ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 червня 2016 р. Справа № 802/736/16-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Богоноса М.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання: Федчук Т.Ю.

представника позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Бембікс"

про: стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені

ВСТАНОВИВ:

18.05.2016 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся позивач - Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів з адміністративним позовом до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Бембікс" (далі - ТОВ "Бембікс") про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" відповідач у 2015 звітному році не забезпечив виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, в кількості однієї особи, у зв'язку з чим зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції в сумі 1025,00 грн та пеню в сумі 20,46 грн.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі. Додатково вказав, що відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Мінсоцполітики України від 14.04.2011 року № 129, Фонд є бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Міністерством соціальної політики України. Основним завданням Фонду соціального захисту інвалідів є збір сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; обліку зазначених сум адміністративно-господарських санкцій та пені і використання шляхом надання фінансової допомоги, цільової позики, дотацій на створення спеціальних робочих місць для працевлаштування інвалідів, забезпечення функціонування всеукраїнських, державних, міжрегіональних центрів професійної реабілітації інвалідів і державних центрів соціальної реабілітації дітей-інвалідів, фінансування заходів, спрямованих на фізкультурно-спортивну реабілітацію інвалідів, фінансування витрат на професійну підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку інвалідів та інші заходи, визначені законом. Також, одним із завдань відділення Фонду є ведення претензійно-позовної роботи у судах різних інстанцій.

Відтак, як зазначив представник позивача, порушення відповідачем вимог чинного законодавства негативно впливає на інтереси держави у сфері соціального захисту інвалідів та завдає матеріальної шкоди Фонду соціального захисту інвалідів, який є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився з невідомих суду причин. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження на адресу, що вказана в позовній заяві, проте конверт повернувся до суду із позначкою: "за закінченням зберігання".

За приписами ч. 11 ст. 35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Враховуючи викладене, судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення відповідача належним чином про дату, час і місце розгляду справи, а тому розгляд справи є можливим без участі представника відповідача згідно ч. 6 ст. 128 КАС України.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 29.02.2016 року ТОВ "Бембікс" подало до Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 рік, згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників товариства становить 12 осіб. Кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", також самостійно розрахована відповідачем і становить 1 осіб. Водночас ТОВ "Бембікс" непрацевлаштовано осіб, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (а.с. 5).

Також, судом зі звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік від 29.02.2016 року встановлено, що відповідач самостійно визначив собі адміністративно - господарські санкції за непрацевлаштування інвалідів в розмірі 1025,00 грн, тим самим, на думку позивача, відповідач визнав свою провину у не додержані норм ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Таким чином, Фонд вважає, що оскільки відповідач не виконав нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 1 особи, до нього слід застосувати адміністративно-господарські санкції у розмірі середньорічної заробітної плати штатного працівника на підприємстві за одне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда, а саме санкції у розмірі 1025,00 грн.

Крім того, на думку позивача, за порушення термінів сплати визначених санкцій ТОВ "Бембікс" зобов'язане сплатити пеню у розмірі 20,46 грн., яка розрахована починаючи з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій, тобто з 16.04.2016 року, по день звернення до суду з цим позовом, тобто по 18.05.2016 року (а.с.15).

Надаючи правову спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, – у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Водночас ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70, визначає процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів – центру зайнятості. Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Як видно із матеріалів справи, ТОВ "Бембікс" подало до Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 рік за формою 10-ПІ, затвердженою наказом Мінпраці України № 42 від 10.02.2007 року, де зазначив що у 2015 році середньооблікова кількість штатних працівників становила 12 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність – 0 осіб, фонд оплати праці штатних працівників – 24,60 тис. грн., а кількість інвалідів, які повинні працювати відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" – 1 особа.

Таким чином, відповідач не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 1 особи і, як наслідок, самостійно розрахував в рядку 06 Звіту суму адміністративно-господарських санкцій в розмірі 1025,00 грн. (а.с. 5).

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Мінпраці України № 223 від 15.05.2007 року (далі – Порядок № 223), порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

В силу положень п. 3.4, 3.7 Порядку № 223 орган контролю нараховує пеню з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій (тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу) по день подання позовної заяви за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів.

Відтак, позивачем правомірно нараховано ТОВ "Бембікс" пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 20,46 грн. за період з 16.04.2016 року по 18.05.2016 року (а.с. 15).

Крім того, суд бере до уваги те, що відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення», роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Разом з цим, згідно п. 2.1 Порядку надання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року № 316, інформація за даною формою подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Отже, на відповідача покладено не лише обов'язок створити робоче місце інваліда, але й обов'язок інформувати про це органи зайнятості не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й) в порядку, встановленому вказаними нормативно-правовими актами.

З листа Лівобережного міжрайонного центру зайнятості м. Вінниця №04-24/944 від 20.04.2016 року встановлено, що підприємство TOB «Бембікс» подавало центру зайнятості інформацію про попит на робочу силу за формою № 3-ПН для працевлаштування осіб, що мають групу інвалідності лише з липня 2015 року.

Однак, із змісту такої інформації і наявних у справі доказів судом з'ясовано, що TOB «Бембікс» не подало звітності форми 3-ПН за період з січня по червень 2015 року включно.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач у період з січня по червень 2015 року не виконав вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та не забезпечив виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

При цьому судом враховано правову позицію Верховного Суду України, наведену у постанові від 08.04.2014 року (справа №21-48а14), відповідно до якої неподання звітності форми 3-ПН розглядається як невжиття відповідачем необхідних заходів, направлених на працевлаштування інвалідів.

Аналогічна правова позиція неодноразово висвітлювалася й у інших судових рішеннях, прийнятих Верховним Судом України, зокрема у постанові від 28.01.2014 року (справа № 21-476а13) вказано, що неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме неподання звітів за формою № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості за спірний період, є порушенням норм Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі ст. 238 цього Кодексу за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права також була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 04.07.2011 року (справа № 21-159а11), від 11.06.2013 року (справа № 21-63а13) та від 11.02.2014 року (справа № 21-485а13).

Наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що відповідач TOB «Бембікс» не вжив передбачених чинним законодавством заходів, спрямованих на забезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у період з січня по червень 2015 року та недопущення правопорушення у сфері господарювання.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати, в силу вимог ст. 94 КАС України, стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Бембікс» (21007, м. Вінниця вул. Фрунзе, 58, (вул. Академіка Янгеля, 58) код ЄДРПОУ 39518480, р/р 26004011636132 у ПАТ «Укрсоцбанк» м. Вінниця, МФО 300023) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувач: держбюджет м. Вінниця, код 38054707, р/р 31214230700002, банк одержувача: ГУДКСУ у Вінницькій області м. Вінниця, МФО 802015, символ звітності 230, код бюджетної класифікації 50070000, призначення платежу: «платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2015 рік») адміністративно господарські санкції в сумі 1025 грн. 00 коп. (одна тисяча двадцять п’ять гривень 00 коп.) та пеню в сумі 20 грн. 46 коп. (двадцять гривень сорок шість копійок.), що разом становить 1045 грн. 46 коп. (одна тисяча сорок п’ять гривень сорок шість копійок).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Богоніс Михайло Богданович