АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції - Маринченко М.М.

№22-ц/796/1639/2016 Доповідач - Борисова О.В.

справа №756/4156/15-ц

м. Київ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Соколової В.В., Гаращенка Д.Р.

при секретарях: Меженко А.А., Мовчан О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 вересня 2015 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2015 року позивач ПАТ «РОДОВІД БАНК» звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором № 37.3/АА-001.08.2 від 29 січня 2008 року в сумі 10 872,08 доларів США та 12 192 747,93 грн., яка складається з: суми простроченої заборгованості за кредитом -10 872,08 доларів США; суми пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості - 11 664 037,13 грн.; суми пені за несвоєчасне погашення відсотків - 466 404,73 грн.; 3% річних від суми простроченої кредитної заборгованості - 62 306,06 грн. та вирішити питання судових витрат.

Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 16 вересня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «РОДОВІД БАНК» заборгованість за кредитним договором №37.3/AA-001.08.2 від 29 січня 2008 року, а саме: 10872,08 доларів США заборгованості за кредитом, три проценти річних від суми простроченої заборгованості за кредитним договором у розмірі 62306,06 грн., пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 301842,86 грн. Вирішено питання судових витрат. У задоволенні іншої частини позову - відмовлено.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 19 листопада 20015 року заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 вересня 2015 року залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що ще 02 квітня 2010 року за заявою позивача було вчинено виконавчий напис нотаріус. Таким чином, 02 квітня 2010 року позивачем було реалізоване право, в порядку ч.2.ст.1050 ЦК України, на дострокову вимогу на підставі виконавчого напису нотаріуса, у зв'язку з чим настав строк виконання зобов'язання за кредитним договором. Тобто строк виконання основного зобов'язання банком було змінено.

В матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до поручителя з вимогою про стягнення заборгованості в шестимісячний строк з 02 квітня 2010 року до 01 жовтня 2010 року встановлений ч.4 ст.559 ЦК України, від дня настання строку дострокового повернення частини кредиту, що залишився, та сплати процентів. Враховуючи наведене, його зобов'язання за договором поруки в силу ч.4 ст.559 ЦК України є припиненими ще з 01 жовтня 2010 року.

Також суд не врахував, що виконавчий напис є незаконним, оскільки станом на 02 квітня 2010 року у ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» був відсутній такий позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, як реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса. Такий спосіб, як реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса був передбачений майже через півтора року, тобто з 22 вересня 2011 року у зв'язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», яким ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» доповнено п.5.

Судом не було в ході розгляду справи з'ясовано за яку суму було реалізовано заставне майно (автомобіль), й до того ж яким чином були розподілені кошти, а саме: скільки в рахунок погашення основного зобов'язання, процентів, пені та чи дотримано порядок розподілення цих коштів. Зазначене призвело до неправильного встановлення судом належних сум до стягнення.

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_1 та йогго представник - ОСОБА_3, яка є також представником відповідача ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити з вищевказаних підстав.

Представник позивача ПАТ «РОДОВІД БАНК» проти апеляційної скарги заперечував та просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Борисової О.В., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково.

Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що факт невиконання позичальником своїх зобов'язань знайшов своє підтвердження матеріалами справи, відтак заборгованість підлягає стягненню в солідарному порядку з боржника та поручителя.

Проте, з висновком суду першої інстанції про стягнення заборгованості з поручителя погодитись неможливо, оскільки такого висновку суд дійшов, не з'ясувавши дійсні обставини спору, не перевіривши доводи і заперечення сторін та без належної оцінки доказів.

Судом встановлено, що між ВАТ «РОДОВІД БАНК», найменування якого з 17 червня 2009 року у відповідності до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» було змінено на ПАТ «РОДОВІД БАНК» та ОСОБА_2 29 січня 2008 року було укладено кредитний договір №37.3/АА-001.08.2, згідно умов якого банк відкрив позичальнику відновлювану кредитну лінію на загальну суму 23 406 доларів США терміном по 29 січня 2015 року включно.

Згідно з п.п. 1.5 кредитного договору, процентна ставка за кредитами встановлюється в розмірі 12,5 % річних.

Позичальник, в свою чергу, зобов'язався повністю погасити заборгованість за кредитом. За порушення строків повернення кредитів чи сплати процентів, сплачувати Банку за кожний день прострочення пеню у розмірі 1,6 процента від суми простроченої заборгованості (п. 3.9. Кредитного договору).

Крім того, для забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору між банком та ОСОБА_2 було укладено договір застави транспортного засобу №37.3/А А- 001.08.2, за яким ОСОБА_2 передав в заставу ВАТ «РОДОВІД БАНК» автомобіль марки «КІА», модель «CEED», державний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску, сірого кольору, шасі НОМЕР_3.

Відповідно до 5.2 кредитного договору у разі недотримання позичальником умов кредитного договору банк має право вимагати дострокового його розірвання, повернення одержаних кредитів, сплати нарахованих за ними процентів, відшкодування збитків, заподіяних банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов кредитного договору, а у разі невиконання позичальником цих вимог звернути стягнення на предмет застави згідно з договором застави №28.4.1/АК-319.07.2 від 07 червня 2007 року та договорів застави, що можуть бути укладені в майбутньому в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.

Зобов'язання за кредитним договором позивач виконав, надавши кредитні кошти в повному обсязі, що підтверджується заявою на видачу готівки № 509_7 від 29.01.2008 року.

Однак ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав, не сплативши проценти за користування кредитними коштами, не повернувши чергові суми отриманого кредиту та не погасивши всю суму кредиту.

Згідно розрахунків наданих позивачем, заборгованість за кредитом, станом на 02 березня 2015 року складає: 10872,08 доларів США по кредиту та процентах та 12192747,93 грн. нені за несвоєчасно погашення заборгованості за кредитом та 3% річних, яка складається із: суми простроченої заборгованості за кредитом -10872,08 доларів США; суми пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості - 11 664037,13 грн.; суми пені за несвоєчасне погашення відсотків - 466404,73 грн.; загальна сума 3% річних від суми простроченої кредитної заборгованості - 62306,06 грн.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Як убачається з матеріалів справи, сторони встановили як строк дії договору - до повного погашення позичальником заборгованості за кредитами та процентами за користування ними (пункт 7.6 кредитного договору), кінцевий строк повернення кредиту - до 29 січня 2015 року (пункти 1.1; 3.2 кредитного договору), так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів - щомісяця до 10 числа включно кожного календарного місяця для основної заборгованості (пункт 3.1 кредитного договору) і для процентів за користування кредитом (пункт 3.3 Кредитного договору).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

З метою забезпечення виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором 29 січня 2008 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір поруки, згідно з п.1.1 якого, останній зобов'язався солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань боржника за кредитним договором, а також усіх додаткових угод, які можуть бути укладені до закінчення строку дії кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Згідно із ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, установлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора на задоволення його вимог. Останнє означає, що строк поруки належить до преклюзивних строків, основна властивість яких, крім того, що їх сплив, на відміну від строків позовної давності, припиняє суб'єктивне право, полягає в тому, що вони можуть бути призупинені, перервані чи відновлені. Такі строки також не можуть бути змінені за домовленістю сторін договору, та їх настання припиняє права кредитора та обов'язок боржника за договором.

У разі якщо кредитор змінив строк виконання основного зобов'язання, направивши боржнику вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, процентів за користування кредитом та інших платежів, при цьому договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, шестимісячний строк, передбачений ч.4 ст.559 ЦК України, для пред'явлення вимоги поручителю обчислюється від дня дострокового повного погашення заборгованості, зазначеного кінцевим строком у вимозі кредитора до боржника.

Відповідно до п.4.1 договору поруки, цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного погашення позичальником та/або поручителем заборгованості за кредитним договором.

Отже, договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення усіх зобов'язань боржника за кредитним договором.

Відтак, в даному випадку, оскільки кредитним договором не визначено інші умови виконання зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Пред'явленням вимоги до поручителя є пред'явлення до нього позову.

Як вбачається з копії матеріалів виконавчого напису, 02 грудня 2009 року боржнику ОСОБА_2 банком була направлена досудова вимога від 24 листопада 2009 року, в якій було повідомлено, що відповідно до п.5.2 кредитного договору банк має право у випадку недотримання позичальником умов кредитного договору вимагати достроково розірвання кредитного договору та повернення всієї суми кредитних коштів та сплати процентів, пені, відшкодування збитків, заподіяних банку внаслідок невиконання або неналежного виконання умов договору.

ПАТ «РОДОВІД БАНК» було запропоновано боржнику та поручителю у строк протягом тридцяти днів з моменту отримання даної претензії про дострокове розірвання договірних відносин достроково повернути суму кредитних коштів та сплатити проценти за користування кредитом та суму нарахованої пені. У випадку невиконання даної вимоги банку, стягнення заборгованості буде здійснено в порядку передбаченому умовами договору застави (іпотеки) та чинного законодавства, шляхом звернення стягнення на заставне майно.

Вказана вимога отримана боржником ОСОБА_2 26 грудня 2009 року, що підтверджується копією зворотнього поштового відправлення (а.с.190).

У зв'язку з порушенням боржником виконання зобов'язання за кредитним договором ПАТ «РОДОВІД БАНК» відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України та умов кредитного договору - п.5.2 використав право достроково вимагати стягнення з позичальника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, надіславши 24.11.2009 року вимогу про дострокове повернення суми кредитних коштів, змінивши таким чином строк виконання основного зобов'язання з 29.01.2015 року на 25 січня 2010 року, тобто строк виконання умов кредитного договору щодо повного повернення кредитних коштів та виконання інших зобов'язань настав 25 січня 2010 року, перебіг шестимісячного строку для пред'явлення банком вимог до поручителя розпочався 26.01.2010 року, а банк звернувся до суду з вказаним позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором 26 березня 2015 року, тобто зі спливом п'яти років від дня настання строку виконання основного зобов'язання, а тому в силу положень ч.4 ст.559 ЦК України порука припинила свою дію.

Аналогічні висновки містяться у правовій позиції, висловленій у Постанові Верховного Суду України №6-125цс14 від 17 вересня 2014 року.

Відтак зобов'язання за договором поруки припинилося та вимоги до поручителя ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Оскільки відповідачем ОСОБА_2 не звертався в установленому законом порядку із заявою про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 вересня 2015 року, а відповідач ОСОБА_1 не є особою, яка наділена повноваження представляти інтереси відповідача ОСОБА_2, а тому ОСОБА_1 не має права ставити питання про оскарження рішення суду першої інстанції, ухвалене стосовно відповідача ОСОБА_2, тому рішення суду першої інстанції в цій частині апеляційним судом не переглядається.

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, з позивача ПАТ «РОДОВІД БАНК» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 4 019,41 грн.

А тому, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 вересня 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «РОДОВІД БАНК» судового збору в розмірі 1827 грн. підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ«РОДОВІД БАНК» судового збору в розмірі 3654 грн.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як напідставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду в частині часткового задоволення позовних вимог про солідарне стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «РОДОВІД БАНК» заборгованості за кредитним договором та з ухвалення нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову та вирішення питання судових витрат.

В решті рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 вересня 2015 року в частині часткового задоволення позовних вимог про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» заборгованості за кредитним договором №37.3/АА-001.08.2 від 29 січня 2008 року у розмірі 10872 доларів США 08 центів, трьох процентів річних від суми простроченої заборгованості за кредитним договором у розмірі 62306 грн. 06 коп., пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 301842 грн. 86 коп. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 1827 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.

В задоволенні позову публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 вересня 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» судового збору в розмірі 1827 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2 на користь публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК», код ЄДРПОУ 14349442 судовий збір у розмірі 3654 грн.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» код ЄДРПОУ 14349442 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 4019 грн. 41 коп.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді