ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2010 р.

Справа № 2-а-394/09/1505

Категорія: 2.19.6

Головуючий в 1 інстанції: Боярський О.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – ОСОБА_1

суддів – Домусчі С.Д., Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Білгород-Дністровському районі Одеської області на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29 червня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Білгород-Дністровському районі Одеської області про зобов’язання здійснити виплату підвищення до пенсії як дитині війни, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2009 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до УПФУ в Білгород-Дністровському районі Одеської області про поновлення пропущенного строку звернення до суду, стягнення з відповідача щомісячної державної соцільної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 3858, 60 грн.

У травні 2009 року позивач подав уточнений позов та просив суд відновити пропущений строк звернення до суду, визнати дії відповідача протиправними та зобов’язати останнього виплатити йому щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком за період з 02.04.2006 року по 31.12.2006 року, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року в сумі 2165,45 грн.

Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29 червня 2009 року позов задоволено. Судовим рішенням визнано дії УПФУ в Білгород-Дністровському районі Одеської області протиправними та зобов’язано УПФУ в Білгород-Дністровському районі Одеської області виплатити позивачу щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком за період з 02.04.2006 року по 31.12.2006 року, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року з урахуванням 10% виплачених в 2008 році сум допомоги.

В апеляційній скарзі УПФУ в Білгород-Дністровському районі Одеської області ставиться питання про скасування судового рішення в зв’язку з тим, що воно постановлено з неповним з’ясуванням всіх обставин по справі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є пенсіонером та має статус дитини війни, і відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має право користуватися пільгами, встановленими вказаним Законом.

Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Ухвалюючи рішення по справі суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги за період з 02.04.2006 року по 31.12.2006 року.

Однак з таким висновком колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду не погоджується зважаючи на таке.

Пунктом 17 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинено на 2006 рік дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Згідно Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" - виключено пункт 17 статті 77, а стаття 110 викладена в іншій редакції. Зокрема установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 01 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році не визначив порядку виплати надбавки до пенсії дітям війни, то вимоги позивача за 2006 рік не підлягають задоволенню.

Стосовно вимог за 2007 рік судова колегія зазначає наступне.

Дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік було зупинено ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік»та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рн/2007 визнані неконституційними положення ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якою було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік втратила чинність з 09 липня 2007 року.

Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесені зміни до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: “Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів”.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 № 107-IV, щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а відтак з моменту прийняття цього рішення позивач мав право на отримання соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Із врахуванням наведених положень чинного законодавства України, а також зазначених рішень Конституційного Суду України, позовні вимоги підлягають задоволенню за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року.

На вказаний висновок суду апеляційної інстанції не впливає пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду стосовно позовних вимог за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Виходячи із змісту наведеної норми процесуального закону, суд не вправі відмовити у задоволенні адміністративного позову з підстав пропуску строку звернення до суду, якщо на цьому не наполягає одна із сторін, тобто з власної ініціативи.

Як вбачається з матеріалів справи, в запереченнях на адміністративний позов представник відповідача не зазначав про порушення позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, а, отже, і не наполягав на відмові у позові з цієї підстави.

За таких обставин пропущення позивачем строку звернення до суду обґрунтовано не визнано судом першої інстанції підставою для відмови у задоволенні позову.

Судовою колегією встановлено, що у 2008 році УПФУ в Білгород-Дністровському районі Одеської області виплачувало позивачу соціальну допомогу як «дитині війни»в таких розмірах: з 01.01.2008 року по 31.03.2008 року –47, 00 гривень; з 01.04.2008 року по 30.06.2008 року –48, 10 гривень; 01.07.2008 року по 30.09.2008 року –48, 20 гривень, що складає 10 % від належної відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне страхування»до виплати суми.

Вказане свідчить, що відповідачем частково виконано зобов’язання щодо сплати 30% мінімальної пенсії за віком, а тому позовні вимоги в частині нарахування та виплати допомоги за 2008 рік підлягають задоволенню з урахуванням вже виплачених сум.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується «дітей війни»відповідно до статті 6 Закону, є непереконливими.

Положення статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне страхування»не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Враховуючи вище викладене, колегія судів вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, за таких обставин, судове рішення відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Білгород-Дністровському районі Одеської області – задовольнити частково.

Постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29 червня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Білгород-Дністровському районі Одеської області про зобов’язання здійснити виплату підвищення до пенсії як дитині війни - скасувати та прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Білгород-Дністровському районі Одеської області щодо виплати у неповному обсязі ОСОБА_2 підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Білгород-Дністровському районі Одеської області здійснити перерахунок та забезпечити проведення виплати підвищення до пенсії ОСОБА_2 за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням виплачених в 2008 році сум допомоги.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 –відмовити.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Суддя-доповідач:

Судді: