АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5796/16 Справа № 201/11357/15-ц

Головуючий у 1 й інстанції - Антонюк О. А. Доповідач - Козлов С.П.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2016 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого: Козлова С.П.,

суддів: Деркач Н.М., Тамакулової В.О.,

за участю секретаря: Гулієва М.І.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення грошових коштів та судових витрат, -

В С Т А Н О В И Л А:

В липні 2015 року позивач звернувся до суду з таким позовом, посилаючись на те, що він користувався послугами відповідача, використовуючи банківський рахунок і прив'язані до нього кредитні картки, на які протягом 2015 року надходили кошти, в тому числі, які зараз знаходяться на цьому рахунку в сумі 16 408,20 грн., та 06 травня 2015 року ним було надане доручення про перерахунок коштів через систему онлайн платежів ПриватБанку - Приват-24, яке виконане не було, а програма видала відповідь про блокування платежу, у зв'язку з чим він звернувся до банку з заявою про з'ясування цих обставин, розблокування рахунку і повернення йому вказаної суми цього рахунку, але до цього часу рахунок не розблоковано і кошти йому не повернуті, тому вважаючи вказані дії банку протиправними позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь вказану грошову суму боргу у розмірі 16 408,20 грн., пеню у розмірі 1 115,88 грн., 3 % річних у розмірі 91,71 грн. та інфляційні втрати у розмірі 426,61 грн..

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та задовольнити його позов, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів скарги колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення.

Відмовляючи в задоволенні позову суд виходив з того, що.

З таким висновком суду погодитися не можна.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами.

У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Проте зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає. Суд належним чином не з'ясував характер і суть заявлених позивних вимог, норм права, якими вони регулюються; не зазначив, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги; не надав належної правової оцінки зібраним у справі доказам.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

За ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом ст. ст. 57, 58, 60 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року № 2121-ІІІ, ст. 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14 жовтня 2014 року № 1702-VII, а також розділу 2 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою № 492 правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року, на банки як суб'єкти первинного фінансового моніторингу покладено обов'язок щодо ідентифікації, верифікації клієнтів (їхніх представників), вивчення клієнтів та уточнення інформації про клієнтів у випадках, встановлених законом.

Згідно п. 5 ст. 1 Закону № 1702-VII вивчення клієнта - процес отримання суб'єктом первинного фінансового моніторингу під час ідентифікації та/або в процесі обслуговування клієнта інформації щодо фінансового стану клієнта та змісту його діяльності; проведення оцінки фінансового стану клієнта; визначення належності клієнта або особи, яка діє від його імені, до національних або іноземних публічних діячів, діячів, що виконують політичні функції в міжнародних організаціях, або пов'язаних з ними осіб; з'ясування місця його проживання або місця перебування чи місця тимчасового перебування в Україні (усіх даних щодо адреси місця проживання (перебування): назва країни, регіону (області), району, міста (села, селища), вулиці (провулку), номера будівлі (корпусу), номера квартири).

Відповідно до ст. 64 Закону № 2121-III банк має право витребувати інформацію, яка стосується ідентифікації клієнта (в тому числі керівників клієнта - юридичної особи, представника клієнта), вивчення клієнта, уточнення інформації про клієнта, здійснення поглибленої перевірки клієнта, в органів державної влади, державних реєстраторів, банків, інших юридичних осіб, а також здійснювати заходи щодо збору такої інформації з інших джерел.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону № 1702-VII суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний здійснювати управління ризиками з урахуванням результатів ідентифікації, верифікації та вивчення клієнта, послуг, що надаються клієнту, аналізу операцій, проведених ним, та їх відповідності фінансовому стану і змісту діяльності клієнта. Суб'єкт первинного фінансового моніторингу під час здійснення управління ризиками враховує рекомендації, визначені чи надані відповідними суб'єктами державного фінансового моніторингу, які згідно з цим Законом виконують функції державного регулювання і нагляду за такими суб'єктами первинного фінансового моніторингу.

У відповідності до ст. 17 Закону № 1702-VII суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), яка (які) містить (містять) ознаки, передбачені статтями 15 та/або 16 цього Закону, та/або фінансові операції із зарахування чи списання коштів, що відбувається в результаті дій, які містять ознаки вчинення злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, та зобов'язаний зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), якщо її учасником або вигодоодержувачем за ними є особа, яку включено до переліку осіб, пов'язаних з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції (якщо види та умови застосування санкцій передбачають зупинення або заборону фінансових операцій), і в день зупинення повідомити спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку (такі) фінансову (фінансові) операцію (операції), її (їх) учасників та про залишок коштів на рахунку (рахунках) клієнта, відкритому (відкритих) суб'єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), та у разі зарахування коштів на транзитні рахунки суб'єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на два робочих дні з дня зупинення (включно).

Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій), здійснене відповідно до частини першої цієї статті, на строк до п'яти робочих днів, про що зобов'язаний негайно повідомити суб'єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Спеціально уповноважений орган у разі виникнення підозр може прийняти рішення про зупинення видаткових фінансових операцій на строк до п'яти робочих днів, про що зобов'язаний негайно повідомити суб'єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. У такому разі суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний в день отримання, але не пізніше 11 години наступного робочого дня після отримання відповідного рішення повідомити спеціально уповноваженому органу про залишок коштів на рахунку клієнта, фінансові операції (кошти) за яким були зупинені, та у разі зупинення фінансових операцій на транзитних рахунках суб'єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум.

Зупинення та поновлення здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій) відбувається у порядку, визначеному суб'єктами державного фінансового моніторингу, які здійснюють державне регулювання і нагляд за діяльністю суб'єктів первинного фінансового моніторингу в межах їх повноважень.

Відповідно до п. 1.1.3.2.13 Умов та правил надання банківських послуг, розташованих на офіційному сайті ПАТ КБ «ПриватБанк»www.privatbank.ua у мережі інтернет, які є невід'ємною частиною договору, укладеного з клієнтом, банк має право відмовитися від здійснення видаткових операцій за рахунком клієнта у випадку виникнення вмотивованих підозр щодо використання банку для проведення незаконних операцій. Відновлення видаткових операцій за рахунками клієнта можливе лише за умови видалення з інтернет-ресурсу «Миротворець» записів щодо причетності позивача до протиправних дій. Для видалення відомостей з ресурсу «Миротворець» клієнту необхідно особисто надіслати електронною поштою відповідний лист до спеціалізованого підрозділу МВС України на електронну адресу: https://vst2m.vs@ccc.gov.ua. Більш детальна інформація про порядок вирішення питань щодо видалення записів про об'єкт дослідження центра «Миротворець» знаходиться на інтернет-ресурсі рsb4икг.ог».

Положення ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України № 1702-УІІ регламентують, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу відповідно до законодавства зобов'язаний на підставі поданих клієнтом (представником клієнта) офіційних документів або засвідчених в установленому порядку їх копій (якщо інше не передбачено цим Законом) здійснювати ідентифікацію та верифікацію клієнта (представника клієнта). При цьому, документи мають бути чинними (дійсними) на момент їх подання та включати всі необхідні ідентифікаційні дані. У разі виникнення сумнівів у достовірності чи повноті наданої інформації про клієнта суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний провести поглиблену перевірку клієнта.

А положеннями ст. 64 Закону України № 2121-ІІІ та ч. 7 ст. 9 Закону України № 1702-УІІ передбачено, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов'язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для ідентифікації, верифікації, вивчення клієнта, уточнення інформації про клієнта, а також для виконання таким суб'єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. Суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитись від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі ненадання клієнтом необхідних для вивчення клієнтів документів чи відомостей або встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику (ст. 10 Закону України № 1702- УІІ).

Відповідно до п. 1.1.3.2.3. Умов та правил банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк» у разі порушення власником або довіреною особою вимог чинного законодавства України та/або умов договору та/або у разі виникнення овердрафта банк має право призупинити розрахунки за карткою (заблокувати картку) та/або визнати картку недійсною до моменту усунення зазначених порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань у цілому або у визначеній банком частці у разі невиконання власником та/або довіреною особою власника своїх боргових зобов'язань та інших зобов'язань за Договором.

Пунктом 12 Розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою № 705 правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року передбачено, шо емітент має право прийняти рішення про зупинення здійснення операпій з використанням певного електронного платіжного засобу, а також про вилучення електронного платіжного засобу за наявності обставин, шо можуть свідчити про незаконне використання електронного платіжного засобу та/або його реквізитів, значно збільшеного ризику неспроможності платника виконати своє зобов'язання щодо сплати кредиту та процентів за ним, в інших випадках, установлених договором.

Згідно п. 32.2 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має у відповідача банківський рахунок і прив'язані до нього кредитні картки, на яких на цей час знаходяться грошові кошти в сумі 16 408,20 грн., що надходили протягом 2015 року, та 06 травня 2015 року ним було надане відповідачу доручення про їх перерахунок через систему онлайн платежів ПриватБанку - Приват-24, але програма видала відповідь про їх блокування у зв'язку з перевищенням лимиту на суму операцій, тому позивач 05.06.2015 року звернувся до банку з заявою про розблокування належних йому рахунків та отримав відповідь про виявлення щодо нього негативних відомостей на інформаційному ресурсі Центру досліджень ознак злочинів проти Національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку «Миротворець» з роз'ясненням про можливість відновлення видаткових операцій за цими рахунками лише за умови видалення з інтернет-ресурсу «Миротворець» записів щодо причетності позивача до протиправних дій, для чого йому необхідно особисто надіслати електронною поштою відповідний лист до спеціалізованого підрозділу МВС України на електронну адресу: «https://yst2mvs@ccc.gov.ua», а більш детальна інформація про порядок вирішення питань щодо видалення записів про об'єкт дослідження центра «Миротворець» знаходиться на інтернет-ресурсі https:// рsb4ukr.оrg.

Проте, відмовляючи в задоволенні позову з тих підстав, що підписавши анкету-заяву на приєднання до Умов та правил надання банківських послуг позивач тим самим уклав з банком договір, який відповідно до ст. 634 ЦК України є договором приєднання згідно анкети-заяви, а відповідач діяв у рамках та на виконання вимог чинного законодавства України і цих договірних відносин, неодноразово витребував у позивача документи щодо походження коштів, які надійшли його на рахунки за період 2014-2015 років, але таких документів позивач не надав, суд не перевірив чи включено позивача до переліку осіб, пов'язаних з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції, чи було додержано відповідачем вищезазначену встановлену законом процедуру зупинення фінансових операцій стосовно позивача, залишивши без уваги вищенаведені обставини справи і вимоги закону, в порушення вимог ст. 215 ЦПК України в рішенні не навів відповідних доказів в підтвердження витребуваня відповідачем у позивача документів про походження коштів та виявлення негативних відомостей щодо позивача на інформаційному ресурсі Центру досліджень ознак злочинів проти Національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку «Миротворець», як і доказів іншого порушення позивачем умов договору або виникнення овердрафта, які в матеріалах справи відсутні і не були надані суду апеляційної інстанції.

За таких обставин, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права рішення суду, висновки якого не ґрунтуються на наданих сторонами даказах, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення на підставі ст. ст. 526, 611, 625, 1068, 1073 ЦК України, п. 32.2 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст. 625 ЦК України та ст. 309 ЦПК України про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 16 408,20 грн., які знаходяться на його карткових рахунках, пені у розмірі 1 115,88 грн. за 68 днів прострочення (16 408,20 х 0,1% х 68), 3 % річних у розмірі 91,71 грн. та інфляційних втрат у розмірі 426,61 грн..

Підлягають також стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати по справі відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги у розмірі 606,32 грн..

Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 16 408,20 грн., що знаходяться на його банківських карткових рахунках, пеню у розмірі 1 115,88 грн., 3 % річних у розмірі 91,71 грн. та інфляційні втрати у розмірі 426,61 грн..

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 606,32 грн..

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: