ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2016 року

Справа № 915/229/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді

Грека Б.М., - (доповідача у справі),

суддів :

Бондар С.В., Васищака І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз"

на постанову

Одеського апеляційного господарського суду від 11.05.16

у справі

№915/229/16

господарського суду

Миколаївської області

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря-Сервіс"

до

Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз"

про

спонукання до виконання мирової угоди на стадії виконання шляхом стягнення суми

за участю представників від:

позивача

не з'явилися, були належно повідомлені,

відповідача

Палькевич Н. С.(дов. від 26.12.15)

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зоря-Сервіс" звернулося до господарського суду Миколаївської області про спонукання Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" до виконання мирової угоди на стадії виконання від 28.07.14, затвердженої ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.08.04 у справі №8/167, з урахуванням додаткової угоди від 05.07.07 №4 до неї, затвердженої ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.07.07 у справі №8/167, шляхом стягнення грошових коштів на суму 1 400 000 грн.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 22.03.16 по справі №915/229/16 (суддя Коваль Ю.М.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.05.16 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Савицький Я.Ф., судді Гладишева Т.Я., Головей В.М.), позов задоволено з посиланням на не виконання відповідачем належним чином і у повному обсязі зобов'язань по мировій угоді, а надані докази підтверджують вказану заборгованість. При цьому вказали, що рішеннями господарського суду Миколаївської області у справі №915/2140/14 та №915/1395/15 встановлений початок перебігу строку позовної давності з 27.10.14, а отже в силу вимог ст.35 ГПК строк позовної давності у даній справ не є пропущеним.

Не погоджуючись із судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування та прийняття нового рішення, яким у позові відмовити. Свої доводи скаржник обґрунтовує порушенням судами ст.43 ГПК України, що призвело до не застосування до спірних правовідносин ч.1 ст.256, ч.1 ст.257, ч.1, 5 ст.261, ч.4-5 ст.267 та ч.1 ст.530 ЦК України. Судами, у порушення зазначених вимог законодавства, взято за основу відлік перебігу позовної давності не від дати спливу строку виконання за мировою угодою, а від дати винесення державним виконавцем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просив судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, за результатом розгляду господарської справи №8/167 стягнуто заборгованість за договором поставки на загальну суму 8 587 435,83 грн., на виконання чого господарським судом Миколаївської області видано наказ від 26.12.03. ТОВ "Зоря-сервіс" пред'явлено даний наказ до виконання і 21.01.04 постановою відділу Державної виконавчої служби Ленінського району управління юстиції міста Миколаєва відкрито виконавче провадження (а.с.20 т.1).

28.07.04, на стадії виконання судового рішення, сторони уклали мирову угоду, яка затверджена ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.08.04 у справі №8/167. Відповідно до даної угоди, боржник зобов'язався сплатити грошові кошти у період серпень 2004-липень 2011 років, при цьому, у період серпень 2004-липень 2006 року по 71 560,00 грн. щомісячно, у період серпень 2006-червень 2011 року по 114 500,00 грн. щомісячно і 114 495,85 грн. у липні 2011 року. Зважаючи на це, 29.11.04 ДВС закінчено виконавче провадження по господарській справі №8/167.

У подальшому сторонами укладено додаткові угоди до мирової угоди, затверджені судом, а саме: від 01.08.06 №1 (ухвала господарського суду Миколаївської області від 23.08.06 - а.с.24-25 т.1); від 03.01.07 №2 (ухвала господарського суду Миколаївської області від 20.02.07 - а.с.26-27 т.1); від 30.03.07 №3 (ухвала господарського суду Миколаївської області від 18.04.07 - а.с.28-29 т.1); від 05.07.2007р. №4 (ухвала господарського суду Миколаївської області від 19.07.07 - а.с.30-31 т.1). Останньою додатковою угодою, сторони узгодили інший строк та суми чергових платежів (боржник зобов'язується сплачувати заборгованість у період серпень 2004-грудень 2011 років, при цьому, у період серпень 2004-вересень 2007 року по 71 560,00 грн. щомісячно, а у період жовтень 2007-листопад 2011 року по 114 500,00 грн. щомісячно і 143 155,8 грн. у грудні 2011 року.

Починаючи з вересня 2007 року, боржник припинив виконувати грошові зобов'язання, визначені додатковою угодою від 05.07.07 №4 до мирової угоди, а тому позивач звернувся до Ленінського ВДВС із заявою від 05.03.08 №141 про відкриття виконавчого провадження на виконання ухвал господарського суду про затвердження мирової угоди і про затвердження додаткової угоди №4 до неї (а.с32 т.).

Постановою від 11.03.08 Ленінським ВДВС відкрито виконавче провадження з примусового виконання ухвали господарського суду від 19.07.07 у справі №8/167 про затвердження додаткової угоди від 05.07.07 №4 до мирової угоди від 28.07.04.

25.03.08 виконавче провадження по зазначеній справі було зупинено, через внесення боржника до Реєстру підприємств ПЕК, які беруть учать у процедурі погашення заборгованості у відповідності до ЗУ "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (п.15 ст.34 Закону).

28.11.08 виконавче провадження передано з Ленінського ВДВС до підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Миколаївській області і постановою від 16.12.08 державним виконавцем цього підрозділу прийнято виконавче провадження та присвоєно йому номер ВП №10706927.

31.03.14 виконавче провадження поновлено.

18.04.14 боржник звернувся до суду зі скаргою про визнання неправомірною постанови про поновлення виконавчого провадження.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.07.14 у справі №8/167, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.09.14, зазначену заяву боржника задоволено. Цими судовими актами встановлено, що ухвала господарського суду Миколаївської області у справі №8/167 про затвердження додаткової угоди від 05.07.07 №4 до мирової угоди на стадії виконання від 28.07.04, у порушення вимог ст.18 ЗУ "Про виконавче провадження" не містить строку пред'явлення її до виконання, а тому вона не є підставою для відкриття виконавчого провадження. Зважаючи на таке, 22.10.14, начальником відділу ПВР ВДВС ГУЮ у Миколаївській області скасовано постанову від 11.03.08 про відкриття виконавчого провадження №10706927 та всі винесені у ній постанови державного виконавця (а.с.48-50 т.1).

24.10.14 відмовлено у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали господарського суду Миколаївської області від 19.07.07 у справі №8/167 про затвердження додаткової угоди №4 до мирової угоди, на підставі п.2 ч.1 ст.26 ЗУ "Про виконавче провадження". Оригінали ухвал про затвердження мирової угоди та про затвердження додаткової угоди №4 до неї, про відкриття виконавчого провадження по яким відмовлено, повернуто стягувачу, що вбачається із супровідного листа від 24.10.14 №02.1-24/6210.

18.12.14 ТОВ "Зоря-сервіс" пред'явлено позов до ПАТ "Миколаївгаз" про стягнення з останнього частини заборгованості на суму 100 000,00 грн., за вищевказаною мировою угодою та додатковою угодою №4 до неї, затвердженими відповідними ухвалами суду, за період липень 2007-серпень 2007 року та частку боргу за вересень 2007 року. Даний позов задоволений повністю рішенням господарського суду Миколаївської області від 18.02.15 у справі №915/2140/14, залишеним без змін постановами Одеського апеляційного суду та Вищого господарського суду України.

03.08.15 стягувач звернувся до того ж суду про стягнення іншої частини боргу на суму 700 000,00грн., із яких: 57 186,45 грн. - залишок заборгованості за вересень 2007 року; 114 500,00 грн. заборгованості щомісяця за жовтень 2007- лютий 2008 року; 70 313,55 грн. - частка заборгованості за березень 2008 року. Позов задоволений повністю рішенням господарського суду від 05.10.15 у справі №915/1395/15, залишеним без змін постановами Одеського апеляційного суду та Вищого господарського суду України.

Станом на час розгляду даної справи, ПАТ "Миколаївгаз" не виконані грошові зобов'язання за мировою угодою, у редакції викладеної до неї додатковою угодою №4, щодо погашення заборгованості, починаючи з березня 2008 року.

04.03.16 стягувач звернувся до господарського сулу Миколаївської області з вимогою про спонукання відповідача до виконання мирової угоди шляхом стягнення з останнього частини боргу за мировою угодую на загальну суму 1 400 000 грн., з яких: 74 686,45 грн. - залишок заборгованості за грудень 2008 року, визначений як різниця між узгодженою у додатковій угоді №4 до мирової угоди сумою 114 500,00 грн., яка підлягала сплаті протягом грудня 2008 року, та сумою 39 813,55 грн., яка заявлена до стягнення у іншій господарській справі №915/206/16; 1 259 500 грн. - заборгованість за період січень-листопад 2009 року; 65 813,55 грн. - частка боргу за грудень 2009 року.

Суди обох інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог, прийнявши до уваги, що постановою головного державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у Миколаївській області від 24.10.14 відмовлено у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали господарського суду Миколаївської області від 19.07.07 по справі №8/167 та повернуто позивачу оригінал ухвали від 10.08.04 по справі №8/167 та оригінал ухвали від 19.07.07 й обставини, за яких відсутні докази належного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо виконання умов мирової угоди.

Спростовуючи доводи боржника про пропущення стягувачем строку позовної давності, суди вказали на те, що право на звернення до суду в останнього виникло лише після відмови державного виконавця у відкритті виконавчого провадження про спонукання боржника виконати умови мирової угоди, тобто з 24.10.14. А точніше, з 27.10.14, коли стягувачем отримано зазначену постанову про відмову та оригінали документів (ухвала від 10.08.04 по справі №8/167 та 19.07.07), що підтверджується довідкою із сайту "Укрпошта" та конвертом. А отже підстав для застосування наслідків пропущення строку позовної давності судами не знайдено.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки суду попередніх інстанцій передчасними, зважаючи на наступне.

Положеннями ст.ст.78, 80 ГПК України визначено, що спір може бути завершений у судовому порядку, шляхом затвердження ухвали про мирову угоду сторін, яка визначає їх права та обов'язки щодо предмету позову, процесуальним наслідком чого є припинення провадження у справі. За таких обставин наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути виданий, а ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом згідно з п.2 ч.2 ст.17 ЗУ "Про виконавче провадження", що підлягає виконанню у порядку, передбаченому вказаним Законом. Як виконавчий документ, враховуючи вимоги положень ст.19 ЗУ "Про виконавче провадження", вона має містити у резолютивній частині вказівку про затвердження мирової угоди, відомості щодо умов, розміру і строків виконання зобов'язань сторін тощо. За недодержання відповідних вимог, вона не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою, а тому інша сторона у справі не позбавлена права звернутися із позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

Зі змісту позовних вимог та судових рішень випливає, що предметом розгляду даної справи є спонукання до виконання укладеної сторонами мирової угоди. Така угода відрізняється від звичайного правочину за формою та процедурою укладання і за своїм змістом передбачає дії осіб, що породжують (змінюють чи припиняють) цивільні права та обов'язки у розумінні ст.11 ЦК України, у тому числі й зобов'язання за положеннями ст.509 ЦК України.

Зобов'язання за мировою угодою, яка не є виконавчим документом, підлягають виконанню на загальних підставах, у тому числі необхідно з'ясовувати причини пропуску строку на звернення до суду, про що міститься відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 03.10.06 №12/184 (10/293/21) та від 04.07.11 №13/210/10.

За приписами ст.118 ГПК України та ст.21 ЗУ "Про виконавче провадження", виданий стягувачеві наказ може бути пред'явлено до виконання не пізніше 3-х років з дня прийняття рішення, ухвали, постанови або закінчення строку, встановленого у разі відстрочки виконання судового рішення або після винесення ухвали про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання.

З матеріалів справи видно, що боржник з вересня 2007 року припинив виконувати грошові зобов'язання. Скаржник в основу доводів касаційної скарги апелює до мотивів постанови ВСУ від 23.09.15 №6-274цс15, відповідно до висновків якої, у разі невиконання однією зі сторін зобов'язань за умовами мирової угоди інша сторона угоди не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди. При цьому звернення заінтересованої особи до суду із зазначеним позовом без попереднього отримання постанови державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження не є підставою для відмови у задоволенні вказаного позову. А тому, вважає, що судами неправомірно відмовлено у клопотанні про застосування наслідків порушення позивачем строку позовної давності, оскільки на його думку, строк сплинув ще у вересні 2010 року.

Визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить правильність обчислення позовної давності і захист порушеного права.

Застосовуючи ст.261 ЦК України у даній справ, позивач, з яким погодилися суди обох інстанцій, виходив з того, що відлік перебігу позовної давності розпочався від дати винесення державним виконавцем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження і безпосередньо, коли йому стало офіційно відомо про винесення такої постанови, а саме: з 27.10.14.

Проте, у супереч вимог ч.5, вказаної статті ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Наразі, від дати спливу строку виконання зобов'язання за мировою угодою, залежить момент відліку строку позовної давності. Проте, судами цей довід боржника не прийнятий до уваги, через що фактично не встановлений момент, з якого позивачу стало відомого про порушення його права. А вимоги зазначеної статті передбачають презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав і доведення терміну, з якого їй стало (могло стати) відомо про порушення її права.

При цьому, суди обох інстанцій не звернули уваги на те, що за умовами мирової угоди, викладеної до неї у редакції додаткової угоди №4, щодо погашення заборгованості, на суму 1 400 000 грн., передбачені окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами, а саме: 74 686,45 грн. - залишок заборгованості за грудень 2008 року, визначений як різниця між узгодженою у додатковій угоді №4 до мирової угоди сумою 114 500,00 грн., яка підлягала сплаті протягом грудня 2008 року, та сумою 39 813,55 грн., яка заявлена до стягнення у іншій господарській справі №915/206/16; 1 259 500 грн. - заборгованість за період січень-листопад 2009 року; 65 813,55 грн. - частка боргу за грудень 2009 року, - за невиконання обов'язку по сплаті за які встановлена самостійна відповідальність.

Отже, у разі неналежного виконання зазначених зобов'язань, позовна давність за вказаними вимогами про виконання мирової угоди, викладеної у редакції додаткової угоди №4, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Крім того, з 25.03.08 по 31.03.14 виконавче провадження по зазначеній справі було зупинено, через внесення боржника до Реєстру підприємств ПЕК, які беруть учать у процедурі погашення заборгованості у відповідності до ЗУ "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (п.15 ст.34 Закону). Проте, судами взагалі не досліджувалося, на скільки впливає обчислення перебігу строку позовної давності у контексті спірних правовідносин у період внесення зазначеного підприємства-боржника до Реєстру підприємств ПЕК, відповідно до якого на борги Публічного ПАТ "Миколаївгаз" накладено мораторій.

А тому висновки, покладені в основу оскаржуваних судових рішень, є передчасними і як такі, що не ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні обставин справи й відповідних доказів у ній.

За таких обставин Вищий господарський суд позбавлений можливості ухвалити рішення по суті спору, так як не всі обставини справи є з'ясованими, а відтак, спір стосується не правозастосування, а встановлення обставин справи, що не відноситься до компетенції Вищого господарського суду України. Тому ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені у цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими у судовому засіданні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111^{5, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,}

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 22.03.16 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.05.16 по справі №915/229/16 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді С. В. Бондар

І. М. Васищак