ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" липня 2016 р. м. Київ К/800/11920/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Леонтович К.Г., Чумаченко Т.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року,

у с т а н о в и л а :

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач або Управління) про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що з 03 грудня 2004 року на підставі Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) йому призначена довічна пенсія за вислугу років, як особі начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України.

З 01 квітня 2015 року відповідач призупинив виплату пенсії за вислугу років, як особі начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, мотивуючи це тим, що з 01 квітня 2015 року набрав чинності Закон України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VIII), яким встановлено особливий порядок виплати пенсій працюючим пенсіонерам.

Позивач, вважає дії відповідача неправомірними, оскільки припинення виплати пенсії призначеної за Законом № 2262-ХІІ припиняється лише на період роботи особи на посадах, які дають право на призначення довічного утримання у порядку і на підставах, передбачених, зокрема, Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Разом з тим, вказаний в пункті 5 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону № 213-VIII порядок призначення пенсій або довічного утримання новим спеціальним законом не прийнятий та тому виплата довічного утримання суддям припинено, що виключає припинення призначеної раніше йому пенсії на підставі Закону № 2262-ХІІ.

Тому просив визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо призупинення виплати йому пенсії і зобов'язати відповідача відновити йому виплату пенсії за вислугу років з 01 квітня 2015 року на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Приазовський районний суд Запорізької області постановою від 28 січня 2016 року позов задовольнив частково.

Визнав протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії починаючи з 01 червня 2015 року.

Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії в повному обсязі, починаючи з 01 червня 2015 року.

В іншій частині позовних вимог відмовив.

Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 6 квітня 2016 року, постанову Приазовського районного суду Запорізької області від 28 січня 2016 року скасував, та прийняв нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовив у повному обсязі.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з приписів п. 5 Прикінцевих положень Закону № 213-VIII, згідно якого, на думку останнього, з 01 червня 2015 року відсутні підстави для не виплати пенсії позивачу, згідно статті 54 Закону № 2262-ХІІ, оскільки посада на якій працює останній (суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області), не передбачає призначення пенсії в порядку та на умовах, встановлених Законом України «Про державну службу» та щомісячного довічного грошового утримання, на умовах передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» в редакціях, що діють на цей час.

Суд апеляційної інстанції в свою чергу приймаючи рішення про скасування постанови суду першої інстанції, прийшов до протилежних висновків та зазначив, що за приписами статті 54 Закону № 2262-ХІІ, тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року (з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року), особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється, в редакції Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII, зі змінами, згідно Закону України від 23 грудня 2015 року № 901-VIII.

Інших підстав для поновлення пенсії, згідно вказаної норми Закону - не передбачено.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 призначена пенсія за вислугу років на підставі Закону № 2262-ХІІ, назва якого на підставі Закону України від 04 квітня 2006 року № 3591-IV викладена в наступній редакції «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

З 01 квітня 2015 року позивачу припинено виплату пенсії у зв'язку з тим, що він працює на посаді державного службовця (суддею Мелітопольського міськрайонного суду) і на підставі частини четвертої розділу І Закону № 213-VІІІ.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі дії відповідача є неправомірними та зазначає наступне.

1 квітня 2015 року набрав чинності Закон № 213-VІІІ, яким внесено зміни до статті 54 Закону № 2262-ХІІ та визначено, що тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами від 17 листопада 1992 року № 2790-ХІІ «Про статус народного депутата України», від 10 грудня 2015 року № 889-VII «Про державну службу», від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Пунктом п'ятим Прикінцевих положень Закону № 231-VIII передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до вищезазначених законів.

Оскільки Закон № 231-VIII не скасовано, його положення не визнано неконституційними, а до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, відповідно до Закону № 2453-VI.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з 1 червня 2015 року особи, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, згідно з Законом № 2453-VI, втратили право на пенсійне забезпечення відповідно до вказаного Закону, і з цієї дати їм повинна бути відновлена виплата пенсії за віком, призначена відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 24 травня 2013 року № 21-948а16.

Колегія суддів, з урахуванням вищезазначених обставин, обґрунтування вимог касаційної скарги, приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано частково задовольнив заяву позивача.

Статтею 226 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

З огляду на викладене, постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року підлягає скасуванню, а постанова Приазовського районного суду Запорізької області від 28 січня 2016 року - залишенню в силі.

Керуючись статтями 222, 223, 226, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року - скасувати.

Постанову Приазовського районного суду Запорізької області від 28 січня 2016 року - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді К.Г. Леонтович

Т.А. Чумаченко