ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 липня 2016 року

справа № 804/13132/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В. Олефіренко Н.А.

секретар судового засідання: Фірсік Д.Ю.

за участі представника позивача Міщук Н.П.

представника відповідача Карпенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. імені Газети «Правда», 29, апеляційну скаргу прокуратури Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2016 р. в справі № 804/13132/13-а за позовом прокуратури Дніпропетровської області до Приватного акціонерного товариства «Євраз - Дніпровський металургійний завод» про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровська міжрайонна екологічна прокуратура звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог позивач просить визнати незаконними дії ПАТ «Євраз - ДМЗ ім. Петровського» щодо відмови в задоволенні вимог Дніпропетровської міжрайонної екологічної прокуратури про вжиття заходів до усунення виявлених прокурорською перевіркою порушень вимог чинного природоохоронного законодавства, викладених у поданні прокуратури № 52-1323 від 22.08.2013 р.; зобов'язати відповідача вчинити наступні дії: обладнати організовані джерела викидів забруднюючих речовин підприємства пилогазоочисними спорудами; дотримуватись рівня ГДК для атмосферного повітря в санітарно-захисній зоні на межі з житловою забудовою від коксохімічного та металургійного виробництва; встановити санітарно-захисну зону підприємства; дотримуватись нормативів встановлених ГДВ забруднюючих речовин та умов дозволів на викиди; забезпечити обладнання випусків стічних вод підприємства, які скидаються до річки Дніпро, очисними спорудами; дотримуватись нормативів скидів забруднюючих речовин у зворотних водах підприємства та умов дозволів на спеціальне водокористування; здійснювати облік та контроль якості скинутих зливових стоків з території підприємства; обладнати територію підприємства зливовою каналізацією; обладнати точки відбору проб стічних вод для інструментально-лабораторного контролю за додержанням нормативів скидів забруднюючих речовин підприємства; обладнати територію підприємства твердим суцільним покриттям; зобов'язати обладнати три шламові карти-відстійники підприємства площею 0,011 км-2, кожна, які розміщені на березі річки Дніпро в районі прокатного стану « 550», для тимчасового зберігання рідкого залізовмісного шламу, твердим суцільним покриттям бортових стінок та дна карт.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Дніпропетровською міжрайонною екологічною прокуратурою із залученням певних спеціалістів контролюючих органів, проведено перевірку дотримання ПАТ «Євраз - ДМЗ ім. Петровського» вимог природоохоронного законодавства при здійсненні господарської діяльності. За результатами виявлених порушень Дніпропетровською міжрайонною екологічною прокуратурою винесене подання за № 52-1323 від 22.08.2013 р. про вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень та вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності винних осіб. Відхилення відповідачем подання прокурора стало підставою для звернення прокурора до суду.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2016 р. в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, прийняти нову постанову про задоволення позову. Апелянт зазначає про хибність висновку суду першої інстанції про вжиття відповідачем вичерпних заходів з виконання подання прокуратури, що обумовило безпідставність звернення до суду, оскільки на час звернення до суду відповідачем не вжито заходів на усунення порушень, викладених у поданні, а притягнення винних осіб до відповідальності відбулось після звернення до суду.

Судом не враховано доведеність порушення вимог законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних ресурсів, щодо поводження з відходами та санітарного законодавства актом перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства за 2012-2013 роки Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області від 22.04.2013 р., на виконання якого відповідачу видано 35 приписів, притягнуто винних осіб до адміністративної відповідальності, нараховані збитки за наднормові викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та за перевищення встановленого нормативу гранично допустимого скиду забруднюючих речовин зі зворотними водами. При цьому підприємством в добровільному порядку погашені збитки, сплачено відповідні адміністративні штрафи, що свідчить про визнання відповідачем факту порушень ст. ст. 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», ст. 44 Водного кодексу України, ст. ст. 4, 9, 10, 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Водночас, приписи екологічної інспекції та заходи екологічної програми відповідачем не виконані.

На думку апелянта, є необґрунтованим посилання суду першої інстанції на отримання підприємством нових умов здійснення господарської діяльності, пов'язаної з викидами в атмосферне повітря забруднюючих речовин та компенсаційних заходів нової екологічної програми, оскільки предметом доказування в даній справі є порушення позивачем екологічного законодавства в 2013 р., а не дотримання спеціальних дозволів та виконання екологічної програми 2015-2016 років.

Також судом не враховано підтвердження листами Головного управління Держсанепідслужби у Дніпропетровські області та управління охорони навколишнього природного середовища Дніпропетровської міської ради перевищення відповідачем гранично допустимих концентрацій для атмосферного повітря в санітарно-захисній зоні, невиконання розпорядження Держсанепідслужби.

Апелянт зазначає про безпідставність посилання суду на проект санітарно-захисної зони підприємства від 18.12.2015 р. без врахування обставин виготовлення проекту лише на одну із частин підприємства - металургійну дільницю, з урахуванням, що коксохімічній дільниці присвоєно 1 клас підвищеної небезпеки.

Крім того, апелянт звертає увагу на порушення норм процесуального права в частині необґрунтованого відхилення одного доказу (наукового висновку Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара) та надання переваги іншому (висновків експертизи), при цьому не враховано, що за даними державного реєстру атестованих судових експертів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 не значаться у реєстрі.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2016 р. здійснена заміна первісного відповідача Публічного акціонерного товариства «Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» належним - Приватним акціонерним товариством «Євраз - Дніпровський металургійний завод» (далі - ПрАТ «Євраз-ДМЗ».

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Дніпропетровською міжрайонною екологічною прокуратурою із залученням спеціалістів державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області, Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області, головного управління Держсанепідслужби у Дніпропетровській області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів, щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами; земельного законодавства; санітарного законодавства при здійсненні господарської діяльності ПАТ «Євраз - ДМЗ ім. Петровського», якою встановлено, що в діяльності відповідача мають місце порушення вимог природоохоронного, земельного та санітарного законодавства.

В підтвердження виявлених порушень позивачем надано акт перевірки Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області від 22.04.2013 р. № 529 дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними речовинами державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області, проведеної у квітні 2013 р. Результати проведених перевірок підприємства відповідача іншими державними органами, залученими до перевірки, позивачем суду не надані та ними позивач свої позовні вимоги не обґрунтовує.

В ході перевірки Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області виявлено, що ПАТ «Євраз - ДМЗ ім. Петровського» в процесі господарської діяльності здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря на підставі відповідних дозволів: від 10.11.2010 р. № 1210138100-757 з терміном дії до 26.03.2014 р.; від 11.11.2011 р. № 1210138100-757а з терміном дії до 26.03.2014 р.; від 23.05.2011 р. № 1210138100-1034 з терміном дії до 23.05.2016 р.

В ході перевірки встановлено, що відповідачем порушуються вимоги ст. ст. 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», ст. ст. 4, 9, 10, 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» в частині не забезпечення обладнання всіх організованих джерел викидів забруднюючих речовин підприємства пилогазоочисними спорудами; не вжиття заходів щодо обладнання джерел викидів підприємства спорудами, устаткуванням та апаратурою для очищення хімічних викидів; допущення перевищення рівня ГДК для атмосферного повітря в санітарно-захисній зоні на межі з житловою забудовою від коксохімічного та металургійного виробництва підприємства по деяким забруднюючим речовинам; не вжиття заходів щодо встановлення санітарно-захисної зони, нормативна санітарно-захисна зона відповідача складає 1000м, фактично її розміри не витримані і складають 350-400м; не забезпечення відомчого лабораторного контролю атмосферного повітря в санітарно-захисній зоні на межі з житловою забудовою від коксохімічного та металургійного виробництва в 2013 році; не забезпечення належного відомчого лабораторного контролю за дотриманням встановлених ГДВ забруднюючих речовин та умов дозволів на викиди; допущення перевищення нормативів встановлених ГДВ забруднюючих речовин та умов дозволів на викиди; не розроблення заходів щодо обмеження обсягів залпових викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Проведеною перевіркою встановлено, що відповідач є первинним водокористувачем. В порушення вимог ст. 44 Водного кодексу України відповідачем не забезпечено обладнання випуску стічних вод підприємства, які скидаються до річки Дніпро, очисними спорудами; систематично допускається перевищення нормативів скидів забруднюючих речовин у зворотних водах підприємства; не здійснюється облік та контроль якості скинутих зливових стоків з території підприємства; не забезпечено в повному обсязі обладнання підприємства зливовою каналізацією; не погоджено з органами санепіднагляду порядок виробничого контролю за якістю стічних вод; не забезпечено в повному обсязі обладнання водозаборів поверхневих вод контрольно-вимірювальною апаратурою; не обладнані належними чином точки відбору проб стічних вод для інструментально-лабораторного контролю за додержанням нормативів скидів забруднюючих речовин підприємства.

Відповідачем в порушення ст. ст. 7, 17, 26, 27, 32, 33 Закону України «Про відходи», ст. 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» не забезпечено обладнання території промислових ділянок твердим суцільним покриттям; допускається використання трьох шламових карт-відстійників, площею 0,011 км-2, кожна, які розміщені на березі річки Дніпро, в районі прокатного стану « 550», для тимчасового зберігання рідкого залізовмісного шламу, за відсутності бетонного покриттям бортових стінок та дна карт; допускається зберігання відходів підприємства на відкритих земельних ділянках, у необладнаних відповідно до чинного законодавства місцях; не забезпечено у повному обсязі отримання висновків результатів хімічного аналізу та визначення класу токсичності промислових відходів підприємства; технічні паспорти тимчасового зберігання відходів та об'єкти тимчасового зберігання відходів не відповідають вимогам чинного законодавства тощо.

Відповідачем неналежно виконані заходи Програми поліпшення екологічного стану Дніпропетровської області за рахунок зменшення забруднення довкілля основними підприємствами-забруднювачами на 2007-2015 роки, затвердженої рішенням Дніпропетровської обласної ради від 04.12.2007 р. № 295-13/V, зокрема, п. п. 6, 8, 16 - реконструкція обладнання газоочищення конверторів киснево-конверторного цеху та газоочисток міксера киснево-конверторного цеху, щорічне проведення ревізії паспортів місць видалення відходів та реєстрових карт. Також виявлено необґрунтоване перенесення строків виконання природоохоронних заходів або виключення їх взагалі.

За результатами виявлених порушень Дніпропетровською міжрайонною екологічною прокуратурою на ПАТ «Євраз - ДМЗ ім. Петровського» направлене подання про усунення порушень природоохоронного законодавства № 52-1323 від 22.08.2013 р. та вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності директора по охороні праці та екології ОСОБА_8 та інших винних осіб.

Відповідачем контролюючому органу надана відповідь за № 5920 від 23.09.2013 р. та копії документів, що підтверджують їх усунення.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з виконання відповідачем подання прокуратури та відсутності порушень вимог природоохоронного законодавства при здійсненні господарської діяльності.

Колегія суддів вважає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Дніпропетровського міжрайонного екологічного прокурора № 24 від 05.04.013 р. (а.с. 139 т.15) призначено проведення в порядку прокурорського нагляду за додержанням та застосуванням чинного природоохоронного законодавства в діяльності ПАТ «Євраз - ДМЗ імені Петровського». Про прийняте рішення повідомлено підприємство 05.04.2013 р. Прокуратурою направлено вимогу ПАТ «Євраз - ДМЗ імені Петровського» про призначення представника - відповідальну особу за організацію на підприємстві перевірки та надання доступу на територію підприємства та до документів з 08.04.2013 р. по 19.94.2013 р. (а.с. 140 т.15). Крім того, позивачем направлено вимоги Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області, Головному державному управлінню охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Дніпропетровській області, Головному санітарному лікарю в Дніпропетровській області, якими вимагалося з 08.04.2013 р. по 19.04.2013 р. провести перевірки додержання та застосування чинного природоохоронного законодавства в діяльності відповідача в межах компетенції (а.с. 141-143 т. 15).

За результатами проведених перевірок Державною екологічною інспекцією в Дніпропетровській області та Головним управлінням Держсанепідслужби у Дніпропетровській області складено акти перевірок.

Позивачем не складався акт за наслідками здійснення перевірки в порядку прокурорського нагляду.

22.08.2013 р. за вих. № 52-1323 Дніпропетровською міжрайонною прокуратурою внесено ПАТ «Євраз - ДМЗ ім. Петрвоського» подання, в якому з посиланням на ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, вимагається розглянути подання та вжити невідкладних заходів щодо усунення виявлених порушень чинного законодавства, причин та умов, що їм сприяють, а також недопущення їх в подальшому; за допущені порушення вимог законодавства та незабезпечення належного контролю за додержанням та правильним застосуванням законодавства на даному напрямку роботи вирішити питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності директора по охороні праці та екології ОСОБА_8 та інших винних осіб. Зазначено, що подання підлягає невідкладному розгляду; до 23.09.2013 р. має бути вжито відповідних заходів до усунення порушень закону, причин та умов, що ім. сприяють, і про наслідки повідомлено прокуратуру.

З тексту подання вбачається, що перевіркою в порядку прокурорського нагляду встановлено наступне:

відповідач в порушення ст. ст. 125-126 Земельного кодексу України користується земельними ділянками без відповідної державної реєстрації права користування саме за відповідачем, належні та ефективні заходи щодо усунення порушення в 2012-2013 роках не вживались;

в порушення ст. ст. 6, 12-126 Земельного кодексу України відповідач користується двома земельними ділянками під розміщення споруд та обладнання водозаборів на березі річки Дніпро по вул. Набережній Заводській, 50-60 напроти промислового майданчику та по вул. Ударників, 44 в м. Дніпропетровську без правовстановлюючих документів, за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про їх передачу у власність або надання у користування (оренду), за відсутності вчиненого правочину щодо даних земельних ділянок, без затвердженого в установленому порядку проекту водоохоронної зони та прибережної захисної смуги водного об'єкту, за відсутності справи орендної плати до бюджету; підприємством не вжито заходів до огородження відповідних об'єктів та інформування населення про небезпеку та заборону купання у річці поблизу обладнання, що порушує право громадян на безпечне для їх життя та здоров'я навколишнє природне середовище, передбачене ст. 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»;

в порушення вимог ст. ст. 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», ст. ст. 4, 9, 10, 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» відповідачем не забезпечено обладнання всіх організованих джерел викидів забруднюючих речовин підприємства пилогазоочисними спорудами; не вжито заходів щодо обладнання джерел викидів підприємства, в тому числі димових труб коксових батарей, вежі гасіння, спорудами, устаткуванням та апаратурою для очищення хімічних викидів; допускається перевищення рівня ГДК для атмосферного повітря в санітарно-захисній зоні на межі з житловою забудовою від коксохімічного та металургійного виробництва підприємства по азоту діоксину, вуглецю оксиду, аміаку, пилу неорганічному; не вжито заходів щодо встановлення санітарно-захисної зони, нормативна санітарно-захисна зона відповідача складає 1000м, фактично її розміри не витримані і складають 350-400м; не забезпечено відомчого лабораторного контролю атмосферного повітря в санітарно-захисній зоні на межі з житловою забудовою від коксохімічного та металургійного виробництва в 2013 році; не забезпечено належного відомчого лабораторного контролю за дотриманням встановлених ГДВ забруднюючих речовин та умов дозволів на викиди; допускається перевищення нормативів встановлених ГДВ забруднюючих речовин та умов дозволів на викиди; не розроблено заходів щодо обмеження обсягів залпових викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і остаточного припинення діяльності, пов'язаної з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, та приведення місця діяльності у задовільній стан на коксохімічному виробництві;

в порушення вимог ст. 44 Водного кодексу України відповідачем не забезпечено обладнання випуску стічних вод підприємства, які скидаються до річки Дніпро, очисними спорудами; систематично допускається перевищення нормативів скидів забруднюючих речовин у зворотних водах підприємства; не здійснюється облік та контроль якості скинутих зливових стоків з території підприємства; не забезпечено в повному обсязі обладнання підприємства зливовою каналізацією; не погоджено з органами санепіднагляду порядок виробничого контролю за якістю стічних вод; не забезпечено в повному обсязі обладнання водозаборів поверхневих вод контрольно-вимірювальною апаратурою; не обладнані належними чином точки відбору проб стічних вод для інструментально-лабораторного контролю за додержанням нормативів скидів забруднюючих речовин підприємства;

в порушення ст. ст. 7, 17, 26, 27, 32, 33 Закону України «Про відходи», ст. 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» не забезпечено обладнання території промислових ділянок твердим суцільним покриттям; допускається використання трьох шламових карт-відстійників, площею 0,011 км-2, кожна, які розміщені на березі річки Дніпро, в районі прокатного стану « 550», для тимчасового зберігання рідкого залізовмісного шламу, за відсутності бетонного покриттям бортових стінок та дна карт; допускається зберігання відходів підприємства на відкритих земельних ділянках, у необладнаних відповідно до чинного законодавства місцях; не забезпечено у повному обсязі отримання висновків результатів хімічного аналізу та визначення класу токсичності промислових відходів підприємства; технічні паспорти тимчасового зберігання відходів та об'єкти тимчасового зберігання відходів не відповідають вимогам чинного законодавства; допускається поводження із небезпечними речовинами за відсутності відповідного дозволу; не вжито заходів до розроблення та погодження інструкції та плану заходів збирання і тимчасового розміщення промислових відходів на промислових майданчиках 1, 2, 3 класу небезпеки; не вжито заходів до розроблення і погодження плану-графіку періодичності контролю, місця виміру з переліком шкідливих речовин які є небезпечними для навколишнього природного середовища;

неналежне виконання заходів Програми поліпшення екологічного стану Дніпропетровської області за рахунок зменшення забруднення довкілля основними підприємствами-забруднювачами на 2007-2015 роки, затвердженої рішенням Дніпропетровської обласної ради від 04.12.2007 р. № 295-13/V, зокрема, п. п. 6, 8, 16 - реконструкція обладнання газоочищення конверторів киснево-конверторного цеху та газоочисток міксера киснево-конверторного цеху, щорічне проведення ревізії паспортів місць видалення відходів та реєстрових карт відходів; необґрунтоване перенесення строків виконання природоохоронних заходів або виключення їх взагалі.

Листом від 23.09.2013 р. ПАТ «Євраз - ДМЗ ім. Петровського» повідомлено позивача про усунення порушень природоохоронного законодавства із зазначенням вжитих підприємством заходів:

щодо оформлення права користування земельними ділянками, в підтвердження чого надана довідка про наявність документів на право користування земельними ділянками станом на 12.09.2013 р., перелік здійсненних дій щодо проведення робіт з оформлення документів на право користування землею за період з останньої перевірки дотримання вимог земельного законодавства, проведеної у травні 2013 р., станом на 12.09.2013 р., копії договорів та листів;

щодо викидів забруднюючих речовин вказується, що такі викиди не перевищують встановлені нормативи, на димових трубах коксових батарей екологічною лабораторією згідно з планом-графіком виробничого контролю викидів забруднюючих речовин на 2013 рік, погодженим з Державною екологічною інспекцією в Дніпропетровській області, щоквартально проводиться аналітичний контроль викидів забруднюючих речовин і дотримання нормативів ГДВ по інгредієнтам; в санітарно-захисній зоні допускаються разові та незначні перевищення ГДК атмосферного повітря; заходами з недопущення перевищень ГДК є суворе дотримання вимог постійного технологічного регламенту, який включає технологічні характеристики сировини та продукції, контроль виробництва і управління технологічним процесом, а також розділ з охорони навколишнього природного середовища; відомчий лабораторний контроль атмосферного повітря в санітарно-захисній зоні на межі 500 та 1000 метрів постійно проводиться Дніпропетровським обласним лабораторним центром Держсанепідслужби України згідно з укладеним договором; надані протоколи інструментальних вимірів атмосферного повітря в санітарно-захисній зоні, в яких перевищень ГДК не зафіксовано, виконані незалежною організацією ТОВ «Метал»; зазначено, що за результатами контролю джерел викидів, здійсненних згідно з планом-графіком виробничого контролю викидів забруднюючих речовин і дотримання нормативів ГДВ (ВСВ) на 2013 рік, погодженого з державною екологічною інспекцією в Дніпропетровській області, перевищення нормативів ГДВ не зафіксовано, на підтвердження надано план-графік за 1, 2 квартали 2013 р.; на підприємстві розроблені заходи щодо обмеження залпових викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря - на кожний технологічний процес розроблені Плани ліквідації аварійних ситуацій (ПЛАСи), в яких вказані заходи впливу при залпових викидах у навколишнє середовище;

на підприємстві впроваджуються заходи щодо реконструкції системи водопостачання, що дозволить зменшити кількість води і скидів, і відповідно кількість забруднюючих речовин у р. Дніпро; підприємство забезпечується виконанням біотестування зворотних вод (дослідження проведено Українським науково-дослідним інститутом екологічних проблем), надано копію висновку від 19.04.2013 р., та води, яка забирається з р. Дніпро береговими насосними станціями БНС-1, БНС-2 на вміст радіонуклідів (надано протокол досліджень № 48 від 17.04.2013); на зворотні води щодо вмісту в їх складі важких металів наданий протокол № 51.230.12/52; порядок виробничого контролю прийнято до відома Головним управлінням Держсанепідслужби у Дніпропетровській області (надана копія листа № 2-1/2754 від 08.07.2013);

підприємством розроблені паспорти місць видалення відходів №№ 56, 105, 106 у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 р. № 1216, які на дату відповіді проходять ревізію та узгоджуються з Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області; підприємством зібраний пакет документів на отримання дозволу в Мінприроди на використання та зберігання ангідриду миш'яковистого; наказом по підприємству № 319 від 24.04.2012 р. затверджені інструкції по поводженню з відходами, збору, зберігання та відвантаженню ГЗМ № Э-005, № 001, № 002 (надані копії документів на підтвердження);

внесено 30.08.2013 р. зміни до Програми поліпшення екологічного стану Дніпропетровської області за рахунок зменшення забруднення довкілля основними підприємствами-забруднювачами на 2007-2015 роки щодо перенесення підприємству строків виконання заходів;

зазначено про виконання підприємством заходу «Реконструкція газоочисного обладнання міксера киснево-конверторного цеху».

Наказом генерального директора ПАТ «Євраз - ДМЗ ім. Петровського» від 10.09.2013 р. № 36/В за результатами розгляду подання Дніпропетровської міжрайонної екологічної прокуратури від 22.08.2013 р. № 52-1323 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани притягнуті директор з охорони праці, промислової безпеки та екології ОСОБА_8 та головний енергетик ОСОБА_9, про що повідомлено позивача листом від 17.10.2013 р. та надано копію наказу.

Відтак, оскільки поданням Дніпропетровського міжрайонного екологічного прокурора вимагалось розглянути подання та вжити невідкладних заходів щодо усунення виявлених порушень чинного законодавства, причин та умов, що їм сприяють, а також недопущення їх в подальшому; вирішити питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності директора по охороні парці та екології ОСОБА_8 та інших винних осіб, надання підприємством вказаним вище листом інформації щодо усунення порушень природоохоронного законодавства із зазначенням вжитих підприємством заходів, а також інформації про притягнення певних осіб до відповідальності свідчить про виконання відповідачем подання прокурора, відповідно є правильним висновок суду першої інстанції щодо доведеності здійснення відповідачем дій на виконання подання прокуратури.

Що позовних вимог в частині зобов'язання відповідача вчинити дії з обладнання організованих джерел викидів забруднюючих речовин підприємства пилогазоочисними спорудами колегія суддів зазначає наступне.

ПАТ «Євраз - ДМЗ ім. Петровського» має дозвільні документи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, зокрема, дозвіл на викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 1210138100-757а з терміном дії з 11.11.2011 р. по 26.03.2014 р., виданий Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області, який був чинним на час проведення перевірки. Дана обставина підтверджена актом перевірки державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області від 22.04.2013 р. № 529 та позивачем не заперечується.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» (далі - Закон № 2707-XII) атмосферне повітря - життєво важливий компонент навколишнього природного середовища, який являє собою природну суміш газів, що знаходиться за межами жилих, виробничих та інших приміщень; викид - надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин; норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини стаціонарного джерела - гранично допустимий викид забруднюючої речовини або суміші цих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду; джерело викиду - об'єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.

Як встановлено ст. 7 Закону № 2707-XII, нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин та їх сукупності, які містяться у складі пилогазоповітряних сумішей, що відводяться від окремих типів обладнання, споруд і надходять в атмосферне повітря від стаціонарних джерел, встановлюються з метою забезпечення дотримання нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря з урахуванням економічної доцільності, рівня технологічних процесів, технічного стану обладнання, газоочисних установок.

Відповідно до ст. 8 Закону № 2707-XII нормативи гранично допустимих рівнів впливу на атмосферне повітря встановлюються для кожного стаціонарного джерела по всіх створюваних ним видах фізичних і біологічних факторів.

За приписами ч. 6 ст. 11 Закону № 2707-XII викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Згідно з ч. 10 ст. 11 Закону № 2707-XII дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря видаються за умови: неперевищення протягом строку їх дії встановлених нормативів екологічної безпеки; неперевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел; дотримання вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин.

Відповідач здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря на підставі отриманих дозволів, що узгоджується з приписами чинного законодавства.

Положеннями ст. 10 Закону № 2707-XII встановлені обов'язки підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності щодо охорони атмосферного повітря. Зокрема, підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані: 1) здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо; 2) вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів; 3) здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік; 4) заздалегідь розробляти спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і вживати заходів для ліквідації причин, наслідків забруднення атмосферного повітря; 5) забезпечувати здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних і пересувних джерел та ефективності роботи газоочисних установок; тощо.

Позивачем не надано доказів на підтвердження порушення відповідачем умов дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Актом перевірки державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області від 22.04.2013 р. № 529, який покладений позивачем в основу висновку про наявність порушень з боку відповідача законодавства з питання охорони атмосферного повітря, не встановлено фактів порушення відповідачем умов виданих дозволів, зокрема, не встановлено фактів невиконання відповідачем заходів щодо скорочення викидів забруднюючих речовин в галузі охорони атмосферного повітря та не встановлено необхідності вжиття відповідачем заходів щодо обладнання джерел викидів додатковим обладнанням.

Крім того, з урахуванням зазначених у листі відповідача від 23.09.2013 р. здійснених на виконання подання прокурора заходів, є правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача дотримуватись рівня ГДК для атмосферного повітря в санітарно-захисній зоні на межі з житловою забудовою від коксохімічного та металургійного виробництва та зобов'язання дотримуватись нормативів встановлених ГДВ забруднюючих речовин та умов дозволів на викиди, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції правильно визначено, що законодавчими актами врегульований обов'язок суб'єкта господарювання дотримуватись встановленого рівня ГДК для атмосферного повітря та встановлених нормативів ГДВ забруднюючих речовин, виконання умов дозволів на викиди забруднюючих речовин.

Так, статтею 5 Закону № 2707-XII визначено, що у галузі охорони атмосферного повітря встановлюються наступні нормативи: нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря; нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел; нормативи гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел; нормативи вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах та впливу фізичних факторів пересувних джерел; технологічні нормативи допустимого викиду забруднюючих речовин. Законодавством можуть встановлюватися й інші нормативи в галузі охорони атмосферного повітря.

За приписами ст. ст. 6, 7 Закону № 2707-XII для оцінки стану забруднення атмосферного повітря встановлюються нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря та нормативи гранично допустимих викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин.

Нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин та їх сукупності, які містяться у складі пилогазоповітряних сумішей, що відводяться від окремих типів обладнання, споруд і надходять в атмосферне повітря від стаціонарних джерел, встановлюються з метою забезпечення дотримання нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря з урахуванням економічної доцільності, рівня технологічних процесів, технічного стану обладнання, газоочисних установок. Для діючих і тих, що проектуються, окремих типів обладнання і споруд залежно від часу розроблення та введення у дію, наявності наукових і технічних розробок, економічної доцільності встановлюються: 1) норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини стаціонарного джерела; 2) технологічні нормативи допустимих викидів забруднюючих речовин або їх суміші, які визначаються у місці їх виходу з устаткування.

Таким чином, не може буде предметом судового спору зобов'язання суб'єкта господарювання неухильно дотримуватися приписів законів України, що обумовлює правильний висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Крім того, судова колегія зазначає, що судом першої інстанції цілком обґрунтовано враховано як належний доказ заперечень відповідача протокол державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 2991 від 18.12.2015 р., складений комісією з питань державної санітарно-епідеміологічної експертизи Державної установи «Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзєєва НАМН України» при Головному державному санітарному лікареві України за результатами проведеної державної санітарно-епідеміологічної експертизи проекту санітарно-захисної зони (СЗЗ) металургійного виробництва ПАТ «Євраз - ДМЗ ім. Петровського», яким за результатами проведених досліджень повітря, ґрунту як на межі нормативної СЗЗ, так і в цілому в будь-якій точці майданчику, за проведеними розрахунками розсіювання викидів забруднюючих речовин (за всіма речовинами та групами сумації, крім пилу) на існуюче становище, встановлено, що зони забруднення знаходяться в межах нормативної СЗЗ проммайданчика металургійного виробництва, в які не потрапляє житлова забудова, що розташована поблизу виробничого майданчика. Також державною експертизою встановлено, що з метою досягнення гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин на межі СЗЗ підприємства та на території житлової забудови, відповідачем реалізована низка природоохоронних заходів, а саме: зупинена доменна піч № 5; введена в експлуатацію установка пригнічення бурого диму на ливарному дворі під час випуску чавуну на доменній печі № 3, тощо. Крім того, для досягнення нормативного стану атмосферного повітря як на межі СЗЗ, так і в районі житлової забудови, з урахуванням перспективи розвитку, відповідачем передбачені наступні природоохоронні заходи: реконструкція ГОУ конверторів киснево-конвертерного цеху; введення в експлуатацію установки пригнічення бурого диму на ливарному дворі під час випуску чавуну на ДП № 2; зупинка ДП № 2 у разі пуску ДП № 5; будівництво нової печі нагріву ПЦ № 2; будівництво та обладнання 3-х постів спостереження за станом атмосферного повітря тощо.

Доводи апелянта про необґрунтованість посилання суду першої інстанції на отримання підприємством нових умов здійснення господарської діяльності, пов'язаної з викидами в атмосферне повітря забруднюючих речовин та компенсаційних заходів нової екологічної програми, оскільки предметом доказування в даній справі є порушення позивачем екологічного законодавства в 2013 р., а не дотримання спеціальних дозволів та виконання екологічної програми 2015-2016 років є незмістовними.

Не зважаючи на те, що порушення екологічного законодавства з боку відповідача виявлені в 2013 р., предметом доказування є наявність правових підстав вважати, що відповідачем не виконано подання прокуратури. Оскільки на виконання подання відповідачем здійснено ряд заходів протягом розгляду справи, судом першої інстанції правомірно надана правова оцінка усім здійсненим підприємством заходам з цього питання.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача забезпечити обладнання випусків стічних вод підприємства, які скидаються до річки Дніпро очисними спорудами; дотримуватись нормативів скидів забруднюючих речовин у зворотних водах підприємства та умов дозволів на спеціальне водокористування, суд апеляційної інстанції вказує на таке.

Відповідач є первинним водокористувачем, здійснює спеціальне водокористування з використанням води водних об'єктів загальнодержавного значення на підставі дозвільних документів на спеціальне водокористування.

Статтею 1 Водного кодексу України наведені визначення понять, відповідно до яких, водний об'єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт); водозабір - споруда або пристрій для забору води з водного об'єкта; водокористування - використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів); гранично допустима концентрація (гдк) речовини у воді - встановлений рівень концентрації речовини у воді, вище якого вода вважається непридатною для конкретних цілей водокористування; гранично допустимий скид (гдс) речовини - маса речовини у зворотній воді, що є максимально допустимою для відведення за встановленим режимом даного пункту водного об'єкта за одиницю часу.

Відповідно до ч. 4 ст. 148 Господарського кодексу України правовий режим використання окремих видів природних ресурсів (вод) встановлюється законами. Частиною 1 статті 149 Господарського кодексу України також передбачено, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів.

За приписами ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Згідно зі ст. 151 Господарського кодексу України суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах).

Як встановлено ст. 42 Водного кодексу України, водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи. Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними. Первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води.

Обов'язки водокористувачів встановлені ст. 44 Водного кодексу України, зокрема, водокористувачі зобов'язані використовувати воду (водні об'єкти) відповідно до цілей та умов їх надання; дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території; здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу; виконувати інші обов'язки щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів згідно з законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин (ч. 9 ст. 49 Водного кодексу України).

Тобто, є правильним висновок суду першої інстанції, що дотримання нормативів скидів забруднюючих речовин та умов виданих дозволів на спеціальне водокористування з боку водокористувачів є обов'язком, встановленим законом, відповідно, відсутні правові підстави для прийняття судового рішення про зобов'язання водокористувача дотримуватись нормативів скидів забруднюючих речовин у зворотних водах підприємства та умов дозволів на спеціальне водокористування.

Статтею 12 Водного кодексу України передбачено, що з метою здійснення цілеспрямованої і ефективної діяльності щодо задоволення потреб населення і галузей економіки у воді, збереження, раціонального використання і охорони вод, запобігання їх шкідливій дії розробляються державні цільові, міждержавні та регіональні програми використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів. Розробка та реалізація цих програм здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, позабюджетних фондів, добровільних внесків організацій і громадян, інших коштів.

Статтею 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що питання затвердження місцевої екологічної програми віднесено до компетенції місцевих рад, та тією статтею одночасно покладено на ці ради відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції.

Рішенням Дніпропетровської обласної ради від 04.12.2007 р. № 295-13/V (з подальшими змінами та доповненнями) затверджена Програма поліпшення екологічного стану Дніпропетровської області за рахунок зменшення забруднення довкілля основними підприємствами-забруднювачами на 2007-2015 роки, якою в частині охорони і раціонального використання водних ресурсів щодо ПАТ «Євраз - ДМЗ ім. Петровського» передбачені для виконання заходи та строки їх виконання.

З наявних в матеріалах справи звітних документів про виконання підприємством заходів Програми станом на 31.12.2015 р., направлених до Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної ради листом за № 229 від 20.01.2016 р., вбачається, що два з чотирьох пунктів з охорони та раціонального використання водних ресурсів виконано. У зв'язку з припиненням скиду зворотних вод безпосередньо у р. Дніпро по водовипусках №1, №4, №5, №6 Західного колектора, реалізацію двох заходів призупинено на час дії договору на передачу цих зворотних вод іншому водокористувачу.

Судом першої інстанції правомірно не прийнятий як належний доказ позовних вимог лист Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 03.12.2015 р. № 2-584/0/261-15 через те, що інформація про стан виконання відповідачем Програми надана згідно з відомостями станом жовтень 2015 р., тоді як останні звітні документи про виконання Програми станом на 31.12.2015 р. підприємством направлено до департаменту 20.01.2016 р.

Відповідно до ст. 70 Водного кодексу України скидання стічних вод у водні об'єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин.

Ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин згідно зі ст. 49 Водного кодексу України встановлюється у дозволі на спеціальне водокористування.

Відповідач має дозволи на право здійснення спеціального водокористування, що також не заперечується позивачем.

Статтею 71 Водного кодексу України передбачено, що у разі, якщо водокористувачем допускається перевищення встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, скидання стічних вод у поверхневі водні об'єкти може бути обмежено, тимчасово заборонено (зупинено) чи припинено в порядку, встановленому законодавством.

Позивачем не надано доказів застосування до відповідача в порядку, встановленому чинним законодавством, зазначених вище санкцій у зв'язку з допущенними перевищенням встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин. Актом перевірки Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області від 22.04.2013 р. № 529 не встановлено необхідності у вжитті відповідачем заходів в забезпеченні випусків стічних вод підприємства, які скидаються до річки Дніпро, очисними спорудами.

Отже, висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог в частині зобов'язання відповідача забезпечити обладнання випусків стічних вод підприємства, які скидаються до річки Дніпро, очисними спорудами є правильним.

Стосовно зобов'язання відповідача здійснювати облік та контроль якості скинутих зливових стоків з території підприємства, обладнати точки відбору проб стічних вод для інструментально-лабораторного контролю за додержанням нормативів скидів забруднюючих речовин підприємства судом апеляційної інстанції встановлено, що планом-графіком аналітичного контролю якості вод ПрАТ «Євраз - ДМЗ» по металургійному та коксохімічному виробництву, погодженому з Державною екологічною інспекцією в Дніпропетровській області, листом Дніпропетровського міського управління Держсанепідслужби № 2-1/2754 від 08.07.2013 р., в якому зазначено, що загальний обсяг лабораторних досліджень та інструментальних вимірів атмосферного повітря та стічних вод у відповідності з вимогами санітарного законодавства та вимогами нормативних документів прийнято до відома Дніпропетровським міським управлінням Головного управління Держсанепідслужби у Дніпропетровській області, доводиться здійснення з боку відповідача контролю за якістю стічних вод.

При цьому в акті перевірки Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області від 22.04.2013 р. № 529 в розділі «Виробничий контроль» містяться відомості, що виробничий контроль за додержанням відповідачем нормативів викидів і скидів якості зворотних вод та контроль за якісним станом підземних вод із спостережувальних свердловин здійснює екологічна лабораторія ПрАТ «Євраз - ДМЗ», яка є атестованою у встановленому законодавством порядку на право проведення вимірювань на вміст забруднюючих речовин в викидах організованих стаціонарних джерелах, в зворотних, стічних та підземних водах, видано відповідне свідоцтво про атестацію.

Положення про лабораторію та посадові інструкції спеціалістів розроблені, узгоджені і доведені до відома співробітників. Лабораторія забезпечена нормативними документами на методики виконання вимірювань вмісту забруднюючих речовин в зворотних, стічних та підземних водах та викидах організованих стаціонарних джерел, засобами вимірювальної техніки (ЗВТ), допоміжним обладнанням, хімічними реактивами, мірним та лабораторним посудом, стандартними зразками (за винятків хлоридів), які необхідні для проведення інструментального контролю в промислових викидах, зворотних, стічних та підземних водах. Повірка ЗВТ проводиться згідно з графіком, узгодженим з ДДЦСМС. Графік відомчого контролю якості зворотних вод та контролю за якісним станом підземних вод із спостережувальних свердловин підприємства на 2013 р. узгоджений з державною екологічною інспекцією в Дніпропетровській області.

Крім того, в зазначеному акті відсутні зауваження про необхідність відповідача обладнати точки проб стічних вод для інструментально-лабораторного контролю за додержанням нормативів скидів забруднюючих речовин підприємства. Також в матеріалах справи відсутні належні докази пред'явлення таких вимог відповідачу.

Відповідно до ст. 25 Водного кодексу України що державний облік водокористування ведеться з метою систематизації даних про забір та використання вод, скидання зворотних вод та забруднювальних речовин, наявність систем оборотного водопостачання та їх потужність, а також про діючі системи очищення стічних вод та їх ефективність. Державний облік та аналіз стану водокористування здійснюються шляхом подання водокористувачами звітів про водокористування. Організація ведення державного обліку водокористування здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.

Приписами п. 7 ст. 44 Водного кодексу України встановлений обов'язок водокористувачів здійснювати облік забору та використання вод, вести контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об'єктів у контрольних створах, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині.

Крім того, позивачем заявлені вимоги щодо зобов'язання відповідача обладнати територію підприємства зливовою каналізацією; обладнати територію підприємства твердим суцільним покриттям.

Колегією суддів встановлено, що на місця видалення відходів відповідач має погоджені у встановленому законом порядку паспорти МВВ: «Склад брухту вогнетривких виробів», новий реєстраційний № 2/14; «Склад відвального доменного шлаку», новий реєстраційний № 3/14; «Склад залізовмісного шламу», новий реєстраційний № 4/14.

В період з 03.02.2016 р. по 05.02.2016 р. Головним управлінням Держсанепідслужби в Дніпропетровській області проведено санітарно-епідеміологічне обстеження ПрАТ «Євраз - ДМЗ», за результатами якого складений акт від 05.02.2016 р., яким встановлено, що на підприємстві розроблені та погоджені у встановленому порядку паспорти на місця видалення відходів (склад брухту вогневитривких виробів, склад відвального доменного шлаку, склад залізовмісного шламу); відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1360 від 31.08.1998 р. «Про затвердження Порядку ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів» затверджені реєстрові карти об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів; розроблені матеріали по інвентаризації виробничих та побутових відходів підприємства; підприємство має дозвіл на зберігання/використання ангідриду миш'яковистого терміном дії до 30.09.2016 р.; договори на утилізацію твердих побутових відходів укладені та в наявності. В ході обстеження не виявлено порушень у сфері поводження з відходами.

З протоколу державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 2991 від 18.12.2015 р., складеному комісією з питань державної санітарно-епідеміологічної експертизи Державної установи «Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзєєва НАМН України» за результатами проведеної державної санітарно-епідеміологічної експертизи проекту санітарно-захисної зони металургійного виробництва ПАТ «Євраз - ДМЗ ім. Петровського», вбачається, що під час експертизи встановлено, що проммайданчик металургійного виробництва підприємства відповідача розташований в зоні старої досить щільної промислової забудови м. Дніпропетровська, відтак, лісозахисні смуги навколо підприємства представлені насадженнями вздовж дорожніх магістралей. Зони озеленення всередині підприємства практично відсутні, оскільки близько 80% території проммайданчика має тверде покриття.

Відносини, пов'язані з утворенням, збиранням і заготівлею, сортуванням, перевезенням, зберіганням, обробленням (переробленням), утилізацією, видаленням, знешкодженням та захороненням відходів, що утворюються в Україні, перевозяться через її територію, вивозяться з неї, а також з перевезенням, обробленням та утилізацією відходів, що ввозяться в Україну як вторинна сировина, унормовано Законом України «Про відходи» (далі - Закон № 187/98-ВР), статтею 16 якого визначено, що підприємства, установи та організації усіх форм власності у сфері поводження з відходами мають право на зберігання відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах відповідно до санітарних норм і правил утримання територій.

Обов'язки суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами визначені у ст. 17 цього Закону.

За приписами ст. 28 Закону № 187/98-ВР з метою повного обліку та опису функціонуючих, закритих та законсервованих місць видалення відходів, їх якісного і кількісного складу, а також здійснення контролю за впливом відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини ведеться реєстр місць видалення відходів. Реєстр місць видалення відходів ведеться на підставі відповідних паспортів, звітних даних виробників відходів, відомостей уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами. Дані реєстру підлягають щорічному уточненню. Порядок ведення реєстру місць видалення відходів визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок ведення реєстру місць видалення відходів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 р. № 1216, відповідно до якого Реєстр місць видалення відходів (далі - реєстр) - це система даних, одержаних у результаті обліку та опису всіх об'єктів і спеціально відведених місць, де здійснюються операції з видалення відходів (форму ведення реєстру подано в додатку 1 до цього Порядку); місця видалення відходів (далі - МВВ) - спеціально відведені місця чи об'єкти (полігони, комплекси, котловани, споруди, ділянки надр тощо).

Включенню до Реєстру підлягають усі місця видалення відходів (ті, що функціонують, закриті, законсервовані тощо). На кожне МВВ складається спеціальний паспорт, у якому зазначається найменування і код відходів, їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації. Спеціальний паспорт складається власником МВВ відповідно до Інструкції про зміст і складання паспорта місць видалення відходів.

Статтею 33 Закону № 187/98-ВР встановлені вимоги щодо зберігання та видалення відходів, згідно яких зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення). На кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об'єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об'єктів.

Приписами ст.ст. 17, 33 Закону № 187/98-ВР та ст. 44 Водного кодексу України, на які посилається позивач в обґрунтування вимог щодо зобов'язання відповідача вжити заходів щодо попередження забруднення зливової поверхні, а саме: обладнати територію підприємства відповідача зливовою каналізацією та твердим суцільним покриттям, не встановлені такі обов'язки суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами, які вимагаються до вчинення позивачем.

Відтак, висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині є правильним.

Щодо позовних вимог про зобов'язання обладнати три шламові карти-відстійники підприємства площею 0,011 км-2, кожна, які розміщені на березі річки Дніпро в районі прокатного стану « 550», для тимчасового зберігання рідкого залізовмісного шламу, твердим суцільним покриттям бортових стінок та дна карт, колегія суддів зазначає таке.

Технічним паспортом на шламові карти-відстійники, який розроблено Українським державним інститутом «Укргипромез» у 1989 р., визначено, що шламові карти розташовані на насипних ґрунтах, експлуатуються відповідачем з 1970 року, це огороджуючі дамби, з металургійних шлаків з трапеціадального січення, багаторічного використання при умові періодичного очищення. Тобто, технічним паспортом не передбачено, що бортові стінки та дно карт мають бути з бетонного покриття. Така вимога не передбачена чинним законодавством.

З урахуванням приписів ч. 1 ст. 19 Конституції України, яка встановлює, що ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а також ч. 5 ст. 19 Господарського кодексу України щодо заборони незаконного втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду, є правильним висновок суду про необґрунтованість вимог про зобов'язання обладнати три шламові карти-відстійники підприємства площею 0,011 км-2, кожна, які розміщені на березі річки Дніпро, в районі прокатного стану « 550», для тимчасового зберігання рідкого залізовмісного шламу, твердим суцільним покриттям бортових стінок та дна карт.

Що стосується позовних вимог в частині зобов'язання відповідача встановити санітарно-захисну зону підприємства, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Основним видом діяльності ПрАТ «Євраз - ДМЗ» є виробництво чавуну, сталі, прокату, фасонно-ливарної продукції та коксу.

Відповідно до діючої санітарної класифікації коксохімічні та металургійні підприємства відносяться до 1-го класу з нормативною санітарно-захисною зоною радіусом 1000 м.

Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.1996 р. № 173 затверджені Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів (далі - санітарні правила), які включають основні гігієнічні вимоги до планування і забудови як нових, так і існуючих міських та сільських поселень України, їх санітарного упорядкування та оздоровлення, пунктом 3.4 якого визначено, що відповідно до діючих будівельних норм та правил територія населеного пункту з урахуванням переважного функціонального використання поділяється на сельбищну територію; виробничу територію - для розміщення промислових підприємств і пов'язаних з ними об'єктів, комплексів наукових установ з дослідними виробництвами, комунально-складських об'єктів (баз, складів, гаражів, автопарків, трамвайних, тролейбусних депо і т. ін.), підприємств по виробництву та переробці сільськогосподарських продуктів, створення санітарно-захисних зон промислових підприємств, об'єктів зовнішнього транспорту, шляхів позаміського та приміського сполучення; ландшафтно-рекреаційну територію.

Відповідно до п. 5.4 санітарних правил промислові, сільськогосподарські та інші об'єкти, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними та біологічними факторами, при неможливості створення безвідходних технологій повинні відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами. Основою для встановлення санітарно-захисних зон є санітарна класифікація підприємств, виробництв та об'єктів, що наведена у додатку № 4 (п. 5.6 наказу № 173).

Пунктом 8.8 санітарних правил визначено, що промислові підприємства, а також об'єкти з технологічними процесами, які супроводжуються викидами шкідливих речовин в атмосферу, повинні мати санітарно-захисні зони, створені відповідно до вимог п. п. 5.4 - 5.10 цих правил. В додатку № 4 до санітарних правил наведена санітарна класифікація підприємств, виробництв та споруд і розмірі санітарно-захисних зон для них.

Тобто, є правильним зазначення судом першої інстанції, що санітарно-захисна зона ПрАТ «Євраз - ДМЗ» встановлена відповідними нормативно-правовими актами.

Пунктом 5.7 санітарних правил визначено, що розміри санітарно-захисної зони можуть бути зменшені, коли в результаті розрахунків та лабораторних досліджень, проведених для району розташування підприємств або іншого виробничого об'єкта, буде встановлено, що на межі житлової забудови та прирівняних до неї об'єктів концентрації шкідливих речовин у атмосферному повітрі, рівні шуму, вібрації, ультразвуку, електромагнітних та іонізуючих випромінювань, статичної електрики не перевищуватимуть гігієнічні нормативи.

У відповідача наявний проект санітарно-захисної зони металургійного виробництва ПрАТ «Євраз - ДМЗ» (далі - проект СЗЗ), розроблений ПрАТ «Вантажпромавтоматика» у відповідності до укладеного договору, протокол державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 2991 від 18.12.2015 р., висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-07/56964 від 24.12.2015 р., виданий Державною санітарно-епідеміологічною службою України, про відповідність проекту СЗЗ вимогам санітарного законодавства та його погодження (затвердження).

Вказаним проектом СЗЗ передбачено зменшення санітарно-захисної зони металургійного виробництва від нормативного розміру 1000 м та від крайніх джерел викидів основного виробництва, які її формують, та становить розміри: на північний схід - 570 м; на південь - 380-450 м; на південний захід - 420-530 м; на захід - 620-640 м; на північний захід - 617-640 м.

Встановлений розмір санітарно-захисної зони забезпечує допустимі рівні канцерогенного та неканцерогенного впливів та ризиків, за фактором хімічного забруднення атмосфери від джерел металургійного виробництва підприємства, на здоров'я населення.

Саме з урахуванням вжитих відповідачем протягом 2007-2015 років заходів зі зменшення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря підприємством розпочаті роботи зі зменшення розмірів санітарно-захисної зони коксохімічного виробництва у відповідності з фактичними концентраціями забруднюючих речовин в атмосферному повітрі згідно з укладених з виконавцем таких робіт договором, роботи на цей час тривають.

Приписами п. 5.7 санітарних правил встановлені умови, при настання яких розміри санітарно-захисної зони можуть бути зменшені, тобто це є правом, а не обов'язком для вжиття дій щодо зменшення встановленої чинним законодавством нормативної санітарно-захисної зони того чи іншого суб'єкта господарювання.

Отже, є правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимоги про зобов'язання відповідача встановити санітарно-захисну зону підприємства.

Доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині необґрунтованого відхилення одного доказу (наукового висновку Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара) та надання переваги іншому (висновків експертизи), при цьому не враховано, що за даними державного реєстру атестованих судових експертів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 не значаться у реєстрі не дають підстав для висновку, що такі порушення потягли за собою неправильне вирішення справи, оскільки судом першої інстанції надана правова оцінка спірним правовідносинам без посилання на висновок експертизи, виходячи із встановлених обставин, із наведенням нормативного обґрунтування кожної позовної вимоги.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Повноваження органів прокуратури на здійснення перевірки в порядку прокурорського нагляду передбачені Законом України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991 р., який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, відповідно до ст. 19 якого предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є, зокрема, додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності. Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.

Як встановлено ст. 21 цього Закону, перевірки проводяться за письмовими зверненнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, фізичних та юридичних осіб, а також за власною ініціативою прокурора. При цьому перевірки за заявами фізичних чи юридичних

осіб, зверненнями та запитами депутатів усіх рівнів, крім заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, проводяться лише у разі їх попереднього розгляду компетентними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами або неприйняття ними у встановлені строки

рішень з цих питань.

У разі якщо захист прав і свобод людини і громадянина та інтересів держави згідно із законом є компетенцією відповідних органів державного нагляду (контролю), перевірки проводяться з обов'язковим наданням оцінки щодо законності їх діяльності. У зв'язку з бездіяльністю уповноваженого органу державного нагляду (контролю) або відсутністю такого органу вживаються відповідні заходи прокурорського реагування, спрямовані на забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина, інтересів держави.

Для здійснення перевірки прокурор приймає постанову, в якій зазначає підстави, що свідчать про можливі порушення законності, та обґрунтовує необхідність вчинення дій, передбачених пунктами 3, 4 та 5 частини першої статті 20 цього Закону. Не допускається

проведення перевірки без надання копії зазначеної постанови представнику підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, підпорядкованості чи приналежності, фізичній особі - підприємцю. Постанова прокурора може бути оскаржена цими особами до прокурора вищого рівня або суду в порядку адміністративного

судочинства протягом десяти днів з дня одержання копії постанови. За результатами розгляду скарги прокурор вищого рівня приймає рішення про задоволення скарги та скасування постанови або про відмову у задоволенні скарги. Оскарження постанови до прокурора вищого рівня не позбавляє особу права на її оскарження до суду, яке може бути здійснене нею протягом десяти днів з дня одержання рішення прокурора вищого рівня про результати розгляду скарги.

З метою забезпечення належної організації нагляду за додержанням і застосуванням законів та підвищення його ефективності Генеральним прокурором України затверджено наказ від 07.11.2012 р. № 3гн «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів», який був чинним на час здійснення перевірки, пунктом 6 якого встановлено, що при здійсненні нагляду за додержанням і застосуванням законів органами державного нагляду (контролю) та управління:

6.1. Особливу увагу звертати на законність проведення ними перевірок суб'єктів господарювання, прийняття рішень, які зупиняють господарську діяльність, анулюють документи дозвільного характеру або передбачають інші заходи, що обмежують законні права та інтереси таких суб'єктів.

6.2. Не допускати підміни органів державного нагляду (контролю) та управління, не дублювати їх функцій. Не відображати роботу цих органів як результати нагляду за додержанням і застосуванням законів.

6.3. За наслідками перевірок обов'язково надавати оцінку законності діяльності органів державного нагляду (контролю) та управління, уповноважених на захист прав і свобод людини і громадянина та інтересів держави. З цією метою, за необхідності, перевірки проводити безпосередньо на підпорядкованих і підконтрольних їм об'єктах.

6.4. Вживати відповідні заходи реагування у зв'язку з бездіяльністю органів державного нагляду (контролю) та управління або за відсутності такого органу з метою захисту прав і свобод людини і громадянина та інтересів держави.

Відтак, як Законом України «Про прокуратуру», так й зазначеним наказом Генерального прокурора України передбачено, що прокуратура не повинна підміняти органи відомчого управління та контролю.

Крім того, п. 10.8 наказу Генерального прокурора України від 07.11.2012 р. № 3гн «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів» встановлений обов'язок прокуратури з перевірки законності і повноту вжитих заходів щодо усунення порушень закону, притягнення винних осіб до відповідальності, а п. 13 вказано на необхідність забезпечення контролю за своєчасністю та повнотою розгляду документів прокурорського реагування.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем не здійснювалось будь-яких контрольних заходів щодо перевірки стану виконання відповідачем подання як заходу прокурорського реагування, а висновок щодо невиконання суб'єктом господарювання вимог прокурора не підтверджено ані даними прокурорської перевірки, ані даними перевірок органів державного нагляду (контролю) та управління.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу прокуратури Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2016 р. в справі № 804/13132/13-а залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2016 р. в справі № 804/13132/13-а за позовом прокуратури Дніпропетровської області до Приватного акціонерного товариства «Євраз - Дніпровський металургійний завод» про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 25.07.2016 р.

Головуючий: В.А. Шальєва

Суддя: С.В. Білак

Суддя: Н.А. Олефіренко