ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2016 року

Справа № 904/1478/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Могил С.К.,

Круглікової К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Альянс" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.05.2016р. у справі № 904/1478/15 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Альянс" до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" про зобов'язання виконати умови мирової угоди,

за участю представників:

Позивача: Бакуліна М.С., дов. б/н від 10.03.2015р.,

Відповідача: Андрейків О.М., дов. № 143 від 11.12.2015 р.

В с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Альянс" (далі - ТОВ "ФК "Альянс", Позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (далі - ПАТ "Дніпровський меткомбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", Відповідач) про зобов'язання виконати умови мирової угоди, укладеної 12.04.2002р. у справі № 16/290-6/162, шляхом зобов'язання Відповідача здійснити поставку Позивачу за вказаними ним реквізитами готової продукції, а саме: заготовки квадратної ГОСТ 380-94 СТ 5 ПС/СП 125х125х11700 у кількості 6181,17 тонн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2015р. позов ТОВ "ФК "Альянс" задоволено у повному обсязі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.05.2016р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2015р. у даній справі скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "ФК "Альянс", відмовлено.

У поданій касаційній скарзі, ТОВ "ФК "Альянс", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 33-35, 43, 82, 99, 101 ГПК України, просить постанову апеляційного господарського суду у даній справі скасувати, а рішення місцевого господарського суду - залишити в силі.

ПАТ "Дніпровський меткомбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", у своєму письмовому відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на безпідставність доводів та вимог ТОВ "ФК "Альянс", викладених у його касаційній скарзі, просить залишити таку скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції у даній справі - в силі.

Судом касаційної інстанції під час розгляду касаційної скарги ТОВ "ФК "Альянс" 26.07.2016р. оголошувалась перерва в судовому засіданні на 28.07.2016р.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Звертаючись до господарського суду з даним позовом про зобов'язання виконати умови мирової угоди, укладеної 12.04.2002р. у справі № 16/290-6/162, шляхом зобов'язання ПАТ "Дніпровський меткомбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" здійснити поставку ТОВ "ФК "Альянс" за вказаними ним реквізитами готової продукції, а саме: заготовки квадратної ГОСТ 380-94 СТ 5 ПС/СП 125х125х11700 у кількості 6181,17 тонн, Позивач, з посиланням на ст.ст. 512, 513, 516, 525, 526, 530, 610, 612, 629 ЦК України, ст. 192 ГК України, умови договору про відступлення права вимоги від 16.10.2012р., укладеного між ТОВ "ФК "Альянс" і Підприємством зі стопроцентним іноземним капіталом "Редбюрі Україна", та умови мирової угоди, укладеної 12.04.2002р. у справі № 16/290-6/162 між Підприємством зі стопроцентним іноземним капіталом "Редбюрі Україна" і ВАТ "Дніпровський меткомбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", правонаступником якого є ПАТ "Дніпровський меткомбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", вказував на те, що умови вказаної угоди з боку Відповідача щодо здійснення поставки зазначеної у ній продукції, виконано не було, а оскільки така угода не містить усіх даних, зазначених у ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження", вона не може бути подана на примусове виконання до державної виконавчої служби.

Розглядаючи та вирішуючи даний спір, суд першої інстанції, з посиланням на положення ст.ст. 253, 256, 257, 261, 263, 264, 267, 509, 512, 514, 526, 530 ЦК України, ст. 25 ГПК України, та представлені матеріали справи, встановивши, що кредитором за зобов'язанням, яке виникло за мировою угодою, укладеною 12.04.2002р. та затвердженою господарським судом Дніпропетровської області 18.04.2002р. у справі № 16/290-6/162, є ТОВ "ФК "Альянс", право вимоги за якою останній набув 16.10.2012р., а доказів виконання цієї мирової угоди, яка не містить усіх необхідних реквізитів, передбачених статтею 18 ЗУ "Про виконавче провадження", що виключає можливість пред'явлення її до примусового виконання, в обсягах і на умовах, які передбачені нею, суду надано не було, тоді як сукупний аналіз встановлених судом обставин справи дає підстави для висновку щодо наявності поважних причин пропуску позовної давності для звернення з позовом про спонукання до виконання Відповідачем умов мирової угоди, у зв'язку з чим, дійшов висновку про те, що порушене право Позивача підлягає захисту шляхом задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції, з посиланням на ст.ст. 256, 257, 267, 509, 512, 514, 516, 526, 530 ЦК України, та встановлені обставини справи, погодившись з висновком суду першої інстанції про порушення Відповідачем взятих на себе за мировою угодою зобов'язань, яка не містить усіх необхідних реквізитів, передбачених статтею 18 ЗУ "Про виконавче провадження", що дійсно виключає можливість пред'явлення її до примусового виконання та, водночас, не позбавляє заінтересовану особу, в даному випадку - Позивача, можливості звернутись до суду з даним позовом, разом з тим, вказував на невідповідність висновків суду стосовно зобов'язання Відповідача повернути готову продукцію за вказаними у рішенні суду реквізитами, тим реквізитам, які вказані у мировій угоді від 12.04.2002р., а також на сплив 05.02.2009р. строку позовної давності стосовно вимог про виконання умов мирової угоди і на відсутність правових підстав для визнання причин пропуску цього строку поважними, а тому порушене право Позивача визнав таким, що не підлягає захисту, у зв'язку з чим, дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції і - про відмову у задоволенні даного позову.

Проте, з висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна, оскільки такі, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, були прийняті при неповному встановлені обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на таке.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

При цьому, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст.ст. 188, 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Водночас, частинами 1, 3 ст. 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій та видно з матеріалів справи, 01.11.1998р. між Підприємством зі стопроцентним іноземним капіталом "Редбюрі Україна" (Замовник) і Відкритим акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (Виконавець) було укладено Договір про надання послуг з переробки давальницької сировини №98-2339-04 від 01.11.1998р. (далі - Договір № 98-2339-04), за умовами якого Замовник зобов'язався поставити Виконавцеві давальницьку сировину (доменний кокс), а Виконавець зобов'язався переробити дану сировину та поставити металопродукцію узгодженими партіями по реквізитам Замовника.

У зв'язку з невиконанням Відкритим акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (далі - ВАТ "Дніпровський меткомбінат ім. Ф.Е. Дзержинського") своїх зобов'язань за Договором № 98-2339-04, Підприємство зі стопроцентним іноземним капіталом "Редбюрі Україна" (далі - Підприємство "Редбюрі Україна") у квітні 2001 року звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про примусове вилучення 6181,17 т. квадратної заготовки загальною залоговою вартістю 3937347,65 грн., ПДВ 20% - 787469,53 грн., а всього вартістю 4724817,18 грн.

В процесі розгляду справи за вказаним позовом, у зв'язку з досягненням між Підприємством "Редбюрі Україна" і ВАТ "Дніпровський меткомбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" 12.04.2002р. мирової угоди, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2002р. у справі №16/290-6/162 було затверджено цю мирову угоду сторін, відповідно до умов якої ВАТ "Дніпровський меткомбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" зобов'язувався у семиденний термін з моменту затвердження судом мирової угоди здійснити поставку Підприємству "Редбюрі Україна" готової продукції, а саме: заготовки квадратної у кількості 6181,17 т. за договором №98-2339-04 від 01.11.1998р., що відповідало 15440,579 т. залишку давальницького коксу, який знаходився у ВАТ "Дніпровський меткомбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" станом на 19.01.2000р. і мав залогову вартість 3937347,65 грн., у тому числі ПДВ 20% - 787469,53 грн., а всього вартістю 4724817,18 грн. З цих підстав, цією ж ухвалою суду провадження у справі № 16/290-6/162 було припинено.

Проте, через невиконання ВАТ "Дніпровський меткомбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" своїх зобов'язань за мировою угодою, новий на той час кредитор за договором про відступлення права вимоги від 07.10.2003р. - Спільне українсько-кіпрське товариство з обмеженою відповідальністю "Уніметал" (далі - ТОВ "Уніметал") у квітні 2004 року звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ВАТ "Дніпровський меткомбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" про стягнення грошових коштів на виконання умов мирової угоди, тоді як ВАТ "Дніпровський меткомбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", у свою чергу, звернулось до ТОВ "Уніметал" із зустрічним позовом про визнання недійсним відступлення права вимоги від 07.10.2003р., і рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2005р. первісний позов було задоволено повністю, а у задоволенні зустрічного позову - повністю відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.08.2005р. у справі № 14/42 (6/197) за вказаним позовом ТОВ "Уніметал" та за зустрічним позовом ВАТ "Дніпровський меткомбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", у задоволенні первісного та зустрічного позовів, було відмовлено.

При чому, вказана постанова апеляційного господарського суду від 30.08.2005р. у справі № 14/42 (6/197) в частині відмови у позові ТОВ "Уніметал" про стягнення грошових коштів на виконання умов мирової угоди була мотивована відсутністю у цій угоді обов'язку сторони щодо здійснення оплати грошових коштів та, водночас, встановлено наявність такого обов'язку саме у здійсненні поставки готової продукції.

В той же час, 18.10.2005р. відносно Підприємства зі стопроцентним іноземним капіталом "Редбюрі Україна" було внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про її припинення, у зв'язку з визнанням банкрутом, тоді як відновлення цієї юридичної особи відбулося тільки у 2011 році після скасування ухвали господарського суду Дніпропетровської області про ліквідацію вказаного підприємства, за нововиявленими обставинами.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, за результатами відкритих біржових торгів 16.10.2012р. між Підприємством "Редбюрі Україна" в особі ліквідатора Барановського О.М. (Цедент) і ТОВ "ФК "Альянс" (Цесіонарій) було укладено Договір про відступлення права вимоги (Цесії) № 16/10/2012 (далі - Договір № 16/10/2012), за умовами якого (п. 1.1.) Цедент відступає, а Цесіонарій приймає у повному обсязі право вимоги до Боржника - ПАТ "Дніпровський меткомбінат ім. Ф.Е. Дзержинського".

При чому, відповідно до умов Договору № 16/10/2012 (п. 1.2.), право вимоги Цедента до Боржника станом на дату підписання даного договору складає право вимоги Підприємства "Редбюрі Україна" до ПАТ "Дніпровський меткомбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" щодо поставки квадратної заготовки ГОСТ 380-94 СТ 5 ПС/СП 125х125х11 700 мм у кількості 6181,17 т. за Договором № 98-2339-04 від 01.11.1998р. у відповідності до мирової угоди від 12.04.2002р., затвердженої господарським судом Дніпропетровської області ухвалою від 18.04.2002р. у справі №16/290-6/162.

Згідно п.п. 3.1. - 3.2. Договору № 16/10/2012, Цедент, при підписанні даного договору, зобов'язаний передати Цесіонарію усі документи, які підтверджують право вимоги Цедента до Боржника за договорами, визначеними в п. 1.1. цього договору (оригінали або нотаріальні копії або копії завірені печаткою підприємства). Передача зазначених документів оформляється відповідним Актом приймання-передачі. Право вимоги, що відступається за цим договором, передається від Цедента Цесіонарію в момент укладення договору, у зв'язку з чим, факт передачі права не потребує додаткового оформлення будь-якими іншими додатковими документами.

Також, умовами Договору № 16/10/2012 передбачалось (п.п. 3.4., 3.6.), що з моменту підписання цього договору та Акта приймання-передачі документів, зазначених в п. 3.1. цього Договору, зобов'язання Цедента вважаються виконаними. У тридцятиденний строк з дня підписання даного Договору Цедент зобов'язаний письмово повідомити Боржника про укладення даного договору.

Відповідно до п. 9.1. Договору № 16/10/2012, він набирає чинності з дати його підписання та скріплення печатками уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами зобов'язань по договору.

Разом з тим, як видно з матеріалів справи, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2015р. у справі № 904/2619/15 за позовом ПАТ "Дніпровський меткомбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" до ТОВ "ФК "Альянс" та Арбітражного керуючого - ліквідатора Підприємства "Редбюрі Україна" Барановського О.М. про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 16.10.2012р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.09.2015р. та постановою Вищого господарського суду України від 01.12.2015р., було припинено провадження у справі в частині позовних вимог до Арбітражного керуючого - ліквідатора Підприємства "Редбюрі Україна" Барановського О.М., а в задоволенні решти позову - відмовлено у повному обсязі.

З огляду на такі обставини справи, як свідчать про те, що кредитором за зобов'язанням, яке виникло за мировою угодою, затвердженою господарським судом Дніпропетровської області 18.04.2002р. у справі №16/290-6/162, доказів виконання якої суду надано не було, є ТОВ "ФК "Альянс", право вимоги за якою це товариство набуло 16.10.2012р., а також, з урахуванням приписів ст.ст. 261, 263, 264, 267 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що строк позовної давності щодо вимог про виконання Відповідачем умов мирової угоди в даному випадку хоч і сплив 05.02.2009р., проте, з урахуванням того, що Підприємство "Редбюрі Україна" не мало об'єктивної можливості для звернення з даним позовом до суду через визнання його банкрутом, а право вимоги, яке набуло ТОВ "ФК "Альянс", було утруднено тим, що оригінали документів, які стосуються цього права, були витребувані правоохоронними органами та повернуті тільки у січні 2015 року, вказане свідчить про наявність поважних причин пропуску позовної давності для звернення з даним позовом до суду і, відповідно - захисту порушеного права.

Однак, скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення - про відмову в позові, суд апеляційної інстанції, який, відповідно до положень ст.ст. 99 та 101 ГПК України, під час перегляду судових рішень в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції та здійснює за наявними у справі і додатково поданими доказами повторний розгляд справи, в порушення вимог ч. 1 ст. 4⁷ ГПК України, щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього ж Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, не приділив у повній мірі уваги усім обставинам справи та дійшов невірного висновку про відсутність поважних причин пропуску строку позовної давності у даному спорі, що є підставою для відмови у позові, з огляду на таке.

Як вказувалось вище, погодившись з висновком суду першої інстанції про порушення Відповідачем взятих на себе за мировою угодою зобов'язань, яка не містить усіх необхідних реквізитів, передбачених статтею 18 ЗУ "Про виконавче провадження", що виключає можливість пред'явлення її до примусового виконання та, водночас, не позбавляє заінтересовану особу, в даному випадку - Позивача, можливості звернутись до суду з даним позовом, разом з тим, апеляційний господарський суд вказував на невідповідність висновків суду стосовно зобов'язання Відповідача повернути готову продукцію за вказаними у рішенні суду реквізитами, тим реквізитам, які вказані у мировій угоді від 12.04.2002р., а також на сплив ще 05.02.2009р. строку позовної давності стосовно вимог про виконання умов мирової угоди і на відсутність правових підстав для визнання причин пропуску цього строку поважними, а тому порушене право Позивача визнав таким, що не підлягає захисту, у зв'язку з чим, дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції і - про відмову у задоволенні даного позову.

Зокрема, відхиляючи доводи ТОВ "ФК "Альянс", суд апеляційної інстанції вказував на те, що на момент укладення угоди про відступлення права вимоги від 16.10.2012р. ТОВ "ФК "Альянс" було обізнане, що строк позовної давності щодо зобов'язань за вищевказаною мировою угодою вже скінчився, а тому виконання переданого ТОВ "ФК "Альянс" права вимоги було можливим тільки у добровільному порядку.

Однак, посилаючись на вказані обставини, суд апеляційної інстанції не врахував того, що договір про відступлення права вимоги від 16.10.2012р. було укладено за результатами відкритих біржових торгів між Підприємством "Редбюрі Україна" в особі ліквідатора Барановського О.М. (Цедент) і ТОВ "ФК "Альянс" (Цесіонарій), тоді як з 18.10.2005р. діяльність Підприємства "Редбюрі Україна" була припинена, а її відновлення відбулось тільки у 2011 році після скасування ухвали господарського суду Дніпропетровської області про ліквідацію вказаного підприємства, за нововиявленими обставинами, яке, у свою чергу, свідчить про неможливість звернення Підприємства "Редбюрі Україна" з даним позовом до господарського суду, з об'єктивних на те причин.

При цьому, апеляційним господарським судом не було враховано і те, що, як вбачається з матеріалів справи, починаючи з 19.03.2002р. і до 06.10.2011р. відносно ПАТ "Дніпровський меткомбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" порушувались провадження у справах про його банкрутство та вводився мораторій на задоволення вимог кредиторів, зокрема, у справах: №Б/15/35/02, № Б26/125/02, № Б26/7/03, № Б15/135/03, № Б15/70/04, №Б26/57/05, № Б26/45/06, № Б15/175-06, № Б29/370-06, №Б29/160-07, №Б15/117-08, № Б15/355/08, № Б29/235-09, № Б38/59-10, №Б38/281-10, №Б38/14-11, № 26/5005/8885/2011 і № 34/500513288/2011, що також, з об'єктивних на те причин, зупиняло перебіг позовної давності у даному спорі на період дії мораторію.

Також, відхиляючи доводи ТОВ "ФК "Альянс" про неможливість звернення до господарського суду з даним позовом раніше 2015 року через відсутність оригіналів документів, які підтверджують право вимоги ТОВ "ФК "Альянс" до ПАТ "Дніпровський меткомбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" за мировою угодою від 12.04.2002р., які з 26.10.2012р. знаходились, на виконання відповідної вимоги, у правоохоронних органах - ГУ МВС України в Дніпропетровській області і були повернені лише 26.01.2015р., суд апеляційної інстанції посилався на те, що надані ТОВ "ФК "Альянс" відповідні листи ГУ МВС України в Дніпропетровській області не можуть бути належними та допустимим доказами у розумінні ст. 34 ГПК України, оскільки вилучення вказаних документів відбувалось не у відповідності до положень статей 186, 188-189 КПК України.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарських суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані, відповідно до ч. 2 цієї ж статті Закону, встановлюються такими засобами, зокрема, як письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

Водночас, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 36 ГПК України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

При цьому, згідно приписів ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тобто, ГПК України не пов'язує належність та допустимість доказів у господарському процесі, у тому числі - письмових, з вчиненням тих чи інших процесуальних дій, у тому числі в іншому процесі і, зокрема -кримінально-процесуальному, а зобов'язує суд приймати тільки ті докази, які мають значення для справи.

З огляду на таке, вимоги вказаних процесуальних норм ГПК України судом апеляційної інстанції у повній мірі дотримані та належним чином враховані не були, оскільки відхиляючи представлені ТОВ "ФК "Альянс" в якості доказу відсутності у нього необхідних документів для звернення до суду листи ГУ МВС України в Дніпропетровській області, апеляційний господарський суд невірно вказав на те, що дані докази, у розумінні ст. 34 ГПК України, не можуть вважатися належними та допустимими доказами у даній справі, та помилково послався на те, що вилучення вказаних документів відбувалось не у відповідності до положень статей 186, 188-189 КПК України, оскільки останнє не входить до компетенції господарських судів при вирішенні господарських спорів.

Що ж до висновків суду апеляційної інстанції про невідповідність висновків суду першої інстанції стосовно зобов'язання Відповідача повернути готову продукцію за вказаними у рішенні суду реквізитами, тим реквізитам, які вказані у мировій угоді від 12.04.2002р., то такі висновки повністю спростовуються, як представленими матеріалами справи, так і поясненнями з цього приводу ТОВ "ФК "Альянс", що фактично не заперечувалось і поясненнями самого ПАТ "Дніпровський меткомбінат ім. Ф.Е. Дзержинського".

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 111¹⁰ ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на таке, постанову суду апеляційної інстанції, якою було скасовано рішення суду першої інстанції про задоволення позову, не можна вважати законною та обґрунтованою, а тому, така підлягає скасуванню.

Водночас, рішення суду першої інстанції про задоволення позову, яке було прийнято у повній відповідності до вимог норм матеріального та процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому, вказане судове рішення підлягає залишенню його без змін.

Таким чином, з огляду на ухвалення судом першої інстанції законного та обґрунтованого рішення про задоволення позову повністю, касаційна скарга ТОВ "ФК "Альянс" про скасування постанови суду апеляційної інстанції та про залишення без змін рішення суду першої інстанції, підлягає її задоволенню.

Судові витрати у справі, пов'язані з розглядом касаційної скарги, відповідно до положень ст. 49 ГПК України, покладаються на ПАТ "Дніпровський меткомбінат ім. Ф.Е. Дзержинського".

Керуючись ст.ст. 85, 111⁵, 111⁷ - 111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Альянс" задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.05.2016р. у справі № 904/1478/15 скасувати повністю, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2015р. залишити без змін.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Є. Дзержинського" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Альянс" 87696,00 (вісімдесят сім тисяч шістсот дев'яносто шість) грн. 00 коп. судового збору, сплаченого за подачу касаційної скарги.

Зобов'язати господарський суд Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

Головуючий - суддя Малетич М.М.

Судді Могил С.К.

Круглікова К.С.