Справа № 161/617/16-а

Провадження № 2-а/161/82/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2016 року м.Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі:

головуючого судді Івасюти Л.В.,

при секретарі Заболотько Д.М.

з участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2

представників позивача ОСОБА_3

представників відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луцьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_1 до Великоведмезької сільської ради, про визнання недійсним рішення Великоведмезької сільської ради Маневицького району Волинської області №55/5 від 13.10.2015 року,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА _2, ОСОБА_6, ОСОБА_1 позов мотивують тим, що вони є членами фермерського господарства «Каменне». 12.08.2015 року вони звернулись до Великоведмезької сільської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок членам фермерських господарств із земель, що перебувають у користуванні фермерського господарства «Каменне» у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельна ділянка, яка підлягає розпаюванню площею 30,3998 га перебуває в користуванні фермерського господарства «Каменне» на підставі договору оренди землі, укладеного з Великоведмезьською сільською радою від 14 липня 2009 року терміном на 10 років (зареєстровано в Державному реєстрі земель від 14.07.2009 року за №040908900004).

Зазначають, що рішенням Великоведмезької сільської ради від 13.10.2015 року №55/5 їм було відмовлено у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою, у зв’язку «з тим, що землі господарських дворів, під водою, лісові площі вилучені з паювання, як такі, що не підлягають часткуванню». Дане рішення вважають необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням чинного законодавства України, що порушує їхні права, гарантовані Конституцією України. Згідно частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування , який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Зазначені у рішенні ради підстави для відмови не відповідають, на їх думку, вимогам чинного законодавства і є надуманими. Спеціальний закон, що регулює відносини, пов’язані з фермерським господарством (ОСОБА_5 України «Про фермерські господарства» від 19.06.2003 року № 973-IV) передбачає, що членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі, споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю) (частина друга статті 13 Закону). Чинне законодавство України, на їх думку, гарантує право члена фермерського господарcтва на приватизацію земельної ділянки в розмірі частки (паю) із земель, які перебувають у користуванні фермерського господарства. А своєю безпідставною відмовою, викладеною в рішенні №55/5 від 13.10.2015 року Великоведмезька сільська рада обмежує це право.

Посилаючись на наведене, позивачі просять суд визнати недійсним рішення Великоведмезьської сільської ради Маневицького району Волинської області від 13.10.2015 року № 55/5.

В судовому засіданні позивачі, їх представники заявлений позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві; просили його задовольнити.

Представники відповідачів в судовому засіданні заявлений позов не визнали, подавши суду письмове заперечення.

Заслухавши пояснення сторін, представників сторін, дослідивши письмові письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що між Великоведмезькою сільською радою та фермерським господарством «Каменне» 14.07.2009р. укладено договір оренди земельної ділянки площею 30,3988 га за № 040908900004 строком на 10 років. На розгляд сесії 12.08.2015року від членів фермерського господарства «Каменне» ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_1 надійшла заява «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок земельних часток (паїв) для передачі безоплатно у приватну власність із раніше наданих земель на території Великоведмезької сільської ради».

Як вбачається з матеріалів справи, на дане звернення, сесія сільської ради прийняла рішення №55/5 від 13.10.2015року, яким відмовила у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок земельних часток (паїв) для передачі безоплатно у приватну власність із раніше наданих земель на території Великоведмезької сільської ради, у зв’язку з тим, що землі господарських дворів , під водою, лісові площі вилучені з паювання, як такі, що не підлягають частуванню.

Згідно п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. ст. 80, 83 Земельного кодексу України органи місцевого самоврядування є суб’єктами права власності на землі територіальних громад, що належать до комунальної власності.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі, виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Законним розпорядником земель територіальних громад є орган місцевого самоврядування, який в свою чергу, відповідно до ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» серед інших має виключні повноваження щодо регулювання земельних відносин.

Судом встановлено, що приймаючи оскаржуване рішення, сесія сільської ради посилалася на матеріали Проекту по роздержавленню земель і видачі Державного акта на право колективної власності на землю колективного сільськогосподарського підприємства ім.Тельмана Великоведмезької сільської ради Маневицького району Волинської області. В даному проекті зазначено, що землі господарського двору не підлягають частуванню і залишаються у колективній власності співвласників земельних ділянок.

Згідно договору оренди землі від 14.07.2009 року земельна ділянка (№ 040908900004), надана для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів електро і радіотелефонних мереж, газо і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Судом встановлено, що відповідачем розроблена та затверджена схема землеустрою і техніко - економічного обґрунтування використання та охорони земель. Даною схемою не передбачено виділення паїв у межах населених пунктів із земель, що знаходяться в оренді. Землі господарських дворів можуть перебувати в користуванні лише на умовах оренди.

Позивачі в позовній заяві зазначають, що сесією сільської ради було порушено ст.121 Земельного кодексу України. «Норми безоплатної приватизації», передбачають перелік земельних ділянок, що передаються в порядку безоплатної приватизації. В даному переліку відсутня земельна ділянка з цільовим призначенням «Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва». Адже землі, які розміщені під господарськими будівлями і дворами, є землями для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. КСП використовувало ці землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з метою отримання прибутку.

Позивачі посилаються на те, що підставою для передачі безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю) є розташування на них господарських будівель і споруд фермерського господарства «Каменне».

Судом встановлено, що будь яких господарських споруд, які належать даному господарству на праві приватної власності не існує. Однак, на даній земельній ділянці розміщена господарська будівля, яка належить на праві спільної власності пайовикам членам бувшого КСП ім.Тельмана.

Як слідує із змісту ст.16 Закону України «Про фермерське господарство», будівництво на орендованих земельних ділянках господарських будівель і споруд погоджується з орендодавцем.

В судовому засіданні встановлено, що будь яких рішень по наданню дозволу на будівництво на орендованих землях не надавалося, а тому твердження позивачів про наявність господарських будівель і споруд фермерського господарства «Каменне» на орендованих землях є безпідставним.

Як слідує із змісту заперечення представника відповідача, із проведеної за п’ять років роботи даного господарства можна прийти до висновку, що головною метою членів фермерського господарства «Каменне» є реалізація права на отримання безоплатно у приватну власність земельної ділянки у розмірі паю. Обіцянки громаді про створення робочих місць до цього часу залишилися невиконаними, хоча вказана умова була головною при прийнятті рішення про надання в оренду земельної ділянки.

Згідно ст.1 Закону України «Про фермерське господарство», фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Судом встановлено, що згідно актів обстеження земельних ділянок від 19.09.2012 року, від 17.10.2013 року, від 15.11.2013 року, від 10.04.2014 року, від 14.10.2014 року, від 30.04.2013 року орендована позивачем земельна ділянка знаходиться в занедбаному стані, не використовується, земля знаходиться в забур’яненому вигляді, пасовище не використовується.

З огляду на наведене, суд визнає доводи представників відповідачів обґрунтованими, підтвердженими сукупністю зібраних у справі доказів, і приходить до висновку, що позов ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення Великоведмезької сільської ради № 55/5 від 13.10.2015року до задоволення не підлягає.

Керуючись ст.ст. 7, 71, 159-163 КАС України, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.12 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 16 Закону України «Про фермерське господарство», суд -

п о с т а н о в и в:

В задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_1 до Великоведмезької сільської ради, про визнання недійсним рішення Великоведмезької сільської ради Маневицького району Волинської області №55/5 від 13.10.2015 року- відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.

Суддя Л.В. Івасюта