ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2016 року , о 18:15 годині,

Справа № 808/5441/15 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Матяш О.В.,

за участю секретаря Передерій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя

справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юнітон»

до державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши в заяві, що відповідачем на підставі хибних висновків акту перевірки №1494/2201/23853490 від 06.04.2015 прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Позивач не згоден з висновками акту перевірки та, як наслідок, оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки, по-перше, на думку податкового органу реалізація ТОВ «Юнітон» металопродукції товариствам «Старт Альянс» та «Аквілея» не відбулася у зв'язку з тим, що зазначені контрагенти не здійснювали господарської діяльності. Такий висновок є неправомірним, оскільки у позивача наявні всі документи первинного бухгалтерського обліку по взаємовідносинам із вказаним контрагентами. Останні на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані належним чином та мали чинні свідоцтва платників ПДВ.

По-друге, висновок податкового органу про неправомірне включення до складу витрат оплати ФОП ОСОБА_1 за послуги з інформатизації не відповідає дійсності, оскільки позивач мав необхідність в отриманні таких послуг для ведення власної господарської діяльності.

По-третє, позивач не погоджується з висновком ДПІ щодо необхідності нарахування податку з доходів фізичних осіб на відшкодування витрат на відрядження, яке не пов'язано з господарською діяльністю підприємства, адже генеральний директор підприємства був відряджений для участі у перемовах на виставці металопрокату, торгівля яким є основним видом діяльності підприємства.

06.06.2016 позивач надав суду заяву про зміну позовних вимог від 01.06.2016, з урахуванням якої він просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області від 09.04.2015: №0000552201 в частині збільшення ТОВ «Юнітон» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 93188 гривень за основним платежем та 46594 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0000562201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства у розмірі 78004 гривень за основним платежем та 39002 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0000582201, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 1190,4 гривень; №0014111702 від 22.06.2015, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 3503,19 гривень за основним платежем та 1385,8 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0000822201 від 01.07.2015, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 60 гривень за основним платежем та 30 гривень - за штрафними санкціями (штрафами).

В судовому засіданні представник позивача підтримує позов та просить його задовольнити, виходячи з викладених в ньому підстав.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнають з підстав, викладених в запереченнях, зазначивши, що, згідно з наявною у податкового органу інформацією, ТОВ «Старт Альянс» та ТОВ «Аквілея» протягом 2012-2013 років не здійснювали господарської діяльності, в тому числі зі складання первинних документів уповноваженими посадовими особами. Зміст договорів, первинних документів, складених позивачем та ФОП ОСОБА_1, не містить безпосереднього підтвердження факту забезпечення послугами господарської діяльності підприємства, тобто забезпечення діяльності ТОВ «Юнітон», спрямованої на отримання доходу внаслідок отримання таких послуг. Також перевіркою встановлено відсутність документів, що підтверджують зв'язок відрядження ОСОБА_2 з діяльністю позивача. Просять відмовити в позові.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, надавши їм оцінку за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити з огляду на наступне.

Судом встановлено, що, відповідно до наказу ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя №112 від 02.03.2015, у зв'язку із поданням ТОВ «Юнітон» заперечень до акту планової виїзної перевірки №544/2201/23853490 від 09.02.2015, посадовими особами ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Юнітон» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби, що стали предметом заперечень, за період з 01.04.2012 по 31.12.2013, результати якої викладено в акті перевірки №1494/2201/23853490 від 06.04.2015 (т.1 а.с.14-130).

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про наступні порушення: пп. 14.1.27, пп.14.1.202 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1, п. 135.2, пп.135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п. 138.4, пп.138.5.2 п. 138.5 ст. 138, пп.138.10.2, пп.138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України (далі - ПК), в результаті чого занижено податок на прибуток, всього у сумі 769058 гривень, у тому числі: за півріччя 2012 року на 83117 гривень; за 3 квартали 2012 року - на 158615 гривень; за 2012 рік - 329704 гривень; за 2013 рік - 439354 гривень;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 99049 гривень, у тому числі: за липень 2012 року - на 886 гривень; за листопад 2012 року - на 40347 гривень; за грудень 2012 року - на 4250 гривень; за січень 2013 року - на 13317 гривень; за липень 2013 року - на 40189 гривень;

- ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»: згідно з контрактом №500211120058 від 30.08.2011 з нерезидентом ООО «Мечел-Сервис», Російська Федерація, неповернута сума дебіторської заборгованості нерезидента у сумі 25 доларів США; згідно з контрактом №OUA021D/M від 08.08.2011 з нерезидентом «Outokumpu Stainless AB Business Unit Special Plate Quarto Plate Europe» (Sweden), неповернута сума дебіторської заборгованості у сумі 0,01 евро;

- п. 2.11 глави 2, п. 7.41 глави 7 постанови Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004, а саме: відсутність підтвердних документів до звіту про використання коштів на загальну суму 1190,4 гривень;

- пп. «г» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп.168.1.2 п. 168.1 ст. 168, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК, додатково донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 3503,19 гривень та 215,99 гривень;

- абз. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК, а саме невключення до податкових розрахунків ф. 1 ДФ сум виплаченого доходу фізичній особі за ознакою «дохід отриманий платником податків як додаткове благо», що є порушенням п.п. 3.2-3.5 розділу ІІІ наказу ДПА України №1020 від 24.12.2010 «Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку».

На підставі акту №1494/2201/23853490 від 06.04.2015 ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» №0000552201 від 09.04.2015 про збільшення ТОВ «Юнітон» грошового зобов'язання з ПДВ на 98989 гривень за основним платежем та 49494,5 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 а.с.131);

- форми «Р» №0000562201 від 09.04.2015 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 769058 гривень за основним платежем та 384529 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 а.с.132);

- форми «С» №0000582201 від 09.04.2015 про застосування штрафу у розмірі 1190,4 гривень (т.1 а.с.133);

- форми «Р» №0010101702 від 09.04.2015 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, на 3719,18 гривень за основним платежем та 1439,8 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (т.2 а.с.134).

Рішенням ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя №2445/10/08-27-2201 від 16.04.2015 застосовано податковий компроміс до податкових зобов'язань ТОВ «Юнітон» з ПДВ на суму 5801 гривень (податкове повідомлення-рішення №0000552201 від 09.04.2015) та з податку на прибуток на суму 691054 гривень (податкове повідомлення-рішення №0000562201 від 09.04.2015) (т.1 а.с.134).

Рішенням ГУ ДФС у Запорізькій області про результати розгляду первинної скарги №4301/7/0801-10-04-13 від 15.06.2015 залишено без змін податкові повідомлення-рішення №№0000552201, 0000562201, 0000582201 від 09.04.2015 (з урахуванням застосованої процедури податкового компромісу); а також збільшено суму ПДВ на 60 гривень та штрафних санкцій на 30 гривень й зобов'язано ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення; скасовано податкове повідомлення-рішення №0010101702 від 09.04.2015 в частині надмірно застосованих грошових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 215,99 гривень та 54 гривень застосованих штрафних санкцій, в іншій частині зазначене рішення залишено без змін.

ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя прийнято, на підставі вищевказаного рішення ГУ ДФС, податкове повідомлення-рішення №0014111702 від 22.06.2015 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, на 3503,19 гривень за основним платежем та 1385,8 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 а.с.146); податкове повідомлення-рішення №0000822201 від 01.07.2015 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 60 гривень за основним платежем та 30 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 а.с.148).

ДФС України рішенням про результати розгляду повторної скарги №16974/6/99-99-10-01-03-15 від 12.08.2015 залишено вищевказані податкові повідомлення-рішення без змін, скаргу позивача - без задоволення (т. 1 а.с.151).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить із наступного. Як вбачається зі змісту акту перевірки №1494/2201/23853490 від 06.04.2015, підставою для нарахування позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ став висновок про нездійснення господарської діяльності ТОВ «Старт Альянс» та ТОВ «Аквілея» протягом 2012 - 2013 років та непричетність директора вказаних підприємств ОСОБА_3 до господарської діяльності цих підприємства, обґрунтований податковою інформацією.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити таке: під час розгляду справи судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Старт Альянс» укладено договір поставки №161112 від 16.11.2012, відповідно до умов якого постачальник (ТОВ «Юнітон) зобов'язується поставляти покупцю (ТОВ «Старт Альянс») металопродукцію, а покупець зобов'язується приймати цей товар і своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору. Ціна, кількість, асортимент і строки поставки встановлюються сторонами у специфікаціях до даного договору, поставка здійснюється на умовах FCA або EXW (Інкотермс 2000), товар постачається зі складу постачальника автомобільним транспортом покупця або нанятим їм перевізником (т.2 а.с.135-137).

На підтвердження виконання умов цього договору до матеріалів справи надано специфікацію №1 від 16.11.2012 на поставку металопродукції (т.2 а.с.138), видаткові накладні від 23.11.2012 №№8313, 8314, №9132 від 25.12.2012 (т.2 а.с.140, 144, 148), податкові накладні №№8390, 8391 від 22.11.2012 (т. 2 а.с.153-154).

На підтвердження відвантаження та отримання покупцем товару до матеріалів справи надано довіреності ТОВ «Старт Альянс» №211101 від 21.11.2012, №171201 від 17.12.2012 (т.2 а.с. 141, 145, 149) та накази ТОВ «Юнітон» на відвантаження №№8813, 8314 від 23.11.2012, №9132 від 25.12.2012 (т.2 а.с. 142, 146, 150).

На підтвердження здійснення оплати за поставлені товари до матеріалів справи надано рахунки на оплату замовлення №З-9586 від 19.11.2012, №З-9649 від 21.11.2012, №З-10367 від 13.12.2012 (т.2 а.с. 139, 143, 147) та виписку з банківського рахунку (т.2 а.с.151-152).

Також, судом встановлено, що з грудня 2012 року по березень 2013 року ТОВ «Юнітон» та ТОВ «Аквілея» мали господарські взаємовідносини без укладання господарського договору у письмовому вигляді, шляхом обміну документами, що у розумінні ст.ст. 11. 509, 638, 639 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України є виконанням господарського зобов'язання.

Так, на підтвердження виконання господарських операцій між ТОВ «Юнітон» та ТОВ «Аквілея» до матеріалів справи додано видаткові та податкові накладні, довіреності ТОВ «Аквілея», накази ТОВ «Юнітон» на відвантаження, рахунки на оплату замовлення та виписки з банківського рахунку (т.2 а.с.156-188).

Товар відвантажувався вказаним підприємствам із орендованого ТОВ «Юнітон» складу (т.3 а.с.3-10).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до ст. 185 ПК (в редакції Закону №4915-VI від 07.06.2012), об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК (в зазначеній редакції), датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 198.1, 198.3, 198.5, 198.6 ст. 198 ПК (в зазначеній редакції), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПК (в зазначеній редакції), у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Суд зазначає, що, відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 3 Закону № 996-ХІV передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно з ст. 1 Закону № 996-ХІV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права. Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Документи, які надані позивачем, суд вважає достатніми та такими, що підтверджують факт реалізації товару контрагентам. За таких обставин підстави для подвійного оподаткування таких операцій відсутні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами є необґрунтованим.

Стосовно посилань відповідача на зібрану податкову інформацію щодо директора вказаних підприємств ОСОБА_3, суд зазначає таке: матеріали справи містять лист слідчого управління ГУ Нацполіції в Запорізькій області №4695/6/04-2016 від 20.04.2016 щодо стану досудового розслідування у кримінальних провадженнях №12013080000000202 та №12014080000000240, згідно з яким досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №12013080000000202 встановлено, що на протязі 2010-2012 років ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та інші невстановлені особи в складі ОЗГ вчинили ряд вимагань відносно співвласників групи компаній «Хлібодар» ОСОБА_8 і ОСОБА_9, співвласників ПАТ «Запоріжзв'язоксервіс» і ТОВ ВКФ «ГЮСС» ОСОБА_10 та ОСОБА_11 та голови наглядової ради ПАТ «Мелітопольський м'ясокомбінат» ОСОБА_12 В даному кримінальному провадженні повідомлено про підозру ОСОБА_5 та ОСОБА_7, а 16.10.2014 обвинувальний акт направлено до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя. Також оголошено розшук ОСОБА_4 та ОСОБА_6

Досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №12014080000000240 встановлено, що у період з 01.01.2011 по 23.10.2013 засновник ТОВ ВКФ «ГЮСС» ОСОБА_10, будучи змушеним виконувати протиправні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5, направлені на вчинення вимагання та передачі їм коштів, перерахував за їх вказівкою з банківських рахунків ТОВ ВКФ «ГЮСС» кошти, загальною сумою 369812 гривень, на рахунки чотирьох суб'єктів підприємницької діяльності, а саме: ТОВ «Старт Альянс», ТОВ «Торгова компанія Адженікс», ТОВ «ТД Екотоп» та ТОВ «Компанія ІС-2007». У подальшому невстановлені особи, діючи від імені директорів вищевказаних підприємств, перерахували кошти на рахунки юридичних осіб: ТОВ УЛК «Славниця» та ТОВ «Запорізька юридична консалтингова компанія». Станом на 20.04.2016 триває досудове розслідування.

Матеріали справи містять копії протоколів допиту свідка ОСОБА_3 в кримінальному провадженні №12013080000000202 від 03.10.2013, відповідно до яких ОСОБА_3 пояснила, що вона не приймала участі в господарській діяльності вищевказаних підприємств. Водночас, до суду не надано доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб вищевказаних підприємств та наявності рішення суду про визнання угод недійсними. Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій.

Суд зазначає, що здійснення фіктивного підприємництва особою-контрагентом платника податків не може бути безумовним підтвердженням нереальності господарських операцій, відображених у податковому обліку добросовісним платником податків. Будь-яка неправомірна діяльність контрагента (в тому числі фіктивне підприємництво) не може бути визнана беззаперечною підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки, згідно зі статтею 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тобто, добросовісний платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Податковим органом не доведено, що платник був обізнаним про цей факт або проявив грубу необережність, необачливість при укладенні та виконанні договорів, тому неприпустимим є анулювання податкових наслідків таких операцій з формальних підстав у зв'язку з підписанням документів певною особою.

Межі прояву належної обачливості визначаються, у тому числі, доступністю відомостей, які можуть бути отримані платником про своїх контрагентів. Використання платником офіційних джерел інформації, які характеризують діяльність контрагента, є проявом розумної обережності при виборі останнього. На час виконання спірних операцій усі названі постачальники були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і перебували на податковому обліку.

Заперечення ж керівником своєї причетності до здійснення фінансово-господарської діяльності створеної та керованої ним юридичної особи не є достатньо об'єктивною та достовірною інформацією, позаяк відповідні пояснення можуть бути надані з метою можливого уникнення для себе негативних кримінально-правових наслідків. Крім того, слід враховувати, що за звичаями ділового обороту укладення договорів не вимагає обов'язкової присутності директорів обох контрагентів, достатнім є обмін екземплярами документів поштою або через представника (кур'єра).

Отже, відповідачем не надано доказів неможливості здійснення операцій між позивачем та його прямими контрагентами - ТОВ «Старт Альянс» та ТОВ «Аквілея». Більш того, викликана у судові засідання у якості свідка ОСОБА_3 в суд не з'явилась, й ДПІ також не забезпечило явку вказаного свідка, пояснюючи, що вона не знаходиться за місцем своєї реєстрації.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення з податку на додану вартість №0000552201 від 09.04.2015 та №0000822201 від 01.07.2015 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, підставою для нарахування позивачеві грошового зобов'язання з податку на прибуток став висновок контролюючого органу про відсутність підтвердження щодо забезпечення послугами з інформатизації (у формі усних консультацій), наданими ФОП ОСОБА_1, господарської діяльності ТОВ «Юнітон».

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п.п. 135.1, 135.2 ст. 135 ПК (в зазначеній редакції), доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 138.5.2 п. 138.5 ст. 138 ПК (в зазначеній редакції), інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного датою збільшення витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій, у тому числі субординованого боргу, є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів)), визначена згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Згідно з пп. 138.10.2 п. 138.10. ст.. 138 ПК (в зазначеній редакції), до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати; б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу; в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності; ґ) витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати); д) амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; е) витрати на врегулювання спорів у судах; є) плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; ж) інші витрати загальногосподарського призначення.

Під час розгляду справи судом встановлено, що між суб'єктом підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 (виконавець) та ТОВ «Юнітон» (замовник) укладено договори на надання інформаційних послуг та послуг інформатизації №021212 від 01.12.2012, №0113 від 21.01.2013, №0213 від 08.04.2013, №0413 від 30.09.2013, відповідно до умов яких виконавець надає замовнику наступні послуги: інформаційні та консультаційні послуги з формування систем фінансового, управлінського обліку підприємства відповідно до вимог законодавства України та з урахуванням потреб управлінського та керівного персоналу підприємства; консультування з використання даних з ПЗ «1С:Бухгалтерія 8» для цілей управлінського обліку; надання порад з адаптації типової версії програми «1С:Бухгалтерія 8» до прийнятої на підприємстві системи обліку та податкового законодавства України; інформаційні та консультаційні послуги з побудування системи планування та бюджетування підприємства; консультування з використання даних з ПЗ «1С:Бухгалтерія 8» для складання планів та бюджетів; консультування з використання програмного забезпечення та даних з різних інформаційних джерел для складання планів руху грошових коштів, платіжних календарів, аналізу валютних операцій, прийняття рішень щодо доцільності проведення валютних операцій; інформаційні та консультаційні послуги з побудування системи контролю ризиків на підприємстві; консультування з використання даних з ПЗ «1С:Бухгалтерія 8» для спеціалістів, функціями яких є внутрішній контроль та складання управлінських звітів.

Послуги надаються у формі усних консультацій; проведення освітніх практикумів, надання порад з настройки та адаптації ПЗ. Перелік послуг наведений у специфікаціях. За фактом надання послуг складається акт про надання послуг.

Сторонами укладено специфікації до вищевказаних договорів з конкретним переліком послуг, тривалістю, терміном виконання та вартістю (т.2 а.с.201, 213, 223, 233). За результатом надання послуг сторонами договору складено акти виконання послуг (т.2 а.с.203, 214, 224, 234). Оплату здійснено, згідно з складеними ФОП ОСОБА_1 рахунками-фактурами (т.2 а.с.204, 215, 225, 235), що підтверджується виписками з банківського рахунку (т. 2 а.с. 20-206, 216-217, 226-227,236-237). Також, до матеріалів справи додано накази ТОВ «Юнітон» про проведення семінарів та затвердження переліку працівників, що приймуть в них участь. Крім того, до матеріалів справи додано сертифікат Федерації професійних бухгалтерів та аудиторів України й ОСОБА_13 Сертифікованих Бухгалтерів та Аудиторів, виданий ОСОБА_1, диплом Інституту професійних фінансових менеджерів, виданий ОСОБА_1, витяги з сайту www.proseminar.com.ua щодо семінарів, що проводяться ОСОБА_1, та методичні посібники, що використовувалися при наданні послуг з інформатизації.

На підтвердження використання отриманої інформації з вищенаведених консультацій в господарській діяльності позивача та, як наслідок, поліпшення ефективності господарської діяльності підприємства до матеріалів справи надано протокол зборів учасників ТОВ «Юнітон» №02/013 від 15.02.2013, яким затверджено річні результати діяльності товариства за 2012 рік та визначено основні напрямки діяльності у 2013 році на підставі звіту про господарську діяльність товариства за 2012 рік.

Результати використання послуг з інформатизації відображені в пункті 2 звіту про господарську діяльність товариства за 2012 рік (т.2 а.с.12).

Сукупність вищенаведених доказів вказує на використання послуг з інформатизації, отриманих від ФОП ОСОБА_1, безпосередньо з метою поліпшення результатів господарської діяльності позивача, а отже з метою забезпечення безпосередньо господарської діяльності, в розумінні абз. «г» пп. 138.10.2 п. 138.10. ст.. 138 ПК. Таким чином, висновок контролюючого органу про відсутність підтвердження забезпечення цими послугами саме господарської діяльності позивача є необґрунтованим.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0000562201 від 09.04.2015.

Як суд вбачає зі змісту акту перевірки, підставою для нарахування позивачеві грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб став висновок контролюючого органу про ненарахування ТОВ «Юнітон» податку на відшкодування витрат на відрядження, яке не пов'язане із господарською діяльністю підприємства, та відсутність підтвердних документів до звіту про використання коштів у відрядженні.

Проте, суд не може погодитися із таким висновком ДПІ та зазначає таке. Відповідно до довідки ГУ Статистики у Запорізькій області АА№658362, основним видом діяльності ТОВ «Юнітон» є оптова торгівля металами та металевими рудами (т.1 а.с.163).

Під час розгляду справи судом встановлено, що наказом №234 від 07.11.2013 генерального директора ТОВ «Юнітон» ОСОБА_2 відряджено до міст Дортмунд й Маастрихт Acciaierie Valbruna, Austenit з метою проведення переговорів та участі в виставці. Строк відрядження - 8 днів, з 08.11.2013 по 15.11.2013 (т.2 а.с.253).

За результатом відрядження ТОВ «Юнітон» складено звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №193 від 18.11.2013. До звіту додано: посвідчення про відрядження з відбитками печаток приймаючої сторони, копії сторінок паспорту із відбитками про перетин кордону, роздруківки електронних квитків, документи щодо проживання та наймання транспорту, лист запрошення на виставку STAINLESS STEEL WORLD EXHIBITION 2013, перепустку на виставку на ім'я ОСОБА_2, інформаційний буклет з виставки (т.2 а.с.254-285).

Відповідно до пп.пп. «а», «б» п. 176.2 ст. 176 ПК (в вищевказаній редакції), особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Згідно з пп. «г» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК (в вищевказаній редакції), до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми безповоротної фінансової допомоги (крім суми процентів умовно нарахованих на таку допомогу).

Відповідно до пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК (в вищевказаній редакції), додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно з пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК (в вищевказаній редакції), податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно до абз.абз. 1, 2 пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 ПК ( в редакції Закону №422-VII від 04.07.2013), при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення: витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Зазначені в абзаці першому цього підпункту витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач цілком правомірно включив до складу витрат витрати на відрядження генерального директора для відвідування виставки металів та проведення переговорів з метою укладання зовнішньоекономічних контрактів. Зазначені витрати підтверджені належними та допустимими доказами. Звіт про використання коштів складено у відповідності до вимог чинного законодавства та до нього додано усі необхідні підтвердні документи.

При цьому суд не приймає до уваги покликання відповідача на порушення позивачем вимог Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 59 від 13.03.1998 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.03.1998 за № 218/2658, оскільки, відповідно до п. 1 вказаної Інструкції, службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

Водночас, відповідно до п. 1.4 статуту ТОВ «Юнітон», зареєстрованого державним реєстратором виконавчого комітету Запорізької міської ради 31.10.2006 за №11031050006000888, учасниками товариства є громадяни України. Згідно з п. 5.1 статуту, товариство є власником внесків учасників до статутного фонду, майна переданого йому учасниками у власність, продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності, одержаного прибутку, іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом. Пунктом 6.1 статуту визначено розподіл статутного фонду між учасниками товариства.

Таким чином, суд зазначає, що ТОВ «Юнітон» не є підприємством, установою та організацією, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів, а отже дія Інструкції № 59 не розповсюджується на позивача. Крім того, судом встановлено, що питання службових відряджень уі позивача врегульовано внутрішнім нормативним актом ТОВ «Юнітон» - Положенням про відрядження від 01.04.2011.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень №0000582201 від 09.04.2015 та №0014111702 від 22.06.2015, а отже й наявність підстав для їх скасування.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч. 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України, присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають здійснені ним документально підтверджені судові витрати: судовий збір у розмірі 487,2 гривень (платіжне доручення №4720 від 18.08.2015 (т.1 а.с.3).

Керуючись ст.ст.17,158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області:

- форми «Р» №0000552201 від 09.04.2015 в частині збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Юнітон» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 93188 (дев'яносто три тисячі сто вісімдесят восьми) гривень за основним платежем та 46594 (сорок шість тисяч п'ятсот дев'яносто чотирьох) гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- форми «Р» №0000562201 від 09.04.2015 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства у розмірі 78004 (сімдесят вісім тисяч чотирьох) гривень за основним платежем та 39002 (тридцять дев'ять тисяч двох) гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- форми «С» №0000582201 від 09.04.2015, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 1190 (одна тисяча сто дев'яносто) гривень 40 копійок;

- форми «Р» №0014111702 від 22.06.2015, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 3503 (три тисячі п'ятсот трьох) гривень 19 копійок за основним платежем та 1385 (одна тисяча триста вісімдесят п'яти) гривень 80 копійок за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

- форми «Р» №0000822201 від 01.07.2015, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 60 (шістдесят) гривень за основним платежем та на 30 (тридцять) гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Присудити на користь ТОВ «Юнітон» за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області судові витрати у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови у повному обсязі шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Матяш