Справа № 419/317/16-п

Провадження № 33/782/47/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«31» травня 2016 року м.Сєвєродонецьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Луганської області Горощук О.В.

при секретарі - Григорян І.І.

за участю прокурора - Маілян Г.С.

особи, що притягається

до відповідальності - ОСОБА_2

захисника - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі Апеляційного суду Луганської області апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 на постанову судді Новоайдарського районного суду Луганської області від 22 квітня 2016 року у справі про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, за ч.1 ст.172-6 та ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, відносно:

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, і/н-НОМЕР_1, громадянина України, із вищою освітою, на час скоєння правопорушення працюючого головою Новоайдарської районної ради Луганської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,-

В С Т А Н О В И В :

Згідно з протоколами про вчинення адміністративних корупційних правопорушень від 28 січня 2016 року, складеним оперуповноваженим спецпідрозділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю УСБ в Луганській області старшим лейтенантом ОСОБА_5, та від 18 лютого 2016 року складеним старшим оперуповноваженим спецпідрозділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю УСБ в Луганській області майором ОСОБА_6, ОСОБА_2 займаючи посаду голови Новоайдарської районної ради Луганської області та, відповідно до підпункту "в" пункту 1 частини 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», є суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення, не повідомив Новоайдарську районну раду про наявність у нього реального конфлікту інтересів, що передбачено ч.1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», при наступних обставинах.

Згідно рішення першої сесії шостого скликання Новоайдарської районної ради Луганської області № 1/1 від 16.11.2010 року «Про обрання голови районної ради», ОСОБА_2 було обрано головою Новоайдарської районної ради та присвоєно 7 ранг посадової особи місцевого самоврядування.

Так, згідно рішення тринадцятої сесії шостого скликання Новоайдарської районної ради №13/23 від 07.12.2012 року «Про присвоєння чергового рангу голові районної ради», ОСОБА_2 присвоєно 6 ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах третьої категорії посад.

16 грудня 2015 року до Новоайдарської районної ради Луганської області звернувся громадянин ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, із скаргою на ім'я голови Новоайдарської районної ради - ОСОБА_2.

В даній скарзі ОСОБА_7, підняв питання протиправної діяльності голови Новоайдарської районної ради ОСОБА_2, а саме використання ним службового автомобіля районної ради марки «Волга» у своїх особистих цілях. Зокрема, повідомив, що службовий автомобіль розвозить його дружину на роботу та внуків в школу-інтернат. На думку ОСОБА_7, вказане призводить до розтрати бюджетних коштів. Також, ОСОБА_7 просив розглянути вказану скаргу на сесії Новоайдарської районної ради, яка планувалась 18 грудня 2015 року.

16 грудня 2015 року ОСОБА_7 в приміщенні районної ради передав вказану скаргу безпосередньо секретарю голови Новоайдарської районної ради ОСОБА_8, яка на його вимогу вручила копію вказаної скарги разом із штампом Новоайдарської районної ради про отримання без присвоєного реєстраційного номера.

Отримавши вказану скаргу, секретар ОСОБА_4, відповідно до Постанови КМУ №1242 від 30.11.2011року та практики діловодства, яка склалася в районній раді, передала її керуючому справами ради ОСОБА_9 Після ознайомлення із змістом даної скарги, ОСОБА_9 повідомив секретарю районної ради, що заява відповідає всім вимогам законодавства, та надав вказівку подати її ОСОБА_2 для розгляду та накладення резолюції.

16 грудня 2015 року секретар ОСОБА_4 передала скаргу особисто голові Новоайдарської районної ради ОСОБА_2 Після чого, в присутності ОСОБА_8, голова ради прочитав вказану скаргу та залишив у себе на робочому столі.

Проте, голова ради ОСОБА_2, в порушення вимог абз. 2 п. 157 «Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади...», затвердженої постановою КМУ №1242 від 30.11.2011року, особисто не розглянув скаргу ОСОБА_7 та не наклав відповідну резолюцію.

Крім того, в порушення п.176 вказаної «Типової інструкції...» ОСОБА_2 не повернув вказану скаргу до служби діловодства з відповідною резолюцією, що унеможливило реєстрацію скарги у відповідних реєстраційних формах.

Скарга громадянина ОСОБА_7 знаходилась на робочому столі в кабінеті ОСОБА_2 до кінця грудня 2015 року, де її бачили працівники ради: керуючий справами ОСОБА_9 та секретар голови ОСОБА_8

Таким чином, скарга ОСОБА_7 після передачі секретарем голови районної ради ОСОБА_8 голові ради ОСОБА_2 залишилась без руху та без розгляду. По теперішній час ніяких заходів реагування на вказані в скарзі порушення не вживалося.

В журналі реєстрації звернень громадян Новоайдарської районної ради відомостей щодо реєстрації скарги гр. ОСОБА_7 серед інших звернень не міститься. Серед документальних матеріалів районної ради дана скарга відсутня.

На пленарному засіданні 34-ї сесії районної ради, яке відбулося 18 грудня 2015 року, скарга ОСОБА_7 не розглядалась. Крім того, голова Новоайдарської районної ради ОСОБА_2 під час пленарних засідань будь-яким чином не повідомив районну раду про факт надходження на його ім'я скарги ОСОБА_7, в якій висвітлюється питання протиправної діяльності голови районної ради, та про наявність у нього у зв'язку з цим реального конфлікту інтересів.

Голова ради ОСОБА_2 пояснив, що він дійсно отримав вищевказану скаргу ОСОБА_7, але передав її на розгляд комісії ради.

Разом з тим, отримані матеріали засідань комісій Новоайдарської районної ради та пояснення членів комісій спростовують факт передачі на їх розгляд скарги ОСОБА_7

Таким чином, ОСОБА_2 не повідомив Новоайдарську районну раду про наявність у нього реального конфлікту інтересів в службовій діяльності, пов'язаного з виникненням суперечностей між його особистими інтересами та службовими повноваженнями, які впливають на об'єктивність прийняття рішення.

Час вчинення адміністративного корупційного правопорушення - 16 грудня 2015 року.

У відповідності до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_2, як голова Новоайдарської районної ради Луганської області, є суб'єктом відповідальності за вчинення адміністративних корупційних правопорушень.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у пункту 1 частини 1 статті 3 цього Закону, зобов'язані:

1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;

2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;

3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;

4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Разом з тим, у відповідності до ст. 12-1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (в редакції від 16 жовтня 2014 року), у разі виникнення конфлікту інтересів протягом строку здійснення повноважень, ОСОБА_2, перебуваючи на посаді голови районної ради, був зобов'язаний негайно доповісти про це відповідній раді та вжити всіх необхідних заходів, спрямованих на запобігання конфлікту інтересів.

Так, згідно зі ст.1 Закону України «Про запобігання корупції»:

реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватними інтересами особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень;

потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Також, голова районної ради відповідно до ч.6 ст.55 Закону України «Про місцеве самоврядування»:

2) забезпечує підготовку сесій ради і питань, що вносяться на її розгляд, доведення рішень ради до виконавців, організує контроль за їх виконанням;

5) координує діяльність постійних комісій ради, дає їм доручення, сприяє організації виконання їх рекомендацій;

13) забезпечує роботу по розгляду звернень громадян та доступу до публічної інформації; веде особистий прийом громадян.

Таким чином, у ОСОБА_2 виник реальний конфлікт інтересів, а саме суперечність між його особистим приватним інтересом - бажанням приховати скаргу на його протиправні дії з метою уникнення відповідальності, та його службовими повноваженнями, як голови районної ради, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішення (про неповідомлення районної ради), а також на вчинення чи невчинення дій під час виконання службових повноважень (залишення скарги без реєстрації, без руху та без розгляду).

Тобто, реальний конфлікт інтересів в даному випадку полягає в тому, що приватний інтерес ОСОБА_2, у вигляді бажання приховати скаргу на його протиправні дії з метою уникнення відповідальності, реально зіткнувся з його службовими повноваженнями з моменту ознайомлення ним зі скаргою гр. ОСОБА_7

Своїми діями, які виразилися в порушенні вимог п.2 ч.1 ст.28 Закону України «Про запобігання корупції» - не повідомлення депутатів Новоайдарської районної ради VI скликання не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли ОСОБА_2 дізнався про наявність у нього реального конфлікту інтересів в службовій діяльності, пов'язаного з виникненням суперечностей між його особистими інтересами та службовими повноваженнями, які впливають на об'єктивність прийняття рішення, зокрема, щодо непередачі скарги ОСОБА_7 для організації її розгляду, а також не повідомлення депутатів районної ради про надходження до ради вказаної скарги.

В даному випадку ОСОБА_2, відповідно до положень Постанови КМУ №1242 від 30.11.2011 року, Закону України «Про органи місцевого самоврядування» та Закону України «Про звернення громадян», повинен був організувати роботу по розгляду скарги громадянина шляхом передачі вказаного документа на розгляд відповідної комісії районної ради для подальшої передачі на розгляд сесії ради, або особі, відповідальній за розгляд звернення громадян.

Крім того, ОСОБА_2 був зобов'язаний повідомити депутатів вказаної ради про наявний у нього реальний конфлікт інтересів з метою вжиття заходів його врегулювання, чого не було здійснено ОСОБА_2, про що свідчить відповідь із районної ради.

Таким чином, голова Новоайдарської районної ради Луганської області ОСОБА_2 порушив вимоги, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч.1 ст. 172-7 КУпАП.

Крім того, відповідно до підпункту "в" пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_2 будучи суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення, 05 січня 2016 року при звільненні з посади голови Новоайдарської районної ради Луганської області вчасно не подав декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року, а подав її лише 12 лютого 2016 року, чим порушив ч. 1 ст. 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

16 листопада 2010 року, згідно рішення 1 сесії VI скликання Новоайдарської районної ради Луганської області № 1/1 «Про обрання голови районної ради», ОСОБА_2 обрано головою Новоайдарської районної ради.

07 грудня 2012 року, згідно рішення 13 сесії VI скликання Новоайдарської районної ради №13/23 «Про присвоєння чергового рангу голові районної ради» ОСОБА_2 присвоєно 6 ранг посадової особи органу місцевого самоврядування в межах третьої категорії посад.

05 січня 2016 року, згідно рішення 1 сесії VII скликання Новоайдарської районної ради №1/1 «Про підсумки виборів депутатів Новоайдарської районної ради та визнання їх повноважень» та відповідно до ч. 2 ст. 55 ЗУ «Про місцеве самоврядування», ОСОБА_2 звільнено із займаної посади голови Новоайдарської районної ради у зв'язку із закінченням строку повноважень ради VI скликання та обранням нового голови Новоайдарської районної ради. Відповідно до рішення 1 сесії VII скликання ради № 1/2 від 05.01.2016 року «Про обрання голови районної ради» головою ради обраний ОСОБА_10

Відповідно до ч. 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про запобігання корупції» «До початку роботи системи подання та оприлюднення відповідно до цього Закону декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, суб'єкти декларування подають декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру в порядку, встановленому Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції"».

Відповідно до вимог абзацу 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» «Суб'єкти декларування, які звільняються або іншим чином припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.»

Відповідно до п.2 Постанови Кабінету міністрів України №16 від 11.01.2012 року «Про затвердження Порядку зберігання документів і використання відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, та відомостей щодо відкриття валютного рахунку в установі банку - нерезидента» декларації зберігаються у кадрових підрозділах відповідних органів державної влади або органів місцевого самоврядування в особових справах осіб, зазначених у пункті 1 цього Порядку.

У зв'язку із припиненням виконання обов'язків голови Новоайдарської районної ради ОСОБА_2, начальником відділу організаційного, юридичного та кадрового забезпечення ради ОСОБА_11 виявлено факт неподання відповідної декларації ОСОБА_2 та повідомлено останнього про необхідність дотримання вимог антикорупційного законодавства, а саме необхідність подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 рік при звільненні із займаної посади.

Разом з тим, ОСОБА_2 декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, на момент звільнення, тобто на 05 січня 2016 року, не подав до Новоайдарської районної ради, а без поважних причин, які б перешкоджали цьому, надав її лише 12 лютого 2016 року після початку перевірки співробітниками СБУ.

У той же час, декларацію було складено ОСОБА_2 вже 06 січня 2016 року, відповідно до дати, яку визначив сам ОСОБА_2 при підписанні декларації.

Таким чином, ОСОБА_2 своєчасно не подав декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року у зв'язку із припиненням діяльності, пов'язаної з виконанням функцій місцевого самоврядування.

Час вчинення адміністративного корупційного правопорушення - 05 січня 2016 року.

У відповідності до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_2, як голова Новоайдарської районної ради Луганської області, є суб'єктом відповідальності за вчинення адміністративних корупційних правопорушень.

Відповідно до ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» та ст.1 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» посадові особи місцевого самоврядування є суб'єктами декларування.

Відповідно до вимог абзацу 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» «Суб'єкти декларування, які звільняються або іншим чином припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за період, не охоплений раніше поданими деклараціями. Суб'єкти декларування, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, зобов'язані протягом одного року подавати за своїм останнім місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік за формою і в порядку, визначеними цим Законом.»

Тобто, даною статтею Закону розмежовано вимоги щодо подачі вищевказаної декларації особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування, в залежності від існування трудових відносин між посадовою особою та органом місцевого самоврядування, а саме до моменту припинення трудових відносин - коли особа ще не звільнена, і після моменту припинення трудових відносин між вказаними суб'єктами - коли особа звільнилась.

У відповідності до роз'яснення Міністерства юстиції України «Про правила декларування майна, доходів, витрат і зобов'язань фінансового характеру» (http://www.minjust.gov.uа/21885) суб'єкти декларування, які

«2) звільняються або іншим чином припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування - подають декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за період, не охоплений раніше поданими деклараціями;

При цьому період, не охоплений раніше поданими деклараціями, необхідно розуміти як часовий проміжок, за який суб'єктами декларування декларація не подавалася в установленому Законом порядку, за місцем роботи чи служби.

Крім того, у відповідності до ст. 13 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», посадові особи органів місцевого самоврядування зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в порядку, встановленому Законом України «Про запобігання корупції».

В даному випадку ОСОБА_2, відповідно до вимог Законів України «Про запобігання корупції», «Про засади запобігання і протидії корупції» та Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» повинен був подати до Новоайдарської районної ради декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, а саме за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року, в день звільнення.

Таким чином, голова Новоайдарської районної ради Луганської області ОСОБА_2 порушив вимоги ч. 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про запобігання корупції», абзацу 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч.1 ст. 172-6 КУпАП.

Постановою судді Новоайдарського районного суду Луганської області від 22 квітня 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією, передбачених ч.1 ст.172-6 та ч.1 ст.172-7 КУпАП, та на нього накладено адмінстягнення у виді штрафу у розмірі 150 (ста п'ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає - 2550 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі - 275,60 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції захисником особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, адвокатом ОСОБА_3, в межах строку на апеляційне оскарження, подана апеляційна скарга, в якій він просить апеляційний суд скасувати постанову Новоайдарського районного суду Луганської області від 22 квітня 2016 року та закрити провадження у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.172-6 та ч.1 ст.172-7 КУпАП, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування своїх вимог адвокат ОСОБА_3 посилається на наступне.

Апелянт вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, так як при її винесенні суд не дослідив всіх обставин справи та порушив приписи процесуального законодавства, що призвело до прийняття судом хибного й неправомірного рішення.

Протокол №2-Б від 28 січня 2016 року та Протокол №4-Б від 18.02.2016 року складено з грубими порушеннями законодавства України.

Як зазначено у преамбулі протоколу №2-Б від 28 січня 2016 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 172-7 КУпАП та протоколу №4-Б від 18.02.2016 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 172-6 КУпАП, їх було складено посадовими особами Служби безпеки України.

В статі 255 КУпАП Службу безпеки України дійсно було віднесено до органів, що мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення за статтями 172-4 - 172-9 цього Кодексу.

Але, особи, які складали протокол, не врахували Зміни до статті 255, які набрали чинності після початку діяльності Національного агентства з питань запобігання корупції, згідно Закону № 198-VIII від 12.02.2015 року.

18.03.2015 року КМУ прийняв постанову «Про утворення Національного агентства з питань запобігання і протидії корупції» №118, в п. 1 якої Постановив утворити Національне агентство з питань запобігання корупції як центральний орган виконавчої влади із спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, Національне агентство з питань запобігання і протидії корупції повноцінно розпочало свою діяльність з 18 березня 2015 року, і обидва протоколи про адміністративне правопорушення складено органом, що на момент їх складання вже не був наділений необхідною компетенцією, з огляду на час їх складання. Зазначене твердження було не один раз наведене під час розгляду справи, однак з незрозумілих причин, суд не взяв його до уваги.

Апелянт також вважає, що суд не дослідив всіх обставин, що мали значення для справи.

Більша частина доказової бази обвинувачення грунтуються виключно на показаннях свідків суд першої інстанції зіслався на ці показання як на основу свого рішення, натомість суд просто відкинув показання самого ОСОБА_2 і свідка з боку захисту ОСОБА_12, відмахнувшись від них беззмістовними відписками, мовляв що до них слід віднестися критично.

Також, на думку апелянта, суд невірно застосував норми матеріального права, так як ОСОБА_2 подав декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року 12 лютого 2016 року - тобто в межах встановленого ЗУ «Про запобігання і протидію корупції» строку.

Твердження ж особи, що склала адміністративний протокол, стосовно того, що декларація мала б бути подана в день звільнення грунтуються лише на «роз'ясненнях», які не мають статусу офіційного документу, які не мають жодного відсилання до будь-якого нормативно правового акту. Більш того, вступають в колізію із приписами Закону та з власними ж положеннями.

Однак, всупереч наведеним приписам законодавства, суд при розгляді цієї справи не встановив, чи дійсно з боку ОСОБА_2 було вчинено адміністративне правопорушення.

Тому апелянт вважає, що існують правові підстави для закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши особу, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2, його захисника, адвоката ОСОБА_3, які підтримали доводи апеляційної скарги у повному обсязі та наполягали на її задоволенні, вислухавши прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, вважав постанову суду законною і обґрунтованою та просив залишити судове рішення без змін, перевіривши матеріали справи та надані сторонами докази, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Суд перщої інстанції, приймаючи рішення про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 2550 гривень, порушив вимоги ч.1.ст.36 КУпАП, відповідно до якої при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень, адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо, чим порушив норми процесуального права, що відповідно до вимог ст.294 КУпАП тягне за собою скасування постанови суду першої інстанції з прийняттям нової постанови.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ст.252 цього Кодексу зазначено, що орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Органами СБУ по відношенню до ОСОБА_2 складено адміністративні протоколи про скоєння адміністративних корупційних правопорушень, передбачених ч.1 ст.172-6 та ч.1 ст.172-7 КУпАП з якими правопорушник не згоден.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо відсутності в діях ОСОБА_2 складу адміністративних корупційних правопорушень, передбачених ч.1 ст.172-6 та ч.1 ст.172-7 КУпАП, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено при апеляційному розгляді справи ОСОБА_2 на момент свого звільнення перебував на посаді голови Новоайдарської районної ради в Луганській області до 05 січня 2016 року, тобто до припинення своїх повноважень у зв'язку з обранням 05 січня 2016 року головою районної ради ОСОБА_10 і відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» є суб'єктом, на якого поширюється дія цього Закону, та відповідно до ч.1 ст.1 зазначеного Закону являється суб'єктом декларування.

Також встановлено, що ОСОБА_2 після свого звільнення з займаної посади 05.01.2016 року, не надав до кадрового відділу за своїм останнім місцем роботи декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 рік.

ОСОБА_2 подав декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 рік лише 12.02.2016 року, яка датована ним 06.01.2016 року.

З встановленими фактичними обставинами справи погоджується апеляційний суд та проти цього не заперечував сам апелянт у суді апеляційної інстанції.

Між тим, апеляційний суд не може погодитися щодо доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією і передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу другого ч.1 ст.12 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції», в редакції із змінами, внесеними згідно із законом №224-УІІ від 14.05.2013 року, суб'єкти декларування, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, зобов'язані протягом одного року подавати за своїм останнім місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік за формою і в порядку, визначеними цим Законом.

Аналіз зазначеної норми Закону свідчить про те, що законодавець чітко визначив термін, протягом одного року, у продовж якого суб'єкти декларування, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, зобов'язані подати декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік.

При цьому, ОСОБА_2, як встановлено в ході апеляційного розгляду, після свого звільнення 05.01.2016 року із займаної посади голови Новоайдарської районної ради подав 12.02.2016 року до Новоайдарської районної ради в Луганській області декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 рік, яка датована ним 06.01.2016 року, тобто у межах визначеного Законом річного терміну, що не суперечить положенням ч.1 ст.12 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції».

Диспозиція ч.1 ст.172-6 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за неподання або несвоєчасне подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, передбаченої Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Однак судом апеляційної інстанції не встановлено факту несвоєчасного подання ОСОБА_2 декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 рік.

Апеляційний суд вважає, що прокурором не надано належних доказів та у судовому засіданні не доведено, що ОСОБА_2 не виконав вимог ст.12 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції», яка зобов'язує суб'єктів декларування, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом одного року подавати за своїм останнім місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік.

Аналізуючи наявні у справі докази, апеляційний суд вважає, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбачений ч.1 ст.172-6 КУпАП, оскільки він своєчасно виконав вимоги ст.12 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» у повному обсязі, що виключає його відповідальність за ч.1 ст.172-6 КУпАП.

Разом з тим, доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-7 КУпАП за зазначених обставин, ґрунтується на зібраних у справі та перевірених у судовому засіданні апеляційної інстанції доказах, а саме:

- протоколі про адміністративне правопорушення № 4-Б від 18.02.2016 року щодо ОСОБА_2 (а.с.1-6);

- скарзі ОСОБА_7 (а.с.15);

- поясненні ОСОБА_9 (а.с.20-21);

- журналі реєстрації звернень громадян (а.с.27-35);

- копії типової інструкції з діловодства (а.с.47-49);

- протоколі 34 сесії Новоайдарської районної ради (а.с. 53-84), та іншими доказами, а також поясненнями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_5 дослідженими у судовому засіданні.

Апеляційний суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-7 КУпАП, а саме вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів з метою вжиття заходів його врегулювання, чого не було здійснено ОСОБА_2, і чим було порушено вимоги п.2 ч.1 ст.28 Закону України «Про запобігання корупції».

Судом апеляційної інстанції встановлено наявність реального конфлікту інтересів у ОСОБА_2 який у даному випадку полягає в тому, що приватний інтерес ОСОБА_2, у вигляді бажання приховати скаргу на його протиправні дії з метою уникнення відповідальності, реально зіткнувся з його службовими повноваженнями з моменту ознайомлення ним зі скаргою ОСОБА_7

Дії ОСОБА_2 виразилися в порушенні вимог п.2 ч.1 ст.28 Закону України «Про запобігання корупції» - не повідомлення депутатів Новоайдарської районної ради VI скликання не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли ОСОБА_2 дізнався про наявність у нього реального конфлікту інтересів в службовій діяльності, пов'язаного з виникненням суперечностей між його особистими інтересами та службовими повноваженнями, які впливають на об'єктивність прийняття рішення, зокрема, щодо непередачі скарги ОСОБА_7 для організації її розгляду, а також не повідомлення депутатів районної ради про надходження до ради вказаної скарги.

В даному випадку ОСОБА_2, відповідно до положень Постанови КМУ №1242 від 30.11.2011 року, Закону України «Про органи місцевого самоврядування» та Закону України «Про звернення громадян», повинен був організувати роботу по розгляду скарги громадянина, шляхом передачі вказаного документа на розгляд відповідної комісії районної ради для подальшої передачі на розгляд сесії ради, або особі, відповідальній за розгляд звернення громадян.

Крім того, ОСОБА_2 був зобов'язаний повідомити депутатів вказаної ради про наявний у нього реального конфлікту інтересів з метою вжиття заходів його врегулювання, чого не було ним здійснено і про що свідчить відповідь із районної ради.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене апеляційний суд вважає, що голова Новоайдарської районної ради Луганської області ОСОБА_2 порушив вимоги, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч.1 ст. 172-7 КУпАП.

При призначенні адміністративного стягнення слід врахувати вимоги ст.33 КУпАП, а саме характер вчиненого правопорушення, особу порушника, який до адміністративної відповідальності не притягувався, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі передбаченому ч.1 ст.172-7 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги щодо складення протоколу з грубим порушенням законодавства України, тобто складання протоколу органом, що на момент складання вже не був наділений необхідною компетенцією, на думку судді апеляційного суду є безпідставними, оскільки, як встановлено при апеляційному розгляді дані протоколи складені належним органом.

При цьому, з огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги про те, що суд не дослідив всіх обставин, що мали значення для справи та те, що суд невірно застосував норми матеріального права, частково знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Постанову судді Новоайдарського районного суду Луганської області від 22 квітня 2016 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією, передбачених ч.1 ст.172-6 та ч.1 ст.172-7 КУпАП, та на нього накладено адмінстягнення у виді штрафу у розмірі 150 (ста п'ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 2550 гривень - скасувати.

Провадження по справі за адміністративне правопорушення пов'язане з корупцією, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП відносно ОСОБА_2 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч.1 ст.172-7 КУпАП, та на нього накласти адмінстягнення у виді штрафу у розмірі 100 (ста) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає - 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі - 275,60 гривень.

Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Луганської області О.В. Горощук