У х в а л а

іменем україни

01 червня 2016 року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Касьяна О.П., Остапчука Д.О., Савченко В.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Національний депозитарій України», треті особи: первинна профспілкова організації Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» Публічного акціонерного товариства «Національний депозитарій України», ОСОБА_5, Первинна профспілкова організація Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» працівників Публічного акціонерного товариства «Національний депозитарій України», Всеукраїнська професійна спілка «Захист справедливості», про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Національний депозитарій України» на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 02 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 02 лютого 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом та, збільшивши позовні вимоги, просила скасувати наказ № 6-к від 12 січня 2015 року в частині скорочення посади директора з економіки Публічного акціонерного товариства «Національний депозитарій України», яку вона обіймала, визнати незаконним (протиправним) та скасувати наказ № 45-к від 15 квітня 2015 року в частині скорочення посади директора з економіки ПАТ «Національний депозитарій України», визнати незаконним (протиправним) та скасувати наказ № 50-к від 24 квітня 2015 року, поновити її на роботі на посаді директора з економіки ПАТ «Національний депозитарій України», стягнути з ПАТ «Національний депозитарій України» на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу, стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

На обґрунтування своїх вимог посилалась на ті обставини, що з 01 вересня 1999 року працювала у відповідача на посаді головного бухгалтера, з 07 вересня 2006 року - на посаді виконуючого обов'язки заступника голови правління, з 14 вересня 2007 року - заступника голови правління, а з 02 червня 2015 року - на посаді директора з економіки.

Згідно з наказом № 50-к від 24 квітня 2015 року та наказом № 6-к від 12 січня 2015 року (зі змінами, внесеними наказом № 45-к від 15 квітня 2015 року) її звільнено з роботи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку зі скороченням штату та чисельності працівників.

Вважає звільнення незаконним, оскільки їй не було запропоновано переведення на іншу роботу, не враховано її переважне право на залишення на роботі з урахуванням кваліфікації і продуктивності праці, наявності на її утриманні трьох неповнолітніх дітей та відсутності в сім'ї інших працівників з самостійним заробітком.

Крім того, 18 липня 2014 року створено Первинну профспілкову організацію Всеукраїнська професійна спілка «Захист справедливості» Публічного акціонерного товариства «Національний депозитарій України», і її обрано керівником цієї профспілки, однак вона звільнена без згоди виборного органу первинної профспілкової організації та вищого виборного органу професійної спілки, що підтверджується протоколом засідання профспілкового комітету ППО ВСП «Захист справедливості» ПАТ «Національний депозитарій України» від 28 січня 2015 року, листами від 29 січня 2015 року та від 24 лютого 2015 року.

У порушення ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» відповідач відмовився надати необхідну інформацію та документи для проведення консультацій і фактично ухилявся від проведення таких консультацій з профспілками при звільненні працівників, просила задовольнити позов.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 30 червня 2015 року до участі в справі в якості третіх осіб залучено Первинну профспілкову організацію Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» працівників Публічного акціонерного товариства «Національний депозитарій України» та Всеукраїнську професійну спілку «Захист справедливості».

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 02 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 02 лютого 2016 року, позов задоволено частково.

Визнано незаконним наказ ПАТ «Національний депозитарій України» від 24 квітня 2015 року № 50-к про звільнення ОСОБА_4 з посади директора з економіки з 24 квітня 2015 року та поновлено її на цій посаді з 24 квітня 2015 року.

Стягнуто з ПАТ «Національний депозитарій України» на користь ОСОБА_4 153 520 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 24 квітня 2015 року по 02 грудня 2015 року з утриманням податків і інших обов'язкових платежів та 500 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання. Стягнуто з ПАТ «Національний депозитарій України» на користь держави 1 778 гривень 80 копійок судового збору.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, повно та всебічно з'ясував та встановив обставини справи, надав належну оцінку поданим сторонами доказам (ст. 212 ЦПК України) та дійшов обгрунтованого висновку про часткове задоволення позову, виходячи з того, що звільнення позивача у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підприємстві відбулось з порушенням вимог закону, оскільки профспілкова організація не надала своєї згоди на її звільнення, навівши відповідні мотиви, однак незважаючи на це, відповідач звільнив ОСОБА_4 з роботи.

Отже, звільнення ОСОБА_4 проведено з порушенням вимог ч. ч. 1, 2 ст. 43, ч. 3 ст. 252 КЗпП України, ч. 3 ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», тому наказ ПАТ «Національний депозитарій України» від 24 квітня 2015 року № 50-к про звільнення з посади директора з економіки з 24 квітня 2015 року має бути визнаний незаконним, позивачка поновлена на роботі та на її користь стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу, як передбачено ч. 1 ст. 235 КЗпП України, - 152 робочих дня за період з 24 квітня 2015 року по день ухвалення рішення судом - 02 грудня 2015 року в розмірі 153 520 грн, розрахунок якого проведено відповідно до вимог закону, крім того, внаслідок незаконного звільнення позивачу була завдана моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню у розмірі, що визначений судом у 500 грн.

Судами правильно застосовано закон, що регулює відносини, які виникли між сторонами, оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, обґрунтовано викладених у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень.

За таких обставин касаційну скаргу потрібно відхилити, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 02 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 02 лютого 2016 року залишити без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 332, ст. 337 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національний депозитарій України» відхилити, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 02 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 02 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів: О.П. Касьян

Д.О. Остапчук

В.О. Савченко