ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2016 року

Справа № 908/4753/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, доповідача,

Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Фермерського господарства "Лідінг"

на постанову

Донецького апеляційного господарського суду від 21.03.2016

у справі

№ 908/4753/15 Господарського суду Запорізької області

за позовом

Фермерського господарства "Лідінг"

до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів

- Головного управління Держземагентства у Запорізькій області; - Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Василівська районна державна адміністрація Запорізької області

про

визнання додаткової угоди укладеною та визнання договору оренди землі поновленим на тих самих умовах

за участю представників:

позивача

не з'явився

відповідачів третьої особи

- не з'явився - Кісь Р.Б.- предст. дов. від 11.04.2016 не з'явився

ВСТАНОВИВ:

28.08.2015 Фермерське господарство "Лідінг" звернулося до господарського суду з позовом до Головного управління Держземагентства у Запорізькій області та Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі № 393 від 23.09.2009 № 393 земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 57,5460 га (кадастровий № 2320981100:04:059:0001), яка знаходиться на території Балківської сільської ради Василівського району Запорізької області, укладеного позивачем та Василівською районною державною адміністрацією в запропонованій редакції, яка передбачає поновити термін дії договору оренди від 23.09.2009, укладеного між Василівською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством "Лідінг", зареєстрованого у Василівському районному відділі ЗРФ ДП "Центр ДЗК" 14.06.2010 за № 041026600056, на 5 (п'ять) років", та про визнання договору оренди землі № 393 від 23.09.2009 поновленим на тих самих умовах, які були передбачені договором (у редакції уточненої позовної заяви). Позов вмотивовано належним виконанням позивачем порядку реалізації свого переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки, передбаченого частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", належним виконанням обов'язків орендаря за договором, відсутністю відмови відповідача поновленні договору; також позивач вказав, що продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення строку договору, сплачує за неї орендні платежі, а заперечення від орендодавця у встановлений строк не надійшли, що зумовлює поновлення договору оренди на новий строк за тих самих умов також за частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Відповідачі відхилили позов, вказавши, що продовження договору оренди землі на новий строк має відбуватися за наявності вільного волевиявлення сторін; визнавши додаткову угоду укладеною, суд порушить приписи частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України та втрутиться у владні повноваження органів державної влади; позивач не виконав вимог про надання документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки для приведення орендної плати у відповідність до положень чинного законодавства; позивач не надав документів та не довів належного виконання ним обов'язків за договором оренди, водночас, не виготовивши агрохімічний паспорт поля, позивач не виконав свій обов'язок як землекористувача в частині додержання вимог законодавства про охорону довкілля, на орендованих позивачем землях незаконно були проведені земляні роботи.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.11.2015 (суддя Корсун В.Л.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.03.2016 (судді: Сгара Е.В., Будко Н.В., М'ясищев А.М.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та рішення в даній справі, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про невірне застосування судами положень статті 33 Закону України "Про оренду землі", відступили від правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду України, без наведення відповідних мотивів; суди залишили поза увагою докази, що позивач належно та своєчасно звертався до уповноваженого органу з приводу реалізації свого переважного права з наданням документів, передбачених вимогами законодавства, натомість, відповідач безпідставно зволікав з поновленням умов договору та необґрунтовано вимагав надання додаткових документів, і таким діям орендодавця суди оцінки не надали; суди взяли до уваги як доказ заперечення щодо продовження договору лист відповідача від 12.06.2015, направлення та одержання якого позивач заперечує, а відповідні твердження позивача суди не спростували; заперечення відповідача від 17.08.2015 направлено з порушенням законодавчо встановленого строку; зміна редакції статті 19 Закону України "Про оренду землі суперечить встановленому статтею 33 цього Закону порядку поновлення договору і підлягає застосуванню до договорів, які укладаються після набуття нею чинності в силу статті 58 Конституції України.

Представник Головного управління держгеокадастру у Запорізькій області усно у судовому засіданні та у відзиві на касаційну скаргу та поясненнях по справі доводи касаційної скарги заперечував, просив залишити скаргу без задоволення, а прийняті судові рішення у справі - без змін; інші сторони не скористались процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції свого представника.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника Головного управління держгеокадастру у Запорізькій області, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111⁷ Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстаі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що Василівська районна державна адміністрація (Орендодавець) та Фермерське господарство "ЛІДІНГ" (Орендар) 23.09.2009 уклали договір оренди землі № 393, за умовами якого (пункт 1 договору) Орендодавець на підставі розпорядження голови Василівської РДА від 04.12.2008 № 843 із змінами, внесеними розпорядженням від 23.06.2009 № 394, надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства із земель державної власності на території Балківської сільської ради.

Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (пункт 38 договору).

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 57,5460 га, в т.ч. 57,5460 га ріллі, кадастровий номер земельної ділянки 2320981100:04:059:0001 (пункт 2 договору).

Земельна ділянка не має недоліків, що можуть перешкодити її ефективному використанню (пункт 5 договору).

Орендна плата встановлюється відповідно до розпорядження голови райдержадміністрації від 01.07.2008 № 505 "Про встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки сільськогосподарського призначення (сільськогосподарські угіддя) та водного фонду" та вноситься орендарем у розмірі 19872,90 грн. на рік. Орендна плата вноситься орендарем рівними частками щомісячно на протязі календарного року не пізніше 30-го числа поточного місяця (пункти 8 та 10 договору).

Пунктом 13 договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства; цільове призначення земельної ділянки: сільськогосподарського призначення (пункт 14 договору).

Згідно з пунктами 16, 17 договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, передача земельної ділянки орендарю здійснюється у семиденний строк, після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі. Невід'ємними частинами договору (пункт 39) є: план або схема земельної ділянки, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт прийому-передачі об'єкта оренди; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів.

Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі не досягнення згоди спір розв'язується у судовому порядку (пункт 30 договору).

Відповідно до пункту 7 договору, його укладено на 5 років. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право на інших рівних умовах на поновлення його на новий строк якщо він належно виконував обов'язки відповідно до умов цього договору. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Суди встановили, що 14.06.2010 договір зареєстровано у Василівському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП ЦДЗК, про що у державному реєстрі земель вчинено запис за № 041026600056; таким чином, термін дії договору встановлено до 14.06.2015.

Актом прийому-передачі земельної ділянки з земель державної власності на території Балківської сільської ради від 23.09.2009 орендодавець передав, а орендар прийняв земельну ділянку площею 57,5460 га, кадастровий номер 2320981100:04:059:0001.

13.12.2010 сторони підписали договір № 546 про внесення змін до договору оренди землі від 23.09.2009 № 393, яким пункти 4 та 8 договору оренди землі від 23.09.2009 № 393 щодо розміру нормативної грошової оцінки та орендної плати викладені в новій редакції (нормативна грошова оцінка визначена в розмірі 841736,85 грн, а орендна плата - в розмірі 25252,11 грн на рік); зміни до договору зареєстровано 16.12.2011 у відділі держкомзему.

Фермерське господарство "ЛІДІНГ", маючи намір скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк у відповідності до частин 1-5 Закону України "Про оренду землі", звернулось до Головного управління Держземагенства у Запорізькій області із відповідною заявою, яка надійшла на адресу останнього 21.11.2014; Головне управління Держземагенства у Запорізькій області повідомило відповідача листом від 10.12.2014 № 27-8-0.4-12663/2-14, що до заяви додано лише один екземпляр додаткової угоди, до заяви не додано документів, підтверджуючих проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, відтак, запропоновано сформувати та подати повний пакет документів.

Фермерське господарство "ЛІДІНГ" 20.03.2015 повторно звернулось до Головного управління Держземагенства у Запорізькій області про продовження дії договору оренди, із заявою, в якій відсутня вказівка про надання будь-яких додатків до неї; Головне управління Держземагенства у Запорізькій області повідомило відповідача листом від 10.04.2015 № 27-8-0.4-4249/2-15 про розбіжності у площі земельної ділянки, а також про необхідність належним чином сформувати пакет документів, зокрема, щодо нормативної грошової оцінки технічної документації.

Фермерське господарство "ЛІДІНГ" знову 15.05.2015 просило Головне управління Держземагенства у Запорізькій області продовжити строк дії договору оренди земельної ділянки, додавши до заяви копію договору оренди, копію довідки з Єдиного державного реєстру, копію свідоцтва про державну реєстрацію, витяг ДЗК про земельну ділянку, копію паспорту інд. коду, довідку з податкової, а також повідомило відповідача, що технічна документація з нормативно-грошової оцінки спірної земельної ділянки замовлена, виконується і буде надана до 10.06.2015; за доводами позивача, відповідь на заяву від 15.05.2015 йому не надходила.

За висновками судів Головне управління Держземагенства у Запорізькій області листом від 12.06.2015 № 27-8-0.4-6793/2-15 надало позивачу відповідь про необхідність приведення клопотання та додаткової угоди до договору у відповідність до вимог чинного законодавства, зокрема, щодо строку дії договору оренди землі, надання рішення про затвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки, витягу з технічної документації з нормативної грошової ділянки, необхідність надання трьох примірників додаткової угоди та належним чином сформованого пакету документів.

Після закінчення строку дії договору оренди землі позивач листом від 11.08.2015 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області як до належного орендодавця із клопотанням, яким просив продовжити строк дії договору оренди земельної ділянки площею 57,5460 га, розташованої на території Балківської сільської ради, Василівського району Запорізької області для ведення фермерського господарства, додавши, зокрема, проект додаткової угоди та копію рішення Василівської районної ради № 5 від 05.08.2015 про затвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області листом-повідомленням від 17.08.2015 № 0-8-0.4-2201/25-15 зазначило, що у зв'язку із невиконанням умов, передбачених статтею 33 Закону України "Про оренду землі", переважне право на поновлення договору вважається втраченим, а договір оренди припиненим, відтак, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором, а у разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Не погодившись із вищевикладеними обставинами, Фермерське господарство "Лідінг" звернулось до місцевого господарського суду із позовом (із врахуванням уточнення до позову), в якому просило визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі № 393 від 23.09.2009, а зазначений договір оренди землі поновленим на 5 років на тих самих умовах.

Суди з'ясували визначену законодавчо особу, уповноважену здійснювати функції орендодавця у спірних правовідносинах після укладення Василівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Фермерським господарством "ЛІДІНГ" (орендар) договору оренди землі від 23.09.2009 № 393, зазначивши, що станом на час закінчення 5-річного терміну, на який його було укладено внаслідок змін в чинному законодавстві, які регламентують порядок укладення договорів оренди землі із земель державної та комунальної власності Орендодавцем (Орендодавцями) земельної ділянки за договором оренди землі № 393 яким (якими) є Головне управління Держземагенства у Запорізькій області, що знаходиться в стадії припинення та Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд вказав про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки, позивач, звертаючись до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (вх. № 27-2533/0/24 від 11.08.2015), не надав витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на час звернення з клопотанням про поновлення договору оренди, що суттєво зменшить можливість надходження коштів від орендної плати всупереч статтям 269, 271, 288.5, 288 Податкового кодексу України; станом на час закінчення договору оренди положеннями частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" не передбачено автоматичного поновлення договору оренди у разі відсутності заперечень сторін, при цьому вказаною статтею не передбачено права поновлення договору оренди землі у випадку, коли фактично змінився орендодавець; суду не надано доказів наявності рішення органу відповідно до частини сьомої статті 33 Закону України "Про оренду землі", яким надаються повноваження підписати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної власності; поновлення договору оренди землі на строк менший, ніж сім років суперечить частині третій статті 19 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній станом на 05.04.2015, у зв'язку з чим суд відхиляє посилання позивача на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 25.02.2015 (щодо правовідносин, які мали місце у 2012 році) та від 10.10.2012 (стосовно обов'язковості судових рішень Верховного Суду України); дії чи бездіяльність керівників відповідачів при зволіканні розгляду заяв позивача мають бути оскаржені в суді.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції вказав, що відповідач Головне управління Держземагенства у Запорізькій області відповідно до приписів частини п'ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі", отримавши від позивача листи-повідомлення з проектом додаткової угоди, зокрема, перевіряє відповідність його вимогам закону та узгоджує з орендарем (у разі необхідності) істотні умови договору; позивач не в повному обсязі виконав умови орендодавця, не надав йому рішення про затвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки та не привів проект додаткової угоди у відповідність з вимогами частини третьої статті 19 Закону України "Про оренду землі"; оскільки сторони не досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, зокрема, щодо строку його дії та розміру орендної плати, а також за відсутності рішення орендодавця про поновлення договору оренди землі, переважне право орендаря є припиненим, а визнати договір оренди поновленим в судовому порядку є неможливим.

Водночас суд апеляційної інстанції вказав, що внесення змін до частини третьої статті 19 Закону України "Про оренду землі" щодо строку передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства унеможливлює поновлення договорів оренди землі, укладених на строк, менший, ніж 7 років, в порядку частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Судова колегія зазначає, що 10.04.2011 набрав чинності Закон України "Про центральні органи виконавчої влади" яким визначається організація, повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади України. Згідно з частиною першою вказаного Закону (в редакції чинній станом на час закінчення терміну дії договору оренди землі (14.06.2015), систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України та інші центральні органи виконавчої влади. Система центральних органів виконавчої влади є складовою системи органів виконавчої влади, вищим органом якої є Кабінет Міністрів України. Міністерства забезпечують формування та реалізують державну політику в одній чи декількох сферах, інші центральні органи виконавчої влади виконують окремі функції з реалізації державної політики. Повноваження міністерств, інших центральних органів виконавчої влади поширюються на всю територію держави.

Статтею 5 зазначеного Закону унормовано, що Міністерства та ін. центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України. Міністерство, ін. центральний орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох центральних органів виконавчої влади. Міністерство, ін. центральний орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Державна реєстрація міністерства, ін. центрального органу виконавчої влади як юридичної особи здійснюється у 3-денний строк з дня набрання чинності постанови Верховної Ради України про призначення міністра, акту Кабінету Міністрів України про призначення керівника ін. центрального органу виконавчої влади. Міністерства, ін. центральні органи виконавчої влади, щодо яких набрав чинності акт Кабінету Міністрів України про їх припинення, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах компетенції до завершення здійснення заходів з утворення міністерства, ін. центрального органу виконавчої влади, до якого переходять повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що припиняється, та можливості забезпечення здійснення ним цих функцій і повноважень, про що видається відповідний акт Кабінету Міністрів України. Актом Кабінету Міністрів України про ліквідацію міністерства, ін. центрального органу виконавчої влади визначається орган виконавчої влади, якому передаються повноваження та функції міністерства, ін. центрального органу виконавчої влади, що ліквідується. Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією чи ліквідацією міністерств, ін. центральних органів виконавчої влади, визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074 затверджено Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі Порядок), яким визначено механізм здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, ін. центральних органів виконавчої влади.

Пунктами 4, 6 вказаного Порядку передбачено, що орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади. Права та обов'язки органів виконавчої влади переходять: у разі злиття органів виконавчої влади - до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до ін. органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій ін. органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України. Згідно з пунктами 7, 8 Порядку майнові права та обов'язки органів виконавчої влади у разі їх злиття, приєднання або перетворення переходять правонаступникові на підставі передавального акта, а у разі їх поділу - згідно з розподільчим балансом. У разі ліквідації органу виконавчої влади складається ліквідаційний баланс. Внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) органів виконавчої влади припиняється той орган виконавчої влади, майнові права та обов'язки якого переходять його правонаступникам. Перейменування органу виконавчої влади не призводить до його реорганізації.

Орган виконавчої влади, утворений в результаті реорганізації, здійснює повноваження та виконує функції у визначених Кабінетом Міністрів України сферах компетенції з дня набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення таким органом повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється. Орган виконавчої влади, щодо якого набрав чинності акт Кабінету Міністрів України про його припинення, продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції з формування і реалізації державної політики у визначеній Кабінетом Міністрів України сфері до набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади його повноважень та виконання функцій.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної і комунальної власності" від 06.09.2012 за № 5245-VI (далі Закон № 5245-VI), який набрав чинності із 01.01.2013, частину першу статті 15 Земельного кодексу України (Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин) доповнено пунктом "і", згідно з яким до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин належить: (…) "і) розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності відповідно до повноважень визначених цим Кодексом"; викладено в новій редакції статтю 122 Земельного кодексу України, згідно з якою з моменту набрання чинності цим Законом районні державні адміністрації на їх території позбавлені права передавати земельні ділянки сільськогосподарського використання із земель державної власності у власність або у користування; пункти 10-12 розділу Х (ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ) Земельного кодексу України виключені; частину четверту статті 4 Закону України "Про оренду землі" викладено в редакції, згідно з якою "Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування".

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону № 5245-VI, визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про розмежування земель державної та комунальної власності". З дня набрання чинності цим Законом (…) у державній власності залишаються:

а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності;

які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;

які належать до земель оборони;

б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

в) землі зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 258 від 10.05.2012 затверджено Положення про головне управління Держземагенства в області (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.05.2012 за № 852/21164), згідно з пунктом 4.32. якого Головне управління відповідно до покладених на нього завдань (…) передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування для всіх потреб в межах області.

Законом "Про внесення змін до деяких законодавчих актів у сфері земельних відносин щодо спрощення процедури відведення земельних ділянок" № 365-VIІ від 02.07.2013, який набув чинності із 27.07.2013, пункт "і" частини першої статті 15 Земельного кодексу України виключено; статтю 15¹ Земельного кодексу України (Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин) доповнено пунктом є^{1), згідно з яким до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить: (…) є1) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.}

^{Постановою Кабінету Міненістрів України від 10.09.14 № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" останній постановив (…) утворитиДержавну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України (…).}

^{Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 5 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" постановлено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 1. Реорганізувати територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 2. Установити, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.}

^{Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, згідно із пунктом 1 якого Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру. Основними завданнями Держгеокадастру є: 1) реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру; 2) надання адміністративних послуг згідно із законом у відповідній сфері; 3) внесення на розгляд Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у зазначеній сфері, крім пропозицій щодо формування державної політики з використання і охорони земель сільськогосподарського призначення, які вносяться на розгляд Міністра аграрної політики та продовольства.}

^{Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань: (…) розпоряджається (землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.}

^{Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.}

^{Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.03.2015 № 18 затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, яке є територіальним органом Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру та йому підпорядковане. Згідно із підпунктом 13 пункту 4 вказаного Положення Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області відповідно до покладених на нього завдань … розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Запорізької області.}

^{На підставі Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 16.02.2015 № 49 втратило чинність Положення про головне управління Держземагенства в області, затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.05.2012 № 258.}

^{За змістом Розпорядження від 31.03.2015 № 294-р Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства щодо можливості забезпечення здійснення покладених на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 "Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру" функцій і повноважень Державного агенства земельних ресурсів, що припиняється.}

^{Наказом Держгеокадастру від 18.06.2015 № 135 "Про питання діяльності Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області було погоджено з пропозицією Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області щодо можливості забезпечення здійснення покладених на Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03 березня 2015 року № 18 "Про затвердження положень про територіальні органи Держгеокадастру у Запорізькій області" функцій і повноважень Головного управління Держземагентства у Запорізькій області, що припиняється.}

^{З огляду на викладене вище, суд апеляційної інстанції дійшов вірних висновків, що внаслідок змін в чинному законодавства відповідачі є орендодавцями за договором оренди землі від 23.09.2009 № 393; натомість правові підстави, з яких місцевий господарський суд не врахував правову позицію Верховного Суду України та відмовив у задоволенні позовних вимог з огляду на законодавчі зміни органу-орендодавця є необґрунтованими.}

^{Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.}

^{Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Згідно із статтями 13, 30 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.}

^{Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" визначено, зокрема, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.}

^{Згідно зі статтею 30 Закону України "Про оренду землі", зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.}

^{Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" врегульовано порядок поновлення договору оренди, який фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.}

^{Відповідно до приписів частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній з 17.02.2011) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.}

^{Виходячи з приписів статей 319, 626 Цивільного кодексу України слід дійти висновку про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.}

^{Таким чином, згідно із частинами 1 - 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.}

^{Для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.}

^{Порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, матиме місце при укладенні договору оренди із новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право; у випадку недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах та укладення з ним договору, на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права, укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб (постанови ВСУ від 25.02.2015 у справі № 6-10цс15, від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14, від 18.03.2015 у справі № 6-3цс15, від 18.03.2015 у справі № 6-4цс15)}

^{Судова колегія зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції про припинення переважного права позивача за наведених в постанові підстав є передчасними та не ґрунтуються на повно та достовірно встановлених обставинах справи, а саме: посилаючись на витребування відповідачем Головним управлінням Держземагенства у Запорізькій області документів у межах заходів відповідно до приписів частини п'ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" щодо перевірки проекту додаткової угоди, надісланої орендарем вимогам закону та узгодження з орендарем (у разі необхідності) істотних умов договору, суд не з'ясував, які умови були зазначені позивачем в проекті додаткової угоди, ким та яким чином надавалися пропозиції щодо поновлення договору із внесенням до нього змін в частині орендної плати (як підстави для необхідності подальшого узгодження та надання відповідних документів); також суд не врахував, що матеріали справи не містять жодних доказів направлення позивачу листа Головного управління Держземагенства у Запорізькій області від 12.06.2015 № 27-8-0.4-6793/2-15, у якому, власне, йдеться про необхідність приведення клопотання та додаткової угоди до договору у відповідність до вимог чинного законодавства, зокрема, щодо строку дії договору оренди землі, надання рішення про затвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки, витягу з технічної документації з нормативної грошової ділянки, необхідність надання трьох примірників додаткової угоди та належним чином сформованого пакету документів.}

^{Водночас, позивач не вказав, а суди не з'ясували, чи має місце порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України.}

^{Разом з тим, частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.}

^{Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.}

^{Посилаючись на неможливість пролонгації договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», в силу зміни мінімального строку передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства з п'яти до семи років, апеляційний суд не врахував, що частиною третьою статті 19 Закону України "Про оренду землі" визначено мінімальний строк договору оренди при передачі земельних ділянок в оренду. Спірні ж правовідносини не виникли при передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства.}

^{Суд апеляційної інстанції без достатніх правових підстав обмежив дію частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», не застосувавши її до спірних правовідносин та не з'ясувавши обставини, з якими зазначена норма пов'язує можливість пролонгації договору}

^{Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.}

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111⁵ Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий та апеляційний господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, не з'ясували всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, не з'ясували правову природу взаємовідносин сторін та їх характер; не дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; неналежним чином проаналізували правовідносини сторін, порушили положення процесуального законодавства.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи для нового розгляду позовних вимог до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111⁵, 111⁷, пунктом 3 статті 111⁹, статтями 111¹¹, 111¹² Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства "Лідінг" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.03.2016 у справі №908/4753/15 Господарського суду Запорізької області та рішення Господарського суду Запорізької області від 09.11.2015 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Головуючий Л. Рогач

Судді І. Алєєва

Т. Дроботова