П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоКоротких О.А.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Вища кваліфікаційна комісія суддів України (далі - ВККС), про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

18 січня 2016 року позивач у порядку статті 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) звернулася до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом, у якому просила: визнати протиправними та скасувати рішення ВРЮ від 11 лютого 2014 року № 45/0/15-14 про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Срібнянського районного суду Чернігівської області (далі - рішення № 45/0/15-14), поновити строк для звернення з цією позовною вимогою на підставі обставин, викладених у позові та доданих до нього документах; від 10 грудня 2015 року - про повернення до ВККС рішення від 10 квітня 2014 року № 88/пп-14 (далі - рішення № 88/пп-14) і доданих до нього матеріалів щодо призначення ОСОБА_1 на зазначену посаду: зобов'язати ВРЮ відповідно до внесених ВККС рекомендацій, викладених у рішеннях від 2 квітня 2013 року № 53/пп-13 (далі - рішення № 53/пп-13) та № 88/пп-14, розглянути на засіданні питання про призначення ОСОБА_1 на зазначену посаду та прийняти вмотивоване рішення із зазначенням конкретних підстав його прийняття. На обґрунтування позовних вимог позивач послалася на незаконність рішення № 45/0/15-14. Вважає, що підстав для відмови у внесенні подання щодо призначення її на посаду судді не було.

Вищий адміністративний суд України постановою від 15 березня 2016 року позов ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасування рішення № 45/0/15-14 залишив без розгляду. В решті позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, установленої пунктом 4 частини першої статті 237 КАС, у якій просить скасувати зазначену постанову та задовольнити позов.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 131 Конституції України до відання ВРЮ належить, зокрема, внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад.

Повноваження ВРЮ регламентуються Законом України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР «Про Вищу раду юстиції» (далі - Закон № 22/98-ВР).

При розгляді рекомендації ВККС про призначення на посади суддів секція та ВРЮ перевіряє дотримання вимог, зазначених у статті 127 Конституції України, а також статях 53, 64, 66 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, що була чинна на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2453-VI).

Згідно зі статтею 3 Закону № 22/98-ВР ВРЮ надане повноваження, зокрема, вносити подання Президенту України про призначення суддів на посади вперше.

Відповідно до статті 24 зазначеного Закону засідання ВРЮ вважається правомочним, якщо на ньому присутні більшість членів ВРЮ від її конституційного складу. Рішення приймається більшістю від конституційного складу ВРЮ, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до частини шостої статті 29 Закону № 22/98-ВР пропозиція про внесення подання Президентові України щодо призначення на посаду судді вважається прийнятою, якщо за неї проголосувало не менше 14 членів ВРЮ. В інших випадках приймається рішення про відмову у внесенні подання щодо призначення кандидата на посаду судді.

Суд установив, що рішенням ВККС від 28 березня 2012 року оголошено про участь у доборі кандидатів на посаду судді вперше. 18 квітня 2012 року ОСОБА_1 звернулася до ВККС із заявою про участь у доборі кандидатів на посаду судді вперше та подала документи, передбачені

статтею 67 Закону № 2453-VI. Рішенням ВККС від 30 травня 2012 року № 182/пп-12 позивач була допущена до добору кандидатів на посаду судді вперше та до складання анонімного тестування (іспиту) з метою виявлення рівня загальних теоретичних знань у галузі права.

ОСОБА_1 12 лютого 2013 року подала до ВККС заяву про участь у конкурсі на заміщення вакантної посади судді зазначеного суду, за результатами розгляду якої рішенням ВККС від 5 березня 2013 року № 13/пп-13 її визначено переможцем конкурсу.

Рішенням ВККС № 53/пп-13 ОСОБА_1 рекомендовано для призначення на посаду судді зазначеного суду. 15 січня 2014 року секція ВРЮ рекомендувала ВРЮ прийняти рішення про внесення подання Президентові України щодо призначення ОСОБА_1 на посаду судді.

За результатами засідання ВРЮ від 11 лютого 2014 року відмовлено у внесенні подання, оскільки за результатами співбесіди члени ВРЮ дійшли висновку про відсутність у ОСОБА_1 необхідних здібностей до суддівської роботи та за неї не проголосувало більше половини від її конституційного складу.

11 квітня 2014 року до ВРЮ з ВККС повторно надійшло рішення від 10 квітня 2014 року про внесення рекомендації ВККС № 53/пп-13 про призначення ОСОБА_1 на зазначену посаду судді. Із цього рішення вбачається, що підставою для його прийняття стала заява позивача від 3 березня 2014 року з проханням направити до ВРЮ рекомендацію про призначення її на посаду судді вперше. При цьому ВККС не зазначено жодних підстав для повторного направлення подання до ВРЮ.

Відповідно до статті 66 Закону № 2453-VI визначено порядок призначення на посаду судді вперше, а саме встановлено виключний перелік стадій призначення на посаду судді.

Згідно зі статтями 66 - 71 цього Закону не передбачено такої стадії добору на призначення суддів на посади вперше, як повторне звернення до ВККС з рекомендацією до ВРЮ щодо призначення на посаду судді.

Таким чином, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України погоджується з висновками Вищого адміністративного суду України, що ВРЮ на засіданні 10 грудня 2015 року правомірно ухвалила повернути до ВККС рішення № 88/пп-14 та додані матеріали щодо направлення до ВРЮ рекомендації про призначення

ОСОБА_1 на зазначену посаду, оскільки у неї не було передбачених законом підстав для повторного розгляду рекомендації ВККС.

Відповідно до абзацу першого частини другої, частини третьої

статті 99 КАС для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно зі статтею 100 КАС адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Як убачається з матеріалів справи, позов із вимогою щодо визнання протиправним та скасування рішення № 45/0/15-14 ОСОБА_1 подала у січні 2016 року, тобто після закінчення строку для звернення до суду, а матеріали справи не містять обґрунтувань та доказів поважності пропуску цього строку, а тому не має підстав вважити, що такий строк пропущений з поважних причин. Крім того, ОСОБА_1 у судовому засіданні не навела достатніх підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом.

Таким чином, Вищий адміністративний суд України дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач пропустила місячний строк, передбачений частиною третьою статті 99 КАС у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Отже, Вищий адміністративний суд України, ретельно перевіривши доводи позивача щодо порушення, на її думку, ВРЮ чинного законодавства, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ВРЮ діяла у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що висновок Вищого адміністративного суду України ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, тому в задоволенні заяви ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись частиною шостою статті 171-1 та статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.А. КороткихСудді: О.Ф. Волков М.І. Гриців В.Л. Маринченко О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін О.О. Терлецький