ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 червня 2016 року Справа № 913/587/16

Провадження №6/913/587/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Мегабанк", м. Харків,

до відповідача ОСОБА_1 підприємства "Рітм – 2011", м. Луганськ,

про стягнення 241 588 грн. 84 коп.

Суддя Василенко Т.А.

Секретар судового засідання Жданова Е.А.

У засіданні брали участь:

від позивача – ОСОБА_2, довіреність №13-886/15д від 21.12.2015;

від відповідача – представник не прибув.

ВСТАНОВИВ:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №12-01/2013 від 17.05.2013р. в розмірі - 241 588 грн. 84 коп., в тому числі: заборгованість по кредиту – 179 840 грн. 00 коп., заборгованість по простроченим відсоткам – 61 748 грн. 84 коп., звернення стягнення на предмет застави за договором застави №12-01/2013-з1 від 17.05.2013р. в межах задоволення частини вимог за кредитним договором №12-01/2013 від 17.05.2013 в розмірі 241 588 грн. 84 коп., у спосіб продажу позивачем заставного майна шляхом укладення договору купівлі – продажу від імені ПП "Рітм – 2011", вилучення та передачі в управління на період до реалізації заставне майно, а також надання ПАТ "Мегабанк" права знімати з реєстраційного обліку у відповідних уповноважених органах реєстрації транспортних засобів заставне майно.

Відповідач витребувані судом документи не представив, правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Явка учасників процесу в судове засідання не визнавалася обов’язковою.

При цьому, відповідач не заявив клопотання про відкладення розгляду справи з наведенням відповідного обґрунтування необхідності такого відкладення та доданням доказів поважності неприбуття у дане судове засідання.

Відповідач зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1.

Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 05.06.2014 № 01-06/745/2014 "Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" роз’яснено, що учасник судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території України, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за умов, зазначених у підпунктах 1-4 пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції" (у редакції Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014 № 01-06/2052/14). Так, учасник судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за таких умов:

1) Якщо відповідну ухвалу господарським судом надіслано поштою за місцезнаходженням учасника судового процесу, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. При цьому слід мати на увазі, що згідно із статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін.

2) У разі коли учасник судового процесу не значиться у згаданому реєстрі, - якщо названу ухвалу господарським судом надіслано поштою за адресою, яку зазначено в заяві (скарзі), або за місцем проживання фізичної особи, або за місцезнаходженням відокремленого підрозділу юридичної особи (коли заяву пов’язано з його діяльністю).

3) Якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв’язку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту. У такому разі, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством зв’язку через неможливість вручення, суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. У такому разі на примірнику переданого тексту, що залишається у матеріалах справи, зазначаються дата і година його передачі і прізвища та ініціали осіб, які передали і прийняли текст. У матеріалах справи мають міститися документи, що підтверджують отримання учасником судового процесу повідомлення (завірений судом витяг з журналу реєстрації телефонограм, журналу реєстрації електронних поштових відправлень тощо).

4) За неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.

Згідно повідомлення УДППЗ “Укрпошта” відповідно до Указу Президента України від 14.11.2014 № 875/2014 “Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014 “Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях” та розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення” (зі змінами), органи поштового зв'язку не здійснюють пересилання поштових відправлень до вказаного населеного пункту тимчасово не здійснюється.

Разом з тим, оскільки відповідач у справі знаходиться на території проведення АТО інформація про час і місце судового засідання була тричі розміщена на сторінці господарського суду Луганської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/), про що свідчить роздрукована сторінка з мережі Інтернет.

Таким чином, судом вжито відповідні заходи щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, тому у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого судового рішення з посиланням на пункт 2 частини третьої статті 104 або пункт 2 частини другої статті 111-10 ГПК (аналогічна позиція викладена у Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14).

Виходячи з наведеного, позовні вимоги розглядаються в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування вимог за позовом, позивач посилається на наступне.

17.05.2013р. між ПАТ «Мегабанк» та ПП «Рітм-2011» був укладений кредитний договір № 12-01/2013.

Відповідно до п.1.1 договору позивач зобов'язався надати відповідачу кредит на придбання автомобіля в розмірі 281 500,00 грн. на строк з 17.05.2013 р. до 16.05.2016 р., а відповідач зобов’язався повернути кредит згідно графіку та сплатити 22% річних на умовах, передбачених договором.

На виконання умов договору, позивач надав відповідачу кредитні кошти, які останній в повному обсязі своєчасно не повернув, у зв’язку з чим станом на 22.04.2016 р. утворилась заборгованість за кредитом в сумі 179 840,00 грн.

В порушення умов договору, відповідачем сплата процентів здійснювалася несвоєчасно та не в повному обсязі. Так, за період з 01.09.2014р. по 31.03.2016р. позивачем було нараховано процентів за користування кредитом в сумі 63 523,51 грн., які відповідачем оплачені частково, у зв’язку з чим за вказаний період утворилась заборгованість за процентами в сумі 61 748,84 грн.

З метою забезпечення виконання позичальником умов вказаного кредитного договору, 17.05.2013 р. між банком (далі - Іпотекодержатель) і ПП «Рітм-2011» (далі - Іпотекодавець) був укладений договір застави рухового майна, відповідно до якого в заставу позивачу передано автомобіль VOLKSWAGEN, модель CARAVELLE 2013 року випуску, колір коричневий, тип ТЗ – мікроавтобус-D, номер шасі (кузова, рами) WV2ZZZ7YZDY116116, реєстраційний номер ВВ 2000АН, який належить відповідачу на праві власності згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САО 951446, виданого ВРЕР м. Луганськ 17.05.2013 р.

Відповідно до розділу 4 договору застави у разі невиконання або неналежного виконання заставодавцем зобов’язання, а також з інших підстав, передбачених чинним законодавством України, позивач вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Оскільки, відповідач в добровільному порядку суми заборгованості за кредитом та процентами не оплатив, позивач звернувся до суду із даним позовом, який обґрунтовує посиланням на умови кредитного договору, договору застави, а також норми цивільного та господарського законодавства, в тому числі Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст. ст. 1048, 1050 ЦК України та інші.

Відповідач, відзив на позовну заяву не надав, проти позову не заперечив.

Встановивши фактичні обставини справи та оцінивши доводи сторін у їх сукупності, суд дійшов до наступного.

17.05.2013 р. між Публічним акціонерним товариством «Мегабанк» (позивач у справі) та ПП «Рітм-2011» (відповідач у справі) був укладений кредитний договір № 12-01/2013, а також додатки до договору.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно з п. 1.1 кредитного договору позивач надає відповідачу грошові кошти (відкриває відновлювальну кредитну лінію) на строк з 17.05.2013 року до 16.05.2016 року в розмірі 281 500,00 грн. для придбання автомобілю VOLKSWAGEN CARAVELLE, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити 22% річних, на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п.4.2.1 кредитного договору (з урахуванням укладених до нього додаткових угод), відповідач зобов'язався повернути отриманий кредит в повному обсязі до 16 години 00 хвилин 16 травня 2016 року, згідно з графіком повернення кредиту.

Згідно п. 9.1 договір діє з моменту його підписання сторонами та до повного виконання.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

На виконання умов кредитного договору, банк надав позичальнику кредитні кошти в сумі 281 500,00 грн, які останній своєчасно та в повному обсязі не повернув, у зв’язку з чим станом на 22.04.2016 р. за відповідачем утворилась заборгованість по кредиту в сумі 179 840,00 грн.

Вказане підтверджується матеріалами справи та не оспорюється відповідачем.

Згідно п. 5.1 кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється позивачем з першого по останній календарний день звітного місяця, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяця, процентної ставки, передбаченої п. 1.1 договору.

Згідно п. 5.2 сплата позичальником процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця, а також в день повернення кредиту.

За розрахунком позивача, відповідачем, зобов’язання щодо сплати щомісячних процентів за користування кредитом виконувалося неналежним чином. Так, всього сума процентів, нарахованих за період з 01.09.2014 р. по 31.03.2016 р. (включно) становить 63 523,51 грн. Але відповідачем нараховані за вказаний період проценти були сплачені частково, у зв’язку з чим за період з 01.09.2014 р. по 31.03.2016 р. утворилась заборгованість за процентами в сумі 61 748,84 грн.

Відповідачем факт наявності заборгованості у зазначеній сумі не оспорений, доводи позивача в цій частині не спростовані, власного контрозрахунку заборгованості не надано, а також не надано суду доказів оплати вказаної суми.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач доказів належної оплати заборгованості за кредитом та процентами не представив та не надав власного розрахунку суми боргу, у зв’язку з чим суд керується розрахунком позивача.

Відповідно до п. 4.3.1 кредитного договору, у разі порушення позичальником умов договору, банк має право вимагати дострокового розірвання договору та повернення отриманого кредиту та сплати інших сум, передбачених договором.

Наслідки порушення договору позичальником передбачені ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України відповідно до яких, якщо договором передбачений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частки позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, які належать йому згідно ст. 1048 ЦК України.

Так, в силу приписів статті 1050 Цивільного кодексу України та умов пункту 2.3 кредитного договору, у випадку невиконання позичальником своїх боргових та інших зобов’язань, зокрема, щодо своєчасного повернення кредиту і сплати відсотків, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов’язань в цілому або у визначеній частині.

Звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв’язку з порушенням умов договору згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України не означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов’язань. Дострокове повернення позичальником всієї заборгованості за кредитним договором є способом цивільно-правової відповідальності боржника. У подальшому, при невиконанні рішення суду, у кредитора виникає право стягувати суми, передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки зобов’язальні правовідносини не припинилися (стаття 599 Цивільного кодексу України, у якій зазначено, що зобов’язання припиняються його виконанням, проведеним належним чином).

При цьому, законом не визначено форму пред’явлення такої вимоги позикодавцем, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі – формі позову.

Отже, не надіслання позикодавцем в досудовому порядку письмової вимоги позичальнику про дострокове повернення кредиту не є перешкодою для реалізації права позикодавця звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав безпосередньо до суду, оскільки обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до позичальника з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини 2 статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 09.07.2002 № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов’язком особи, яка потребує такого захисту.

Виходячи з фактичних обставин справи та зібраних доказів, слід зазначити, що на момент звернення позивачем до суду, у останнього виникло право вимоги заборгованості за кредитом та відсотками. Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом в сумі 179 840,00 грн., заборгованості за процентами в сумі 61 748,84 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою забезпечення виконання зобов’язань відповідача за кредитним договором № 12-01/2013 між сторонами у справі був укладений договір застави рухомого майна №12-01/2013-з1 від 17.05.2013 р. (зареєстровано в реєстрі за № 1703).

Предметом застави є транспортний засіб VOLKSWAGEN, модель CARAVELLE 2013 року випуску, колір коричневий, тип ТЗ – мікроавтобус-D, номер шасі (кузова, рами) WV2ZZZ7YZDY116116, реєстраційний номер ВВ 2000АН, який належить відповідачу на праві власності згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САО 951446, виданого ВРЕР м. Луганськ 17.05.2013 р.

Згідно п. 1.3 договору застави за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі, що буде визначений на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, комісійної винагороди, основного боргу, тощо.

Відповідно до п. 4.1 договору сторони домовилися, що заставна вартість предмета застави становить 402 160,00 грн.

Згідно п. 4.1 договору застави, у разі невиконання чи неналежного виконання заставодавцем основного зобов’язання заставодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет застави на підставі рішення суду.

Згідно п. 8.2 договір припиняє дію у випадку припинення основного зобов’язання.

Відповідно до Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) до реєстру внесено запис щодо реєстрації звернення стягнення на вказаний вище предмет застави.

Відповідно до приписів статей 589, 590 ЦК України, частини першої статті 20 Закону України "Про заставу", частини першої статті 12 та частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку" заставодержатель (іпотекодержатель) має право звернути стягнення на предмет застави у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, у встановлений строк (термін), якщо інше не передбачено договором або законом. Договором або законом можуть бути передбачені й інші підстави, за наявності яких заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави (наприклад, частиною другою статті 20, частиною другою статті 46 Закону України "Про заставу", частиною другою статті 33 Закону України "Про іпотеку").

Частиною першою статті 590 ЦК України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як було вказано вище, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем неналежним чином виконувалися умови кредитного договору № 12-01/2013 від 17.05.2013 р., у зв’язку з чим на 22.04.2016 р. за відповідачем утворилась заборгованість по кредиту в сумі 179 840,00 грн. та заборгованість за процентами в сумі 61 748,84 грн.

Оскільки відповідачем, вказані суми заборгованості в добровільному порядку сплачені не були, у банка виникло право вимоги як стягнення безпосередньо з позичальника грошових коштів у сумі заборгованості, так і задоволення вимог за рахунок заставленого майна.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про заставу» реалізація заставного майна провадиться спеціалізованими організаціями з аукціонів (публічних торгів), якщо інше не передбачено договором.

Згідно ст. 22 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» за рахунок предмета обтяження, обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення.

Згідно ст. 25 вказаного закону встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зокремазазначаються:

- загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження;

- опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача;

- заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

- спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону;

- початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом.

За таких обставин, позовні вимоги щодо звернення стягнення на предмет застави також слід задовольнити в повному обсязі.

В той же час, суд вважає за необхідне визначити в рішенні заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження та передачі його в управління на період до його реалізації, а саме:

- вилучити у відповідача і передати позивачу в управління на період до реалізації заставне майно:

транспортний засіб VOLKSWAGEN, модель CARAVELLE 2013 року випуску, колір коричневий, тип ТЗ – мікроавтобус-D, номер шасі (кузова, рами) WV2ZZZ7YZDY116116, реєстраційний номер ВВ 2000АН, який належить відповідачу на праві власності згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САО 951446, виданого ВРЕР м. Луганськ 17.05.2013 р., в також ключі та технічний паспорт на вказаний автомобіль;

- надати ПАТ "Мегабанк" право знімати з реєстраційного обліку у відповідних уповноважених органах реєстрації вказаний транспортний засіб.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства «Рітм – 2011», м. Луганськ, вул. Пєрвая, буд.9, код ЄДРПОУ 37851301, на користь:

- Публічного акціонерного товариства «Мегабанк», м. Харків, вул. Артема, буд. 30 (поштова адреса – м. Харків, вул. Алчевських, буд. 30), код ЄДРПОУ 09804119, заборгованість за кредитом в сумі 179 840 грн. 00 коп., заборгованість по процентам в сумі 61 748 грн. 84 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 6 328 грн. 73 коп.

3. В межах задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Мегабанк», м. Харків, вул. Артема, буд. 30 (поштова адреса – м. Харків, вул. Алчевських, буд. 30), код ЄДРПОУ 09804119, що виникли з кредитного договору № 12-01/2013 від 17.05.2013 р в сумі заборгованості за кредитом в розмірі 179 840 грн. 00 коп. та заборгованості по процентам в розмірі 61 748 грн. 84 коп. звернути стягнення на предмет застави за договором № 12-01/2013-з1, а саме: автомобіль VOLKSWAGEN, модель CARAVELLE 2013 року випуску, колір коричневий, тип ТЗ – мікроавтобус-D, номер шасі (кузова, рами) WV2ZZZ7YZDY116116, реєстраційний номер ВВ 2000АН, що належить на праві власності ОСОБА_1 підприємству «Рітм – 2011», м. Луганськ вул. Пєрвая, буд.9, код ЄДРПОУ 37851301 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу САО 951446, видане ВРЕР м. Луганськ 17.05.2013 р. у спосіб продажу ПАТ «Мегабанк» договору купівлі-продажу з іншою особою – покупцем від імені ПП «Рітм-2011» з наданням права ПАТ «Мегабанк» вчиняти всі необхідні дії, пов’язані із зняттям вказаного транспортного засобу з реєстраційного обліку у відповідних уповноважених органах реєстрації транспортних засобів, в тому числі подання заяв, отримання дублікатів документів на вказаний транспортний засіб тощо.

Звернення стягнення на предмет застави провести з урахуванням вимог Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

4. З метою забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження

вилучити у ОСОБА_1 підприємства «Рітм-2011», м. Луганськ, вул. Пєрвая, буд. 9, код ЄДРПОУ 37851301 і передати в управління Публічному акціонерному товариству «Мегабанк», м. Харків, вул. Артема, буд. 30 (поштова адреса – м. Харків, вул. Алчевських, буд. 3), код ЄДРПОУ 09804119, на період до реалізації предмета застави, а саме:

автомобіль VOLKSWAGEN, модель CARAVELLE 2013 року випуску, колір коричневий, тип ТЗ – мікроавтобус-D, номер шасі (кузова, рами) WV2ZZZ7YZDY116116, реєстраційний номер ВВ 2000АН що належить на праві власності ОСОБА_1 підприємству «Рітм – 2011», м. Луганськ вул. Пєрвая, буд.9, код ЄДРПОУ 37851301 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу САО 951446, видане ВРЕР м. Луганськ 17.05.2013 р., для чого вилучити і передати ключі та технічних паспорт на автомобіль.

5. Надати Публічному акціонерному товариству «Мегабанк», м. Харків, вул. Артема, буд. 30 (поштова адреса – м. Харків, вул. Алчевських, буд. 3), код ЄДРПОУ 09804119, право знімати з реєстраційного обліку у відповідних уповноважених органах реєстрації транспортний засіб - автомобіль VOLKSWAGEN, модель CARAVELLE 2013 року випуску, колір коричневий, тип ТЗ – мікроавтобус-D, номер шасі (кузова, рами) WV2ZZZ7YZDY116116, реєстраційний номер ВВ 2000АН.

Видати накази позивачу.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 93 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення – 21.06.2016.

Суддя Т.А. Василенко