-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 серпня 2016 року
Справа № 916/3545/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого
Жукової Л.В. (доповідач)
Суддів:
Панової І.Ю. Ткаченко Н.Г.
розглянувши касаційну скаргу
арбітражного керуючого Слободяна Василя Миколайовича
на постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 08.06.2016
у справі
№ 916/3545/15 господарського суду Одеської області
за заявою
Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі міста Одеси
до
публічного акціонерного товариства "РЕОМ"
про
банкрутство
за участю представників: публічного акціонерного товариства "РЕОМ" - Томашука М.С., арбітражного керуючого Слободяна В.М.
В С Т А Н О В И В:
Постановою господарського суду Одеської області від 10.11.2015 визнано публічне акціонерне товариство "Реом" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Слободяна В.М., скасовано арешт, накладений на майно публічного акціонерного товариства "Реом", визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника, постановлено, що накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.
Не погоджуючись із наведеною постановою ОСОБА_6 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду зі скаргою, у якій просив скасувати постанову господарського суду Одеської області від 10.11.2015 у справі №916/3545/15 про визнання ПАТ "РЕОМ" банкрутом.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 (головуючий суддя: Богатир К.В., судді: Ліпчанська Н.В., Філінюк І.Г.) апеляційну скаргу задоволено. Постанову господарського суду Одеської області від 10.11.2015 у справі №916/3545/15 про визнання боржника банкрутом та введення ліквідаційної процедури, скасовано.
Матеріали справи направлено до господарського суду Одеської області для розгляду на стадію проведення процедури розпорядження майном боржника.
Не погодившись із наведеною постановою апеляційного господарського суду арбітражний керуючий Слободян Василь Миколайович звернувся до суду касаційної інстанції зі скаргою, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 та залишити в силі постанову господарського суду Одеської області від 10.11.2015 про визнання боржника банкрутом у даній справі, пославшись на порушення та невірне застосування судом другої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 1, ч. 1 ст. 5, ч.9, ч.10 ст. 23, ст. 26, ч. 2 ст. 27 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діє з 19.01.2013, Далі - Закон).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено таке.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.09.2015 порушено провадження у справі про банкрутство публічного акціонерного товариства "РЕОМ", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Слободян Василя Миколайовича, визнано грошові вимоги Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.10.2015 затверджено реєстр вимог кредиторів та кредиторами у справі визнано:
- Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси на суму 2756,00грн. - перша черга, 466223,56грн. - друга черга;
- ОСОБА_7 на суму 2436,00грн. - перша черга, 67600,00грн. - четверта черга.
10.11.2015 розпорядником майна Слободян В.М. до господарського суду Одеської області надано звіт розпорядника майна про діяльність в процедурі розпорядження майном ПАТ "РЕОМ", з доданими до нього: копією довідки УДАІ УМВС України в Донецькій області; копією довідки Державної інспекції сільського господарства в Одеській області; копією інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно; копіями звернень до органів управління ПАТ "РЕОМ".
10.11.2015 розпорядником майна до господарського суду Одеської області подано клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття відносно ПАТ "РЕОМ" ліквідаційної процедури, та про призначення ліквідатором арбітражного керуючого Слободяна Василя Миколайовича.
До клопотання додано протокол засідання загальних зборів кредиторів від 30.10.2015 та протокол засідання зборів кредиторів від 30.10.2015.
Відповідно до протоколу засідання загальних зборів кредиторів від 30.10.2015 сформовано комітет кредиторів, до якого обрано - Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси та ОСОБА_7
Відповідно до протоколу засідання зборів кредиторів від 30.10.2015, на засіданні розглядалось питання щодо застосування подальшої процедури щодо боржника ПАТ "РЕОМ" та одноголосно прийнято рішення уповноважити розпорядника майна Слободяна В.М. подати до господарського суду Одеської області клопотання щодо визнання ПАТ "РЕОМ" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, ліквідатором призначити арбітражного керуючого Слободяна В.М.
Визнаючи ПАТ "РЕОМ" банкрутом та відкриваючи ліквідаційну процедуру, місцевий господарський суд у постанові від 10.11.2015 виходив з того, що боржник неспроможний самостійно відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.
Скасовуючи постанову місцевого господарського суду щодо визнання ПАТ "РЕОМ" банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором боржника арбітражного керуючого Слободяна В.М., суд апеляційної інстанції дійшов висновку про порушення вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Апеляційний господарський суд у оскаржуваній постанові, зокрема, встановив, що місцевим судом належним чином не перевірено майновий стан боржника, дані про його активи та пасиви, не перевірено, які саме дії вчинено розпорядником майна для виявлення майна та майнових активів боржника.
Судом апеляційної інстанції встановлено наявність права у ОСОБА_6 на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом, виходячи з того, що останній є акціонером ПАТ "РЕОМ", який володіє 74% акцій та право його порушено.
Колегія суддів касаційної інстанції вважає наведені висновки правомірними, з огляду на таке.
У ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема, визначено що сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут); кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя);
уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника - особа, уповноважена загальними зборами учасників (акціонерів), що володіють більш як половиною статутного капіталу боржника, представляти їхні інтереси під час провадження у справі про банкрутство з правом дорадчого голосу;
учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.
Отже, встановивши, що ОСОБА_6 є акціонером ПАТ "РЕОМ" та володіє 74% акцій, що підтверджується завіреною адвокатом копією зведеного облікового реєстру власників цінних паперів ПАТ "РЕОМ" ( т. 2 а.с. 112-113), суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про право ОСОБА_6 на оскарження постанови суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, також, правомірними висновки апеляційного господарського суду щодо передчасності запровадження ліквідаційної процедури щодо ПАТ "РЕОМ", з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 27 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів зобов'язані прийняти одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; відхилити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення плану санації і зобов'язання керуючого санацією підготувати план санації; подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і зобов'язання керуючого санацією підготувати план санації у разі його неподання боржником; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури; подати до господарського суду клопотання про укладання мирової угоди.
У разі наявності обставин, що не надають комітету кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень, комітет кредиторів може прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном.
Частиною 3 статті 27 Закону про банкрутство визначено, що у підсумковому засіданні господарський суд за пропозицією розпорядника майна боржника та на підставі рішення зборів кредиторів приймає одне з таких рішень: ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому статтею 30 Закону; ухвалу про введення процедури санації та зобов'язання керуючого санацією підготувати план санації у разі відхилення плану санації боржника зборами кредиторів або неподання його боржником; постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство; ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду в межах граничного строку, визначеного Законом.
Тобто, завдання підсумкового засідання суду полягає у з'ясуванні ознак банкрутства та наявності можливості визначення наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження у справі, виходячи з клопотання комітету кредиторів, однак остаточна їх оцінка надається судом.
Згідно з частиною 4 статті 205 Господарського кодексу України у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом. Умови, порядок та наслідки оголошення суб'єктів господарювання банкрутами встановлюється цим Кодексом та іншими законами.
Отже, боржник визнається банкрутом, коли господарським судом встановлено його неспроможність відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані вимоги кредиторів інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.
Відповідно до частини 1 статті 37 Закону у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд у судовому засіданні за участю представників сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців.
Однак, суд апеляційної інстанції встановив відсутність дослідження місцевим судом фінансового становища боржника, з'ясування ознак його неплатоспроможності, встановлення обставин можливості задоволення боржником визнаних судом вимог кредиторів лише через застосування ліквідаційної процедури та відповідно наявності достатніх підстав для визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у справі.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції врахував, що інвентаризацію майна боржника станом на 10.11.2015 не проведено, органами управління боржника документів ПАТ "РЕОМ", необхідних для виконання повноважень розпорядника майна не надано.
Розпорядником майна встановлено відсутність права власності на нерухоме майно за боржником, що підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 43535398 від 09.09.2015р.; встановлено Майно боржника та виробниче обладнання відсутнє, відновлення діяльності товариства неможливе.
Однак, у ч. 1 ст. 32 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, є відкритою, загальнодоступною та платною, крім випадків, передбачених цим Законом.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 32 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" для посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, судів, органів Національної поліції, органів прокуратури, органів Служби безпеки України, Національного банку України, Національного антикорупційного бюро України, Національного агентства з питань запобігання корупції, адвокатів, нотаріусів інформація з Державного реєстру прав у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом, надається за суб'єктом права чи за об'єктом нерухомого майна в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру прав, за умови ідентифікації відповідної посадової особи за допомогою електронного цифрового підпису.
Таким чином, суди відповідно до приписів Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" мають право самостійно, без будь-яких перешкод отримувати інформацію про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, у зв'язку із здійсненням ними повноважень.
Як встановлено апеляційним господарським судом, ані розпорядником майна, ані господарським судом не перевірено наявність права власності у боржника на нерухоме майно за кодом ЄДРПОУ боржника, який в свою чергу є індивідуальним для кожної юридичної особи та за яким інформація з Державного реєстру прав буде найбільш точною.
Як встановив апеляційний господарський суд у своїй апеляційній скарзі ОСОБА_6 повідомив про фактичну наявність нерухомого майна у боржника, що стало підставою для суду апеляційної інстанції самостійно здійснити запити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та згідно отриманих відомостей встановити що за ПАТ "РЕОМ" зареєстровано:
1. Оздоровчий комплекс "МАЯК", за адресою: Одеська обл., Комінтернівський район, с/рада Сичавська, автодорога Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 53км, будинок 7в;
2. Оздоровчий комплекс "РЕОМ", за адресою: Одеська обл., Комінтернівський район, с/рада Сичавська, автодорога Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 53км, будинок, 7;
3. Будівлі оздоровчого комплексу "Море", за адресою: Одеська обл., Комінтернівський район, с/рада Сичавська, автодорога Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 53 км, будинок 7б.
Також, ОСОБА_6 до апеляційної скарги додано Огляд виконавчого провадження, відкритого на користь держави в інтересах УПФУ в Суворовському районі м. Одеси, в якому вказано, що ВДВС проведено незалежну оцінку майнового комплексу "МАЯК", комплексу "Море" та комплексу "РЕОМ", за вказаними звітами про незалежну оцінку майна, вартість майна склала - 6 410 478,00грн.
Згідно ст. 1 Закону, банкрутство це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
Отже, визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів.
У зв'язку з чим суд зобов'язаний з'ясувати співвідношення активу та пасиву боржника.
Розмір пасиву боржника підлягає визначенню відповідно до затвердженого судом реєстру вимог кредиторів.
Якщо встановлення пасиву боржника відбувається на попередньому засіданні суду, то остаточна правова оцінка активу і пасиву боржника та можливість відновлення платоспроможності боржника надається в підсумковому засіданні суду в процедурі розпорядження майном боржника (ст. 27 Закону).
При цьому, порівняння пасиву та активу боржника повинно відбуватися виключно у період до винесення постанови про визнання банкрутом, тому суд першої інстанції у підсумковому засіданні повинен був перевірити наявність непогашених, визнаних судом грошових вимог кредиторів; перевищення грошових зобов'язань боржника над його майном (пасиву над активом, порівнявши відомості обох величин та встановивши недостатність майна для задоволення вимог кредиторів (неспроможність); незадовільний результат застосування заходів фінансового оздоровлення боржника.
Апеляційний господарський суд встановив, що на час винесення постанови і у кредиторів, і у суду була відсутня повна та достовірна інформація щодо активу та пасиву боржника, тому висновки про вартість майна, які були отриманні ліквідатором вже в ході ліквідаційної процедури, судом апеляційної інстанції до уваги не прийнято, правомірно.
Частина 3 статті 22 Закону про банкрутство покладає на розпорядника майна обов'язок здійснення аналізу фінансової та господарської діяльності боржника та надання господарському суду і комітету кредиторів (кредиторам) звіту про свою діяльність, відомостей про фінансове становище боржника, пропозицій щодо можливостей відновлення платоспроможності боржника.
Відповідно до ч. 3 ст. 110 ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.
Таким чином, при прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, господарський суд повинен з'ясувати наявність або відсутність у боржника ознак банкрутства, зокрема: наявність непогашених, визнаних судом грошових вимог кредиторів; перевищення грошових зобов'язань боржника над його майном (пасиву над активом, порівнявши відомості обох величин та встановивши недостатність майна для задоволення вимог кредиторів (неспроможність); незадовільний результат застосування заходів фінансового оздоровлення боржника.
Відомості про актив боржника на час визнання боржника банкрутом можуть міститися у звіті арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією) про фінансово-майновий стан боржника, що повинен бути наданий кредиторам, та на основі якого кредитори вирішують питання про введення наступної судової процедури.
Тільки наявність усіх перерахованих ознак дає суду підстави для визнання боржника банкрутом.
Слід погодитись із висновками суду другої інстанції про те, що звіт розпорядника майна про діяльність в процедурі розпорядження майном ПАТ "РЕОМ" не був предметом належного дослідження суду першої інстанції при вирішенні питання про обґрунтованість рішення кредиторів про перехід до ліквідаційної процедури, відповідні обставини не з'ясовувались і кредиторами на засіданні від 30.10.2015, що підтверджується наявним у справі протоколом засідання зборів кредиторів.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо передчасного переходу до ліквідаційної процедури.
Відповідно до частини 2 статті 1115 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
За приписами ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Одеського апеляційного господарського суду від 08.06.2016, якою скасовано постанову господарського суду Одеської області від 10.11.2015 щодо припинення процедури розпорядження майном, визнання ПАТ "РЕОМ" банкрутом, відкриття щодо нього ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора прийнята у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись статями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу арбітражного керуючого Слободяна Василя Миколайовича залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 у справі № 916/3545/15 залишити без змін.
Головуючий Л.В. Жукова
Судді І.Ю. Панова
Н.Г. Ткаченко
скопійовано
-
скопійовано
-
