Справа № 161/5856/16-а

Провадження № 2-а/161/368/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2016 року м.Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

В складі :

головуючого судді Івасюти Л.В.

при секретарі Заболотько Д.М.

з участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача Юрченко Н.М.

третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Луцького міського голови про скасування розпорядження Луцького міського голови від 29.03.2016 року №518-рб «Про призначення ОСОБА_3.», -

в с т а н о в и в :

Позивач свої вимоги мотивує тим, що 3 лютого 2016 року виконавчий комітет Луцької міської ради прийняв рішення № 54-1 «Про порядок призначення

керівників підприємств, установ, організацій та закладів, що є у міській комунальній власності». Зазначає, що 11 лютого 2016 року в газеті «Луцький замок» було надруковане оголошення про те, що виконком Луцької міської ради оголошує конкурс на заміщення посад, зокрема, директора Луцького підприємства електротранспорту. Вимоги до кандидатів: вища освіта у галузі знань «Транспорт» за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста. Стаж роботи за фахом на керівних посадах не менше трьох років.»

29 березня 2016 року Луцьким міським головою видано розпорядження № 518-рб «Про призначення ОСОБА_3.», в якому зазначено наступне: «Призначити з 29 березня 2016 року ОСОБА_3 на посаду директора Луцького підприємства електротранспорту, як переможця конкурсу.

Вважає, що дане розпорядження прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України і підлягає скасуванню, як незаконне з наступних підстав.

Статутом комунального підприємства «Луцьке підприємство електротранспорту» визначено, що його засновником є територіальна громада міста Луцька в особі Луцької міської ради.

Відповідно до п. 31 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада має право на прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, зазначення меж цих повноважень та умов їх здійснення. Однак, таких рішень Луцька міська рада не приймала.

Вважає, що рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 03.02.2016 року № 54-1 «Про порядок призначення керівників підприємств, установ, організацій та закладів, що є у міській комунальній власності» прийняте виконавчим комітетом з перевищенням повноважень, пунктом 2.1. Порядку проведення конкурсного відбору на заміщення вакантних посад керівників, підприємств, установ, організацій та закладів, що є у міській комунальній власності, яке є Додатком № 4 вищевказаного рішення виконавчого комітету визначено, що рішення про проведення конкурсу приймається міським головою на підставі подання керівника галузевого виконавчого органу міської ради.

Посилається на те, що такого рішення не існує, а саме розпорядження Луцького міського голови щодо оголошення конкурсу, є лише оголошення в газеті «Луцький замок» та на офіційному сайті Луцької міської ради від 11.02.2016 року, в якому зазначено, що виконком Луцької міської ради оголошує конкурс, що є порушенням даного Порядку.

Також, в п.2.3. вищезазначеного порядку про основні відомості визначено, що основні вимоги до кандидатів, зазначені галузевим виконавчим органом міської ради згідно з типовими професійно-кваліфікаційними характеристиками посад.

Галузевим виконавчим органом Луцької міської ради в сфері транспорту є управління транспорту та зв'язку Луцької міської ради. Аналізуючи Положення про управління транспорту та зв'язку Луцької міської ради, затвердженого рішенням Луцької міської ради від 30.11.2011р. №16/14 «Про затвердження Положення про

управління транспорту та зв'язку Луцької міської ради» можна зробити висновок, що дане управління не здійснює жодних функцій по управлінню, контролю за Луцьким підприємством електротранспорту. Типовими професійно-кваліфікаційними характеристиками посад в органах місцевого самоврядування є Типові

професійно-кваліфікаційні характеристики посадових осіб місцевого самоврядування, затверджених наказам Головного управління Державної служби України від 29 грудня 2009 року №406.

Для керівників підприємств, установ комунальної, незалежно від форми власності документом, що регламентує вимоги до кандидатів на посаді є довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної _політики України від 29.12.2004р. № 336.

Згідно п.1 даного Довідника, в розділі «Загальні положення» визначено, що довідник є нормативним документом, обов'язковим з питань управління персоналом на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності та видів економічної діяльності.

В абзаці 3 пункту 1 «Директор (начальник, інший керівник) підприємства» розділу 1

«Кваліфікаційні вимоги. Вища освіта другого рівня за ступенем магістра за відповідною галуззю знань або вища освіта другого рівня за ступенем магістра та післядипломна освіта за галуззю знань "Управління та адміністрування" або "Право". Стаж роботи на керівних посадах нижчого рівня - не менше, ніж 5 років.

В оголошенні, що надруковано в газеті «Луцький замок» від 11.02.2016 року зазначено стаж роботи за фахом на керівних посадах не менше трьох років. Даний факт є порушенням вимог довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2004 №336.

Вказує, що переможець конкурсу ОСОБА_3 не мав п'ятирічного стажу роботи на керівних посадах нижчого рівня. Про даний факт свідчать документи, подані останнім до відділу кадрової роботи та нагород Луцької міської ради.

Пунктом 3 ст. 19 Закону України «Про міський електричний транспорт» передбачено, що прийняття і звільнення керівника із займаної посади узгоджується з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту у межах їх повноважень. Такий Порядок погодження з Мінфраструктури призначення на посади і звільнення з посад керівників

підприємств міського електричного транспорту (трамвай, тролейбус) затверджено наказом Міністерства інфраструктури України від 10.12.2 015 року № 516.

Даним порядком п. 2.1. передбачено, що кандидатури претендента на посаду керівника підприємства вносяться міським головою до Міністерства. З претендентом проводиться співбесіда відповідними службами-Міністерствами, в тому числі, щодо встановлення відповідності претендента кваліфікаційним вимогам - абзац 3 п. 2.3. даного Порядку.

Після чого, відповідно до п.2.4. Положення на адресу міського голови направляється лист щодо погодження чи непогодження запропонованої кандидатури на посаду керівника підприємства за підписом Міністра або уповноваженої ним особи. Загальний строк розгляду документів, що надішли на погодження до Мінінфраструктури, не може перевищувати 15 робочих днів з дня їх отримання.

Відповідно такого погодження, визначеного ст. 19 Закону України «Про міський електричний транспорт», на момент винесення розпорядження Луцького міського голови від 29.03.2016 року № 518-рб «Про призначення ОСОБА_3.» не існувало, оскільки підставою до призначення слугувало протоколи засідань конкурсної комісії на заміщення вакантних посад керівників підприємств, установ, організацій, закладів, що є у міський комунальній власності №1 від 24.03.2016р., №2 від 25.03.2016р.

Таким чином, вважає, що розпорядження Луцького міського голови від 29.03.2016 №518-рб «Про призначення ОСОБА_3.» на посаду директора Луцького підприємства електротранспорту прийняте з грубим порушенням вимог чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Посилаючись на вищенаведене, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати розпорядження Луцького міського голови від 29.03.2016р. №518-рб «Про

призначення ОСОБА_3.».

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала за безпідставністю, подавши суду письмове заперечення.

Третя особа на стороні відповідача ОСОБА_3 вважає позов безпідставним.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією і законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 березня 2016 року Луцьким міським головою видано розпорядження № 518-рб «Про призначення ОСОБА_3.», з 29 березня 2016 року на посаду директора Луцького підприємства електротранспорту, як переможця конкурсу, на підставі заяви ОСОБА_3, протоколів засідання конкурсної комісії на заміщення вакантних посад керівників підприємств, установ, організацій, закладів , що є у комунальній власності №1 від 24.03.2016р, №2 від 25.03.2016року.

Як встановлено судом, вимоги позивача ґрунтуються на тому, що дане розпорядження прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України,є незаконним та підлягає скасуванню.

Підставою для визнання акта незаконним є невідповідність його чинному законодавству або визначеній законом компетенції органу, що видав цей акт. Обов'язковою умовою для скасування акта є порушення, у зв'язку з його прийняттям прав та інтересів позивача.

Суд вважає, що оскаржуване розпорядження міського голови видане ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України.

Як слідує із змісту п.10, 20 ч.3 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільський, селищний, міський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів, видає розпорядження в межах своїх повноважень.

Незаконність оскаржуваного розпорядження позивач мотивує тим, що останнє видане на підставі рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 03.02.2016року №54-1 "Про порядок призначення керівників підприємств, установ, організацій та закладів, що є у міській комунальній власності", яке, на думку ОСОБА_1, прийняте виконкомом з перевищенням повноважень.

Вищевказане твердження позивача, на думку суду, не заслуговує на увагу, оскільки згідно з пп. 2 п.2 ст. 52 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчий комітет ради координує діяльність відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідної територіальної громади, заслуховує звіти про роботу їх керівників.

Як встановлено судом, зазначене рішення виконавчого комітету є чинне, не скасоване в судовому порядку, а тому відсутні перешкоди для можливості його застосування.

Посилання позивача на те, що відсутні документи про оголошення конкурсу, а також відсутнє погодження кандидатури ОСОБА_3 Міністерством інфраструктури України, суд не приймає до уваги, оскільки зазначене спростовується розпорядженням міського голови "Про оголошення конкурсу на заміщення вакантної посади" від 10.02.2016р. та оглянутим в судовому засіданні листом Міністерства інфраструктури України №217942, яким погоджується кандидатура ОСОБА_3 на вищевказану посаду .

Суд також не приймає до уваги твердження позивача про порушення міським головою вимог наказу №336 від 29.12.2004 року Міністерства праці та соціальної політики "Про затвердження Випуску 1 "Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності", Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників", оскільки згідно статті 117 Конституції України, нормативно - правові акти міністерств підлягають державній реєстрації в порядку, установленому законом.

Спеціальний порядок державної реєстрації нормативно-правових актів установлено Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що стосуються прав, свобод та законних інтересів громадян або мають міжвідомчий характер, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992р.

Критерієм чинності таких актів та їх застосування є державна реєстрація нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та занесення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, який запроваджений згідно з Указом Президента України від 27.06.1996р. № 468.

До нормативно - правових актів, які не підлягають державній реєстрації належать, в тому числі, акти персонального характеру (про склад комісій, призначення на посаду і звільнення з неї, заохочення працівників тощо); акти, дія яких вичерпується одноразовим застосуванням, крім актів про затвердження положень, інструкцій та інших, що містять правові норми; акти оперативно-розпорядчого характеру (разові доручення); акти, згідно з якими доводяться до відома органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій рішення вищих органів; акти, які спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень, інших органів виконавчої влади, що не мають нових правових норм; акти рекомендаційного, роз'яснювального та інформаційного характеру (методичні рекомендації, роз'яснення, у тому числі, податкові, тощо), нормативно - технічні документи (національні та регіональні стандарти, технічні умови, будівельні норми і правила, тарифно-кваліфікаційні довідники, кодекси усталеної практики, форми звітності, у тому числі, щодо державних статистичних спостережень, адміністративних даних та інші).

Судом встановлено, що наказ №336 від 29.12.2004року Міністерства праці та соціальної політики "Про затвердження Випуску 1 "Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності" Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників", не зареєстрований в Міністерстві юстиції України.

А тому, суд прийшов до висновку, що наказ №336 від 29.12.2004 року Міністерства праці та соціальної політики є рекомендаційним.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Як передбачено ч.8 ст. 3 КАС України, позивачем у адміністративні справі є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень.

Як слідує із змісту ст. 104 КАС України, до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси у сфері публічно - правових відносин порушено.

Отже, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено або оспорюється. Обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Однак, позивач не надав в судовому засіданні жодних доказів того, що оскаржуваним розпорядженням Луцького міського голови порушені його суб'єктивні права, свободи та інтереси в публічно - правових відносинах.

Крім того, приймаючи до уваги те, що предметом оскарження в даній справі є акт індивідуальної дії, чинність якого поширюється лише на особу, якої він стосується, позивач не може вважатись належним позивачем, що є підставою для відмови в позові.

Аналізуючи вищенаведене, та беручи до уваги те, що оскаржуване розпорядження міського голови прийняте у відповідності з вимогами чинного законодавства та в межах його компетенції, суд приходить до висновку, що підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 6, 7, 71, 102, 159-163 КАС України, ст.ст. 20,52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», суд -

п о с т а н о в и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Луцького міського голови про скасування розпорядження Луцького міського голови від 29.03.2016 року №518-рб «Про призначення ОСОБА_3.» - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду Л.В.Івасюта