КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа : № 826/27833/15 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника Адміністрації Президента України, представника голови Вищої ради юстиції Бенедисюка Ігора Михайловича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом громадської організації «Український суспільно-правовий рух «Демократія через право» до Адміністрації Президента України, Голови Адміністрації Президента України Ложкіна Бориса Євгеновича, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Голова Вищої ради юстиції Бенедесюк Ігор Михайлович про визнання дій протиправними, -

В С Т А Н О В И В :

Громадська організація «Український суспільно-правовий рух «Демократія через право» (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Адміністрації Президента України (далі - відповідач 1), Голови Адміністрації Президента України Ложкіна Б.Є. (відповідач 2), третя особа третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Голова Вищої ради юстиції Бенедисюк І.М. про визнання протиправними дії щодо опрацювання проекту Указу Президента України № 703/2015 від 15.12.2015 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди дня працівника суду» в частині нагородження Бенедисюка І.М. відзнакою «Іменна вогнепальна зброя»; визнання протиправними дій щодо подачі на підпис проекту Указу Президента України № 703/2015 від 15.12.2015 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди дня працівника суду» в частині нагородження Бенедисюка І.М. відзнакою «Іменна вогнепальна зброя».

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 10 травня 2016 року адміністративний позов залишив без задоволення.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач 1 та третя особа подали апеляційні скарги, в яких просять змінити мотивувальну частину постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 травня 2016 року шляхом вилучення з неї абзаців 7 - 12 сторінки 3. На думку апелянтів, зазначену постанову суду прийнято правильно, але з помилковим застосуванням норм матеріального права, що є підставою для її зміни, відповідно до ст. 201 КАС України.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а постанова суду першої інстанції - зміні, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, Указом Президента України № 703/2015 від 15.12.2015 року «Про відзначення державним нагородами України з нагоди Дня працівника суду», зокрема, нагороджено відзнакою «Іменна вогнепальна зброя» Голову Вищої ради юстиції Бенедисюка І.М.

Відповідно до ст. 2 Законом України «Про державні нагороди України» законодавство про державні нагороди складається з Конституції України, цього Закону та указів Президента України, що видаються відповідно до нього.

Статтею 3 Закону України «Про державні нагороди» державними нагородами є, зокрема, відзнака «Іменна вогнепальна зброя».

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державні нагороди» нагородження державними нагородами провадиться указом Президента України. Нагородженому вручається державна нагорода та документ, що посвідчує нагородження нею.

Відзнаку Президента України «Іменна вогнепальна зброя» засновано Указом Президента України № 341/95 від 29.04.2015 року, яким також затверджено Положення про відзнаку Президента України «Іменна вогнепальна зброя», опис відзнаки та зразок посвідчення про нагородження нею (далі - Положення).

Згідно п. 1 Положення відзнаку Президента України «Іменна вогнепальна зброя» (далі - відзнака «Іменна вогнепальна зброя») засновано для нагородження за особисті заслуги в забезпеченні обороноздатності України, недоторканності її державного кордону, підтримці високої бойової готовності військ, зміцненні національної безпеки, боротьбі зі злочинністю, захисті конституційних прав і свобод громадян, за бездоганну багаторічну службу, зразкове виконання військового та службового обов'язку, виявлені при цьому честь і доблесть.

Відповідно до п. 3-4 Положення клопотання про нагородження відзнакою «Іменна вогнепальна зброя» порушує керівник міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, командуючий військовим формуванням. У клопотанні зазначаються заслуги особи, що стали підставою для його порушення.

Відзнаку «Іменна вогнепальна зброя» разом із посвідченням про нагородження нею та бойовим комплектом у кількості 16 патронів вручає Президент України або за його уповноваженням керівник міністерства, іншого центрального та місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, військового формування.

Таким чином, відзнака «Іменна вогнепальна зброя» проводиться за клопотанням керівника міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, командуючого військовим формуванням Указом Президента України.

Згідно п. 1-4 Положення про Адміністрацію Президента України затвердженого Указом Президента України № 504/2010 від 02.04.2010 року Адміністрація Президента України (далі - Адміністрація) є постійно діючим допоміжним органом, утвореним Президентом України відповідно до пункту 28 частини першої статті 106 Конституції України.

Адміністрація у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародними договорами України, укладеними в установленому порядку, цим Положенням, а також розпорядженнями Глави Адміністрації Президента України.

Основними завданнями Адміністрації є організаційне, правове, консультативне, інформаційне, експертно-аналітичне та інше забезпечення здійснення Президентом України визначених Конституцією України повноважень.

Адміністрація відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: забезпечує взаємодію Президента України з Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, правоохоронними, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян (у тому числі політичними партіями, професійними спілками), підприємствами, установами, іншими організаціями, сприяє підвищенню ефективності такої взаємодії; опрацьовує і подає на підпис Президентові України проекти указів, розпоряджень Президента України, інших документів; забезпечує опрацювання та подання в установленому порядку на розгляд Президента України пропозицій щодо нагородження державними нагородами.

Таким чином, дослідивши чинне законодавство, матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Адміністрація Президента України наділена повноваженням щодо опрацювання та подання на підпис Президентові України проектів указів, зокрема, щодо нагородження державними нагородами.

Окремо, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 3 КАС України позивачем є, зокрема, особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З наведених норм права вбачається, що фізична та юридична особа може звернутися до адміністративного суду з позовом про визнання неправомірними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, зокрема, у тому випадку, якщо такі дії безпосередньо впливають на її права, свободи та інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Тобто, фізична та юридична особа наділена правом оскаржити до суду не будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, які, на її думку, були вчинені з порушенням вимог закону, а лише ті, що мають безпосереднє відношення до особи, яка подала адміністративний позов.

Таким чином, звертаючись до суду з вищенаведеним позовом ГО «Український суспільно-правовий рух «Демократія через право» зобов'язана була зазначити не лише в чому полягала неправомірність, на її думку, дій відповідача, а й чим вони порушують її права та інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Звертаючись до суду з даним позовом ГО «Український суспільно-правовий рух «Демократія через право» зазначила, що є представником інтересів своїх членів, які є складовою частиною народу України, а подання на підпис вказаного Указу призвело до порушення принципу рівності громадян перед законом, що фактично стосується широкого кола громадян України.

З наведеного колегія суддів убачає, що даний позов був поданий позивачем на захист не власних інтересів, а інтересів інших осіб - громадян України.

КАС України передбачено можливість звернення до суду з адміністративним позовом в інтересах інших осіб, проте виключно у випадках, передбачених законом.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 60 КАС України у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.

Натомість в даному випадку право ГО «Український суспільно-правовий рух «Демократія через право» на звернення до суду з даним позовом закріплене виключно у статуті об'єднання, проте не передбачене в законодавстві України.

У зв'язку з цим колегія суддів приходить до висновку про те, що ГО «Український суспільно-правовий рух «Демократія через право» є неналежним позивачем за даними позовними вимогами, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Також, у своїх апеляційних скаргах, відповідач та третя особа звертають увагу суду апеляційної інстанції на те, що абзаци 7-12 сторінки 3 оскаржуваного судового рішення ґрунтуються на помилковому встановленні обставин, а тому підлягають виключенню з оскаржуваного судового рішення.

В даних абзацах зазначено наступне:

«З огляду на викладене, суд погоджується з доводами позивача, що Бенедисюк Ігор Михайлович не обіймає посаду визначену ст. 9 Закону України «Про державні нагороди України» для яких встановлена відзнака «Іменна вогнепальна зброя».

Відповідно до ст. 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі призначення судді членом Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України він відряджається для роботи в цих органах на постійній основі. За членами цих органів - суддями зберігаються гарантії матеріального, соціального та побутового забезпечення, передбачені законодавством для суддів.

Суддя повинен дотримуватися вимог щодо несумісності, визначених законодавством у сфері запобігання корупції. Не вважається сумісництвом відрядження на роботу до Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України.

Згідно з ч. 7 ст. 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя до звільнення з посади не може бути нагороджений державними нагородами, а також будь-якими іншими нагородами, відзнаками, грамотами. Суддя може бути нагороджений державними нагородами лише за проявлену ним особисту мужність і героїзм в умовах, пов'язаних із ризиком для життя.

Отже, Бенедисюк Ігор Михайлович є суддею відрядженим на роботу до Вищої ради юстиції та згідно зі ст. 55 вказаного вище Закону може бути нагороджений державними нагородами лише за проявлену ним особисту мужність і героїзм в умовах, пов'язаних із ризиком для життя.

Проте, сторони не зазначають про наявність або відсутність таких обставин, а лише вказують на порушення ст. 9 Закону України «Про державні нагороди».

Колегія суддів апеляційної інстанції дослідивши дані абзаци мотивувальної частини судового рішення, вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Так, з положень пункту 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» вбачається, що у мотивувальній частині рішення необхідно наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, з яких виходив суд при вирішенні спору. Суди повинні мати на увазі, що саме лише посилання в мотивувальній частині на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм, на які посилається сторона при обґрунтуванні своїх вимог, не може вважатися належною юридичною кваліфікацією.

За приписами частини третьої статті 2 КАС України передбачено, що «у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку».

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовним вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З огляду на викладене, колегія суддів звертає увагу на те, що в даній адміністративній справі оскаржуються дії відповідачів щодо опрацювання проекту Указу Президента України № 703/2015 від 15.12.2015 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди дня працівника суду» та щодо подачі даного проекту на підпис Президенту України, проте позовні вимоги не містять вимоги щодо визнання даного Указу протиправним та його скасування.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інформація, яка міститься у абзацах 7-12 сторінки 3 мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення має бути виключена з нього, оскільки ці обставини можуть бути предметом дослідження в іншому судовому провадженні в разі оскарження Указу Президента України № 703/2015 від 15.12.2015 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди дня працівника суду». У зв'язку з такими обставинами, колегія суддів погоджується з доводами апелянтів про те, що суд першої інстанції аналізуючи в мотивувальній частині свого судового рішення законність Указу № 703/2015 від 15.12.2015 року в частині нагородження Бенедисюка І.М., безпідставно вийшов за межі позовних вимог, чим порушив один із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах - диспозитивності (ст. 7 та 11 КАС України).

Згідно зі ст. 201 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є, зокрема, правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Дослідивши всі матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції встановила відсутність порушення прав та інтересів позивача, а тому суд першої інстанції не повинен був надавати правову оцінку Указу Президента України № 703/2015 від 15.12.2015 року.

У зв'язку з зазначеним, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно по суті вирішено справу, але частково з помилковим застосуванням норм процесуального права, тому колегія суддів апеляційні скарги задовольняє, а мотивувальну частину постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 травня 2016 року змінює.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги представника Адміністрації Президента України, представника голови Вищої ради юстиції Бенедисюка Ігора Михайловича - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 травня 2016 року - змінити.

Виключити з мотивувальної частини постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 травня 2016 року абзаци 7-12 сторінки 3 наступного змісту:

«З огляду на викладене, суд погоджується з доводами позивача, що Бенедисюк Ігор Михайлович не обіймає посаду визначену ст. 9 Закону України «Про державні нагороди України для яких встановлена відзнака «Іменна вогнепальна зброя».

Відповідно до ст. 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі призначення судді членом Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України він відряджається для роботи в цих органах на постійній основі. За членами цих органів - суддями зберігаються гарантії матеріального, соціального та побутового забезпечення, передбачені законодавством для суддів.

Суддя повинен дотримуватися вимог щодо несумісності, визначених законодавством у сфері запобігання корупції. Не вважається сумісництвом відрядження на роботу до Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України.

Згідно з ч. 7 ст. 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя до звільнення з посади не може бути нагороджений державними нагородами, а також будь-якими іншими нагородами, відзнаками, грамотами. Суддя може бути нагороджений державними нагородами лише за проявлену ним особисту мужність і героїзм в умовах, пов'язаних із ризиком для життя.

Отже, Бенедисюк Ігор Михайлович є суддею відрядженим на роботу до Вищої ради юстиції та згідно зі ст. 55 вказаного вище Закону може бути нагороджений державними нагородами лише за проявлену ним особисту мужність і героїзм в умовах, пов'язаних із ризиком для життя.

Проте, сторони не зазначають про наявність або відсутність таких обставин, а лише вказують на порушення ст. 9 Закону України «Про державні нагороди».

В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 травня 2016 року суду - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді :

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Мєзєнцев Є.І.