ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2016 р. Справа № 922/3258/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі - Кохан Ю.В.

за участю уповноважених представників учасників судового процесу:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю №102/03 від 21.12.2015 року.

відповідача - не з"явився.

ТОВ "Фінансгарант" - ОСОБА_2, за довіреністю б/н від 12.01.2016 року.

ТОВ "Фактор-Комфорт" - ОСОБА_3, за довіреністю б/н від 09є.12.15 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Фінансгарант" (вх.№1610Х/3-12) та ТОВ "Фактор-Комфорт" (вх.№1609 Х/3-12) на ухвалу господарського суду Харківської області від 24 травня 2016 року по справі №922/3258/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Силові Енергетичні машини -ЕМЗ", м. Харків

про стягнення 41089420,09 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.05.2016 року по справі №922/3258/15 (суддя Калантай М.В.) в задоволенні заяви ТОВ "Фінансгарант" та ТОВ "Фактор-Комфорт" про заміну сторони її правонаступником відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ТОВ "Фінансгарант" звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 24.05.2016 року по справі №922/3258/15 та прийняти нове рішення, яким здійснити заміну ПАТ "Банк "Національні інвестиції" на його правонаступника - ТОВ "Фінансгарант

В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм чинного законодавства України і що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також на те, що суд невірно застосував норми процесуального права.

Крім того, з ухвалою суду першої інстанції не погодилось і ТОВ "Фактор-Комфорт", подав до суду апеляційної інстанції скаргу, вважаючи, що ухвала господарського суду Харківської області від 24.05.2016 року по справі №9223258/15 прийнята з порушенням норм процесуального права, просить зазначену ухвалу скасувати, здійснити заміну ПАТ "Банк "Національні інвестиції" на його правонаступника - "Фактор-Комфорт".

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 року по справі №922/3258/15 зазначені скарги об’єднано в одне апеляційне провадження

Товариство з обмеженою відповідальністю "Силові Енергетичні машини -ЕМЗ" у відзиві на апеляційні скарги зазначило, що не вбачають підстав для відмови у задоволенні апеляційних скарг.

Публічне акціонерне товариство "Банк "Національні інвестиції" надав заперечення (відзив) на апеляційні скарги та додаткові письмові пояснення, вважає, що скаржниками у апеляційних скаргах не спростовано обставини, які встановлено судом першої інстанції, не доведено порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права. Просить ухвалу господарського суду Харківської області від 24.05.2016 року по справі №9223258/15 залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

У поясненнях ТОВ "Фактор-Комфорт" наводить додаткові пояснення, на підтвердження своєї позиції у справі.

Як свідчать матеріали справи та підтверджено в ході апеляційного розгляду справи, рішенням господарського суду Харківської області від 23.06.2015 року у справі №922/3258/15 позов ПАТ "Банк "Національні інвестиції" задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "Силові енергетичні машини - ЕМЗ", м.Харків (відповідач по справі - боржник) на користь ПАТ "Банк "Національні інвестиції", м.Київ (позивач у справі - стягувач), 41089420,09 грн. заборгованості за кредитним договором № 499-07 від 13.07.2007 року та 73080,00 грн. судового збору.

14.07.2015 року господарським судом Харківської області видано відповідний наказ.

16.12.2015 року до господарського суду Харківської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор-Комфорт" надійшла заява про заміну сторони її правонаступником (вх.№ 50328 від 16.12.2015) в порядку статті 25 ГПК України.

Заявник обґрунтовує свої вимоги тим, що 17.09.2015 року між ТОВ "Фактор-Комфорт" та ПАТ "Банк "Національні інвестиції" було укладено договір відступлення права вимоги № 499-07, відповідно до якого ПАТ "Банк "Національні інвестиції" відступило на користь ТОВ "Фактор-Комфорт" належні йому права вимоги виконання зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.12.2015 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 року, здійснено процесуальне правонаступництво у справі №922/3258/15, замінено позивача (стягувача) - ПАТ "Банк "Національні інвестиції" його правонаступником - ТОВ "Фактор-Комфорт".

Постановою Вищого господарського суду України від 21.03.2016 року за результатами розгляду касаційної скарги ухвала господарського суду Харківської області від 21.12.2015 та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 скасовані, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

22.02.2016 року до господарського суду Харківської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансгарант" надійшла заява про заміну сторони її правонаступником. В цій заяві заявник на підставі статті 25 ГПК України та статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" просить замінити ТОВ "Фактор-Комфорт" як стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області у справі №922/3258/15 на його правонаступника - ТОВ "Фінансгарант".

Ухвалою господарського суду Харківської області було відмовлено ТОВ "Фактор-Комфорт" та ТОВ "Фінансгарант" у задоволенні заяви про заміну сторони її правонаступником.

При цьому, господарський суд дійшов висновку, що договір №499-07 від 17.09.2015 року є нікчемним відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому заміна сторони у зобов'язанні не відбулася.

Однак, з таким висновком суду колегія суддів погодитися не може з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 514 Цивільного кодексу України).

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 516 Цивільного кодексу України).

Отже, відступлення права вимоги є правочином, на підставі якого попередній кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права та сплачує вартість відступленого права.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 22.12.2014 року між позивачем - АТ "Банк "Національні інвестиції" та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Силові енергетичні машини - ЕМЗ" було укладено договір про встановлення солідарного обов'язку за кредитним договором № 499-07 від 13.07.2007 року (а. с. 52-54, том 1), відповідно до умов якого відповідач прийняв на себе солідарний обов'язок по всім зобов'язанням ОСОБА_4 (далі - позичальник) за кредитним договором № 499-07 від 13.07.2007 року, укладеним між позивачем та позичальником в редакції, викладеній у додатковій угоді № 11 від 22.12.2014 року (а. с. 26-30, 47-51, том 1).

17.09.2015 року між ПАТ "Банк "Національні інвестиції" (первісний кредитор, позивач у справі) та ТОВ "Фактор-Комфорт" (новий кредитор, заявник у справі) було укладено договір відступлення права вимоги № 499-07, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає в повному обсязі, а новий кредитор набуває права вимоги до боржника вимагати виконання боржником зобов’язань в повному обсязі. У зв'язку з укладенням цього договору Первісний кредитор відступає права сторони-кредитора за основним договором, а Новий кредитор приймає всі права Первісного кредитора і стає стороною-кредитором за основним договором.

Відповідно до умов пункту 1.1.2. договору № 499-07, визначення терміну "Основний договір" за даним договором означає договір, відповідно до якого виникло право вимоги, що відступається за цим договором, а саме: кредитний договір №499-07 від 13.07.2007 року.

Згідно п. 4.1 договору №499-07 Новий кредитор здійснює компенсацію вартості отриманого права вимоги на користь Первісного кредитора в сумі 41979774,27 грн., що дорівнює вартості отриманого права вимоги у гривні за курсом гривні до долара США, встановленого Національним банком України станом на 17.09.2015.

За актом приймання-передачі документації від 17.09.2015 року ПАТ "Банк "Національні інвестиції" передав ТОВ "Фактор-Комфорт" оригінал кредитного договору, всі додаткові угоди до кредитного договору, виписки з балансових рахунків, інші документи кредитної справи.

17.09.2015 року ТОВ "Фактор-Комфорт" здійснив перерахування коштів у розмірі 41979774,27 грн., що підтверджується платіжним дорученням №105 від 17.09.2015 року та банківською випискою по рахунку ТОВ "Фактор-Комфорт".

ТОВ "Фактор-Комфорт" листом від 29.09.2015 року №29/09/15-32 повідомило відповідача про здійснення заміни кредитора у зобов'язанні за кредитним договором №499-07 від 13.07.2007 року, в якому відповідач виступає в якості солідарного боржника у відповідності до договору від 22.12.2014 року.

Таким чином, ТОВ "Фактор-Комфорт" набув прав кредитора за вимогами до боржника, які виникли за кредитним договором №499-07 від 13.07.2007 року.

Водночас, заперечуючи вказану обставину, банк зазначає, що договір №499-07 від 17.09.2015 року є нікчемним з підстав, передбачених пунктом 3 частини 3 статті 38 «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому право вимоги до відповідача належить саме банку.

Згідно пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009, якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам.

Як встановлено колегією суддів, 17.09.2015 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі постанови Правління НБУ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» до категорії неплатоспроможних» від 17.09.2015 року №613 прийнято рішення «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Національні інвестиції» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» №172, на підставі якого, з 18.09.2015 року розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 18.09.2015 року по 17.12.2015 року включно та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Банк «Національні інвестиції» та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора АТ «Банк «Національні інвестиції» начальнику відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_5 строком на три місяці з 18.09.2015 року по 17.12.2015 року включно.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Згідно статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Пунктом 8 частини 2 статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що на виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку (пункт 17 частини 1 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до частини 1 статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

За змістом частини 1 статті 35 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків Фонд здійснює через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу Фонду.

З дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення (частина 1 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

За змістом частини 2 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Відповідно до частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з таких підстав:

- банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог (пункт 1 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»);

- банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим (пункт 2 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»);

- банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" (пункт 5 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»);

- банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (пункт 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Таким чином, Уповноважена особа наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних.

Разом з тим, за змістом наведених норм, дане право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, тобто самого по собі твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно у даному випадку нівелюється протилежним твердженням іншої сторони про дійсність правочину.

Як встановлено частиною 4 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині 2 статті 38 названого Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Наведені вимоги щодо повноважень Уповноваженої особи Фонду відображено і в Положенні про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженому рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 року №2.

Так, у пункті 1.20. Положення визначено, що Уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію направляє письмове повідомлення про нікчемність правочину (у тому числі договору) контрагенту за таким правочином (у тому числі договором) із посиланням на відповідну норму закону, у якій зазначені підстави нікчемності. У разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, визначених у пункті 1.18 цієї глави, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Як свідчать матеріали справи, 25.09.2015 року відбулось засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом №32 від 22.09.2015 року.

Так, комісією вирішено: затвердити результати перевірки, якою виявлено, що договори відступлення прав вимог, що є нікчемними згідно із статтею 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», укладені Банком з ТОВ «Фактор-Комфорт» та ТОВ «Фактор Стандарт».

На підставі викладеного, 25.09.2015 року Уповноваженою особою ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Національні інвестиції» ОСОБА_5 прийнято Наказ «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів)» №38, підпунктом 1.1 пункту 1 якого визнано нікчемними правочини (договори) відступлення прав вимог за кредитними договорами та договорами забезпечення, укладені між АТ «Банк «Національні інвестиції» та ТОВ «Фактор-Комфорт», згідно переліку: № № 82-09, 225-11, 348-13, 101-14, 432-11, 347-13, 433-11, 379-13, 303-10, 233-09, 84-14, 177-14, 33-13, 271-13, 293-14, 235-14, 394-11, 520-05, 398-11, 14-12, 396-11, 800-07, 799-07, 73-13, 399-12, 400-12, 284-05, 144-14, 196-14, 449-12, 31-15, 10-15, 97-04, 153-15, 154-15, 136-15, 90-14, 275-13, 227-12, 46-11, 381-12, 109-15, 30-13/817, 19-15, 109-11, 715-04, 373-08, 582-07, 219-08, 172-08, 126-14, 137-13, 335-10, 222-12, 29-12, 173-14, 153-07, 76-04, 403-13, 16-13, 241-12, 431-11, 169-12, 499-07.

08.10.2015 року Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» ОСОБА_5 надіслано повідомлення №3820/03 про нікчемність правочинів (договорів), укладених між ТОВ «Фактор-Комфорт» та ПАТ «Банк «Національні інвестиції», договорів відступлення прав вимог: №№ 82-09, 225-11, 348-13, 101-14, 432-11, 347-13, 433-11, 379-13, 303-10, 233-09, 84-14, 177-14, 33-13, 271-13, 293-14, 235-14, 394-11, 520-05, 398-11, 14-12, 396-11, 800-07, 799-07, 73-13, 399-12, 400-12, 284-05, 144-14, 196-14, 449-12, 31-15, 10-15, 97-04, 153-15, 154-15, 136-15, 90-14, 275-13, 227-12, 46-11, 381-12, 109-15, 30-13/817, 19-15, 109-11, 715-04, 373-08, 582-07, 219-08, 172-08, 126-14, 137-13, 335-10, 222-12, 29-12, 173-14, 153-07, 76-04, 403-13, 16-13, 241-12, 431-11, 169-12, 499-07 та похідних договорів про відступлення прав за договорами іпотеки та за договорами застави.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1-2 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як свідчать матеріали справи, договори відступлення прав вимог №499-07 від 17.09.2015 року та №499-07 від 25.12.2015 року були укладені за взаємною згодою сторін та за відсутності законодавчих заборон на укладення таких угод (правочинів), у відповідності до принципу свободи договору.

Зокрема, предметом договору про відступлення прав вимог №499-07 від 17.09.2015 року є відступлення ПАТ «Банк «Національні інвестиції» в повному обсязі та відповідно набуття ТОВ "Фактор-Комфорт" прав вимог до боржників вимагати виконання ним зобов'язань у повному обсязі.

Відступлення прав вимог ПАТ «Банк «Національні інвестиції» в інтересах ТОВ "Фактор-Комфорт" відбувалося на платній основі, з обов'язком контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій за відсутності факту безкомпенсаційної відмови Банку від власних майнових вимог.

Матеріалами справи підтверджується, що внаслідок укладення договорів відступлення прав вимог відбулось одночасне погашення заборгованості перед банком за виданими кредитами, в тому числі простроченої, а також зменшення зобов'язань банку за залишками на рахунках клієнтів.

Позивач зазначає, що уклавши договір про відступлення права вимоги, Банк надав ТОВ «Фактор-Комфорт» перевагу (пільги), які прямо не встановлені для нього законодавством, що зазначено у пункті 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» як окрема ознака нікчемності правочину.

Згідно з пункту 7 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Законодавством України не визначено термін - переваги (пільги). З урахуванням викладеного, можливо припустити, що переваго (пільгою) для покупця за договором є певні кращі умови в порівнянні з іншими договорами, укладених за однакових обставин.

Надання посадовими особами юридичної особи приватного права пільг (переваг) є корупційним правопорушенням, оскільки надання переваг (пільг) третім особам має спричиняти певні збитки юридичній особі приватного права.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, надання Банком ТОВ «Фактор-Комфорт» пільг (переваг) при укладенні та виконанні спірного договору про відступлення права вимоги має в обов'язковому порядку супроводжуватись відповідним кримінально-правовим документом. Вказаних документів позивачем до суду не надано, що підтверджує безпідставність доводів позивача.

Положеннями ч. 3 ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що більш сприятливими умовами визначаються: прийняття меншого забезпечення виконання зобов'язань, ніж вимагається від інших клієнтів; придбання у пов'язаної особи майна низької якості чи за завищеною ціною; здійснення інвестиції в цінні папери пов'язаної особи, яку банк не здійснив би в інше підприємство; оплата товарів та послуг пов'язаної особи за цінами вищими, ніж звичайні або за таких обставин, коли такі самі товари і послуги іншої особи взагалі не були б придбані.

Позивачем не доведено, що оспорюваним договором передбачено більш сприятливі умови, ніж угодами, укладеними з іншими особами.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 статті 638 Цивільного кодексу України).

Аналогічні положення містяться і в статті 180 Господарського кодексу України.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Отже, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Як встановлено судом, договір про відступлення права вимоги №499-07 від 17.09.2015 року підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств, містить всі необхідні істотні умови, передбачені законом: предмет, строки та порядок виконання зобов'язань, порядок розрахунків та підстави заміни кредитора у зобов'язанні, обсяг прав, що переходять новому кредитору, що узгоджується з вимогами Цивільного кодексу України.

Вищевказаний договір є вільним волевиявленням, його умови не є дискримінаційними для жодної із сторін, зважаючи предмет договору та суму, на яку спірний договір укладений. Умови спірного договору не порушують та не порушували жодних прав, свобод та інтересів третіх осіб та сторін договору.

Договір був спрямований на набуття цивільних прав та обов'язків, передбачав настання реальних правових наслідків для контрагентів.

У зв'язку з укладенням договору про відступлення права вимоги №499-07 від 17.09.2015 року Банк не зазнав жодних несприятливих наслідків, таких як погіршення фінансового стану або зниження його неплатоспроможності.

Разом з тим, матеріали справи містять докази того, що ПАТ «Банк «Національні інвестиції» отримав компенсаційні грошові надходження в оплату відступлених майнових вимог. Відтак, ТОВ «Фактор-Комфорт» набув права вимоги на активи ПАТ «Банк «Національні інвестиції» - майнові права кредитора за договорами відступлення та в подальшому прийняв оплату за ними, внаслідок чого ПАТ «Банк «Національні інвестиції» фактично відмовився від власних майнових вимог.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Згідно з Першим протоколом до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що відсутні правові підстави для визнання договору про відступлення права вимоги №499-07 від 17.09.2015 нікчемним на підставі положень підпункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Інших підстав визнання договору недійсним, передбачених статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", судом не встановлено.

Позивач вважає договір про відступлення права вимоги №499-07 від 17.09.2015 року нікчемним в силу частини 3 статті 36 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до якої правочин вчинений органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Суд не може погодитись з вищевказаною думкою, оскільки жодні підстави вважати, що ТОВ «Фактор-Комфорт» станом на дату операцій по рахунках (18.09.2015 року), відкритих у ПАТ «Банк «Національні інвестиції», внаслідок проведення яких останній виконав свої грошові зобов’язання за Договором про відступлення права вимоги перед ПАТ «Банк «Національні інвестиції», був обізнаний про факт віднесення останнього до проблемних на підставі постанови Правління НБУ від 17.09.2015 року, яка носить гриф Банківська таємниця, відсутні.

Доказів того, що договір відступлення права вимоги від 17.09.2015 року в установленому законом порядку визнаний фіктивним (стаття 234 ЦК України) чи удаваним (стаття 233 ЦК України), або що у судовому порядку доведено, що його укладено у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною (стаття 232 ЦК України), або будь-яких інших належних документальних доказів, якими вказані обставини могли б бути підтверджені, матеріали справи не містять.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що питання нікчемності договору про відступлення права вимоги від №499-07 від 17.09.2015 року було предметом розгляду в адміністративному судочинстві у справі №826/24648/15 Окружного адміністративного суду м. Києва, за позовом ТОВ «Фактор-Комфорт» до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Національні інвестиції» ОСОБА_5 про визнання протиправними та скасування рішення, наказів в частинах визнання протиправними дій, за результатами розгляду якої суди дійшли висновків про дійсність даного правочину та відсутність підстав для визнання його нікчемним.

У колегії суддів відсутні підстави для повторного доказування наведених обставин, адже існування даної обставини підтверджує судове рішення, що не може бути поставлене під сумнів. Переоцінка вказаного факту буде свідчити про поставлення під сумнів наведеного судового рішення, що є недопустимим.

Посилання Банку на відсутність договору про встановлення солідарного обов’язку від 22.12.2014 року, спростовується матеріали справи.

Оскільки в судовому порядку спростовано твердження позивача про нікчемність договору про відступлення права вимоги №499-07 від 17.09.2015, наявні підстави для розгляду заяви ТОВ «Фактор-Комфорт» та ТОВ "Фінансгарант" про заміну сторони її правонаступником.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.06.2015 року по справі № 922/3258/15 позов ПАТ "Банк "Національні інвестиції" задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "Силові енергетичні машини - ЕМЗ" на користь ПАТ "Банк "Національні інвестиції" 41089420,09 грн. заборгованості за Кредитним договором № 499-07 від 13.07.2007 року та 73080,00 грн. судового збору.

14.07.2015 року на примусове виконання вищевказаного рішення від 23.06.2015 року господарським судом було видано відповідний наказ, який направлено на адресу стягувача.

На адресу місцевого суду було направлено ТОВ "Фінансгарант" та ТОВ "Фактор-Комфорт" заяви про заміну ПАТ "Банк "Національні інвестиції" його правонаступником.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, в якій вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до статті 25 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Всі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Оскільки виконання рішення суду є невід'ємною стадією судового процесу, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарського процесуального кодексу України та Законом України «Про виконавче провадження», який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

При цьому питання заміни сторони її правонаступником, у тому числі і в разі заміни кредитора у зобов'язанні, вирішується виключно судом у порядку, передбаченому статтею 25 Господарського процесуального кодексу України.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального правонаступництва (заміни сторони правонаступником у матеріальних (майнових та немайнових) правовідносинах), воно випливає і базується на юридичних фактах матеріального правонаступництва, тому при вирішенні питань можливості процесуального правонаступництва господарському суду у кожному конкретному випадку слід перевіряти наявність відповідних фактичних обставин, з якими норми матеріального права пов'язують заміну сторони у договірному чи позадоговірному зобов'язанні.

Відповідно до статті 25 Господарського процесуального кодексу України у разі заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Відповідно до частини 3 пункту 1.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», статтею 25 Господарського процесуального кодексу України передбачено процесуальне правонаступництво, у зв'язку не лише зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб'єкта господарювання, айв інших передбачених законом випадках, у тому числі заміни кредитора або боржника у зобов'язанні (статті відповідно 512 і 520 Цивільного кодексу України).

Отже, правовою підставою для процесуального правонаступництва є заміна кредитора у зобов'язанні, щодо якого виник спір (стаття 25 Господарського процесуального кодексу України), а не навпаки, процесуальному правонаступництву завжди передує правонаступництво у матеріальних правовідносинах, які є предметом розгляду в суді чи перебувають на примусовому виконанні в органах Державної виконавчої служби України.

Таким чином, нормами процесуального права не встановлено заборон чи обмежень на відступлення банками прав вимоги до своїх позичальників, що виникли на підставі кредитних договорів.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається, на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин і не впливає на правомірність цесії. Дана правова позиція, викладена у постанові Верховного суду України від 19.08.2014 року при розгляді справи № 3-56гс14.

Так, 25.12.2015 року між ТОВ "Фактор-Комфорт" (первісний кредитор) та ТОВ "Фінансгарант" (новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги № 499-07-01, за пунктом 2.1 якого первісний кредитор відступає в повному обсязі, а новий кредитор набуває права вимоги до боржника вимагати виконання боржником зобов’язань в повному обсязі. В зв'язку з укладенням цього договору Первісний кредитор відступає права сторони-кредитора за основним договором, а Новий кредитор приймає всі права Первісного кредитора і стає стороною-кредитором за основним договором.

Відповідно до умов пункту 1.1.2 договору № 499-07-01, визначення терміну "Основний договір" за даним договором означає договір, відповідно до якого виникло право вимоги, що відступається за цим договором, а саме: кредитний договір №499-07 від 13.07.2007 року .

Згідно з пунктом 1.1.4. договору №499-07-01 визначення терміну "Зобов'язання" за цим договором означає зобов'язання боржника за основним договором сплатити суму грошових коштів, включаючи основну суму кредиту 1736346,56 доларів США, проценти за користування кредитом у розмірі, встановленому основним договором, та станом на 25.12.2015 в сумі 258961,27 доларів США, будь-які інші суми, що належать до сплати за основним договором, які нараховані або можуть бути нараховані боржнику за основним договором, а також суми штрафних санкцій (неустойки), процентів, відшкодування збитків.

Згідно пункту 4.1 договору №499-07-01 новий кредитор здійснює компенсацію вартості отриманого права вимоги на користь Первісного кредитора в сумі 45821210,75 грн. до 28.12.2016 року.

За актом приймання-передачі документації від 25.12.2015 року ТОВ "Фактор-Комфорт" передав ТОВ "Фінансгарант" оригінал кредитного договору з усіма змінами та доповненнями, договір відступлення права вимоги №499-07 від 17.09.2015 року з усіма змінами та доповненнями, довідку вих.25/15/15-2 від 25.12.2015 року, інші документи кредитної справи.

На виконання умов договору №499-07-01, у відповідності до банківської виписки по рахунку ТОВ "Фактор-Комфорт", новий кредитор сплатив на користь первісного кредитора суму у розмірі 45821210,75 грн.

Таким чином, починаючи з 25.12.2015 року право вимоги за кредитним договором №499-07 від 13.07.2007 року перейшло від ТОВ "Фактор-Комфорт" до ТОВ "Фінансгарант" на підставі зазначеного договору про відступлення права вимоги.

Як зазначено в обов'язковій до правозастосування Постанові Верховного суду України від 19.08.2014 року по справі № 3-56гс14, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин договору, тому заміна кредитора у зобов'язані шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається, на стадії виконання рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин і не впливає на правомірність цесії.

Таким чином, відступлення права вимоги за кредитним договором № 499-07 від 13.07.2007 року після прийняття судового рішення та відкриття виконавчого провадження не суперечить чинному законодавству, зокрема і приписам статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" і має своїм наслідок лише заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником.

При цьому, колегія суддів вважає за можливе зазначити, що умовами договору про відступлення права вимоги визначається тільки первісний договір - кредитний договір №499-07 від 13.07.2007 року.

Однак, за час існування вказаного кредитного договору сторонами було укладено низьку додаткових угод, а також договір про встановлення солідарного обов’язку.

Так, договором від 22.12.2014 року ТОВ "Силові енергетичні машини - ЕМЗ" прийняло на себе солідарний обов’язок по всім зобов’язанням за кредитним договором №499-07 від 13.07.2007 року, укладеним між ОСОБА_6 та ПАТ "Банк "Національні інвестиції".

З матеріалів справи вбачається, що укладені ПАТ «Банк «Національні інвестиції» із боржником договори про покладення солідарного обов'язку дійсно мають елементи договору поруки. Натомість, певні умови сторони узгодили іншим чином, а відтак поширення норм, що безпосередньо регламентують правовідносини поруки у даному випадку має обмежене застосування.

Зокрема, зазначеним договором передбачено, що з моменту укладання договорів ТОВ "Силові енергетичні машини - ЕМЗ", який виступає саме як спів- позичальник, та безпосередньо конкретний позичальник, визначений умовами кредитних договорів, стають солідарними боржниками за кредитними договорами та несуть солідарний обов'язок перед ПАТ «Банк «Національні інвестиції» за виконання зобов'язань з повернення кредиту та інших зобов'язань позичальника, які передбачені кредитним договором (пункти 1.3 договорів про встановлення солідарного обов'язку).

До того ж, пунктами 4.3 та 4.4 наведених договорів встановлено, що ТОВ "Силові енергетичні машини - ЕМЗ" залишається зобов'язаним перед ПАТ «Банк «Національні інвестиції» до того моменту, поки всі зобов'язання за кредитними договорами не будуть виконані; за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань до співпозичальника застосовуються штрафні санкції, які відповідно до умов кредитних договорів застосовуються до позичальника.

Тобто, сторонами договору про встановлення солідарного обов'язку обумовлено припинення кредитних зобов'язань лише фактом їх повного виконання належним чином, що цілком узгоджується із приписами статті 599 Цивільного кодексу України.

На даний час умови кредитного договору №499-07 від 13.07.2007 року не виконані в повному обсязі, існує заборгованість, яка стягнута за рішенням суду.

Отже, ТОВ "Фінансгарант" отримуючи статус первісного кредитора за договором №499-07 від 13.07.2007 року в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, набуває право на грошові кошти стягнуті рішенням господарського суду Харківської області від 23.06.2015 року по справі № 922/3258/15.

У Постанові Верховного Суду України від 20.11.2013 року у справі № 6-122цс13, викладено правову позицію, за якою виходячи зі змісту статей 512, 514 Цивільного кодексу України, статті 378 Цивільного процесуального кодексу України, статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу прав, у тому числі право бути стороною виконавчого провадження шляхом подання та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги є правонаступництво і такий правонаступник кредитора має право звернутись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження.

Враховуючи вищевикладене, право грошової вимоги до ТОВ "Силові енергетичні машини - ЕМЗ" перейшло до ТОВ "Фінансгарант", яке у відповідності до положень статті 512 ЦК України та статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" є процесуальним правонаступником ПАТ "Банк "Національні інвестиції".

Аналізуючи все вище зазначене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції помилко відмовлено у здійсненні заміни ПАТ «Банк «Національні інвестиції» його процесуальним правонаступником ТОВ "Фінансгарант" стосовно договорів про відступлення права вимоги №499-07 від 17.09.2015 року за кредитним договором №499-7 від 13.07.2007 року.

У відповідності з пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду Харківської області від 24.05.2016 року по справі № 922/3258/15 прийнята без належного з’ясування обставин, що мають значення для справи та з порушенням процесуального права, отже наявні підстави для її скасування, в зв’язку з чим, апеляційні скарги ТОВ "Фактор-Комфорт" та ТОВ "Фінансгарант" підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 104 та статтею 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Фактор-Комфорт" та апеляційну скаргу ТОВ "Фінансгарант" задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 24.05.2016 року по справі № 922/3258/15 скасувати.

Задовольнити заяву ТОВ "Фактор-Комфорт" про заміну сторони у виконавчому провадженні. Замінити ПАТ "Банк "Національні інвестиції", як стягувача у виконавчому провадженні ВП№48252556 на його правонаступника - ТОВ "Фактор-Комфорт".

Задовольнити заяву ТОВ "Фінансгарант" про заміну сторони у виконавчому провадженні. Замінити ТОВ "Фактор-Комфорт", як стягувача у виконавчому провадженні ВП№48252556 на його правонаступника - ТОВ "Фінансгарант".

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.