено на його офіційному веб-сайті.

Станом на 10.08.2016 відповідне повідомлення про початок діяльності Національного агентства на офіційному веб-сайті не публікувалося (а.с.42-43).

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що станом на час розгляду справи судом Національне агентство з питань запобігання корупції свою діяльність не розпочало, відтак, згідно пункту 11 частини 1 статті 255 КУпАП, з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення діяльності Національного антикорупційного бюро України та Національного агентства з питань запобігання корупції» від 12.02.2015 № 198-VIII, органи прокуратури є повноважними органами на складання протоколів про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, до початку діяльності Національного агентства.

Також в судовому засіданні встановлено, що не заперечується позивачем та його представником, що відповідач в межах повноважень склав протокол про вчинення правопорушення.

В позовній заяві позивач посилається на те, що відповідач не наділений повноваженнями щодо вирішення питання про наявність чи відсутність конфлікту інтересів будь-то реального чи-то потенційного, оскільки згідно з Законом України «Про запобігання корупції» таким спеціальним органом державної влади є Національне агентство.

Однак як при зверненні з позовом, так і в додаткових письмових поясненнях позивач та його представник чітко не визначили, які саме дії відповідача слід розцінювати як реалізацію прокуратурою компетенції (повноважень) щодо встановлення наявності та/або відсутності реального та/або потенційного конфлікту інтересів.

Зазначення в Протоколі про прийняття ОСОБА_1 рішення та вчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів не може свідчити про реалізацію прокуратурою компетенції щодо встановлення наявності реального конфлікту інтересів, оскільки в протоколі посадова особа, яка його складає, зазначає ознаки певного правопорушення, після чого направляє цей протокол повноважному органу для прийняття рішення по суті.

Вказаний висновок суду ґрунтується на таких нормах діючого законодавства.

Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Статтею 257 КУпАП передбачено, що протокол надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Протокол про вчинення адміністративного корупційного правопорушення разом з іншими матеріалами у триденний строк з моменту його складення надсилається до місцевого загального суду за місцем вчинення корупційного правопорушення.

Суд зазначає, що протокол не є кінцевою стадією встановлення в діях чи бездіяльності певної особи складу адміністративного правопорушення. Протокол є документом, в якому орган або посадова особа зазначає ознаки певного правопорушення, що виключає наявність у цього органу компетенції (повноважень) щодо встановлення певних обставин.

Зазначений висновок суду підтверджується положеннями статті 247 КУпАП, відповідно до якої одним із видів прийнятого рішення по справі є закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Тобто, за результатами розгляду протоколу від 22.06.2016, складеного відносно позивача, місцевий загальний суд може прийняти рішення про відсутність в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП. Ці обставини автоматично виключають можливість стверджувати, що відповідач наділений оспорюваними повноваженнями.

Крім того, в самому протоколі від 22.06.2016 у вступній частині керівником Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області (а.с.8) прямо зазначено, що він «вбачає ознаки адміністративного правопорушення». Тобто, сам відповідач в протоколі вказує, що він не встановлює наявність правопорушення, а лише вбачає ознаки певного правопорушення. Як встановлено в судовому засіданні, відповідач направив протокол до Лисичанського міського суду для розгляду по суті. Тобто, відповідач виконав усі передбачені КУпАП процедури для можливого встановлення факту наявність реального конфлікту інтересів, та направив протокол до повноважного органу - місцевого загального суду для вирішення питання щодо наявності/відсутності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Посилання представника позивача на практику Європейського суду з прав людини, зокрема, на справи «Серков проти України» та «Вєренцов проти України» є незмістовними, оскільки в зазначених рішеннях йшлося про неоднозначне законодавство та неточне визначення порядку застосування законодавства. При даних спірних правовідносинах таких ознак не було виявлено. Було встановлено, що відповідач не перевищив своїх повноважень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення; склавши протокол, направив його до повноважного органу. Станом на момент розгляду адміністративної справи остаточне рішення місцевим загальним судом не прийнято, що вказує на відсутність негативних наслідків для позивача.

За таких обставин, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області про встановлення відсутності у Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області компетенції (повноважень) щодо встановлення наявності та/або відсутності реального та/або потенційного конфлікту інтересів визначеного Законом України "Про запобігання корупції" слід відмовити.

У зв'язку із відмовою у задоволені позову судові витрати зі сплати судового збору позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області про встановлення відсутності у Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області компетенції (повноважень) щодо встановлення наявності та/або відсутності реального та/або потенційного конфлікту інтересів визначеного Законом України «Про запобігання корупції» - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 12 серпня 2016 року.

Суддя

С.В. Борзаниця