-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2016 року
Справа № 916/3164/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Вовка І.В. (головуючого, доповідача),
Кондратової І.Д., Черкащенка М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 року у справі № 916/3164/14 за позовом державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" до Одеської митниці ДФС, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2014 року позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 130 720,21 грн. у зв'язку з порушенням зобов'язання із здійснення платежів за період з квітня 2013 року по червень 2014 року на підставі договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та комунальні послуги від 23.05.2011 року № 34 К.
У жовтні 2015 року позивач збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 266 328,97 грн. за період з квітня 2013 року по вересень 2015 року.
Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.
Постановою Вищого господарського суду України від 21.04.2015 року було скасовано рішення господарського суду Одеської області від 08.12.2014 року, залишене без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 року, про відмову в позові, та справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням господарського суду Одеської області від 20.11.2015 року (судді: Панченко О.Л., Зайцев Ю.О., Рога Н.В.) позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 266 328,97 грн.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 року (судді: Величко Т.А., Бєляновський В.В., Поліщук Л.В.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, та в позові відмовити.
Відзиви на касаційну скаргу від позивача та третьої особи до суду не надходили.
Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю його представника в розгляді іншої судової справи та територіальною віддаленістю Вищого господарського суду України не підлягає задоволенню відповідно до вимог ст. 1117 ГПК України, якою визначено межі перегляду справи в касаційній інстанції.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, що 23.05.2011 року між ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" (балансоутримувач) та Південною митницею (орендар) було укладено договір № 34К, за умовами якого балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт у будинку складу ХАРД загальною площею 3 341 кв.м, а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором. Орендар користується приміщенням (відсік №1) площею 1031,8 м2 для зберігання затриманих предметів згідно з протоколами про порушення митних правил на митному посту "Ізмаїл" (пункти 1.1, 1.2. договору).
Відповідно до п. 2.1 договору орендар відшкодовує балансоутримувачу вартість експлуатаційних витрат та комунальних послуг (додаток №1).
У пункті 2.2 вказано ціну договору (вартість експлуатаційних витрат та комунальних послуг) - 14 936, 83 грн., з них відшкодування експлуатаційних витрат - 14 040,72 грн., відшкодування витрат за використану електроенергію - 896, 11 грн.
Згідно з п.п. 3.1 - 3.4, 3.7 договору оплата здійснюється орендарем згідно з виставленим балансоутримувачем рахунком-фактурою та актом виконаних робіт.
Відшкодування експлуатаційних витрат та комунальних послуг балансоутримувачу орендарем оформлюється шляхом підписання сторонами акту виконаних робіт.
Підписання сторонами (їх повноважними представниками) акту виконаних робіт є підтвердженням відсутності претензій сторін одна до одної.
Оплата за даним договором здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок балансоутримувача.
У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за виконану роботу здійснюється протягом 3 банківських днів з дати отримання орендарем бюджетного призначення на фінансування відповідних послуг на свій реєстраційний рахунок.
Відповідно до пп. 4.1.1 п. 4.1 договору розмір плати за обслуговування і ремонт будівлі, прибудинкової території, утримання допоміжних приміщень будівлі залежить від розміру витрат і визначається розрахунком щомісячних платежів за обслуговування та ремонт будівлі, комунальні та інші послуги балансоутримувача. У разі змін цін та тарифів, в тому числі нормативних і централізованих, сума комунальних платежів змінюється на підставі діючих калькуляцій.
За змістом пп. 4.1.2 та 4.1.3 п. 4.1 договору балансоутримувач зобов'язується надавати комунальні послуги за діючими розцінками та тарифами та інформувати про зміни витрат на утримання будівлі Складу та тарифу на послуги.
Пунктом 8.1 договору його строк встановлено до 31.12.2011 року; за відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну цього договору за місяць до закінчення строку договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах (пункт 8.4 договору).
В матеріалах справи відсутні докази надсилання або надання сторонами одна одній заяв про припинення дії договору від 23.05.2011 року № 34К, отже останній є чинним.
До вказаного договору сторонами було підписано додаток - розрахунок плати комунальних послуг, де передбачено, що сума відшкодування витрат складає 1 634,76грн., із яких 1 300,07 грн. - витрати по експлуатації будинку та території, 62,23 грн. - витрати за використану електроенергію.
ДП "ІЗМ МТП" надіслало контрагентові передбачені договором акти виконаних робіт, досліджені господарськими судами рахунки за період з квітня 2013 року по вересень 2015 року, розрахунки комунальних послуг та експлуатаційних витрат за цей період.
У справі наявний акт звірки за договором станом на 01.01.2014 року, згідно з яким за даними ДП "ІЗМ МТП" заборгованість Митниці складає 98 830, 22 грн.; цей акт має застереження Митниці про те, що заборгованість перед позивачем відсутня.
21.10.2013 року ДП "ІЗМ МТП" надіслало Митниці вимогу № 32-682/938 про сплату заборгованості в сумі 130 720,21 грн., у задоволенні якої Митниця відмовила.
02.06.2015 року ДП "ІЗМ МТП" надіслало Митниці вимогу № 32-507 про сплату заборгованості в сумі 93 065,51 грн. (з урахуванням пені).
Предметом даного судового розгляду є вимоги балансоутримувача до орендаря про стягнення заборгованості у зв'язку з порушенням зобов'язання із здійснення платежів на відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та комунальні послуги на підставі договору.
Висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову про стягнення заборгованості обґрунтовано встановленням обставин порушення відповідачем зобов'язання, що виникло на підставі договору.
За приписами статті 193 ГК України, статей 526, 629 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 ст. 598 ЦК України припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач відповідно до умов договору від 23.05.2011 року № 34 К, який є чинним, поніс фактичні витрати на обслуговування нежитлового приміщення площею 1031,8 кв.м, орендованого відповідачем, а останній, в порушення умов зазначеного договору, рахунки на оплату вартості експлуатаційних витрат та комунальних послуг за період з квітня 2013 року по вересень 2015 року, направлені балансоутримувачем, не оплатив, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у сумі 266 328,97 грн.
В той же час, судами попередніх інстанцій обгрунтовано відхилено посилання відповідача на відсутність у нього зобов'язання оплачувати спірні послуги з огляду на право митних органів безоплатно користуватися приміщеннями у пунктах пропуску через митний кордон, закріплене ст.ст. 188, 556 Митного кодексу України, який набув чинності 01.06.2012 року, оскільки спірний договір від 23.05.2011 року є чинним і обов'язковим до виконання, та з пропозиціями про внесення змін до нього відповідно до зазначених норм Митного кодексу України відповідач до позивача не звертався.
Так само правильно не прийнято судами до уваги доводи відповідача щодо неправомірної зміни позивачем в односторонньому порядку вартості експлуатаційних витрат та комунальних послуг, визначеної договором у твердій сумі, позаяк пп. 4.1.1 п. 4.1 договору передбачає зміну суми розрахунків відповідно до чинних калькуляцій.
Крім того, твердження відповідача про неврахування судами обох інстанцій вимог ст. 521 ЦК України та відсутності письмового правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні (Південної митниці на правонаступника Південну митницю Міндоходів, Південної митниці Міндоходів на правонаступника Одеську митницю ДФС в результаті реорганізації) спростовується положенням ч. 1 ст. 104 ЦК України, за якою юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Виходячи з наведеного, суди обох інстанцій дали належну оцінку обставинам справи і, з урахуванням вимог застосованих норм матеріального та процесуального права, дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості в сумі 266 328,97 грн.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.
За таких обставин, оскаржені судові рішення є законними й обґрунтованими, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.
З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 1211 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 року - без змін.
Поновити виконання рішення господарського суду Одеської області від 20.11.2015 року.
Головуючий суддя І.Вовк
Судді І.Кондратова
М.Черкащенко
скопійовано
-
скопійовано
-
