ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" червня 2016 р.

справа № 924/1319/14

Господарський суд Хмельницької області у складі:

головуючий суддя Магера В.В., суддя Димбовський В.В., суддя Музика М.В., розглянувши матеріали справи

За позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Сільськогосподарського кооперативу „Губинський”, с. Губин, Старокостянтинівського району Хмельницької області;

до 1. Ладигівської сільської ради, с. Ладиги Старокостянтинівського району Хмельницької області

до 2. Товариства з обмеженою відповідальністю „РесурсЕкоЕнерго”, м. Київ

про визнання незаконним та скасування рішення №4 від 13.05.2010 року про оформлення права власності

За участю представників сторін:

від третьої особи із самостійними вимогами: не прибув;

відповідача-1: ОСОБА_1 – за довіреністю від 29.05.2015р.;

відповідача-2: ОСОБА_2 – керівник товариства;

за участю - ОСОБА_3 – прокурора відділу прокуратури області згідно посвідчення №035772 від 21.09.2015р.

В засіданні суду 14.06.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Суть спору: Сільськогосподарський кооператив „Губинський”, с. Губин Старокостянти-нівський район, звертаючись до суду як третя особа із самостійними вимогами на предмет спору, просить визнати незаконним та скасувати рішення №4 від 13.05.2010 року про оформлення права власності, вважаючи останнє незаконним та таким, що порушує права останнього.

Обгрутнтовуючи позовні вимоги третя особа вказує на те, що гідроелектростанція на р. Случ у с. Губин Старокостянтиінського району як цілісний майновий комплекс на момент прийняття відповідчем-1 оспорюваного рішення належала кооперативу „Губинський” та перебувала на його балансі. Даний факт підтверджує книга обліку основних фондів СК „Губинський” (нотаріально засвідчена копія витягу з книги обліку додається).

Третя особа посилається на те, що гідроелектростанцію та її складові частини СК „Губинський” не передавав на баланс Ладигівської сільської ради, тому вважає, що станом на 13.05.2010 р. вказане майно залишалось у володінні СК „Губинський”. В подальшому, кооперативом було передано дане майно Товариству з обмеженою відповідальністю „Украгросоюз” у зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу від 30.06.2011р.

Вказує на те, що за відсутності будь-яких правових підстав та всупереч законодавству виконавчий комітет Ладигівської сільської ради прийняв рішення №4 від 13.05.2010р., яким вирішив оформити право власності на земляну дамбу з водоскидом і водозабором для гідроелектростанції в с.Губин. Про таке рішення сільської ради кооперативу „Губинський” стало відомо лише після отримання копій матеріалів позову ТОВ „Украгросоюз”.

За таких обставин, третя особа вважає, що у Ладигівської сільської ради не було підстав для прийняття рішення про оформлення права власності на вказані об'єкти нерухомого майна (земляна дамба з водоскидом і водозабором для гідроелектростанції), оскільки дані об'єкти не передавались кооперативом „Губинський” на баланс органу місцевого самоврядування та не перебували на відповідному обліку як безхазяйні речі.

Посилається на те, що ст.335 Цивільного кодексу України законодавець чітко визначив порядок набуття права власності на безхазяйну річ. Положеннями зазначеної статті передбачено, що безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

Позивач вважає, що із аналізу наведених правових норм можливо прийти до висновку, що Ладигівською сільською радою не дотримано встановлений законом порядок набуття у комунальну власність спірних об'єктів нерухомого майна. Зокрема, це виявляється у відсутності жодного рішення суду про передачу сільській раді у комунальну власність нерухомого майна (земляної дамби з водоскидом і водозабором для гідроелектростанції).

Таким чином, стверджує, що прийняте виконавчим комітетом Ладигівської сільської ради рішення №4 від 13.05.2010р. про оформлення права власності, є незаконним та таким, що порушує майнові права СК „Губинський”, адже спірне майно на момент прийняття вказаного рішення обліковувалось на балансі кооперативу, який і був фактичним його володільцем. У зв'язку із цим, СК „Губинський” з метою захисту своїх майнових права та інтересів змушений звернутись до суду із даною заявою із самостійними вимогами на предмет спору.

Третя особа стверджує, що на приміщення гідроелектростанції ним ще раніше було оформлено право власності, проте на дамбу з водоскидом і водозабором для цієї є гідроелектростанції кооперативом своє право власності не було своєчасно оформлено, оскільки в силу нормативних положень законодавства вказані споруди є приналежностями до головної речі - ГЕС. Попри це, гідроелектростанція в с. Губин залишалась у володінні кооперативу та перебувала на його балансі, про що свідчить книга обліку основних засобів СК „Губинський”. Проте, на баланс Ладигівської сільської ради кооперативом не передавалась земляна дамба з водоскидом і водозабором для гідроелектростанції в с. Губин. За таких умов, орган місцевого самоврядування не мав підставі приймати рішення про оформлення права власності на спірні об'єкти нерухомості.

Стверджує, що дані об'єкти (споруди), на які неправомірно оформлено право власності Ладигівською сільською радою, є невід'ємними частинами гідроелектростанції згідно норм ДБН.В.2.4.-3:2010. „Гідротехнічні споруди”. В контексті норм ст.186 Цивільного кодексу України будівля ГЕС та земляна дамба з водоскидом і водозабором є головною річчю і приналежністю відповідно.

Тому, вважає, що на момент прийняття оспорюваного рішенням відповідачем-1 фактично порушено право власності кооперативу на створене ним нерухоме майно.

Відповідач -1(Ладигівська сільська рада) у письмовому відзиві від 04.08.2015р. висловив свою позицію стосовно того, що спірним рішенням №4 від 13.05.2010 року ніяким чином права третьої особи не порушені, оскільки спірне майно, яке належить на праві власності Ладигівській сільській раді, ніколи не входило до складу нежитлової будівлі гідроелектростанції, як намагається безпідставно довести СГК „Губинський”, так як паспортом на гідровузол та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно водоскид, земляна дамба та водозабір для гідроелектростанції визначено як три окремих об'єкта нерухомого майна.

Відповідач-1 вказує на те, що витяг із книги обліку основних фондів СГК „Губинський”, яким позивач обґрунтовує своє право власності на спірні об'єкти нерухомого майна, не містить дати, яка б підтверджувала, що саме на 13.05.2010р. гідроспоруда була на балансі позивача, також із вказаного витягу не можливо ідентифікувати, що це є саме спірне нерухоме майно, тому що не вказується ні місцезнаходження, ні будь-які інші дані.

Звертає увагу суду на висновок Вищого господарського суду України, викладений в постанові від 27.05.2015р. по справі 924/1319/14 про те, що перебування майна на балансі СГК „Губинський” не свідчить про наявність у останнього права власності на спірне майно, баланс не визначає підстав знаходження майна у власності чи володінні підприємства.

Відповідач-1 посилається на те, що згідно ч.1 ст.393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом недійсним та скасовується. Тобто, розглядаючи спір, суд повинен встановити об'єктивну наявність порушення чи оспорювання цивільного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способами, визначеними законодавством.

Таким чином, обов'язковою умовою визнання актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування недійсними є порушення у зв'язку із прийняттям такого акту прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Статтею 182 Цивільного кодексу України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно приписів ст.334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Спеціальним законом, який визначає правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно є Закон України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”.

Статтею 2 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

Відповідно до частини 1 ст.4 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно” обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: права власності на нерухоме майно.

Тому, відповідач-1 стверджує, що права СГК „Губинський” спірним рішенням не порушені, оскільки останній звернувся із даним позовом про захист права власності на майно, яке останньому не належить. Відтак, просить відмовити в позові.

Крім того, відповідачем-1 було подано заяву від 04.08.2015р. про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, в обґрунтування якої посилається на таке. Дійсно, 13.05.2010р. виконавчим комітетом Ладигівської сільської ради було прийнято рішення №4 про оформлення права власності на земляну дамбу з водоскидом і водозабором для гідроелектростанції. Натомість, позовна заява СГК „Губинський” про визнання незаконним та скасування рішення про оформлення права власності на гідроспоруди була подана до господарського суду Хмельницької області 08.10.2014 року (що підтверджує відбиток штампу про прийняття позовної заяви).

Відповідач-1 стверджує, що голова СК „Губинський” ОСОБА_4 достовірно знав ще із 20.08.2009р. (із дати підписання акту - приймання передачі майна - доріг та містків на баланс Ладигівської сільської ради) про, те що в складі іншого майна на баланс сільської ради були передані спірні гідроспоруди. Більше того, він знав і зазначав про це 12.07.2011 року, коли до нього звернувся директор ТОВ „Украгросоюз” із проханням підписати акт - приймання передачі спірного майна ТОВ „Украгросоюз”.

Також, вказує, що голова СК „Губинський” ОСОБА_4 прийняв участь в роботі сорок другої сесії V - скликання, що підтверджується відповідним протоколом від 19.08.2010р. В порядку денному цієї сесії було вирішення питання про передачу в оренду ТОВ „Ресурсекоенерго” майнового комплексу, що складається з дамби, водозабору для гідроелектростанції та водоскиду, що знаходиться на річці Случ с. Губин, тобто спірного майна.

Тому, СК „Губинський” міг довідатися про прийняття виконавчим комітетом Ладигівської сільської ради оскаржуваного рішення із протоколу порядку денного вказаної сесії. При цьому, свідоцтво про право власності на спірне нерухоме майна (дамбу з водоскидом і водозабором) Ладигівська сільська рада отримала 25.06.2010р. Підставою для реєстрації права власності було рішення від 13.05.2010 року.

Згідно ст.182 ЦК України інформація про реєстрацію права власності на нерухоме майно є публічною та будь-яка особа може отримати таку інформацію, тому вважає, що СК „Губинський” міг довідатися про факт існування оскаржуваного рішення сільської ради починаючи з 25.06.2010 року.

Тому, вищенаведені докази свідчать про беззаперечний факт обізнаності СК „Губинський про передачу спірного майна на баланс Ладигівської сільської ради з 20.08.2009 року, про обізнаність про факт передачі спірного майна в оренду з 19.08.2010 року та про можливість дізнатися про факт існування оскаржуваного рішення з 26.06.2010 року.

За таких обставин, стверджує, що СК „Губинський” пропустив строк для подання позовної заяви про визнання незаконним та скасування рішення про оформлення права власності на спірні гідроспоруди, оскільки знав про порушення його прав починаючи з 20.08.2009р., коли спірне майно було передано на баланс відповідача-1.

Посилається на те, що Верховний Суд України у постанові по справі №6-152цс14 від 29.10.2014р. дійшов висновку та виклав правову позицію, що „для визначення початку обчислення позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення його прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення його прав”. При цьому Верховний суд зазначає, що „норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача. Оскільки позивач, як юридична особа, набуває та здійснює свої права і обов'язки через свої органи, то його обізнаність про порушення його прав або можливість такої обізнаності слід розглядати через призму обізнаності його органів та інших осіб..”

Відповідно до пункту 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За таких обставин, відповідач-1 просить суд відмовити третій особі із самостійними вимогами у позові із підстав пропуску останнім строку давності.

Відповідач -2 (ТОВ „Ресурсеконенерго”) у поданому суду відзиві від 04.08.2015р. із позовними вимогами не погоджується, посилаючись на те, що нерухоме майно (земляна дамба із водоскидом і водозабором для гідроелектростанції) є власністю територіальної громади сіл Ладигівської сільської ради в особі Ладигівської сільської ради, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на гідроспоруди серія САС №799065 від 25.06.2010 року. Право власності Ладигівської сільської ради на гідроспоруди було зареєстровано та оформлено на підставі рішення виконавчого комітету сільської ради с. Ладиги №4 від 13.05.2010 року.

Третя особа (СК „Губинський”) в своїй позовній заяві зазначає, що „гідроелектростанція на р. Случ у с. Губин Старокостянтинівського району як цілісний майновий комплекс на момент прийняття відповідачем-1 оспорюваного рішення належала кооперативу „Губинський” і перебувала на його балансі. Даний факт підтверджує книга обліку основних фондів СГК „Губинський”. При цьому, гідроелектростанцію та її складових частин кооператив не передавав на баланс Ладигівської сільської ради. За таких обставин зазначене майно станом на 13.05.2010р. залишалося у володінні СГК „Губинський...”.

Проте, відповідач-2 вважає, що викладене у позовній заяві абсолютно не відповідає дійсним фактам, які мали місце, є завідомо неправдивою інформацією, і спростовується таким.

По-перше, відповідно до акту від 20.08.2009 року між Ладигівською сільською радою та СГК „Губинський” на баланс Ладигівської сільської ради було передано майно: дороги по селу Губин в кількості 6,4 км., містки в кількості 2 шт. В складі містків на баланс Ладигівської сілької ради також перейшли і спірні гідроспоруди, оскільки дамба (гребля) за своїми технічними характеристиками є проїжджою, а водоскидна споруда №1 та водоскидна споруда №2 побудовані по типу шлюзного мосту.

Крім того, конструктивні параметри переїзду, розташованого на греблі - шлюзний міст, який є складовою частиною водоскидної споруди. По гребню греблі проходить щебенева дорога місцевого значення. Вказане підтверджується технічними, характеристиками штучного водного об'єкта біля с. Губин на території Ладигівської сільської ради Старокостянтинівського району 2014 року. Таким, чином передані за актом 20.08.2009р. дороги та містки є саме складовою частиною спірних гідроспоруд.

Пояснює, що реорганізація КСП „Губинський” в СГК „Губинський” відбулась на виконання Указу Президента України від 03.12.1999р. №1529/99 „Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки”, яким органи виконавчої влади було зобов'язано здійснити організаційні заходи щодо підтримки розвитку особистих підсобних господарств громадян та селянських (фермерських) господарств шляхом: створення селянами та суб'єктами господарювання обслуговуючих кооперативів як неприбуткових організацій.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.08.2003р. №1253 „Про затвердження Порядку безоплатної передачі у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників” передбачалось, що об'єктами передачі згідно з цим Порядком є: сільські дороги, внутрішньо-господарські меліоративні системи внутрішньогосподарська меліоративна мережа з об'єктами інженерної інфраструктури, що не підлягали паюванню в процесі реформування колективних сільськогосподарських підприємств. Вищевказаною Постановою передбачено, що передача оформляється актом приймання-передачі. Право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

Тому, вважає, що Ладигівська сільська рада законно набула право власності на спірні об'єкти нерухомого майна з дати підписання акту-приймання передачі майна, тобто з 20.08.2009р., яке в подальшому оформила з отриманням свідоцтва про право власності на підставі рішення виконкому Ладигівської сільської ради №4 від 13.05.2010 року.

Крім того, спірні гідроспоруди є складовою частиною дороги, яка з'єднує дві частини села Губин та за своїми технічними характеристиками відносяться до штучних споруд призначених для руху транспортних засобів і пішоходів через природні перешкоди.

Відповідно до ч.15 ст.1 Закону України „Про автомобільні дороги” від 08.09.2005р. №2862-ІУ штучні споруди це інженерні споруди, призначені для руху транспортних засобів і пішоходів через природні та інші перешкоди, а також сталого функціонування автомобільної дороги (мости, шляхопроводи, естакади, віадуки, тунелі, наземні та підземні пішохідні переходи, наплавні мости та поромні переправи, розв'язки доріг, підпірні стінки, галереї, уловлювальні з'їзди, снігозахисні споруди, протилавинні і протисельові споруди тощо).

Також, відповдіач-2 стверджує, що спірне майно, яке належить на праві власності Ладигівській сільській раді, ніколи не входило до складу нежитлової будівлі гідроелектростанції, як намагається безпідставно довести СК „Губинський”, так як паспортом на гідровузол та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно водоскид, земляна дамба та водозабір для гідроелектростанції визначено як три окремих об'єкта нерухомого майна.

Вказує, що витяг із книги обліку основних фондів СК „Губинський”, яким він обґрунтовує своє право власності на спірні об'єкти нерухомого майна, не містить дати, яка б підтверджувала, що саме на 13.05.2010р. гідроспоруда була на балансі третьої особи, а також із вказаного витягу неможливо ідентифікувати, що це є саме спірне нерухоме майно, тому що не вказується ні місцезнаходження, ні будь-які інші дані.

Звертає увагу суду на висновок Вищого господарського суду України, викладений в постанові від 27.05.2015 року по справі 924/1319/14 про те, що перебування майна на балансі СК „Губинський” не свідчить про наявність у останнього права власності на спірне майно, а баланс не визначає підстав знаходження майна у власності чи володінні підприємства.

У відповідності до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями ч.1 ст.393 Цивільного кодексу України визначено, що правовий акт органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом недійсним та скасовується.

Тобто, розглядаючи спір, суд повинен встановити об'єктивну наявність порушення чи оспорювання цивільного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способами, визначеними законодавством. Таким чином, обов'язковою умовою визнання актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування недійсними є порушення у зв'язку із прийняттям такого акту прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Статтею 182 Цивільного кодексу України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно приписів ст.334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Спеціальним законом, який визначає правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно є Закон України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”.

Статтею 2 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно” обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.

Із врахуванням вищевикладеного, відповідач-2 просить відмовити третій особі у позові.

Представник третьої особи (СК „Губинський”) в засідання суду 14.06.2016р. не прибув, натомість направив суду письмову заяву від 14.06.2016р., відповідно до якої просить суд в порядку п.5 ст.81 ГПК України залишити позов без розгляду, оскільки останній не має змоги подати суду додаткові докази в обґрунтування обставин поданого позову та виконати вимоги ухвали суду від 31.05.2016р.

Вказує також, що повноважні представники СК „Губинський” також не мають можливості прийняти участь в засіданні суду 14.06.2016р. через зайнятість в інших справах. Крім того, подано суду довіреність від 02.11.2015р. на представництво інтересів товариства в суді, яку долучено до матеріалів справи.

Представник відпоідача-1 в засідання суду 14.06.2016р. прибув, проти позову заперечив та просить відмовити у його задоволенні. Не погоджується із поданою СК „Губинський” заявою про залишення позову без розгляду, просить вирішити спір по суті.

Представник відпоідача-2 в засідання суду 14.06.2016р. прибув, наполягає на вирішенні справи по суті, просить відмовити в позові.

Прокурор в засідання суду 14.06.2016р. прибув, вказує на необхідність вирішення даної справи по суті за відсутності представника СК „Губинський” на підставі тих доказів, що наявні у справі.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Сільськогосподарський кооператив „Губинський”, с. Губин Старокостянтинівський район як юридична особа зареєстрований 05.04.2000р. та значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджено свідоцтвом про держану реєстрацію №218463 серія А00, довідкою статистики від 29.06.2010р. №109920.

Сільськогосподарський кооператив „Губинський” с. Губин є правонаступником КСП „Губинський”, який є правонаступником колгоспу ім. Ульянова с. Губин, що підтверджується довідкою Старокостянтинівської райдержадміністрації від 30.04.2014 року за №49/750-14/2014 та статутом СК „Губинський” (п.1.8).

Ладигівська сільська рада, с. Ладиги Старокостянтинівського району як юридична особа (орган місцевого самоврядування) значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію №627670 серія А00, довідкою статистики №503146 АБ від 25.09.2012р.

Із наявного в матеріалах справи ОСОБА_4 від 20.10.1994р. слідує, що Колективне підприємство „Старокостянтинівський завод продтоварів” передав приміщення млина, греблю і містки колгоспу ім. В.Ульянова в обмін на натуральну сировину.

Рішенням правління СК „Губинський”, яке оформлене протоколом засідання правління кооперативу від 10.04.2001р., було постановлено виділити необхідні кошти на проведення ремонту та реконструкції млина в гідроелектростанцію, а також на ремонт греблі, містків.

20.08.2009р. між СГК „Губинський” та Ладигівською сільською радою складено акт, відповідно до якого встановлено, що господарство знаходиться в стані банкрутства і не має коштів для ремонту доріг, містків, які знаходяться на балансі СГК „Губинський”, тому було передано на баланс Ладигівської сільської ради та знято з балансу СГК „Губинський” дороги по селу Губин в кількості 6,4 км, містки в кількості 2 шт.

10.12.2009р. СГК „Губинський” звернувся із заявою №55 до Ладигівської сільської ради, в якій просив надати дозвіл на оформлення права власності на будівлю ГЕС (вул. Центральна, 1а), яка знаходиться на балансі СГК „Губинський”.

Рішенням виконавчого комітету Ладигівської сільської ради №5 від 17.12.2009р. „Про оформлення права власності” було вирішено оформити право власності на будівлю гідроелектростанції за сільськогосподарським кооперативом „Губинський” в с. Губин, вул. Центральна, 1а (п.1 рішення).

Рішенням виконавчого комітету Ладигівської сільської ради №4 від 13.05.2010р. „Про оформлення права власності” було вирішено оформити право власності на земляну дамбу з водоскидом і водозабором для гідроелектростанції, яка знаходиться на балансі Ладигівської сільської ради в с. Губин, вул. Центральна, 1/2, Старокостянтинівський район, Хмельницька область. (п. 1 рішення).

25.06.2010р. виконавчим комітетом Ладигівської сільської ради було видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія САС №799065, згідно якого земляна дамба з водоскидом і водозабором для гідроелектростанції, що знаходиться за адресою: Хмельницька область Старокостянтинівський район, с. Губин, вул. Центральна, 1/2, належить на праві комунальної власності територіальній громаді сіл Ладигівської сільської ради, що підтверджується також і витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Старокостянтинівського БТІ від 25.06.2010 року за № 26530613, витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 08.09.2011р.

19.08.2010р. рішенням №2 сорок другої сесії Ладигівської сільської ради п’ятого скликання „Про передачу в оренду майнового комплексу” було вирішено передати в оренду ТОВ „РесурсЕкоЕнерго” майновий комплекс, що складається з дамби, водозабору для гідроелектростанції та водоскиду, що знаходиться на річці Случ в с. Губин Старокостянтинівського району Хмельницької області строком на 35 років для відновлення та використання за цільовим призначенням. (п. 1 рішення).

19.11.2010р. між Ладигівською сільською радою (орендодавець) та ТОВ „РесурсЕкоЕнерго” (орендар) укладено договір оренди майна, відповідно до умов якого (п.1.1 договору) орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування гідротехнічну споруду, надалі майно, що розміщене за адресою вул. Центральна, 1/2, с.Губин, Старокостянтинівський район.

Згідно акту приймання-передачі від 19.11.2010 року, Ладигівська сільська рада передала, а ТОВ „РесурсЕкоЕнерго” прийняло майно: водоскид; земельна дамба; водозабір для ГЕС.

13.06.2011р. між СГК „Губинський” (продавець) та ТОВ „Украгросоюз” (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, згідно якого СК „Губинський” продав, а ТОВ „Украгросоюз” купив нежитлову будівлю гідроелектростанції загальною площею 205,5 кв. м., що знаходиться в с. Губин, Старокостянтинівського району, Хмельницької області по вул. Центральній, 1а (п. 1 договору). Договір посвідчено приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за №1272.

12.07.2011р. між СГК „Губинський” та ТОВ „Украгросоюз” складено ОСОБА_4 приймання-передачі, згідно умов якого СГК „Губинський” здав, а ТОВ „Украгросоюз” прийняв гідроелектростанцію „ГЕС”; водозабірний канал для ГЕС із шлюзом; спускний канал із шлюзом; переливний канал; шлюзний водоскид (в кількості 6 шлюзів); прибережні укріплення.

16.03.2012 року рішенням №3 сімнадцятої сесії Ладигівської сільської ради шостого скликання „Про передачу в оренду майнового комплексу” вирішено передати в оренду ТОВ „РесурсЕкоЕнерго” майновий комплекс, що складається із земляної дамби, водозабору та водоскиду для гідроелектростанції, що знаходиться на річці Случ в с.Губин Старокостянтинівського району, Хмельницької області, строком на 35 років для відновлення та використання за цільовим призначенням. (п. 1 рішення).

На підставі рішення №3 від 16.03.2012 року, між Ладигівською сільською радою (орендодавець) та ТОВ „РесурЕкоЕнерго” (орендар) укладено нотаріально посвідчений договір оренди нерухомого майна, за умовами якого (п.1.1 договору) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, земляну дамбу з водоскидом і водозабором для гідроелектростанції розташованої за адресою: Старокостянтинівський район, село Губин, вул. Центральна 1/2.

Рішенням господарського суду від 05.12.2014р. у справі №924/1319/14 відмовлено у задоволенні позову ТОВ „Украгросоюз”, м. Хмельницький до Ладигівської сільської ради, с. Ладиги, Старокостянтинівського району до ТОВ „РесурсЕкоЕнерго”, м. Київ про визнання незаконним та скасування рішення №4 від 13.05.2010 року про оформлення права власності, про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна від 11.05.2012 року. Позов третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору Сільськогосподарського кооперативу „Губинський”, с. Губин, Старокостянтинівського району до Ладигівської сільської ради, с. Ладиги Старокостянтинівського району до Товариства з обмеженою відповідальністю „РесурсЕкоЕнерго”, м. Київ про визнання незаконним та скасування рішення №4 від 13.05.2010р. про оформлення права власності задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення виконкому Ладигівської сільської ради №4 від 13.05.2010 року про оформлення права власності на земляну дамбу з водоскидом і водозабором для гідроелектростанції, яка розташована по вул. Центральній, 1/2 у с. Губин, Старокостянтинівського району.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.02.2015р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „РесурсЕкоІнвест” на рішення господарського суду Хмельницької області від 05.12.2014р. у справі №924/1319/14 залишено без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.05.2015р. касаційну скаргу ТОВ „РесурсЕкоІнвест” задоволено частково, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.02.2015р. та рішення господарського суду Хмельницької області від 05.12.2014р. у справі №924/1319/14 в частині позову третьої особи Сільськогосподарського кооперативу „Губинський” про визнання незаконним та скасування рішення №4 від 13.05.2010 року про оформлення права власності скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області. В решті частини постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.02.2015р. та рішення господарського суду Хмельницької області від 05.12.2014р. у справі №924/1319/14 залишено без змін.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу суду справа №924/1319/14 в частині вимог, що скасовані постановою Вищого господарського суду України від 27.05.2015р. передана на розгляд судді Магері В.В. та прийнята до провадження згідно узвали від 08.07.2015р.

При новому розгляді справи третя особа із самостійними вимогами на предмет спору - Сільськогосподарський кооператив „Губинський”, вважаючи порушеним своє право власності, наполягала на задоволенні позовних вимог та просила визнати незаконним та скасувати рішення №4 від 13.05.2010 року про оформлення права власності на земляну дамбу з водоскидом і водозабором для гідроелектростанції, яка розташована по вул. Центральній, 1/2 у с. Губин, Старокостянтинівського району.

В ході вирішення даної справи згідно ухвали суду від 19.10.2015р. провадження у справі №924/1319/14 було зупинено до вирішення господарським судом Хмельницької області пов’язаної справи №924/1274/15.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 10.11.2015р. у справі №924/1274/15 відмовлено в задоволенні позову Сільськогосподарського кооперативу „Губинський” до Ладигівської сільської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „РесурсЕкоЕнерго” про визнання права власності на нерухоме майно (земляну дамбу з водоскидом і водозабором для гідроелектростанції), розташоване за адресою: Хмельницька область, Старокостянтинівський район, с. Губин, вул. Центральна, 1/2.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.02.2016р. у справі №924/1274/15 рішення господарського суду Хмельницької області від 10.11.2015р. скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позову. Постановою Вищого господарського суду України від 28.03.2016р. скасовано постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.02.2016р. у справі №924/1274/15, а рішення господарського суду Хмельницької області від 10.11.2015р. у справі №924/1274/15 залишено в силі.

Досліджуючи надані докази, фактичні обставини справи, оцінюючи доводи та заперечення сторін, судом до уваги приймається таке:

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно із ч.3 ст.24 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Статтею 25 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно із ч.5 ст.60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч. 10 ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”).

У п.2 Роз'яснення президії ВГСУ № 02-5/35 від 26.01.2000р. „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” (зі змінами) зазначено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Відповідно до ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Із матеріалів справи вбачається, що третя особа із самостійними вимогами на предмет спору – СК „Губинський” просила визнати незаконним та скасувати рішення №4 від 13.05.2010 року про оформлення права власності на земляну дамбу з водоскидом і водозабором для гідроелектростанції, яка розташована по вул. Центральній, 1/2 у с. Губин, Старокостянтинівського району, посилаючись на те, що спірним рішенням органу місцевого самоврядування були порушені права СК „Губинський” на володіння гідроелектростанцією як цілісним майновим комплексом, що ніби-то належала останньому та перебувала на його балансі.

Обґрунтовуючи своє прав власності на вказане майно, позивач посилається на акт від 20.10.1994 р., відповідно до якого було здійснено обмін між КП „Старокостянтинівський завод продтоварів” та колгоспом ім. В.Ульянова, внаслідок якого колгосп ім. В.Ульянова одержав від КП „Старокостянтинівський завод продтоварів” приміщення млина, гребля і містки.

Судом встановлено, що питання про те, чи є акт приймання-передачі від 20.10.1994р. правовстановлюючим документом досліджувалось в ході вирішення справи №924/1319/14 за позовом ТОВ „Украгросоюз” м. Хмельницький до Ладигівської сільської ради с. Ладиги, Старокостянтинівського району, до ТОВ „РесурсЕкоЕнерго”, м. Київ про визнання незаконним та скасування рішення № 4 від 13.05.2010 року про оформлення права власності, про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна від 11.05.2012 року.

Так, у постанові Вищого господарського суду України від 27.05.2015 року по справі №924/1319/14 в частині, яка залишена без змін, вказано, що перебування майна на балансі СК „Губинський” не свідчить про наявність в останнього права власності на спірне майно. Крім того, СК „Губинський” на підтвердження своїх доводів щодо права власності на земельну дамбу з водоскидом та водозабором не надав жодних правовстановлюючих документів.

Крім того, питання права власності СК „Губинський” на земельну дамбу з водоскидом та водозабором досліджувалось в ході вирішення справи №924/1274/15 за позовом СК „Губинський” до Ладигівської сільської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ТОВ „РесурсЕкоЕнерго” про визнання права власності на нерухоме майно (земляну дамбу з водоскидом і водозабором для гідроелектростанції), розташоване за адресою: Хмельницька область, Старокостянтинівський район, с. Губин, вул. Центральна, 1/2.

При цьому, судом встановлено, що нерухоме майно (земляна дамба з водоскидом і водозабором для гідроелектростанції) є власністю територіальної громади сіл Ладигівської сільської ради в особі Ладигівської сільської ради, що підтверджується наявними в матеріалах справи: свідоцтвом про право власності на гідроспоруди серія САС №799065 від 25.06.2010р., Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 25.06.2010р. №26530613, Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 08.09.2011р.

Згідно ст.35 ГПК України передбачені підстави звільнення від доказування, зокрема зазначено, що обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” (п.2.6. постанови) вказується, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Хоча фактам, встановленим іншими судовими рішеннями, крім зазначених у статті 35 ГПК, й не надано преюдиціального значення для господарських судів, але вони мають враховуватися судами у розгляді справ з урахуванням загальних правил статті 43 названого Кодексу щодо оцінки доказів. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.”

Із врахуванням вищевикладеного, судом в ході вирішення даної справи не досліджуються фактичні обставини щодо права власності СК „Губинський” на нерухоме майно (земляну дамбу з водоскидом і водозабором для гідроелектростанції), оскільки останні були встановлені судом по справі №924/1274/15 (рішення господарського суду Хмельницької області від 10.11.2015р. із врахуванням постанови Вищого господарського суду України від 28.03.2016р.) та по справі №924/1319/14 (рішення господарського суду Хмельницької області від 05.12.2014р. із врахуванням змін, внесених постановою Вищого господарського суду від 27.05.2015р.), і які в силу ст. 35 ГПК України не потребують повторного або додаткового дослідження в межах даної справи про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування.

Із врахуванням вищенаведеного, СК „Губинський” не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, яким чином рішення Ладигівської сільської ради №4 від 13.05.2010 року порушило права та законні інтереси СК „Губинський”, хоча суд зобов’язував останнього надати письмове пояснення про те, в чому полягає порушення прав та інтересів саме СК „Губинський” спірним рішенням №4 від 13.05.2010р. (ухвала від 31.05.2016р.) Відтак, відповідних доказів на підтвердження позиції СК „Губинський” суду не подано, доводи відповідачів та фактичні обставини справи не спростовані.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги суд вважає безпідставними та такими, що не узгоджуються із нормами чинного законодавства та суперечать матеріалам справи.

Згідно зі ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, але й у доведенні їх переконливості. Отже, обов’язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно положень статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Стосовно поданої представником СК „Губинський” заяви від 14.06.2016р., відповідно до якої останній просив суд в порядку п.5 ст.81 ГПК України залишити позов без розгляду, судом приймається до уваги таке.

Згідно із п.5 ст.81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ст.34 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Пунктом 4.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” зазначено, що при вирішення питання щодо залишення позову без розгляду господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої ст.81 ГПК України можливе лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір;

- позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.

Судом в даному випадку враховується, що ухвалою від 31.05.2016р. суд зобов’язував СК „Губинський” надати належним чином засвідчену довіреність представника на представництво інтересів в суді по даній справі, письмову позицію на доводи відповідача-1 стосовно відсутності підстав для звернення до суду із позовом та надати письмове пояснення про те, в чому полягає порушення прав та інтересів СГК „Губинський” спірним рішенням №4 від 13.05.2010р. про оформлення права власності.

При цьому, довіреність від 02.11.2015р. на представництво інтересів СК „Губинський” в суді було долучено до матеріалів справи. Щодо решти витребуваних доказів (письмових пояснень на доводи відповідача-1), то суд вважає, що їх неподання третьою особою не позбавляє суд можливості вирішити спір по суті за їх відсутності із врахуванням наявних матеріалів справи та встановлених судом фактичних обставин.

Відтак, заява СК „Губинський” про залишення позову без розгляду в порядку п.5 ст.81 ГПК України судом відхиляється.

Щодо заяви відповідача-1 про застосування до спірних відносин строку позовної давності, судом враховується, що згідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю утри роки.

Відповідно до ч.1, 3, 4 ст.261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

В ході вирішення даної справи (із врахування фактичних обставин, встановлених рішенням господарського суду Хмельницької області від 10.11.2015р. по справі №924/1274/15) судом встановлено, що СК „Губинський” звернувся із позовом до суду про визнання незаконним та скасування рішення №4 від 13.05.2010 року про оформлення права власності за відсутності порушених спірним рішенням прав та законних інтересів останнього. При цьому, право власності СК „Губинський” на об’єкти нерухомості згідно рішення №4 від 13.05.2010р. в даному випадку не було порушено.

Згідно п.п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів” від 29.05.2013р. №10 передбачено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Із врахуванням вищенаведеного, заву відповідача-1 про застосування строку позовної давності суд вважає за необхідне відхилити. Відтак, у позові необхідно відмовити.

Згідно ст.ст. 44,49 ГПК України судові витрати по справі на відповідача не покладаються у зв’язку із відмовою в позові.

Керуючись ст.ст.1, 2, 4^{5, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, СУД -}

В И Р І Ш И В:

У позові третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Сільськогосподарського кооперативу „Губинський”, с. Губин, Старокостянтинівського району Хмельницької області до 1.Ладигівської сільської ради, с. Ладиги Старокостянтинівського району Хмельницької області, до 2. Товариства з обмеженою відповідальністю „РесурсЕкоЕнерго”, м. Київ про визнання незаконним та скасування рішення №4 від 13.05.2010 року про оформлення права власності, відмовити.

Повне рішення складено 17.06.2016р.

Головуючий суддя В.В. Магера

суддя В.В. Димбовський

суддя М.В. Музика

Віддрук.2 прим. :

1 - до справи,

2 - СК „Губинський” (с. Губин, Старокостянтинівського району, Хмельницької обл., 31183) – рекоменд. кореспонд.