УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2016 р.

Справа № 2а-1870/7663/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Ральченка І.М. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства фінансів України на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.04.2016р. по справі № 2а-1870/7663/11

за позовом Приватного підприємства "Алмаз"

до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України , Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області третя особа Міністерство фінансів України

про визнання бездіяльность протиправною та стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач , Приватне підприємство "Алмаз", звернувся із позовом до суду, в якому просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління державної казначейської служби України в Сумській області, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо повернення надмірно перерахованих грошових коштів, сплачених ПП "Алмаз" за користування ліцензією на провадження діяльності з організації і проведення азартних ігор серії АВ №082850, виданої Міністерством фінансів України на період з 6 грудня 2006 року по 5 грудня 2011 року включно в сумі 487886,83 грн.; стягнути з Державного бюджету України надмірно перераховані кошти в розмірі 487 886,83 грн. за користування ліцензією на організацію діяльності з проведення азартних ігор, у зв'язку з невикористанням цієї ліцензії у період з 26 червня 2009 року по 5 грудня 2011 року.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що у 2007 році перерахував на користь Державного бюджету України грошові кошти у розмірі 997627,50 грн. за п'ять років користування ліцензією на провадження діяльності з організації і проведення азартних ігор. 12 січня 2007 року Міністерством фінансів України видано ліцензію зі строком дії з 06 грудня 2006 року по 05 грудня 2011 року. 25 червня 2009 року набрав чинності Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні», ст.4 якого передбачає cкасування вищезазначеної ліцензії з дня набрання чинності даного закону. Отже, починаючи з 26 червня 2009 року позивач не має права займатися діяльністю з організації і проведення азартних ігор. 22 липня 2009 року позивачем направлено лист № 190 від 22 липня 2009 року на адресу Міністерства фінансів України, в якому ставилось питання про повернення сплачених позивачем за період користування ліцензією з 26 червня 2009 року по 05 грудня 2011 року коштів, які по суті є надмірно сплаченими та залишаються неповернутими. 17 жовтня 2011 року позивач звернувся до Міністерства фінансів України, Головного управління Державного казначейства України в Сумській області, Державної казначейської служби України, представництва Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва в Сумській області із заявою про повернення надмірно перерахованих коштів, однак відповіді на подану заяву не отримав.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 04.04.2016 року позовні вимоги було задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління державної казначейської служби України в Сумській області, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо повернення надмірно перерахованих грошових коштів, сплачених приватним підприємством "Алмаз" за користування ліцензією на провадження діяльності з організації і проведення азартних ігор серії АВ №082850, виданої Міністерством фінансів України на період з 6 грудня 2006 року по 5 грудня 2011 року включно, в сумі 487886,83 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України надмірно перераховані кошти в розмірі 487886,83 грн. за користування ліцензією на організацію діяльності з проведення азартних ігор, у зв'язку з невикористанням цієї ліцензії у період з 26 червня 2009 року по 5 грудня 2011 року.

Відповідач - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України та третя особа не погодились із таким рішенням суду першої інстанції та подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на прийняття судом рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просять постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинста України фіксування судового засідання 13.07.2016 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно з ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 06.12.2006 року Міністерством фінансів України прийнято рішення № 1156 про видачу ПП "Алмаз" ліцензії на організацію діяльності з проведення азартних ігор. Згідно з платіжним дорученням № 3 від 4 січня 2007 року приватне підприємство «Алмаз» перерахувало на користь Державного бюджету України грошові кошти у розмірі 997 627,50 грн. за п'ять років користування ліцензією на провадження діяльності з організації і проведення азартних ігор (т. 1, а.с.9). Міністерством фінансів України 12 грудня 2007 року позивачу видано ліцензію серії АВ № 082850 строком дії з 06 грудня 2006 року по 05 грудня 2011 року (т. 1, а.с.8).

15 травня 2009 року був прийнятий Закон України “Про заборону грального бізнесу в Україні”, який набрав чинності 25 червня 2009 року, відповідно до пункту 2 статті 4 якого з дня набрання чинності цим Законом видача ліцензій на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор в Україні припиняється, а ліцензії, видані суб’єктам підприємницької діяльності до дня набрання чинності цим Законом, скасовуються.

На підставі даного Закону з 26 червня 2009 року була скасована ліцензія позивача на організацію діяльності з проведення азартних ігор. Невикористаний позивачем період дії зазначеної ліцензії - з 26 червня 2009 року по 05 грудня 2011 року.

Вважаючи, що є місце переплати у вказаний період коштів за користування ліцензією у розмірі 487 886,83 грн., позивач, з метою їх повернення, як надмірно нарахованих, 12 жовтня 2011 року звернувся із відповідними заявами до Міністерства фінансів України, Головного управління Державного казначейства України в Сумській області, представництва Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва в Сумській області (вих. №№208 та 209) (т. 1, а.с. 12,13). Неповернення визначеної суми коштів, як таких, що сплачені надмірно, стало причиною звернення позивача до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відсутність механізму реалізації на повернення частини коштів позивача, які були сплачені з метою можливості здійснення ним господарської діяльності у сфері надання послуг, що потребує відповідного державного контролю, шляхом видачі ліцензій, за період не здійснення даного виду господарської діяльності не є підставою для неповернення таких коштів, які є надмірно сплаченими.

У доводах апеляційної скарги Міністерство економічного розвитку і торгівлі України зазначає, що Положенням про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженим Указом Президента України від 31.05.2011 року №634/2011 не передбачено функцій щодо видачі подань до органу Держказначейства, а також Мінекономрозвитку не надано повноважень щодо ліцензування у сфері організації діяльності з проведення азартних ігор. Також зазначає, що Мінекономрозвитку не є правонаступником Держкомпідприємництва у Сумській області. Також зазначає, що на Мінекономрозвитку не було покладено контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 14060200 "плата за видачу ліцензій та сертифікатів", а тому відповідач не міг звернутись з відповідним поданням до казначейської служби, оскільки не володіє інформацією щодо сплати позивачем відповідних коштів.

Міністерство фінансів України у доводах апеляційної скарги зазначає, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено повернення коштів (або їх частину) за невикористану ліцензію, видану на провадження організації діяльності з проведення азартних ігор.

Колегія суддів погоджується із рішенням суду першої інстанції та зазначає, що воно скасуванню не підлягає з огляду на такі обставини.

Так, відповідно до пункту 29 статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (в редакції, що була чинною на час видачі ліценції) організація діяльності з проведення азартних ігор підлягала ліцензуванню.

Згідно зі статтею 15 цього Закону за видачу ліцензії справляється плата, розмір та порядок зарахування якої до Державного бюджету України встановлюються Кабінетом Міністрів України. Плата за видачу ліцензії вноситься після прийняття рішення про видачу ліцензії.

Установлено розмір плати за ліцензію на провадження діяльності з організації і проведення азартних ігор (крім випуску та проведення лотерей) вартістю 30000 євро за кожний рік користування такою ліцензією: на кожну особу, що провадить діяльність з організації та проведення азартних ігор на гральних автоматах; на кожний пункт тоталізатора - при провадженні букмекерської діяльності; на кожний електронний сервер - при провадженні діяльності з організації та проведення азартних ігор в електронному (віртуальному) казино; на кожний гральний зал - при провадженні діяльності з організації та проведення азартних ігор у казино та інших азартних ігор.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про строк дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу» від 29.11.2000 року № 1755 (в редакції, що була чинною на час видачі ліценції) встановлено, що термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності (крім видів господарської діяльності, зазначених у пунктах 3 і 4 цієї постанови) становить 5 років, а плата за її видачу справляється у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо органом ліцензування є центральний орган виконавчої влади, або 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо органом ліцензування є місцевий орган виконавчої влади (п.1). Плата за ліцензію на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор, яка видається на кожну особу, що провадить таку діяльність на гральних автоматах, на кожний пункт тоталізатора у разі провадження букмекерської діяльності, на кожний електронний сервер у разі провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор в електронному (віртуальному) казино, на кожний гральний зал у разі провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у казино та інших азартних ігор, справляється після прийняття рішення про видачу ліцензії. Плата вноситься у розмірі, встановленому законом, у національній валюті (за офіційним курсом, установленим Національним банком на день внесення платежу) (п. 4 1.). Плата, яка вноситься суб'єктом господарювання за видачу та переоформлення ліцензії, за кожний рік користування ліцензією на провадження діяльності з організації і проведення азартних ігор, а також за видачу копії та дубліката ліцензії, зараховується до Державного бюджету України і вноситься на рахунки територіального органу Державного казначейства №3510 в установах Національного банку та №2510 в установах комерційних банків (код бюджетної класифікації за доходами 14060200, символ звітності банку 069) (п.5).

25 червня 2009 року у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про заборону грального бізнесу» ліцензії, видані суб’єктам підприємницької діяльності до дня набрання ним чинності, скасовані.

Колегією суддів встановлено, що позивачу була видана ліцензія на провадження діяльності з організації і проведення азартних ігор, ним було сплачено кошти за користування цією ліцензією.

Відповідно до наданої довідки головного управління Державної казначейської служби України від 14.03.2016 року № 12-35/173-1488 ці кошти дійсно були зараховані на рахунок державного бюджету згідно з платіжним дорученням від 04.01.2007 року (т.2 а.с. 117).

Разом з тим, діяльність, яка підлягала ліцензуванню, у зв'язку з прийняттям Закону України "Про заборону грального бізнесу" з 25.06.2009 року заборонена. Таким чином, позивач в силу об'єктивних обставин в період з 26 червня 2009 року по 05 грудня 2011 року був позбавлений можливості провадити діяльність, однак кошти за користування ліцензією за її ведення сплатив. Надміру сплаченими коштами є сума коштів, які на певну дату були зараховані до бюджету понад нараховані суми зобов'язання, граничний строк сплати яких не настав на таку дату.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що кошти, зараховані позивачем за період 26 червня 2009 року по 05 грудня 2011 року, є саме надмірно сплаченими, оскільки позивач був позбавлений з незалежних від нього обставин права на ведення діяльності протягом всього періоду, на який була видана ліцензія.

Відносно визначення суб’єктного складу держаних органів, які наділені повноваженнями приймати рішення про повернення надміру сплачених коштів за визначеним кодом бюджетної класифікації за доходами 14060200 колегія суддів зазначає таке.

Порядком оформлення суб'єктам господарювання подання на повернення помилково або надмірно перерахованих коштів до бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 14060200 (після 01.01.2011 року - 22011800) «Плата за видачу ліцензій та сертифікатів», затвердженим Наказом Держкомпідприємництва від 07.05.2009 року №88, здійснення контролю за справлянням (стягненням) зазначених платежів до бюджету покладено на представництва Держкомпідприємництва в АРК, областях, містах Києві та Севастополі. Для отримання подання суб'єкт господарювання надає до представництва такі документи: заяву на повернення помилково або надмірно перерахованих коштів; оригінал або копію розрахункового документа, яким підтверджується перерахування коштів.

Представництва на підставі розгляду документів, зазначених у пункті 2 Порядку, та виписок з бюджетних рахунків за кодом класифікації доходів бюджету 14060200 (після 01.01.2011 року - 22011800) «Плата за видачу ліцензій та сертифікатів» оформлюють подання на повернення помилково або надмірно перерахованих коштів до органів Державного казначейства України (п.п. 1-3 Порядку).

Після внесення змін до статті 45 Бюджетного Кодексу України Законом України від 23.12.2010 р. №2856-VI (дата набрання чинності з 01.01.2011 року) перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету згідно з бюджетною класифікацією в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а також загальні вимоги щодо обліку доходів бюджету визначаються Кабінетом Міністрів України.

16 лютого 2011 року Кабінет Міністрів України постановою №106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету» затвердив перелік кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету. Згідно з даним переліком код бюджетної класифікації 22011800 (до 01.01.2011 року - 14060200) «Плата за видачу ліцензій та сертифікатів» закріплено за Міністерством економічного розвитку і торгівлі України.

Вказане Міністерство економічного розвитку і торгівлі України згідно з Указом Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» №1085/2010 від 09.12.2010 року утворено шляхом реорганізації Міністерства економіки України.

Натомість, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №277 від 05.04.2012 року «Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 р. №106» у позиції «Міністерство економічного розвитку і торгівлі» цифри « 22011800» було виключено.

Таким чином, станом на час звернення позивача до відповідного представництва Держкомпідприємництва з заявою про повернення надміру сплачених коштів за користування ліцензією на провадження організації діяльності з проведення азартних ігор саме Міністерство економічного розвитку і торгівлі України був тим органом, за якими закріплювався контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету.

Згідно із пунктом 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Державного казначейства України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) №226 від 10.12.2002 року повернення помилково або надмірно зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за заявою платника та поданням органів, які повинні забезпечувати надходження платежів до бюджету та за якими згідно із законом закріплено контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету. Подання надається до органу Державного казначейства України за формою, передбаченою відповідними спільними нормативно-правовими актами Державного казначейства України з питань повернення помилково або надмірно зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування (ОСОБА_1.) платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ або ідентифікаційного номера за ДРФО (за наявності), суми платежу, що підлягає поверненню, дати та номера розрахункового документа, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Крім того, саме Міністерство фінансів України у своєму листі від 26.07.2011 року вих. №31-08330-1024/18885, адресованому Державному казначейству України (т. 1, а.с.31-32) вказує, що до завершення здійснення заходів з утворення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, яке є правонаступником Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва, продовжує здійснювати свої повноваження.

Як вбачається з копії фіскального чеку від 18.11.2011 року та опису вкладення до цінного листа, на ім’я Міністерства економічного розвитку і торгівлі заява про повернення надмірно перерахованих коштів разом з копіями ліцензії та платіжного доручення 18.11.2011 року були направлені позивачем до Міністерства економічного розвитку і торгівлі (т. 1 а.с. 140). Відповідно до копії листа Міністерства фінансів України від 22.11.2011 року вих.№31-13040-04-10/28651 Міністерство повідомляє позивачу про неможливість повернення коштів у зв'язку з відсутністю механізму такого повернення (т. 1, а.с.106). Листом від 04.11.2011 року ГУ Державного казначейства України в Сумській області повідомило позивачу про можливість вирішення питання про повернення коштів лише за умови наявності на це подання органу, який забезпечує надходження платежів до бюджету та за яким закріплено контроль за справлянням (стягненням) таких платежів (т. 1 а.с. 33).

На підставі наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність механізму реалізації на повернення частини коштів позивача, які були сплачені з метою можливості здійснення ним господарської діяльності у сфері надання послуг, що потребує відповідного державного контролю, шляхом видачі ліцензій, за період не здійснення даного виду господарської діяльності не є підставою для неповернення таких коштів, які є надмірно сплаченими.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційних скарг, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства фінансів України залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.04.2016р. по справі № 2а-1870/7663/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

ОСОБА_2

Судді

ОСОБА_3 ОСОБА_4

Повний текст ухвали виготовлений 15.07.2016 р.