Справа № 603/290/16-ц

Провадження №2/603/130/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2016 р. Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Гудкової Ю. Г.

секретар Смолінчук М.М.

за участю

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Монастириська цивільну справу за позовом Монастириського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю,-

В С Т А Н О В И В:

Монастириський районний центр зайнятості звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю, в сумі 1051,02 грн., обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 26.01.2015 року ОСОБА_2 звернувся в Монастириський районний центр зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, на підставі чого у відповідності до ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» з того ж дня йому було надано статус безробітного. У результаті проведеного розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення з»ясувалось, що ОСОБА_2 приховав відомості про те, що надавав послуги ВАТ «Тернопільобленерго» на підставі договору № 1Б 68 на виконання робіт, який діяв з 02.06.2014 року по 26.01.2015 року, та отримував дохід, що підтверджується Актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 21.10.2015 року. Монастириським районним центром зайнятості видано наказ №103 «Д» про повернення коштів у встановленому порядку відповідно до п. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», зокрема 1051,02 грн., виплачених як допомога по безробіттю за період з 26.01.2015 року по 18.05.2015 року. Оскільки ОСОБА_2 у добровільному порядку зазначені кошти не повернув Монастириський районний центр зайнятості просить стягнути з відповідача на їхню користь виплачену допомогу по безробіттю в сумі 1051,02 грн., посилаючись на положення ст.ст. 43, 44 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 року №5067-VІ, ч.ч.2, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року №1533- ІІІ.

Представник позивача - Монастириського районного центру зайнятості – ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримала та суду пояснила, що за правилами ч.ч. 2, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», яка визначає права, обов»язки та відповідальність застрахованих осіб, особи, зареєстровані у встановленому порядку як безробітні, зобов»язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов»язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

26 січня 2015 року позивач звернувся до Монастириського районного центру зайнятості із заявою про надання йому статусу безробітного, підтвердивши, що не є зайнятою особою, пред»явивши пакет документів, зокрема договір про №1Б 68 цивільно-правових відносин на виконання робіт, який діяв до 31 грудня 2014 року. На підставі пред»явлених документів працівником центру заповнено персональну карту, що особисто підписана заявником. Жодних інших документів до зазначеного договору відповідачем не надано. У серпні 2015 року від фіскальних органів надійшла інформація про те, що ОСОБА_2 у першому кварталі 2015 року одержав дохід згідно договору цивільно-правових відносин на виконання робіт. За результатами проведеного розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним з»ясовано, що ОСОБА_2 виконував роботу згідно договору цивільно-правових відносин по виконанню робіт з 02.06.2014 року по 26.01.2015 року та отримав дохід у розмірі 80,80 грн. у першому кварталі 2015 року відповідно до Акту здачі-приймання виконаних робіт від 27.01.2015 року.

У обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що відповідач несе відповідальність за достовірність поданих до центру зайнятості даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, у відповідності до ч.3 ст. 44 Закону України «Про зайнятість населення». Оскільки відповідач перебував у цивільно-правових відносинах по 26.01.2015 року, тому станом на 26.01.2015 року він ще рахувався зайнятою особою і не міг отримувати статус безробітного. Однак про те, що цивільно-правові відносини згідно вищевказаного договору були продовжені до 26.01.2015 року відповідач не повідомив працівника центру, а скріпив своїм підписом сформовану на підставі поданих документів персональну картку, в якій відображено період роботи з 02.06.2014 року по 26.01.2015 року. На підставі вищевказаного просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнав, про що подав письмові заперечення та пояснив, що 26.10.2015 року, розірвавши цивільно-правові відносини з виконання робіт із Монастириським РЕМ, звернувся до Монастириського районного центру зайнятості, де йому спеціаліст спочатку відмовив у прийнятті заяви, але згодом його документи були прийняті. Він представив усі документи, нічого не приховуючи, в тому числі і заяву про розірвання цивільно-правового договору від 26.01.2015 року, тому вказані обставини були достовірно відомі позивачу, який і надав йому статус безробітного. Оскільки 26.01.2015 року за угодою сторін було розірвано договір, тому, залишившись без роботи, звернувся у Монастириський районний центр зайнятості та був зареєстрований у день звернення, при цьому йому не було роз»яснено необхідності звернутися на наступний день. Оскільки у виниклій ситуації не вбачає своєї вини, просить у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача – адвокат ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнав, вважає його безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення. У обгрунтування зеперечень на позов посилається на те, що у данному випадку відсутнє умисне невиконання ОСОБА_2 своїх обов»язків та зловживання ними, як це передбачено положенням ч.3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Позивачем не доведено факту умислу у невиконанні обов»язків, покладених на безробітну особу – відповідача. У порушення п.6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності (який діяв на час проведення розслідування), позивач не надав суду відповідної довідки, яка підтверджує суму виплаченої допомоги. Вважає, що розслідування не було проведено у відповідності до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, оскільки відповідача не ознайомлено із складеним актом та не відібрано від нього пояснення. Крім того, перевірка по відповідачу здійснена вже після того, коли він був знятий з обліку як безробітний, інформація, що слугувала підставою для перевірки також отримана після зняття відповідача з обліку як безробітного. Позивачем не надано жодних доказів отримання відповідачем доходу у період перебування на обліку в центрі зайнятості у статусі безробітного, так як у акті розслідування міститься інформація про те, що відповідач отримав дохід у першому кварталі 2015 року, без зазначення точної дати, що не виключає можливість його одержання ОСОБА_2 до подання заяви про надання статусу безробітного. Просить у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника,, проаналізувавши та дослідивши докази по справі, суд приходить до переконання, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, виходячи з такого.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Статтею 7 вищевказаного Закону передбачено, що видом забезпечення за цим Законом є, зокрема, допомога по безробіттю.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України "Про зайнятість населення" до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Умови, розмір та тривалість виплати допомоги по безробіттю застрахованим особам визначені у п.2 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності,затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року N 307, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 р. за N 915/5136, з наступними змінами та доповненнями (втратив чинність згідно з наказом Міністерства соціальної політики України від 15.06.2015 року N 613).

Відповідно до договору №1Б 68 цивільно-правових відносин на виконання робіт ОСОБА_2 з 02.06.2014 року виконував роботу, замовлену ВАТ «Тернопільобленерго», зокрема зняття показів лічильників електроенергії у побутових споживачів, рознесення рахунків – квитанцій, рознесення попереджень про відключення в населеному пункті с.Устя-Зелене Монастириського району, з поверненням заповнених бланків відомостей (з умовами, обумовленими сторонами в даному договорі), за виконання якої на підставі акту здачі – приймання виконаних робіт отримував відповідну оплату.

Із даних довідки про середню заробітну плату (дохід) №2/048, виданої 19.01.2015 року ВАТ «Тернопільобленерго», убачається, що за період з липня по грудень 2014 року ОСОБА_2 було нараховано заробітну плату в сумі 648,52 грн.

Довідкою №2/163 від 04.04.2016 року, виданою ВАТ «Тернопільобленерго», підтверджується те, що з 02.06.2014 року по 26.01.2015 року ОСОБА_2 перебував у цивільно-правових відносинах з ВАТ «Тернопільобленерго» згідно договору № 1Б 68.

Зазначений договір розірвано згідно заяви відповідача від 26.01.2015 року, що наявна у матеріалах справи.

У силу ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» статусу безробітного може набути:

1) особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи;

2)інвалід, який не досяг встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" та "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам";

3)особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і булла звільнена у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України.

На момент звернення відповідача до Монастириського районного центру зайнятості діяв Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 р. N 198, в редакції від 27.08.2014 року, яким визначено процедуру реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, центром зайнятості державної служби зайнятості (далі - центр зайнятості).

Абзацом 2 пункту 3 зазначеного Порядку передбачено, що під час проведення реєстрації працівник центру зайнятості заповнює в Єдиній інформаційно-аналітичній системі державної служби зайнятості персональну картку, в якій зазначаються персональні дані безробітного (прізвище, ім'я та по батькові, зареєстроване місце проживання чи перебування, число, місяць та рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відповідну відмітку в паспорті), відомості про останнє місце роботи або вид діяльності згідно із частиною першою статті 4 Закону України "Про зайнятість населення", підстава для припинення трудових відносин відповідно до запису в трудовій книжці або іншого виду діяльності, що підтверджено документально.

Положеннями п. 6 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, регламентовано порядок виплати допомоги по безробіттю.

Так, у відповідності до п.6.1 вищевказаного Порядку допомога по безробіттю призначається та виплачується з 8 дня після реєстрації особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Положенням п.6.2 визначено перелік документів, на підставі яких призначається допомога по безробіттю.

У судовому засіданні встановлено, що 26.01.2016 року ОСОБА_2 на ім»я начальника Монастириського РЕМ подав заяву про розірвання договору цивільно-правових відносин №68 від 02.06.2014 року за згодою сторін з 26.01.2015 року.

Того ж дня – 26.01.2016 року відповідач звернувся в Монастириський районний центр зайнятості із заявою про надання статусу безробітного.

Згідно наказу Монастириського районного центру зайнятості № НТ150127 від 27.01.2015 року відповідачу надано статус безробітного з 26.01.2015 року.

Як убачається із наданого представником позивача суду переліку рішень, прийнятих центром зайнятості щодо зареєстрованого безробітного, 02.02.2015 року Монастириським центром зайнятості винесено наказ № НТ150202 про призначення допомоги по безробіттю з 02.02.2015 року по 10.10.2016 року.

У відповідності до наказу №НТ150518 від 18.05.2015 року припинено виплату допомоги по безробіттю у зв»язку з невідвідуванням безробітним ДСЗ без поважних причин 30 к.д. і більше відповідно до пп.13 п.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з 31.03.2015 року та припинено реєстрацію безробітного з 18.05.2015 року.

Як убачається із витягу з Реєстру персональних карток, сформованого 05.07.2016 року, відпровідач, перебуваючи на обліку у центрі зайнятості, одержав за період з 02.02.2015 року по 11.03.2015 року допомогу по безробіттю в розмірі 1051,02 грн.

Дані щодо перебування відповідача на обліку у Монастириському районному центрі зайнятості відображені у трудовій книжці відповідача серії БТ-І №1809188 від 21.07.1977 року.

Із пояснень відповідача слідує, що у зв»язку із захворюванням не мав можливості з»являтися в центр зайнятості на реєстрацію.

Директором Монастириського районного центру зайнятості згідно наказу №103 «Д» від 29.10.2015 року «Про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_2Ю.» доручено провідному юрисконсульту вжити правових заходів щодо повернення ОСОБА_2 незаконно отриманих коштів.

Як убачається із вищевказаного наказу, ОСОБА_2 порущено вимоги п.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття», а саме зареєстровані в установленому порядку безробітні зобов»язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соцільних послуг.

Як слідує із службової записки провідного бухгалтера відділу бухгалтерського обліку РЦЗ №51 від 29.10.2015 року, на підставі акту Тернопільського міськрайонного центру зайнятості від 22.10.2015 року розслідування страхових випадків по справі ОСОБА_2 підлягає поверненню допомога по безробіттю в розмірі 1051,02 грн.

Відповідно до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України 13.02.2009 року №60/62 та постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року №1266 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов»язковим державним соціальним страхуванням» з метою забезпечення цільового та ефективного використання коштів Фонду загальнообов»язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, провідним фахівцем Тернопільського міськрайонного центру зайнятості ОСОБА_4 22.10.2015 року проведено звірку ВАТ «Тернопільобленерго» та складено Акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та встановлено, що ОСОБА_2 виконував роботу згідно договору цивільно-правових відносин на виконання робіт з 02.06.2014 року по 26.01.2015 року, отримав дохід у сумі 80,80 грн. у першому кварталі 2015 року.

На підставі даного Акту директором Монастириського районного центру зайнятості 29.10.2015 року винесено наказ №103 «Д» «Про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_2Ю.», згідно п.2 якого провідному бухгалтеру відділу бухгалтерського обліку ОСОБА_5 наказано здійснити розрахунок допомоги по безробіттю, що підлягає до повернення.

Про відшкодування коштів у сумі 1051,02 грн. відповідачу направлено лист №05/185 від 08.02.2016 року рекомендованим поштовим відправленням.

Представником позивача у судовому засіданні дано пояснення про те, що причиною прийняття рішення про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_2, слугували дані про те, що на дату реєстрації в Монастириському районному центрі зайнятості – 26.01.2015 року відповідач перебував у цивільно-правових відносинах, а згідно поданих для реєстрації даних дата звільнення з останнього місця роботи - 31.12.2015 року. Оскільки відповідач у добровільному порядку дані кошти не повернув, Монастириський районний центр зайнятості був змушений звернутися до суду. Сама наявність Акту здачі-приймання виконаних робіт від 27.01.2015 року, з якого слідує, що ОСОБА_2 за виконану роботу одержав плату в розмірі 80,80 грн., не є підставою звернення із позовом до суду.

ОСОБА_2 у судовому засіданні категорично ствердив, що підпис у даному Акті проставлено не ним, про даний Акт йому нічого не було відомо.

Враховуючи, що цивільно-правові відносини відповідача із ВАТ «Тернопільобленерго» припинені з 26.01.2015 року, суд відхиляє як доказ наявний у матеріалах справи Акт здачі-приймання виконаних робіт від 27.01.2015 року за виконану роботу згідно договору ЦВП №68 від 02.06.2014 року.

Відповідно до пп. 8 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

Відповідно до абзацу 1 ч. 3 ст. 36 даного Закону сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Пунктом 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 р. N 307 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 р. за N 915/5136), передбачено, що якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується в судовому порядку.

Судом установлено, що у персональну картку №191315012600002 по безробітному ОСОБА_2 (яка досліджена в судовому засіданні) при здійснені реєстрації відповідача як безробітного внесено відомості про останнє місце роботи, а саме: контролер енергонагляду – період роботи з 02.06.2014 року по 31.12.2014 року (п.4.2), у п. 7.3. вказано, що причиною звільнення з останнього місця роботи є закінчення строку виконання роботи, встановленої в договорі підряду (цивільно-правовій угоді).

Оцінюючи докази, які є у справі, судом встановлено, що внесені центром зайнятості до персональної картки №191315012600002 по безробітному ОСОБА_2 дані з приводу закінчення роботи відповідача 31.12.2014 року не відповідають дійсності, так як цивільно-правові відносини між ОСОБА_2 та ВАТ «Тернопільобленерго» були продовжені до 26.01.2015 року.

Як пояснив відповідач у судовому засіданні, про те, що засвідчує своїм підписом у персональній картці дату припинення цивільно-правового договору на виконання послуг саме 31.12.2014 року, не звернув уваги, проте будь-якого умислу на приховання факту його розірвання у день реєстрації в центрі зайнятості не мав.

Дані твердження відповідача, на думку суду, підтверджуються тим, що відповідач звернувся в центр зайнятості саме у день розірвання договору цивільно-правових відносин, а не раніше, що, у свою чергу, свідчить про відсутність його недобросовісності.

На спростування тверджень відповідача про те, що при зверненні до Монастириського районного центру зайнятості ним було подано увесь пакет документів, в тому числі і копію заяви про розірвання договору цивільно-правових відносин №68 від 02.06.2014 року за згодою сторін з 26.01.2015 року, представником позивача надано суду витяг із Реєстру персональних карток, сформований 05.07.2016 року, у якому наведено перелік документів, наданих 26.01.2016 року ОСОБА_2 Монастириському районному центру зайнятості.

Так, згідно даного витягу, відповідач пред»явив: трудову книжку (у ній не фіксуються відомості про роботу за цивільно-правовим договором на виконання робіт) та заяву про надання статусу безробітного.

У відповідності до п. 6.2 вищевказаного Порядку допомога по безробіттю призначається на підставі особистої заяви безробітного, довідки (довідок) про середню заробітну плату (дохід) за останнім місцем (декількома місцями) роботи чи служби, трудової книжки, військового квитка, копії цивільно-правового договору, за пред'явленням, у разі наявності, свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та паспорта або іншого документа, що посвідчує особу.

Як слідує із пояснень представника позивача у судовому засіданні, ОСОБА_2 також 26.01.2015 року було пред»явлено договір №1Б 68 цивільно-правових відносин на виконання робіт, який діяв до 31.12.2014 року, довідку про ВАТ «Тернопільобленерго» від 19.01.2015 року (внизу аркуша якої міститься відмітка вх№42 від 26.01.2015 року), однак дані документи не відображені у переліку документів у витязі із Реєстру персональних карток. Отже, представником позивача суду не доведено переконливості посилань на те, що відповідач не повідомив центр зайнятості про розірвання ним цивільно-правових відносин саме з 26.01.2015 року.

Аналіз положень пункту 6 вказаного вище Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним дає підстави для висновку, що передбачено три випадки повернення за результатами проведеного розслідування сум отриманого матеріального забезпечення та вартості наданих соціальних послуг, зокрема:

-У разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг;

- Якщо відомості про доходи особи, на підставі яких призначено матеріальне забезпечення, є недостовірними з вини роботодавця, центри зайнятості проводять перерахунок страхових виплат з дня їх призначення. Суми незаконно виплачених коштів повертаються роботодавцем. Виплата коштів, недоотриманих особою внаслідок зниження суми страхових виплат, здійснюється за рахунок коштів Фонду;

-Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку.

У даному випадку не встановлено факту зайнятості відповідача (після розірвання договору про цивільно-правові відносини з 26.01.2015 року), тобто, особа, починаючи з 8 дня після реєстрації одержувала допомогу по безробіттю, що призначена з 02.02.2015 року, будучи незайнятою. Також не установлено факту недостовірності відомостей про доходи з вини роботодавця та з вини особи, що також слугувало б підставою повернення одержаних як допомога по безробіттю коштів.

Визначаючись із позовом, суд враховує те, що, як пояснила представник позивача, відповідачу призначено допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі, звернення відповідача із заявою про надання статусу безробітного на наступний день після розірвання цивільно-правового договору, а саме 27.01.2015 року, не вплинуло б на її розмір, а надана ОСОБА_2 довідка про доходи не оспорюється.

Частиною 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що на застрахованих осіб, зареєстрованих в установленому порядку як безробітні, покладений обов'язок своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно постанови Монастириського відділення поліції Теребовлянського відділу поліції від 31.03.2016 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016211170000008 від 08.02.2016 року, закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України – у зв»язку відсутністю в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України.

Як слідує із положень пункту 5 зазначеного вище Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним передбачено, за результатами звірки або перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, у разі встановлення недостовірності даних, на підставі яких особі надано статус безробітної та право на виплату матеріального забезпечення, особа ознайомлюється з актом, про що засвідчує власним підписом. У разі відмови особи підписати акт про це робиться відповідна відмітка спеціалістом центру зайнятості.

У судовому засіданні з»ясовано, що відповідач у порушення вищевказаних вимог до центру зайнятості з метою надання пояснень не викликався. Зазначене підтверджується самим Актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 22.10.2015 року, у якому не заповнена графа «пояснення безробітного» (також і відсутня відповідна відмітка спеціаліста центру зайнятості у випадку відмови особи від надання пояснень).

Отже, твердження представника відповідача з приводу складення вищевказаного Акту з порушенням зазначеного Порядку заслуговують на увагу.

Також суд вважає обґрунтованими доводи представника відповідача з приводу того, що Акт не містить точної дати одержання коштів, а міститься лише посилання на 1 квартал 2015 року. При цьому, із врахуванням того, що згідно даних, наданих роботодавцем, договір цивільно-правових відносин на виконання робіт розірвано між сторонами з 26.01.2015 року, Акт здачі-приймання виконаних робіт від 27.01.2015 року не може бути прийнятий до уваги в підтвердження перебування у цивільно-правових відносинах із ВАТ «Тернопільобленерго» в період перебування особи на обліку як безробітного.

Поняття договору про надання послуг та порядок його застосування визначено ЦК України (гл. 63).

За договором про надання послуг відповідно до статті 901 ЦК України одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Строк договору про надання послуг установлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Договір про надання послуг може бути розірваний, зокрема через односторонню відмову від договору, в порядку та на підставах, установлених ЦК України, іншим законом або за домовленістю сторін.

Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

З укладенням трудового договору і договору цивільно-правового характеру випливають неоднакові юридичні наслідки, останні слід відмежовувати від трудових договорів на основі ряду ознак, серед яких є те, що відносини, що виникають при укладенні цивільно-правового договору, регулюються нормами цивільного права.

Суд вважає безпідставними посилання представника відповідача у судовому засіданні на положення п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, згідно якого днем звільнення вважається останній день роботи, оскільки відповідач не перебував у трудових відносинах із ВАТ «Тернопільобленерго», відомості про перебування у цивільно-правових відносинах згідно договору на виконання робіт до трудової книжки не вносяться.

У ст.1 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що безробітний – це особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Судом з»ясовано, що після розірвання договору цивільно-правових відносин 26.01.2015 року, відповідач того ж дня, вважаючи себе безробітним, будучи готовим та здатним приступити до роботи, звернувся до Монастириського раойнного центру зайнятості із заявою про надання йому статусу безробітного. При зверненні відповідача до Монастириського раойнного центру зайнятості ним було пред»явлено трудову книжку, в яку згідно чинного законодавства не вносяться відомості про перебування особи у цивільно-правових відносинах на виконання робіт, від не мав об»єктивної можливості надати новий договір про цивільно-правові відносини, оскільки такий не укладався, так як у відповідності до п.6.1 мало місце продовження дії договору від 02.06.2014 року.

Згідно із ст.ст.10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У силу ч.ч.1,3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Суд приймає до уваги доводи представника відповідача про те, що Акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 22.10.2015 року не у повній мірі відповідає встановленим вимогам, також те, що суду не надано доказів отримання відповідачем доходу у період перебування на обліку в центрі зайнятості у статусі безробітного.

Судом не встановлено факту умисного невиконання відповідачем своїх обов»язків та зловживання ними, що у відповідності до ч.3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» є підставою для стягнення суми виплаченого забезпечення, як і не встановлено наявності умисного на час звернення до позивача із заявою про надання йому статусу безробітного приховання факту виконання ним роботи згідно цивільно-правового договору по 26.01.2015 року, як і порушення відповідачем обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 36 цього Закону, факту недобросовісності відповідача.

Проаналізувавши досліджені докази, враховуючи вищевказане, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову Монастириського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю в сумі 1051,02 грн. слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 213, 215, 292 ЦПК України, ст. ст. 31, 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", ст.ст. 43, 44 Закону України «Про зайнятість населення», суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Монастириського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Тернопільської області через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя підпис

Копія з оригіналом вірна.

Суддя:

ОСОБА_6