ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2016 року

Справа № 910/24589/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:

Іванової Л.Б. (доповідач), Козир Т.П., Самусенко С.С.,

розглянувши касаційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

на рішення

Господарського суду міста Києва від 21.12.2015

та постанову

Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2016

у справі

№ 910/24589/15 Господарського суду міста Києва

за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до

Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про

виселення з приміщення

за участю представників сторін:

позивача: не з'явилися

відповідача : Грицик А.С., дов. від 05.05.2016 б/н

третьої особи, яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору на стороні позивача: не з'явилися

третьої особи, яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулася до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про виселення та зобов'язання передати по акту приймання-передачі з суборенди нежитлове приміщення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2015 у справі № 910/24589/15 (суддя Пригунова А.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 (колегія суддів у складі: головуючого судді Сухового В.Г., суддів Мальченко А.О., Жук Г.А.) позов задоволено; виселено Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" з нежилих приміщень загальною площею 70,2 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" передати вказане приміщення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 по акту приймання-передачі; стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1 218,00 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 у справі № 910/24589/15, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на те, що судами в порушення норм ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не надано належної оцінки листуванню сторін щодо припинення договору суборенди та погодженню збільшення розміру орендної плати за договором, що свідчить про намір позивача продовжувати відносини за договором суборенди. Також скаржник зазначає про порушення судами норм ч. 4 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якою визначено, що початок тимчасової адміністрації у банку не є підставою для припинення, розірвання або невиконання договорів про оренду нерухомого майна.

До Вищого господарського суду України надійшли відзиви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на касаційну скаргу, в яких позивач та третя особа просять відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Сторони згідно з приписами статті 111⁴ Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач і треті особи не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 01.08.2014 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (далі - користувач, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі - суборендар, відповідач) було укладено договір суборенди № 2, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати, а відповідач - прийняти у тимчасове платне користування нежилі приміщення площею 70,2 кв.м. по АДРЕСА_1.

Згідно із п. 1.4 договору суборенди позивач користується об'єктом суборенди на підставі договору позички (безоплатного користування частиною приміщення), що укладений 25.07.2014 між позивачем та ОСОБА_5, як власником приміщення (основний договір).

Пунктом 3.1 договору суборенди визначено, що правовідносини оренди виникають (а строк суборенди приміщення починає відліковуватись) з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення, на підставі якого позивач передав, а відповідач прийняв в суборенду приміщення, та закінчується 24.07.2016 включно, або при настанні підстав, з якими сторони пов'язують дострокове припинення правовідносин суборенди приміщення.

Судами з'ясовано, що на виконання умов договору, позивач передав, а банк прийняв в орендне користування об'єкт оренди за договором, що підтверджується актом приймання - передачі майна в оренду від 01.08.2014.

Як передбачено п. 6.1.6 договору суборенди, у випадку закінчення строку суборенди приміщення, або при достроковому припиненні правовідносин суборенди відповідно до умов цього договору, відповідач зобов'язаний звільнити приміщення, після чого на підставі акту приймання-передачі повернути його в стані, не гіршому ніж в день передачі приміщення в суборенду.

В пункті 7.1 договору суборенди сторони погодили, що відповідач зобов'язаний повернути приміщення з суборенди по акту приймання-передачі протягом 15-ти календарних днів, наступних за останнім днем строку суборенди, а у випадку дострокового припинення правовідносин суборенди з підстав, передбачених цим договором - протягом 15-ти календарних днів, наступних за днем такого дострокового припинення.

Згідно із п. 9.3.7 договору суборенди дія договору припиняється у випадку припинення дії основного договору (договору позички від 25.07.2014).

Судами першої та апеляційної інстанцій з'ясовано, що листом від 05.05.2015 Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (власник орендованого майна) повідомив позивача про припинення договору позички від 25.07.2014 у зв'язку з відсутністю рентабельності та необхідність повернення орендованого майна.

Позивач в свою чергу листами від 05.05.2015 та від 14.05.2015 повідомив Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" про розірвання договору суборенди № 2 від 01.08.2014.

Листами від 15.05.2015 та від 29.07.2015 позивач просив Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" підготувати приміщення площею 70,2 кв.м. по АДРЕСА_1 для передачі позивачу та передати його по акту-приймання-передачі.

Листом № 6721 від 11.08.2015 відповідач повідомив про запровадження тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" та застосування у діяльності відповідача Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Предметом позову у цій справі є позовні вимоги про виселення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" з приміщення, яке є об'єктом оренди за договором суборенди, та зобов'язання відповідача передати по акту приймання-передачі з суборенди вказане нежитлове приміщення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, позивач зазначає, що договір суборенди № 2 від 01.08.2014 припинив свою дію у зв'язку із припиненням договору позички від 25.07.2014, однак відповідач ухиляється від повернення нежилих приміщень площею 70,2 кв.м. по АДРЕСА_1, які є предметом оренди за вказаним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно зі ст. 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до ст. 827 Цивільного кодексу України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.

До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.

Згідно із ст. 835 Цивільного кодексу України договір позички припиняється у разі смерті фізичної особи або ліквідації юридичної особи, якій річ було передано в користування, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 25.07.2014 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 було укладено договір позички (безоплатного користування частиною приміщення), відповідно до якого позичкодавець зобов'язався передати, а позивач - прийняти в безоплатне користування майно - приміщення площею 74,2 кв.м. по АДРЕСА_1.

Пунктом 7.3 договору позички передбачено можливість припинення договору за ініціативою позичкодавця.

Як визначено ст. 627, 628 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Місцевий та апеляційний господарські суди визначили, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 скористався передбаченим договором позички правом на припинення договору в односторонньому порядку, у зв'язку чим договір позички від 25.07.2014 фактично припинився з підстав, встановлених самим договором.

Врахувавши наведені обставини та зважаючи на підстави припинення договору суборенди, викладені у п. 9.3.7 вказаного договору, суди попередніх інстанцій вірно виходили з того, що договір суборенди № 2 від 01.08.2014 припинив свою дію у зв'язку припиненням договору позички від 25.07.2014.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

З огляду на встановлені судами обставини припинення договору суборенди № 2 від 01.08.2014, колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновком судів попередніх інстанції про обґрунтованість позовних вимог про виселення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" з нежилих приміщень, які є предметом оренди за договором суборенди № 2 від 01.08.2014, та зобов'язання відповідача передати вказане приміщення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 по акту приймання-передачі.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами попередніх інстанцій в порядку ст. 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника щодо порушення судами норм ч. 4 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та неврахування ними того, що початок тимчасової адміністрації не є підставою для припинення, розірвання або невиконання договорів про оренду нерухомого майна банку, оскільки припинення договору суборенди № 2 від 01.08.2014 було зумовлено припиненням договору позички від 25.07.2014 і вказана підстава припинення договору суборенди погоджена сторонами у п. 9.3.7 договору.

Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника по суті зводяться виключно до заперечень щодо здійсненої судами першої та апеляційної інстанції оцінки доказів у справі та доведення інших обставин, ніж ті, що були встановлені судами попередніх інстанцій, в той час як згідно з вимогами статті 111⁷ Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З наведених підстав колегією суддів не беруться до уваги доводи скаржника щодо ненадання судами попередніх інстанцій оцінки листуванню сторін щодо збільшення розміру орендної плати, оскільки відповідні докази не подавалися скаржником під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, і, відповідно, зазначені обставини не були предметом дослідження судами попередніх інстанцій, а суд касаційної інстанції відповідно до статті 111⁷ Господарського процесуального кодексу України лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для їх зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 у справі № 910/24589/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Т. Козир

С. Самусенко