ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" червня 2016 р.

Справа № 926/1421/16

За позовом

Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці

до відповідача

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про

визнання укладеним договору оренди в редакції Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці

Суддя Швець Микола Васильович

Представники :

Від позивача

ОСОБА_2, довіреність № 1865 від 23.10.2015р.

Від відповідача

не з’явився

СУТЬ СПОРУ :

Квартирно -експлуатаційний відділ м. Чернівці звернувся з позовом до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 про визнання укладеним договору оренди в редакції КЕВ м. Чернівці.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі протоколу конкурсної комісії КЕВ м. Чернівці від 16.03.2016 року № 9 відповідача було визнано переможцем конкурсу на право укладення договору оренди нерухомого військового майна – нежитлових приміщень підвалу (7-4, 7-5, 7-6, 7-7) загальною площею 615,60 кв. м, що знаходяться в нежитловій будівлі № 4 (літ. А) в/м № 101, розташованого за адресою: м. Чернівці, пл. Театральна, 6, що знаходиться на балансі КЕВ м. Чернівці.

За результатами конкурсу позивач надіслав відповідачу договір оренди нерухомого військового майна строком дії до 3-х років (п. 10.1. договору), який відповідач повернув разом з протоколом розбіжностей, в якому наполягав на укладенні договору строком на 10 років. Позивач заперечує проти укладення договору на 10 років мотивуючи це тим, що Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України відповідно до листа № 303/1/6/457 від 28.04.2016р. надало дозвіл на передачу в оренду майна ФОП ОСОБА_1 строком до 3-х років.

Враховуючи, що між сторонами не досягнуто згоди щодо врегулювання розбіжностей до договору, а саме в частині строку дії договору, позивач просить суд визнати договір укладеним в редакції позивача, тобто строком до 3-х років.

Ухвалою суду від 07.06.2016р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 11:00 год. 16.06.2016р.

Ухвалою суду від 16.06.2016р. розгляд справи відкладено на 29.06.2016р.-10:30 год.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та надав витребувані судом документи вх. № 1708 від 29.06.2016р.

Відповідача належним чином був повідомлений про час та дату розгляду справи, явку свого представника в судове засідання не забезпечив, проте через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву вх. № 1695 від 29.06.2016 року, згідно якого позовні вимоги не визнає та просить суд визнати укладеним договір оренди нерухомого військового майна з урахуванням протоколу розбіжностей - строком на 10 років (п.10.1. договору), а також просить розгляд справи проводити без його участі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, дослідивши докази які мають юридичне значення для розгляду позовної заяви суд встановив:

24.02.2016р. в офіційному джерелі «Відомості приватизації» за № 16 (932) було розміщено оголошення про проведення КЕВ м. Чернівці конкурсу на право оренди нерухомого військового майна – нежитлових приміщень підвалу в будівлі № 4 (літ. А) в/м № 101 загальною площею 615 кв. м, за адресою м. Чернівці пл. Театральна, 6.

Відповідач звернувся до позивача із заявою від 09.03.2016р. про надання дозволу на участь у конкурсі на право укладення договору вищевказаного майна на 10 років з можливістю продовження терміну дії договору.

Переможцем конкурсу на право оренди зазначеного військового нерухомого майна визнано фізичну особу – підприємця ОСОБА_1, про що свідчить протокол конкурсної комісії КЕВ м. Чернівці від 16.03.2016р. № 9.

Враховуючи вимоги ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п. 30 «Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна», затвердженого постановою КМУ від 31.08.2011р. № 906, орендодавець протягом 15 днів після затвердження результатів конкурсу надсилає рекомендованим листом або вручає під розписку особисто переможцю конкурсу (уповноваженій ним особі) проект договору оренди.

За результатами проведеного конкурсу, 29.04.2016р. КЕВ м. Чернівці надав ФОП ОСОБА_1 п’ять екземплярів договору оренди для підписання.

В подальшому відповідачем листом від 16.05.2016 року повернуто 5 примірників кожного підписаного договору оренди з зазначенням на ньому, що він підписаний з протоколом розбіжностей та направлено для підписання КЕВ м. Чернівці 2 примірники протоколу розбіжностей від 29.04.2016р. до договору оренди, а саме в частині укладення строку договору на 10 років (10.1. договору).

Листом № 1275 від 23.05.2016р. позивач відмовив в укладанні п.10.1. договору в редакції відповідача, а саме в частині строку дії договору на 10 років. Підставою відмови стало посилання відповідача на отримання дозволу від органу, уповноваженого управляти майном - Головного Квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, №303/1/6/457 від 28.04.2016р. на укладення договору оренди строком до 3-х років.

Відтак, КЕВ м. Чернівці звернувся до суду з позовом про визнання договору укладеним в редакції позивача строком до 3-х років.

Відповідно до ч. 1 ст. 1, ст.ст. 2, 3, 7 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних силах України», господарська діяльність у Збройних силах України - це специфічна діяльність військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України, пов’язана із забезпеченням їх повсякденної життєдіяльності і яка передбачає ведення підсобного господарства, виробництво продукції, виконання робіт і послуг, передачу в оренду рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки) в межах і порядку, визначених цим Законом.

Господарська діяльність у Збройних Силах України здійснюється з метою одержання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ (сил) для підтримання на належному рівні їх бойової та мобілізаційної готовності.

Відносини, пов’язані із здійсненням господарської діяльності у Збройних Силах України, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Суб’єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил України, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображення Державного Герба України і своїм найменуванням.

Військові частини можуть передавати без шкоди бойовій та мобілізаційній готовності закріплене за ними рухоме та нерухоме військове майно в оренду юридичним і фізичним особам.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 31.03.2003р., нежитлова будівля за адресою м. Чернівці, пл. Театральна, 6 є загально державною власністю та знаходиться в оперативному управлінні МО України в особі 29 гарнізонного Будинку офіцерів (правонаступником якого є Чернівецька квартирно-експлуатаційна частина).

Відповідно до Положення про Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці, затвердженого Начальником Західного територіального КЕУ, йому належить право приймати рішення з соціально-економічних питань, що стосуються установи та інше.

Згідно п. 1.2 Інструкції про організацію передачі в оренду та укладення договорів оренди нерухомого військового майна, затвердженої наказом Міністра Оборони України від 02.02.2010р. № 46 визначено, що орендодавці здійснюють передачу нерухомого військового майна в оренду юридичним і фізичним особам виключно на конкурсній основі відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», термін договору оренди визначається за погодженням сторін та не може бути меншим ніж 5 років, у випадку, якщо орендар не пропонує менший термін.

Згідно ч. 3,4 ст. 179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Відповідно до ст.ст. 181, 187 Господарського кодексу України, загальний порядок укладення господарських договорів. А саме, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін.

Відповідач в протоколі розбіжностей зазначив, що не заперечує щодо розгляду спору в судовому порядку, отже сторони дійшли згоди про розгляд даних розбіжностей в судовому порядку.

Згідно п. 8 ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі відмови в укладенні договору оренди, а також неодержання відповіді у встановлений термін заінтересовані особи мають право звернутися за захистом своїх інтересів до суду.

Як зазначено вище, після визначення переможця та затвердження результатів конкурсу, позивач зобов’язаний укласти з переможцем конкурсу відповідний договір оренди, термін договору оренди визначається за погодженням сторін та не може бути меншим ніж 5 років, у випадку, якщо орендар не пропонує менший термін (ч.1 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Твердження позивача про те, що Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних сил України, як органом військового управління, на підставі довіреності, виданої Міністерством оборони України, було надано дозвіл на передачу в оренду та укладення даного договору оренди нерухомого майна строком до 3-х років, а тому він не може укласти договір на більший строк, є безпідставними оскільки суперечать вимогам Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Крім цього, дозвіл Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних сил України на укладення КЕВ договору оренди з ФОП ОСОБА_1 є внутрішнім документом та не є обов’язковим для відповідача. Натомість, для сторін обов’язковим є дотримання законодавства, яке регулює данні правовідносини, а саме ч.1 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Таким чином, оскільки відповідач (орендар) не пропонує меншого терміну визначеного законом, а навпаки бажає укласти договір строком на 10 років, суд прийшов до висновку, що п. 10.1. договору оренди в редакції позивача (строк оренди до 3-х років) не відповідає вимогам ч.1 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а отже, зобов'язати відповідача укласти такий договір (строком до 3-х років) у суду немає підстав.

Згідно зі ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частинами 1-3 ст. 180 ГК України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Перелік істотних та обов'язкових умов договору оренди державного майна визначено у ст. 10 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Так, однією з істотних умов договору оренди державного майна є термін, на який укладається договір оренди.

При цьому, як вбачається із протоколу розбіжностей відповідача, який наполягав на тому, що п. 10.1. договору необхідно викласти у редакції, «термін оренди 10 років», також є значно більшим ніж передбачено ч.1 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки термін дії договору оренди більш ніж 5 років слід погодити виключно обома сторонами (ст. 638 ЦК України).

Отже, суд зазначає, що сторонами не було погоджено всіх істотних умов договору (термін дії договору) у редакції, запропонованій як позивачем (термін оренди до 3-х років) так і відповідачем (термін оренди 10 років).

Частиною 8 ст. 181 ГК України визначено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Таким чином, зважаючи на те, що сторони не погодили всіх істотних умов (не дійшли згоди щодо терміну дії договору), такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Виходячи з вищевикладеного у позові слід відмовити.

Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 1, 12, 22, 33, 44, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

«Повне рішення складено 30.06.2016 року»

Суддя

ОСОБА_3