КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2016 р. Справа№ 911/819/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тищенко О.В.

Гончарова С.А.

секретар Каніковський А.О.

за участю представників:

від позивача: Пронюк В.Я. (представник за довіреністю)

від відповідача: Сушко О.О. (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду Київської області

від 18.04.2016 р.

у справі №911/819/16 (суддя Чонгова С.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Обухівтепломережа"

про стягнення 567361,68 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до місцевого господарського суду з позовом до Комунального підприємства "Обухівтепломережа" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу №2216/14-ТЕ-17 від 27.12.2013 в частині оплати за поставлений природний газ у січні - грудні 2014 року в розмірі 567361,68 грн., з яких 205114,80 грн. - пеня за період з 15.02.2014 по 17.07.2015; 335179,48 грн. - збитки від інфляції за період січень - червень 2014 року та за жовтень - грудень 2014; 27067,40 грн. - 3% річних за період з 15.02.2014 по 18.12.2015.

Рішенням господарського суду Київської області від 18.04.2016 р. в задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд посилався на те, що уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу. Для застосування санкцій, передбачених підпунктом 7.2 договору купівлі-продажу природного газу, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, встановлених частиною 2 статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи і відповідно до пункту 17 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 18.04.2016 р. у справі №911/819/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм процесуального права, зокрема ст.ст. 4-2, 43, 83 Господарського процесуального кодексу України та матеріального права, зокрема ст.ст. 549-552, 615, 625, 654 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 р. (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тарасенко К.В., Гончаров С.А.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 22.06.2015 р.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду №09-52/2505/16 від 22.06.2016 р. у справі №911/819/16 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №911/819/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 р. (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тищенко О.В., Гончаров С.А.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.07.2015 р.

Представники сторін у судове засідання з'явились та надали пояснення по суті спору.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

27.12.2013 р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та КП "Обухівтепломережа" укладено договір №2216/14-ТЕ-17 купівлі-продажу природного газу (далі за текстом - договір), за умовами якого позивач (продавець) взяв на себе зобов'язання передати у власність відповідачу (покупцеві) у 2014 році природний газ, а покупець - зобов'язується прийняти і оплатити природний газ на умовах договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору продавець передає з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ у обсязі до 1910 тис.куб.м.

Як визначено п. 5.1 договору, ціна (граничний рівень ціни) на газ встановлюється НКРЕ; ціна 1000 куб.м природного газу на дату укладання цього договору, відповідно до його п. 5.2, становить - 1309,20грн з ПДВ.

Пунктом 5.3 визначено, що у разі зміни НКРЕ ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання вони є обов'язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх в дію.

Відповідно до п. 5.5 договору, загальна вартість природного газу за вказаним договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Договором встановлено, що він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині поставки газу до 31.12.2014, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 11 договору).

Крім того, між сторонами укладались додаткові угоди до вказаного договору.

Так, відповідно до додаткової угоди №1 від 31.01.2014 сторонами змінено ціну за 1000 куб.м природного газу, яка з 01.01.2014 становить з ПДВ 1309,20грн.

Додатковою угодою №2 від 24.04.2014, сторонами змінено п. 1.2 договору, відповідно до якого газ, що продається за вказаним договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Додатковою угодою №3 від 01.10.2014, відповідно до якої п. 6.3 договору, викладено в наступній редакції: кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передплата за умови відсутності заборгованості за цим договором або якщо погашення заборгованості передбачено договорами про організацію взаєморозрахунків, укладених відповідно до постанови КМУ від 29.01.2014 №30.

Колегією суддів встановлено, що на виконання п. 2.1 договору, позивач поставив протягом січня-грудня 2014 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1691473,30 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, копії яких наявні в матеріалах справи.

Станом на 18.12.2015 відповідач повністю розрахувався за переданий природний газ переданий у 2014 році на загальну суму 1691473,30 грн., що не заперечується сторонами у справі.

Проте, як зазначає позивач, відповідач свої обов'язки за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу належним чином не виконав, провівши остаточні розрахунки за поставлений газ з порушенням погоджених сторонами строків, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Водночас колегією суддів встановлено, що 18.12.2015 між Головним управлінням Державної Казначейської служби у Київській області, Департаментом фінансів Київської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням виконавчого комітету Обухівської міської ради, Виконавчим комітетом Обухівської міської ради та сторонами у справі було укладено договір про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік") №520/375-в, відповідно до якого предметом вищевказаного договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 16 ст. 14 та ст. 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" і Порядку та умов надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №375 (п. 1 договору про організацію взаєморозрахунків).

Пунктом 8 договору про організацію взаєморозрахунків передбачено, що КП "Обухівтепломережа" перераховує на рахунок Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" кошти в сумі 417775,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 69629,17 грн., для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором від 27.12.2012 №2216/14-ТЕ-17 за 2014 рік.

За змістом п.п. 2 п. 12 договору про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Згідно п. 17 договору, сторони засвідчують, що після виконання договору вони не мають, одна до одної жодних претензій стосовно предмету договору.

Тобто, як вірно зазначив суд першої інстанції, уклавши вказаний договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу газу.

Комунальне підприємство КП "Обухівтепломережа" у строки, встановлені договором про організацію взаєморозрахунків, повністю розрахувалося з Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за поставлений газ у 2014 році, що підтверджується платіжним дорученням від 25.12.2014 №45 на суму 417775,00 грн., завірена копія якого наявна в матеріалах справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшов висновку про відсутність правових підстав щодо стягнення з відповідача вищезазначених сум пені, інфляційних втрат та 3% річних, оскільки для застосування санкцій, передбачених п. 7.2 договору купівлі-продаж природного газу, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи і відповідно до пункту 17 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 09.09.2014 у справах №5011-35/1533-2012-19/522-2012, №5011-35/1272-2012-42/527-2012 та №5011-1/1043-2012-42/528-2012, від 25.03.2015 у справі №924/1265/13, від 01.07.2015 у справі №924/1230/14, від 16.09.2015 у справі №917/2520/14, від 23.09.2015 у справі №917/2519/14, від 07.10.2015 у справах №924/1236/14, №924/406/14, від 11.11.2015 у справі №927/1733/14, в постановах Вищого господарського суду України у справах №924/1831/15 від 26.05.2016 р., №922/6320/15 від 25.05.2016 р., №916/417/15-г від 25.05.2016, №913/939/15 від 11.05.2016 р., №902/199/15 від 27.04.2016 р., №911/5235/15 від 06.04.2016 р., №925/1190/15 від 05.04.2016 р., №911/5112/15 від 30.03.2016 р., №908/3435/14 від 14.03.2016 р., №916/420/15-г від 01.03.2016 р., №911/3177/15 від 03.02.2016 р., №911/596/15 від 09.12.2015 р.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги те, що позивачем не доведено порушення відповідачем строків оплати за поставлений природний газ в 2014 році за вищезазначеним договором купівлі-продажу з врахуванням укладеного договору про організацію взаєморозрахунків, яким сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу газу, укладеного між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування рішення суду, а тому відхиляються судом.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 18.04.2016 року у справі №911/819/16 залишити без змін.

Матеріали справи №911/819/16 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді О.В. Тищенко

С.А. Гончаров