АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 33/793/552/16 Справа № 711/4726/16-п

Головуючий по 1 інстанції ОСОБА_1

:ст. 173 КУпАП

Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2016 р. Суддя Апеляційного суду Черкаської області Іваненко І. В., за участю представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4; представника потерпілого ОСОБА_5 ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_3 на постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 липня 2016 року, якою

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, бул. Шевченка, 241, кв. 131, громадянина України,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, та закрито провадження в справі, у зв’язку зі збігом строків притягнення до адміністративної відповідальності,

в с т а н о в и в :

Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 липня 2016 року ОСОБА_3 визнаний винним за ст. 173 КУпАП, а саме у тому, що він 02.03.2016 близько 14.50 год., перебуваючи в будинку № 311 по вул. Благовісній в м. Черкаси, вчинив конфлікт відносно свого діда ОСОБА_5, під час якого застосовував фізичну силу, чим порушив громадський порядок.

Не погодившись з указаною постановою суду першої інстанції, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 липня 2016 року та закрити справу відносно нього, у зв'язку із відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

Указує, що постанова суду першої інстанції упереджена, необґрунтована та ухвалена із порушенням норм матеріального і процесуального права.

Вказує, що відсутня не тільки подія, а й склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, оскільки конфлікту із своїм дідом ОСОБА_5 не вчиняв, фізичної сили до нього не застосовував, громадський порядок не порушував. Непорозуміння з дідом сталось на території належного апелянту на праві приватної власності домоволодінні № 311 по вул. Благовісній в м. Черкаси, яка не є громадським місцем. Крім того, стверджує апелянт, що нецензурною лайкою не висловлювався, оскільки завжди з повагою та розумінням ставився до віку свого діда та батька, ні до кого не чіплявся, нікого не ображав, порядок і спокій інших громадян не порушував.

Викладене в постанові суду не відповідає дійсності. Суд неповно встановив обставини нібито виниклого конфлікту, упереджено дав оцінку показам єдиного свідка ОСОБА_7 та необґрунтовано прийняв до уваги покази свідків, які не були очевидцями подій і про ці обставини їм стало відомо виключно зі слів ОСОБА_5, а саме свідків ОСОБА_6 та працівника поліції ОСОБА_8 Крім того, місцевий суд упереджено та безпідставно дав критичну оцінку показам свідка ОСОБА_7, який є очевидцем подій.

У судовому представник ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав з мотивів, які в ній наведені. Просив скасувати постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 липня 2016 року та провадження у справі закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Пояснив, що згідно з позицією обвинуваченого 06.09.2011 дід обвинуваченого ОСОБА_5 подарував належні йому на праві приватної власності домоволодіння та земельну ділянку по вул. Благовісна, 311 в м. Черкаси батьку обвинуваченого ОСОБА_7.

09.01.2015 ОСОБА_7 подарував вище вказані житловий будинок та земельну ділянку в рівних частках обвинуваченому та його брату ОСОБА_9.

В жовтні 2015 року потерпілий ОСОБА_5 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_3 про визнання вище вказаних договорів дарування будинку та земельної ділянки недійсними. Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.05.2016 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області, в позовних вимогах ОСОБА_5 відмовлено в повному обсязі.

Також позиція обвинуваченого полягає в тому, що після призначення судом цивільної справи до розгляду ОСОБА_5 почав безпідставно звинувачувати апелянта в крадіжках, намаганні його отруїти тощо. З метою уникнення конфліктів та безпідставних звинувачень на його адресу з боку діда з лютого 2016 року він взагалі не приходив до належного йому домоволодіння, в якому проживає потерпілий.

Обвинувачений у своїх письмових поясненнях вказує, що 02.03.2016 йому зателефонував батько ОСОБА_7 та повідомив, що в будинку якісь працівники замінили та перенесли в інше місце електролічильник. Для з'ясування причин заміни електролічильника він приїхав до вказаного домоволодіння. ОСОБА_5 уникнув спілкування з ним, зачинившись у будинку. Батько знаходився у дворі. Жодних конфліктів, сварок не було. Працівники РЕМ пояснили, що заміна лічильника була проведена безкоштовно згідно графіку РЕМ. Після спілкування з вказаними працівниками він поїхав за своєю донькою, щоб відвести її на заняття з гімнастики.

Через деякий час знову зателефонував батько та попросив приїхати до будинку, щоб допомогти відремонтувати защіпку (замок) до вхідних дверей будинку. Приїхавши до будинку № 311 по вул. Благовісна в м. Черкаси, він побачив, що батько ремонтує защіпку (замок) до вхідних дверей. Батько повідомив, що після того як він поїхав, через вікно у будинку побачив, що дідусь лежить на дивані та на запитання батька не відповідав, а тому батько, хвилюючись за стан здоров'я дідуся, сильно шарпнув за ручку дверей, защіпка зламалась і двері відчинились. Однак, другі двері до кімнати дідуся були зачинені. Батько, почувши, що дідусь почав сваритись, вийшов із будинку. Він допоміг батьку відремонтувати защіпку до дверей. Через деяких час приїхали працівники міліції та взяли у нього та батька пояснення.

Представник потерпілого ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги. Вказав, що з показів потерпілого дійсно в той день прийшли його син ОСОБА_10 та онук ОСОБА_3, які пред'явили потерпілому претензії, що він дозволив замінити та перенести електролічильник в інше місце. Дивлячись, що вони агресивно налаштовані, потерпілий зачинився у кімнаті. Син з онуком вибили двері у кімнату, і онук душив потерпілого руками за шию і ударив кулаком в живіт. В подальшому потерпілий побачив сусідку і попросив, щоб вона викликала поліцію.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що постанова судді є незаконна і підлягає скасуванню, а скарга – задоволенню, з таких підстав.

За змістом ст. 252, 280 КУпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або не обґрунтоване відхилення їх місцевим судом.

Відповідно до ст. 33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Зазначених вимог закону суд першої інстанції не дотримався.

Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення серія ЧК № 004407 від 10 березня 2016 року ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він 02.03.2016 близько 14.50 год., перебуваючи в будинку № 311 по вул. Благовісній в м. Черкаси, вчинив конфлікт відносно свого діда ОСОБА_5, під час якого застосовував фізичну силу, чим порушив громадський порядок.

Відповідно до диспозиції ст. 173 КУпАП, у якості дрібного хуліганства визнається нецензурна лайка у громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку.

Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій (Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 11 листопада 2010 року № 550 «Про затвердження Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України», п. 1.6).

Об'єктивна сторона цього правопорушення полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Найбільш розповсюдженою формою дрібного хуліганства є нецензурна лайка у громадських місцях, під якою необхідно розуміти найбільш цинічні лайки. Іншою формою цього правопорушення є образливе ставлення до громадян, під яким необхідно розуміти докучливу поведінку, пов'язану з образливими діями, що зневажають честь і гідність людини та утискають будь-чию волю, до того ж у грубій розв'язній манері. Це може бути: хапання за одяг, насильницьке утримання за руки, демонстративне зривання головного убору, вимога дати цигарку або пускання в обличчя диму від неї, непристойна пропозиція та інші подібні дії. Для всіх цих випадків характерним є ігнорування волі та бажання оточення, прагнення нав'язати свою волю, а точніше свавілля.

Конкретні прояви цього правопорушення надзвичайно різноманітні. Таке розмаїття законодавець визначив терміном «інші подібні дії», до яких необхідно віднести: насильницьке вторгнення в громадські місця всупереч забороні певних осіб, які слідкують за порядком; безпідставне порушення спокою громадян телефонними дзвінками, лихослів'я по телефону; співання непристойних пісень; вигуки, свист під час демонстрації кінофільмів; ґвалт, крики з хуліганських мотивів біля вікон громадян у нічний час; справляння природних потреб у не відведених для цього місцях; поява у громадському місці в оголеному вигляді; самовільна без потреби зупинка комунального транспорту; нанесення непристойних малюнків на тротуари, стіни, паркани, двері чи вчинення написів нецензурного змісту; неправдиве повідомлення про смерть родичів, знайомих, якщо це не призвело до тяжких наслідків; грубе порушення черг, яке супроводжується ображанням громадян та проявленням неповаги до них; знищення або пошкодження з хуліганських мотивів якого-небудь майна у незначних розмірах тощо.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є місце його скоєння, а саме - громадське місце, яке дістало законодавче визначення як частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, зокрема під'їзди, а також підземні переходи, стадіони (ст. 1 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» від 22.09.2005 p. № 2899-IV).

Крім цього, специфічним є й мотив вчинення хуліганських дій, тобто хуліганський мотив, який полягає у неповазі до усталених правил поводження у громадянському суспільстві, зухвалому і цинічному ігноруванні цих правил, бажанні демонстративно зневажити ці правила.

З опису ж діяння обвинуваченого у протоколі випливає, що він у приватному будинку (без вказівки на мотив) вчинив конфлікт з дідом і застосував до нього фізичну силу.

Тобто, опис діяння особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_3 у протоколі не відповідає диспозиції ст. 173 КУпАП з точки зору її об’єктивної сторони, а також не містить вказівок на мотив.

Таким чином, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність в діях ОСОБА_3 складу поставленого йому у вину правопорушення щодо дрібного хуліганства, зокрема такого елементу його об’єктивної сторони як діяння та місце вчинення.

Описане у протоколі та у поясненнях потерпілого діяння за умови його належного підтвердження та наявності інших необхідних кваліфікуючих ознак мало б отримати іншу кваліфікацію, зокрема, можливо, й кримінально-правову.

Тому, на думку апеляційного суду, провадження у даній справі необхідно закрити у зв’язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 247, 293, 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 липня 2016 року відносно ОСОБА_3 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП, скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити, у зв’язку з відсутністю в діях особи складу вказаного правопорушення.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя І. В. Іваненко