ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2016 р.

Справа № 816/4845/15

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Калиновського В.А. , Бенедик А.П.

за участю секретаря судового засідання Тітової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.03.2016р. по справі № 816/4845/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Брейн-Полтава"

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач , товариство з обмеженою відповідальністю "Брейн - Полтава", звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області, та просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 21.12.2015:

- №0001582301 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: "Податок на прибуток приватних підприємств, 11021000" у загальному розмірі 306551,25 грн (у т.ч., 245241,00 грн - за основним зобов'язанням, 61310,25 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями);

- №0001592301 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом у розмірі 14536,25 грн (у т.ч., 11629,00 грн - за основним платежем, 2907,25 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями);

- №0238281702 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, НОМЕР_1" загалом у розмірі 1270,63 грн (у т.ч., 1016,50 грн - за основним платежем, 254,13 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.03.2016р. по справі №816/4845/15 вимоги позивача були задоволені.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області від 21.12.2015 №0001582301, №0001592301, №0238281702.

Не погоджуючись з постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.03.2016р. по справі №816/4845/15 відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю – доповідача та представників сторін

Колегія суддів встановила, що підставою прийняття оскаржуваних повідомлень – рішень був акт перевірки позивача працівниками відповідача №2957/16-01-22-01-09/37237857 від 04.12.2015 р., в якому зроблені висновки про порушення позивачем вимог:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 245241,00 грн, з них: за IV квартал 2012 року - 11989,00 грн, за 2013 рік - 225604,00 грн, за 2014 рік - 7648,00 грн;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 2016 статті 201 Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість на суму 2045,00 грн;

- підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, що призвело до несплати податку на доходи фізичних осіб за грудень 2014 року у розмірі 1016,50 грн.

Задовольняючи вимоги позивача суд першої інстанції виходив з наступного.

Підставою для донарахування позивачу грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств є доводи контролюючого органу про завищення ТОВ "Брейн - Полтава" витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, загалом у розмірі 1286967,00 грн (у т.ч., за IV квартал 2012 року - 57092,00 грн, за 2013 рік - 1187388,00 грн, за 2014 рік - 42488,00 грн) у зв'язку з безпідставним віднесенням до їх складу витрат, пов'язаних з придбанням товарно-матеріальних цінностей (комп'ютерної техніки, оргтехніки, комплектуючих та витратних матеріалів до неї, програмного забезпечення) у ТОВ "Макролоджик" (ідентифікаційний номер 35876881).

При цьому контролюючий орган виходив з того, що позивачем на письмові запити ДПІ у м. Полтаві не надано договорів, укладених з ТОВ "Макролоджик", товарно-транспортних накладних, договорів, укладених з перевізниками товарів, акти звірок з інформацією про період здійснення операцій, суми взаєморозрахунків, початкове та кінцеве сальдо; документи, що підтверджують ліцензійність програмного забезпечення.

Крім цього за даними бухгалтерського обліку обсяг придбання позивачем у ТОВ "Макролоджик" товарів становить 1286967,00 грн, а відповідно до наданих на перевірку податкових та видаткових накладних - 1106597,00 грн.

У наданих на перевірку товарно-транспортних накладних відповідачем встановлено невідповідність між адресою доставки вантажу та юридичними адресами вантажовідправника і вантажоодержувача, оскільки у ході перевірки не виявлено наявність у позивача складських та/або офісних приміщень за адресою пункту розвантаження: м. Київ, пр-т Перемоги, 67.

Крім того, відповідач врахував наявну податкову інформацію щодо ТОВ "Макролоджик" - акт ДПІ у Подільському районі м. Києва від 20.11.2014 №178/7/26-56-22-01-11 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Макролоджик" за період з 01.09.2011 по 31.12.2013, у якому зафіксовано факт здійснення даним контрагентом безтоварних господарських операцій та їх відображення у податковому обліку.

ТОВ "Брейн - Полтава" у спірний період придбало у ТОВ "Макролоджик" товарно-матеріальні цінності (комп'ютерну техніку, оргтехніку, комплектуючі та витратні матеріали до неї, програмне забезпечення) без укладення письмового договору купівлі-продажу (поставки). Замовлення товарів відбувалось за допомогою Інтернет-мережі шляхом подання заявки на порталі ТОВ "Макролоджик" В2В, призначеному для здійснення замовлень у форматі бізнес-бізнесу. Для входу на даний портал та замовлення товару підприємство використовувало ідентифікатори доступу: логін та пароль /т. 4, а.с. 210/.

Підтвердження та погодження замовлення на поставку товарів здійснювалось шляхом складення постачальником рахунка на оплату.

За приписами частини першої статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Цивільний кодекс України не містить застережень щодо обов'язкового укладення договору купівлі-продажу комп'ютерної техніки та комплектуючих у письмовій формі. А відтак, придбання відповідного виду товарів може здійснюватись без укладення письмового договору купівлі-продажу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Як визначено п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції, що є підставою для формування податкового обліку платника податків.

На підтвердження правомірності формування витрат по господарським правовідносинам з ТОВ "Макролоджик" позивач надав копії податкових накладних /т. 1, а.с. 133-173/ та видаткових накладних /т. 1, а.с. 90-123, 126-127, 130/.

За приписами п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця /пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України/.

Дослідивши копії податкових накладних, суд встановив, що їх оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

ДПІ у м. Полтаві не спростовано того, що на момент складення зазначених податкових накладних контрагент позивача мав статус платника податку на додану вартість та був зареєстрований як юридична особа у встановленому законодавством порядку.

Отже, наведені податкові накладні підтверджують факт придбання позивачем у ТОВ "Макролоджик" товарів за спірними господарськими операціями та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом як належні докази у справі.

За змістом ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Отже, при дослідженні факту здійснення господарської операції мають перевірятись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. При цьому, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Разом з цим, перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, що впливають на її реальний зміст. Зокрема, суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції.

Отже, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.

Дослідивши в судовому засіданні надані позивачем копії видаткових накладних, суд першої інстанції зазначив, що вони містять необхідні реквізити та розкривають зміст господарських операцій. Отже такі видаткові накладні є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом в якості належних доказів у справі.

Акт перевірки на містить зауважень щодо форми та змісту видаткових накладних.

Стосовно посилань представника відповідача на те, що надані позивачем видаткові накладні не відповідають вимогам закону, оскільки їх підписано неповноважними особами, суд першої інстанції зазначив, що у матеріалах справи наявна копія довіреності ТОВ "Брейн-Полтава", виданої на ім'я завідуючого складом ОСОБА_1 /т. 4, а.с. 168/.

До того ж, чинне законодавство не містить вимог щодо того, що первинні документи бухгалтерського обліку мають підписуватись виключно керівником підприємства.

Залученими до матеріалів справи банківськими виписками та платіжними дорученнями з відмітками банку /т. 4, а.с. 219-250, т. 5, а.с. 1-139/ підтверджено, що позивач оплатив вартість придбаних у ТОВ "Макролоджик" товарів. Відповідач наведених обставин не заперечує.

З приводу відомостей про здійснення поставок товарів (зокрема, транспортування товарів від постачальника до покупця) представники позивача у судовому засіданні пояснили, що ТОВ "Брейн-Полтава" з метою організації поставок товарів укладено з ТОВ "Сток Матрікс Логістик" договори про надання логістичних послуг з відповідального зберігання товарів від 03.03.2014 №01/1-СТМ та від 30.05.2014 №04-СТМ, предметом якого визначено логістичні послуги - комплекс заходів, пов'язаних з організацією відповідального зберігання та обробкою товарів /т. 4, а.с. 148-154, 170-176/.

Судом першої інстанції надіслано запит на адресу ТОВ "Сток Матрікс Логістик" з проханням надати інформацію та її документальне підтвердження про господарські правовідносини з ТОВ "Брейн-Полтава".

29.03.2016 року на адресу суду надійшла відповідь ТОВ "Сток Матрікс Логістик" разом з підтверджуючими документами, зі змісту яких встановлено, що ТОВ "Сток Матрікс Логістик" упродовж 2014 року надавало логістичні послуги позивачу щодо отримання товарів від ТОВ "Макролоджик", їх відповідального зберігання та передачі.

На підтвердження наведених доводів надано копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг), прибуткових складських ордерів, видаткових складських ордерів, товарно-транспортних накладних, довіреностей, реєстрів документів щодо надходження товарів, реєстрів документів на видачу товарів, реєстрів зберігання товарів по дням /т. 4, а.с. 155-169, 181, 182-206/.

Транспортування комп'ютерної техніки та комплектуючих здійснювалось позивачем орендованим транспортом відповідно до умов договору найму (оренди) транспортного засобу від 15.06.2012, укладеного з ТОВ "Медіашторм" /т. 2, а.с. 99-100/, ФОП ОСОБА_2 на підставі договору перевезення вантажів автомобільним транспортом від 26.11.2011 №28 /т. 2, а.с. 103-107/, а також сторонніми перевізниками за замовленням ТОВ "Макролоджик", на підтвердження чого до матеріалів справи залучено копії товарно-транспортних накладних /т. 1, а.с. 124-125, 128-129, 131-132; т. 2, а.с. 114-119/.

Позивачем також надано відомості про придбання дизпалива, паливно-мастильних матеріалів та оплату вартості послуг з оренди автомобіля /т. 4, а.с. 94-119; т. 5, а.с. 140-153/, копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) з оренди автомобіля /т. 5, а.с. 154-158/, відомості про власний транспорт /т. 5, а.с. 160-161/.

З приводу посилань відповідача на невідповідність між адресою доставки вантажу та юридичними адресами вантажовідправника і вантажоодержувача, судом встановлено, що товар від ТОВ "Макролоджик" доставлявся на адресу складу ТОВ "Сток Матрікс Логістик" (м. Київ, пр-т Перемоги, 67), що прямо передбачено умовами згаданих вище договорів про надання логістичних послуг з відповідального зберігання товарів /пункт 4.1./.

Програмне забезпечення фактично не транспортувалось у зв'язку з відсутністю потреби, оскільки є продуктом інтелектуальної власності, а коди активації даного програмного забезпечення передавались електронною поштою, про що зазначено у письмових поясненнях позивача /т. 2, а.с. 92-98/.

Придбані у ТОВ "Макролоджик" товарно-матеріальні цінності позивач оприбуткував шляхом вчинення записів в регістрах бухгалтерського обліку "Обороти рахунку 631" /т. 5, а.с. 162-177/.

Видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням (46.51), оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах (46.52), роздрібна торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах (47.41), роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткуванням у спеціалізованих магазинах (47.42) /т. 2, а.с. 20/.

Придбані у ТОВ "Макролоджик" товарно-матеріальні цінності позивач реалізував ТОВ "Пума-2000", ПАТ по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", ПАТ "Полтава-авто", ПП "Есмон-сервіс", ТОВ "ВМ", ТОВ "Вибір", ТОВ "Кернел-Трейд", АБ "Полтава-банк", ПП "Явір-2000", ПП "СЦ Ворд", ПП "ФЕБ-2012", КТФ "ЕлСит", ПАТ "Полтавський олійноекстракційний завод - ОСОБА_3", ПП "Несс", ПП "Принтер Сервіс", ТОВ "Мобільні системи зв'язку", ДП "НЕК "Укренерго", ТОВ "Інфосвіт", ТОВ "Кононівський елеватор", ТОВ "Ай.Ті.Ес Україна", ТОВ "Інтерфейс Плюс", ТОВ "БФ "Астра", ТОВ "Агрофірма Хлібороб", ТОВ "Інфол", ТОВ "Сільф", ПП "КД Персонал", ПП "НЕО", Полтавська дистанція сигналізації та зв'язку СТГО "Південна залізниця", ТОВ "Білогір’я Молокопродукт", ТОВ "Офіс Техно", Полтавський регіональний фонд підтримки підприємництва, ТОВ "Спецмехсервіс", ТОВ "Солвер Трейд", ТОВ "Автомоторна компанія", ТОВ "Агропромцентр Полтава", ТОВ "Енселко Агро", ТОВ "Гутянський елеватор", ПП "Техмаркет", ТОВ "Агрофірма Добробут", ТОВ СП "Нібулон", КТ "Фірма "Елсит" /т. 2, а.с. 120-249; т. 3, а.с. 1-67/. Факт реалізації товарів третім особам відображено в оборотно-сальдових відомостях по рахунку 361 /т. 3, а.с. 68-184/. З приводу реалізації товарів позивачем також надано детальні письмові пояснення /т. 4, а.с. 209-216/.

На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено реальність спірних господарських операцій, факт сплати позивачем у ціні придбаних послуг податку на додану вартість, наявність в діях позивача ділової мети та розумних економічних причин для вчинення спірних господарських операцій.

Стосовно посилань відповідача на акт ДПІ у Подільському районі м. Києва від 20.11.2014 №178/7/26-56-22-01-11 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Макролоджик", суд першої інстанції зазначив наступне.

Пунктом 73.5 статті 73 Податкового кодексу України (тут та надалі – у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб’єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб’єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з’ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб’єкту господарювання у десятиденний термін.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні положення містяться у постанові Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1232 “Про затвердження порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок” (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), якою визначено механізм проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок.

Єдиний порядок направлення запитів на проведення зустрічних звірок, а також оформлення, передачі та накопичення матеріалів зустрічних звірок органами державної податкової служби затверджений наказом ДПА України від 22.04.2011 №236 “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок” /чинних на момент виникнення спірних відносин/ (надалі – Методичні рекомендації).

Відповідно до п. 4.4 вищевказаних Методичних рекомендацій у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб’єкта господарювання, зокрема, у зв’язку із зняттям з обліку, встановлення відсутності суб’єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає ОСОБА_2 про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

При цьому акт податкового органу про неможливість проведення зустрічної звірки є службовим документом, який стверджує факт неможливості проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання та вказує на причини неможливості її проведення.

Відсутність у розпорядженні контролюючого органу первинних документів бухгалтерського обліку унеможливлює проведення зустрічної звірки та відповідно формування будь-яких висновків, крім висновку про неможливість проведення такої звірки з підстав відсутності підприємства за своїм місцезнаходженням.

Посадовою особою ДПІ у Подільському районі м. Києва у акті від 20.11.2014 №178/7/26-56-22-01-11 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Макролоджик" /т. 2, а.с. 66-68/, крім висновку про неможливість проведення такої звірки з підстав відсутності підприємства за своїм місцезнаходженням, зроблено висновки щодо нереальності здійснення ТОВ "Макролоджик" господарських операцій та про не підтвердження документально господарських відносин із ТОВ "Вітал-тех", ТОВ "Трембіта-Опт".

Однак, такі висновки можуть бути складені контролюючим органом лише у довідці за наслідками проведення зустрічної звірки шляхом співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб’єкта господарювання із даними первинних бухгалтерських та інших документів осіб, реальність господарських операцій між якими потребує перевірки з метою підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з’ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

В даному випадку зустрічна звірка щодо господарських правовідносин між ТОВ "Брейн - Полтава" та ТОВ "Макролоджик" фактично не проводилася, відповідна довідка за її результатами не складалася, а тому посилання на акт контролюючого органу про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача у зв’язку з відсутністю такого за місцезнаходженням, без дослідження необхідних документів та з’ясування фактів здійснення господарських операцій між контрагентами, є безпідставним.

Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Частиною першою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, зважаючи на принцип персональної відповідальності платника податку, право добросовісного платника податків на витрати та податковий кредит з ПДВ не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій. Зокрема, не надано доказів, що підтверджували б невідповідність змісту угод дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Так само, наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Враховуючи наведене вище в своїй сукупності, висновок податкової інспекції про порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. п. 138.2, 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних відносин законодавства та фактичних обставин справи.

Виходячи з визначення поняття штрафна санкція, що міститься в п.п. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого дана санкція може бути застосована до платника податків лише у разі вчинення останнім порушення вимог податкового законодавства, а такі порушення в діях позивача відсутні, суд дійшов висновку, що спірним податковим повідомленням-рішенням також неправомірно застосовано до ТОВ "Брейн - Полтава" штрафні (фінансові) санкції в розмірі 61310,25 грн /т. 1, а.с. 86/.

А відтак, податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 21.12.2015 №0001582301 необхідно визнати протиправним та скасувати.

Стосовно податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 21.12.2015 №0001592301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у загальному розмірі 14536,25 грн (у т.ч., 11629,00 грн - за основним зобов'язанням, 2907,25 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями), суд першої інстанції зазначив наступне.

Перевіряючи правомірність декларування позивачем податкових зобов'язань зі сплати ПДВ за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 контролюючий орган встановив їх завищення на суму 256941,00 грн внаслідок не проведення коригування податкових зобов'язань (значення рядка 8.1. податкової декларації з ПДВ) у випадках повернення реалізованого товару кінцевим споживачам на суму ПДВ у загальному розмірі 256941,00 грн /аркуші акта перевірки 36-39/.

Позивач наявність даного порушення визнає, та пояснив, що дане порушення допущено у зв'язку з не проведенням ТОВ "Брейн - Полтава" коригувань податкових зобов'язань у випадках повернення реалізованих товарів від кінцевих споживачів.

Крім того, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 встановлено його завищення на суму 258986,00 грн внаслідок таких порушень.

Так, контролюючим органом встановлено завищення позивачем значення рядка 10.1 податкових декларацій з ПДВ за спірний період внаслідок віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість від придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Макролоджик" на суму 253789,00 грн.

Також відповідачем зазначено, що перевіркою встановлено завищення позивачем податкового кредиту за спірний період на суму 5197,00 грн. у зв'язку з не проведенням коригувань податкового кредиту у бік зменшення на підставі поданих постачальниками ТОВ "Брейн - Полтава" розрахунків коригувань.

Зокрема, за лютий 2014 року позивачем не проведено коригування податкового кредиту на суму ПДВ у розмірі 2234,40 грн у зв'язку з поверненням коштів та товару постачальнику ТОВ "Є.НОТ" (код ЄДРПОУ 31921226). Крім того, за червень 2014 року позивачем не проведено коригування податкового кредиту на суму ПДВ у сумі 2963,16 грн у зв'язку з поверненням коштів та товару постачальнику ТОВ "АІ Сервіс" (код ЄДРПОУ 37203388) /т. 4, а.с. 35-38/.

З огляду на завищення позивачем податкових зобов'язань на суму 256941,00 грн та завищення податкового кредиту на суму 258986,00 грн, контролюючий орган дійшов висновку про заниження позивачем зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету у розмірі 2045,00 грн, про що зазначено у висновку до ОСОБА_2 перевірки /т. 1, а.с. 66/.

Разом з цим, як пояснила у судовому засіданні 11.03.2016 податковий ревізор-інспектор ОСОБА_4, оскільки на дату складення податкового повідомлення-рішення №0001592301 (21.12.2015) порушення в частині завищення податкового зобов'язання за жовтень 2012 року у розмірі 9584,00 грн не підлягало врахуванню з огляду на закінчення строку давності, визначеного статтею 102 Податкового кодексу України (1095 календарних днів), спірним податковим повідомленням-рішенням збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "Брейн - Полтава" зі сплати ПДВ у розмірі 11629,00 грн (258986 грн - 256941 грн = 2045 грн + 9584 грн = 11629 грн).

У ході судового розгляду справи представники позивача не заперечували проти доводів контролюючого органу щодо завищення ТОВ "Брейн - Полтава" податкових зобов'язань у розмірі 256941,00 грн та завищення податкового кредиту у розмірі 5197,00 грн., при цьому зазначали, що ТОВ "Брейн - Полтава" не погоджується з доводами відповідача щодо завищення податкового кредиту у розмірі 253789,00 грн внаслідок віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість від придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Макролоджик".

Суд першої інстанції з приводу цього епізоду зазначив наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.п. а) п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу положень п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Оскільки судом надано правову оцінку господарським операціям позивача з ТОВ "Макролоджик", за результатами чого визнано правомірним відображення позивачем у податковому обліку результатів господарських правовідносин з даним контрагентом, позивач правомірно, на підставі виписаних ТОВ "Макролоджик" податкових накладних, сформував спірний податковий кредит.

Відповідно висновки ДПІ у м. Полтаві про завищення позивачем податкового кредиту по господарським правовідносинам з ТОВ "Макролоджик" на суму у розмірі 253789,00 грн не відповідають фактичним обставинам справи.

За приписами п. п. 200.1-200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За таких обставин, відсутні підстави для збільшення позивачу грошового зобов'язання зі сплати ПДВ у спірних відносинах, адже визнана позивачем сума завищення податкових зобов'язань у розмірі 256941,00 грн в повному обсязі погасить визнану суму завищення невідкоригованого податкового кредиту у розмірі 5197,00 грн.

А тому податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 21.12.2015 №0001592301 належить визнати протиправним та скасувати.

Стосовно податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 21.12.2015 №0238281702, суд першої інстанції зазначив наступне.

За приписами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Згідно з п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Обґрунтовуючи правомірність донарахування позивачу грошового зобов’язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб відповідач виходив з того, що ТОВ "Брейн - Полтава" не утримано даний податок із суми доходу працівника підприємства, отриманого у вигляді додаткового блага, а саме – вартості ремонту легкового автомобіля директора товариства ОСОБА_5

При цьому відповідач виходив з того, що перевіркою встановлено факт сплати позивачем коштів у розмірі 5760,00 грн за ремонт легкового автомобіля на підставі рахунка від 09.12.2014 №3032.

Разом з цим у ході судового розгляду справи представники відповідача не змогли пояснити, чим саме підтверджується понесення позивачем відповідних витрат.

Судом першої інстанції досліджено оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 ТОВ "Брейн - Полтава" за грудень 2014 року /т. 4, а.с. 132/, зі змісту якої не встановлено проведення позивачем виплат у грудні 2014 року на суму 5760,00 грн.

Отже доводи відповідача про порушення позивачем вимог п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України необґрунтовані та не підтверджені належними доказами.

А відтак, податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 21.12.2015 №0238281702 належить визнати протиправним і скасувати.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не можуть бути визнані обґрунтованим в повному обсязі виходячи з наступного.

1. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 21.12.2015 №0238281702.

Відповідно до п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Як зазначав представник відповідача у судовому засідання суду апеляційної інстанції ТОВ "Брейн - Полтава" не утримано даний податок із суми доходу працівника підприємства, отриманого у вигляді додаткового блага, а саме – вартості ремонту легкового автомобіля директора товариства ОСОБА_5, оскільки перевіркою встановлено факт сплати позивачем коштів у розмірі 5760,00 грн. за ремонт легкового автомобіля на підставі рахунка від 09.12.2014 №3032.

Проте представник відповідача не зміг пояснити, чим саме підтверджується понесення позивачем відповідних витрат та не надав в обґрунтування цього твердження належних доказів..

Відповідно до змісту оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 ТОВ "Брейн - Полтава" за грудень 2014 року /т. 4, а.с. 132/, не підтверджується проведення позивачем виплат у грудні 2014 року на суму 5760,00 грн.

Отже доводи відповідача про порушення позивачем вимог підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України необґрунтовані та не підтверджені належними доказами.

2. Правомірними є також висновки суду першої інстанції стосовно визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві №0001592301 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом у розмірі 14536,25 грн (у т.ч., 11629,00 грн - за основним платежем, 2907,25 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в акті перевірки №2957/16-01-22-01-09/37237857 від 04.12.2015 р. зроблений висновок про те, що позивачем занижено податок на додану вартість на суму 2045 грн.

Проте у повідомленні-рішенні №0001592301 від 21.12.2015р. вже вказується сума 11629 грн. та штрафні санкції 2907,25 грн.

Тобто розрахунок здійснених донарахувань не відповідає висновкам, викладеним у акті перевірки.

3. Стосовно податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 21.12.2015 р. №0001582301.

Підставою прийняття цього податкового повідомлення – рішення були висновки відповідача про порушення п. 44.1 ст. 44, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. п. 138.2, 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 245241,00 грн, з них: за IV квартал 2012 року - 11989,00 грн, за 2013 рік - 225604,00 грн, за 2014 рік - 7648,00 грн.

Зазначені порушення, на думку відповідача, мали місце при здійсненні позивачем господарських операцій з ТОВ "Макролоджик".

ТОВ "Брейн - Полтава" у спірний період придбало у ТОВ "Макролоджик" товарно-матеріальні цінності (комп'ютерну техніку, оргтехніку, комплектуючі та витратні матеріали до неї, програмне забезпечення) без укладення письмового договору купівлі-продажу (поставки). Замовлення товарів відбувалось за допомогою Інтернет-мережі шляхом подання заявки на порталі ТОВ "Макролоджик" В2В, призначеному для здійснення замовлень у форматі бізнес-бізнесу. Для входу на даний портал та замовлення товару підприємство використовувало ідентифікатори доступу: логін та пароль /т. 4, а.с. 210/.

Підтвердження та погодження замовлення на поставку товарів здійснювалось шляхом складення постачальником рахунку на оплату.

Відсутність по цим господарським операціям договорів у письмовій формі підтверджена представниками позивача у судовому засідання суду апеляційної інстанції.

Суд першої інстанції зазначив, що Цивільний кодекс України не містить застережень щодо обов'язкового укладення договору купівлі-продажу комп'ютерної техніки та комплектуючих у письмовій формі. А відтак, придбання відповідного виду товарів може здійснюватись без укладення письмового договору купівлі-продажу.

Але при цьому не була враховано, що господарські операції позивача з ТОВ "Макролоджик" передбачали разом купівлею-продажем комп'ютерної техніки та комплектуючих ще й продаж програмного забезпечення.

Слід зазначити, що програмне забезпечення є різновидом інтелектуальної власності.

Таким чином господарські відносини позивача з ТОВ "Макролоджик" мали змішаний характер, оскільки разом з матеріальними цінностями передбачали передачу і права інтелектуальної власності.

Відповідно до ст.. 1107 ЦК України

1. Розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі таких договорів:

1) ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності;

2) ліцензійний договір;

3) договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності;

4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності;

5) інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

2. Договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі.

У разі недодержання письмової форми договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності такий договір є нікчемним.

Законом можуть бути встановлені випадки, в яких договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності може укладатись усно.

Аналіз п.5 ч.1 та ч.2 ст. 1107 ЦК України дозволяє зробити висновок про те, що будь який договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності (в даному випадку програмне забезпечення) має обов’язково укладатися в письмовій формі, якщо інше не встановлено законом.

При цьому в даному випадку не має значення чи продавцем є власник виключних майнових прав інтелектуальної власності, чи наступний її набувач.

Оскільки в даному випадку програмне забезпечення придбавалось позивачем разом із комп'ютерною технікою та комплектуючими, то для договірних відносин такого виду письмова форма є обов’язковою.

Як було зазначено вище внаслідок недодержання обов’язкової письмової форми договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності такий договір є нікчемним.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти:

1) правочини між юридичними особами;

2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;

3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;

4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відповідно до ч.2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 статті 216ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Отже оскільки в порушення ст. 1107 ЦК України господарські операції між позивачем та ТОВ "Макролоджик" не були укладені в письмовій формі, яка є обов’язковою для таких договорів, є нікчемними в силу закону і вони не можуть створювати будь – яких юридичних наслідків для сторін, в тому числі і з питань оподаткування.

А тому вимоги позивача в цій частині не можуть вважатись обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 30.03.2016р. по справі №816/4845/15 прийнята при невідповідності висновків суду обставинам справи, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 3 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.03.2016р. по справі № 816/4845/15 скасувати в частині задоволення позову про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 21.12.2015 року №0001582301.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Брейн - Полтава"до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.03.2016р. по справі №816/4845/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

(підпис)

ОСОБА_6

Судді

(підпис) (підпис)

ОСОБА_7 ОСОБА_8

Повний текст постанови виготовлений 13.06.2016 р.