Провадження №2/592/900/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2016 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого: судді Бичкова І. Г. ,

при секретарі: Троценко Ю. Ю. ,

за участю позивача: ОСОБА_1 ,

за участю представника відповідача за довіреністю: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в приміщенні суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства “Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування “Насосенергомаш” про стягнення невиплаченої заробітної плати, скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, про відшкодування моральної шкоди, про визнання наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності незаконним та про його скасування, про зобов’язання виплатити невиплачені премії, -

В С Т А Н О В И В :

15.02.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовом до публічного акціонерного товариства “Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування “Насосенергомаш” про стягнення невиплаченої заробітної плати, скасування наказу, в якому він зазначив про те, що він працює у відповідача на посаді начальника механоскладального цеху № 8. За жовтень та листопад 2015 року йому безпідставно не була виплачена заробітна плата (премія) , а 24.12.2015 року на нього було накладено дисциплінарне стягнення, яке він теж вважає незаконним. Відповідно до ст. 15 Закону України “Про оплату праці” форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. Ст. 24 Закону України “Про оплату праці” передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця. Відповідно до п. 4.1.8 колективного договору відповідача роботодавець зобов’язується – проводити преміювання працівників ПАТ відповідно до діючих у ПАТ положень. П. 4.1.9. колективного договору передбачено зміни форм, систем оплати праці, преміювання, встановлення систем надбавок та доплат працівникам, які погіршують умови колективного договору, проводити з обов’язковим повідомленням працівника за два місяці до їх введення або змін та за погодженням з профкомом. У відповідача питання преміювання керівників структурних підрозділів врегульовано “Положением о премировании отдельных руководителей структурных подразделений и их заместителей за личный вклад в эффективную работу АО “Сумский завод “Насосэнергомаш” . Крім того, у відповідача діє “Положение о премировании руководителей, специалистов и служащих структурных подразделений АО “Сумский завод “Насосэнергомаш” по основным результатам хозяйственной деятельности” . Специфіка преміювання у відповідача полягає у тому, що коли позивача преміюють згідно положенню про преміювання за особистий вклад премія, згідно Положенню про преміювання за основними результатами господарської діяльності не виплачується, згідно п. 2.8 Положення про преміювання за особистий вклад. В тому випадку, коли премія за особистий вклад не виплачується, тобто позивач не підпадає під дію Положення про преміювання за особистий вклад, відповідач повинен виплатити премію згідно Положенню про преміювання за результатами господарської діяльності. Як вбачається з розрахункових листів позивач отримував премію до вересня 2015 року згідно положенню про преміювання за особистий вклад (шифр 45) . В жовтні-листопаді 2015 року премія згідно Положенню за особистий вклад йому виплачена не була. На численні усні звернення щодо пояснення причин невиплати премії відповіді він не отримав, як не отримав відповіді на письмове звернення від 04.12.2015 року, попри той факт, що згідно Положенню про преміювання за особистий вклад п. 2.7, позбавлення працівника премії приймається протоколом госпрозрахункової комісії або Головою правління. Жодних протоколів або рішень Голови правління йому надано не було. Варто зазначити, що премія згідно обох положень про преміювання за жовтень виплачується в заробітну плату за листопад, тобто про порушення свого права на заробітну плату він дізнався коли отримав розрахунковий лист за листопад 2015 року в грудні 2015 року. В той же час, якщо йому не була виплачена премія за жовтень-листопад 2015 року, згідно положенню про преміювання за особистий вклад, відповідач йому повинен був виплатити премію згідно положенню про преміювання за основними результатами господарської діяльності. Відповідно до п. 3.5 Положення про преміювання за основними результатами господарської діяльності, рішення про виплату премії приймається госпрозрахунковою комісією АТ. Як вбачається з протоколу засідання госпрозрахункової комісії № 10 від 24.11.2015 року комісія ухвалила рішення нарахувати премію в розмірі 30 % за жовтень 2015 року, нарахувати та виплати премію керівникам в тому числі механоскладального цеху № 8, тобто позивачу. Згідно протоколу засідання госпрозрахункової комісії № 11 від 24.12.2015 року комісія ухвалила рішення нарахувати премію в розмірі 20 % за листопад 2015 року, нарахувати та виплати премію керівникам в тому числі механоскладального цеху № 8. 22.01.2016 року згідно протоколу засідання госпрозрахункової комісії протокол № 12 вирішено нарахувати та виплатити премію за грудень 2015 року керівнику цеху № 8 в розмірі 30 %. Згідно розрахункових листів за листопад-грудень 2015 року, попри рішення госпрозрахункової комісії, норм положень про преміювання, колективного договору премія виплачена йому не була, у зв’язку з чим порушено його право на оплату праці. Крім того, 24.12.2015 року був виданий наказ про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, який він вважає незаконним та просить суд його скасувати. Згідно наказу йому була оголошена догана за неналежне виконання трудових обов’язків, у зв’язку з чим цехом № 8 несвоєчасно були виготовлені деталі насосу ХБЕ-М 630/390, що призвело до зриву строків відвантаження насосу, наміченого на 10.12.2015 року. Відповідно до ч. 3 ст. 149 КЗпП України при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Крім того, він вважає, що повинна бути врахована наявність вини безпосередньо самого працівника. В наказі № 103-д від 24.12.2015 року не зазначено за які саме дії або бездіяльність на нього було накладено дисциплінарне стягнення. В наказі містяться лише загальні формулювання без жодних конкретних посилань. Так, дійсно цех № 8 повинен був виготовити насос ХБЕ-630/390 в строк до 10.12.2015 року. Проте сам насос виготовлявся не виключно силами цеху № 8. Окремі деталі, а також певні роботи з насосом виконувалися іншими структурними підрозділами відповідача. Саме несвоєчасне виготовлення деталей насосу іншими структурними підрозділами, а також несвоєчасне проведення необхідних робіт призвело до порушення строків відвантаження насосу ХБЕ-630/390. Так, деталі для необхідні для виготовлення насосу цех № 4 передав лише 13.12.2015 року (міжцеховий здавальний акт № 2095) , ротор був переданий 11.12.2015 року (акт № 2086) , тара для пакування взагалі 17.12.2015 року (накладна № 133) . Таким чином, порушення строків виготовлення насосу не пов’язано з невиконанням ним посадових обов’язків, а обумовлено несвоєчасним виготовленням необхідних деталей іншими структурними підрозділами відповідача. Дані обставини не були взяті власником до уваги при винесенні догани. Відповідно до ч. 1 ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Жодних письмових пояснень Голова правління від нього не вимагав. Так, дійсно ним надавались письмові пояснення начальнику насосного виробництва № 2 щодо порушення строків виготовлення насосу, проте жодної мови про те, що ці пояснення надаються у зв’язку з притягненням його до дисциплінарної відповідальності не йшлося. Крім того, як вбачається з показників роботи цеху № 8 п. 1 – “выпуск продукции в установленной номенклатуре в соответствии с утверждённым графиком” за грудень 2015 року становить 100 % , тобто заплановано 6038,00 тис. грн. , фактично – 6038,4 тис. грн. . Даний висновок зроблений його безпосереднім керівником – начальником насосного виробництва № 2 та начальником управління планування, що, в свою чергу, також свідчить про безпідставність притягнення його до дисциплінарної відповідальності. На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 149, 150, 231 – 233 КЗпП України, він просив: 1. Зобов’язати відповідача нарахувати та виплати йому премію в розмірі 30 % за жовтень 2015 року, 20 % за листопад 2015 року та 30 % за грудень 2015 року. 2. Визнати незаконним та скасувати наказ № 103-д від 24.12.2015 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 (вхідний № 5959/16 від 15.02.2016 року) (а. с. 2, 3) .

22.04.2016 року позивач ОСОБА_1 надав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми заяву про відшкодування моральної шкоди, в якій він зазначив про те, що згідно ст. 43 ОСОБА_3 України кожен має право на працю та на своєчасне одержання винагороди за працю та це право захищено Законом. Неправомірні дії щодо нього з боку голови правління ПАТ “Сумський завод “Насосэнергомаш” ОСОБА_4 тягнуть за собою порушення його конституційних прав. Вчинені роботодавцем дії у вигляді нічим незрозумілого рішення не виплачувати йому премії, оголошення догани, а також бездіяльність в вигляді невжиття заходів за його доповідними щодо майстра ОСОБА_5 підривають його авторитет, як начальника цеху, і завдають непоправної шкоди як стану трудової дисципліни, так і відношенню працівників до своїх трудових обов’язків. Такі дії ОСОБА_4 потягли за собою заподіяння йому моральної шкоди. Весь цей час, внаслідок порушення його трудових прав, він відчуває моральні страждання, які є для нього значущими та носять стійкий і тривалий характер. Він втратив душевний спокій, постійно перебуває в напрузі, чекаючи ще будь-які протиправні щодо себе дії. Такий стан призводить до нервозності, роздратування і, як наслідок, неможливості нормально спілкуватися, як на роботі, так і вдома. Зазначені моральні страждання, заподіяні йому ОСОБА_4 , негативно позначилися і на його здоров’ї. Останні місяці його мучить безсоння, почастішали скачки тиску, сильний головний біль та часті носові кровотечі. Ст. 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику в порядку рішення трудового спору. Обов’язок роботодавця по відшкодуванню моральної шкоди виникає за умови, що суб’єктивне право порушено внаслідок винних дій чи бездіяльності роботодавця та що моральні страждання працівника стали наслідками порушення його законних прав. Відповідно до ст. 1186 ЦК України обов’язком заподіювача моральної шкоди є вчинення дій, за допомогою яких фізичне і психічне (духовне) благополуччя було відновлено, а право потерпілого отримати таке відшкодування. Виходячи з вищевикладеного, розмір заподіяної йому моральної шкоди, він визначає в сумі 47563,52 грн. . Обґрунтування та розрахунок суми компенсації додається. У відповідності до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата. При обчисленні середньої заробітної плати враховуються: - основна заробітна плата (оклад) ; - премії, які не носять разовий характер. Заробітна плата за серпень 2015 року – 10569,97 грн. . Заробітна плата за вересень 2015 року – 10569,37 грн. . Середня заробітна плата – 10569,67 грн. . Обґрунтування розміру моральної шкоди. Коефіцієнти обставин, наслідків і критеріїв, які впливають на розмір моральної шкоди: 1. Характер моральних страждань: - прості переживання – коефіцієнт 1; - душевні страждання – коефіцієнт 1,5; - психічні страждання, пов’язані з душевним болем, – коефіцієнт 3. 2. Вид психічних страждань: - занепокоєння, нервовість – коефіцієнт 1; - сором, приниження – коефіцієнт 1,5; - страх, відчай – коефіцієнт 3. 3. Істотність вимушених змін в житті: - несуттєві – коефіцієнт 1; - істотні, які можуть бути відновлені, – коефіцієнт 1,5; - істотні, які можуть бути частково відновлені, – коефіцієнт 2; - істотні, які неможливо відновити, – коефіцієнт 3. 4. Тривалість негативних наслідків: - короткочасні – коефіцієнт 1; - тривалі – коефіцієнт 1,5; - довготривалі – коефіцієнт 2; - довічні – коефіцієнт 3. Розрахунок розміру моральної шкоди. 1. Факт наявності моральної шкоди – середня заробітна плата позивача – 10569,67 грн. . 2. Наявність обставин, наслідків та критеріїв, які впливають на розмір моральної шкоди. 2.1. Характер моральних страждань: - душевні страждання – коефіцієнт 1,5. 10569,67 x 1,5 = 15864,505 грн. . 2.2. Вид психічних страждань: - занепокоєння, нервовість – коефіцієнт 1. 15864,505 x 1 = 15864,505 грн. . 2.3. Істотність вимушених змін в житті: - суттєві, які можуть бути відновлені – коефіцієнт 1,5. 15864,505 x 1,5 = 23781,76 грн. . 2.4. Тривалість негативних наслідків: - довготривалі – коефіцієнт 2. 23781,76 x 2 = 47563,52 грн. . Розмір моральної шкоди становить: 47563,52 грн. (вхідний № 15070 від 22.04.2016 року) (а. с. 66 – 68) .

12.05.2016 року позивач ОСОБА_1 надав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми заяву, в якій він зазначив про те, що 27.04.2016 року наказом № 52-д йому було оголошено догану за недостовірний облік робочого часу, фактично відпрацьованого начальником цеху № 8 ОСОБА_1 , з яким він не згодний. У своїй пояснювальній записці він пояснив про те, що відсутність на роботі 11.03.2016 року протягом 53 хвилин і 28.03.2016 року протягом 1 години 02 хвилин пов’язана з його перебуванням в Ковпаківському районному суді м. Суми для захисту його прав, порушених головою правління ПАТ “Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування “Насосенергомаш” ОСОБА_4 . За сформованою практикою та за рекомендацію бухгалтерії, при відсутності працівника на робочому місці певний час з поважної причини протягом дня, табельник фіксує цей час, а в табелі ставиться повний робочий день, який потім відпрацьовується у вихідний день безоплатно. Із журналу реєстрації входу-виходу охорони підприємства в вихідний день 26.03.2016 року вбачається, що він знаходився на роботі з 8 години 15 хвилин до 9 години 35 хвилин. Згідно з наказом про догану, тривалість його відсутності за два дні склала 1 годину 55 хвилин, а в свій вихідний він відпрацював 1 годину 20 хвилин. А оскільки згідно п. 2 ч. 1 ст. 107 КЗпП України робота у неробочий день оплачується у розмірі подвійної годинної ставки, відтак ніякого збитку ПАТ він не завдав. Догану йому було винесено конкретно за недостовірний облік робочого часу, фактично відпрацьованого начальником цеху № 8 ОСОБА_1 . Однак, в його посадовій інструкції немає ні слова про те, що цей облік повинен вести начальник цеху. В ПАТ “Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування “Насосенергомаш” цією роботою займається табельник цеху. З усього вищесказаного випливає, що ніяких порушень трудової дисципліни та посадової інструкції з його боку не було, а оголошення йому догани не має законної підстави й є наслідком неприязного ставлення до нього з боку ОСОБА_4 . Позивач просив суд визнати наказ № 52-д від 27.04.2016 року незаконним і скасувати його в зв’язку з необґрунтованістю (вхідний № 16770/16вх від 12.05.2016 року) (а. с. 72) .

18.05.2016 року в судовому засіданні представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 надав письмові пояснення, в яких він зазначив про те, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми (далі – “Суд” ) знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 (далі – “Позивач” ) до АТ “Сумський завод “Насосенергомаш” (далі – “Відповідач” ) про стягнення невиплаченої заробітної плати, скасування наказу. Відповідач заперечує проти позову, вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, в зв’язку з наступним. Як вбачається з позовної заяви та заяви про уточнення позовних вимог Позивача, в них міститься три вимоги, а саме: зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу премію в розмірі 30 % за жовтень 2015 року, 20 % за листопад 2015 року, 30 % за грудень 2015 року; визнати незаконним та скасувати наказ № 103-д від 24.12.2015 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 та стягнути моральну шкоду. 1. Щодо вимоги про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу премію в розмірі 30 % за жовтень 2015 року, 20 % за листопад 2015 року, 30 % за грудень 2015 року. Відповідно до ч. 2 2 ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Відповідно до ч. 3 ст. 97 КЗпП України конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Таким чином, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати, відповідно до діючого законодавства України, встановлюються підприємствами самостійно у колективному договору, їх запровадження та визначення розмірів є правом власника, діюче законодавство не зобов’язує власника встановлювати дані види виплат, не передбачає їх розміри та умови запровадження. На підприємстві діє колективний договір, п. 4.1.8 якого передбачає, що роботодавець проводить преміювання працівників підприємства відповідно до діючих на підприємстві положень. На виконання п. 4.1.8 колективного договору, Відповідачем розроблені та запроваджені відповідні положення про преміювання, які передбачають умови проведення преміювання, осіб на яких поширюються дані положення та інші питання. Відповідно до позовної заяви, Позивач ставить вимогу про зобов’язання Відповідача нарахувати та виплатити йому премію за жовтень, листопад та грудень місяці 2015 року згідно “Положення про преміювання керівників, спеціалістів та службовців структурних підрозділів АТ “Сумський завод “Насосенергомаш” за основними результатами господарської діяльності” (далі – Положення про преміювання за основними результатами господарської діяльності) . Разом з тим, Положення про преміювання за основними результатами господарської діяльності на Позивача не поширюється, в зв’язку з наступним. На підприємстві за станом на жовтень-грудень 2015 року діяло “Положення про преміювання окремих керівників структурних підрозділів та їх заступників за особистий внесок в ефективну роботу АТ “Сумський завод “Насосенергомаш” , погоджене з головою профспілкового комітету АТ “Сумський завод “Насосенергомаш” та затверджене Головою правління АТ “Сумський завод “Насосенергомаш” 28.09.2015 року (далі – “Положення про преміювання за особистий внесок” ) (копія положення міститься у матеріалах справи) . Дане положення введено в дію з 01.10.2015 року та діяло по 31.12.2015 року (про це зазначено у самому положенні) . Відповідно до п. 1.2 Положення про преміювання за особистий внесок, дане положення поширюється на окремих керівників підрозділів та їх заступників, які мають суттєвий вплив на результати роботи АТ. Відповідно до п. 1.3 Положення про преміювання за особистий внесок, список окремих керівників підрозділів та їх заступників затверджує Голова ОСОБА_6 Відповідно до п. 2.8 Положення про преміювання за особистий внесок, особи, на яких поширюється дане положення, не можуть бути премійовані згідно “Положення про преміювання керівників, спеціалістів та службовців структурних підрозділів АТ “Сумський завод “Насосенергомаш” за основними результатами господарської діяльності” . 28.09.2015 року Головою правління АТ “Сумський завод “Насосенергомаш” був затверджений Список окремих керівників підрозділів та їх заступників, що преміюються згідно Положення про преміювання окремих керівників підрозділів та їх заступників за особистий вклад в ефективну роботу АТ “Сумський завод “Насосенергомаш” на 4 квартал 2015 року (далі – “Список” ) (копія списку міститься у матеріалах справи) , в який, в тому числі, включений Позивач – ОСОБА_1 (за списком № 31) . Таким чином, відповідно до п. 2.8 Положення про преміювання за особистий внесок, особи, які включені до вищевказаного Списку, в тому числі і Позивач, не підлягають преміюванню згідно Положення про преміювання за основними результатами господарської діяльності. З огляду на вищевикладене, вимога Позивача про зобов’язання Відповідача нарахувати та виплатити йому премію за жовтень, листопад та грудень місяці 2015 року згідно Положення про преміювання за основними результатами господарської діяльності є безпідставною. Вимог щодо проведення преміювання за іншими положеннями Позивач не заявляє. 2. Щодо вимоги про визнання незаконним та скасування наказу № 103-д від 24.12.2015 року “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ” . Відповідно до наказу Відповідача № 103-д від 24.12.2015 року “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ” , за неналежне виконання своїх трудових обов’язків, що потягло зрив строку виготовлення насосу ХБЕ-М 630/390, начальнику цеху № 8 ОСОБА_1 оголошена догана. Як вбачається з наказу, підставою для його видання стали наступні обставини: відповідно до позиції № 128 Уточненого плану виробництва АТ “Сумський завод “Насосенергомаш” на грудень місяць 2015 року від 01.12.2015 року механоскладальному цеху № 8 було доручено виготовити насос ХБЕ-М 630/390 заводський № 2 в строк до 10.12.2015 року, разом з тим, в наслідок неналежного виконання своїх трудових обов’язків начальником цеха № 8 ОСОБА_1 , цехом несвоєчасно були виготовлені деталі насосу ХБЕ-М 630/390 заводський № 2, що призвело до зриву строку виготовлення насосу. Факт вчинення Позивачем дисциплінарного проступку, що стало підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, підтверджується, зокрема, наступними доказами: - уточненим планом виробництва АТ “Сумський завод “Насосенергомаш” на грудень 2015 року, затвердженим Головою правління АТ 01.12.2015 року, відповідно до п. 128 якого цеху № 8 було доручено в строк до 10.12.2015 року виготовити насос ХБЕ-М 630/390, зав. № 2 (заказ № 0580) (копія витягу з уточненого плану виробництва міститься у матеріалах справи) ; - приймально-здаточним актом № 1495 від 17.12.2015 року, відповідно якого насос ХБЕ-М 630/390, зав. № 2 (заказ № 580) був виготовлений та зданий цехом № 8 17.12.2015 року (копія приймально-здаточного акту міститься у матеріалах справи) ; - службовою запискою від 12.12.2015 року № 44-1/750А начальника насосного виробництва № 2 ОСОБА_7 (з додатками) (копія службової записки міститься у матеріалах справи) ; - посадовою інструкцією ДИ 08-01-2012 “Начальника механоскладального цеху № 8” , яка введена в дію розпорядженням по АТ № 261 від 06.08.2012 року (копія посадової інструкції міститься у матеріалах справи) , зокрема п. п. 2.1, 2.3, 2.5 інструкції, відповідно яких начальник механоскладального цеху № 8 зобов’язаний: здійснювати керівництво виробничо-господарською діяльністю цеху (п. 2.1) , забезпечувати виконання виробничих завдань, ритмічний випуск продукції високої якості (п. 2.3) , забезпечувати випуск якісної продукції в установленій номенклатурі і в установлені строки (п. 2.5) . В позовній заяві Позивач не заперечує проти того, що цех № 8 повинен був виготовити насос ХБЕ-М 630/390, зав. № 2 (заказ № 0580) в строк до 10.12.2015 року, не спростовує несвоєчасне виготовлення цехом № 8 необхідних деталей та зрив строку виготовлення насосу, але зазначає, що порушення строків відвантаження насосу ХБЕ-М 630/390 є наслідком несвоєчасного виготовлення деталей насосу іншими структурними підрозділами, та обґрунтовує це наступними доводами: “Так деталі для необхідні для виготовлення насосу цех № 4 передав лише 13.12.2015 року (міжцеховий здаточний акт № 2095) , ротор був переданий 11.12.2015 року (акт № 2086) , тара для пакування взагалі 17.12.2015 року (накладна № 133) ” . Разом з тим, такі доводи позивача не відповідають дійсності, в зв’язку з наступним: Відповідно до позиції № 128 Уточненого плану виробництва АТ “Сумський завод “Насосенергомаш” на грудень місяць 2015 року від 01.12.2015 року механоскладальному цеху № 8 було доручено виготовити насос ХБЕ-М 630/390 заводський № 2, заказ № 0580. Відповідно до копій міжцехових здаточних актів № 2086 від 11.12.2015 року та № 2095 від 13.12.2015 року, які додані Позивачем до позовної заяви, цех № 4 передав цеху № 8 деталі згідно заказу № 2300, тоді як насос ХБЕ-М 630/390, заводський № 2, виготовлявся цехом № 8 за заказом № 0580, тобто деталі, які передавалися цехом № 4 цеху № 8 межцеховими здаточними актами № 2086 та № 2095 не стосуються насосу ХБЕ-М 630/390, зав. № 2. Така ж ситуація має місце і з тарою для пакування, яка передавалася цеху № 8 цехом № 10, згідно здаточної накладної № 133 від 17.12.2015 року, на яку посилається Позивач, оскільки, як вбачається безпосередньо з накладної № 133, тара для пакування передавалася цеху № 8 для пакування продукції, передбаченої графіком 7994, а не заказом № 0580, за яким виготовлявся насос ХБЕ-М 630/390. Таким чином, доводи Позивача в цій частині є безпідставними. Щодо посилань Позивача на порушення Відповідачем ч. 1 ст. 149 КЗпП України, стосовно того, що від Позивача не були витребувані пояснення Головою правління підприємства, то ці посилання Позивача також є безпідставними, в зв’язку з наступним: Відповідно до ч. 1 ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. На виконання ч. 1 ст. 149 КЗпП України, начальником насосного виробництва № 2 ОСОБА_7 , який є безпосереднім керівником Позивача, згідно посадової інструкції останнього (копія посадової інструкції ОСОБА_1 міститься в матеріалах справи) , у Позивача були відібрані письмові пояснення (копія міститься у матеріалах справи) . Правомірність дій начальника насосного виробництва № 2 ОСОБА_7 щодо витребування та відібрання пояснень у Позивача, зокрема, підтверджується наступними доказами: - резолюцією Голови правління АТ “Сумський завод “Насосенергомаш” на службовій записці начальника насосного виробництва № 2 ОСОБА_7 від 12.12.2015 року № 44-1/750А (копія службової записки міститься у матеріалах справи) , відповідно до якої ОСОБА_7 доручається відібрати у Позивача письмові пояснення; - п. 3.3 посадової інструкції ДИ 20-13-2013 начальника насосного виробництва № 2, затвердженою Головою правління АТ та введеною в дію розпорядженням по АТ від 04.09.2013 року № 407 (копія посадової інструкції міститься у матеріалах справи) , згідно якого начальник насосного виробництва № 2 має право вимагати від підпорядкованих працівників надання письмових пояснень по фактам порушень трудової та виробничої дисципліни, а також звітів про виконання завдань та доручень. З вищевикладеного вбачається, що до застосування дисциплінарного стягнення уповноваженою посадовою особою Відповідача у Позивача були витребувані письмові пояснення. Таким чином, порушення ч. 1 ст. 149 КЗпП України з боку Відповідача відсутні, доводи Позивача в цій частині є безпідставними. Застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 здійснено АТ “Сумський завод “Насосенергомаш” з дотриманням ст. ст. 147 – 149 КЗпП України та інших положень діючого законодавства України про працю. Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. З огляду на вищевикладене, наказ АТ “Сумський завод “Насосенергомаш” № 103-д від 24.12.2015 року “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ” є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні. 3. Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди. Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” від 31.03.1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Разом з тим, належних доказів вчинення Відповідачем незаконних дій щодо Позивача та заподіяння Позивачу моральної шкоди останнім до Суду не надано, що є підставою для відмови у позові. Крім того, заява про уточнення позовних вимог (про стягнення моральної шкоди) подана Позивачем з пропуском строку звернення до суду, передбаченого ч. 1 ст. 233 КЗпП України (а. с. 80 – 83) .

06.06.2016 року в судовому засіданні представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 надав додаткові письмові пояснення, в яких він зазначив про те, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми (далі – “Суд” ) знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 (далі – “Позивач” ) до АТ “Сумський завод “Насосенергомаш” (далі – “Відповідач” ) про стягнення невиплаченої заробітної плати, скасування наказу. 13.05.2016 року Позивач подав до Суду заяву про визнання незаконним та скасування наказу № 52-д від 27.04.2016 року. Відповідач вважає, що вимоги Позивача в цій частині також є безпідставними та необґрунтованими, в зв’язку з наступним: Відповідно до наказу Відповідача № 52-д від 27.04.2016 року “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , попередження ОСОБА_8 ” , за недостовірний облік робочого часу, фактично відпрацьованого начальником цеху № 8 ОСОБА_1 в березні місяці 2016 року, начальнику цеху № 8 ОСОБА_1 оголошена догана. Як вбачається з наказу, підставою для його видання стало відображення у табелю обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати цеху № 8 за березень місяць 2016 року недостовірних відомостей про фактично відпрацьований час начальником цеху № 8 ОСОБА_1 за 11.03.2016 року та 28.03.2016 року, в наслідок чого Відповідачу була завдана матеріальна шкода. Факт вчинення Позивачем дисциплінарного проступку, що стало підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, підтверджується, зокрема, наступними доказами: - табелем обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати цеху № 8 за березень місяць 2016 року від 30.03.2016 року (далі – “Табель” ) (копія додається) , який підписаний начальником цеху № 8 ОСОБА_1 та табельником цеху № 8 ОСОБА_8 та згідно якого начальник цеху № 8 ОСОБА_1 11.03.2016 року та 28.03.2016 року відпрацював по 8 (вісім) годин (повний робочий час) ; - актом від 11.03.2016 року (копія додається) , відповідно до якого 11.03.2016 року начальник цеху № 8 ОСОБА_1 залишив територію додаткової виробничої площадки підприємства за адресою м. Суми, вул. Курська, 18-18а в 14 годин 35 хвилин та повернувся в 15 годин 28 хвилин, тобто був відсутній на роботі 53 хвилини (всього за цей день відпрацював 07 годин 07 хвилин) ; - актом від 28.03.2016 року (копія додається) , відповідно до якого 28.03.2016 року начальник цеху № 8 ОСОБА_1 залишив територію додаткової виробничої площадки підприємства за адресою м. Суми, вул. Курська, 18-18а в 14 годин 58 хвилин та до закінчення робочої зміни (до 16 години) не повертався, тобто був відсутній на роботі 01 годину 02 хвилини (всього за цей день відпрацював 06 годин 58 хвилин) ; - пояснювальною начальника цеху № 8 ОСОБА_1 від 15.04.2016 року (копія додається) , відповідно до якої 11.03.2016 року та 28.03.2016 року у вказаний в актах час він знаходився на судових засіданнях в Ковпаківському районному суді м. Суми з питань захисту своїх прав; - письмовою пояснювальною табельника цеху № 8 ОСОБА_8 від 07.04.2016 року (копія додається) , відповідно до якої, вона не знала про відсутність начальника цеху № 8 ОСОБА_1 на роботі 11.03.2016 року та 28.03.2016 року, оскільки не має можливості відслідкувати переміщення начальника цеху № 8 ОСОБА_1 , на 11.03.2016 року та 28.03.2016 року записок про звільнення від роботи по ОСОБА_1 не має, сам ОСОБА_1 не повідомляв її про його відсутність на роботі, тому в табелі за вищевказані дні начальнику цеху № 8 ОСОБА_1 вона проставила по 8 годин (повний робочий день) ; про відсутність на роботі ОСОБА_1 11.03.2016 року (53 хвилини) та 28.03.2016 року (01 година 02 хвилини) їй стало відомо 07.04.2016 року; - службовою запискою головного бухгалтера підприємства від 19.04.2016 року № 24-13 (копія додається) , відповідно до якої, сума збитків, спричинених підприємству внаслідок недостовірного відображення в табелі обліку робочого часу за березень місяць 2016 року відомостей про фактично відпрацьований час начальником цеха № 8 ОСОБА_1 11.03.2016 року та 28.03.2016 року складає 106 грн. 04 коп. ; - Правилами внутрішнього трудового розпорядку АТ “Сумський завод “Насосенергомаш” (витяг з Правил додається) , зокрема, п. 6.7.10, відповідно до якого облік часу, фактично відпрацьованого кожним працівником, ведеться керівниками структурних підрозділів, майстрами, бригадирами, начальниками бюро або спеціально для цього виділеними працівниками; - посадовою інструкцією ДИ 08-01-2012 “Начальника механоскладального цеху № 8” , яка введена в дію розпорядженням по АТ № 261 від 06.08.2012 року (копія посадової інструкції міститься у матеріалах справи) , зокрема п. п. 1.1, 2.6 інструкції, відповідно яких начальник механоскладального цеху № 8 здійснює адміністративно-господарське керівництво цехом (п. 1.1) , організовує поточне виробниче планування, облік, складання та своєчасне надання звітності про виробничу діяльність цеху, роботу по впровадженню нових форм ведення господарства, покращенню нормування праці, правильного застосування форм та систем заробітної плати та матеріального стимулювання, та ін. (п. 2.6) ; - формою табелю обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати, затвердженою на підприємстві, з якої вбачається, що табеля підписують керівники та табельники структурних підрозділів; - типовою формою табелю обліку використання робочого часу, затвердженою наказом Держкомстату України від 05.12.2008 року № 489, відповідно до якої, табель в тому числі повинен підписувати керівник структурного підрозділу. Таким чином, начальник цеху № 8 ОСОБА_1 достовірно знаючи про свою відсутність на роботі 11.03.2016 року протягом 53 хвилин та 28.03.2016 року протягом 01 години 02 хвилин, не повідомляючи про це табельника цеху підписав табель обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати цеху № 8 за березень місяць 2016 року, відповідно до якого 11.03.2016 року та 28.03.2016 року він відпрацював по 8 (вісім) годин (повний робочий час) , внаслідок чого допустив недостовірний облік робочого часу, фактично відпрацьованого ним у березні місяці 2016 року, та незаконно отримав заробітну плату за час, який він фактично не працював, чим завдав матеріальної шкоди підприємству. Посилання Позивача в заяві про визнання незаконним та скасування наказу № 52-д від 27.04.2016 року на те, що “По сложившейся практике и по рекомендации бухгалтерии, при отсутсвии работника на рабочем месте определенное время по уважительной причине в течении дня, табельщик фиксирует это время, а в табеле ставится полный рабочий день, который потом отрабатывается в выходной день безоплатно” не відповідає дійсності. Застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 здійснено АТ “Сумський завод “Насосенергомаш” з дотриманням ст. ст. 147 – 149 КЗпП України та інших положень діючого законодавства України про працю. Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. З огляду на вищевикладене, наказ АТ “Сумський завод “Насосенергомаш” № 52-д від 27.04.2016 року “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , попередження ОСОБА_8 ” э законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні (а. с. 90) .

06.06.2016 року в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 надав заяву, якій він зазначив про те, що 24.12.2015 року наказом № 103-д та 27.04.2016 року наказом № 52-д йому були оголошені догани, які він оспорює в суді. Доказами його права на отримання премій за цей період є протоколи госпрозрахункової комісії № 1 від 24.02.2016 року, № 2 від 25.03.2016 року, № 3 від 19.04.2016 року, № 4 від 20.05.2016 року, а також показники роботи цеху за січень-квітень 2016 року. Він просив суд, згідно рішень госпрозрахункової комісії, зобов’язати відповідача виплатити йому невиплачені премії з січня по квітень 2016 року: - 10 % за січень 2016 року; - 30 % за лютий 2016 року; - 10 % за березень 2016 року; - 21 % за квітень 2016 року (а. с. 119) .

10.06.2016 року в судовому засіданні представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 надав додаткові письмові пояснення, в яких він зазначив про те, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми (далі – “Суд” ) знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 (далі – “Позивач” ) до АТ “Сумський завод “Насосенергомаш” (далі – “Відповідач” ) про стягнення невиплаченої заробітної плати, скасування наказу. Відповідач вважає за необхідне надати додаткові пояснення по справі з питань невиплати Позивачу премій згідно “Положення про преміювання керівників, спеціалістів та службовців структурних підрозділів АТ “Сумський завод “Насосенергомаш” за основними результатами господарської діяльності” (далі – Положення про преміювання за основними результатами господарської діяльності) . В попередніх поясненнях Відповідач наголошував на те, що Положення про преміювання за основними результатами господарської діяльності, на яке посилається в позові та своїх поясненнях Позивач, на Позивача не поширюється, та надав стосовно цього відповідні докази. В даних додаткових поясненнях Відповідач вважає за необхідне звернути увагу Суду на те, що питання невиплати Позивачу премій за зверненнями Позивача досліджувались компетентними держаними органами, зокрема, Управлінням Держпраці у Сумській області (у грудні 2015 року та травні 2016 року) та Сумським відділом поліції (м. Суми) Головного управління Національної поліції в Сумській області (у березні 2016 року) , які порушень в діях АТ “Сумський завод “Насосенергомаш” не виявили. Також, питання щодо невиплати Позивачу премій досліджувались і у попередні періоди, зокрема, у 2012 році – Територіальною держаною інспекцією з питань праці у Сумській області (акт перевірки № 18-01-064/0581 від 13.08.2012 року) , у 2013 році – комісією по трудових спорах АТ “Сумський завод “Насосенергомаш” (рішення № 1/2013 від 04.12.2013 року) та Ковпаківським районним судом м. Суми (судове рішення від 17.12.2013 року по справі № 2/592/411/13) , які також не виявили порушень в діях АТ “Сумський завод “Насосенергомаш” . Крім того, в травні 2016 року Управлінням Держпраці у Сумській області була проведена планова перевірка додержання АТ “Сумський завод “Насосенергомаш” законодавства про працю, яка засвідчила відсутність у АТ “Сумський завод “Насосенергомаш” порушень діючого законодавства України про оплату праці (копія акту перевірки міститься у матеріалах справи) (а. с. 133) .

10.06.2016 року в судовому засіданні представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 надав додаткові письмові пояснення, в яких він зазначив про те, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми (далі – “Суд” ) знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 (далі – “Позивач” ) до АТ “Сумський завод “Насосенергомаш” (далі – “Відповідач” ) про стягнення невиплаченої заробітної плати, скасування наказу. Відповідач вважає за необхідне надати додаткові пояснення по справі стосовно показань свідка – диспетчера цеху № 8 ОСОБА_9 , викликаного Позивачем з метою підтвердження своєї позиції про те, що порушення строків відвантаження насосу ХБЕ-М 630/390 є наслідком несвоєчасного забезпечення цеху № 8 заготовками та деталями, необхідними для виготовлення насосу. Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч. 2 ст. 59 (“Допустимість доказів” ) ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Питання передачі у цехи заготовок та деталей на підприємстві регулюються внутрішніми документами підприємства, зокрема СТП 01007-2.05-2013 “Централізоване забезпечення механічних цехів основного виробництва заготовками, що отримані по кооперації” та СТП 01007-4.05-2015 “Диспетчирування виробництва. Міжцехові кооперовані поставки. Порядок руху, обліку та зберігання заготовок, напівфабрикатів, готових деталей і складальних одиниць в процесі виробництва” , які передбачають, що передача заготовок, напівфабрикатів, готових деталей і складальних одиниць здійснюється по здаточним накладним (п. 7.6 СТП 01007-4.05-2015) або накладним-вимогам на відпуск матеріалів, оформленим через автоматизовану систему управління виробництвом “ІТ-Підприємтво” (п. 5.2.1 СТП 01007-2.05-2013) . Таки чином, єдиним та допустимим доказом отримання цехом № 8 заготовок, напівфабрикатів, готових деталей і складальних одиниць, необхідних для виготовлення насосу, є документи (здаточні накладні або накладні-вимоги) , передбачені вищевказаними стандартами підприємства. За таких обставин, показання свідка ОСОБА_9 є неналежним доказом по справі. Крім того, необхідно звернути увагу на те, що показання свідка ОСОБА_9 носять загальний характер без жодних підтверджень або спростувань фактів, які мають значення для справи. Так, зокрема, ОСОБА_9 повідомила, що вона працює диспетчером у цеху № 8, разом з тим, заготовки, напівфабрикати та готові деталі зі складів та інших цехів вона не отримує, в цеху працюють ще 3 (три) диспетчери, які безпосередньо займаються таким видами робіт, на її думку цех не встиг виконати заказ №0580 щодо своєчасного виробництва насосу ХБЕ-М 630/390 в зв’язку з тим, що цехом виконувались роботи з виробництва інших насосів, а також в зв’язку з неякісним литтям та несвоєчасним забезпеченням цеху заготовкою для виготовлення муфти, при цьому жодних підтверджень цього надано не було. Крім того, ОСОБА_9 не змогла надати відповідь на жодне питання представника Відповідача щодо отримання заготовок, напівфабрикатів та готових деталей для виробництва насосу ХБЕ-М 630/390, зав. № 2 та безпосередньо процесу виробництва даного насосу, зокрема, не змогла надати відповіді на питання стосовно якої марки насосу вона дає свідчення (назвавши лише номер заказу) , не знала вона коли насос було запущено у виробництво, коли були отримані заготовки для виробництва насосу (муфти, кришки, робочих колес, корпуса та кришки підшипника та ін. ) , які документи на підприємстві регламентують отримання цехами заготовок, напівфабрикатів та готових деталей, за якими документами цехи отримують заготовки на складах та інші питання. За таких обставин є підстави стверджувати про те, що свідок ОСОБА_9 взагалі не володіє питанням виробництва насосу ХБЕ-М 630/390, зав. № 2, заказ 0580, та питанням отримання заготовок, напівфабрикатів та готових деталей для його виробництва (даний факт не заперечувала і сама ОСОБА_9 , зазначивши, що вона не приймає участі у отриманні заготовок, напівфабрикатів та готових деталей зі складів та інших цехів) . Таке твердження також підтверджується зокрема тим, що, наприклад, заготовка для виготовлення муфти, на несвоєчасне отримання якої посилалась ОСОБА_9 , була отримана цехом № 8 згідно накладної-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів № 117 від 26.10.2015 року (копія додається) ще 27.10.2015 року, тобто за 1,5 (!) місяця до встановленої дати виготовлення насосу ХБЕ-М 630/390, зав. № 2 (10.12.2015 року) (а. с. 134) .

У відкритому судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримав, надав суду пояснення, аналогічні викладеним ним в позовній заяві, в заяві про відшкодування моральної шкоди, в заяві від 12.05.2016 року, в заяві від 06.06.2016 року (а. с. 2, 3, 66 – 68, 72, 119) . Він просив: 1. Зобов’язати відповідача нарахувати та виплати йому премію в розмірі 30 % за жовтень 2015 року, 20 % за листопад 2015 року та 30 % за грудень 2015 року. 2. Визнати незаконним та скасувати наказ № 103-д від 24.12.2015 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 . 3. Стягнути з публічного акціонерного товариства “Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування “Насосенергомаш” на його користь моральну шкоду в розмірі 47563,52 грн. . 4. Визнати наказ № 52-д від 27.04.2016 року незаконним і скасувати його в зв’язку з необґрунтованістю. 5. Зобов’язати відповідача виплатити йому невиплачені премії з січня по квітень 2016 року: - 10 % за січень 2016 року; - 30 % за лютий 2016 року; - 10 % за березень 2016 року; - 21 % за квітень 2016 року.

У відкритому судовому засіданні представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 позов не визнав, надав суду пояснення, аналогічні викладеним ним в письмових поясненнях від 18.05.2016 року, в додаткових письмових поясненнях від 06.06.2016 року, в додаткових письмових поясненнях від 10.06.2016 року (а. с. 80 – 83, 90, 133, 134) . Він просив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства “Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування “Насосенергомаш” про стягнення невиплаченої заробітної плати, скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, про відшкодування моральної шкоди, про визнання наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності незаконним та про його скасування, про зобов’язання виплатити невиплачені премії повністю.

Вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1, пояснення представника відповідача за довіреністю ОСОБА_2, пояснення свідків: ОСОБА_9, ОСОБА_7, дослідивши та перевіривши письмові докази справи, встановивши такі юридичні факти та відповідні їм правовідносини, суд дійшов до наступного висновку.

Із змісту наказу голови правління публічного акціонерного товариства “Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування “Насосенергомаш” ОСОБА_4 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ” № 103-д від 24.12.2015 року, вбачається, що згідно позиції № 128 Уточненого плану виробництва АТ “Сумський завод“ Насосенергомаш” на грудень місяць 2015 року від 01.12.2015 року механоскладальному цеху № 8 було доручено виготовити насос ХБЕ-М 630/390 заводський № 2 в строк до 10.12.2015 року. Відповідно до розпорядження начальника насосного виробництва № 2 ОСОБА_7 , начальником цеху № 8 ОСОБА_1 був складений графік виготовлення деталей насоса ХБЕ-М 630/390, який складається з 14 пунктів і призначений для ритмічного та планомірного завантаження виробничих потужностей цеху № 8 і своєчасної здачі готової продукції. Разом з тим, в результаті неналежного виконання своїх трудових обов’язків начальником цеху № 8 ОСОБА_1 , цехом несвоєчасно були виготовлені деталі насоса ХБЕ-М 630/390 заводський № 2, що призвело до зриву строку виготовлення насоса, наміченого на 10.12.2015 року. У зв’язку з вищевикладеним, керуючись п. п. 2.1, 2.3, 2.5 посадової інструкції начальника механоскладального цеху № 8 АТ “Сумський завод“Насосенергомаш” , ст. ст. 139, 147, 147-1, 148, 149, ч. 3 ст. 151 КЗпП України, - голова правління публічного акціонерного товариства “Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування “Насосенергомаш” ОСОБА_4 наказав: 1. За неналежне виконання своїх трудових обов’язків, яке спричинило за собою зрив строку виготовлення насоса ХБЕ-М 630/390, начальнику цеху № 8 ОСОБА_1 оголосити догану. 2. Не застосовувати до ОСОБА_1 заходи заохочення протягом строку дії дисциплінарного стягнення. 3. Начальнику відділу кадрів ОСОБА_10 в триденний строк ознайомити з цим наказом ОСОБА_1 під розписку (а. с. 5, 33) .

Із змісту наказу виконуючого обов’язки голови правління публічного акціонерного товариства “Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування “Насосенергомаш” ОСОБА_11 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , попередження ОСОБА_8 ” № 52-д від 27.04.2016 року, вбачається, що у відповідності до Табеля обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати цеху № 8 за березень 2016 року від 30.03.2016 року (Далі – “Табель” ) , начальник цеху № 8 ОСОБА_1, табельний номер 7300, 11.03.2016 року та 28.03.2016 року відпрацював по 8 (вісім) годин (повний робочий день) . Табель підписаний начальником цеху № 8 ОСОБА_1 і табельником цеху № 8 ОСОБА_8 . Разом з тим, 11.03.2016 року начальник цеху № 8 ОСОБА_1 був відсутній на роботі 53 хвилини (з 14 години 35 хвилин до 15 години 28 хвилин) , тобто відпрацював 07 годин 07 хвилин, а 28.03.2016 року – 01 годину 02 хвилини (з 14 години 58 хвилин до 16 години 00 хвилин) , тобто відпрацював 06 годин 58 хвилин. У відповідності до письмових пояснень табельника цеху № 8 ОСОБА_8 від 07.04.2016 року, у зв’язку з тим, що 11.03.2016 року та 28.03.2016 року ОСОБА_1 був на роботі, його переміщення між майданчиками вона не може відстежити, відсутні записки про звільнення на ці дні, а також ОСОБА_1 не повідомляв її про його відсутність на роботі, начальнику цеху № 8 вона проставила в табелі робочого часу за зазначені дні по 8 годин (повний робочий день) . У відповідності до пояснювальної начальника цеху № 8 ОСОБА_1 від 15.04.2016 року, 11.03.2016 року та 28.03.2016 року в зазначений час він знаходився в судових засіданнях в Ковпаківському районному суді м. Суми з питання захисту своїх прав. Таким чином, в Табелі має місце відображення недостовірних відомостей про фактично відпрацьований час начальником цеху № 8 ОСОБА_1 за 11.03.2016 року та 28.03.2016 року, внаслідок чого АТ завдано збитків (проведені зайві виплати заробітної плати ОСОБА_1 ) в розмірі 106 грн. 04 коп. , що підтверджується службовою запискою бухгалтерії АТ від 19.04.2016 року № 24-13. Раніше, наказом від 24.09.2012 року № 152-д “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_12А.” , начальник цеху № 8 ОСОБА_1 попереджався про недопущення внесення в табеля обліку робочого часу і розрахунку заробітної плати недостовірних відомостей. У зв’язку з вищевикладеним, керуючись п. 6.7.10 Правил внутрішнього трудового розпорядку АТ, ст. ст. 139, 147, 147-1, 148, 149, ч. 3 ст. 151 КЗпП України, виконуючий обов’язки голови правління публічного акціонерного товариства “Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування “Насосенергомаш” ОСОБА_11 наказав: 1. За недостовірний облік робочого часу, фактично відпрацьованого начальником цеху № 8 ОСОБА_1 в березні місяці 2016 року, оголосити начальнику цеху № 8 ОСОБА_1, табельний номер 7300 догану. 2. Не застосовувати до начальника цеху № 8 ОСОБА_1 заходи заохочення протягом строку дії дисциплінарного стягнення. 3. Попередити табельника цеху № 8 ОСОБА_8 про недопущення в подальшій роботі внесення в табеля обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати недостовірних відомостей. 4. Начальнику відділу ОСОБА_10 в триденний строк ознайомити з цим наказом осіб, зазначених у пунктах 1 – 3 цього наказу, під розписку (а. с. 73, 91, 92) .

ОСОБА_3 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_3 України гарантується.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Дана норма містить у собі перелік юридичних фактів, які складають підставу виникнення правовідносин по відшкодуванню власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові. Першим таким юридичним фактом є порушення власником законних прав працівника. До юридичного складу, що є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв’язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. Ці обставини повинні бути належно доведені. Не відповідало б змісту ст. 237-1 КЗпП України стягнення з власника моральної шкоди лише на підставі заяви про наявність такої шкоди, якщо немає обставин, зазначених у ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України (моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і необхідності додаткових зусиль для організації працівником свого життя) . Обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди виникає лише за умови, що моральні страждання працівника, або втрата ним нормальних життєвих зв’язків, або необхідність додаткових зусиль для організації свого життя стали наслідками порушення законних прав працівника. Наявність ст. 237-1 КЗпП України виключає застосування до випадків заподіяння моральної шкоди працівникові ст. ст. 1167, 1168 ЦК України. Це суттєво, оскільки названі норми встановлюють різні підстави для виникнення обов’язку відшкодування шкоди. Неможливість застосування ст. ст. 1167, 1168 ЦК України виключає застосування до відносин, які при цьому виникають, й інших норм цивільного права. Незважаючи на зазначення в ч. 2 ст. 237-1 КЗпП України на те, що порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством, судова практика після включення до КЗпП України названої статті пішла шляхом стягнення моральної шкоди, заподіяної порушенням власником трудових прав працівників не лише при ушкодженні здоров’я працівника та у випадках, передбачених контрактом, але і в інших випадках. Звичайним стало стягнення моральної шкоди у випадках незаконного звільнення працівника. Визнається за можливим відшкодування моральної шкоди, викликаної невиплатою належних працівникові грошових сум, виконанням робіт в небезпечних для життя та здоров’я умовах тощо (п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” ) .

Отже, моральну шкоду працівникові відшкодовує безпосередньо роботодавець, якщо наявні такі умови: – факт порушення роботодавцем законних прав працівника. В цьому випадку законним правом визнається будь-яке суб’єктивне право працівника, що виникло на підставі закону, підзаконного акта, угоди, трудового договору, іншої угоди, укладеної між роботодавцем і його працівником як сторонами трудових відносин; – працівникові завдано моральних страждань, або він втратив нормальні життєві зв’язки, або в нього виникла потреба прикласти додаткових зусиль для організації свого життя; – причинний зв’язок між другою і першою умовами. Тобто моральні страждання працівника, або втрата ним нормальних життєвих зв’язків, або виникнення потреби в працівника докласти додаткових зусиль для організації свого життя спричинені внаслідок порушення роботодавцем законних прав працівника. Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди. За змістом вказаного положення закону передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки об’єкту яких, завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі.

Згідно п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” № 4 від 31.03.1995 року (із змінами і доповненнями, внесеними Постановами Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001 року, № 1 від 27.02.2009 року) , при застосуванні норм Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) щодо порядку розгляду трудових спорів у справах про відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові у зв’язку з виконанням трудових обов’язків, суди повинні виходити з того, що за змістом ст. 124 ОСОБА_3 України потерпілий має право звернутися з такими вимогами до суду безпосередньо. Суддя не вправі відмовити особі у прийнятті заяви з такими вимогами лише з тієї підстави, що вона не розглядалася комісією по трудових спорах.

Із змісту абз. 2 п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” № 4 від 31.03.1995 року (із змінами і доповненнями, внесеними Постановами Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001 року, № 1 від 27.02.2009 року) , вбачається, що за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов’язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (ст. ст. 130, 132 – 134 КЗпП України) , якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого (наприклад, ст. 47 Закону України “Про телебачення і радіомовлення” ) .

Згідно абз. 1 п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” № 4 від 31.03.1995 року (із змінами і доповненнями, внесеними Постановами Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001 року, № 1 від 27.02.2009 року) , судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України (набрала чинності 13.01.2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров’я умовах тощо) , яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов’язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Законодавством України встановлюється необхідний рівень гарантій прав громадян похилого віку в усіх сферах життя суспільства.

Згідно п. 31 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників та службовців підприємств, установ, організацій, затверджених Постановою Державного комітету СРСР з охорони праці та соціальних питань за узгодженням з ВЦРПС № 213 від 20.07.1984 року, наказ (розпоряждення) про застосування дисциплінарного стягнення із зазначенням мотивів його застосування оголошується (повідомляється) робітнику, підданому стягненню, під розписку в триденний строк.

Крім того, суд бере до уваги положення п. 6.6. розділу VI. Психологічна експертиза Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 року № 1950/5) , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.01.2013 року за № 1/22533, із змісту якого вбачається орієнтовний перелік вирішуваних питань при призначенні та проведенні психологічної експертизи, а саме: - чи є ситуація, що досліджується за справою, психотравмувальною для особи (прізвище, ім’я та по батькові) ? Якщо так, то чи завдані особі (прізвище, ім’я та по батькові) страждання (моральна шкода) ? ; - чи спричинені особі (прізвище, ім’я та по батькові) страждання (моральна шкода) за умов ситуації (зазначаються умови ситуації) , що досліджуються у справі? Якщо особі (прізвище, ім’я та по батькові) завдані страждання (моральна шкода) , який можливий розмір становить грошова компенсація за завдані страждання (моральну шкоду) ?

Крім того, суд бере до уваги положення п. 2.2. розділу ІІІ. Економічна експертиза Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 року № 1950/5) , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.01.2013 року за № 1/22533, із змісту якого вбачається орієнтовний перелік вирішуваних питань при призначенні та проведенні економічної експертизи, а саме: - чи підтверджуються документально висновки акта перевірки стосовно наявності у підприємства (організації) (назва) заборгованості з виплати заробітної плати станом на (зазначити дату) ?

Аналізуючи встановлені обставини справи, наведені норми права, які врегульовують вказані спірні правовідносини, суд дійшов до наступного висновку.

Отже, що стосується вимоги про визнання незаконним та про скасування наказу № 103-д від 24.12.2015 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , то суд дійшов до наступного висновку.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного наказу голови правління публічного акціонерного товариства “Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування “Насосенергомаш” ОСОБА_4 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ” № 103-д від 24.12.2015 року, ОСОБА_13 в період часу з 01.12.2015 року до 10.12.2015 року вчинив дисциплінарний проступок. Тобто відповідачу вже 10.12.2015 року було відомо про вчинення позивачем дисциплінарного проступку. І лише 24.12.2015 року відповідач видав наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності, а не 10.12.2015 року, як того вимагає ч. 1 ст. 148 КЗпП України, а саме: безпосередньо за виявленням проступку, тобто в найкоротший строк.

Крім того, суд бере до уваги ту обставину, що з оскаржуваним наказом позивач був ознайомлений під розписку лише 28.12.2015 року, тобто через 4 дні, а не в триденний строк, передбачений чинним трудовим законодавством. Вказана обставина дозволяє суду констатувати про недодержання відповідачем процедури (порядку) застосування дисциплінарного стягнення, тобто про порушення відповідачем встановленого порядку застосування дисциплінарних стягнень, передбаченого ст. 149 КЗпП України (а. с. 5) .

Крім того, суд дійшов до висновку про те, що за одне й те саме правопорушення позивача ОСОБА_1 було двічі притягнуто до дисциплінарної відповідальності, що суперечить принципу правосуддя, передбаченому ст. 61 ОСОБА_3 України, згідно якій ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а саме: позивачу ОСОБА_1 за неналежне виконання своїх трудових обов’язків було оголошено догану та за одне й те саме правопорушення було наказано не застосовувати до нього заходи заохочення протягом строку дії дисциплінарного стягнення.

Отже, що стосується вимоги про визнання наказу № 52-д від 27.04.2016 року незаконним і про скасування його в зв’язку з необґрунтованістю, то суд дійшов до наступного висновку.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного наказу виконуючого обов’язки голови правління публічного акціонерного товариства “Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування “Насосенергомаш” ОСОБА_11 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , попередження ОСОБА_8 ” № 52-д від 27.04.2016 року, ОСОБА_13 11.03.2016 року та 28.03.2016 року вчинив дисциплінарний проступок. Тобто відповідачу вже 07.04.2016 року, а саме: після надання письмових пояснень табельником цеха № 8 ОСОБА_8 від 07.04.2016 року, було відомо про вчинення позивачем дисциплінарного проступку. І лише 27.04.2016 року відповідач видав наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності, а не 07.04.2016 року, як того вимагає ч. 1 ст. 148 КЗпП України, а саме: безпосередньо за виявленням проступку, тобто в найкоротший строк.

Крім того, суд бере до уваги ту обставину, що відомостей про те, що позивач був ознайомлений під розписку з оскаржуваним наказом ані позивачем, ані відповідачем не надано (а. с. 73, 91, 92) . Це може свідчити про те, що позивач не був повідомлений під розписку з наказом про застосування до нього дисциплінарного стягнення із зазначенням мотивів його застосування, а відтак, відповідно, позивачу не було оголошено про застосування до нього дисциплінарного стягнення під розписку в триденний строк, передбачений чинним трудовим законодавством. Вказана обставина дозволяє суду констатувати про недодержання відповідачем процедури (порядку) застосування дисциплінарного стягнення, тобто про порушення відповідачем встановленого порядку застосування дисциплінарних стягнень, передбаченого ст. 149 КЗпП України.

Крім того, суд дійшов до висновку про те, що за одне й те саме правопорушення позивача ОСОБА_1 було двічі притягнуто до дисциплінарної відповідальності, що суперечить принципу правосуддя, передбаченому ст. 61 ОСОБА_3 України, згідно якій ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а саме: позивачу ОСОБА_1 за недостовірний облік робочого часу було оголошено догану та за одне й те саме правопорушення було наказано не застосовувати до нього заходи заохочення протягом строку дії дисциплінарного стягнення.

Отже, що стосується вимоги про стягнення з публічного акціонерного товариства “Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування “Насосенергомаш” на його користь моральної шкоди в розмірі 47563,52 грн. , то виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності; враховуючи, що розмір грошового відшкодування має бути співмірний із заподіяною шкодою, суд дійшов до висновку про те, що розмір моральної шкоди є необґрунтованим, з урахуванням положень ч. 3 ст. 23 ЦК України та роз’яснень, наданих в п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи” № 1 від 27.02.2009 року, оскільки визначений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає вимогам розумності і справедливості.

Крім того, що стосується можливого заподіяння відповідачем моральної шкоди позивачу, то суд враховує те, що вимога про відшкодування моральної шкоди є такою, що не обґрунтована належними та допустимим доказами й є лише припущенням позивача (абз. 1 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судове рішення у цивільній справі” № 14 від 18.12.2009 року) . А доказування не може ґрунтуватися на припущеннях в силу ч. 4 ст. 60 ЦПК України. Крім того, суд бере до уваги те, що, з невідомих суду причин, позивач не скористався своїм правом ініціювання питання щодо призначення судової психологічної експертизи для з’ясування питань: - чи є ситуація, що досліджується за справою, психотравмувальною для позивача? - якщо так, то чи завдані позивачу страждання (моральна шкода) ? ; - чи спричинені позивачу страждання (моральна шкода) за умов ситуації, що досліджуються у справі? ; - якщо позивачу завдані страждання (моральна шкода) , який можливий розмір становить грошова компенсація за завдані страждання (моральну шкоду) , як те передбачено ч. 1 ст. 143 ЦПК України та Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень.

Крім того, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. При розгляді даної цивільної справи позивачем не було надано суду будь-яких переконливих доказів того, що йому була заподіяна моральна шкода. А відтак, суд вважає позовні вимоги позивача про відшкодування йому моральної шкоди необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Отже, що стосується вимоги про зобов’язання відповідача нарахувати та виплати позивачу премію в розмірі 30 % за жовтень 2015 року, 20 % за листопад 2015 року та 30 % за грудень 2015 року, то суд дійшов до наступного висновку.

Суд бере до уваги, що ані позивач, ані відповідач не надали довідку про розмір середньої заробітної плати позивача із зазначенням її складових, в тому числі про розмір премії. Суд, в свою чергу, не має спеціальних знань в галузі бухгалтерії та фінансів. Крім того, суд бере до уваги те, що, з невідомих суду причин, позивач не скористався своїм правом ініціювання питання щодо призначення судової економічної експертизи для з’ясування питання: - чи підтверджуються документально висновки акта перевірки стосовно наявності у підприємства (організації) (назва) заборгованості з виплати заробітної плати, як те передбачено ч. 1 ст. 143 ЦПК України та Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень. Тому суд дійшов до висновку про те, що ці вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, суд бере до уваги те, що жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення, бо суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. А результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті, що у повній мірі узгоджується та не суперечить вимогам ст. 212 ЦПК України.

Отже, що стосується вимоги про зобов’язання відповідача виплатити позивачу невиплачені премії з січня по квітень 2016 року: - 10 % за січень 2016 року; - 30 % за лютий 2016 року; - 10 % за березень 2016 року; - 21 % за квітень 2016 року, то суд дійшов до наступного висновку.

Беручи до уваги те, що за висновком суду, наказ виконуючого обов’язки голови правління публічного акціонерного товариства “Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування “Насосенергомаш” ОСОБА_11 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , попередження ОСОБА_8 ” № 52-д від 27.04.2016 року, в частині що стосується позивача ОСОБА_1 , слід скасувати, відтак заходи заохочення, і в тому числі і премії з січня по квітень 2016 року: - 10 % за січень 2016 року; - 30 % за лютий 2016 року; - 10 % за березень 2016 року; - 21 % за квітень 2016 року, безумовно мають бути нараховані відповідачем та виплачені позивачу. Тому суд дійшов до висновку про те, що ці вимоги є передчасними, а тому такими, що не підлягають задоволенню.

До того ж, суд бере до уваги положення ст. ст. 1, 2, 11, 13, 17 Закону України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” № 3721-XII від 16.12.1993 року (із змінами і доповненнями) , ст. 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 року (із змінами і доповненнями) , що передбачають підвищені соціальні гарантії позивача, які не були враховані відповідачем при притягненні позивача до дисциплінарної відповідальності.

Крім того, суд бере до уваги п. 24 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Надточій проти України” та п. 23 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Гурепка проти України № 2” , в яких наголошується на принципі рівності сторін ? одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Крім того, суд бере до уваги те, що у випадках, якщо працівник викликається в суд з розгляду кримінальних, цивільних, господарських та адміністративних спорів, роботодавець повинен відпустити його з роботи. У той же час, законодавством не передбачено заборони збереження середнього заробітку за працівниками, які викликаються до суду, за час їх відсутності на роботі, оскільки повістка в суд підтверджує поважність причини відсутності працівника на робочому місці, та може бути підставою для нарахування та виплати йому заробітної плати.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного конституційного, трудового законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов до висновку про те, що позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства “Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування “Насосенергомаш” про стягнення невиплаченої заробітної плати, скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, про відшкодування моральної шкоди, про визнання наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності незаконним та про його скасування, про зобов’язання виплатити невиплачені премії, слід задовольнити частково.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 208, 209, 213 – 215, 218, 222 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства “Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування “Насосенергомаш” про стягнення невиплаченої заробітної плати, скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, про відшкодування моральної шкоди, про визнання наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності незаконним та про його скасування, про зобов’язання виплатити невиплачені премії, задовольнити частково.

Скасувати наказ голови правління публічного акціонерного товариства “Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування “Насосенергомаш” ОСОБА_4 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ” № 103-д від 24.12.2015 року.

Скасувати п. п. 1, 2 наказу виконуючого обов’язки голови правління публічного акціонерного товариства “Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування “Насосенергомаш” ОСОБА_11 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , попередження ОСОБА_8 ” № 52-д від 27.04.2016 року.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства “Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування “Насосенергомаш” в дохід держави судовий збір в розмірі 1102 грн. 40 коп. .

Рішення може бути оскаржене.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду Сумської області через суд першої інстанції – Ковпаківський районний суд міста Суми, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий: І.Г. Бичков