У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2016 р.

Справа № 2-а-8840/09/1570

Категорія: 12.3

Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді Димерлія О.О.

суддів: Жука С.І., Осіпова Ю.В.

за участю секретаря: Богданової С. Д.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Державної митної служби України (правонаступник ДФСУ), Генеральної прокуратури України, прокуратури Одеської області про визнання рішень та дій неправомірними, визнання незаконним та скасування висновку,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2009 року позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та, вказуючи на порушення відповідачами ст. ст. 1, 3, 7, 15, 19, 20 Закону України «Про звернення громадян», ст. 8, 9, 17, 39 Закону України «Про державну таємницю» просив:

- визнати неправомірним рішення та дії СБУ зазначені у листі від 04.04.2008 року №26/6-2287 по направленню заяви ОСОБА_1 від 20.02.2008 року на розгляд та надання відповіді Державної митної служби України (надалі – ДМСУ);

- визнати неправомірним рішення Служби безпеки України (надалі – СБУ), зазначене у листі від 04.04.2008 року №26/6-2287 щодо відсутності питань, які належать до компетенції СБУ викладених у наказі Кучурганської митниці від 02.03.2007 року №01;

- встановити наявність компетенції СБУ по вжиттю заходів щодо зняття грифу обмеження доступу матеріальних носіїв секретної інформації інших державних органів;

- визнати неправомірним рішення та дії СБУ, зазначені у листі від 04.06.2008 року №26/6-4211 по направленню заяви позивача від 20.02.2008 року на розгляд та надання відповіді ДМСУ;

- визнати неправомірним рішення СБУ, зазначене у листі від 04.06.2008 року №26/6-4211 за результатами перевірки заяв ОСОБА_1 від 20.02.2008 року та від 25.04.2008 року про відповідність надання грифу обмеження доступу наказу Кучурганської митниці від 02.03.2007 року №01 вимогам законодавства;

- визнати неправомірним рішення СБУ, зазначене у листі від 04.06.2008 року №26/6-4211 за результатами перевірки заяв позивача від 20.02.2008 року та від 25.04.2008 року про відповідність категорії відомостей, зазначених в наказі Кучурганської митниці від 02.03.2007 року №01 наданому йому грифу обмеження доступу;

- визнати неправомірною бездіяльність СБУ, яка виразилась у не проведенні оцінки наказу Кучурганської митниці від 02.03.2007 року №01 на предмет наявності інформації зазначеної у ч. 3, 4 ст.8 Закону України «Про державну таємницю» за заявою ОСОБА_1 від 20.02.2008 року;

- визнати неправомірним рішення СБУ, зазначене у листі від 04.06.2008 року №26/6-4211 за результатами перевірки заяв позивача від 20.02.2008 року та від 25.04.2008 року про відсутність підстав для вжиття заходів відповідно до ст. 39 Закону України «Про державну таємницю»;

- визнати неправомірним порушення СБУ та ДМСУ терміну розгляду звернення від 20.02.2008 року у строки, що визначені Законом України «Про звернення громадян»;

- визнати незаконним та скасувати експертний висновок державного експерта з питань таємниць ДМСУ від 02.06.2008 року №1 (зареєстрований в СБУ 05.06.2008 року за №3591);

- визнати неправомірною бездіяльність ДМСУ, яка виразилась у не проведенні оцінки наказу Кучурганської митниці від 02.03.2007 року №01 на предмет наявності інформації, зазначеної у ч. 3, 4 ст. 8 Закону України «Про державну таємницю» за заявою ОСОБА_1 від 20.02.2008 року;

- зобов’язати ДМСУ скасувати гриф обмеження доступу наказу Кучурганської митниці від 02.03.2007 року №01;

- визнати неправомірною бездіяльність ГПУ, яка виразилась у не проведенні оцінки наказу Кучурганської митниці від 02.03.2007 року №01 на предмет наявності інформації, зазначеної у ч. 3, 4 ст. 8 Закону України «Про державну таємницю» за заявою позивача від 02.09.2008 року;

- визнати неправомірною бездіяльність прокуратури Одеської області, яка виразилась у не проведенні оцінки наказу Кучурганської митниці від 02.03.2007 року №01 на предмет наявності інформації, зазначеної у ч. 3, 4 ст. 8 Закону України «Про державну таємницю» за заявою ОСОБА_1 від 02.09.2008 року.

За наслідками розгляду адміністративного позову Одеським окружним адміністративним судом 21 березня 2011 року ухвалено постанову про відмову ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Приймаючи означене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідно до приписів Закону України «Про державну таємницю» до повноважень СБУ не відносяться повноваження щодо вжиття заходів зі зняття грифа обмеження доступу наданого наказу Кучурганської митниці від 02.03.2007 року №01, а уповноваженою особою з даного питання є державні експерти з питань таємниць, якими згідно Переліку посадових осіб, на яких покладається виконання функцій державного експерта з питань таємниць, затвердженого Указом Президента України від 29.05.2006 року №452, у даному випадку є ОСОБА_1 ДМСУ та його перший заступник, рішення та дії СБУ, зазначених у листі від 04.04.2008 року №26/6-2287 по направленню заяви ОСОБА_1 від 20.02.2008 року на розгляд та надання відповіді ДМСУ - є вірними. Державним експертом з питань таємниць, першим заступником Голови ДМСУ ОСОБА_2 у повній відповідності до чинного законодавства України проведено експертизу щодо визначення ступеня секретності відомостей, які містяться в наказі Кучурганської митниці від 02.03.2007 року № 01, що має гриф секретності «Таємно». Суд не прийняв до уваги твердження позивача про порушення СБУ та ДМСУ терміну розгляду звернення позивача від 20.02.2008 року у строки, що визначені Законом України «Про звернення громадян», оскільки у даному випадку позивач звертався до СБУ з заявою про вжиття заходів по зняттю грифу обмеження доступу з наказу Кучурганської митниці від 02.03.2007 року №01, а отже дані правовідносини регулюються приписами Закону України «Про державну таємницю», а не положеннями Закону України «Про звернення громадян». Оскільки відповідно до чинного законодавства, вирішення порушених заявником питань належить до компетенції прокуратури Одеської області, супровідним листом Генеральної прокуратури України за №04/4/2-6461-08 від 03.10.2008 року, скаргу правомірно направлено для вирішення за належністю до прокуратури області, про що повідомлено автора звернення. положення Закону України «Про державну таємницю» не передбачають такого поняття, як нагляд за додержанням законодавства про державну таємницю органами прокуратури.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати, просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове – про задоволення позову.

В письмових запереченнях спростовує доводи апеляційної скарги, вказуючи на законність ухваленого рішення та просить його залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції в судовому засіданні замінив відповідача з Державної митної служби України (ДМСУ) на Державну фіскальну службу України яка є правонаступником.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.02.2008 року ОСОБА_1 звернувся до СБУ з заявою про вжиття заходів по зняттю грифу обмеження доступу з наказу Кучурганської митниці від 02.03.2007 року №01. За наслідками розгляду даної заяви, управлінням охорони державної таємниці СБУ, листом від 04.04.2008 року №26/6-2287 повідомило позивача, що викладені у вказаному наказі питання стосуються діяльності Кучурганської митниці, тому зняття грифа секретності з даного наказу виходить за межі повноважень СБУ та відноситься до компетенції ДМСУ. У зв’язку з цим, для отримання остаточної оцінки стосовно наявності чи відсутності у даному наказі відомостей, що становлять, державну таємницю, а також для підготовки відповіді з порушеного питання, копію заяви ОСОБА_1 направлено державному експерту з питань таємниць, першому заступнику Голови ДМСУ.

Суд апеляційної інстанції погоджується і вважає правильними висновки суду першої інстанції про правомірність рішення та дій СБУ, зазначених у листі від 04.04.2008 року №26/6-2287.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про державну таємницю» уповноваженими посадовими особами, які в межах своєї компетенції згідно із займаними посадами здійснюють віднесення інформації до державної таємниці, зміни ступеня секретності цієї інформації та її розсекречування, є державні експерти з питань таємниць.

У переліку посадових осіб, на яких покладається виконання функцій державного експерта з питань таємниць, затвердженого Указом Президента України від 29.05.2006 року №452 визначено, що державними експертами з питань таємниць є ОСОБА_1 ДМСУ та його перший заступник.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про державну таємницю» державний експерт з питань таємниць відповідно до покладених на нього завдань розглядає, в тому числі, пропозиції органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян та окремих громадян щодо віднесення інформації до державної таємниці та її розсекречування, та має право скасовувати безпідставні рішення про надання носію інформації грифа секретності, зміну або скасування цього грифа.Таким чином у СБУ відсутні повноваження щодо вжиття заходів зі зняття заборони грифа обмеження доступу до наказу Кучурганської митниці від 02.03.2007 року №01, а уповноваженою особою з даного питання, згідно Переліку посадових осіб, на яких покладається виконання функцій державного експерта з питань таємниць, затвердженого Указом Президента України від 29.05.2006 року №452, є ОСОБА_1 ДМСУ та його перший заступник. Отже рішення та дій СБУ, зазначені у листі від 04.04.2008 року №26/6-2287 по перенаправлення заяви ОСОБА_1 від 20.02.2008 року на розгляд та надання відповіді ДМСУ правомірні.

З зазначених вище підстав, позовні вимоги щодо визнання неправомірним рішення СБУ, зазначеного у листі від 04.04.2008 року №26/6-2287 щодо відсутності питань, які належать до компетенції СБУ, викладених у наказі Кучурганської митниці від 02.03.2007 року №01, та щодо встановлення наявності компетенції СБУ по вжиттю заходів щодо зняття грифу обмеження доступу матеріальних носіїв секретної інформації інших державних органів, є безпідставними та такими що не підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що СБУ заяву позивача про вжиття заходів зі зняття грифа обмеження доступу, який надано наказу Кучурганської митниці від 02.03.2007 року №01, листом від 04.04.2008 року №26/6 - 2496 направлено Першому заступнику Голови ДМСУ з проханням оцінити зазначений наказ на предмет наявності чи відсутності відомостей, що становлять державну таємницю, про результати чого повідомити ОСОБА_1 (а.с.21, том 1). Дану заяву ДМСУ отримано 14 квітня 2008 року.

З метою належного відпрацювання запиту Управління охорони державної таємниці СБУ (лист від 04.04.2008 року №26/6 2496) та заяви ОСОБА_1 від 20.02.2008 року, ДМСУ звернулась листом від 25.04.2008 року №11/2-25/4800 до начальника Кучурганської митниці ОСОБА_3 щодо проведення оцінки наказу Кучурганської митниці від 02.03.2007 року №01 на предмет наявності чи відсутності в ньому відомостей, що становлять державну таємницю з наданням коментарів підстав засекречування інформації, що міститься у даному наказі.

У подальшому керівництвом ДМСУ прийнято рішення про проведення експертизи на предмет наявності чи відсутності в наказі Кучурганської митниці від 02.03.2007 року №01 відомостей, що становлять державну таємницю, із залученням державного експерта з питань таємниць першого заступника Голови ДМСУ ОСОБА_2

Листом ДМСУ від 08.05.2008 року ОСОБА_1 надана відповідь, згідно якої позивача повідомлено про необхідність проведення засідання експертної комісії при державному експерті з питань таємниць на предмет оцінки наявності чи відсутності відомостей, що становлять державну таємницю.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну таємницю»державна таємниця це вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визначені у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою. Віднесення інформації до державної таємниці це процедура прийняття (державним експертом з питань таємниць) рішення про віднесення категорії відомостей або окремих відомостей до державної таємниці з установленням ступеня їх секретності шляхом обґрунтування та визначення можливої шкоди національній безпеці України у разі розголошення цих відомостей, включення цієї інформації до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, та з опублікуванням цього Зводу, змін до нього.

Наказом ДМСУ №280 від 21.04.2004 року відповідно до ст. 9 Закону України «Про державну таємницю»для забезпечення підготовки проектів рішень про віднесення інформації до державної таємниці, зниження ступені її секретності та скасування таких рішень, з метою вдосконалення роботи із забезпечення охорони державної таємниці у митній службі України затверджено Положення про експертну комісію ДМСУ при державних експертах з питань таємниць (а.с. 25-31).

Судом першої інстанції встановлено, що 02 червня 2008 року Експертною комісією ДМСУ при державних експертах з питань таємниць проведено засідання з питань оцінки ступеня секретності документа.

За наслідками розгляду питання щодо обґрунтованості надання грифа «Таємно»наказу Кучурганської митниці від 02.03.2007 № 01 Експертною комісією ДМСУ при державних експертах з питань таємниць встановлено: у пунктах 1, 4 наказу Кучурганської митниці від 02.03.2007 № 01 наведені відомості про організацію, зміст, стан і плани розвитку технічного захисту секретної інформації, які відповідно до статті 8 Закону України «Про державну таємницю»відносяться до державної таємниці у сфері безпеки та охорони правопорядку, а також підпадають під дію статей 4.11.10, 4.11.11 ЗВДТ, розголошення відомостей, що містяться в пунктах 1, 4 наказу Кучурганської митниці від 02.03.2007 року № 01, може створити передумови до витоку або порушення цілісності секретної інформації, яка циркулює в конкретній автоматизованій системі, та завдати шкоди у сфері національної безпеки України, а тому надання грифа секретності наказу Кучурганської митниці від 02.03.2007 року № 01 вважати обґрунтованим, таким, що відповідає вимогам ст. 8 Закону України «Про державну таємницю», та статей 4.11.10, 4.11.11 ЗВДТ, що підтверджується протоколом від 02.06.2008 року № 1 (а.с. 32-36, том 2).

Судом першої інстанції встановлено, що Державним експертом з питань таємниць, першим заступником Голови ДМСУ ОСОБА_2 розглянуто матеріали, внесені експертною комісією при Державних експертах з питань таємниць (протокол від 02.06.08 № 1), і проведено експертизу щодо визначення ступеня секретності відомостей, які містяться в наказі Кучурганської митниці від 02.03.2007 року № 01, що має гриф секретності «Таємно», за результатом якої складено експертний висновок від 02 червня 2008 року №1, яким затверджено зазначені висновки комісії.

Даний експертний висновок державного експерта з питань таємниць про ступінь секретності відомостей від 02 червня 2008 року №1, зареєстрований в СБУ 05.06.2008 року за №3591.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України «Про державну таємницю» державний експерт з питань таємниць несе персональну відповідальність за законність і обґрунтованість свого рішення про віднесення інформації до державної таємниці або висновку про зниження ступеня секретності такої інформації чи скасування рішення про віднесення її до державної таємниці, а також за умисне неприйняття рішення про віднесення до державної таємниці інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам національної безпеки України.

З системного аналізу вищезазначених правових норм та встановлених в судовому засіданні фактів, суд дійшов висновку, що Державним експертом з питань таємниць, першим заступником Голови ДМСУ ОСОБА_2 у повній відповідності до чинного законодавства України проведено експертизу щодо визначення ступеня секретності відомостей, які містяться в наказі Кучурганської митниці від 02.03.2007 року № 01, що має гриф секретності «Таємно».

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновком першої інстанції та не знаходить підстав для визнання незаконним та скасування експертного висновку державного експерта з питань таємниць ДМСУ від 02.06.2008 року №1 (зареєстрованого в СБУ 05.06.2008 року за №3591).

Отже суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки ДМСУ були здійснені усі встановлені законом заходи щодо проведення експертизи визначення ступеня секретності відомостей, які містяться в наказі Кучурганської митниці від 02.03.2007 року № 01, суд не приймає до уваги твердження позивача щодо бездіяльності ДМСУ, яка виразилась у не проведенні оцінки наказу Кучурганської митниці від 02.03.2007 року №01 на предмет наявності інформації, зазначеної у ч. 3, 4 ст. 8 Закону України «Про державну таємницю».

З зазначених підстав суд апеляційної інстанції вважає також необґрунтованими вимоги позивача, щодо зобов’язання ДМСУ скасувати гриф обмеження доступу наказу Кучурганської митниці від 02.03.2007 року №01.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, позивачем до суду не надано будь-яких доказів того, що надання наказу Кучурганської митниці від 02.03.2007 року № 01 грифу секретності «Таємно», порушило його права, свободи чи інтереси.

Також судом першої інстанції встановлено, що заявою від 25.04.2008 року позивач повторно звернувся до СБУ, в якій просив забезпечити вжиття заходів, передбачених ст. 39 Закону України «Про державну таємницю» при перевірці відповідності грифа секретності наказу Кучурганської митниці від 02.03.2007 року №01 в межах компетенції СБУ та надати матеріали перевірки для ознайомлення (а.с. 18, том 1).

За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 25.04.2008 року Управлінням охорони державної таємниці СБУ листом від 04.06.2008 року №26/6-4211 позивача повідомлено, що відповідно до вимог ст. 39 Закону України «Про державну таємницю» адміністративну відповідальність несуть винні у безпідставному засекречуванні інформації посадові особи та громадяни, стосовно яких СБУ згідно ст. 212-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ст. 25 Закону України «Про Службу безпеки України» має право складати протоколи про адміністративні правопорушення. Крім цього позивача повідомлено, що державним експертом з питань таємниць, першим заступником Голови ДМСУ ОСОБА_2 винесено експертний висновок від 02.06.2008 року №1, який зареєстрований в СБУ 05.06.2008 року за №3591. Згідно даного висновку відомості, які містяться у пунктах 1,4 наказу Кучурганської митниці від 02.03.2007 року №01 відповідно до ст. 8 Закону України «Про державну таємницю»становлять державну таємницю, підпадають під дію ст. 4.11.10, 4.11.11 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого наказом СБУ від 12.08.2005 року №440 і зареєстрованого Міністерством юстиції України 17.08.2005 року за №902/11182, та мають ступінь секретності «таємно».

Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що гриф секретності даного наказу наданий відповідно до вимог законодавства, а тому підстав для вжиття заходів адміністративного впливу немає (а.с. 19-20, том 1).

Відповідно до Закону України «Про державну таємницю»адміністративну відповідальність несуть винні у безпідставному засекречуванні інформації посадові особи та громадяни, стосовно яких СБУ згідно ст. 212-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ст. 25 Закону України «Про Службу безпеки України»має право складати протоколи про адміністративні правопорушення.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги висновок Державного експерта з питань таємниць ДМСУ в якому у встановленому законом порядку було встановлено, що у наказі Кучурганської митниці від 02.03.2007 року №01 містяться відомості, які становлять державну таємницю.

Отже, виходячи з зазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання неправомірним рішення СБУ, зазначеного у листі від 04.06.2008 року №26/6-4211, за результатами перевірки заяв ОСОБА_1 від 20.02.2008 року та від 25.04.2008 року про відповідність надання грифу обмеження доступу наказу Кучурганської митниці від 02.03.2007 року №01 вимогам законодавства; визнання неправомірним рішення СБУ, зазначеного у листі від 04.06.2008 року №26/6-4211, за результатами перевірки заяв ОСОБА_1 від 20.02.2008 року та від 25.04.2008 року про відповідність категорії відомостей, зазначених в наказі Кучурганської митниці від 02.03.2007 року №01 наданому йому грифу обмеження доступу; визнання неправомірною бездіяльність СБУ, яка виразилась у не проведенні оцінки наказу Кучурганської митниці від 02.03.2007 року №01 на предмет наявності інформації зазначеної у ч. 3, 4 ст.8 Закону України «Про державну таємницю»за заявою ОСОБА_1 від 20.02.2008 року; визнання неправомірним рішення Служби Безпеки України, зазначеного у листі від 04.06.2008 року №26/6-4211, за результатами перевірки заяв ОСОБА_1 від 20.02.2008 року та від 25.04.2008 року про відсутність підстав для вжиття заходів відповідно до ст. 39 Закону України «Про державну таємницю» є необґрунтованими, не підтверджені належними доказами, а отже задоволенню не підлягають.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги твердження позивача про порушення СБУ та ДМСУ терміну розгляду звернення позивача від 20.02.2008 року у строки, що визначені Законом України «Про звернення громадян», оскільки у даному випадку позивач звертався до СБУ з заявою про вжиття заходів по зняттю грифу обмеження доступу з наказу Кучурганської митниці від 02.03.2007 року №01, а отже дані правовідносини регулюються приписами Закону України «Про державну таємницю», а не положеннями Закону України «Про звернення громадян».

Щодо позовних вимог про визнання неправомірною бездіяльність ГПУ, яка виразилась у непроведенні оцінки наказу Кучурганської митниці від 02.03.2007 року №01 на предмет наявності інформації, зазначеної у ч. 3, 4 ст. 8 Закону України «Про державну таємницю» за заявою ОСОБА_1 від 02.09.2008 року колегія суддів апеляційної інстанції вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що листом від 02.09.2008 року позивач звернувся до Голови Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної ради України, щодо необґрунтованого надання наказу Кучурганської митниці від 02.03.2007 грифу обмеження доступу та безпідставного перенаправлення СБУ заяви з цього приводу до ДМСУ, який звернувся до Генерального прокурора України листом від 11.09.2008 року №04-19/12-2118, з проханням перевірити викладені у зверненні доводи і вжити за наявності підстав, заходів реагування відповідно до вимог чинного законодавства.

Зі змісту звернення ОСОБА_1 від 02.09.2008 року, яке надійшло до ГПУ з листом Голови комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної ради України від 11.09.2008 року, вбачається, що заявником вказувалось на незаконність свого звільнення з митних органів та зазначено про необґрунтоване, на його думку, надання ступеню секретності «таємно» наказу Кучурганської митниці №1 від 02.03.2007 року.

Згідно ст. 12 Закону України «Про прокуратуру» прийняте прокурором рішення може бути оскаржено вищестоящому прокурору або до суду.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про прокуратуру»прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, міські, районні, міжрайонні, районні в містах, а також інші прокуратури очолюють відповідні прокурори.

Прокурор області, як керівник органу прокуратури має право скасувати будь-яке рішення свого заступника чи іншого підпорядкованого працівника прокуратури.

Отже, відповідно до зазначених норм Закону України «Про прокуратуру» ГПУ зобов’язана приймати до свого провадження лише ті скарги та звернення, за якими прийнято рішення підпорядкованим прокурором, який є керівником прокуратури, у даному випадку прокуратури Одеської області.

Звернення подаються вищестоящому прокурору, порівняно з тим, чиї дії, рішення оскаржуються.

Крім цього, згідно з п.6.4. Регламенту ГПУ, затвердженого наказом Генерального прокурора України за №53 від 30.09.2005 року звернення громадян та юридичних осіб, які надійшли до ГПУ вперше і за ними не приймалися рішення керівництвом прокуратур обласного рівня (первинні звернення), передаються у відділ прийому громадян, розгляду громадян та запитів народних депутатів України для розгляду і надсилання до підпорядкованих прокуратур (відповідних відомств) для вирішення.

Оскільки відповідно до чинного законодавства, вирішення порушених заявником питань належить до компетенції прокуратури Одеської області, супровідним листом ГПУ за №04/4/2-6461-08 від 03.10.2008 року, скаргу направлено для вирішення за належністю до прокуратури області, про що повідомлено автора звернення.

Таким чином, доводи позивача щодо не проведення ГПУ оцінки оскаржуваного заявником наказу митниці необґрунтовані. Заява позивача та звернення Голови Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України розглянуто ГПУ згідно з вимогами чинного законодавства.

Щодо вимог позивача про визнання неправомірною бездіяльність прокуратури Одеської області, яка виразилась у не проведенні оцінки наказу Кучурганської митниці від 02.03.2007 року №01 на предмет наявності інформації, зазначеної у ч. 3, 4 ст. 8 Закону України «Про державну таємницю» за заявою ОСОБА_1 від 02.09.2008 року суд апеляційної інстанції прийшов до наступних висновків.

Положеннями ст. 37 Закону України «Про державну таємницю»щодо контролю за забезпеченням охорони державної таємниці встановлено, що керівники органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій зобов’язані здійснювати постійний контроль за забезпеченням охорони державної таємниці. Служба безпеки України має право контролювати стан охорони державної таємниці в усіх органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, в установах і організаціях, а також у зв'язку з виконанням цих повноважень одержувати безоплатно від них інформацію з питань забезпечення охорони державної таємниці. Висновки Служби безпеки України, викладені в актах офіційних перевірок за результатами контролю стану охорони державної таємниці, є обов'язковими виконання посадовими особами підприємств, установ та організацій незалежно від їх власності.

Поряд з цим, вимогами ст. 38 Закону України «Про державну таємницю»передбачено, що нагляд за додержанням законодавства про державну таємницю здійснюється у порядку, визначеному законом. Допуск та доступ посадових осіб, які здійснюють нагляд, до відомостей, що становлять державну таємницю, проводяться відповідно до цього Закону.

Отже, відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну таємницю» громадяни та юридичні особи мають право внести посадовим особам, які надали гриф секретності матеріальному носію секретної інформації, обов'язкову для розгляду мотивовану пропозицію про розсекречування цього носія інформації. Зазначені посадові особи повинні протягом одного місяця дати громадянину чи юридичній особі письмову відповідь з цього приводу. Рішення про засекречування матеріального носія інформації може бути оскаржено громадянином чи юридичною особою в порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі чи до суду. У разі незадоволення скарги, поданої в порядку підлеглості, громадянин або юридична особа мають право оскаржити рішення вищого органу або посадової особи до суду.

Як вбачається з матеріалів справи за результатами розгляду звернення голови Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України ОСОБА_4 та звернення позивача прокуратурою Одеської області проведено перевірку законності звільнення ОСОБА_1 з посади головного інспектора із захисту інформації Кучурганської митниці, за наслідками якої складено відмовний матеріал (а.с. 159-251 том 2), та прийнято постанову про відмову в порушенні кримінальної справи по факту звільнення ОСОБА_1 з посади головного інспектора із захисту інформації Кучурганської митниці. Дана постанова від 10.11.2008 року на момент розгляд справи не скасована.

Як вбачається, з системного аналізу правових норм Закону України «Про державну таємницю», положення даного закону не передбачають нагляд за додержанням законодавства про державну таємницю органами прокуратури, а тому позовні вимоги позивача в дані частині є необґрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає, що при розгляді справи було правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки базуються на невірному трактуванні позивачем фактичних обставин норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись: ст.. ст..185, 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року – без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі двадцяти днів.

Суддя-доповідач: ОСОБА_5 Суддя: Ю.В. Осіпов

Суддя: С.І. Жук