ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2016 року м. Київ К/800/44017/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Кочана В.М.,

Швеця В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області, третя особа - Управління Пенсійного фонду України в м.Добропіллі та Добропільському районі Донецької області про визнання дій протиправними, визнання недійсними та скасування постанов від 17.06.2015р. про арешт коштів боржника, арешт майна боржника й оголошення заборони на його відчуження,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» звернулось до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області, третя особа - Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області про визнання дій протиправними, визнання недійсними та скасування постанов державного виконавця від 17.06.2015р. про арешт коштів боржника та арешт майна боржника й оголошення заборони на його відчуження.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28.07.2015р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015р., в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просило рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. №606-XIV (далі - Закон №606), відповідно до ст.1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно зі ст.11 Закону №606 державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

За змістом ч.2 ст.25 Закону №606 державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною 2 статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення (ч.1 ст.27 Закону №606).

Статтею 32 Закону №606 визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до ст.52 зазначеного Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації; стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах; забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих на виконання статей 19-1 та 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки"; готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються; на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня з моменту їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту; у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем; стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця; державний виконавець проводить перевірку майнового стану боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання. У подальшому така перевірка проводиться державним виконавцем кожні два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Згідно зі ст.57 Закону №606 арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення; арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту; постановами, передбаченими частиною 2 цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.

За змістом ч.3 та ч.4 ст.65 Закону №606 державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача; державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Судами встановлено, що ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17.03.2015р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015р., заяву Управління Пенсійного фонду України в м.Добропіллі та Добропільському районі про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання задоволено, поновлено пропущений строк пред'явлення виконавчого листа до виконання у справі №2а/0570/3617/2012 про стягнення з ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» на користь Управління Пенсійного фонду України в м.Добропіллі та Добропільському районі заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 9353005,62грн. та встановлено цей строк до 17.03.2016р.

В травні 2015 року Управління Пенсійного фонду України в м.Добропіллі та Добропільському районі Донецької області звернулось до територіального органу Державної виконавчої служби з заявою про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа у справі №2а/0570/3617/2012 й постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 04.06.2015р. відкрито вказане виконавче провадження та запропоновано боржнику самостійно виконати рішення суду у семиденний строк з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, тобто до 11.06.2015р.

У зв'язку з неподанням боржником доказів добровільного виконання судового рішення державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області розпочав його примусове виконання й 17.06.2015р. на підставі вимог ст.59 Закону України «Про банки та банківську діяльність» та ст.ст.11,52 Закону України «Про виконавче провадження» виніс постанову про арешт коштів боржника, що містяться на всіх рахунках ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» у межах суми 9353005,62грн., та відповідно до вимог ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» - постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно боржника та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику, у межах суми 9353005,62грн.

Отже, дії державного виконавця по винесенню постанов від 17.06.2015р. узгоджуються з приписами ст.ст.11,25,27,32,52,57,65 Закону №606, а тому суди попередніх інстанцій, з чим погоджується й суд касаційної інстанції, прийшли до правильного висновку про відсутність передбачених законом підстав для скасування цих постанов, а отже й для задоволення позовних вимог.

Посилання ж позивача на часткове погашення заборгованості та порушення відповідачем вимог ч.2 ст.52 Закону №606 відносно заборони звернення стягнення та накладення арешту на кошти, що перебувають на поточних рахунках зі спеціальним режимом використання, є неприйнятними з огляду на ненадання позивачем належних та допустимих доказів в підтвердження як факту сплати коштів, так і спеціального режиму використання рахунків, на які відповідачем було накладено арешт, про що, посилаючись на приписи ст.ст.69,70,89 КАС України, правильно вказали суди.

За правилами ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстав для скасування ухвалених судами рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та строки, передбачені главою 3 розділу IV КАС України.

Судді: Пасічник С.С.

Кочан В.М.

Швець В.В.