ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2016 року м. Київ К/800/38789/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів:

Стрелець Т.Г. Горбатюка С.А. Зайця В.С.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Запорізької митниці Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2012 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2014

року

у справі №0870/6464/12

за позовом Приватного підприємства Науково-виробничого комерційного підприємства

"ТАТА"

до Запорізької митниці

про визнання протиправними дій ,-

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2012 року Приватне підприємство Науково-виробничого комерційного підприємства "ТАТА" звернулося до Запорізької митниці про визнання протиправними дій.

Позивач просив суд:

- визнати нечинними податкові повідомлення №50 від 21 червня 2012 з визначенням суми податкового зобов'язання за платежем: ввізне мито -35 993,26 грн., з яких 24 829,37 грн. за «графітовий блок МПГ-7», та платежем: ПДВ -7 198,65 грн., з яких 4 965,87 грн. на загальну суму 29 795,24 грн. за «графітовий блок МПГ-7» в частині відносно «графітовий блок МПГ-7»;

- скасувати акт не виїзної документальної перевірки №н/0007/12/112000014/0019264196 від 25 травня 2012 року в частині відносно «графітовий блок МПГ-7».

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2014 року, адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано винесені Запорізькою митницею податкові повідомлення №50 від 21.06.2012 року з визначенням суми податкового зобов'язання за платежем: ввізне мито 35 993,26 грн., з яких 24 829,37 грн. за "графітовий блок МПГ-7", та №51 від 21.06.2012 року з визначенням суми податкового зобов'язання за платежем: ПДВ - 7 198,65 грн., з яких 4 965,87 грн. на загальну суму 29 795,24 грн. за "графітовий блок МПГ-7" в частині відносно "графітовий блок МПГ-7".

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовані в частині задоволених позовних вимог тим, що під час митного оформлення товару, спору щодо визначення коду товару не було ані з боку декларанта, який самостійно вказав код 3801.10.00.00 згідно УКТЗЕД, ані з боку Запорізької митниці. Таким чином, здійснивши митне оформлення товару, контролюючий орган погодився зі всіма відомостями, внесеними декларантом до ВМД. У задоволенні позовних вимог, заявлених стосовно скасування акта перевірки, судом відмовлено, оскільки позивачем визначено неналежний спосіб захисту порушеного права.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Запорізька митниця Міндоходів звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Запорізька митниця Міндоходів подала до Вищого адміністративного суду України клопотання про заміну відповідача у справі.

Своє клопотання мотивує тим, що на підставі постанови КМУ від 20.03.2013 року №229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» створена Запорізька митниця Міндоходів, як правонаступник Запорізької митниці.

Згідно статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за потрібне задовольнити клопотання відповідача та замінити Запорізьку митницю на її правонаступника - Запорізьку митницю Міндоходів.

На адресу Вищого адміністративного суду України заперечень від Приватного підприємства Науково-виробничого комерційного підприємства "ТАТА" не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу від 18.05.2012 року №310 та листа Департаменту класифікації товарів та заходів регулювання ЗЕД Держмитслужби України від 19.04.2012 року №16.2/1-447-ЕП у період з 21.05.2012 року по 25.05.2012 року посадовими особами Запорізької митниці проведено невиїзну документальну перевірку позивача (а.с.69-71).

За результатами перевірки складено Акт невиїзної документальної перевірки стану дотримання законодавства України з питань митної справи на ПП НПКО «Тата» від 25.05.2012 року №н/0007/12/112000014/0019264196, в якому зроблено висновок щодо невірної класифікації товарів «графітовий блок МПГ-7» за кодом 3801 10 00 00 згідно з УКТЗЕД, оформлених за ВМД №112000010/2011/001851 від 10.03.2011 року, №112000010/2011/007735 від 22.08.2011 року, №112000010/2011/008595 від 14.09.2011 року, №1120000/2011/011746 від 14.12.2011 року, №112000010/2011/011976 від 20.12.2011 року (а.с.8-13).

21.06.2012 року Запорізькою митницею винесені податкові повідомлення форми «Р» №50 та №51, яким позивачу донараховані суми грошових зобов'язань з ввізного мита на загальну суму 35 993,26 грн. (з них 24 829,37 грн. за товар «графітовий блок МПГ-7») та податку на додану вартість на загальну суму 7 198,65 грн. ( з них 4 965,87 грн. за товар «графітовий блок МПГ-7» (а.с.20).

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

За приписами Закону України «Про Митний тариф України» від 05.04.2001 №2371-III, митний тариф - це систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України.

Статтею 313 Митного кодексу України передбачено, що митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002 року №1863 затверджено Порядок ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності

Пунктами 2, 3, 4, 12 Порядку встановлено, що УКТЗЕД є товарною номенклатурою Митного тарифу, затвердженого Законом України «Про Митний тариф України», що використовується для цілей тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення статистики зовнішньої торгівлі, здійснення митного оформлення товарів.

Відповідно до основних правил інтерпретації УКТЗЕД класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється за такими правилами: назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється, виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп.

Згідно статті 262 Митного кодексу України, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості -спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Статтею 265 Митного кодексу України митному органу надано право здійснення контролю правильності визначення митної вартості.

Скаржник обґрунтовує касаційну скаргу тим, що митницею правомірно винесені податкові повідомлення про донарахування сум грошових зобов'язань з ПДВ та ввізного мита, оскільки позивачем при розмитненні товару протягом 2011 та 2012 років невірно зазначено код товару за ставкою мита 5%, тоді як ця група «графітового блоку МПГ-7» відноситься до товарної позиції 6903, товарної під категорії 69031000000 «інші вироби з вмістом більш як 50 мас. % графіту або інших форм вуглецю або сумішей цих продуктів» та має розмитнюватися за 10 % ставкою.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне зазначити наступне.

На момент декларування товару, що був ввезений позивачем на митну територію України, відповідач донарахування зобов'язань зі сплати мита та ПДВ не здійснював, зауважень щодо неправильності зазначеного у вантажно-митних деклараціях коду товару за УКТЗЕД при поданні таких декларацій не надавав.

Відповідно до підпункту 54.3.3 статті 54 Податкового Кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно норм п.54.5 статті 54 Податкового Кодексу України, якщо згідно з нормами цієї статті сума податкового зобовязання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальність за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобовязання і має право оскаржити зазначену суму у порядку, встановленому цим Кодексом.

Отже, якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувалися з відомостями щодо сплати ПДВ та ввізного мита, чи з кодом товарної номенклатури, зазначеної імпортером, то відповідно до пунктів 54.3, 54.5 статті 54 Податкового Кодексу України митниця не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про нарахування податкових зобовязань у звязку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що якщо митні органи, приймаючи ВМД відповідно до законодавства нарахували суму податку, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили його на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки у класифікації товару.

Із матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Судами першої та апеляційної інстанції правозастосування відбулось із дотримання норм діючого законодавства та з повним, достовірним, неупередженим та об'єктивним з'ясуванням обставин справи.

Відповідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, судова колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, вони ґрунтуються на вимогах норм процесуального законодавства, підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Клопотання Запорізької митниці Міндоходів про заміну відповідача у справі - задовольнити.

Замінити Запорізьку митницю на її правонаступника - Запорізьку митницю Міндоходів.

Касаційну скаргу Запорізької митниці Міндоходів - відхилити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2014 року у справі №0870/6464/12 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді