П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 липня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого

Прокопенка О.Б.,

суддів:

Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Самсіна І.Л., Терлецького О.О.,

при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача - Белінської О.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) про визнання незаконним та скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

У січні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до ВРЮ, у якому просив визнати незаконним та скасувати рішення ВРЮ від 25 грудня 2015 року № 1236/0/15-15 «Про зупинення розгляду заяви судді ОСОБА_3 про звільнення з посади судді Вищого господарського суду України у відставку» (далі - Спірне рішення).

На обґрунтування позову ОСОБА_3 послався на протиправну бездіяльність ВРЮ, яка полягає в ухиленні від розгляду в установлені законом строки його заяви про звільнення з посади судді у зв'язку з поданням ним заяви про відставку. Оскільки заяву про відставку подано 1 квітня 2015 року, ВРЮ була зобов'язана розглянути її та внести до Верховної Ради України (далі - ВРУ) подання про звільнення судді у відставку до 4 травня 2015 року. На думку позивача, Спірне рішення не відповідає жодній нормі законодавства, при прийнятті цього рішення не взято до уваги постанову Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2015 року, якою визнано бездіяльність ВРЮ незаконною та зобов'язано невідкладно розглянути заяву про звільнення з посади судді у відставку в порядку частини третьої статті 120 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, чинній на час подання ОСОБА_3 заяви про відставку; далі - Закон № 2453-VI). Із постанови Вищого адміністративного суду України вбачається, що наявність скарг на дії судді не перешкоджає розгляду заяви про відставку, оскільки на момент, коли сплив строк розгляду заяви, жодного подання про звільнення судді з інших підстав не існувало. ОСОБА_3 вважає Спірне рішення незаконним і таким, що підлягає скасуванню.

Вищий адміністративний суд України встановив, що 1 квітня 2015 року до ВРЮ надійшла заява ОСОБА_3 від 17 березня 2015 року про відставку.

Секція ВРЮ з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад рекомендувала прийняти рішення про внесення подання до ВРУ про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Вищого господарського суду України у відставку.

24 грудня 2015 року ВРЮ прийняла рішення про внесення подання до ВРУ про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Вищого господарського суду України за порушення присяги.

25 грудня 2015 року ВРЮ прийняла ухвалу про зупинення розгляду заяви судді ОСОБА_3 про звільнення з посади судді Вищого господарського суду України у відставку.

Вказане рішення мотивоване тим, що ВРУ на час розгляду заяви судді ОСОБА_3 про звільнення з посади судді Вищого господарського суду України у відставку не прийняла відповідної постанови про звільнення судді ОСОБА_3 з посади за порушення присяги, у зв'язку з чим ВРЮ вважає за доцільне зупинити розгляд його заяви про звільнення у відставку.

Вищий адміністративний суд України постановою від 15 березня 2016 року адміністративний позов задовольнив: визнав незаконним та скасував Спірне рішення.

Не погодившись із таким рішенням суду, ВРЮ подала заяву про його перегляд Верховним Судом України, у якій, посилаючись на порушення Вищим адміністративним судом України норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову цього суду від 15 березня 2016 року та прийняти нову - про відмову в задоволенні позову.

У судовому засіданні представник ВРЮ Белінська О.В. підтримала заяву про перегляд рішення Вищого адміністративного суду України, навела доводи на її обґрунтування.

Представники позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_1, вважаючи оскаржене відповідачем рішення суду законним та обґрунтованим, просили відмовити у задоволенні заяви про його перегляд.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені у заяві та запереченнях до неї доводи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява ВРЮ підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 131 Конституції України в Україні діє ВРЮ, до відання якої, зокрема, належить внесення подання про звільнення суддів з посад.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР «Про Вищу раду юстиції» (далі - Закон № 22/98-ВР) ВРЮ є колегіальним, постійно діючим, незалежним органом, відповідальним за формування незалежного високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі, а також за прийняття рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та у межах своєї компетенції про їх дисциплінарну відповідальність.

У статті 3 Закону № 22/98-ВР визначені повноваження ВРЮ, до яких, серед іншого, належить внесення подання Президенту України про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад, зокрема, за загальними обставинами, однією з яких відповідно до статті 31 цього Закону є звільнення судді з посади у зв'язку з поданням заяви про відставку (пункт 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України).

Так, за змістом статті 31 Закону № 22/98-ВР ВРЮ за пропозицією Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС) або за власною ініціативою вносить подання про звільнення суддів з посади до органу, який їх призначив або обрав. Рішення щодо пропозицій про звільнення суддів за обставин, зазначених у пунктах 1-3, 7-9 частини п'ятої статті 126 Конституції України, приймається на засіданні ВРЮ більшістю голосів її членів.

Разом із тим відповідно до статті 131 Конституції України та статті 3 Закону № 22/98-ВР до повноважень ВРЮ належить здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів, а також відповідно до статті 32

Закону № 22/98-ВР - внесення подання про звільнення судді за особливих обставин, а саме з підстав, передбачених пунктами 4-6 частини п'ятої статті 126 Конституції України (порушення суддею вимог щодо несумісності, порушення суддею присяги, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього), ВРЮ розглядає після надання ВККС, іншого суб'єкта у випадках, визначених законом, відповідного висновку або за власною ініціативою).

Статтею 111 Закону № 2453-VI визначено, що суддя суду загальної юрисдикції може бути звільнений з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, визначених частиною п'ятою статті 126 Конституції України, за поданням ВРЮ.

Відповідно до пункту 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі подання суддею заяви про відставку.

За змістом статті 120 Закону № 2453-VI суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Відповідно до частини третьої статті 120 цього Закону заява про відставку подається суддею безпосередньо до ВРЮ, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.

Статтею 95 Закону № 2453-VI визначено порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо судді. У частині другій цієї статті зазначено, що за зверненням, яке відповідає встановленим цим Законом вимогам та не підлягає поверненню, членом органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, проводиться перевірка даних про наявність підстав для відкриття дисциплінарного провадження.

Питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті вирішує орган, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів (частина сьома статті 95 цього Закону).

Відповідно до статті 105 Закону № 2453-VI в редакції від 7 липня 2010 року суддя звільняється з посади у зв'язку з порушенням ним присяги судді. Звільнення судді з посади на підставі порушення ним присяги судді відбувається за поданням ВРЮ після розгляду цього питання на її засіданні відповідно до Закону № 22/98-ВР.

Зазначеним положенням відповідають норми частин першої, третьої статті 116 Закону № 2453-VI в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд».

Таким чином, наведене положення частини третьої статті 120 Закону № 2453-VI не виключає можливості реалізації ВРЮ інших передбачених Конституцією України та Законом № 22/98-ВР повноважень.

Пунктом 53 Регламенту Вищої ради юстиції, затвердженого рішенням цього органу від 30 липня 2015 року на виконання статті 3 Закону № 22/98-ВР , передбачено, що якщо на момент розгляду питання про звільнення судді ВРЮ внесене подання про звільнення судді з інших підстав, розгляд питання по суті зупиняється до прийняття рішення за внесеним поданням.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, відповідно до Закону України від 8 квітня 2014 року № 1188-VII «Про відновлення довіри до судової влади в Україні » та Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» ВРЮ не здійснювала своїх повноважень у період з 11 квітня 2014 року по 4 червня 2015 року через відсутність складу зазначеного органу, передбаченого Конституцією України та Законом № 22/98-ВР.

Проте 1 квітня 2015 року до ВРЮ надійшла заява судді ОСОБА_3 про звільнення його з посади судді Вищого господарського суду України у відставку.

17 червня 2015 року відповідно до розпорядження Голови ВРЮ Бенедисюка І.М. матеріали заяви судді ОСОБА_3 були передані члену ВРЮ Маловацькому О.В.

23 липня 2015 року секція з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад встановили наявність у ВРЮ численних скарг на дії судді ОСОБА_3, без вивчення змісту яких неможливо вирішити питання про відставку судді. Тому секція вирішила відкласти розгляд матеріалів про внесення подання до ВРУ про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Вищого господарського суду України у відставку.

16 жовтня 2015 року суддя ОСОБА_3 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до ВРЮ про визнання незаконною бездіяльності, яка полягає в ухиленні від розгляду у встановлені законом строки заяви про звільнення з посади судді у зв'язку з поданням заяви у відставку.

16 листопада 2015 року постановою Вищого адміністративного суду України позов ОСОБА_3 задоволено: визнано протиправною бездіяльність ВРЮ щодо нерозгляду по суті в установлений законом строк заяви ОСОБА_3 про звільнення з посади судді у відставку; зобов'язано ВРЮ невідкладно розглянути заяву ОСОБА_3 про звільнення з посади судді у відставку.

Зазначене рішення Вищого адміністративного суду України набрало чинності 12 квітня 2016 року після перегляду його Верховним Судом України.

14 грудня 2015 року секція з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад дійшла висновку рекомендувати ВРЮ прийняти рішення про внесення подання до ВРЮ про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Вищого господарського суду України у відставку.

У той же час ВРЮ, розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за зверненням Хмельницької міської ради та народного депутата України VII скликання Сабія І.М. від 27 травня 2014 року, 24 грудня 2015 року прийняла рішення про внесення подання про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Вищого господарського суду України за порушення присяги, зупинивши тим самим розгляд заяви ОСОБА_3 про звільнення його з посади судді у відставку, у зв'язку з чим 25 грудня 2015 року прийняла Спірне рішення.

На підставі аналізу зазначених норм права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що норми, які визначають зміст та порядок здійснення ВРЮ зазначених повноважень, є обов'язковими до виконання ВРЮ. У цьому випадку з урахуванням конкретних обставин справи щодо ОСОБА_3, які полягають в тому, що питання прийняття рішення про внесення подання про звільнення ОСОБА_3 за порушення присяги було прийнято в проміжок часу між судовими рішеннями щодо бездіяльності ВРЮ, відповідач діяв відповідно до вимог, передбачених Конституцією та законами України, якими визначено порядок звільнення судді у відставку, коли ухвалив Спірне рішення.

Відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини другої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 237 цього Кодексу, суд має право у разі неправильного застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, скасувати судове рішення та ухвалити нове судове рішення.

З урахуванням наведеного постанова Вищого адміністративного суду України від 15 березня 2016 року підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення.

Керуючись частиною шостою статті 171¹ та статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву Вищої ради юстиції задовольнити.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 15 березня 2016 року скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Вищої ради юстиції про визнання незаконним та скасування рішення Вищої ради юстиції від 25 грудня 2015 року № 1236/0/15-15 «Про зупинення розгляду заяви судді ОСОБА_3 про звільнення з посади судді Вищого господарського суду України у відставку» відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

О.Б. Прокопенко

Судді: О.Ф. Волков

М.І. Гриців

О.А. Коротких

О.В. Кривенда

В.Л. Маринченко

П.В. Панталієнко

І.Л. Самсін

О.О. Терлецький