ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2016 року м. Київ К/800/10687/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2015

та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.04.2014

у справі № 813/624/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Геос-Львів»

до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Геос-Львів» звернулось до суду, з урахуванням уточнень позовних вимог, з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби № 0000551721 від 06.05.2011 та від 11.05.2011 № 0001212321, № 0001222321.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.04.2014, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2015, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як законні та обґрунтовані.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної планової виїзної перевірки ТОВ «Геос-Львів» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.12.2010, складено акт №770/23-2/30539282 від 20.04.2011, в якому зафіксовано порушення: п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 1.3, п. 1.7, п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. пп. 7.7.1, 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість та податок на прибуток приватних підприємств, а також пп. «ї» п. 1.3 ст. 1, п. 3.2 ст. 3, пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п. 7.3 ст. 7, абз. «г» пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, пп. пп. 8.1.1, 8.1.2, 8.1.8 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого не перерахований податок з доходів фізичних осіб у розмірі 50 742,23 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000551721 від 06.05.2011 про визначення суми грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 63 427,79 грн., в т.ч.: 50 742,23 грн. основного платежу та 12 685,56 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0001212321 від 11.05.2011 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 975 021,25 грн., в т.ч.: 1 580 017 грн. основного платежу та 395 004,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0001222321 від 11.05.2011 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 883 063 грн., в т.ч.: 1 506 450 грн. основного платежу та 376 613 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

В судовому порядку встановлено, що основними видами діяльності ТОВ «Геос-Львів» на момент виникнення спірних правовідносин, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 01.06.2009 та довідки з ЄДРПОУ було: 19.10.0 виробництво шкіри (основний); 51.24.0 оптова торгівля шкурами та шкірою; 19.20.0 виробництво галантерейних та дорожніх виробів зі шкіри та інших матеріалів.

В перевіряємому періоді, позивач здійснював господарську діяльність з придбання та переробки шкірсировини, придбання та продажу шкіряного напівфабрикату ВЕТ-Блу, передачі в оренду нерухомого майна та транспортних засобів, що перебувають у його власності.

Між ТОВ «Геос-Львів» (покупець) та ТОВ «Лаванда-Континент» (продавець), укладено договір від 01.06.2009 №0106-1, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і своєчасно оплатити його вартість на умовах, передбачених в даному договорі. Відповідно до п. 1.2 розділу 1 договору «Предмет договору», продажу підлягають шкіри ВРХ мокросоленого консервування, контуровані, боєнського походження. Відповідно до п. 1.3 даного договору, асортимент, кількість, сортність та ціна товару визначається сторонами в товаросупровідних накладних. Передача товару здійснюється по накладних, підписаних уповноваженими представниками сторін. Оплата за доставлений товар здійснюється покупцем у грошовій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця. При згоді сторін допускається оплата товару у формах, інакших від грошових, у тому числі шляхом видачі (передачі) векселів.

Також, між ТОВ «Геос-Львів» (покупець) та ТОВ «Лаванда-Континент» надалі продавець, укладено договір від 01.06.2009 №0106-2, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і своєчасно оплатити його вартість на умовах, передбачених в даному договорі. Умовами договору передбачено, що продажу підлягають хімматеріали, асортимент, кількість та ціна яких визначаються сторонами в товаросупровідних накладних. Передача товару здійснюється по накладним, підписаним уповноваженими представниками сторін, відповідно до п. 3.1 розділу 3 договору «Умови передачі товару». Оплата за доставлений товар, згідно з п. 4.2, п. 4.3 розділу 4 договору «Умови розрахунків», здійснюється покупцем у грошовій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця. При згоді сторін допускається оплата товару у формах, інакших від грошових, у тому числі шляхом видачі (передачі) векселів.

ТОВ «Лаванда-Континент» протягом 2009-2010 років на користь ТОВ «Геос-Львів», на підставі договорів від 01.06.2009 №0106-1 та від 01.06.2009 №0106-2 здійснювалась відповідна поставка товару, про що видані видаткові накладні та податкові накладні.

Поставка товару, згідно вищевказаних договорів виконана, розрахунки за договорами проведено. Отриманий товар використаний позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується накладними на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, документами на списання ТМЦ у виробництво, видатковими накладними, що підтверджують подальший продаж товариством шкіряного напівфабрикату «Вет-блу», виготовленого із сировини, що поставлена ТОВ «Лаванда-Континент».

На момент вчинення господарської операції контрагент позивача ТОВ «Лаванда-Континент» у встановленому законодавством порядку був зареєстрований як платник податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом платника ПДВ №17973684 від 25.01.2005 та даними офіційного сайту Міністерства доходів і зборів України, разом з тим контрагент позивача за інформацією про види діяльності, мав право здійснювати оптову торгівлю, в тому числі шкірсировиною, згідно з КВЕД 51.90.0 - Інші види оптової торгівлі. Вказаний вид діяльності не потребував отримання ліцензії.

Крім того, у власності позивача знаходяться: завод з переробки шкірсировини (виробничі площі, обладнання, транспортні засоби, спеціалізований транспорт, тощо) та складські приміщення за адресою м. Львів вул. Городницька, 54, штат товариства укомплектований працівниками необхідної кваліфікації (на час проведення перевірки 54 особи).

Також, на підставі договору оренди б/н від 03.01.2008 ТОВ «Лаванда-Континент» орендувало офісне приміщення за адресою м. Львів, вул. Природня, 5 та частину складського приміщення за адресою м. Львів, вул. Городницька, 54 (належать ТОВ «Геос-Львів), за які сплачувало орендну плату. В орендованих складських приміщеннях товариство зберігало шкірсировину, хімматеріали та шкіряний напівфабрикат ВЕТ-Блу.

Передача товару здійснювалася за адресою м. Львів, вул. Городницька 54 (складські приміщення у власності ТОВ «Геос-Львів» та користуванні ТОВ «Лаванда-Континент») та оформлено підписанням сторонами накладних на передачу товару та передачею продавцем покупцю податкових накладних. Приймання товару здійснювалось покупцем на склад ТОВ «Геос-Львів», де товар зберігався до передачі у виробництво. Отримання товару на склад покупця, подальша передача товару у виробництво та отримання готової продукції підтверджуються також складськими документами, а саме: звітами про рух матеріальних цінностей по складу хімматеріалів, шкірсировини та готової продукції відповідно, за жовтень 2009 року - лютий 2010 року.

Крім цього судами встановлено, що розвантаження, завантаження та транспортування придбаного товару (який розміщується на спеціальних дерев'яних піддонах) в просторі: склад-склад, склад-виробництво, та результату переробки - шкіряного напівфабрикату: виробництво-склад, та склад-покупець здійснювалось спецтехнікою (автонавантажувачі), яка перебували у власності ТОВ «Геос-Львів».

Факт приймання-передачі товарів у даному випадку підтверджено видатковими та податковими накладними, якими і зафіксована відповідна операція. Транспортування товару ТОВ «Лаванда Континент» на територію складу по вул. Городницька, 54 від постачальників вказаного товариства здійснювалась перевізниками, з якими ТОВ «Лаванда-Континент» укладено відповідні договори; транспортування товару оформлено товарно-транспортними накладними.

На підтвердження використання у своїй господарській діяльності товарів, придбаних у контрагента ТОВ «Лаванда-Континент», позивачем долучено до матеріалів справи копії відповідних первинних документів а саме: накладні, вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, документи на списання ТМЦ у виробництво, що підтверджує рух товару з моменту передачі зі складу у виробництво до отримання на склад результату переробки - шкіряного напівфабрикату «Вет- блу»; договори на реалізацію шкіряного напівфабрикату «Вет-блу», видаткові накладні, що підтверджують подальший продаж товариством шкіряного напівфабрикату «Вет-блу», виготовленого із сировини та з використанням хімматеріалів, які придбано у ТОВ «Лаванда-Континент» та докази отримання коштів за реалізований товар.

Також в акті перевірки зазначено порушення п. «ї» п 1.3. ст. 1, п. 3.2. ст. 3, п. п. 4.2.1. п. 4.2. ст. 4, п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», яке, на думку податкового органу, виникло у зв'язку з оплатою ТОВ «Геос-Львів» на користь ЗАТ «Універсальне агентство з продажу авіаперевезень» вартості авіаквитків, за якими здійснювали авіаперельоти фізичні особи - нерезиденти, які не є працівниками підприємства.

Матеріалами справи встановлено, що підприємством укладено цивільно-правові угоди - договори про надання посередницьких послуг від 01.10.2009 з фізичними особами нерезидентами, які не є працівниками підприємства, а саме з : ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, за умовами яких виконавець за завданням замовника зобов'язується надавати посередницькі послуги, визначені у договорі, а замовник зобов'язується оплатити підтверджені послуги виконавця, у розмірі, в порядку та в строки, визначені в договорі. У відповідності до п. 2.2. цих договорів, замовник бере на себе зобов'язання оплатити авіаперельоти, які здійснюються виконавцем для виконання договору.

ТОВ «Геос-Львів» на підставі рахунків фактур ЗАТ «Універсальне агентство з продажу авіаперевезень», платником по яких є позивач, придбано авіаквитки на загальну суму 110 968,60 грн. Оплату проведено шляхом переказу коштів з поточного рахунку ТОВ «Геос-Львів» на рахунок ЗАТ «Універсальне агентство з продажу авіаперевезень», що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками АТ «ОТП Банк» по рахунку позивача. В подальшому, по придбаних авіаквитках здійснювали перельоти фізичні особи-нерезиденти, виконавці згідно цивільно-правових договорів від 01.10.2009.

Щодо встановленого під час проведення перевірки порушення абзацу «г» пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2, пп. 8.1.8 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та порушення п. п. 1.3., п. п. 1.12. п. 1 розділу І, п. п. 1.5. п. 1 розділу II Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, у зв'язку з неутриманням та неперерахуванням податку з доходів фізичних осіб в розмірі 17 451,65 грн., судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Дане порушення, як зазначив відповідач, виникло у зв'язку з оплатою ТОВ «Геос-Львів» на користь ЗАТ «Універсальне агентство з продажу авіаперевезень» грошових коштів за придбані квитки, за якими здійснював авіаперельоти у службові відрядження працівник підприємства ОСОБА_7

Матеріалами справи встановлено, що позивач до перевірки надав наказ на відрядження ОСОБА_7, посвідчення про його відрядження та копію закордонного паспорту з відмітками про перетин кордону і візою країни відрядження.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з необґрунтованості донарахування позивачу податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій контролюючим органом, у зв'язку з відсутністю з боку позивача порушень податкового законодавства, оскільки судом встановлено належне документальне підтвердження спірних господарських операцій, а витрати позивача на придбання авіаквитків для фізичних осіб-нерезидентів, за висновками судів, не є доходом цих фізичних осіб, оскільки не є виплатою чи винагородою за цивільно-правовим договором.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанції, з огляду на наступне.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст. 1 цього Закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації (п. 1 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, господарська операція являє собою дію або подію, яка веде до змін у фінансовому стані підприємства.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового законодавства.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Також, згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8¹ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судами попередніх інстанцій з підтвердженням матеріалів справи встановлено правомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту спірного періоду на підставі належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, та встановлено, що господарські операції фактично здійснені, спричинили реальні зміни в майновому стані позивача, а придбаний товар використано у подальшій діяльності, що відповідно підтверджено первинними бухгалтерськими документами, та не спростовано відповідачем, тому податковим органом безпідставно прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Щодо нарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб податковим повідомленням-рішенням № 0000551721 від 06.05.2011, слід зазначити наступне.

Відповідно до пп. «ї» п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід з джерелом його походження з України - це будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі у вигляді інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує).

До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються: доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору (пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»).

Згідно з п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Для визначення доходу з джерелом його походження з України, такий окрім кваліфікації як дохід, повинен одержуватись платником податку або бути нарахованим на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України або якщо джерело виплати (нарахування) якого знаходиться на території України.

Отже, умовою набуття юридичною особою статусу податкового агента фізичної особи-нерезидента, є виплата чи нарахування доходу такій особі.

Як встановлено в судовому порядку, за умовами договорів від 01.10.2009, а саме розділу 4 «Підстави для розрахунку і порядок оплати», підставою для проведення розрахунку за надані послуги є укладений виконавцем від імені замовника договір поставки сировини. Замовник проводить розрахунок з виконавцем після надання Виконавцем довідки про присвоєння ідентифікаційного коду та з вирахуванням податку на доходи фізичних осіб за ставкою 30%.

Винагорода за вказаними договорами виплачується виключно у вигляді відсотку від вартості поставленої сировини, за укладеними Виконавцем, в порядку виконання умов цього договору, Договорами поставки сировини (п. 4.3 договорів). Саме дана виплата є доходом виконавців за вказаними договорами та підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, про що зазначено і безпосередньо в договорі (п. 4.4).

Таким чином, грошові кошти у розмірі 33 290,58 грн. позивачем на користь фізичних осіб не нараховувались, у власність цих фізичних осіб не передавались, придбані позивачем авіаквитки фізичні особи у власність не отримували, оскільки не могли розпорядитись ними (відчужити, замінити, передати чи використати інакше, як на виконання умов договору укладеного з позивачем) без участі позивача як покупця квитка, а тому сплачені позивачем юридичній особі грошові кошти не підпадають під визначення об'єкту оподаткування податком з доходів фізичних осіб, не є доходом в розумінні п. 1.2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та не можуть вважатися виплатою чи винагородою за цивільно-правовим договором.

Крім того, згідно положень пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат платника податку - підприємства, установи, організації включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, в тому числі витрати на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Відповідно до п. 1.7 розділу I Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 № 59, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.03.1998 № 218/2658, витрати на проїзд до місця відрядження і назад відшкодовуються в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов'язаних із придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті.

Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за наявності підтверджуючих документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку - запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору (контракту); інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, та як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надано відповідачу підтверджуючі витрати на відрядження працівника підприємства ОСОБА_7 документи. Зокрема, представлено наказ на відрядження, посвідчення про відрядження та копію закордонного паспорту з відмітками про перетин кордону і візою країни відрядження. Крім того було надано звіт групи спеціалістів за наслідками вивчення ринку постачальників необробленої шкіри Мозамбіка за листопад 2009 року - квітень 2010 року та листопад 2010 року - січень 2011 року, Мапуту, Мозамбік, який підтверджує взаємозв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства - виробництво і обробка шкіри. Вказане доводить приналежність витрат щодо оплати авіаквитків ОСОБА_7 до основної діяльності позивача. Отже, витрати позивача на службове відрядження ОСОБА_7 не є доходом у розумінні п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220^{1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -}

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області відхилити.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2015 та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.04.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий

В.В. Кошіль

Судді

І.В. Борисенко

О.А. Моторний